Теоретико-методологічні засади ефективного розвитку соціального комплексу в умовах глобалізації та євроінтеграційного вектора України

Розроблена концептуальна модель (рис. 1) розвитку соціального комплексу розкриває його двоєдину природу: соціально-сервісну та просторову.

Сервісно-соціальна складова комплексу визначається можливостями локалізації інституцій сервісного забезпечення індивідів та соціальних груп, а просторова -- визначає доступність до них у просторі. Така суперечність зумовлює вирішальний вплив соціального комплексу на розвиток поліцентричних моделей побудови держави, регулює якість і передумови формування метрополітичного простору, забезпечує включеність індивідів, соціальних груп та окремих територіальних громад у процеси соціально-економічного розвитку економіки країни.

Запропонована концептуальна модель дозволяє розглядати соціальний комплекс не як один із витратних об'єктів забезпечення функціонування економічного сектора, а як найважливіший інституційний елемент економічного розвитку економіки.

Запропонований підхід вимагає уточнення методичного інструментарію регулювання та оцінки окремих інститутів соціального комплексу та їх впливу на процеси соціально-економічного розвитку.

Розробка стратегічного вектора розвитку соціального комплексу України та її регіонів передбачає реалізацію комплексного підходу, підйом усіх ланок, використання з цією метою відповідної методології і методів прогнозування показників перспективного соціального розвитку для забезпечення системою зростання кількісних і якісних показників, які б охоплювали всі аспекти розвитку соціального комплексу. Труднощі стратегічного планування обумовлені відсутністю стійких інформаційних потоків між окремими регіонами, що унеможливлює виважено врахувати взаємний вплив регіонів на розвиток соціального комплексу.

Розробляючи перспективні показники розвитку соціального комплексу, необхідно враховувати такі фактори: транспортно-географічне положення, його вплив на величину витрат при виробництві й обороті товарів, на тяжіння до різних регіональних ринків, на умови зовнішньоекономічних зв'язків; природно-кліматичні умови, їх вплив на вартість життя, величину виробничих витрат, на вартість будівництва; соціально-історичні особливості і характер розселення, їх вплив на склад соціальної сфери і бюджетних видатків, на зайнятість населення; рівень економічного розвитку, спеціалізації в територіальному поділі праці, ступінь диверсифікованості господарства; тенденції до сталого соціально-домінантного розвитку; рівень зовнішньоекономічних і регіональних зв'язків; результати і хід соціальних реформ; загальнодержавні і регіональні цільові програми; фінансово-бюджетний стан України і її регіонів; природно-рекреаційний потенціал для розвитку туристичнорекреаційної складової соціального комплексу; потенціал соціального комплексу, що включає і фінансові ресурси; реалізацію загальнодержавних і регіональних цільових програм; фінансовобюджетний стан України і її регіонів; розвиток регіону; демографічну ситуацію; науково-технічний потенціал; конкурентоспроможність як соціального комплексу в цілому, так і окремих його ланок і підприємств зокрема; глобалізаційні та євроінтеграційні процеси.

В умовах формування ринкових відносин соціального комплексу відводиться одна з головних ролей. Адже його становлять види економічної діяльності, які формують інтелектуальний потенціал суспільства, що забезпечують економічне зростання. Саме розвиток освітнього комплексу, підвищення освітнього рівня населення, покращення медичного обслуговування й механізмів соціального захисту населення є важливими передумовами зростання продуктивності праці. Домінантність сталого соціального розвитку, зміцнення соціального комплексу, його кадрового потенціалу забезпечить конкурентоспроможність економіки України.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі:

Уточнення теоретико-методологічних засад ефективного сталого розвитку соціального комплексу дозволяє визначити напрямки вдосконалення форм і механізмів концентрації, розподілу та використання ресурсів у процесі підвищення ефективності функціонування соціального комплексу, подолання відомчої відокремленості у вирішенні її найбільш нагальних проблем в умовах реформування суспільно-політичної системи й господарського комплексу, а також пов'язаної із цим соціально-економічної нестабільності.

У сучасних умовах глобалізації та євроінтеграційного вектора України соціальному комплексу належить одна з головних ролей, тому що його складають види економічної діяльності, які формують інтелектуальний потенціал суспільства і забезпечують економічне зростання. Розвиток соціального комплексу, а саме підвищення освітнього рівня населення, покращення медичного обслуговування й механізмів соціального захисту населення є важливими передумовами зростання продуктивності праці. Домінантність сталого соціального розвитку, зміцнення соціального комплексу, його потенціалу забезпечить конкурентоспроможність України за рахунок забезпечення когерентності функціонування секторів соціального комплексу і процесів соціально-економічного розвитку національної економіки.

У сучасних умовах потребують поглибленого опрацювання питання визначення тенденцій та пріоритетів розвитку соціального комплексу в єдиній концепції соціально-домінантного територіального розвитку, конкретних заходів щодо стабілізації та комплексного поліпшення ситуації в соціальній сфері.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Євсєєва О.О. Підвищення стійкості та адаптивності розвитку регіону / О.О. Євсєєва // Економічний простір. Збірник наукових праць. № 101. Дніпропетровськ : ПДАБА, 2015. С. 72-81.

2. Пакулін С.Л. Концепція управління потенціалом соціальноекономічного розвитку регіону / С.Л. Пакулін // Materials of the XI International scientific and practical conference, [«Science and dvilization», 2015] (30 January-07 February 2015). Volume 5. Economic science. Political science. Sheffield : Science and education LTD, 2015. S. 5-7.

3. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку / В.М. Геєць. К. : НАН України. Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2009. 864 с.

4. Євсєєва О.О. Стратегічні напрями соціального розвитку, шляхи державного регулювання : монографія / О.О. Євсєєва. К. : СПД-ФО Коваленко В.Ф., 2011. 524 с.

5. Куценко В.І. Соціальний вектор економічного розвитку / В.І. Куценко. К. : Наукова думка, 2010. 735 с.

6. Лібанова Е.М. Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ ст. / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна політика. 2008. № 1(9). С. 9-22.

7. Пакуліна А.А. Ефективна і гнучка соціальна політика в умовах глобалізації / А.А. Пакуліна, Г.С. Пакуліна, С.Е. Бондарєв // Вісник економіки транспорту і промисловості. 2015. Вип. 51. С. 174-178.

Размещено на Allbest.ru