Форми міжнародних економічних відносин

Економічні аспекти глобальних проблем сучасності

1. Форми міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - це відносини між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами в системі світового господарства. В основі розвитку МЕВ знаходиться міжнародний поділ праці. Це процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні.

Міжнародні економічні відносини виступають в наступних формах:

міжнародна торгівля - це товарно-грошові відносини купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва. Міжнародна торгівля - це сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Участь країн в міжнародній торгівлі будується на принципі порівняльних переваг тієї чи іншої країни у виробництві якого-небудь товару;

міжнародне виробниче співробітництво - це форма МЕВ, яка виникає у сфері матеріального виробництва на основі міжнародного поділу праці з приводу речових виробів. Напрямками цього співробітництва виступають сировинне виробництво, енергетичне, сфера переробного виробництва, агропромислове співробітництво;

міжнародні фінансово-кредитні відносини - це відносини між суб'єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів в товарній або грошовій формі з метою отримання їхніми власниками підприємницького прибутку або позичкового проценту

міжнародне науково-технічне співробітництво - це форма міжнародних економічних відносин, яка являє собою систему економічних зв'язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, надання послуг, торгівлі і існує на основі спільних закріплених у міжнародних економічних договорах і угодах;

міжнародні валютні відносини виникають з приводу проведення обмінних операцій з грішми різних країн для здійснення міжнародних розрахунків;

міжнародні трудові відносини - це відносини, які виникають з приводу використання трудових ресурсів. Перелив трудових ресурсів з однієї країни в іншу, перерозподіл їх між ланками світового господарства є міграція робочої сили

міжнародна торгівля послугами - це система міжнародних відносин, де основним товаром виступають різні види послуг - фінансові, професійні, культурні, міжнародний туризм та ін.

2. Міжнародні валютні відносини і їх значення

Кожна країна має свою національну валюту. Термін “валюта” вживають у таких значеннях:

грошова одиниця країни (національна валюта);

грошові знаки іноземних держав, які використовуються в міжнародних розрахунках.

У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та розвитку економічних зв'язків між країнами відбувається інтеграція національних грошових і валютних відносин. Функціональні відмінності між ними поступово зникають, розвивається світова валютна система.

Елементами світової валютної системи є:

Міжнародна ліквідність - це сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках. Їх утворюють золото і кредитні гроші. Валютний курс - це кількісне співвідношення обміну однієї національної грошової одиниці на грошові одиниці інших країн. Розрізняють фіксовані (тверді) і плаваючі (гнучкі) валютні курси.

Валютний ринок - це економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів. Існує три групи суб'єктів валютного ринку:

а) фірми, організації та окремі особи, які займаються зовнішньо-економічною діяльністю;

б) комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;

в) державні установи, основне місце серед яких займають центральні (національні) банки.

Валютні ринки поділяються на національні, регіональні і міжнародні.

Міжнародна валютна система пройшла тривалу еволюцію. За останні сто років вона існувала в таких системах: золотого стандарту, золотодоларового стандарту і плаваючих курсів.

Система золотого стандарту сформувалась у другій половині XIX ст. (1867р.) і проіснувала до 30-х рр. XX ст. Основними рисами системи золотого стандарту були:

наявність фіксованих валютних курсів;

встановлення певного золотого вмісту в національних валютах;

підтримка країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота і кількістю грошей в обігу;

вільний експорт та імпорт золота.

Система золотого стандарту мала певні переваги: стабільні валютні курси сприяли зниженню невизначеності та ризику в міжнародних відносинах, це стимулювало міжнародну торгівлю; крім того ця система автоматично, без втручання держави, долала дефіцити платіжного балансу за рахунок міграції золота. Водночас золотий стандарт мав і недоліки. Найбільший з них - це те, що окремі країни були позбавлені можливостей проведення незалежної державної політики. Якщо якась країна збільшувала паперову емісію грошей, то реакцією на її інфляційне знецінення були відплив золота за кордон і зменшення золотих запасів. Ще одним недоліком є те, що золотий стандарт може існувати доти, доки один з учасників не вичерпає своїх золотих запасів. Система золотого стандарту почала руйнуватись під час першої світової війни, а Велика депресія 30-х рр. Остаточно призвела до краху цієї системи.

