Формування відкритої економіки і шляхи входження України у світове господарство

Основними причинами невисокої конкурентоспроможності української продукції на світових ринках є:

- низька якість, невідповідність сучасним потребам споживачів;

- мала частка готової продукції, орієнтація на товари з низькою доданою вартістю;

- висока енергомісткість виробництва, що ставить вартість продукції у пряму залежність від ціни імпортованих енергоносіїв, в першу чергу це стосується продукції хімічної та металургійної галузей;

- технологічна відсталість і високий рівень зношеності обладнання;

- відсутність у малого та середнього бізнесу досвіду продажу на зовнішніх ринках в умовах підвищеної конкуренції та інші. [36]

Забезпечити зростання конкурентоспроможності вітчизняних товарів і відповідно вдосконалення структури експорту можна за рахунок наступних заходів:

1) закріплення на державному рівні заходів щодо забезпечення пріоритетного розвитку експортоорієнтованих підприємств, спрямованих на оптимізацію структури торгівлі товарами та послугами, що посприяє диверсифікації експорту на основі модернізації промислово-технологічних потужностей;

2) розробки та впровадження плану дій з підвищення конкурентоспроможності українських експортерів, що базуватиметься на підвищенні продуктивності праці, якості товарів, ефективному використанні ресурсів;

3) реалізації стратегії співробітництва з міжнародними організаціями економічними союзами, ТНК, що забезпечить зміцненню зв'язків з економічними партнерами;

4) розширення системи національної інфраструктури з метою створення потужної логістичної, транспортної та інформаційних ланок, які з'єднують Європу та Азію. [1]

Ще однією проблемою інтеграції України у світове господарство є невисока інвестиційна привабливість. Хоча на даному етапі ця проблема вже починає вирішуватись, але все ще стоїть досить гостро.

Закордонні інвестиції є важливим фактором зростання економіки будь-якої країни, тому залучення іноземних інвестицій в Україну набирає великої ваги.

За своїм потенціалом Україна має багато сприятливих умов для інвестування, зокрема такі як дешева робоча сила, відносно невисока вартість оренди, близькість до потужних ринків збуту і сировини (ринки ЄС та країн Азії). Проте є і ряд недоліків: відсутність кваліфікованих кадрів, недостатньо розвинута інфраструктура, суперечності у законодавстві, пасивність держави щодо стимулювання інвестицій у відповідні галузі, - усунення яких створить сприятливий інвестиційний клімат в Україні. [30]

Певні кроки щодо цього уже робляться. Так, вступивши до СОТ, Україна значно покращила свою інвестиційну привабливість і викликала помітний інтерес з боку іноземних інвесторів. Статистичний аналіз показує, що останніми роками обсяги закордонних інвестицій в Україну зростають, причому збільшується і кількість країн, з яких надходять інвестиції (додаток А).

Також нагальною проблемою в інтеграційних процесах України є від'ємне зовнішньоторговельне сальдо, яке зростає протягом останніх років і в поточному році склало 10284,1 млн. дол., що вкрай негативно позначається на економіці (додаток Б).[35, 41] Певною мірою від'ємне сальдо є наслідком недосконалої структури експорту України, тому ми змушені імпортувати товарів більше, ніж експортуємо.

Таким чином, бачимо, що на шляху до інтеграції України у світовий економічний простір існує значна кількість проблем, які затримують цей процес. Основними причинами на шляху до входження України до зовнішньоекономічного простору є низька якість продукції, невідповідність сучасним потребам споживачів; мала частка готової продукції, орієнтація на товари з низькою доданою вартістю; висока енергомісткість виробництва, що ставить вартість продукції у пряму залежність від ціни імпортованих енергоносіїв, в першу чергу це стосується продукції хімічної та металургійної галузей; технологічна відсталість і високий рівень зношеності обладнання; відсутність у малого та середнього бізнесу досвіду продажу на зовнішніх ринках в умовах підвищеної конкуренції та інші.

