Реалізація фінансової стратегії ТОВ «Сяйво» безпосередньо пов'язана з його перспективним фінансовим плануванням і особливо в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показника, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей ТОВ «Сяйво». Перспективне планування включає прогнозування фінансової діяльності ТОВ «Сяйво» та розробку його фінансової стратегії.

За умов ринкової економіки, зростання самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності постає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На розв'язання таких питань спрямовується фінансова стратегія підприємства.

Фінансова стратегія визначає довгострокову мету фінансової діяльності підприємства, що залежить від його фінансової політики, вибору найефективніших напрямів його досягнення.

Завдання фінансової стратегії:

Ш визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

Ш визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

Ш фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

Ш вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розроблення та здійснення заходів із забезпечення фінансової стійкості;

Ш розроблення способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

Фінансова стратегія - це складова фінансового планування. Як частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємств за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово - економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності на вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядкуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку і ринкової вартості ТОВ «Сяйво». У процесі розробки фінансової стратегії слід враховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденцію розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності ТОВ «Сяйво».

Формування фінансової стратегії ТОВ «Сяйво» здійснюється за такою послідовністю:

§ визначення періоду реалізації стратегії;

§ аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища діяльності підприємства;

§ формування стратегічної мети фінансової діяльності;

§ розроблення фінансової політики підприємства;

§ розроблення системи заходів із забезпечення реалізації фінансової стратегії;

§ оцінка розробленої фінансової стратегії.

У результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються “центри відповідальності”, визначаються права, обов'язки і міра відповідальності їхніх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства.

Під час розроблення фінансової стратегії ТОВ «Сяйво» необхідним є оцінювати її ефективність, яка ґрунтується на прогнозних розрахунках різних фінансових показників, а також на прогнозуванні динаміки нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії - зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів.

Ефективність фінансової стратегії ТОВ «Сяйво» може досягнути за:

§ відповідності розробленої фінансової стратегії загальній стратегії ТОВ «Сяйво» - мірі узгодження цілей, напрямів і етапів реалізації цих стратегій;

§ узгодження фінансової стратегії ТОВ «Сяйво» і прогнозованих змін у зовнішньому підприємницькому середовищі;

§ реалізації розробленої підприємством фінансової стратегії з формування власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів.

У процесі розроблення фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Фінансова стратегія ТОВ «Сяйво» забезпечить:

§ формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

§ виявлення найефективніших напрямів інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямах;

§ відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

§ визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямів фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямів фінансової діяльності підприємства, що здійснюється в процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу, база для розроблення оперативних фінансових планів формується саме на стадії поточного фінансового планування.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства в перспективі.

На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розроблення трьох основних прогнозів:

§ прибутків та збитків (фінансових результатів);

§ руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

§ балансу активів та пасивів підприємства.

Прогноз щодо прибутків та збитків показує обсяг прибутку, який передбачено одержати в наступному періоді.

Прогноз руху грошових коштів (табл. 3.1.) відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною, фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

Таблиця 3.1

Прогноз руху грошових коштів

За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна з'ясувати, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства; синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу і перевірити майбутню ліквідацію підприємства.

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування ТОВ «Сяйво».

Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли управління фінансами централізовано, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово - економічної ситуації.

Значення фінансового планування для підприємства полягає в тому, що воно дає:

§ “унаочнення” розроблених цілей у формі конкретних фінансових показників;

§ забезпечення фінансовими ресурсами, закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку;

§ визначення з допомогою фінансового плану життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції;

§ залучення фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування дає змогу ТОВ «Сяйво» визначити:

§ розмір грошових коштів, що їх може отримати підприємство у своє розпорядження;

§ джерела надходження коштів;

§ відповідність фінансових ресурсів в обсязі операційної та інвестиційної діяльності;

§ частину коштів, яка має бути переказана в бюджет, державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам;

§ норми розподілу та використання прибутку на підприємстві;

§ міру забезпечення реальної заборгованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У процесі планування використовуються різні методи, тобто конкретні способи і прийоми планових розрахунків. Найпоширенішими є такі: балансовий; нормативний; розрахунково - аналітичний; оптимізацій планових рішень; моделювання.

