Конфліктогенне недотримання принципу ввічливості в англійському діалогічному мовленні

КОНФЛІКТОГЕННЕ НЕДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ ВВІЧЛИВОСТІ В АНГЛІЙСЬКОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ

О.С. Козлова

Ніщо не вартує так дешево і не

цінується так дорого, як ввічливість.

Під час спілкування слід дотримуватися певних комунікативних правил та стандартів. Найважливішими загальними правилами мовного спілкування вважаються принцип співробітництва П. Грайса та принцип ввічливості С. Левінсона і Дж. Ліча (Leech 1983). Специфіка принципу кооперації полягає в тому, що при виконанні його вимог комунікація в більшості випадків відбувається плавно, без збоїв. Через це досить важко простежити його дію при абсолютно кооперативному спілкуванні, як справедливо зазначає Н.Д. Арутюнова [1:20]. Щодо принципу ввічливості, максими, які його складають, створюють “позитивний” фон для реалізації комунікативних стратегій. За ігнорування будь-якої максими принципу ввічливості контакт між мовцями може швидко порушитися через конфлікт. Кожний комунікант має дотримуватися загальноприйнятої культури спілкування та мовленнєвого етикету.

Актуальність дослідження, викладеного у статті, полягає в тому, що недотримання принципу ввічливості у конфліктогенних ситуаціях та характер дії максим ввічливості у діалогічному мовленні досліджені недостатньо, хоча їх дослідження може становити певний внесок у поглиблення розуміння ролі принципу ввічливості у забезпеченні успішної комунікації.

Метою дослідження є виявлення порушень максим ввічливості в англійському діалогічному мовленні, що призводять до конфлікту між комунікантами. Об'єктом дослідження є мінімальні діалогічні одиниці, де спостерігається конфлікт між мовцями внаслідок порушення максим принципу ввічливості одним із них. У дослідженні враховані наступні положення вітчизняних та зарубіжних мовознавців: принцип ввічливості Дж. Ліча [7], види тональності спілкування Н.Ю. Петрищевої [4], І.Є.Фролова (принцип ввічливості в мовленнєвих актах експресивах) [6], основні види конфліктної мовленнєвої взаємодії Є. В Фадєєвої [8] та характеристики мовленнєвої комунікації Є.В.Клюєва [3].

Мовленнєве спілкування, яке відбувається у вигляді діалогу, являє собою соціальну взаємодію, метою якої є досягнення консенсусу, а саме комунікативної згоди. Очевидно, що консенсус досягається тільки у ситуації кооперативного спілкування [8:143].

Для того, щоб правильно і доречно вести бесіду (діалог), слід дотримуватися культури чи етикету спілкування, які передбачають дотримання певних комунікативних правил. Культура спілкування - це та частина культури поведінки, яка виражається головним чином у мовленні, під час взаємного обміну репліками в ході бесіди. Існують певні правила проведення бесіди, які можна назвати етикетом мовлення.

Формули мовного етикету несуть в собі позитивний заряд, який направлений на співрозмовника. Вони допомагають швидше досягти бажаного для себе результату. Звісно, при цьому ефект може бути підсилений невербальними засобами, які також узгоджуються з нормами етикету (потискання рук при привітанні, доречне мовчання під час слухання, помірна жестикуляція та міміка тощо).

Ввічливість - це прояв поваги, готовність робити послугу тому, хто її потребує, це делікатність, такт. Мовленнєвий етикет - це своєчасний та умисний мовленнєвий прояв, який є невід'ємним елементом ввічливості [2]. Комунікативний кодекс - це поведінка комунікантів у ході комунікативного акту, що базується на певних категоріях та критеріях (щирості та правдивості) [3:112]. Складовими кодексу є групи максим як принципу кооперації, так і принципу ввічливості. У мовленні зустрічається дуже багато випадків, коли адресат не має можливості дотриматись однієї із максими без порушення іншої.

Як і принцип кооперації, невід'ємним компонентом комунікативного кодексу є принцип ввічливості. За ігнорування будь-якого з цих принципів, процес спілкування порушується чи зазнає викривлень, або може призвести до конфлікту.

Дж. Ліч сформулював принцип ввічливості як сукупність низки максим: такту, великодушності, схвалення, скромності, згоди та симпатії. Всі ці максими створюють позитивне тло в процесі спілкування. Існує також можливість виникнення мовленнєвого конфлікту. Під мовленнєвим конфліктом розуміють мовленнєвий прояв зіткнення суперечливих поглядів, цілей, намірів комунікантів [8:148].

Дотримання принципу ввічливості накладає певні обмеження на вербальну поведінку членів суспільства, які полягають в тому, щоб враховувати інтереси партнера по комунікації, рахуватися з його думками, бажаннями та почуттями. При цьому, той хто говорить, також прагне певної свободи дій [6:161].

