Лексика

Слово як основна одиниця лексики. Багатозначність слів та їх використання. Прямі й переносні значення слів. Омоніми як слова, які мають однакове звукове оформлення та різні значення. Сутність синонімів та паронімів. Лексика сучасної української мови.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.12.2010
Размер файла 23,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Лексичне значення слова

Усі слова, що вживаються в мові, становлять словниковий склад мови, або її лексику (від грецького lexis - слово).

Вивченням словникового складу мови з погляду походження слів, їх уживання, вивченням значень слів займається наука лексикологія.

Основна одиниця лексики - слово.

Лексичне значення слова пов'язане з предметами і явищами об'єктивної дійсності, про які в нас складаються певні уявлення, поняття.

Слово, називаючи предмети, явища, завжди узагальнює якусь ознаку позначуваного. Наприклад, в основі назви стіл е ознака, що пов'язує його з дієсловом стелити. Кожен предмет або явище реальної дійсності має дуже багато ознак, але в основу найменування обирається тільки одна з них, звичайно помітна, але не обов'язково найсуттєвіша. Наприклад, назва місяця липень пов'язана з цвітінням одного дерева - липи. Вираження в слові якоїсь ознаки позначуваного називають мотивуванням слова. Значна частина слів сучасної української літературної мови на сьогодні не мотивована. Тільки фахівці-мовознавці можуть установити виникнення назв за допомогою спеціальних досліджень. Для більшості мовців не мають прозорого мотивування також іншомовні запозичення.

Отже, хоч не завжди можна відповісти на питання, як слово називає, чому саме така, а не інша його внутрішня форма, проте завжди важливо знати, що називає слово. Наприклад, лексичним значенням слова латаття є «Водяна рослина з великим листям та білими або жовтими квітками»: На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті. (Леся Українка.) Посередині зеленіло латаття з білими і жовтими квітками. (О. Копиленко.); а лексичним значенням слова компрес є «Пов'язка (іноді змочена водою або яким-небудь лікарським розчином), яку накладають на хворе місце»: Вона десь певно лежить у себе з компресом на голові. (М. Коцюбинський.) Катерина лежала на диванчику, вся обкладена компресами. (Ю. Збанацький.)

Лексичні значення слів виникають, розвиваються в умовах живого спілкування між людьми.

У конкретній мовній ситуації лексичне значення слова може змінюватись. Наприклад, із словом квітучий насамперед пов'язують значення «укритий квітами»: квітучі луки, квітучий садок. Проте, вживаючись у сполученні з іншими словами (пер. квітучий вигляд), це слово має значення «повний сил, здоров'я» - А в публіцистичному висловленні.

О, недаремно йшли вони [арсенальці]

в кривавий дим,

У пурпурову піну!..-

Квітуча, гомінка, склади подяку їм,

Радянська Україно!

квітучий означає «який успішно розвивається, процвітає».

2. Багатозначність слів

А Слова можуть мати не одне, а кілька значень. Цю їх властивість і називають багатозначністю. Багатозначність закладена в самій природі слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим предметам чи явищам. Наприклад, слово дзвоник це і «1. Невеличкий предмет у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвищено ударник, серце», і «2. Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета (електричний дзвоник)», і «3. Самі звукові сигнали, певні характерні звуки», і «4. Рослина з кольоровими квітками, що своєю формою нагадують маленькі дзвони». Як видно з наведеного прикладу, слово фактично завжди узагальнює не одну, а кілька важливих ознак предмета або явища, у даному разі його призначення - видавати звуки - і його форму, а це ще збільшує можливість і навіть неминучість багатозначності.

Для розуміння узагальнюючої сутності слова велике значення має таке висловлювання В.І. Леніна: «Склянка є, безперечно, і скляний циліндр і інструмент для пиття. Але склянка має не тільки ці дві властивості або якості або сторони, а безмежну кількість інших властивостей, якостей, сторін, взаємовідношень і «опосереднень» з усім іншим світом».

