Lunfardo - шляхи формування, молодіжні сленгізми

Суть поняття соціолекту. Виникнення, естетичні відмінності між "Lunfardo" та "Lunfardesco". Структурно-морфологічні особливості "Lunfardo". Молодіжний сленг як своєрідний засіб вербалізації буття. Особливості вживання та формулювання лексики "Lunfardo".

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.11.2013
Размер файла 49,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Гуманітарний інститут

Кафедра романо-германських мов

LUNFARDO - ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ, МОЛОДІЖНІ СЛЕНГІЗМИ

курсова робота

студентки ІІІ курсу групи ФІТб-1-10 4.0д

Письменюк Ганни Ігорівни

спеціальність 6.020303 Філологія (італійська)

Виконала:

студентка ІІІ курсу спеціальності «Філологія італійська»

Письменюк Ганна Ігорівна

Науковий керівник:

к.ф.н., професор Лахтіонова Катерина Михайлівна

КИЇВ - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛЕКТУ LUNFARDO В АРГЕНТИНІ

1.1 Суть поняття соціолекту

1.2 Історія виникнення і розвитку «Lunfardo»

РОЗДІЛ ІІ. МОЛОДІЖНІ СЛЕНГІЗМИ LUNFARDO

2.1 Естетичні відмінності між «Lunfardo» та «Lunfardesco»

2.2. Структурно-морфологічні особливості «Lunfardo»

2.3 Молодіжний сленг як своєрідний засіб вербалізації буття

2.4 Особливості вживання та формулювання лексики «Lunfardo»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Знання мовної системи саме по собі не забезпечує успішну комунікацію. Національно-культурна специфіка виявляється на всіх рівнях мовної системи, недостатнє її врахування часто призводить до неправильної інтерпретації іншомовного тексту, усного чи письмового, та навіть може стати причиною “неуспішної” комунікації. Сленг відіграє величезну роль у вивченні мови. Суперництво між представниками різних соціальних груп супроводжується конкуренцією мовних форм і стилів спілкування. Тому групове і міжгрупове спілкування є середовищем, в якому народжується новий стиль життя і нова мова. І тому дуже часто «новий жаргон» ставить у глухий кут дослідників не кодифікованої мови. Вивчення соціолектних форм мови відповідає потребам сучасної лінгвістики, коли мова розглядається в тісному зв'язку з індивідом, його мисленням, світоглядом, духовною культурою і практичною діяльністю. У цьому контексті саме молодіжна мова являє собою важливу і перспективну область лінгво-культурологічного дослідження та аналізу.

Це питання є дуже актуальним на сучасному етапі розвитку у зв'язку зі зростаючою роллю міжнародних контактів та необхідністю досягнення взаєморозуміння між народами в діалозі культур. А також недостатнє дослідження молодіжних сленгізмів у сучасній італійській лінгвістиці в Аргентині.

Об'єктом нашого дослідження є своєрідна мова Lunfardo - соціолект, який входить до складу аргентинського та уругвайського варіантів італійської мови; виникнення та формування, синтаксичні та лексичні особливості соціолекту.

Мета дослідження: розглянути джерела виникнення та формування лексики соціального діалекту; визначити соціолінгвістичний статус Lunfardo на території Аргентини та Уругваю.

Предмет дослідження: визначення лексичного та синтаксичного складу соціолекту Lunfardo.

Завдання дослідження включають аналіз мовної ситуації Lunfardo та виведення закономірностей розвитку. Матеріалом для дослідження став Diccionario de Lunfardo [15].

Фактичний матеріал становить 358 прикладів. У сучасному науково-дослідницькому досвіті існує тільки побіжна наукова праця Д. Тамбуріні, яку присвячено питанню Lunfardo. Отже, Lunfardo як молодіжний сленг не було досліджено, що й зумовлює актуальність цієї роботи.

Методи дослідження: в курсовій роботі застосовано метод лінгвістичного опису та спостереження; порівняльно-зіставний аналіз тематичних груп на основі італійської мови та соціолекту Lunfardo.

Практичне значення дослідження: результати дослідження можуть вживатися в загальних та спеціальних курсах лексикології італійської мови, лінгвокраїнознавстві, мовознавстві, а також в стилістиці.

Обсяг і структура роботи: курсова робота викладена на 26 сторінках основного тексту і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел з 16 найменувань.

РОЗДІЛ І. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛЕКТУ LUNFARDO В АРГЕНТИНІ

1.1 Суть поняття соціолекту

Соціолект -- це мова, якою розмовляє певна соціальна група, соціальний прошарок або яка переважає всередині певної субкультури. Територіальні та соціальні діалекти різнорідні за своєю природою, і їх необхідно розглядати у різних площинах. Слово походить від латинського societas -- суспільство і грецького dialektos -- говірка.[14]

Звертаючись до питання соціально-діалектного дроблення мови, М.Н. Петерсон у статті 1927 «Мова як соціальне явище», вважає виникнення й існування соціальних діалектів («спеціальних мов», за його термінологією) природним явищем, як і існування територіальних діалектів, «відмінність полягає тільки в тому, що вони існують не один біля іншого, як діалекти, а один над іншим» [12, с.14].

В.М. Жирмунський у роботі «Національна мова і соціальні діалекти» запропонував схема розшарування суспільства і мов, що має вигляд піраміди. В основі піраміди - територіальні діалекти [10]. Середній рівень займають напівдіалекти, над ними, як поступовий перехід до вершини, розташовується рівень літературної мови. Піраміда має усічений вигляд, так як наближення до норми завжди залишається ідеалом. Відповідно мова кожного рівня має свого носія, це - селяни, міські міщани, освічені верстви суспільства.

Дослідження мови не тільки з точки зору системи, але і як реального факту соціального життя веде до того, що особлива увага приділяється акту індивідуальної мови, що розуміється також як акт мовлення однієї людини, і як говоріння «групи осіб», наприклад, родини, стану, класу, професії і т.п. [5]. Мова носія соціального діалекту розглядається як продукт соціальних взаємин, в якому психологічна сторона обумовлена соціальною [6].