У діалогічному мовленні виділяються дві основні комунікативні установки: орієнтація на співробітництво та орієнтація на конфлікт. У зв'язку з цим виділяють два основні типи діалогу: діалог-співробітництво та діалог-конфлікт. У даній статті аналізуються конфліктогенні діалоги, де конфлікт виникає через порушення однієї або кілької максим принципу ввічливості.

У перебігу діалогу велике значення має вид тональності спілкування. Тональність залежить від комунікативної установки учасників комунікативного акту, їх соціальних ролей, віку, ступеня освіченості та обставини спілкування. Згідно з дослідженнями Н.Ю. Петрищевої [4:129], для діалогу-співробітництва характерна позитивна тональність, яка в свою чергу може бути занадто ввічливою, ввічливою, нейтральною, дружньою та фамільярною.

Щодо діалогу-конфлікту, то йому більше притаманна фамільярна та негативна тональність. Фамільярна тональність спостерігається при неофіційному спілкуванні між комунікантами, які мають рівний соціальний статус та вік. Однак, чим нижче освіта у людини, тим ймовірніше неадекватне використання цієї тональності.

Негативна тональність може виражатись експліцитними та імпліцитним засобами. До них вдаються комуніканти будь-якого віку, статі та ступеня освіти, як правило, при неофіційних обставинах спілкування. Такими засобами виступають лексичне та інтонаційне оформлення висловлювань, що мають на меті певним чином уразити та/або скривдити противника. Невербальний супровід при цьому не має смислового навантаження. Це перш за все вихід емоцій, ніж засіб спілкування [4:130].

Дуже часто під дією нестриманих емоцій мовці вдаються до фізичної агресії. У такому випадку, завданням адресата є виважена тактика - погасити агресивність адресант і розумно отримати комунікативну перемогу, наприклад:

Dora: Don't you look at me like that! I'm not a doctor, you know, who'll take anything. Don't you dare give me that stare, young man!

[She slaps his face]

Dysart: Mrs Strang!

Dora: I know you stares. They don't work on me!

Dysart [to her]: Leave this room.

Dora: What did you say?

Dysart: I tell you to leave here at once.

[Dora hesitates]

Dora: Good-bye, Dysart. (Peter Shaffer, 76-77)

У цій ситуації спостерігається конфлікт, який був викликаний порушенням максими такту. Дора вдається до невербальної агресії ? дає ляпасу своєму опонентові, тим самим порушуючи міжособистісну дистанцію, повторюючи, що він витріщається на неї. Дисарт своїми репліками демонструє дотримання максими згоди. Він намагається уникнути подальшого конфлікту, просить Дору звільнити кімнату. І це йому вдалося, Дора залишає його прощаючись. Можна сказати, що діалог завершено згідно правил, принцип ввічливості спрацював.

Нерідко, під час взаємодії, комуніканти нехтують багатьма значимими максимами спілкування, забуваючи про взаєморозуміння, стають на захист своїх егоїстичних інтересів, наприклад

`Heh, Peach,' he shouted. `Have you eaten?'

Her pale moon face turned to him through the dark. `Yeah.'

`You want some more?'

She didn't answer, but slowly reeled herself towards him, kicking stones as she came.

`Look - there's plenty! Have some!' She leant against the door.

`I'm not hungry. I've eaten.'

`Don't be polite, I'll get a bowl for you!'

(Andrea Levy, 105)

У наведеному прикладі відбувається недотримання цілого ряду максим: великодушності, скромності та симпатії. Ми бачимо явне домінування реплік чоловіка, він обтяжує свою співрозмовницю нав'язуючи їй їжу. Жінка ж порушує максиму симпатії, створюючи “байдужий контакт”, вона дає коротенькі відповіді чи зовсім мовчить. І в кінці діалогу - порушення максими скромності. Чоловік інтерпретує вчинки та репліки жінки як прояв надмірної ввічливості. Він просить її не бути такою ввічливою, бо його це дратує.

У наступному прикладі конфлікт набуває форми нагромадження. Він захоплює нових комунікантів та породжує різноманітні теми для подальшої сварки, наприклад:

I opened my mouth and quietly showed my brother what I was chewing.

`Faith, lay the table for me, nah,' Mum said.

`Ask Carl.'

`No.'

`Why not?'

`Because I ask you,' Mum stated.

`But you always ask me and I don't even live here any more.'

`Just lay the table, Faith,' Carl interfered.

`And you can shut your gob. Bloody men.'

`Oh God,' Carl said crossing himself, `I've started her off.'

`Carl,' Mum snapped, `don't speak of the Lord in that way.'

`It's not fair, Mum, he never does anything.'

(Andrea Levy, 41)

Складний конфлікт-сварка розгоряється через суперечку Фейза з матір'ю, він не бажає накривати на стіл і говорить, щоб це зробив Карл. Карл таким чином стає ще однім суб'єктом суперечки. Всі три мовці порушили максиму згоди (відмова від конфліктної ситуації), ніхто не йде на поступки, кожний стоїть на своєму. Це виглядає, як гра: “хто кого змусить поступитися”. Між братами не спостерігається симпатії. Вони ворогують між собою. Фейз у перебігу напруженого діалогу з Карлом вдається до зниженої лексики. Карл, перехрестившись, звернувся до Бога, чим і роздратував матір, бо він торкнувся релігійної сфери, якою вона дуже дорожить. Матері не сподобалася його манера звернення до Бога. Син Карл порушив максиму такту по відношенню до своєї матері.