відкритий економіка світовий господарство

3. ПЕРСПЕКТИВИ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

3.1 ПРОВІДНІ НАПРЯМКИ ЕФЕКТИВНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Реальна трансформація зовнішньої економіки нашої країни передбачає взаємодію всіх чинників внутрішньоекономічного розвитку зі зміною співвідношення між ними. Більш тісна взаємодія української економіки зі світовою зумовлюється значною потребою в нових технологіях, інвестиційних та фінансових ресурсах. Основними передумовами інтеграції України_в_міжнародну_економіку_є:

--_системна_ринкова_трансформація;

--_реструктуризація_економіки;

-- формування відкритої економіки, розвиток не лише зовнішньої торгівлі, а й руху факторів виробництва між країнами.

Інтеграція України у світовий економічний простір залежить від трансформаційних процесів, які, сприяючи зростанню конкурентоспроможності субґєктів господарювання, визначатимуть напрями і форми взаємодії національного народного господарства зі світовим.[37]

Ринкова трансформація економіки передбачає вирішення внутрішньоекономічних проблем шляхом адаптації перехідної економіки до зовнішнього ринкового середовища, що еволюціонізує. Процеси внутрішньої трансформації слід розглядати водночас і як процеси входження України до світогосподарського простору, оскільки формування зовнішнього сектору економіки є складовою формування ринкової економічної системи.

Розвиток зовнішнього сектору економіки України є реакцією народного господарства на потреби розвитку національних факторів виробництва. Участь у міжнародному поділі праці є умовою формування сучасної народногосподарської структури, яка має забезпечити нормальний розвиток вітчизняного виробництва і більш повне задоволення потреб членів суспільства. Зовнішня економіка повинна формуватися як органічна складова національної економіки, що повґязує її з народними господарствами інших країн для розвґязання комплексу проблем щодо задоволення різноманітних потреб суспільства як у сфері виробництва, так і сфері споживання.

Трансформація зовнішньої економіки має вирішувати два основних завдання: сприяти оптимальному розподілу факторів виробництва та економічному зростанню. Перше завдання передбачає визначення видів товарів і послуг та обсягів їх виробництва за наявного рівня ресурсів у суспільстві та вибір комбінації наявних факторів виробництва і типу виробничої технології.[29]

Становлення зовнішнього сектору економіки України припадає на період, коли світові ринки не тільки сформувалися, але й поділені між основними субґєктами світової господарської діяльності. За цих умов країні непросто знайти свою ринкову нішу й посісти гідне місце у світовому економічному співтоваристві. Визначаючи зовнішньоекономічну стратегію, Україна має виходити з двох найважливіших реалій. По-перше, з потреб і тенденцій розвитку міжнародної економіки, по-друге, -- з рівня розвитку й структури_національної_економіки.

З погляду реальних міжнародних чинників визначальний вплив на формування зовнішнього сектору економіки в сучасних умовах має зумовлена діями високорозвинутих індустріальних країн тенденція до лібералізації світової економіки, в тому числі в рамках СОТ. Пріоритетний характер цієї тенденції не виключає контртенденцію -- до геоекономічного протекціонізму.[20]

Формування зовнішнього сектору економіки України відбувається в умовах реструктуризації міжнародної економіки, суть якої полягає у формуванні на мегаекономічному рівні багато-полярної системи субґєктів ЗЕД за радикальної зміни співвідношення сил між ними і центрами їх геоекономічного впливу. Посилюється тенденція до створення й подальшого розвитку високоінтегрованих економічних просторів, які обґєднують країни, близькі за географічним положенням, рівнем економічного та культурного розвитку. Таких потужних інтеграційних груп у світі сьогодні три: Європейський Союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі та угруповання країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Це позначається на формуванні зовнішньоекономічних звґязків України, яка повинна зважати на наявність інтеграційних угруповань, враховувати особливості зовнішньоекономічної політики країн -- учасниць таких центрів. Це передбачає таку орієнтацію зовнішньоекономічних звґязків України зі світовими центрами, за якої відкритість економіки не суперечить національним економічним інтересам, реалізації яких може заважати тиск з боку цих центрів. Вимога міжнародних організацій і регіональних інтеграційних угруповань щодо лібералізації зовнішньоторговельних звґязків має бути збалансована з потребами українських виробників експортної продукції та продукції, що конкурує з імпортом.[27]