Вивчення різних форм існування мови приводить В.Д. Бондалетова до висновку про те, що є первинні, опорні, основні форми існування мови, до яких він відносить літературну мову, територіальні діалекти, міське койне, просторіччя; та похідні, а іноді результативні форми - власне професійні «мови», групові, або корпоративні, жаргони, умовні мови ремісників і торговців, жаргон (арго) декласованих, які «представляють собою лексичні системи, покликані до життя різними соціальними причинами» [4, с.68]. Таким чином, предмет соціальної діалектології визначається тільки в територіальному та соціальному аспектах, що, з нашої точки зору, істотно звужує рамки цієї науки. У нашому розумінні, проблеми, що стоять перед соціальною діалектологією, повинні вирішуватися в трьох пересічних площинах: територіальній, соціальній та біопсихологічній.

Прийнято вважати предметом соціальної діалектології усну повсякденну мову, що представляє собою реалізацію таких форм і типів національної мови, як розмовно-літературна мова, не літературне, міське та сільське просторіччя, професійні «мови» і територіально-соціальні діалекти з урахуванням всього різноманіття соціально-психологічних аспектів [7 ; 8].

При вивченні побутово-розмовної мови у рамках соціальної діалектології увійшло в традицію говорити про використання варіації мовних (мовних) одиниць у межах територіальних чи соціальних груп. Враховуючи утвердилися в історії лінгвістики ідеї, пропонуємо ввести термін соціолект для позначення колективного, або групового, мови [9]. У соціолект включається, з одного боку, поняття соціального типу, який проявляється у людини під впливом рис, властивих даної раси, етнічної групи, національності, соціального класу, іншими словами, це мова «середнього індивіда». З іншого - соціолект включає в себе ще й систему мовних засобів певної групи, детерміновану низкою факторів, що мають не лише соціальний, а й біологічний і психологічний характер (наприклад, стать, вік, темперамент і т.д.).

Обсяг словника таких професійних, соціальних, вікових або ціннісно-світоглядних груп зумовлюється ступенем їхньої відособленості від решти носіїв мови і включає в себе певну кількість специфічних слів. Побутують соціолекти переважно в усній неофіційній формі спілкування, частково в художній літературі та публіцистиці; з поширенням електронних засобів почали активніше відображатися на письмі.

1.2 Історія виникнення та розвитку «Lunfardo»

Внаслідок масової імміграції, яка характеризується періодом від середини ХІХ до середини ХХ століть, сучасна культура Аргентини зазнала впливу європейських звичаїв і норовів, особливо італійських. Важливість тої ролі, яку відіграли у цьому процесі культурні риси італійців, пояснюється двома причинами.

По-перше, причина кількісного характеру - досить поглянути на статистичні дані процесу імміграції. Уявлення про те, як змінювався склад населення Буенос-Айреса дають демографічні відомості: частка іммігрантів до 1914 року досягла 49%. Приблизно 12 мільйонів уродженців Італії іммігрували в той час, коли Європа не могла прогодувати своє населення, вони привезли з собою цінності й традиції - все, що залишилося у них, і на цій основі будувалися та змінювалися ті специфічні звичаї, які стали основою їх існування у Новому Світі.

Друга причина носить якісний характер, і пов'язана зі схожістю культурних елементів, що вступили в контакт. Наявність спільних коренів, у даному випадку походження мов від однієї - латини, стало каталізатором змішання цінностей, яке сприяло подоланню культурних бар'єрів і упереджень. Вважається, що з цієї причини процес асиміляції у Буенос-Айресі відбувся не традиційним шляхом: тобто коли у приймаючому суспільстві утворюється стійке соціо-демографічне сприйняття зовнішніх іммігрантів як якоїсь більш-менш однакової культурної системи. У таких традиційних випадках іммігранти змушені в багатьох відносинах переживати процес пристосування до вже існуючої ситуації, і в результаті утворюють етнічну меншину. З іншого боку, існують певні області інтеграції (квартали на околицях міст, національна шкільна освіта, обов'язкова і безкоштовна, деякі форми художнього прояву і т.д.), де відбувається поступове стирання культурних відмінностей, що підтверджується такими фахівцями як Френсіс Корн (Francis Korn ) і Джеймс Скобьє (James Scobie). У зв'язку з потужною асиміляцією, яка мала місце в Буенос-Айресі, сталося справжнє змішання. Заняття і способи життя, до яких долучалися іммігранти, не вносили революційних змін в усталені цінності і старі моделі існування, але служили ніби містком до нового.

Поринаючи в історичні факти, слід сказати про феномен імміграції, що мав місце в той період, коли Аргентина формувалася як єдина організована держава. Країна вступила у фазу економічного зростання, що будувався на експорті продукції сільського господарства, і правлячий клас вирішив, що час виходити на європейський ринок, особливо цього потребували виробники таких товарів як шерсть, м'ясо, зерно і т.д. (Саме тому прибережна зона, спочатку більш відстала, ніж внутрішні області, завдяки наявності торгових портів, стала мотором аргентинської економіки).

Приїзд іммігрантів входив до плану-проект національного самовизначення, складаючи фактор, теоретично який грав активну роль ще до того, як його присутність стала реальністю. У деяких країнах Латинської Америки, таких як Мексика і Перу, колоніальне минуле залишило глибокі сліди в культурі, в інших, таких як Аргентина і Уругвай - другорядних по відношенню до історичних центрам іспанської імперії - культурна спадщина має не настільки глибоке коріння. Що є відмінною особливістю Аргентини, так це, в першу чергу, єднання аргентинців і італійців.

