Мас-медиа в процесах демократичних трансформацій Українського суспільства

Дані соціологічних опитувань свідчать, що до депутата Верховної Ради виборці ставлять такі вимоги: 1) висока загальна й політична культура (72,9%); 2) чесність і порядність (51%); 3) патріотизм (45%); 4) вміння знаходити спільну мову з людьми різних поглядів (44,7%); 5) професійна компетентність (27,2%); 6) порядність, наполегливість у відстоюванні власних поглядів (18,4%); 7) практичний досвід суспільно-політичної діяльності (9,4%); 8) належність до певної соціальної групи (6%). Таким чином, найбільш важливими для виборців є особистісні якості кандидата, які дозволятимуть йому виразити і відстояти їхні інтереси.

В цілому, на основі аналізу специфіки політичної портретистики, як жанру журналістики, та компонентів образу сучасного політика, можна дійти висновку, що для забезпечення ефективності портрета політичного лідера необхідним є ретельне вивчення потреб виборців або тих соціальних груп, на які зорієнтовано створення іміджу політика, оскільки саме від його відповідності очікуванням масової свідомості і залежатиме його адекватність.

Розділ третій - “Мас-медіа і цінності соціального гуманізму” - присвячено розгляду інтегративно-регулятивної функції політичної комунікації і аналізу проблеми формування соціокультурних орієнтацій суспільства. Оскільки політична комунікація - це процес передачі інформації між основними суб'єктами політики - суспільством та інститутами влади, вона є діалогом між владою та суспільством, який здійснюється за допомогою ЗМК і має на меті зростання інтеграційних процесів у суспільстві.

Економічні труднощі в діяльності українських мас-медіа (особливо преси) не сприяють розширенню поінформованості в умовах політичного плюралізму та становленню багатопартійної системи. Внаслідок цього після періоду політичної активності в кінці 1980-х - на початку 1990-х настала смуга нового відчуження громадян від влади, зумовленого тим, що такі елементи демократії, як політичний і ідеологічний плюралізм, відносна свобода слова і преси сьогодні стали, по суті, засобами недемократичного розподілу і приватизації влади.

Хоча у масовій свідомості поширена думка, що кількість громадян, які цікавляться політикою, постійно зменшується, це справедливо лише частково і насправді ситуація є більш складною. Справді, сьогодні у більшості країн Західної Європи громадяни все менше цікавляться роботою президентської адміністрації, парламентів і партій, виявляючи незначне прагнення до особистої участі в цих структурах. Таким чином, інтерес до традиційної політичної комунікації (“зверху”) справді знижується. Проте поряд з цим громадяни різних країн виявляють все більшу зацікавленість у конкретних способах вирішення тих чи інших проблем, актуальних для їхнього регіону. Таку тенденцію називають, як правило, нетрадиційною (альтернативною) формою політичної комунікації, пов'язуючи її з концепцією громадянського суспільства.

Аналіз стану політичної комунікації в сучасному українському суспільстві за даними соціологічних опитувань свідчить, що проголошення відмови українського суспільства від тоталітаризму радянського типу ще не означає його наближення до демократії з властивими їй принципами свободи слова та думки, свободи виявлення поглядів і переконань, а також правом громадян на отримання об'єктивної інформації. Наблизитися до розв'язання цієї проблеми можна було б, на наш погляд, через визнання на законодавчому рівні за мас-медіа принципово нового статусу - незалежних від тиску державних структур ЗМІ. Проте ще однією невирішеною проблемою є неготовність і самих мас-медіа, і журналістів до цього статусу - серед перешкод можна назвати і “внутрішню цензуру”, і фінансову залежність, і відсутність солідарності в середовищі самих журналістів.