Як правило, найбільш багатозначними є слова, що здавна існують у мові. Помічено також, що багатозначність слова залежить від частоти вживання слова в мові. Багатозначними є, наприклад, слова давати, держати, дерти, діставати, добрий, дорога, дрібний, другий, дух і под.

Багатозначність слів здебільшого не заважає взаєморозумінню між людьми, оскільки слова при мовному спілкуванні завжди виступають у мовленні в певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій ситуації. Наприклад, слово день означає: «1. Частину доби від сходу до заходу сонця. Люблю блискучий день, коли земля цвіте. (М. Рильський.) 2. Час, який дорівнює 24 годинам, добу. Дні минають, минають місяці, - село навік замовкло, оніміло і кропивою поросло. (Т. Шевченко.) 3. Календарну дату, встановлену для чого-небудь. День Перемоги, день відвідування, День учителя. 4. Час, період у житті людини, народу. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. (М. Коцюбинський.) У кожному з наведених речень чи словосполучень значення слова день виступає цілком виразно. Треба, однак, добре знати і розуміти значення слів, щоб належно користуватися ними, бо неправильно вжите слово може спричинитися до неясності або й перекручення думки. Наприклад, в українській літературній мові слово погруддя означає «скульптурне зображення верхньої частини людського тіла»: Простінки між завісами прикрашені малюванням та погруддями філософів. (Леся Українка.) А ось у реченні Марта позіхнула і натягла на погруддя ковдру слово погруддя вжито неправильно. Помилкове вживання слова призвело до серйозного порушення змісту речення. І слово крапка, і слово точка в українській мові багатозначні. Але в значенні знака, який використовується на письмі, вживається в літературній мові лише слово крапка. Тому помилковим є використання слова точка у такому, скажімо, реченні: Треба нарешті поставити всі точки над «і».

3. Прямі й переносні значення слів

А Багатозначне слово завжди має основне, або пряме, значення, що безпосередньо вказує на співвідношення слова з явищами реальної дійсності. Здебільшого пряме значення є також первинним, тобто таким, яке виникло разом із словом. Наприклад, пряме і первинне значення іменника блискавка, утвореного від дієслова блискати, - «зигзагоподібна електрична іскра - наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози».

Внаслідок перенесення найменувань одних явищ, предметів, дій, ознак на інші у зв'язку з якоюсь їх схожістю виникають переносні значення слів. Такі значення є завжди вторинними. У даному разі блискавка на основі подібності за швидкістю проходження явища, за його динамічністю розвинулися ще такі значення: «1. Телеграма, що передається негайно. 2. Стінгазета, що виходить негайно після якоїсь важливої події. 3. Особлива механічна застібка».

Хоча переносне значення і сприймається як нове, вторинне значення вже відомого слова, воно теж закріплюється в мові суспільною практикою її носіїв, поступово втрачаючи свою образність. Це вже й сталося із таким значенням слова блискавка, як «застібка».

4. Омоніми

Омонімами називають слова, які мають однакове звукове оформлення, але зовсім різні значення. Омоніми утворюються внаслідок випадкового збігу звучання слів (гостра коса і дівоче, коса, пара води і пара коней) і внаслідок певного розходження значень багатозначного слова, коли зв'язки між значеннями вже втрачені. Прикладом цього може бути дієслово топити в словосполученні топити в печі і дієслово топити в словосполученні топити молоко, В основі значень обох слів лежить значення «робити щось теплим», але зв'язок між цими словами загалом не відчувається мовцями. І вже тільки фахівці-мовознавці можуть установити ймовірний зв'язок між цими дієсловами і дієсловом топити в значенні «примушувати тонути». Інколи зв'язок між омонімами простежується досить легко, наприклад, лев - тварина і лев - болгарська монета, на якій колись карбували лева. Але між назвою монети і назвою тварини не існує типових зв'язків у системі лексики нашої мови, як немає і реальних співвідношень між твариною і монетою. Тому ці слова теж вважаються омонімами. Наведені приклади свідчать, однак, що чіткої межі між багатозначним словом і омонімами не існує, і тут можливі численні перехідні й спірні випадки.