Система золотодоларового стандарту почала своє існування після підписання угоди на міжнародній конференції у Бретон-Вуді. Система золотодоларового стандарту є системою регульованих і пов'язаних між собою валютних курсів. На цій конференції було створено і Міжнародний валютний фонд (МВФ), який взяв на себе функцію управління Бретон-Вудською системою.

Принципи функціонування Бретон-Вудської системи:

основними інструментами міжнародних розрахунків є золото і американський долар;

кожна країна зобов'язалася зберігати курс своєї валюти відносно будь-якої іншої, причому курси національних валют твердо фіксуються щодо американського долара і їх ринкове відхилення не може перевищувати 1%;

якщо країна не утримувала свій валютний курс або мала дефіцит платіжного балансу, угодою дозволялося здійснювати девальвацію, але не більше 10%;

купівлю-продаж золота здійснювали тільки центральні (національні) банки за фіксованими цінами ($35 за 1 унцію золота). Долар прирівнювався також до золота фіксовано: $1=0,888 г золота.

Бретон-Вудська система проіснувала до початку 70-х рр. На зміну Бретон-Вудській системі прийшла досить складна система плаваючих курсів або Ямайська валютна система (1976р.).

Основні положення Ямайської валютної системи:

у сфері міжнародних валютних відносин повна демонетизація золота і ліквідація офіційної ціни на золото. Золото стає звичайним товаром, ціна його на світовому ринку визначається під впливом попиту пропозиції;

нова валютна система була заснована на кількох ключових валютах, але основне місце в ній відіграє американський долар;

обмін валют відбувається за плаваючими курсами;

кожна країна сама обирає валютний курс, який заборонено виражати в золотому еквіваленті;

важливе місце в новій валютній системі займають міжнародні гроші SDR (special drawing rights, спеціальні права запозичення) - це колективна грошова одиниця МВФ і Євровалюта, що функціонує у межах Європейського Союзу.

Основні міжнародні валютно-фінансові організації - Міжнародний валютний Фонд (МВФ), Світовий банк, Європейський банк реконструкцій та розвитку (ЄБРР).

3. Проблеми інтеграції України в світове господарство

Україна як молода, суверена держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світу. Це пояснюється передусім тим, що вона не мала змоги набуття такого досвіду у складі СРСР. Світові економічні зв'язки необхідні Україні для того, щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і зростання на цій основі життєвого рівня населення. Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення відповідної правової бази, прийняття відповідних законів: “Про зовнішньоекономічну діяльність в Україні”, “Про створення експортно-імпортного банку”, “Про іноземні інвестиції” та ін.

Об'єктивними причинами, що перешкоджають входженню України як повноправного партнера у світове господарство є:

низька конкурентоспроможність її продукції на світовому ринку;

переважання в експорті України паливно-сировинної групи;

низька частка нових видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками та об'єктів інтелектуальної власності;

незначна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

значне зростання частки бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та всередині країни;

слабке заохочення іноземних інвесторів;

недосконалий митний контроль.

Але в сучасний Україні існують всі передумови для інтеграції в світове господарство:

наявність промислових, сировинних і водних ресурсів, чорноземів, що дає змогу повністю забезпечити населення продуктами харчування;

потенційна здатність кадрів до висококваліфікованої і наукової праці, яка може бути реалізована за рахунок активізації стимулів до праці;

вигідне географічне положення: вихід до моря, сприятливий клімат тощо.

4. Економічні аспекти глобальних проблем сучасності

Проблеми, які мають загальнопланетарний характер, зачіпають життєво важливі питання всіх країн і народів, називаються глобальними. Глобальні проблеми дуже суперечливі і різноманітні, проте їх можна звести в три основні групи взаємовідносин.

До першої групи відносяться проблеми взаємовідносин між країнами по питанню війни і миру, роззброєння і економічного розвитку; до другої групи проблем економічні проблеми сучасного народонаселення, боротьби з бідністю і голодом, хворобами тощо; до третьої групи належать проблеми, які виникають між людиною і природою.

Размещено на Allbest.ru