Масовий приплив європейців, більшість з яких ніколи не вивчали іспанську мову, проте розуміли її, привів до формування особливого пролетарського соціолекту Lunfardo (або Habla del porteno), який започаткували іспанські каторжники ще в XVII-XVIII ст. Вперше Lunfardo звернув на себе увагу пресою Буенос-Айресу в 1879 р., коли в "Ла Насьон" з'явилися дві статті, що роз'яснюють різні слова і вирази Lunfardo, зібрані журналістами головним чином у поліцейських дільницях. У газетній замітці від 1882 Lunfardo визначався як "суміш діалектів італійської мови, на якій спілкуються між собою кримінальники". У соціально-культурній перспективі цей процес є прикладом амальгами, культурних взаємовідносин на рівні етнічного злиття, що сприяло проникненню мови іммігрантів до літератури. Наприкінці ХІХ ст. Буенос-Айрес та Монтевідео порівнювали з Вавилонською вежею: “сукупність видів та говорів, де суворі звуки, що видають німці, немилосердно змішані із солодкими нотами італійської мови; де мужній англійській вимові вторить іскряста креольська лайка; з іншого боку чутно манірну та м'яку французьку мову, а їй у відповідь шелестить прогіркла іспанська говірка” [16].

Однак під час дослідження виявилося, що за своїм походженням Lunfardo є жаргоном злодіїв. У районі Ріо де ла Плата (Rнo de la Plata) існувала тенденція називати словом “lunfardo” мову, якою розмовляли околиці, або жаргон злодіїв. У кварталах Буенос-Айресу був популярним своєрідний “сценарій”, за яким гаучо (жителі аргентинської та уругвайської пампи - А.К.), що прибули з внутрішніх областей країни, зустрічали європейських іммігрантів. У цих суміжних для двох культур місцях відбулися перші контакти, первісно склалась така форма спілкування, головним завданням якої було приховати наміри тих, хто їх практикує їх [16].

Саме слово “lunfardo” походить від італійського “lоmbardо” - “ломбардський” (назва провінції Ломбардії в Італії). Більшість кримінальних осіб, які вперше почали користуватися цим жаргоном, були вихідцями саме звідти, тому приблизно з 1900 р. в іспанському словнику було зафіксовано нову лексичну одиницю “lunfardo”, що, по суті, означала “злодій”, “шахрай”, “лунфардо”.

Італійська мова, що як і іспанська (галісійська, каталонська і т.д.) має регіональні діалекти, стала основою комічних вистав Саінете (Sainete) (народного театру, що отримав широке поширення в 30-ті роки). Серйозні діалоги іммігрантів набували комічного характеру завдяки самій мові, яка будучи недосконалою за формою, не могла передати серйозного змісту. Однак, висміюючи свого співрозмовника-іммігранта, аргентинець поповнював свій словниковий запас іншомовними надбаннями. Італьянізми проникли спершу в самі нижчі прошарки суспільства, збагативши тим самим словник "Лунфардо" ("Lunfardo").

У районі Ріо де ла Плата (Rнo de la Plata) мала місце тенденція називати словом лунфардо мову, якою говорили окраїни, або навіть жаргон злочинців. У кварталах Буенос-Айреса розвертався сценарій, в якому "гаучо", що прибували з внутрішніх областей країни, зустрічалися з іммігрантами з Європи, і як ті, так і інші шукали собі заняття на перший час. У цих прикордонних для обох культур місцях встановлювалися перші контакти і створювалася спочатку та форма спілкування, головне завдання якої було приховати наміри тих, хто її практикує.

РОЗДІЛ ІІ. МОЛОДІЖНІ СЛЕНГІЗМИ LUNFARDO

2.1 Естетична відмінність між «Lunfardo» та «Lunfardesco»

lunfardo молодіжний сленг лексика

Саме слово “lunfardo” походить від італійського “lоmbardо” - “ломбардський” (назва провінції Ломбардії в Італії). Більшість кримінальних осіб, які вперше почали користуватися цим жаргоном, були вихідцями саме звідти, тому приблизно з 1900 р. в іспанському словнику було зафіксовано нову лексичну одиницю “lunfardo”, що, по суті, означала “злодій”, “шахрай”, “лунфардо”. Багато в чому Lunfardo, який розуміють як форму спілкування злочинців, є лише етапом в розвитку арго, що перетворилося на народну мову, якою розмовляли різні верстви населення [16]. Але разом із цим необхідно враховувати таку відмінність: Lunfardo та Lunfardesco. Насправді про тексти, що написані авторами, які дуже добре володіють мовою та знають певні обставини, але при цьому не належать до нижчого прошарку населення, правильно говорити “Lunfardesco”. У Буенос-Айресі стиль Lunfardesco мав поважних прихильників у періодичних виданнях, прозі, поезії її театрі. У цій царині, завдяки творам для танго, стали відомими Карлос де ла Пуа, Селедоніо Флорес, Бартоломе Апріле, Йакаре, Хоакін Гомес Бас та Хуліан Сентейа. Форма написання віршів для танго існувала протягом кількох десятиліть, у другій половині ХХ ст. з'явилися записи Едмундо Ріверо - закоханого в тему з “лунфардескними” народними піснями, танцями (milongas) і танго, а також твори, в яких присутній елемент vesre, проза та публічні виступи: монологи, або бесіди, Ніди Куніберті, Роке Росіуто Ломарді, Луїса Альпоста та Даніеля Хірібальді [16]. Твори перелічених авторів свідчать, що Lunfardo в процесі змішування з танго змінює оригінальні слова та вирази італійської мови й тим самим наближує її до народного життя.

2.2 Структурно-морфологічні особливості «Lunfardo»

Структура Lunfardo заснована на заміні безпосередньо в іспанській мові іменників, дієслів та прикметників словами, що змінили своє значення, походять з італійської мови, її діалектів, місцевих говірок, та адаптовані до іспанської мови. Додатковим елементом Lunfardo є vesre (18%), тобто інверсія. Наприклад: mujer - ejerme (жінка), tango - gotan (танго), camba - bacбn (приваблива, елегантна, багата людина), viejo - jovie (старий - веселощі), cabeza - zabeca (голова), revйs - vesre (виворіт), cama - maca (постіль), muchacho - сhochamu (юнак), pagar - garpar (платити), amigos - gomнas (друзі), batidor - оrtiba (розвідник), рantalones - talompas (штани, брюки), pibe - bepi (дитина), libro - broli (книга), marido - dorima (чоловік), pais - нspa (країна), trabajo - jotraba (робота) cajon - jonca (домовина), traje - jetra (костюм), chabуn - boncha (дурень), loco - calo (навіжений), muсeca - caсemu (кукла, зап'ясток), mango - goman (манго) та ін.