Омоніми в мовленні, як і багатозначні слова, виступають звичайно в такому контексті, який не залишає сумнівів щодо їх значення. Тому наявність омонімів у мові здебільшого не викликає труднощів при спілкуванні. Про це свідчить і той факт, що кількість омонімів з розвитком мови не тільки не зменшується, а, навпаки, збільшується. Чимало омонімів виникає у зв'язку із запозиченням слів: бал - «танцювальний вечір» і бал - «оцінка, цифрове позначення» (за походженням - різні слова французької мови); туш - «чорна фарба» і туш - «коротке урочисте музичне привітання» (обидва слова запозичено з німецької мови). Багато омонімів виникло внаслідок переходу слів з однієї частини мови в іншу: черговий номер - черговий у класі, один зошит - один (якийсь) мій знайомий і т. ін.

Отже, омоніми в мові не є однорідними. Розрізняються повні омоніми - слова однієї частини мови, що збігаються в усіх своїх формах (ключ у замку і ключ журавлів) і часткові омоніми та омоформи - слова, що збігаються тільки в кількох або одній якійсь формі аж до чисто випадкового збігу (найчастіше це слова різних частин мови): коло місяця - велике коло, пожовкла трава - трава пожовкла, рідна мати - мати можливість. Різні за значенням слова, що вимовляються однаково, але пишуться по-різному, називають омофонами: вдень тепло - в день мого народження, потри мак - розкладай по три і т. ін. До омонімів примикають омографи - слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному: запал і запал, приклад і приклад, засипати (в ліжку) і засипати (землею) тощо.

Омоніми іноді використовуються в художній літературі для гри словами й каламбурів, а в поезії ще й як рими.

5. Синоніми

А з розвитком кожної мови її словниковий склад безперервно поповнюється, збільшується. Звичайно, частина слів з часом випадає з мови або зникає з активного вжитку, але приплив нових слів у живій мові завжди інтенсивніший, ніж їх втрата. Отже, лексика весь час кількісно збагачується. А поряд з кількісним збагаченням постійно відбувається якісне вдосконалення лексичного складу. Адже один і той самий предмет можна охарактеризувати з різних поглядів, узагальнюючи різні його ознаки, виявляючи при цьому своє ставлення до предметів або явищ навколишньої дійсності. Слова, таким чином, вступають між собою в певні зв'язки: уточнюють ознаки одного поняття, розрізнюють між собою близькі поняття, передаючи одночасно певні почуття, В мовленні це створює можливість відбору кращих, найдоцільніших слів, які найповніше передають думки і почуття при спілкуванні між людьми, Такі зв'язки між словами прийнято називати синонімічними, а об'єднані ними слова - синонімам й. Наявність розгалуженої системи синонімів є одним з показників багатства.

Синонім походить від грецького слова, що означає однойменний. Отже, синоніми - слова, різні за звучанням, але близькі або однакові в одному з своїх значень. Синонімами, наприклад, є іменники: робота, праця, труд; легенда, переказ, сказання, оповідання; дієслова: скаржитися, ремствувати, нарікати, жалітися; знайти, відшукати, відкрити; прикметники: старий, давній, стародавній, древній, старожитній, колишній, старезний, ветхий; прислівники: швидко, бистро, прудко, хутко, живо; або - в іншому значенні: скоро, швидко, незабаром, невдовзі, хутко. Як бачимо, синоніми поєднуються у своєрідні ряди слів. Ряди синонімів перетинатися між собою. Одне з слів кожного синонімічного ряду є основним - найбільш визначальним для даного ряду. Як правило, воно не має якихось додаткових емоційних відтінків. У наведених вище рядах це будуть слова: робота, легенда, знайти, старий, швидко і скоро.

