главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Вживання "по-батькові": традиції та сучасний етикет взаємин

Історія розвитку та сучасні правила мовленнєвого етикету. Визначення традиційності звертання по-батькові в українській мові. Особливості вживання імен по-батькові серед української діаспори. Творення та правопис чоловічих і жіночих імен по-батькові.

Рубрика: Иностранные языки и языкознание
Вид: реферат
Язык: украинский
Дата добавления: 07.05.2012
Размер файла: 19,6 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Вживання іншомовних слів у діловій українській мові
Особливості вживання та правопису в українській мові запозичень російського, латинського, німецького й англійського походження. Переклад конструкцій ділового стилю, відмінювання числівників. Складання запрошення на прийом з нагоди відкриття виставки.
контрольная работа [22,5 K], добавлена 17.03.2014

2. Правопис. Основні орфограми в коренях, префіксах і суфіксах
Тексти для контрольних диктантів та перекладу з російської мови на українську. Завдання на правопис приголосних, синоніми, вживання великої літери, основні способи творення слів, правопис префіксів, чергування голосних, м'який знак в українській мові.
конспект урока [32,2 K], добавлена 10.03.2011

3. Відмінки в український мові
Складення автобіографії та резюме на заміщення вакантної посади "Президента України". Відмінювання прізвища, ім’я, по-батькові. Переклад термінів українською мовою. Виправлення помилок в поданих реченнях. Визначення поняття сугестії, френології, емпатії.
контрольная работа [17,1 K], добавлена 07.03.2014

4. Особливості перекладу англійських власних імен українською мовою
Визначення поняття власних імен, їх класифікація та місце в художній літературі. Шляхи досягнення адекватності при перекладі власних імен. Особливості перекладу промовистих власних імен на матеріалі творів Дж. Роулінг та роману Д. Брауна "Код Да Вінчі".
дипломная работа [94,9 K], добавлена 21.06.2013

5. Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник
Лексико-словотвірна синоніміка прикметників. Написання прикметників та їх словотвірна будова. Морфемна структури числівників та способи їх творення. Стилістичне вживання займенників та їх правопис. Способи творення та вживання прислівників. Правопис слів.
реферат [99,4 K], добавлена 10.01.2009

6. Семантично-стилістичні та прагма-функціональні особливості німецьких особових імен
Процес формування німецьких особових імен на різних етапах історичного розвитку. Морфологічно-синтаксичні та лексико-стилістичні особливості особових імен. Псевдоніми як факультативне найменування особи, їх мотиваційний потенціал та шляхи утворення.
дипломная работа [112,3 K], добавлена 19.09.2012

7. Основи ділової української мови
Поняття літературної мови. Критерії класифікації документів. Правила та рекомендації щодо оформлення резюме. Особливості відмінювання чоловічих та жіночих прізвищ в українській мові. Порядок складання розписки. Переклад тексту на економічну тематику.
контрольная работа [21,0 K], добавлена 01.05.2010

8. Українська мова (науки, аналітичної сфери та управління)
Наголоси у словах. Значення термінів та речення у науковому стилі. Слова в родовому відмінку однини. Правила написання прізвища, чоловічі та жіночі імена по батькові українською мовою. Повнозначні частини мови. Переклад текста українською мовою.
контрольная работа [25,8 K], добавлена 23.03.2014

9. Стилістичне вживання паронімів у журналістських текстах
Характеристика явища паронімії в українській мові. Розкриття суті стилістичного вживання паронімів. Аналіз їх відмінності від омонімів. Визначення структурно-семантичних ознак паронімів. З’ясування особливостей їх використання в журналістських текстах.
курсовая работа [41,0 K], добавлена 18.02.2013

10. Динаміка сільського іменника (на матеріалі с. Мічуріне Тельманівського району Донецької області)
Аналіз напрямів розвитку сучасної регіональної антропонімії України. Виявлення репертуару чоловічих і жіночих імен в українських та українсько-змішаних сім’ях села. Встановлення складу українського та українсько-змішаного іменника, темпів його оновлення.
статья [24,3 K], добавлена 20.09.2010


Другие работы, подобные Вживання "по-батькові": традиції та сучасний етикет взаємин


Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Кафедра української мови

Індивідуальне науково-дослідницьке завдання

з правопису

на тему: «Вживання “по батькові”: традиції та сучасний етикет взаємин»

Виконала студентка 212 групи

Інституту філології

Гаврильченко Ганна

Науковий керівник: старший викладач

Михайлюк Л.М.

Суми 2011

Зміст

Вступ

1. З історії мовленнєвого етикету…

2. Звертання «по батькові» на Україні

3. Сучасний мовленнєвий етикет

4. Культура звертання серед української діаспори

5. Основні правописні правила вживання імен та по батькові

6. Творення та правопис імен по батькові

Література

Вступ

Український мовленнєвий етикет - це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввічливості. Він сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності та честі, української шляхетності й аристократизму духу.