Формування багатофункціональної моделі зовнішньої економіки України не обмежується визначенням завдань і місця країни у взаємовідносинах з інтеграційними угрупованнями. Важливим зовнішнім чинником становлення такої моделі є співробітництво з країнами СНД. Вирішення питання про входження до міжнародної економіки потребує від України також чіткого визначення стратегічних і тактичних цілей ЗЕП. З огляду на економічну і політичну ситуацію, що склалася у світі, стратегічні цілі формування зовнішнього сектору економіки України визначаються як орієнтація країни на європейські інтеграційні структури, які розвиваються на основі ЄС. Україна стоїть сьогодні на початку шляху до європейської спільноти. Набуття повноправного членства в ЄС передбачає послідовне здійснення певних практичних кроків:

1. Набуття Україною членства в COT. Це слід розглядати як один із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій.

2. Проведення переговорного процесу та підписання угоди про асоціацію України та ЄС. Зміна Угоди про партнерство та співробітництво на Угоду про асоціацію України та ЄС визначатиме новий формат відносин, який відповідатиме довгостроковим інтересам України, і наближатиме її до кінцевої мети -- утворення передумов набуття повноправного членства в Євро-союзі.

3. Проведення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка б передбачала функціонування ринкових інститутів, гарантування правових норм у діловій сфері, стабільні та недискримінаційні правові рамки, чітко визначені права власності, застосування відповідних правил походження товарів, належну організацію прикордонної інфраструктури тощо.

4. Приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах.

5. Виконання процедур, необхідних для набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Отримавши такий асоційований статус, Україна зможе бути краще інформованою про внутрішні перетворення у Євросоюзі, брати неформальну участь у переговорах стосовно різних питань загальноєвропейського масштабу і значення, отримати полегшений та в більших обсягах доступ до фінансових ресурсів ЄС.

6. Проведення переговорного процесу та створення митного союзу між Україною та ЄС, метою якого має стати поступове усунення митних, правових і технологічних перепон у цій сфері.

7. Повне виконання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС та копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі.

8. Створення реальних передумов для вступу України до ЄС.

Тактичні цілі спрямовані на посилення співробітництва в рамках СНД. Це дасть змогу, з одного боку, зберегти і закріпити на перспективу ринки збуту в країнах пострадянського простору, з іншого -- нарощувати експортний потенціал і отримувати ті види товарів і послуг, капіталу та робочої сили, в яких Україна відчуває потребу через обмеженість економічних ресурсів і відсутність конкурентних переваг у їх виробництві.

Євроінтеграційний курс нашої держави має органічно узгоджуватися з економічними відносинами з Росією. Ці стратегічні стосунки мають базуватися на принципах добросусідства, партнерства, рівності та взаємної вигоди. Росія є нашим найбільшим торговим партнером, а Україна -- головний торгово-економічний партнер Російської Федерації. У свою чергу Україна залишається одним із найбільших споживачів російських енергоносіїв, контролює наземні, морські та повітряні комунікації в життєво важливому для Росії південно-західному напрямку.[10]

Відповідно до національних інтересів та цілей України, її економічної безпеки пріоритетними напрямами стратегічного партнерства з Російською Федерацією в економічній сфері в наступному десятиріччі мають стати:

-- співробітництво в енергетичній галузі (розвиток єдиної енергетичної системи, спільне використання нафтопереробних та інших виробництв паливно-енергетичних комплексів);

-- науково-технічне та інноваційне співробітництво;

-- розвиток транспортної мережі в Україні в інтересах обох держав;

-- інвестиційне співробітництво, розвиток спільних виробничих структур, коопераційних та технологічних звґязків;

-- розвиток військово-технічного співробітництва;

-- розвиток фондових ринків та процесів взаємоінвестування;

-- взаємне розширення ринку трудових ресурсів.

Україна зацікавлена в подальшій лібералізації зовнішньо-економічних звґязків і з іншими країнами -- членами СНД.[37]

Визначальним напрямом співпраці з ними є формування зони вільної торгівлі, що сприяло б інтенсифікації господарських взаємовідносин, активному обміну капіталом, товарами, послугами, робочою силою.

Зовнішньоекономічна стратегія нового етапу має підпорядковуватися ідеї європейської інтеграції, використанню таких її форм та механізмів, які забезпечать повніше й ефективніше використання потенціалу взаємозвґязків України з розвиненими країнами світу, передусім із США, особливо в трансфері технологій, залученні прямих інвестицій, запровадженні сучасних систем менеджменту та маркетингу.