Хоча слова-синоніми і об'єднує спільне їх загальне значення, але звичайно кожен синонім має особливий відтінок значення, що відрізняє його від інших синонімів. Наприклад, слова червоний, пурпурний (пурпуровий), багряний, багровий позначають певний колір предметів і є синонімами. Але найточніше це значення передає слово червоний - такий, який має колір крові: Пишається над водою червона калина. (Т. Шевченко.) Слово пурпурний (пурпуровий) означав яскраво-червоний. Хай цвітуть прапори пурпурові, як сади, як весна молода! (В. Сосюра.) Синонім багряний означає густо-червоний. Пишно займались зорі колись навесні. (Леся Українка.) Нарешті, слово багровий - це густо-червоний з легким синюватим відтінком. Клепальник в багровому горні прозоре залізо пече. (М. Бажан.)

Деякі синоніми, що мають дуже близьке значення, відрізняються насамперед емоційним забарвленням, наприклад, нейтральне, тобто звичайне, слово солдат і слово воїн з урочистим, піднесеним забарвленням; звичайне слово плечі і трохи застаріле, урочисте рамена; слово обличчя і його знижені або й вульгарні синоніми пика, морда; книжне слово дискусія і трохи розмовне суперечка; слово говорити і його розмовний синонім балакати. Слова нечистий, нерозумний, вигадувати пом'якшують негативне, знижене емоційне забарвлення своїх синонімів чорт, дурний, брехати. Всі ці синоніми відрізняються також сферою свого вживання, тобто деякі використовуються перевалено в усній, ненормованій мові, інші - в писемній або підкреслено книжній чи офіційній мові. Сферою вживання відрізняються також загальнолітературні і діалектні слова: півень і когут, товстий і тлустий, гарно і файно тощо.

Хоч синоніми іноді називають взаємозамінними, насправді кожен контекст звичайно вимагає одного якогось певного слова. Це добре видно на прикладі речень, де вжито кілька слів того самого синонімічного ряду. Порівняйте, наприклад: Розжеврене, червоне сонце низько опустилося, багряним світлом грало по деревах, по квітках і по річці. (Леся Українка.) Саїд схопився і щось схотів заперечити, а обличчя з блідого, втомленого зробилося червоним, аж багровим. (Іван Ле.) Наведеш приклади показують також, що в мовленні як синоніми можуть виступати слова, які, взяті окремо, синонімами звичайно не вважаються: розжеврений і червоний, блідий і втомлений. Синоніми, зумовлені контекстом, називають контекстуальними синонімам її. Такими синонімами можуть бути і займенники, і словосполучення, і цілі описові звороти. Наприклад, говорячи чи пишучи про І. Я. Франка, ми можемо назвати його: Каменяр, автор гімну «Вічний революціонер», видатний український публіцист тощо. Доцільне використання синонімів уточнює або підкреслює нашу думку, урізноманітнює нашу мову і надає їй додаткової виразності.

6. Антоніми

Слова з протилежним значенням називаються антонімами (друг - ворог, білий - чорний, сумно - весело, говорити - мовчати). Найбільш характерні антоніми для слів, що мають у своєму значенні вказівку на якість: світло - тьма, охолоджувати - розігрівати, повний - порожній, швидко - повільно. Тому особливо багаті антонімами якісні прикметники: багатий - бідний, великий - малий, гіркий - солодкий, молодий - старий, хоробрий - боягузливий. Антонімічні пари властиві насамперед для іменників, що означають почуття, настрої, стан або діяльність людини (любов - ненависть, щастя - горе, радість - смуток, робота - відпочинок, життя - смерть), а також час, простір, явища природи (день - ніч, зима - літо, схід - захід, початок - кінець).

Антоніми служать для більш наочного зіставлення, порівняння контрастних понять. Вони широко використовуються в народній творчості і художній літературі, в публіцистиці і науковій мові. Наприклад: Ситий голодного не розуміє. (Нар. те.) А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Леся Українка.) Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, гнобитель і гноблений перебували у вічному антагонізмі один до одного (К. Маркс і Ф. Енгельс.) Антоніми часто використовують у ролі заголовків («Крок вперед, два кроки назад» (В. І. Ленін), «Війна і мир» (Л. Толстой), «Правда і кривда» (М. Стельмах.) Антонімічні протиставлення часто забарвлені іронічно: Давали, та з рук не пускали. Взагалі в основі іронії лежить прихована антонімічність: Пожалів вовк кобилу Особливу пару антонімів утворюють епітет і. означуване слово, протилежне йому за значенням (т. зв. епітет-оксиморон): чесний злодій, солодкий біль.