1. З історії мовленнєвого етикету…

Ми настільки звикли, що усіх дорослих звуть на ім'я і по батькові, що для нас ці три слова - ім'я, по батькові і прізвище - здаються споконвічними узвичаєними ознаками дорослості та офіційності. Історія суфікса -ич, -ович довга і не така вже проста. Спочатку, у давньоруській мові він свідчив, що слово з суфіксом - назва молодої тварини (соколич, левич, голубич). У XVI ст. активізуються інші суфікси для цієї ж ролі (у російській мові - мышонок, котенок, в українській - мишеня, кошеня), які витіснили слова з старим суфіксом -ич.

В XI - XII ст. цей давній суфікс ще вживається для називання князівських дітей: в літописах зустрічаємо Василько Ростиславич, Ігор Ярославич. Але це не були наші по батькові, це скоріше були слова того ж ряду, що попович, царевич, тобто «син такого-то» (часто ці слова ставилися перед іменем, а не після, як це робиться тепер).

І тільки значно пізніше слова цього типу творення стали тим, чим вони є тепер, - назвами по батькові. А був же такий час, коли цей -вич був дорожчий за будь-яку нагороду, коли він був у нас тим самим, чим у німців фон, а у французів де. А було це триста років тому, у ті часи, коли лише царя звали Іван Васильович та ще хіба кількох з самої верхівки, а навіть представника знатної родини Воронцових звали неповним по батькові («полуотчеством»): «Иван Федоров сын Воронцов». За часів цариці Катерини ІІ офіційно було встановлено, кого і як слід називати: чини перших п'яти класів треба було називати на -вич, а з шостого до восьмого класу включно - неповним по батькові (Петр Осипов Васильев), усіх інших - лише на ім'я. Звідси, мабуть, у російській мові зберігається підкреслена пошанність при називанні людини лише по батькові.

2. Звертання «по батькові» на Україні

Багато суперечок дотепер викликає питання: яка форма звертання - на ім'я чи ім'я і по батькові - є традиційною для українців? Одні вчені категорично виступають проти вживання форми імені й по батькові, вважаючи її «московським звичаєм», «способом творення «безлицьої людини в УРСР». Їхні аргументи ґрунтуються на тім, що, на їх думку, український мовленнєвий етикет прийняв таку форму звертання від росіян. Подібну точку зору обстоювали і деякі українські письменники.

Прихильники вживання імені й по батькові (І. Огієнко, П. Одарченко та ін.), навпаки, переконують, що така форма є давнім українським звичаєм, оскільки вона трапляється в найдавніших писемних пам'ятках: грамотах часів Київської Русі, документах Богдана Хмельницького. Слід зазначити,що в Київській Русі ім'я по батькові виконувало функцію прізвища, наприклад, Анна Ярославна. І тільки тоді, коли узвичаїлося прізвисько, будова найменувань стала двокомпонентною, наприклад, Ярослав (Володимирович) Мудрий. Отже, легко відмовлятися від власне українських звертань на ім'я та по батькові, очевидно, не варто. Однак треба наголосити на тому, що не по-українськи звучить звертання Олександрівно! Миколайовичу! Така традиція звертання і справді здавна відома російській мові й не слід її переймати! Відсутність спільної позиції вчених щодо цього питання можна пояснити тим, що літературна форма строго не регламентує використання однієї з формул.

Суттєвим у вираженні цієї проблеми, очевидно, може стати усно-розмовна традиція українського народу, яка надає перевагу звертанню на ім'я або пане/ пані/ панно/ паничу + ім'я у товаристві, в родинному колі, серед колег чи друзів (пане Андрію, панно Олю) або пане/пані/панно/ паничу + ім'я по батькові в офіційній обстановці (пане Кузьменко Кириле Івановичу, пані Михайлюк Світлано Михайлівно). Особливою диференційною ознакою мовного етикету українців є уживання кличного відмінка при звертанні до співрозмовника.

До речі, на початку 1920-х рр. молоді українські письменники Юрій Яновський, Микола Хвильовий, Микола Куліш застерігали своїх сучасників від неукраїнського звичаю вживати «отчество», себто по батькові.

3. Сучасний мовленнєвий етикет

етикет українська мова ім'я

Зараз нова епоха і звертання набули іншого значення. У розмові з колегами, звертаючись до керівників установи,старших за віком, узвичаєною є форма звертання на ім'я та по батькові, напр.: Вікторе Андрійовичу, Іване Степановичу, Юліє Володимирівно. Найбільше звертання по батькові вживається саме у діловому формальному спілкуванні. Неприпустимо назвати старшу уповноваженішу людину на ти,або лише на ім'я. На Ви звертаються також до незнайомих людей за якоїсь потреби. Причина цьому повага та увічливе ставлення до співрозмовника, що свідчить про вихованість людини, знання нею етикету, правил поведінки.