У наступному прикладі спостерігається вияв негативної тональності, коли комуніканти ведуть розмову за неофіційних обставин і мають чітку “негативну” установку - завдати шкоди опоненту:

`Just bring them in from the garden.'

Marion screamed into Mick's face. `What is the bloody problem?'

`They're all right - no one can see them,' Mick shouted.

`I'm not losing my job because of you - you bastard,' Marion yelled.

`What are you talking about? You are being so fucking stupid.'

Marion turned to me and Simon, `Can you hear it?'

(Andrea Levy, 112)

Співрозмовники кричать один на одного, використовуючи лексичні засоби, такі як брутальності та вульгаризми. Вони зовсім недоброзичливі. Максима симпатії тим самим суттєво порушується. Маріон також нехтує максимою схвалення, засуджуючи свого опонента, додаючи лайку.

У розмовній мові дозволяються помилки, якщо вони не суперечать комунікативному кодексу. Фамільярність набуває негативного значення тоді, коли є значна вікова відмінність між мовцями чи коли учасники спілкування починають вживати образливі та брутальні слова, наприклад:

`What the hell are you doing here?'

`Charming,' said Gwenno. `As a matter of fact we were doing a friend a favour.'

`Alwena wanted to visit the church,' said Elin. `Now we know why.'

`Give me a break,' said Gareth. `Where is she? Is she in the church?'

`A rendezvous,' said Elin to Gwenno. `A tryst.'

`Don't be a fool,' said Gareth. `Would I have brought Llўr?'

(Mary Oldham, 191-192)

З першої ж репліки відбувається зародження конфлікту через зневагу максими згоди. Комуніканти ще більше ускладнюють ситуацію, змінюючи тематику і вдаючись до зниженої лексики під час своєї полеміки. Щоб сильніше уразити партнера, один з учасників діалогу вживає два синонімічних слова “rendezvous” та шотландське слово “tryst”, які перекладаються як “побачення”.

Контактуючи, ми прагнемо досягнення порозуміння, хочемо почути від співрозмовника його особисті оцінки, думки, уподобання тощо. Ми не бажаємо чути брутальності на свою адресу. Освічена людина, коли здійснює комунікативний акт, керується загальноприйнятим мовним етикетом. Ввічливість стає завдатком успішної комунікації. У процесі акту комунікації, співрозмовники дуже часто не досягають мети: отримати інформацію, не завдаючи шкоди, і забувають про комунікативний кодекс. Як можна бачити, нехтування принципом ввічливості майже завжди може привести до зіткнення протилежних поглядів, тобто розгоряння конфлікту. Аналіз матеріалу дослідження засвідчує, що нерідко порушуються такі максими ввічливості, максима такту, коли адресант втручається у приватну сферу адресата, тим самим порушуючи дистанцію, максима згоди, коли комуніканти свідомо наражаються на негативну розмову, та максима симпатії, створюючи “байдужий контакт”.

Чинниками, що ускладнюють принцип ввічливості, є невиважені емоції, які можуть породжувати фізичну агресію, знижену лексику, вульгаризми та лайку. До роздратування комунікантів призводить просте мовчання, швидка зміна теми діалогу. Фактором, що порушує свободу співрозмовника, може бути негативна та фамільярна тональність, які мають місце при неформальних або неофіційних обставинах спілкування.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Арутюнова И.Д. Истина и этика // Логический анализ языка: Истина и истинность в культуре и языке. / Под ред. И.Д.Арутюновой. М., 1995. - С.7-21.

2. Словарь по этике (под ред. И.С.Кона). - М.: Политиздат, 1975. - С.38.

3. Клюев Е.В. Речевая коммуникация.- М.:ПРИОР,1998. - 224 с.

4. Петрищева Н.Ю. Коммуникативная тональность в финальной фазе диалога // Вісник Харківського державного університету. - 1997. - №390: Актуальні проблеми теорії комунікації. - С. 129-131.

5. Формановская Н.И. Вы сказали: “Здравствуйте!” (Речевой этикет в нашем общении). Изд. 3-е. - М.:Знание, 1989. - 160 с.

6. Фролова И.Е. Принцип вежливости в речевых актах экспрессивах // Вісник Харківського державного університету. - 1997. - №390: Актуальні проблеми теорії комунікації. - С. 161-165.

7. Leech G. Principles of Pragmatics. London, 1983.

8. Фадеева Е.В. Основніе виді конфликтогенног речевого взаимодействия // Вісник Харківського державного університету. - 1999. - №435: Романо-германська філологія. - С. 143-149.