Антонімічними здебільшого є всі похідні слова від якоїсь пари антонімів: хворий - здоровий, хвороба - здоров'я, хворіти - здоровіти.

У зв'язку з багатозначністю слово може мати не один, а кілька антонімів. Ці антеніми бувають синонімічними (холодний - теплий, гарячий, палкий) і не синонімічними (працювати - відпочивати і лінуватися). Порівняйте: холодне (зимове) - тепле, гаряче, палке (літнє) сонце; холодний - теплий, гарячий - прийом; але сухий - свіжий хліб, сухий - мокрий одяг, суха - жива гілка.

У реченні як антоніми можуть виступати і слова, які, окремо взяті, антонімами не вважаються: Думати головою, а не ногами.

Наявність антонімів, таким чином, свідчить про багатство мови та її виражальні можливості.

7. Пароніми

Пароніми - слова, які подібні своїм звучанням. Схоже звучання мають, наприклад, слова олива, олія, оліфа; кіт, кит; кристал, кришталь. З цього погляду пароніми слід розглядати як слова, що наближаються до омонімів. Але на протилежність до омонімів, пароніми іноді є одночасно або синонімами (наприклад, лицар і рицар), або словами, що належать до однієї галузі, сфери (наприклад, калій і кальцій - назви легких металів) або словами спільнокореневими, що відбивають у своєму значенні якусь спільну ознаку (наприклад, свідчення і свідоцтво). Звукова подібність паронімів створює можливість для використання їх у художній літературі з тією самою метою, що й омонімів. Разом з тим звукова подібність, особливо при певній близькості значення, може призвести до плутання паронімів, що спотворює або й зовсім затемнює думку. Отже, треба добре розуміти значення паронімів і правильно вживати їх.

8. Лексика сучасної української мови з погляду її походження

Словникове багатство української мови створювалося протягом багатьох віків. Основну частину лексики української мови становлять питомі українські слова, наприклад: овес, плуг, корова, ліс, вітер, молодий, зелений, веселий, робити, спати, ми, перед та ін. Значна частина цієї лексики є спільнослов'янською, тобто успадкованою від спільнослов'янської мови-основи. З деякими звуковими відмінами вона властива всім або більшості слов'янських мов, наприклад у мовах:

лексика український слово багатозначність

Українській

серце

вівця

білий

косити

чотири

Російській

сердце

овца

білый

косить

четыре

Польській

serce

owca

bialy

kosic

cztery

Чеській

srdce

ovca

bily

kositi

ctyri

Болгарський

Сербохорватський

сърце

овца

бял

кося

четири

срце

овца

бели

косити

четири

Серед спільнослов'янських слів є чимало таких, які в близькій формі збереглися також в інших споріднених мовах, що належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Порівняйте укр. син, рос. сьін, нім. Sohh, англ. son, лит. sunus; укр. ока, рос. око, нім. Augen, лат. осulus, укр. робота, рос. рабога, нім. Аrbeit і т.д.

До найдавнішої і найбільш сталої частини словникового» складу української мови належать насамперед назви родинних зв'язків - мати, дочка, брат, сестра, тато, свекор; назви частин людського тіла - кров, м'ясо, мозок, череп, брова, вухо, ніс, зуб, ясна, язик, лікоть; назви диких і свійських тварин, птахів, риб, комах і продуктів тваринництва - свиня, вівця, мед, молоко, вовна, олень, вовк, бобер, їжак, орел, журавель, гуска, вугор, муха, оса; назви багатьох рослин - дерево, дуд, береза, ясен; назви житла, господарських знарядь і занять, страв - дім, двері, двір, село, віз, вісь, колесо, жорна, молоти, орати, тесати, юшка, сіль; назви небесних світил, часу і явищ природи - Сонце, Місяць, небо, день, ніч, вечір, весна, зима, вогонь, дим, вода; назви основних дій і процесів - іти, везти, пхати, стояти, сидіти, лежати, текти, пекти, їсти, пити, лизати, знати, жити, міряти; назви основних якостей - довгий, вузький, білий, світлий, темний, сірий, синій, рудий, жовтий тощо.