Розгляд проблем, що потребують свого вирішення за допомогою цілеспрямованої державної інформаційної політики в Україні, свідчить, що хоча серед країн СНД Україна посідає одне з провідних місць за кількістю законів, присвячених діяльності мас-медіа, негативні тенденції в інформаційній сфері України посилюються і становлять суттєву загрозу збереженню національної самобутності українського інформаційного простору. Серед основних невирішених проблем державної інформаційної політики в Україні слід назвати: 1) надто велику вартість друкарських послуг; 2) відсутність, перш за все у комерційних ЗМІ, матеріальної зацікавленості у випуску якісної української медіапродукції (інформаційно-аналітичної, а також навчальних та розважальних програм тощо); 3) правову незахищеність українських ЗМК та творчих колективів від переслідувань державних контролюючих органів; 4) відсутність гарантій захисту прав журналістів.

Головним критерієм ефективності державної інформаційної політики можна вважати забезпечення свободи слова. Хоча у західних суспільствах свобода слова є одним з основних інститутів політичної демократії, очевидно, що це положення не слід сприймати буквально, оскільки неформальна інформаційна монополія (яка суттєво обмежує свободу слова) існувала в західному соціумі завжди, внаслідок чого були вироблені механізми не формально-юридичного, а фактичного обмеження свободи слова. Проте, оскільки принцип свободи слова було проголошено однією з основ західної демократії в її традиційній формі, то в тих випадках, коли політика уряду вступала у явну суперечність з інтересами більшої частини суспільства, критична точка зору ставала панівною у мас-медіа.

Хоча Конституція та інші закони України (так само як і в РФ) гарантують свободу слова та преси, вона фактично не спирається на розвинуте громадянське суспільство, яке могло б обмежувати прагнення виконавчої влади до монополії у сфері інформації. Аналіз забезпечення свободи слова у США, Польщі та РФ свідчить про суттєві відмінності в діяльності ЗМК цих країн.

У переважній більшості демократичних держав взаємодія влади і мас-медіа (а також інформаційна політика урядів) базується на поєднанні двох основних принципів: 1) невтручання державної влади в діяльність мас-медіа та у питання регулювання цієї діяльності; 2) таке регулювання здійснюється спеціальними колегіальними органами, які формуються з урахуванням інтересів якомога більшої частини політичних і соціальних сторін. Принципи невтручання та колегіальності інтегровані в уявлення про те, що в розвинутих демократичних країнах ЗМІ являють собою не інститут влади, а інститут суспільства. Відповідно, їх мета полягає не в тому, щоб служити інтересам держави та влади, а саме інтересам суспільства. Крім того, цей підхід в демократичних країнах поділяє і сама влада, яка почала усвідомлювати необхідність незалежної оцінки своєї діяльності з боку суспільства за допомогою ЗМК.

Якщо звернутися до досвіду забезпечення свободи слова в США, то слід зазначити, що американська преса виконує дві основні функції: 1) контролюючу, яка передбачає забезпечення прозорості діяльності виконавчої влади різного рівня, та 2) інформативну, метою якої є всебічне інформування громадськості. Таким чином, мас-медіа у США є не тільки конституційним засобом запобігання зловживань з боку уряду, а й важливим політичним інститутом забезпечення свободи слова, обмеження діяльності якого порушує збалансованість конституційного механізму. Водночас особливістю діяльності американських мас-медіа є те, що основним законодавчим актом, який регулює їх діяльність, є Перша поправка до Конституції США, яка забороняє приймати будь-який закон, що обмежував би свободу слова. Конституції більшості країн (зокрема, України) не мають таких положень, і саме тому у США конституційна свобода слова традиційно розглядається як фундаментальна передумова демократії, а судова влада захищає журналістів від звинувачень з боку політиків та інших владних осіб.

У РФ після розпаду системи радянських ЗМІ російські мас-медіа набули надмірної політичної заангажованості та корумпованості, що веде до втрати гуманістичних традицій журналістики. Досвід Польщі є, на наш погляд, найбільш цікавим для можливого використання в українських умовах не лише з причини географічної близькості та історичної спорідненості, а й з причини інтегрованості Польщі в поле загальноєвропейського права з його нормами забезпечення демократичних свобод, у тому числі - свободи слова та преси.

