До організацій, що мають світове значення, відносять передусім спеціалізовані інститути 00Н - МВФ і група МБРР, а також ГАТТ. Безпосередня роль 00Н в міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносинах обмежена.

Спеціалізований заклад ООН - економічна рада - створила регіональні комісії - для Європи, Африки, Азії, Латинської Америки. Дві останні сприяли організації Азіатського банку розвитку і Міжамериканського банку розвитку. Спеціальні фонди доповнюють ці організації.

Організація Європейського економічного співробітництва, створена в 1948р. в зв'язку з здійсненням "плану Маршалла", потім переорієнтувалась на створення Європейського платіжного союзу (1950-1958рр.), а в 1961р. була замінена Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, Париж). Сьогодні ОЕСР включає 24 країни, на долю яких приходиться 16% населення і 2/3 світового виробництва Заходу. Ціль ОЕСР - сприяння економічному розвитку і 4>інансовій стабілізації країн-членів, вільній торгівлі, розвитку молодих країн. ОЕСР - своєрідний клуб промислове розвинутих країн для обміну думками і координації економічної політики, включаючи валютно-кредитну і фінансову, веде науково-дослідницьку роботу, є центром прогнозування і міжнародних співставлень на базі економічних моделей світової економіки (двічі на рік).

Міжнародні фінансові інститути переслідують наступні цілі:

· Об'єднати зусилля світового співтовариства в цілях стабілізації міжнародних фінансів і світової економіки;

· Здійснювати міждержавне валютне і кредитно-фінансове регулювання:

· Спільно розробляти і координувати стратегію і тактику світової валютної і кредитно-фінансової політики.

Далі коротко охарактеризуємо найважливіші організації в міжнародних валютно-кредитних відносинах:

Міжнародний валютний фонд (МВФ).

До числа найважливіших організацій в міжнародній економічній сфері, що володіють найбільшою вагою, відноситься Міжнародний валютний фонд, штаб-квартира якого знаходиться в Вашингтоні. Він був створений в результаті проведення в 1944р. в м. Бреттон-Вудсі (США) міжнародної конференції, на якій були прийняті нові міжнародні принципи валютної політики, покладені в основу післявоєнної міжнародної валютної системи країн ринкового господарства.

В даний час членами МВФ є більше 160 країн, його діяльність підпорядкована інтересам забезпечення стабільності валютно-фінансової системи світу. США в МВФ володіють найбільшими сумами квот і, відповідно, володіють "контрольним пакетом" в його керівних органах. Кредити МВФ, як правило, надаються під програми зміцнення фінансово-економічного положення країн і мають зв'язаний характер, обумовлений виконанням вимог спеціалістів МВФ. Фонд здійснює великий вплив на всю систему валютно-фінансових відносин в світовому господарстві, оскільки його норми регулювання здійснюють безпосередній вплив на рух осудних капіталів в світовому господарстві.

У процесі становлення Української держави гостро постали питання співробітництва з такими глобальними міждержавними організаціями, як Міжнародний валютний фонд і Світовий банк. Ці фінансово-кредитні інституції є частиною системи світового господарства. Світ вступив у той етап 1'озвнтку, коли дуже важливого значення набуває координація зусиль у сферах, які досі вважалися внутрішньою справою країни.

Світовий банк та МВФ становлять подвійну міждержавну опору, що підтримує світову економічну та фінансову структуру. Ці інститути займаються економічними проблемами, спрямовуючи свої зусилля на розширення та зміцнення економіки держав, які є їхніми членами. Обидві організації проводять щорічні зустрічі, що широко висвітлюються у засобах масової інформації. Вони мають спільну бібліотеку та інші служби, постійно обмінюються економічними даними, іноді організовують спільні семінари, щодня перебувають у робочих контактах і час віл часу формують спільні місії. Штаб-квартири організацій знаходяться у Вашингтоні.

Однак Світовий банк та МВФ мають різні структуру та джерела фінансування, допомагають різним категоріям країн-членів і намагаються досягти власних цілей специфічними методами.

Основні статутні завдання МВФ та Світового банку - надання консультацій і забезпечення співробітництва між країнами-членами з метою сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, а відтак - підвищенню та підтримці на високому рівні зайнятості та реальних прибутків населення. Проте із часом функції цих спеціалізованих установ суттєво змінилися - вони стали активними дійовими особами, що не лише здійснюють нагляд і фіксують зміни, а беруть безпосередню участь у координації та формуванні валютної політики в усіх її напрямах. Група Світового банку має неполітичне спрямування, і статутами її організацій забороняється при прийнятті рішень брати до уваги політичні міркування. Однак створені для виконання допоміжних функцій у регулюванні валютно-фінансових відносин фонд і банк значною мірою переросли межі первісного задуму і перетворилися на важливі міжнародні органи з широкими функціями і повноваженнями.

Ні Світовий банк, ні МВФ не вимагають в обмін на фінансову допомогу чогось особливого. Вони лише пропонують діяти на правилами. яких дотримуються всі, зважати на закони економіки. Надаючи кошти. Світовий банк хоче мати гарантію, що вони будуть ефективно використані і вчасно повернуті - це загальне правило кредитування. Співпраця зі Світовим банком є показником довірило політичної та економічної системи держави, сприятливо впливає на розвиток співробітництва з фінансовими установами - як міжнародними, так і окремих країн.

Світовий банк та його структура.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який частіше називають Світовим банком, засновано у червні 1944 року на валютно-фінансовій і конференції, що відбулася під егідою ООН у Бреттон-Вудсі, США. Розпочав свою діяльність 25 червня 1946 року.