Частина загальновживаних і загальнозрозумілих для українського народу слів виникла вже на грунті давньоруської мови. Наприклад, такі слова, як сім'я, ківш, коромисло, білка, собака, сизий, сорок, дев'яносто, з незначними звуковими відмінами властиві також іншим двом східнослов'янським мовам - російській та білоруській, але, скажімо, в польській мові на означення цих понять вживаються зовсім інші слова.

Саме давньоруська мова була безпосередньою основою всіх трьох братніх східнослов'янських мов. Ця основа і досі забезпечує їх велику близькість.

Певне місце в лексиці української мови посідають старослов'янські слова. Старослов'янська мова (з походження староболгарська) через релігійну літературу дістала велике поширення в Київській Русі. Вона помітно збагатила давньоруську писемну мову. Проникали старослов'янські слова, а також суфікси і префікси і в живу мову народу. Старослов'янська мова впливала на східнослов'янські мови і пізніше, оскільки вона була достатньою мірою зрозуміла і засвоєння її не становило великих труднощів. До старослов'янізмів в українській мові належать, наприклад, такі слова, як здрастуй, храм, вождь, єдиний, зело, перст, суєта та ін.

Деякі слова старослов'янського походження широко вживаються як і звичайні питомі українські слова: буква, учитель, трудящий тощо. Але частина старослов'янських слів співіснує разом з українськими словами, відрізняючись більшою книжністю або урочистістю, наприклад: перст і палець, злато і золото, враг і ворог. В інших випадках слова з старослов'янськими і українськими коренями сприймаються як слова з різними значеннями: прах (тіло людини після смерті, останки) і порох (пил або вибухова речовина).

У сучасній українській мові є чимало слів з префіксами і суфіксами старослов'янського походження. За їх допомогою створювалися і створюються також нові слова. Найбільш поширеними префіксами є воз-, пре-, пред-, со- : возвеличити, воздвигати, возз'єднаний, прегарний, предовгий, пребагатий, предтеча, представник, пред'явлений, соратник та ін. Найбільш поширеними суфіксами е - тель, - ств(о), - тай, - ин(я), - щ(нй): учитель, вихователь, визволитель, багатство, братерство, глашатай, гординя, трудящий.

Проникли в українську мову також деякі старослов'янські корені, з якими утворювались і утворюються нові слова, наприклад: благоустрій, властолюбний. Але кількість старослов'янізмів в сучасній українській літературній мові менша, ніж у російській, де традиції старокнижної мови зберігалися довше. Такі звичайні російські слова старослов'янського походження, як время, жажда, облако, храбрий, вред, невежда, гражданин та ін., мають в українській мові інші відповідники або утворені безпосередньо від давньоруських коренів (наприклад, хоробрий). Тому здебільшого старослов'янізми в українській мові мають більше емоційне навантаження, відзначаються більшою книжністю або урочистістю. Пор. рос. древняя Русь та укр. давня і древня Русь. Це треба враховувати при паралельному спілкуванні обома мовами.