Слід суттєво активізувати зовнішньоекономічні звґязки з іншими країнами Центральної та Південно-Східної Європи, для яких Україна може стати перспективним і привабливим партнером, зокрема щодо транзитних перевезень, агропромислового виробництва, машинобудування, рекреаційно-туристичної галузі.[1]

Істотної реструктуризації потребують економічні взаємовідносини з країнами, що розвиваються. Зовнішньоекономічна активність на ринках країн Азії, Африки, Латинської Америки повинна мати цілеспрямований, системний і динамічний характер, органічно вписуватися у стратегію економічного зростання та євроінтеграційного курсу України.

Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя, відкритий характер економіки України зумовлюють необхідність продовження і поглиблення співпраці з міжнародними фінансовими інституціями на усталених принципах міжнародного права, поваги до взаємних інтересів і позицій. Центр ваги у відносинах з МВФ поступово має зміститися в площину безкредитних стосунків, координації у сфері валютної політики, узгодження головних параметрів макроекономіч-ної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової економічної конґюнктури, з динамікою та напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків.

Для повноцінного входження України до світового господарства потрібна не безконтрольна лібералізація зовнішньої торгівлі, як це було в попередні роки, а регульований з боку держави процес відкриття вітчизняного ринку, доповнений Цілеспрямованою політикою захисту вітчизняних виробників і споживачів та наближення до світових норм і стандартів. Ключове завдання зовнішньоекономічної стратегії -- забезпечення відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості української економіки, дотримання яких сприятиме економічній безпеці держави, забезпечуватиме тісніше поєднання внутрішньої та зовнішньої економічної політики.[8, 307]

Інтеграція України у світові економічні структури потребує певного часу і відбуватиметься в міру формування внутрішніх і зовнішніх передумов. Основними з них є:

-- розвиток власних галузей, що мають конкурентні переваги у світовій економіці;

-- створення могутнього внутрішнього ринку -- основи для завоювання міжнародних ринків і закріплення на них;

-- забезпечення фінансової стабільності, розвитку підприємництва та сприятливого інвестиційного клімату;

-- досягнення повної конвертованості національної грошової одиниці;

-- постійна гармонізація національного зовнішньоекономічного законодавства з вимогами і нормами СОТ.[25, 372]

Найбільш прийнятною для України є експортно орієнтована модель економічного розвитку. При цьому виникають певні проблеми: труднощі з проникненням на ринки розвинутих країн; сировинна орієнтація експорту може вести до занепаду обробної промисловості та машинобудування; внутрішнє економічне зростання залежатиме від конґюнктури міжнародних ринків. Тому втілення експортно орієнтованої стратегії має відбуватися паралельно з реалізацією політики імпортозаміщення.

Реалізація такої моделі повинна спиратися на комплексну і динамічну державну зовнішньоекономічну політику, основними елементами якої мають бути:

-- інтеграція економіки в європейські та світові економічні обґєднання;

-- створення могутнього експортного сектору;

-- залучення іноземних інвестицій;

-- здійснення закордонної підприємницької діяльності;

-- гнучка податкова, цінова, кредитна, фінансова та валютна політика, що стимулюватиме диверсифікацію експортно-імпортних відносин;

-- формування розгалуженої зовнішньоекономічної інфраструктури;

-- кадрове забезпечення ЗЕД.

Головне завдання української держави сьогодні -- визначити нові напрямки, форми, засоби та етапи реалізації зовнішньоекономічної стратегії. Реструктуризація народного господарства країни має бути здійснена з урахуванням внутрішніх можливостей і зовнішніх факторів для того, щоб, використавши існуючі та розкривши потенційні конкурентні переваги національної економіки, сприяти реалізації національних економічних інтересів, зростанню добробуту народу.[16]

Виходячи з вище сказаного, основними передумовами інтеграції України_в_міжнародну_економіку_є системна_ринкова_трансформація; реструктуризація_економіки; формування відкритої економіки, розвиток не лише зовнішньої торгівлі, а й руху факторів виробництва між країнами.