Порівняльний аналіз зарубіжного досвіду дозволяє сформулювати перелік першочергових завдань державної інформаційної політики в Україні та рекомендацій щодо їх реалізації. Проте саме по собі забезпечення свободи слова ще не є гарантією позитивного, змістовного і конструктивного наповнення мас-медіа. Типовим прикладом цього є діяльність ЗМК у США, де мас-медіа, демонструючи високий рівень професіоналізму, є визнаними лідерами у популяризації жорстокості, насильства, масової псевдокультури та системи цінностей, яку не можна вважати гуманістичною. Натомість ЗМІ в СРСР намагалися створити модель “соціалістичного гуманізму” в умовах відсутності свободи слова, що виявилося нежиттєздатним.

Аналіз еволюції сучасного гуманізму показує, що розвиток технічних засобів масової комунікації та становлення постіндустріального інформаційного суспільства самі по собі не вирішують проблеми кризи традиційних форм гуманізму та демократії. Розгляд основних етапів історії гуманізму в контексті демократії, так само як еволюції поняття “громадянськість”, свідчить про те, що основною причиною цих кризових явищ є наростання відчуженості особистості громадянина від функціонування соціальної структури. Це посилюється внаслідок виникнення глобального інформаційного простору, що призводить до зростання мобільності і руйнування традиційних форм локальної, національної та класової ідентичності. Тому оптимальним напрямком розвитку мас-медіа є збалансованість між принципами свободи слова і гуманістичного змісту, без чого їхня діяльність втрачає перспективи в загальному історико-культурному контексті.

ВИСНОВКИ

Аналіз теоретичних поглядів зарубіжних та українських авторів щодо впливу сучасних мас-медіа на формування політичної культури та ідеології, а також здійснене нами дослідження відповідно до його мети і завдань дозволяє дійти висновку, що без урахування теорії постіндустріального інформаційного суспільства неможливо зрозуміти специфіку ряду аспектів діяльності сучасних мас-медіа та їхню роль у соціально-економічних трансформаціях. Особливості діяльності мас-медіа в сучасних умовах значною мірою визначаються глобалізаційними процесами, які виявляються у зростанні світових комунікаційних конгломератів, що утворюють глобальний інформаційний простір.

Сьогодні інформаційний стан суспільства став визначальним фактором економічного і соціального розвитку, від того, як функціонують системи передачі інформації, залежать державне управління та взаємини влади і суспільства. Особливе значення в умовах побудови в Україні демократичного суспільства набуває проблема ступеня відкритості інформаційних систем, оптимального для збереження суверенітету національного інформаційного простору. Основна роль мас-медіа в суспiльствi полягає в тому, що вони виступають посередником між суспільством (в тому числі громадськими організаціями та окремими громадянами) i державно-владними інститутами.

Особливості сучасної медіакультури (насамперед її мультимедійність та інтерактивність, реалізовані в електронних ЗМК) суттєво збільшили можливості впливу мас-медіа на вибір певної моделі реальності, і перш за все - реальності соціально-політичної. У перехідному українському суспільстві зміст політичної культури визначається за допомогою мас-медіа правлячими елітами, які виступають у масовій свідомості уособленням соціальної влади, і саме тому контроль за діяльністю мас-медіа стає однією з основних передумов набуття політичної влади. Хоча на законодавчому рівні проголошено свободу слова і незалежність українських ЗМК від державної влади, вони фактично не мають реальної юридичної та економічної захищеності, і це дає можливість фінансово-промисловим та політичним елітам використовувати мас-медіа у своїх інтересах. Шляхом вирішення цих проблем може бути публічна політика, що передбачає можливість вільного отримання громадянами інформації про діяльність політичних інституцій, сприяючи діалогу влади з громадськістю.

В останнє десятиріччя українське суспільство почало зазнавати деструктивного впливу з боку західної масової культури, яка має здатність досить швидко руйнувати створювані протягом сторіч національні традиції та системи цінностей, так само як і надбання національної культури. Проте, оскільки глобалізаційні процеси залучення національних суспільств до світового інформаційного простору є історично закономірними, вирішення зазначеної проблеми полягає не у поверненні до більшої інформаційної закритості, а у пошуку оптимального для українського суспільства співвідношення громадських ЗМК (в першу чергу - суспільного теле-, радіомовлення) та комерційних, оскільки саме надмірна комерціалізація ЗМК (насамперед - саме ефірних ЗМК) суттєво посилює деструктивний вплив західної масової культури на масову свідомість української аудиторії.

Сьогодні в українських мас-медіа спостерігається дефіцит матеріалів з якісною політичною аналітикою, внаслідок чого в кінці 1990-х рр. значного поширення набула масова бульварна преса, яка формує у людей примітивні і деструктивні за своїм спрямуванням уявлення про суспільні цінності, веде до розмивання гуманістичних традицій вітчизняної журналістики.

За останнє десятиріччя українські мас-медіа стали реальним засобом політичної комунікації між владою і суспільством. Проте, оскільки ЗМК стали активними учасниками політичної боротьби між різними партіями та громадськими організаціями, у сучасному українському суспільстві політична комунікація, що реалізується саме за допомогою мас-медіа, має суперечливий характер, досить часто призводячи не до інтеграції суспільства, а до драматичного напруження у протистоянні різних сил. У цьому проявляється бінарність сучасних мас-медіа, тобто їх конструктуюча та диструктуюча роль.

Аналіз теоретичних концепцій політичної комунікації (від класичних поглядів Ю. Габермаса до досліджень сучасних українських авторів) дозволяє дійти висновку про можливість виокремлення двох типів такої комунікації - “традиційної” політичної комунікації “згори”, ініціатором якої виступає влада, що інформує громадян про свої рішення (у більшості випадків не очікуючи на зворотний зв'язок з боку громадськості); та “альтернативної” політичної комунікації, ініціатором якої виступає громадськість у формі громадських об'єднань та організацій різного типу. Недостатня ефективність державного управління і, відповідно, політичної комунікації у її традиційній формі породжує проблему політичної відчуженості, втрати довіри до влади та ініційованої нею політичної комунікації - ця проблема властива не тільки Україні чи перехідним суспільствам, а й економічно розвиненим західним країнам, і відображає загальну тенденцію кризи тоталітарних і авторитарних систем соціального устрою та водночас підвищення значення альтернативної політичної комунікації, яка невіддільна від орієнтації на становлення громадянського суспільства, основним принципом якого є політична активність локальних та регіональних об'єднань громадськості. Особлива роль у цих процесах належить ЗМК, які створюють у масовій свідомості модель політичної дійсності, сприяючи підвищенню загального рівня політичної культури.

Здійснений аналіз актуальних проблем політичної теорії та практики в їх відображенні в засобах масової інформації суверенної України показує, що серед причин, які гальмують розвиток політичних ЗМІ в Україні та ведуть до обмеження їхньої реальної свободи, слід назвати: 1) економічну залежність ЗМК від держави та фінансово-політичних угруповань; 2) клановість української журналістики, що зумовлена її підпорядкованістю зазначеним політичним угрупованням, а також низькою професійною згуртованістю журналістів; 3) недостатню цілісність українського інформаційного простору; 4) відсутність дійсно популярних загальноукраїнських видань, які своїм впливом могли б охоплювати всю державу; 5) недостатню сформованість інформаційного ринку, внаслідок чого інформація ще не набула статусу товару (з усіма пов'язаними з цим правами і обов'язками); 6) відсутність реальної фінансової підтримки читачів, більшість з яких матеріально не спроможні передплачувати газети; 7) відсутність на ринку українських ЗМК серйозних іноземних інвестицій, здатних підняти професійний рівень мас-медіа, зберігаючи при цьому свободу слова. Все це підвищує актуальність вдосконалення державної інформаційної політики, що може сприяти подоланню проблем відчуження суспільства від влади і втрати довіри до влади, і тому створення концепції такої політики є сьогодні не менш важливим завданням, ніж створення концепцій політики економічної чи соціальної. Ефективна інформаційна політика може суттєво допомогти у вирішенні таких актуальних для нинішнього етапу розвитку реформ проблем, як вдосконалення державного управління і зміцнення української державності, боротьба з корупцією, а також проблем місцевого самоврядування. Проте, оскільки послідовна державна інформаційна політика покликана захищати суспільство від небезпеки обмежень свободи слова та політичної цензури, основною передумовою такої політики повинно бути збереження основоположних прав громадян на свободу поглядів і слова, на свободу доступу до інформації.

Розгляд стану сучасних українських ЗМК дав змогу виокремити комплекс питань, що потребують першочергового розв'язання (падіння тиражів друкованих видань, фінансова залежність ЗМК, витіснення українськомовних видань російськомовними, спроби запровадити обмеження електронних ЗМК (інтернетвидань) тощо), детально їх проаналізувати та навести рекомендації щодо їхнього врегулювання, зокрема зорієнтовані на використання зарубіжного досвіду регулювання діяльності мас-медіа.

Оскільки головно за допомогою ЗМК здійснюється політична комунікація, забезпечення свободи слова стає основною передумовою ефективності цієї комунікації, особливо якщо мова йде про альтернативні форми політичної комунікації “знизу”, ініційовані політичною активністю громадських об'єднань та організацій, без чого неможливе створення громадянського суспільства в Україні.

Таким чином, вищевикладене дозволяє дійти висновку, що демократичні трансформації українського суспільства, розвиток інформаційних технологій та інформаційного простору має наслідком появу у громадян нових можливостей одержувати інформацію про діяльність державно-владних інституцій, що призводить до формування якісно нового рівня політичної культури громадян, зростання їхньої політичної активності і, зрештою, поступового виникнення нового типу політичної комунікації (ініційованою активністю окремих громадян та їхніх об'єднань), що є найважливішою передумовою становлення в Україні громадянського суспільства.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальні монографії:

1. Гриценко О.М. Мас-медіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманістичні цінності. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - 203 c. (12,8 др.арк.).

2. Гриценко О.М. Cуспільство, держава, інформація. - К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2001. - 165 с. (6,5 др.арк.).

Розділи в колективних монографіях та навчально-методичних працях:

Гриценко О.М. Мас-медіа в процесах демократичних трансформацій українського суспільства (політико-культурологічний аспект). - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.03 - політична культура та ідеологія. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

У дисертації вперше в українській політичній науці розглянуто політико-культурологічний аспект ролі мас-медіа в демократичних трансформаціях українського суспільства в контексті глобальних процесів на початку ХХІ ст. Зокрема, розглянуто проблему відкритості інформаційних систем як чинник політичної та соціокультурної інтеграції українського соціуму, а також вплив мас-медіа на формування політичної культури і політичного світогляду. Проаналізовано проблему збереження національно-культурної самобутності українського інформаційного простору в умовах впливів глобальної медіакультури.

Досліджено роль мас-медіа в процесах державотворення і побудови громадянського суспільства, зокрема проблеми взаємовідносин мас-медіа і політики, а також особливості діяльності журналіста в процесі політичного аналізу та створення політичних портретів.

Особливу увагу приділено розгляду впливу мас-медіа на процес політичної комунікації, соціокультурні орієнтації суспільства, на специфіку державної інформаційної політики в Україні та на забезпечення свободи слова. При цьому важливе місце займає порівняльний аналіз розв'язання цієї проблеми в Україні, США, Росії та Польщі.

В дисертації вперше комплексно розглянуто проблеми збереження гуманістичних цінностей в умовах глобального інформаційного простору.

Ключові слова: мас-медіа, глобальний інформаційний простір, відкритість інформаційних систем, соціокультурна інтеграція українського соціуму, політична культура, національно-культурна самобутність, політичний аналіз, політична портретистика, політична комунікація, гуманістичні цінності.

Гриценко Е.Н. Масс-медиа в процессах демократических трансформаций украинского общества (политико-культурологический аспект). - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.03 - политическая культура и идеология. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2003.

В диссертации впервые в украинской политической науке рассмотрено политико-культурологический аспект роли масс-медиа в демократических трансформациях украинского общества в контексте глобальных процессов в начале ХХІ в. В частности, рассмотрена проблема открытости информационных систем как фактор политической и социокультурной интеграции украинского социума, а также влияние масс-медиа на формирование политической культуры и политического мировоззрения. Проанализирована проблема сохранения национально-культурной самобытности украинского информационного пространства в условиях влияний глобальной медиа-культуры. Изучены особенности современной медиа-культуры (прежде всего ее мультимедийность и интерактивность, реализованные в электронных СМК), которые существенно увеличили возможности влияния масс-медиа на выбор определенной модели реальности, и прежде всего - реальности социально-политической. В процессе развития медиа-культуры можно проследить две тенденции: одна оказывает содействие креативному развитию самобытной личности, а другая - усовершенствованию технологий манипулирования сознанием в интересах политических и экономических элит.

Исследована роль масс-медиа в процессах построения гражданского общества, в частности проблемы взаимоотношений масс-медиа и политики, а также особенности деятельности журналиста в процессе политического анализа и создания политических портретов. В частности, в работе отмечается, что в переходном украинском обществе приобрела актуальность проблема свободного доступа до информации. Решением этой проблемы может быть публичная политика, которая предусматривает возможность свободного получения гражданами информации о деятельности политических институций, содействуя диалогу власти с общественностью. Таким образом, информационное пространство общества правильнее рассматривать как самостоятельный феномен, развитие которого имеет свои эволюционные закономерности, но может быть сформировано и при помощи информационного законодательства.

В диссертации впервые комплексно рассмотрены проблемы сохранения гуманистических ценностей в условиях глобального информационного пространства. Так, например, следует отметить, что рассмотрение основных этапов истории гуманизма в контексте демократии, свидетельствует о том, что основной причиной этих кризисных явлений является нарастание отчужденности личности гражданина от функционирования социальной структуры.

Особое внимание уделено изучению влияния масс-медиа на процесс политической коммуникации, социокультурные ориентации общества, на специфику государственной информационной политики в Украине и на обеспечение свободы слова. При этом важное место занимает сравнительный анализ решения этой проблемы в Украине, США, Росси и Польши. Сравнительный анализ зарубежного опыта дал возможность сформулировать перечень первоочередных задач государственной информационной политики в Украине и рекомендации относительно их реализации.

Ключевые слова: масс-медиа, глобальное информационное пространство, открытость информационных систем, социокультурная интеграция украинского социума, политическая культура, национально-культурная самобытность, политический анализ, политическая портретистика, политическая коммуникация, гуманистические ценности.

Hritcenko O. Mass media in the processes of democratic transformations of the ukrainian society (political and cultural aspects). - Manuscript

Thesis for a Degree of a Doctor of Political Sciences (Speciality code 23.03.00 - “political culture and ideology”) - Institute of Journalism, Kyiv Taras Schevchenko National University, Kyiv, 2003.

Political and cultural aspects of the mass media influence on the democratic transformations of Ukrainian society in the context of global processes at the beginning of the XXI century have been investigated in the dissertation for the first time in the Ukrainian political science. In particular the author of the dissertation has analysed the problem of the informational systems transparency as a factor of political, social and cultural integration of the Ukrainian society, and the mass media influence over creation of political culture and political ideology.

The dissertation suggests the in-depth analysis of national and cultural identity of Ukrainian informational space preservation under the influence of global media culture.

The role of the mass media in the processes of national state building and development of civil society has been investigated and, in particular, problems of interrelationships between mass media and politics and specifics of journalist` work in the process of political analysis and creation of political images.

Special emphasis in the dissertation has been made at the investigation of the mass media influence upon processes of communication in politics, upon development of the social and cultural orientation of society and upon specific features of public informational policy of Ukraine, which has to be aimed at ensuring freedom of expression. The author bearing in mind existing experience of Ukraine, Russia, Poland and the USA has performed a special comparative analysis of this problem.

The dissertation is the first comprehensive investigated of the problems of humanistic values preservation in global informational space.

Key-words: mass media, global informational space, transparency of informational systems, social and cultural integration of Ukrainian society, political culture, national cultural identity, political analysis, political image, communication in politics, humanistic values.

Размещено на Allbest.ru