Світовий банк вбачає своє завдання у сприянні економічному зростанню країн, що розвиваються. Допомога спрямовується на будівництво шляхів сполучення, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, розвиток сільського господарства, перекваліфікацію учителів, програми поліпшення харчування дітей і вагітних жінок. Деякі позики Світового банку йдуть на фінансування втрат, пов'язаних зі структурною перебудовою, спрямованою на зміцнення стабільності, підвищення ефективності економіки та її ринкову орієнтацію.

Світовий банк забезпечує також технічну допомогу (консультації експертів), яка дає змогу урядам підвищити ефективність і релевантність специфічних секторів їх економік відповідно до цілей національного розвитку

Перші позики Світового банку пішли на фінансування реконструкції зруйнованих війною економік у країнах Західної Європи. Сьогодні він кредитує країни, що розвиваються, в Африці. Азії. Латинській Америці та Європі.

Світовий банк функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. Кожну з країн - членів Світового банку представляє один керуючий, як правило, на рівні міністра. Рада керуючих делегує свої повноваження меншій групі представників - Раді виконавчих директорів, яка несе відповідальність за рішення, що впливають на (функціонування банку, і підтвердження виплат усіх позичок. Рішення про позики приймаються на основі економічних і політичних критеріїв. Президент Світового банку є головою Ради виконавчих директорів. Менеджмент і щоденну діяльність Ранку здійснюють близько 100 членів персоналу з понад 100 країн світу.

До групи Світового банку входить п'ять міжнародних організацій: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ), Міжнародний центру-регулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

У розробці угод про МВФ і МБРР на Бреттон-Вудській конференції брала участь і Україна. Проте, перебуваючи у складі Радянського Союзу, попа з ряду об'єктивних та суб'єктивних причин не мала змоги вступити до цих організацій. Перебудова, проголошена в колишньому СРСР у 1985 році, поклала початок трансформаційним процесам і входженню утворених пізніше незалежних держав у світове співтовариство. Україна не могла без збитку для своєї економіки перебувати в ізоляції. Крім того, вступ до найбільших фінансових організацій забезпечував доступ до важливого джерела валютних кредитів. Необхідна була тісна інтеграція та встановлення торговельно-економічних зв'язків із країнами Заходу. Досвід країн Східної Європи, що вже ввійшли до брентон-вудських організацій, свідчив на користь таких кроків.

Ішлося не лише про фінансову допомогу Україні, а и про запозичення досвіду реформування економіки, розбудови ринкової системи. накопиченого Світовим банком. Вступ України до МВФ і Світового банку у 1995 році поставив наші взаємовідносини з іншими країнами на якісно попий рівень.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створено за угодою, укладеною у Парижі 29 травня 1990 року. Засновниками ЄБРР стали 40 країн: усі європейські (крім Албанії), США, Канада, Мексика. Марокко. Єгипет, Ізраїль, Японія. Південна Корея. Австралія, Нова Зеландія, а також Комісія Європейського співтовариства і Європейський інвестиційний банк. Мета створення банку - сприяти переходу до ринкове орієнтованої економіки та приватній і підприємницькій ініціативі у країнах Центральної та Східної Європи. Установчі збори Ради керуючих ЄБРР відбулися дев'ять років тому - 15-17 квітня 1994 року у Лондоні. Штаб-квартира банку знаходиться там дотепер. Нині ЄБРР має 60 акціонерів, серед яких і ті 26 країн, де він здійснює свої операції. Це Албанія. Азербайджан, Білорусь. Боснія і Герцеговина. Болгарія. Македонія, Вірменія, Грузія, Естонія. Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Польща і Румунія. Росія, Словаччина, Словенія, Таджикистан, Туркменистан, Угорщина, Узбекистан. Україна, Хорватія, Чехія. Європейський банк надає допомогу, запроваджуючи економічні реформи, сприяючи розвитку конкуренції, приватизації та підприємництва і враховуючи нагальні потреби країн на різних етапах реформування. Діяльність банку спрямована на зміцнення фінансових організацій і правової системи, розвиток приватного бізнесу та інфраструктури, необхідної для підтримки приватного сектора. Свою роботу ЄБРР проводить за принципами інвестування і банківської діяльності. Він здійснює зовнішнє пряме і спільне фінансування проектів, а також мобілізує внутрішній капітал. Кошти для реалізації проектів залучаються як із приватного, так і з державного секторів економіки країн-акціонерів.

Із 1995 року Європейський банк реконструкції та розвитку працює в Україні. Впроваджуючи свої проекти, банк виділяє такі основні стратегічні напрями:

· сприяння розвитку приватного банківського сектора з метою забезпечення приватних компаній джерелами довгострокового кредитного фінансування, а також розвиток експортного комерційного кредиту та інших фінансових інструментів для підтримки експорту;

· розвиток приватного виробництва через кредитні лінії,; і також через пряме фінансування спільних та українських приватних підприємств, участь в акціонерному капіталі малих і середніх підприємств. Банк робить особливий акцент на співпраці з українськими компаніями, на розвитку міцних зв'язків із місцевими бізнесовими колами;

· технічна допомога державним підприємствам спрямована на розробку інвестиційних проектів, розвиток фінансового планування, системи закупівель на світових ринках та управління проектами;

· реструктуризація енергетичного сектора шляхом запровадження енергозберігаючих технологій, модернізації енергетичного сектора, "` фінансування нафтових і газових проектів: підвищення ядерної безпеки водночас із проведенням політики банку в галузі енергетики;

· залучення приватних інвестицій у розвиток сільського господарства;

· реформування ключових секторів інфраструктури - таких, як транспорт, телекомунікації і муніципальні служби. ЄБРР фінансує проекти переважно у приватному секторі економіки; поряд із цим він має досвід підтримки великих програм, у яких бере участь держава.

3.2 Проблеми і перспективи становлення валютного ринку