Ринкова трансформація економіки полягає у вирішенні внутрішньоекономічних проблем шляхом адаптації перехідної економіки до зовнішнього ринкового середовища.

3.2 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Важливу роль у подальшому розвитку зовнішньої торгівлі України відіграватиме структура перебудова її економіки. У цьому плані одним із першочергових структурних пріоритетів є збільшення обсягів виробництва і продажу на світовому ринку продукції військово-промислового та аерокосмічного комплексів, стимулювання експортного потенціалу інших галузей, захист внутрішнього ринку.

Перехід до ринкової системи господарювання об'єктивно вимагає піднести ефективність використання основного капіталу, посилити інноваційний процес в усіх галузях національної економіки.[7]

З метою усунення зазначених вище негативних явищ в сфері зовнішньоекономічних відносин Україні необхідно розв'язати такі завдання:

1) обмежувати ввіз продукції чорної металургії, покращувати якість металу, зменшувати масу готових виробів, домагатися міжнародних сертифікатів на свою продукцію тощо.

2) визначити пріоритетні напрямки розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, ракетно-космічної техніки, створення нових видів металів. Я вважаю, що ці напрямки повинні стати сферою всебічної підтримки держави.

3) відмінити податок на добавлену вартість на продукцію, що вивозиться з України, (оскільки це призводить до необґрунтованого зростання цін і штучно знижує її конкурентоспроможність); відмінити імпортне (ввізне мито) на такі стратегічні для України товари, як нафтопродукти, ліс, кольорові метали, целюлоза. У той же час доцільно обмежити імпорт алкогольних напоїв, цигарок тощо.[12, 366]

4) виготовляти в Україні імпортозамінну продукцію: зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі, тканини та ін. Водночас, експортуючи переважно товари паливно-енергетичної групи, слід значно поліпшити обробку сировини (титану, граніту, урану, сільськогосподарської продукції). Так, глибина переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише близько 50% від рівня розвинутих країн.

5) враховуючи низьку конкурентоспроможність продукції в Україні, не слід поспішати з подальшою лібералізаціею експортно-імпортних відносин, на яку нашу державу активно підштовхує Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Йти таким шляхом можна, лише зміцнюючи конкурентоспроможність товарів. Навіть у США понад 35% товарів захищені нетарифними бар'єрами.[20]

6) слід заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою умовою цього є стабільність чинного законодавства у зовнішньоекономічній діяльності. На жаль, в Україні у 1991 - 1994 рр. так часто переглядалися закони, що стабільною можна вважати лише постійну зміну законів. Тому наша держава, згідно з оцінкою міжнародних експертів, щодо створення надійного інвестиційного клімату посідає 139 місце у світі.

7) важливо налагодити надійний митний контроль. Так, у розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відома адреса кожного постачальника, ціни його товару, обсяг, сертифікація товарів. Цей процес супроводжується контролем податкових і банківських установ. В Україні недосконалий сам Митний кодекс: у ньому налічується лише 164 статті, тоді, як у Митному кодексі Росії - понад 400 статей.

Це, звичайно, не всі проблеми входження України в світове господарство, на мій погляд треба також звернути увагу, по-перше, на успішно функціонуючі економіки інших країн, які б могли стати певним взірцем для нашої країни. По-друге, на запозичення досвіду впровадження радикальних економічних реформ, трансформацію соціально-економічної системи до принципово нового якісного стану.[36]

По-третє, на вивчення економічного потенціалу інших країн з метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх господарських зв'язків, поглиблення міжнародного поділу праці та ін.

Для досягнення цих цілей уряд планує здійснити ряд термінових заходів. З початку 1993 р. встановлено митний контроль на всьому державному кордоні України, запроваджено єдиний порядок декларування товарів (робіт, послуг) та режим транспортного і нетарифного регулювання товарообороту з усіма сусідніми державами.[1]

Впроваджуються єдині принципи валютного контролю і валютного регулювання на всі види торгових та неторгових операцій з іноземними державами. Забезпечується максимальне зменшення переліку товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню. Квотуванню підлягають товари, що мають пріоритетне значення для потреб національного споживання, або ті, що підпадають під режим квотування, а також товари, зовнішня торгівля якими є винятковим правом держави.