Як вже було відзначено, Lunfardo утворено внаслідок контакту двох споріднених мов. Зрозуміло, що в подібна говірка не може пишатись чітко визначеними правилами, однак спроможна досить динамічно розвиватися - кримінальники, ув'язнені постійно пробують нові варіанти, які будучи закінченими і прийнятими, поширюються із запаморочливою швидкістю. Розуміння і сприймання Lunfardo як мову злочинців є лише етапом у розвитку цього жаргону, який з плином часу перетворився на народну мову, якою говорять різні верстви населення. Італійська імміграція призвела до того, що пісні, під які виконувалось танго, збагатились численними виразами з діалектів Італійського півострова. Італьянізми, що зберегли лише частину значення, або навпаки розширили його, чи змінили своє написання, яке адаптувалося, орієнтуючись на кастильську вимову італійських слів, можна побачити у наведених нижче прикладах. Звертає на себе увагу проста, майже груба форма, в яку тим не менше вельми ефективно вписується італійське слово:

· повне скорочення подвійних: "yi" замість "gi", "ch" замість "cc";

· додавання гласного, наприклад, до початкового "s" ( "es");

· голосні в кінці слів майже завжди опускаються, як це прийнято в північних діалектах Італії.

Дієслова "secar" ( - набридати, втомлювати.), "estufar" (викликати нудьгу, втомлювати), "escochar" (набридати, чіплятися, докучати) - походять від італійських дієслів з тим же значенням seccare - 1). сушити, 2) набридати , stufare - набридати, надокучати і scocciare - набридати (комусь); які є більш вживаними.

· Cafishio: від італійського виразу "stoccafisso" ( - сушена тріска); це слово, як іменник, означає - хуліган, шибайголова, сутенер (il ruffiano), а як прикметник може означати - елегантний.

· Fiaca: від італійського fiacca - діалектне "лінь" (fiacco - слабкий, безсилий); лінь, в іспанській - "pereza".

· Mufa: від італійського muffa ( - пліснява, в іспанській - moho). У Буенос-Айресі використовується для визначення стану душі, коли душа "покрилася цвіллю" - занепад духу, поганий настрій у зв'язку з цим.

· Crepar: від італійського crepare (луснути) вираження більш грубого ніж morire - померти.

· Laburo: робота, від "laburar" (працювати, в іспанській - laborar, trabajar), що представляє собою адаптацію північним діалектом форми "lavurer, lavurar" похідною від італійського lavorare (працювати).

· Pelandrъn: від діалектного pelandrone (ледар, в літературному італійському - poltrone, sfaticato, в іспанській - haragбn).

· Pasticho: від італійського pasticcio (паштет), з розширення значення плутанина, безлад, переполох.

· Esquifoso: від італійського schifoso (мерзенний, огидний), в іспанській - "asqueroso".

· Atenti!: Вигук, відповідний іспанським "cuidado" (обережно, бережися!), "Atenciуn" (Увага). Однак більше схожий на італійський attenti!

· Fachatosta: (буквально - підсмажена особа; з італійської мови: faccia-особа, по-іспанськи транскрибується як facha. Aver faccia tosta - бути нахабним (як кажуть про таких по-російськи - пропалений тип). Facciatosta в іспанському відповідає "caradura" (букв. сурова особа (якщо у хорошому сенсі) або нахабна морда (якщо в поганому). Сміливий, зухвалий, нахабний.).

· Afilar: від італійського діалектного "filare" (букв. прясти) (доглядати (за жінкою) тобто, "cortejar" іспанською).

· Chau: італійське "ciao" (привіт, папа, до побачення; іспанські аналоги - "hola", "adios", "hasta pronto", "hasta luego") проте використовується лише як прощальна фраза при зверненні в одній особі, а не як привітання; аргентинці при зустрічі вітають один одного по-іспанськи, а прощаються по-італійськи.

· Chuca: від італійського "ciucca" (пиятика, в іспанській - borrachera).

· Прізвисько Coco або Coca, від "cocco" (любимчик або "cocco" della mamma - мамин синочок), похідного у свою чергу від дієслова coccolare - балувати, ставиться з любов'ю особливо до дитини.

· Pibe: (хлопчик, юнак) на генуезькому діалекті це слово означає-підмайстер, тобто хлопчик / юнак, який працює під керівництвом ремісника або торговця. У решті Італії, за межами Лігурії, було невідомим доти, поки не зуміло дістатися туди з Аргентини допомогою жаргону футбольних вболівальників ( "pibe de oro" - золотий хлопчик - так говорили про Марадону).

· Mangiar: від італійського mangiare (є, харчуватися), по-іспанськи "comer".

· Yiro: (повія) від італійських giro, girare (в італійському "g" в слові giro вимовляється також як "y" в "ya" аргентинському іспанському); віддієслівний вираз, що означає бродити, рухатися по дорозі. Як іменник (має тільки чоловічий рід) використовується як визначення повій, особливо після того як "mina" втратило своє початкове значення і стало позначати жінок взагалі.

* Італійське g в поєднанні з передніми голосними (e, i) близько до російського [дж], аргентинське y вимовляється як м'яке і не дуже акцентоване (тобто не дзижчить, а скоріше присвистував) [жь], таким же чином в Аргентині вимовляють і іспанське подвійне L (ll).

· Bachica: іменник і прикметник позначає дуже ненажерливого людини, походить від італійського "ciccia", що буквально означає - м'ясо.