З другої половини XVII - початку ХУІІІ ст. після возз'єднання України з Росією українська мова почала активно засвоювати слова російської мови - адміністративні, суспільно-політичні, виробничі та військові терміни, побутову лексику. Наприклад: посланник, чиновник, указ, артіль, завод, рудник, дуло, кріпость, піхота, нагідки, лящ, самовар тощо. Через російську мову до української мови ввійшло багато іншомовних слів у галузі культури, політики, науки і техніки, про що мова йтиме далі - у відповідному параграфі. За зразком російських слів і виразів утворювалося і утворюється багато українських слів і термінологічних словосполучень. Наприклад: виробничник - производственник, доповідач - до-кладчик, довгобуд - долгострой, місяцехід - луноход, тиж-часовик - временщик, телебачення - телевидение; матеріально-технічне забезпечення, без'ядерний і ненасильницький мир, почесний обов'язок і т. ін. Частина таких слів і виразів, створених у радянський час, набула інтернаціонального значення. В свою чергу російська мова засвоїла цілий ряд українських слів: бондарь, вареник, корж, хлебороб, хутор, детвора, девчата, селянство, хата-лаборатория та ін.

Білоруськими за походженням є в українській мові слова бадьорий, дьоготь, жлукто. Чимало слів було засвоєно з польської мови: білизна, гарцювати, кепський, ліжко, місто, підлога, посаг, скарга, тлумачити, урядник, хвороба, шибка, цимбали та ін. Польська мова була також одним з посередників лексичних запозичень із західноєвропейських мов. Є запозичення з інших слов'янських мов, наприклад, в українській літературній мові слово влада чеського походження.

9. Розвиток лексики української мови

А Лексика української мови протягом усього її існування поповнюється новими словами, зокрема і властивими тільки для неї. Але споконвічна спільність лексики східнослов'янських мов не втрачається. Розвиток російської, української та білоруської мов відбувається на спільній основі, в близьких історичних умовах. Спільними є й джерела їх збагачення.

Головне місце в лексиці східнослов'янських мов посідають слова, утворені від давньоруських коренів. Але ці похідні слова утворювалися в кожній мові вже за її власними законами і в кожній мові мають свою специфічну морфологічну будову. Для української мови характерними, наприклад, є:

1) віддієслівні іменники на - пня: вагання, навантаження;

2) відприкметникові іменники на -іеть; більшість, рівність, спадковість;

3) іменники - назви людей за їх діяльністю з суфіксами - ник, - ач-, -ій: волочильник, розповідач, водій;

4) дієслова з суфіксом - уаа- : виконувати, начищувати;

5) дієслова з префіксами перед-, попід-, зне- : передбачити, попідгортати, знесилити.

В українській мові поступово виникав цілий ряд слів, яких немає в інших східнослов'янських мовах, наприклад, багаття, баритися, взагалі, гарний, жовтень, заздалегідь, карбованець, лелека, мріяти, січень, щодня та ін.

Українська мова зберегла деякі давньоруські слова, які, наприклад, в сучасній російській мові заступлені вже іншими: мито - пошлина, житниця - таможня, око - глаз, селянин - крестьянин та ін. Деякі слова, маючи однакову або близьку будову, вживаються в українській і російській мовах у різних значеннях або набули додаткових, відмінних значень, наприклад: укр. злодій - рос. злодєй; укр. річ - рос. речь і вещь. Порівняймо ще укр. луна і рос. зхо, а також рос. луна і укр. місяць, при наявності і рос. месяц, або укр. час і рос. время, пора, а також рос. час і укр. година і т. ін.

Але переважна частина спільних слів має те саме або дуже близьке значення в усіх трьох східнослов'янських мовах. Як їхня спорідненість, так і деякі відмінності особливо добре простежуються при порівнянні слів одного кореня. Зіставимо, наприклад, рос. брат, братание, брататься, братец, братик, братишка, братски, братский, братство і укр. брат, братання, брататися, братик, братець, братусь, по-братньому, по-братерському, братній, братський, братерський, братерство, братство або рос. бельїй, побелка, отбеливание, побеленний, отбеленньїй, белесий, белеть, белеться, белехонький, белизна, белила, белить, белиться, белье і укр. білий, побілка, вибілювання, побілений, вибілений, білястий, білявий, біліти, білішати, білітися, білісінький, білість, білило, білити, білитися, білизна. Незначні відмінності, як бачимо, простежуються тут переважно у виборі інших суфіксів або префіксів.

До складу сучасної української літературної мови входить певна частина слів, що виникла за радянський період розвитку нашого суспільства - його культури, науки і техніки. Це, наприклад, такі слова, як виробничник, відбудовник, відмінник, возз'єднання, вуз, господарник, гуртожиток, заочник, здравниця, зліт, змагання, зміна, знеосібка, колгосп, ланковий, міськрада, місцевком, новатор, обліковець, осередок, парторг, профорг, рада, ракетобудування, космос, супутник, космодром, самокритика, сільрада, стіннівка, трудодень, ударник, цілинник, та ін.

Як бачимо, значна частина цих слів утворена від здавна існуючих в українській мові коренів або виникла шляхом переосмислення слів.

Поряд із словами-термінами окремих галузей науки і техніки, а також інтернаціоналізмами - запозиченими словами, властивими багатьом сучасним мовам світу, вони дуже яскраво характеризують сучасний лексичний склад української літературної мови.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Лексика - це словниковий склад мови з фразеологією включно. Лексикологія. Слово як центральна одиниця мови. Виникнення слів. Лексема і словоформа. Природа лексичного значення слова. Фразеологізми як особливий вид лексики. Походження фразеологізмів.

    реферат [27,5 K], добавлен 17.03.2008

  • Вигук та звуконаслідування як частини української мови, відвигукові одиниці: поняття, особливості, класифікація. Структурно-семантичний зміст та функціональна характеристика вигуків і ономатопоетичних слів. Стилістичне використання вигукової лексики.

    курсовая работа [92,4 K], добавлен 18.09.2014

  • Дослідження лінгвістики англійської мови. Опис і визначення таких понять як слово, зміна значення слова, полісемія, контекст. Використання цих одиниць при перекладі багатозначних слів на прикладі добутків відомих англійських і американських письменників.

    курсовая работа [63,4 K], добавлен 14.06.2011

  • Номінації сфери одягу сучасної людини. Дослідження особливостей іншомовної лексики як одного з пластів української мови. Визначення основних джерел запозичення слів із значенням "одяг", класифікація цих лексичних одиниць за ступенем засвоєності у мові.

    курсовая работа [46,4 K], добавлен 26.02.2014

  • Поняття архаїзми, напрямки дослідження архаїзмів в лексикографі. Тематичнi групи архаїзмiв, значення слiв архаїзмiв у тлумачному словнику української мови А. Iвченка. Співвідношення архаїчного значення слів, особливості створення сучасних словників.

    реферат [33,1 K], добавлен 16.08.2010

  • Явище рахівних слів у китайській мові та сучасний етап їх вивчення. Принципи вживання та проблема класифікації рахівних слів. Іменникові та дієслівні рахівні слова. Значення універсального рахівного слова. Найчастотніші рахівні слова та їх використання.

    курсовая работа [65,4 K], добавлен 03.04.2012

  • Давня та сучасна українська лексикографія. Поняття словника. Орфографічний словник української мови. Тлумачний словник української мови. Словник синонімів української мови. Винекнення лексикографії з практичних потреб пояснення незрозумілих слів.

    реферат [33,0 K], добавлен 25.01.2009

  • Місце фразеологізмів в мовній картині світу. Способи відображення семантичних, прагматичних і культурологічних особливостей у лексикографічному портреті фразеологічних оборотів англійської та української мови, що не мають відповідностей в системі слів.

    дипломная работа [102,7 K], добавлен 17.08.2011

  • Застаріла лексика в лексичній системі сучасної української літературної мови. Активна і пасивна лексика, застарілі слова в сучасній українській літературній мові. Вживання застарілої лексики, історизмів та архаїзмів в романі Ю. Мушкетика "Яса".

    дипломная работа [104,2 K], добавлен 06.09.2013

  • Лексико-семантична характеристика та стилістичне використання вигукової лексики. Поняття та структурно-семантичні особливості ономатопоетичних слів та їх функціонально-стилістичний аспект. Класифікація вигуків та звуконаслідувальних слів української мови.

    курсовая работа [51,1 K], добавлен 03.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.