4. Культура звертання серед української діаспори

Перебування в іншомовному середовищі, як правило, зумовлює проблеми культури мови. Відповідно, це явище формує ще один аспект досліджень українських мовознавців діаспори. Серед дискусійних питань: вживання жіночих прізвищ, вживання імені по батькові, іншомовні впливи на українську мову.

Вживання імені по батькові в українських мовознавців діаспори має як прихильників, так і противників. «Противники вживання форми по батькові, з-поміж яких був і А. Вовк, аргументували свою позицію тим, що такої форми не знає українська традиція (точніше - західноукраїнська, бо саме на неї вони спиралися). Інші мовознавці доводили, що вживання імені по батькові є давнім українським звичаєм. Зокрема, відомий лінгвіст П. Одарченко присвятив цьому питанню цілу низку статей: «Називання по батькові», «Назви по батькові в українській мові», «Ще про називання по батькові», де навів багато прикладів на користь своєї думки». Так, форми по батькові трапляються в грамотах часів Київської Русі, в документах Б. Хмельницького, цю форму вживали в листах сучасники Т. Шевченка, ім'ям по батькові користувалися при звертанні видатні українські письменники, політичні діячі, вчені-мовознавці минулих років і сучасності (П. Одарченко наводить імена Олени Пчілки, М. Грушевського, В. Винниченка, І. Огієнка, Г. Костюка, Ю. Шевельова та ін.)». Компромісний погляд на цю проблему мав Василь Чапленко. «Він говорить про можливість обмеженого вживання імені по батькові тільки в деяких суспільних функціях. За Чапленком, ніколи не можна звертатися по батькові до незнайомих, говорити так про видатних діячів минулого, називати себе по батькові при знайомстві».

5. Основні правописні правила вживання імен та по батькові

Лише на ім'я та прізвище (без по батькові) називають письменників, акторів, музикантів, політичних діячів у писемній формі (радіо, телебачення, прилюдний виступ письменника та ін.). У писемному мовленні можна вказувати ініціал імені П. Тичина, М. Рильський та ін.; а в усному офіційному Павло Грабовський, Наталя Ужвій, Оксана Петрусенко та ін. У приватному спілкуванні їх слід називати на ім'я та по батькові.

При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович: Васильович, Семенович, Ігорович та інші.

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -ївн(а), -івна: Гордіївна, Тимофіївна, Миколаївна, Кузьмівна та інші.

У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення -івн(и), -ївн(и): Марії Петрівни, Ольги Пилипівни (неправильно: Петрівної, Пилипівної).

У давальному відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення -івн(і), ївн(і): Марії Петрівні, Ользі Пилипівні (неправильно: Петрівній, Пилипівній).

Деякі з імен по батькові випадають із загальних правил, їх слід просто запам'ятати: Григорій - Григорович, Григорівна; Сава - Савич (Савович), Савівна; Лука - Лукич, Луківна; Ілля - Ілліч, Іллівна; Микита - Микитович, Микитівна; Хома - Хомич, Хомівна; Кузьма - Кузьмич (Кузьмович), Кузьмівна; Микола - Миколайович, Миколаївна; Яків - Якович (Яковлевич), Яківна (Яковлівна).

6. Творення та правопис імен по батькові

При утворенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси:

а) -йович, -ович: Миколайович, Степанович, Андрійович, Васильович, Семенович;

б) -ич, -іч: Ілліч, Лукич (Лукович), Кузьмич (Кузьмович), Якович, Хомич (Хомович), Савич (Савович).

Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів: -івна, -ївна: Степанівна, Василівна, Сергіївна, Петрівна, Іллівна, Луківна, Хомівна.

Форми по батькові від офіційних подвійних імен на зразок Богдан-Юрій утворюються звичайно від першого імені: Олена Богданівна, Олексій Богданович. Але за бажанням батьків під час реєстрації дитини може бути записана форма подвійна: Ірина Богдан-Юріївна, Олексій Богдан-Юрійович.

У цьому випадку перший компонент імені не відмінюється: книжка Олексія Богдан-Юрійовича, стаття Ірини Богдан-Юріївни.

Отже, з давніх часів і до 21 ст. культура звертань і мовленнєвий етикет загалом зазнавав змін. Але як і тоді, так і зараз, шанобливе звернення на ім`я та по батькові вважається показником високої моральності та гарного виховання людини.

Література

1. http://etyket.org.ua/movlenievyj_etyket2.htm

2. http://cool5school.at.ua/publ/ukrajinska_mova/zakinchennja_imennikiv_pravopis_imen_po_batkovi/15-1-0-180

3. Українська мова. Сучасний довідник. - Харків. 2011

4. http://miok.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=184:2010-03-11-12-10-14&catid=29:2010-03-12-09-50-59&Itemid=50

5. Український мовленнєвий етикет: http://osvita.ua/vnz/reports/culture/1098

Размещено на Allbest.ru


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Вживання "по-батькові": традиції та сучасний етикет взаємин" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов