Україна – Європа: цивілізаційно-історичний дискурс

Із проголошенням у 1991 р. незалежності Україна дедалі ясніше усвідомлювала належність до Європи та світового співтовариства, засвідчила прагнення віднайти власну європейську ідентичність, місце у світі, усвідомити себе у загальному цивілізаційному контексті, визначитися з пріоритетами в новітній системі міжнародних відносин. Принципово важливим стало стрімке міжнародне визнання України та встановлення дипломатичних відносин, ствердивши, що світове співтовариство розглядає незалежну державу як запоруку стабільності й незворотності демократичних процесів у Східній Європі. Головним звучало, що країна обрала європейський шлях розбудови національної державності. Стрімке міжнародне визнання України з боку інших держав Європи та світу розпочалося відразу після референдуму 1 грудня Зовнішня політика України в умовах глобалізації. -- К., 2004. -- С.6--12.. Уже 1992 р. Україну визнали 132 держави світу, 110 із них установили дипломатичні відносини. Станом на 1 січня 2004 р. - 173 країни, майже всі держави світу-члени ООН. Активно здійснювалося відкриття дипломатичних представництв. Світ сприйняв Україну як суверенну європейську державу. А перед нею постала низка завдань, потреба налагодження внутрішнього життя, утвердження в новітній системі міжнародних відносин. «Не маючи усталеного досвіду існування в новому суверенному статусі, Україні доводилося одночасно вирішувати принаймні два принципових питання, - зауважує С.Віднянський, - насамперед, змінити своє усвідомлення навколишнього світу, бачення власного реального місця в ньому і постійного врахування бурхливої динаміки змін ситуації на світовій арені з метою пристосування до їх наслідків, а також подання світу адекватної інформації про себе з метою забезпечення зміни ставлення до України з боку інших держав і всієї світової спільноти» Віднянський С. Спроба осмислення минулого України в контексті всесвітньої історії . -- С.267..

Зазначимо, що кожна країна розвивається у стійких взаємозалежностях з іншими та в руслі загальноцивілізаційного розвитку. Останній ці поєднання й залежності дедалі посилює. З огляду на це, важливим було визнання України не лише на двосторонньому, а й на рівні міжнародних організацій. 30 січня 1992 р. наша країна стала членом першої для неї європейської інституції - Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (від 1994 р. - Організація з безпеки та співробітництва в Європі), а згодом, 10 березня 1992 р., приєдналася до Північноатлантичної ради зі співробітництва (з 1998 р. - Рада євроатлантичного партнерства) Галик В.М. Україна в Європі і світі. -- С.33.. Уже на кінець 1992 р. було укладено 35 двосторонніх міжнародних договорів і 88 міжурядових угод Там само.. Незалежна Україна відбулася як повноправний член світового співтовариства, важливий чинник сучасного творення системи міжнародних відносин.

Із перших кроків незалежності Україна активно розбудовує відносини з міжнародними інституціями, бере участь у багатьох організаціях, які відіграють значну роль у житті сучасного світу, залучає громадян до різноманітних загальноєвропейських акцій і продовжує робити свій внесок у всесвітню історію. Так, у 1945 р. наша країна стала однією з держав-засновниць ООН. У 1991 р. розпочався новий етап у відносинах із цією потужною міжнародною організацією. Підписано 7 ключових міжнародних угод та конвенцій ООН із прав людини, разом зі 188 іншими країнами, які підтримали й зобов'язалися втілювати у життя «Декларацію тисячоліття» та «Цілі розвитку тисячоліття», що затвердила Ґенеральна Асамблея ООН Україна в міжнародних організаціях. -- Чернівці, 2009. -- С.9.. Україна також член багатьох міжнародних інституцій, які не належать до системи ООН. Серед них - Європейський банк реконструкції та розвитку (з 1992 р.), Міжнародна асоціація з питань стандартизації (з 1993 р.), Організація з безпеки та співробітництва в Європі (з 1992 р.), Міжнародна організація супутникового зв'язку (з 1993 р.), Парламентська асамблея Чорноморського економічного співробітництва (з 1993 р.), Рада Європи (з 1995 р.), Конференція з питань роззброєння (з 1996 р.), Центральноєвропейська ініціатива (з 1996 р.) та ін. Зовнішня політика України в умовах глобалізації. -- С.12--14. Першою з держав пострадянського простору наша країна приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру» (8 лютого 1994 р.), інших форм співпраці, у форматі яких нагромаджено значний досвід трансформації відносин з Організацією Північноатлантичного договору, аж до узаконення 7 лютого 2019 р. в Конституції України. Особливе партнерство з альянсом стало важливою складовою нової системи загальноєвропейської безпеки, відіграє значну роль у посиленні обороноздатності країни, реформуванні оборони за натівськими стандартами, здійсненні демократичних реформ, сформувалося в багатоаспектний комплекс співпраці заради миру й безпеки на Євроатлантичному просторі Алексієвець Л., Алексієвець М. Трансформація відносин України та НАТО в 1991--2019 рр.: історичний аспект // Український історичний журнал. -- 2020. -- №1. -- С.147..

Із перших кроків незалежності Україна успішно розбудовує відносини з Європейським Союзом, найвпливовішою інтеґраційною структурою серед європейських інституцій, що відіграють провідну роль у формуванні нової архітектури Європи в контексті загальносвітового цивілізаційного процесу. Співпраця з ЄС активно розвивається у сферах економіки, безпеки й оборони, юстиції, енергетики, охорони довкілля та ін. Євроінтеґраційні прагнення України стали реаліями політичного сьогодення, а практичні орієнтири набули втілення у сучасних умовах. Щоправда, не завжди країна зустрічає відповідний відгук або розуміння проблем. І, з іншого боку, «сьогоднішня Україна - це потенційно існуюча держава європейського значення, що болісно намагається знайти національну форму й зміст в економічному, політичному й міжнародному плані» Віднянський С. Спроба осмислення минулого України в контексті всесвітньої історії. -- С.29.. Утвердження України за майже 30 років унезалежнення стало яскравим уособленням величезних трансформаційних зрушень в Європі та світі.

Таким чином, історичний дискурс сходження України від найдавніших часів до сучасності переконливо свідчить, що вона була й залишається інтеґральною частиною європейської цивілізації, її розвиток відбувається в контексті загальносвітових процесів. Феномени Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, епохи козаччини, національних формувань початку ХХ ст. - складові цивілізаційного розвитку. Україна й нині продовжує бути в єдиній Європі, у колі країн європейського світу. Питання та проблеми, заторкнуті у пропонованій статті, безумовно, не вичерпують весь спектр присутності України в європейсько-цивілізаційному процесі. Водночас автори вважають, що розгляд національної історії в європейському контексті дає змогу з'ясувати історичний досвід взаємодії українців з європейським світом та осягнути сьогодення й перспективи співпраці України із зарубіжними державами, виокремити та зміцнити нові регіональні і глобальні життєво важливі тренди. Продовження наукового осмислення місця України в європейському історичному процесі дасть змогу відкрити ще чимало славетних сторінок з історії української минувшини, повніше зрозуміти її багатовимірність у всесвітньо-історичному контексті, загальні закономірності становлення й розвитку людської цивілізації, пізнання її сутності, починаючи від найдавніших часів до сучасності.

Література

європейський дискурс інституція цивілізаційний

1. Aleksiievets, L. (2012). Ukraina - Yevropa - Svit: yednist u riznomanitti yak vidpovid na vykLyky XXI st. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 10, 73-178. [in Ukrainian].

2. Aleksiievets, L.M. (1995). Kyievo-Mohylianska akademiia vistorii Ukrainyizarubizhnykh slovianskykh krain. Ternopil. [in Ukrainian].

3. Aleksiievets, L.M. (1999). Kyievo-Mohylianska akademiia i yevropeiskyi svit (do 365-richchia zasnuvannia Akademii). Ternopil. [in Ukrainian].

4. Aleksiievets, L.M. (1999). Kyievo-Mohylianska akademiia u suspilnomu zhytti Ukrainy i zarubizhnykh krain (XVII-XVIII st.). Ternopil: Zbruch. [in Ukrainian].

5. Aleksiievets, L., Aleksiievets, M. (2020). Transformatsiia vidnosyn Ukrainy ta NATO v 1991-2019 rr.: istorychnyi aspekt. Ukrainskyi istorychnyizhurnal, 1, 147-163. [in Ukrainian].

6. Aleksiievets M., Aleksiievets L. (2012). Istoriia Ukrainy - orhanichna chastyna vsesvitnyoi istorii. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 9: Ukraina - Yevropa - Svit: tvorymo istoriiu Razom. Prysviachuietsia Yevro - 2012, 13-22. [in Ukrainian].

7. Aleksiievets, M., Seko, Ya. (2009). Tsyvilizatsiini aspekty evoliutsii ukrainskoi zovnishnoi polityky v period nezalezhnosti. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 3, 11-23. [in Ukrainian].

8. Artiomov, I.V (2008). Ukrainskyi vymir yevropeiskoi ta yevroatlantychnoi intehratsii. Uzhhorod: Lira. [in Ukrainian].

9. Chadiuk, M. (2020). Ukrainska arkheolohiia: etap i perspektyvy. Den, 32-33, 21-22 liutoho. [in Ukrainian].

10. Chekalenko, L. (2011). Zovnishnia polityka Ukrainy (vid davnikh chasiv do nashykh dniv). Kyiv: Kondor. [in Ukrainian].

11. Cherniakov, I.T. (1993). Mistse trypilskoi kultury v starodavnii istorii. Arkheolohiia, 3, 7-8. [in Ukrainian].

12. Halchynskyi, A.S. (2002). Ukraina na perekhresti heopolitychnykh interesiv. Kyiv: Znannia Ukrainy. [in Ukrainian].

13. Halyk, V.M. (2013). Ukraina v Yevropi i sviti. Kyiv: Znannia. [in Ukrainian].

14. Hevko, V. (2009). Ukraina v konteksti tendentsii suchasnoho svitovoho rozvytku. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 3, 78-82. [in Ukrainian].

15. Hevko, V. (2018). Ukraina i Polshcha: vid kolizii mynuloho do spilnykh yevropeiskykh tsinnostei. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk nauko vykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 11, 113-129. [in Ukrainian].

16. Kraliuk, P. (2020). Donka velykoho kniazia. Yevropeiskyi shliakh korolevy Anny Kyivskoi. Den, 22-23, 21-22 liutoho. [in Ukrainian].

17. Kudriachenko, A.I. (2009). Ukraina v Yevropi: poshuky spilnoho maibutnioho. Kyiv: Feniks. [in Ukrainian].

18. Kudriachenko, A.I. (2010). Kulturno-tsyvilizatsiinyiprostir Yevropa i Ukraina: osoblyvostistanovlennia ta suchasni tendentsii: kolektyvna monohrafiia. Kyiv: Ukraina. [in Ukrainian].

19. Kudriachenko, A.I. (2011). Ukraina v Yevropi: kontekst mizhnarodnykh vidnosyn. Kyiv: Feniks. [in Ukrainian].

20. Kyrydon, A. (2008). Yevrointehratsiinyi kurs Ukrainy: adekvatnist realii zovnishnopolitychnoho vyboru. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 1, 270-277. [in Ukrainian].

21. Levchenko, O. (2003). Nobelivska intelektualna elita i Ukraina. Ternopil. [in Ukrainian].

22. Levytska, N.M. (2011). Istoriia Ukrainy. Ukraina v sviti: istoriia i suchasnist. Kyiv: Kondor. [in Ukrainian].

23. Lytvyn, V.M. (2012). Istoriia Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

24. Makar, Yu. (2008). Zovnishnia polityka Ukrainy: namiry i realii. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 1, 189-198. [in Ukrainian].

25. Makar, Yu.I. (2009). Ukraina v mizhnarodnykh orhanizatsiiakh. Chernivtsi: Prut. [in Ukrainian].

26. Melnykova, I. (1995). Bilia dzherel formuvannia zovnishnoi polityky suverennoi Ukrainskoi derzhavy. Mizhnarodni zviazky Ukrainy: naukoviposhuky iznakhidky, 5, 11-12. [in Ukrainian].

27. Pavlovskyi, M. (2001). Stratehiia rozvytku suspilstva: Ukraina i svit: Ekonomika, politolohiia. Kyiv: Tekhnika. [in Ukrainian].

28. Plohij, S. (2016). Brama Europy. Kharkiv. [in Ukrainian].

29. Rafalskyi, О.О., Kalakura, Ya.S., Kotsur, V.P., Yurii, M.F. (2020). Antropolohichnyi kod ukrainskoi kultury i tsyvilizatsii (u 2 kn.). Kyiv: IPiEND im. I.F. Kurasa NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

30. Shcherbak, Yu. (2003). Ukraina: vyklyk i vybir. Perspektyvy Ukrainy v hlobalizovanomu sviti XXI st. Kyiv: Dukh i Litera. [in Ukrainian].

31. Shmorhun, O. (2011). Tsyvilizatsiina identychnist Ukrainy: teoretychni ta politychni zasady. Ukraina v Yevropi: kontekst mizhnarodnykh vidnosyn, 100-118. Kyiv: Feniks. [in Ukrainian].