· Bochar: від італійського bocciare (не витримав, провалити іспит) - його іспанський еквіваленти "bochar" також має шкільний відтінок.

· Capo: (в перекладі з італійської - 1). Голова, 2). Розум, 3). Глава, начальник, шеф) "шеф", тобто ватажок, по-іспанськи "jefe"

· Contamuse: від італійського омоніма - іменника, визначення брехунів, брехунів.

· Enyetar - приносити нещастя. З неаполітанського діалекту "jettatura", "jettatore" - людина, що володіє магічною силою, здатний з її допомогою насилати біду, нещастя (насправді, фігура, породжена марновірством)

· Festichola: слово, яким описують застілля з великою кількістю їжі і пиття. Від італійського "festicciola" - вечірка, влаштовувати вечірку - fare una festicciola.

Масова імміграція збіглася з періодом розвитку народної музики і зростанням музичної активності в цілому. Танго, одне з найвищих проявів цієї культури - культури "porteсa" (буквально - портова), винайдене іммігрантами, мало різні форми, за допомогою яких виражалися різні почуття, і різні мови (народна мова - lunfardo і мова культурна); від забороненого танго на околицях до визнаних танго залів (Salas).

2.3 Молодіжний сленг як своєрідний засіб вербалізації буття

Сленг як різновид мовного субстандарту традиційно привертає увагу вітчизняних та зарубіжних філологів завдяки емоційно-експресивному забарвленню, лаконічності, образності сленгізмів тощо [3, с. 95-97]. Однак у сучасному мовознавстві не існує єдиної думки щодо визначення та співвідношення понять “жаргон” і “сленг”. У нашому досліджені ми будемо розглядати термін “сленг” як синонім слова “жаргон”, який означає соціальний різновид мови, що має специфічну лексику, фразеологію та особливі словотвірні засоби [11, с. 45].

Молодіжний сленг є засобом спілкування великої кількості людей, об'єднаних за віком, але дуже умовно. Як правило, носіями сленгу є люди 12-30 років. Сленг охоплює всі сфери життя (особливо середовище міської учнівської молоді та окремі замкнуті референтні групи), описує майже всі ситуації, крім нудних, оскільки сленгізм - результат емоційного ставлення до предмета розмови. Сленг - це постійна словотворчість, в основі якої лежить принцип мовної гри. Нерідко саме комічний, ігровий ефект є головним у сленговому тексті. Молодій людині важливо не тільки “що сказати”, а й “як сказати”, щоб бути цікавим оповідачем [1].

Під час дослідження ми виокремили ряд причин вживання сленгізмів. По-перше, це прагнення комунікантів спілкуватися один з одним та залишатися при цьому незрозумілими для сторонніх. Іншою істотною причиною є тенденція до мовної виразності, яку важко досягти, використовуючи виключно літературну лексику. І нарешті, третьою причиною вимушеної мовної диференціації між поколіннями, на думку багатьох психологів і лінгвістів, є зростаючий темп життя, за яким представники старшого покоління не завжди встигають. Поява мобільних телефонів з послугою SMS, електронної пошти, ICQ та інтернет-чатів сприяє тому, що в мові підлітків все частіше зустрічають прості вербальні конструкції, за допомогою яких можна максимально швидко виразити свої думки, що, без сумніву, викликає критику з боку більш консервативної частини лінгвістичного товариства [11, с. 45].

Молодіжний сленг, як і будь-який інший, має лексикон на фонетичній і граматичній основі загальнонаціональної мови та відрізняється розмовним, а іноді й брутально-фамільярним забарвленням. До більшої частини елементів належать різні скорочення та похідні від них, а також запозичення з різних мов або фонетичні асоціації. Характерними особливостями сленгу є швидка мінливість, тенденція до перебільшення та мовної невимушеності [13, с. 14]. Певна річ, таку мову, яка має багато вульгарних підтекстів та викликає агресію, використовують тільки під час неформального спілкування. Сленг має доволі суворі межі доречності й адекватності [1]. Як при використанні будь-якої мови, що є комплексною системою з ядром та периферією [2, с. 10], тут також виникає подібність “лінгвістичної відносності”. Ця “відносність” має суто емоційний характер. Сленг побудовано таким чином, щоб створити ефект “подвійного відсторонення”. Перше “відсторонення” має бути іронічним. Що стосується іншого “відсторонення”, то це вже властивість і функція не тільки цього сленгу. Тут, на наш погляд, проблема є загальнокультурною. Отже, розглядаючи молодіжний сленг, можна прослідкувати всі явища, що характеризують не тільки саме молодіжну комунікативну сферу, а й усне комунікативне середовище в цілому, виявити функціональне навантаження відповідної лексики.

2.4 Особливості вживання та формулювання лексики «Lunfardo»

Молодіжний сленг Lunfardo є своєрідним бар'єром двомовної комунікації завдяки поєднанню мовних і позамовних факторів. Труднощі розуміння та трансляції лексичного значення одиниць Lunfardo пов'язані з рівнем поширення та частотності молодіжного сленгу, недостатньо виразною або прихованою вмотивованістю багатьох сленгізмів, сферою вживання сленгу, фактором актуальності, специфікою лексико-морфологічного складу та ін. У сучасному молодіжному сленгу Lunfardo розвинені такі семантичні поля: “Людина”, “Риси характеру”, “Зовнішність”, “Одяг”, “Житло, предмети побуту”, “Професії”, “Музичні інструменти”, “Соціальний статус”, “Дієслова руху”, тому під час дослідження ми розподілили фактичний матеріал (358 лексичних одиниць) відповідно.

1. “Людина”

Donna (жінка) - asunto, bestia, bramaje, catriela, chabona, costiya, chanceleta, china, dona, elemento, feba, fйmina, hembra, mina, minerva, mosaico, mueble, paica, percanta, ternera.

Bambino (дитина) - chiquilнn, gurн, gurrumнn, pebete, pibe, pichibirlo, purrete.

Ragazza (дівчина) - chuchi, garaba, garabita, pebeta та ін.

2. “Риси характеру”

Arrogante (претензійний, пихатий) - abacanado.

Pauroso (полохливий) - abatatado, ablandado, amargo, ambiguo.

Irragionevole (нерозсудливий) - abocado.

Distratto (неуважний) - abricola, bartolero.

Astuto (жадібний, хитрий) - amarrete, amarro, amarrocador, acamalador, amarroto, empacador, marroquero.

Scandaloso (скандальний) - afrechudo, alzado, calentуn.

Audace (хоробрий, відважний) - de agayas, agayudo.

Pettegolo (пліткар) - alacrбn, alca, alcachofa, alcaucil.

Poco accurato (неохайний) - amurado.

Sgraziato (незграбний) - asoleado.

Non illuminato (неосвічений) - analfabestia, analfa, cuadrado.

Bonario (простодушний) - angelito.

Animato (жвавий, моторний) - apiolado, avivado.

Sventato (необачний, нерозважливий) - atorado, batistнn.

Pigro (ледачий, лінивий) - atorra.

Disonesto (безсоромний) - atorrante.

Canzonatore (пересмішник, кепкун, глузівник) - cachador, jodуn.

Stupido (дурень, дурний) - abombado, atrasado, belinъn, bogуlico, bolas tristes, bуlido, boncha, buenudo, caso, chabуn, chauchуn, chichipiу, fanega, gil, giliberto, gilimursi, gilъn, gilurdo, gьevуn, guiso, jilguero, magallanes, manъ, marciano, melonazo, merlнn, merlo, merluza, mopio, opa, otario, queso, salame, salamнn, tarado, zanagoria, zanahoria, vichenzo та ін.

3. “Зовнішність”

Testa, Capo (голова) - aceitosa, altiyo, azotea, baldosa, balero, bochнn, bocho, calabaza, capiya, carburadora, caspera, computadora, chimenea, coco, coroniya, croqueta, crбneo, cucusa, cъpula, fosforera, I.B.M., marote, mate, melon, registradora, rompepeines, sabiola, sabionda, sandнa, sesera, sombrerera, terraza, testamento, zapayo.

Faccia (обличчя) - caripela, carucha, escracho, facha, jeta, jetуn jetudo, fachada, trucha.

Occhi (очі) - carozos, claraboyas, faroles, mirantes, mirones, mirуn, ventanas, vichadores.

Orecchi (вуха) - antenas, guardabarros.

Ciuffo (чуб) - catinga.

Bocca (рот) - cometar.

Gambe (ноги) - gambas, remos, tabas.

Piedi (ноги, ступні) - nнsperos.

Dita (пальці) - ganchos.

Naso (ніс) - hornaya, napia, naso, сata, sifуn.

Bellezza (краса, врода, красуня) - compadre, bomba, budнn, budinazo, churrasca, churros, mбquina та ін.

4. “Одяг”

Abiti (одяг) - empilche, pilchas.

Scarpe (черевики, туфлі) - camambuses, caminantes, canoas, escarpiantes, escarpios, fanguyos, tamangos, tarros, timbo.

Capello (капелюх) - capelo, capelun, chefun, funche, funshe, funyi, rancho.

Reggipetto (бюстгальтер) - corpнсo, tetera.

Pantaloni (штани, брюки) - talompa та ін.

5. “Житло, предмети побуту”

Tugurio (барак, хатина) - A la gurda, ranchitos.

Bagno (ванна (кімната)) - biorse, viorsi.

Letto (ліжко, постіль) - blanca, camasutra, catrera, chinchera, cotнn, cucha, cucheta, horizontal, sobre, tranquila.

Orologio (годинник) - bobo, tachуmetro.

Telefono (телефон) - hilo, morocho, telefunken, tubo та ін.

6. “Професії”

Chitarrista (гітарист) - escobero, guitarrero, violero.

Delatore (донощик) - abanicar, abanico, botуn, bocуn.

Avvocato (адвокат, захисник) - Ave Negra, boga, buscapleitos, manyapapeles, tordo.

Banchiere (банкір) - banca.

Postino (листоноша) - infante.

Marinero (моряк, матрос) - marinante, maringote.

Medico (лікар) - matasanos, tordo.

Commissario (комісар) - mayorengo, sario, taquero та ін.

7. “Музичні інструменти”

Chitarra (гітара) - alambrada, borbona, encordada, encornada, escoba, viola.

Violino (скрипка) - jamon.

Pianoforte (піаніно) - dientudo, mestizo та ін.

8. “Соціальний статус”

Sposato (одружений) - abotonado, abrochado, acoyarado, casoriado, matrimoniado.

Bandito (бандит) - achacador, de averнa.

Povero (бідний, убогий) - aguila, aguilero, banda, bandeado, escasany, gato, pato, seco, shome.

Amante (коханець) - amachimbrado, arrimado.

Teppista (хуліган) - barullero.

Ricco (заможний, багатий) - bienudo, copetudo, cambuserнa.

Direttore, Capo (начальник, завідувач) - capo, trompa та ін.

9. “Дієслова руху”

Andare a, andare da, partire per (вирушати, піти, поїхати) - abanicarse, tomarse el aceite, tomarse las ceitunas, alzarse, borrarse, enajar, espiantarse, espirarse, najar, tomarse el olivo, pirar, tomбrselas, zarpar та ін.

Як показав аналіз наведених лексичних одиниць, до найвживаніших груп сленгізмів належать “Зовнішність”, “Риси характеру” та “Людина”. Крім того, всі одиниці молодіжного сленгу Lunfardo можна поділити на:

а) негативно-оцінні. Наприклад: Donna (жінка) - asunto, bestia, bramaje, catriela, chabona, costiya, chanceleta, china, dona, elemento, feba, fйmina, hembra, mina, minerva, mosaico, mueble, paica, percanta, ternera. Ragazza (дівчина) - chuchi, garaba, garabita, pebeta. Arrogante (претензійний, пихатий) - abacanado. Pauroso (полохливий) - abatatado, ablandado, amargo, ambiguo. Irragionevole (нерозсудливий) - abocado. Distratto (неуважний) - abricola, bartolero. Astuto (жадібний, хитрий) - amarrete, amarro, amarrocador, acamalador, amarroto, empacador, marroquero. Scandaloso (скандальний) - afrechudo, alzado, calentуn. Pettegolo (пліткар) - alacrбn, alca, alcachofa, alcaucil. Poco accurato (неохайний) - amurado. Sgraziato (незграбний) - asoleado. Non illuminato (неосвічений) - analfabestia, analfa, cuadrado. Bonario (простодушний) - angelito. Sventato (необачний, нерозважливий) - atorado, batistнn. Pigro (ледачий, лінивий) - atorra. Disonesto (безсоромний) - atorrante. Canzonatore (пересмішник, кепкун, глузівник) - cachador, jodуn. Stupido (дурень, дурний) - abombado, atrasado, belinъn, bogуlico, bolas tristes, bуlido, boncha, buenudo, caso, chabуn, chauchуn, chichipiу, fanega, gil, giliberto, gilimursi, gilъn, gilurdo, gьevуn, guiso, jilguero, magallanes, manъ, marciano, melonazo, merlнn, merlo, merluza, mopio, opa, otario, queso, salame, salamнn, tarado, zanagoria, zanahoria, vichenzo. Delatore (донощик) - abanicar, abanico, botуn, bocуn. Avvocato (адвокат, захисник) - Ave Negra, boga, buscapleitos, manyapapeles, tordo. Commissario (комісар) - mayorengo, sario, taquero та ін.;

б) нейтрально-оцінні. Наприклад: Irragionevole (нерозсудливий) - abocado. Distratto (неуважний) - abricola, bartolero. Tugurio (барак, хатина) - A la gurda, ranchitos. Bagno (ванна (кімната)) - biorse, viorsi. Letto (ліжко, постіль) - blanca, camasutra, catrera, chinchera, cotнn, cucha, cucheta, horizontal, sobre, tranquila. Orologio (годинник) - bobo, tachуmetro. Telefono (телефон) - hilo, morocho, telefunken, tubo. Chitarrista (гітарист) - escobero, guitarrero, violero. Postino (листоноша) - infante. Marinero (моряк, матрос) - marinante, maringote. Medico (лікар) - matasanos, tordo та ін.;

в) позитивно-оцінні. Наприклад: Bambino (дитина) - chiquilнn, gurн, gurrumнn, pebete, pibe, pichibirlo, purrete. Audace (хоробрий, відважний) - de agayas, agayudo. Animato (жвавий, моторний) - apiolado, avivado. Bonario (простодушний) - angelito та ін.

У ході дослідження ми намагалися з'ясувати соціолінгвістичний статус молодіжного сленгу Lunfardo, який є частиною аргентинського та уругвайського діалектів італійської мови. Нами було проаналізовано мовну ситуацію цього варіанта кастильської мови та виведено закономірності його розвитку. Як фактичний матеріал дослідження використано майже 400 прикладів з Diccionario de Lunfardo, застосовано метод порівняння лексичних одиниць кастильської мови та діалекту.

Висновки

У результаті дослідження з'ясовано той факт, що структура Lunfardo базується на заміні безпосередньо в іспанській мові іменників, дієслів та прикметників словами італійського походження, які змінили своє значення та адаптувалися до законів іспанської мови. У цьому діалекті застосовано різні словотворчі засоби мови, але превалює фонетична зміна слова, тобто інверсія. Таким чином, не виникає сумніву, що Lunfardo є діалектом аргентинського варіанта італійської мови, незважаючи на помітні лексичні розбіжності.

Щодо етапів розвитку діалекту Lunfardo, ми намалювали таку картину. Спочатку було сформовано пролетарський соціолект під впливом культурних взаємовідносин на рівні етнічного злиття італійців та європейців, які іммігрували до Аргентини та Уругваю. Але за своїм походженням Lunfardo є жаргоном злодіїв, арго грабіжників. Сам слово “Lunfardo” походить від італійського “lombardo” -“ломбардський” (назва провінції Ломбардії в Італії), тому що більшість кримінальних осіб, які почали використовувати цей жаргон, походили звідти. Під впливом часу арго перетворилося на народну мову, якою розмовляли різні верстви населення. Поступово Lunfardo зникає пі час введення масової освіти в Аргентині у другій половині ХХ ст.

Пізніше виникає дискусія щодо статусу цього варіанта мови, традиціоналісти бачать її зв'язок з арго, водночас новатори висловлюють думку про те, що це просторіччя конкретного регіону. Але на сучасному етапі розвитку мешканці Аргентини та Уругваю під Lunfardo розуміють сукупність мовленнєвих засобів, які постійно трансформуються та мають високий рівень експресивності, їх використовують у спілкуванні молоді люди, які мають фамільярні, дружні стосунки.

Проаналізувавши особливості молодіжних сленгізмів Lunfardo, ми можемо зробити висновки:

1) Сленг як лінгвістична формація є невід'ємною частиною соціального виміру мови. Сленгізми посідають важливе місце у культурі мовлення, їх можна зачислити до лексично-стилістичних утворень. Сленг властивий різним групам людей і відіграє важливу роль у житті індивіда.

2) Жаргонні новоутворення можуть бути стилістично знижені, нейтральні та позитивні. Саме на цих поняттях ґрунтується взаємозв'язок між культурою мовлення та жаргонною лексикою.

3) Семантичні зміни, що відбуваються у лексиці сучасного Lunfardo, є наслідком динамічних процесів, котрі відбуваються в мовній системі.

4) Нові слова молодіжного соціалекту створюються в основному по словотворчим моделям літературної мови. Однак словотвір в мові молоді має низку особливостей і виконує номінативну функцію в поєднанні з емоційно-експресивною функцією.

Отже, ми розглядаємо Lunfardo як сленг, тобто соціальний різновид мови, характерними рисами якої є специфічна лексика й фразеологія, а також особливе використання словотворчих засобів. За кожною лексичною одиницею Lunfardo стоїть певне поняття, на формування якого знадобилися роки, певна реалія, вивчення якої в подальшому зробить внесок у пізнання мови.

Однак роль і місце молодіжного сленгу Lunfardo в сучасній мовній культурі залишаються неоднозначними та потребують детального вивчення й осмислення.

Список використаних джерел

1. Бабина А.К. Краткая характеристика молодежного сленга / А.К. Бабина [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://annababina.narod.ru/charslang.html.

2. Бакалинский М.Л. Языковая ситуация в социо-этнолекте THE MOBSPEAK: постановка проблемы / М.Л. Бакалинский // Вісник СумДУ. - 2006. - Т. 2. - № 11(95). - С. 10-14.

3. Беркнер С.С. Проблеми розвитку розмовної англійської мови в ХІХ-ХХІ ст. / С.С. Беркнер. - К. : Освіта, 1993. - 193 с.

4. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. М., 1987.

5. Винокур Г.О. Культура языка. М., 1929.

6. Волошинов В.Н. Марксизм и философия языка: Основные проблемы социологического метода в науке о языке. Л., 1929.

7. Ерофеева Е.В. Экспериментальное исследование фонетики регионального варианта литературного языка. Пермь, 1997.

8. Ерофеева Т.И. Опыт исследования речи горожан: территориальный, социальный и психологический аспекты. Свердловск, 1991.

9. Ерофеева Т.И. Социолект: стратификационное исследование. Автореф. дис. … докт. филол. наук. СПб., 1995.

10. Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. Л., 1936.

11. Пеллих И.В. Молодежный сленг как социальная разновидность речи / И.В. Пеллих // Вестник Адыгейского государственного университета. - 2008. - Вып. 1 (29). - С. 45-47.

12. Петерсон М.Н. Язык как социальное явление // Уч. зап. Ин-та языка и литературы. М., 1927. Т. 1. С. 3-21.

13. Ролик А.В. Социолект молодежи в системе современного немецкого языка ГДР : автореф. дис... канд. филол. наук /А.В. Ролик. - К., 1989. - 24 с.

14. Сучасна українська мова: Лексикологія. Фонетика: підручник / А. К. Мойсієнко, О. В. Бас-Кононенко, В. В. Бондаренко та ін. -- К.: Знання, 2010. -- с. 94-95

15. Diccionario de Lunfardo [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.elportaldeltango.com.ar/lunfardo.htm.

16. Тamburini D. Lunfardo - Lingua de Immigranti [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.spbo.unibo.it/pais/bonaldi/ipertesto/relazione.html.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сленг як розмовна мова носіїв маскультури, форми його використання, історія розвитку. Класифікація сленгової лексики. Структурні особливості молодіжного сленгу, його роль у мові суспільства. Вплив кримінального арго та іноземних мов на молодіжну лексику.

    курсовая работа [48,1 K], добавлен 16.04.2012

  • Сленг як лексика обмеженого вжитку. Мінливість та варіативність українського та американського молодіжного сленгу. Перекладацький аспект спеціальної розмовної лексики. Аналіз засобів та способів перекладу лексичних одиниць сленгу у телесеріалі "Друзі".

    дипломная работа [90,6 K], добавлен 05.05.2012

  • Визначення сленгу та його історія. Місце сленгової лексики у молодіжному мовленні. Вплив професії, хобі людини, іноземних зв’язків, кримінального арго на склад мови. Сленг як підлітковий протест проти навколишньої дійсності, типізації і стандартизації.

    презентация [162,4 K], добавлен 14.12.2014

  • Загальна характеристика молодіжного сленгу як мовленнєвого явища. Причини вживання молоддю стилістично заниженої лексики. Зміни у динаміці розвитку німецького молодіжного сленгу. Німецький молодіжний сленг у романі Х. Хегеманн "Збитий аксолотл".

    дипломная работа [4,1 M], добавлен 14.10.2014

  • Суть поняття вставні та вставлені конструкції та їх особливості, причини вживання у періодиці. Визначення ролі вживання розмовних слів та конструкцій на формування правильної літературної української мови на базі аналізу українських періодичних видань.

    курсовая работа [29,9 K], добавлен 22.11.2014

  • Лінгвістична сутність поняття "сленг", його відмінність від діалектів та жаргону. Розгляд використання скорочених форм сленгової лексики в німецьких молодіжних журналах. Мовні та стилістичні особливості використання англіцизмів, виявлення їх значення.

    курсовая работа [70,0 K], добавлен 19.05.2014

  • Стилістичне розшарування словникового складу німецької мови; розмовна лексика. Поняття "сленг", "жаргон". Причини вживання розмовної лексики серед молоді. Стилістичні кластери, лексикографічний відбиток та джерела поповнення регістру розмовної лексики.

    курсовая работа [42,6 K], добавлен 10.01.2014

  • Поняття та головні стильові особливості художньої прози. Різноманітність лексичних засобів за ознакою історичної віднесеності. Вживання формальної та неформальної лексики. Використання системної організації лексики. Лексичні стилістичні засоби в прозі.

    курсовая работа [48,6 K], добавлен 16.06.2011

  • Причини появи молодіжних сленгізмів, методи їх утворення, шляхи розповсюдження. Аналіз ролі молодіжного сленгу в житті суспільства та його комунікаційних функцій. Застосування в засобах масової інформації сленгових номінацій, утворених різними шляхами.

    курсовая работа [59,1 K], добавлен 27.02.2014

  • Особливості мовної картини фантастичних світів авторів. Використання оказіональних одиниць квазіспеціальної лексики. Вживання та формування термінологічних новоутворень у художньому тексті. Використання нетипові для англійської мови збіги голосних.

    статья [21,7 K], добавлен 18.08.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.