Балансовий метод планування фінансових показників передбачає не тільки балансування підсумкових показників доходів і витрат фінансового плану, а й визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат.

Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тому, що на основі певних фінансових норм та техніко - економічних нормативів розраховується потреба підприємства у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Такими нормативами є ставка податків, ставка зборів та внесків до державних цільових фондів, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів і т.д.

За використання розрахунково - аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які слугують базою для розрахунків, та враховують їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробленні варіантів планових розрахунків для вибору найоптимальнішого.

Для цього можуть бути використані різні критерії вибору:

§ максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

§ економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

§ економія поточних витрат;

§ мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

§ максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Метод економіко - математичного моделювання уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.

Економіко - математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних засобів. Моделювання може передбачати функціональний або кореляційний зв'язок факторів.

Функціональний зв'язок виражається рівнянням виду:

Y=f(x); (3.1.)

Де Y - відповідний показник;

f(x) - функціональний зв'язок, виходячи з показника x. [30]

Кореляційний зв'язок - це ймовірна залежність, яка виявляється тільки в загальному вигляді і за великої кількості спостережень. Цей зв'язок виражається рівнянням регресії різного виду. Економіко - математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів, виходячи з різних умов та напрямів розвитку підприємства з наступним вибором варіанта фінансового плану.

Фінансовий план лише тоді стане реальним інструментом управління підприємством, коли його виконання можна буде оперативно контролювати.

Створення гнучкої системи управління фінансами, спрямованої на вирішення питань бюджетної, кредитної, інвестиційної політики, дасть змогу ТОВ «Сяйво» суттєво підвищити ефективність діяльності.

Фактичні результати треба періодично порівнювати з запланованими і складати звіт за результатами порівняння для визначення позиції бюджету, що виявилися невиконаними і з'ясування причин відхилень.

З метою здійснення контролю за виконанням бюджетів використовується дорівнева система контролю:

§ нижній рівень - контроль за виконанням бюджетів структурних підрозділів підприємства, що безпосередньо здійснюється економічними службами цих підрозділів;

§ верхній рівень - контроль за виконанням бюджетів цих структурних підрозділів, що здійснюється безпосередньо фінансово - економічною службою підприємства та його бухгалтерією.

Роботу з бюджетування виробничої діяльності підприємство розпочинає з формування річного бюджету підприємства. Далі бюджет першого кварталу доцільно деталізувати у місячних бюджетах, а перший місячний бюджет - у тижневих. Наступним етапом є оперативний (щотижневий) контроль. Саме він є базовим при описові процесів управлінського обліку. На основі даних оперативного обліку проводиться контроль і здійснюється оперативне управління.

У подальшому проводиться коригування наступного місячного бюджету за підсумками виконання бюджету минулого місяця. Таким чином, внутрішній цикл місячного планування і контролю замикається. Аналогічно здійснюється процес квартального обліку й контролю. Нарешті, за підсумками року проводиться контроль виконання й коригування річного бюджету в усіх напрямах і за критеріями досягнення цілей.

У підсумку отримуємо комплексну модель планування й контролю діяльності підприємства. Створені моделі мають обов'язково документуватися у вигляді текстових звітів для подальшого використання при впровадженні розроблених процесів.

Застосування бюджетної системи дасть можливість підприємствам досягти:

§ поліпшення оперативного управління, зокрема збалансованості надходжень і витрачання коштів підприємства;

§ поліпшення управління борговими зобов'язаннями та інвестиціями;

§ здешевлення та ефективного планування проектів залучення фінансування;

§ оптимізації структури дебіторської і кредиторської заборгованості;

§ створення надійної бази для оцінки ефективності роботи кожного з підрозділів підприємства, а також його фінансового стану в цілому;

§ швидкого реагування на зміни у зовнішньому середовищі.

3.3 Заходи щодо удосконалення системи управління експортно-імпортною діяльністю підприємства