З метою усунення диспропорцій між внутрішніми цінами і цінами світового ринку, формування раціональної структури експорту та імпорту, збільшення бюджетних надходжень введена в дію система експортного (підвищеного за обмеженим колом товарів) та імпортного мита. Експортний митний тариф вилучає з експортних продуктів дотації та частину (до 50%) надприбутків (різницю між світовою та внутрішньою ціною в національній валюті).[10]

Уряд України заохочує залучення іноземних інвестицій в економіку країни. Водночас для пільгового режиму оподаткування встановлено мінімальний розмір вкладу іноземного інвестора в статутний капітал підприємств з іноземними інвестиціями (50 тис. дол., а для банків, страхових, фінансових та інвестиційних компаній - 100 тис. дол.), але не менше 20% статутного капіталу.

Як вже було зазначено, важливу роль у подальшому розвитку зовнішньої торгівлі України відіграватиме структура перебудова її економіки. У цьому плані одним із першочергових структурних пріоритетів є збільшення обсягів виробництва і продажу на світовому ринку продукції військово-промислового та аерокосмічного комплексів, стимулювання експортного потенціалу інших галузей, захист внутрішнього ринку.[38]

Отже, для розв'язання цієї проблеми передбачено:

розробити урядову програму щодо переведення теплових електростанцій на тверде паливо з одночасною модернізацією вугільної промисловості;

розширення експорту електроенергії, що виробляється на давальному палеві;

проведення комплексу економічних та організаційних заходів для стимулювання скорочення споживання енергоресурсів;

розширення наукових досліджень і розробок з проблеми видобутку власної нафти з виходом на конкретні науково-технічні і наукові проекти;

збільшення обсягу переробки нафти на давальних умовах заводами України з розрахунками за неї частиною готової продукції;

розвиток атомної енергетики з дотриманням необхідного рівня безпеки;

розробка системи плати за транзитне транспортування паливно-енергетичних ресурсів через територію України;

подолання залежності економіки України від поставок продукції з країн СНД.

ВИСНОВКИ

1.Якщо перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого визначається удосконаленням засобів праці, прогресом у використанні результатів науки і техніки, запровадженні нових технологій, то умовою становлення світового господарства є історична еволюція інституту сім'ї, держави і власності, зкріплених розвитком товарно-грошових відносин, переходом їх функціонування з сфери обігу виробництва.

2.Міжнародна економічна інтеграція грунтується на розвитку продуктивних сил, міжнародному усуспільненні виробництва через його інтернаціоналізацію та відповідну еволюцію економічних відносин. Розвиток продуктивних сил виявляється в поглибленні міжнародного поділу праці, що зумовлює урізноманітнення зв'язків у виробництві, технологіях, торгівлі, фінансах тощо. Результатом міжнародного усуспільнення виробництва є інтернаціоналізація господарського життя. Усе це призводить до ускладнення еконо-мічних відносин, а також політичних і правових зв'язків між країнами.

3.Cуть економічних законів світового господарства полягає у тому, що вони покликані контролювати, прогнозувати та передбачати розвиток та протікання певних економічних явищ та подій на регіональному та міждержавному (світовому) рівнях. Завдяки цим законам можна розробити приблизний план дій на певний період щодо покращення стану економіки як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.

4.Об'єктивно причиною, що заважає нині входженню України як повноправного партнера у світове господарство, є низька конкурентоспроможність її продукції насвітових ринках, невідповідність вітчизняної продукції світовим стандартам тощо. Також до цих причин можна включити і відсутність системного регулювання зовнішньоекономічних відносин, концептуально хибні підходи до принципів валютного контролю, суб'єктивні підходи до принципів валютного контролю, суб'єктивні підходи до визначення державних піорітетів у галузі немитного регулювання. Загальноекономічна криза України призвела до значного зменьшення обсягу зовнішньоекономічного обороту, катастрофічного зниження ефективності експорту, руйнації державного валютного фонду, виникнення массових зловживань і корупції.

5.На шляху до інтеграції України у світовий економічний простір існує значна кількість проблем, які затримують цей процес. Основними причинами на шляху до входження України до зовнішньоекономічного простору є низька якість продукції, невідповідність сучасним потребам споживачів; мала частка готової продукції, орієнтація на товари з низькою доданою вартістю; висока енергомісткість виробництва, що ставить вартість продукції у пряму залежність від ціни імпортованих енергоносіїв, в першу чергу це стосується продукції хімічної та металургійної галузей; технологічна відсталість і високий рівень зношеності обладнання; відсутність у малого та середнього бізнесу досвіду продажу на зовнішніх ринках в умовах підвищеної конкуренції та інші.

6.Основними передумовами інтеграції України_в_міжнародну_економіку_є системна_ринкова_трансформація; реструктуризація_економіки; формування відкритої економіки, розвиток не лише зовнішньої торгівлі, а й руху факторів виробництва між країнами.

Ринкова трансформація економіки полягає у вирішенні внутрішньоекономічних проблем шляхом адаптації перехідної економіки до зовнішнього ринкового середовища.

7.Основними шляхами покращення зовнішньоекономічної діяльності України є:

1) розробити урядову програму щодо переведення теплових електростанцій на тверде паливо з одночасною модернізацією вугільної промисловості;

2) розширення експорту електроенергії, що виробляється на давальному палеві;

3) проведення комплексу економічних та організаційних заходів для стимулювання скорочення споживання енергоресурсів;

розширення наукових досліджень і розробок з проблеми видобутку власної нафти з виходом на конкретні науково-технічні і наукові проекти;

збільшення обсягу переробки нафти на давальних умовах заводами України з розрахунками за неї частиною готової продукції;

розвиток атомної енергетики з дотриманням необхідного рівня безпеки;

розробка системи плати за транзитне транспортування паливно-енергетичних ресурсів через територію України;

подолання залежності економіки України від поставок продукції з країн СНД.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабанін О. Деякі проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України // Зовнішня торгівля. - 2003. - № 1.

2. Боброва, У. У. Світова економіка: навчальних посібників / У. У. Боброва, Ю. І. Кальвіна. - Оренбург:ГОУ ОДУ, 2004. - 208 з.

3. Булатів, А. З. Світова економіка: підручник / А. З. Булатів. - М.:Экономистъ, 2008. -864с.

4. Василенко Ю. Експортна діяльність України// Економіка України. - 2008.- №7

5. Ватманюк Г. та ін. Макроекономіка /Київ. Заповіт.- 1997. Розділ 15.

6. Власюк О.С. Експортна стратегія України як чинник конкурентної боротьби на світовому ринку//Зовнішня торгівля: право та економіка, 2008. - №4. - С. 20-27.

7. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник/ Людмила Горбач, Олексій Плотніков,. -К.: Кондор, 2005. -263 с.

8. Д. Т. Ліктян. Економічна інтеграція та глобалізація. Проблеми сучасності. - Київ: КНЕУ, 2005. - 420 с.

9. Дахно І.І. Міжнародна економіка: навчальний посібник/ І.І. Дахно - Київ: МАУП, 2006. - 478с.

10. Дедеркал Г.П. Напрямки інтегрування України в сучасну світову економічну систему// Актуальні проблеми економіки, 2008. - №8, - С. 64-66.

11. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. Офіційний сайт - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/

12. Євроатлантична інтеграція України. - Київ: Логос, 2005. - 407С.

13. Зверев, Ю. М. Світова економіка і впливові міжнародні економічних відносин: навчальних посібників / Ю. М.Зверев. - Калінінград:Калинингр. ун-т, 2006. -248с.

14. Інформація Євростату

15. Кириченко О.А. Деякі аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України. - 2006. - № 7.

16. Кириченко О.А. Стан, тенденції та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України // Зовнішня торгівля. - 2007. - № 1.

17. Климко Н., Нестеренко В. та ін. Основи економічної теорії / Київ. Вища школа. Частина VII.

18. Козик В. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ Василь Козик, Людмила Панкова, Наталія Даниленко,. -4-те вид., стереотипне. -К.: Знання-Прес, 2003. -405 с.

19. Людмила Панкова, Наталія Даниленко, Міжнародні економічні відносини. -4-те вид., стереотипне. -К.: Знання-Прес, 2003. -405 с.

20. Мартиненко В.Ф. Залучення зовнішніх інвестицій в економіку України: методологічний аспект// Зовнішня торгівля: право та економіка, 2008. - №4. - С. 91-97.

21. Маслов, Д. Р. Світова економіка: навчальних посібників / Д. Р. Маслов. - Пенза:ГОУ ПГУ, 2004. -152с.

22. Матеріали міжнародної практичної конференції «Перспективи інтеграції України до ЄС»

23. Міжнародна економіка : Підручник/ Григорій Климко, Віра Рокоча,; Ред. Анатолій Румянцев,; Київський нац. Ун-т ім. Т.Г. Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2003. -447 с.

24. Міжнародна економіка: Підручник / За ред. А. П. Румянцева. - К.: Знання - Прес, 2003.-447с. (Вища освіта ХХІ ст.)

25. Міжнародна економічна діяльність України. Навчальний посібник. - Київ: Центр, 2004. - 389с.

26. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії: Підручник / за загал. Ред. Ю. В. Ніколенка. - 3-тє вид. - К.: ЦУЛ, 2003 - 540с.

27. Паламарчук В. Важлива умова економічного зростання// Економіка України.- 2007.- №6

28. Передрій О. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ О. Передрій,; М-во освіти і науки України, Закарпатський держ. ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -273 с.

29. Пирожков С.І. Східноєвропейський геоекономічний вектор зовнішньої політики України// Формування ринкових відносин в Україні, 2008. - №6.- С. 145-151.

30. План дій Україна-ЄС// прийн. 2005 року.

31. Плотніков, Макроекономіка. -К.: Кондор, 2005. -263 с.

32. Політекономія: Підручник / за загал. ред. Ю. В. Ніколенка. - К.: ЦУЛ, 2003. - 412с.

33. Румянцев, Макроекономіка; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2003. -447 с.

34. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / А.Г. Савченко. - 2-ге вид. без змін. - К. : КНЕУ, 2007. - 448 с.

35. Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми : Навчальний посібник/ Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов; Мін-во освіти і нау-ки України, Гуманітарний ун-т " Запорізький ін-т державного та муніципального управління " . -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -231 с.

36. Стеценко Ж.В. Формування експортного потенціалу в Україні// Економіка та держава, 2008. - №7. - С. 22-25.

37. Тульчинська С.О. Місце України за міжнародними рейтингами конкурентоспроможності// Формування ринкових відносин в Україні, 2008. - №8. - С. 30-35.

38. Філіпенко А., Шнирков О. Новий етап зовнішньоекономічних зв'язків України// Економіка України.- 2005.- №1

39. Храмов В. О. Зовнішньоекономічна політика: навчальний посібник/ В.О. Храмов - Київ: МАУП, 2002,-264с.

ДОДАТОК А

Таблиця 1. Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну (млн. доларів)[35]

Країна	Обсяги прямих інвестицій на 01.01.2008 (млн.дол. США)	У % до підсумку	Країна	Обсяги прямих інвестицій на 01.10.2008 (млн.дол. США)	У % до підсумку
Усього	29489,4	100,0	Усього	37621,5	100,0
Кіпр	5941,8	20,1	Кіпр	8534,0	22,7
Німеччина	5917,9	20,1	Німеччина	6826,9	18,1
Нідерланди	2511,2	8,5	Нідерланди	3253,7	8,6
Австрія	2075,2	7,0	Австрія	2564,9	6,8
Сполучене Королівство	1968,8	6,7	Сполучене Королівство	2329,2	6,2
Російська Федерація	1462,2	5,0	Російська Федерація	2097,4	5,6
Сполучені Штати Америки	1436,8	4,9	Сполучені Штати Америки	1522,5	4,0
Франція	1046,2	3,5	Франція	1266,1	3,4
Вiрґiнськi острови, Британські	1045,7	3,5	Швеція	1260,3	3,3
Швеція	1006,6	3,4	Вiрґiнськi Острови, Британські	1248,7	3,3
Польща	670,5	2,3	Італія	887,8	2,4
Швейцарія	583,8	2,0	Польща	717,2	1,9
Угорщина	400,9	1,4	Швейцарія	702,2	1,9
Інші країни	3421,8	11,6	Угорщина	532,5	1,4
			Інші країни	3878,1	10,4

ДОДАТОК Б

Рис. 1. Динаміка зовнішньоторговельного сальдо [35]

Размещено на Allbest.ru