32. Skurativskyi, V. (1992). Ukraina - via Yevropa. Suchasnist: Literatura, nauka, mystetstvo, politolohiia, suspilne zhyttia, 6, 144. [in Ukrainian].

33. Smoliy, V.A. (2007). Derzhavotvorchyiprotses v Ukraini, 1991-2006. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

34. Sych, O. (2009). Problema tsyvilizatsiinoho vyboru v Tsentralnii ta Skhidnii Yevropi: persha sproba. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 2, 13-25. [in Ukrainian].

35. Tereshchenko, Yu.I. (1996). Ukraina i yevropeiskyi svit: Narys istorii vid utvorennia Starokyivskoi derzhavy do kintsia XVI st. Kyiv: Perun. [in Ukrainian].

36. Tkachenko, V. (2014). Ukraina: ispytaniie maidanom. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 13, 127-162. [in Russian].

37. Tolochko. O.P., Tolochko. P.P. (1998). Kyivska Rus. Ukraina kriz viky, IV. Kyiv. [in Ukrainian].

38. Udod, A., Yurii, M. (2011). Tsyvilizatsiinyi vymir Ukrainy mizh Skhodom i Zakhodom. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 5 (2), 12-29. [in Ukrainian].

39. Vasylenko, S.D. (2000). Ukraina: Heopolitychni vymiry vzahalnoyevropeiskomu protsesi. Odesa: ODMA. [in Ukrainian].

40. Vidnianskyi, S. (2008). Sproba osmyslennia mynuloho Ukrainy v konteksti vsesvitnoi istorii. Ukraina - Yevropa - Svit: Mizhnarodnyi zbirnyk nauko vykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 1, 257-269. [in Ukrainian].

41. Vidnianskyi, S. (2016). Yevropeiska polityka Ukrainy: osnovni etapy, problemy ta perspektyvy realizatsii. Mizhnarodni zviazky Ukrainy: naukovi poshuky i znakhidky, 9-40. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

42. Vidnianskyi, S.V. (1998). Ukraina v yevropeiskykh mizhnarodnykh vidnosynakh. Naukovyi zbirnyk. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

43. Vidnianskyi, S.V. (2001). Ukraina i Yevropa (1990-2000 rr.) Ukraina v mizhnarodnykh vidnosynakh z krainamy Tsentralnoi ta Pivdenno-Skhidnoi Yevropy. Anotovana istorychna khronika (2001). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

44. Vidnianskyi, S.V. (2001). Ukraina vmizhnarodnykh vidnosynakh z krainamy-chlenamy Yevropeiskoho Soiuzu. Anotovana isto - rychna khronika. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

45. Vidnianskyi, S.V. (2003). Ukrainske pytannia v mizhvoiennii Polshchi: osnovni problemy y napriamky naukovykh dos - Lidzhen u suchasnii vitchyznianii istorychnii nautsi. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 39-55. [in Ukrainian].

46. Vidnianskyi, S.V. (2004). Zovnishnia polityka Ukrainy v umovakh hlobalizatsii. Anotovana istorychna khronika mizhnarodnykh vidnosyn (1991-20031. Kyiv: Heneza. [in Ukrainian].

47. Vidnianskyi, S.V. (2020). Ukraina v istorii Yevropy u XIX - pochatku XXst.: istorychni narysy. Kyiv. [in Ukrainian].

48. Vidnianskyi, S.V., Martynov, A. Yu. (2019). Ukraina i svit. Novitnia doba. Entsyklopediia istorii Ukrainy. Tom «Ukraina - ukraintsi». Kn.2. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

49. Yurii, M.F., Aleksiievets, L.M., Kalakura, Ya.S., Udod, O.A. (2012). Ukraina naidavnishoho chasu - XVIII st.: tsyvilizatsiinyi kontekstpiznannia. Kn.1. Kyiv; Chernivtsi; Ternopil: Aston. [in Ukrainian].

50. Yurii, M.F., Aleksiievets, L.M., Kalakura, Ya.S., Udod, O.A. (2012). Ukraina XIX - pochatku XX st.: tsyvilizatsiinyi kontekst piznannia. Kn.2. Kyiv; Chernivtsi; Ternopil: Aston. [in Ukrainian].

51. Zashkilniak, L. (2005). Ukrainsko-polski stosunky v XX st. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhav - nist, 13: Ukraina u Druhii svitovii viini: ukrainsko-polski vidnosyny, 3-22. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru