Соціально-економічний розвиток ФРН

Українські та німецькі ВНЗ спільно беруть участь також в реалізації дослідницьких проектів у рамках програм ЄС. Протягом останніх років спостерігається й нарощення спільної участі українських та німецьких науковців у реалізації багатосторонніх проектів та програм. Спільна дослідницька діяльність матиме в майбутньому за мету ще більш посилену інтеграцію України у європейські дослідницькі програми [37].

Основою для взаємодії в сфері освіти служить Угода про співпрацю між Спілкою ректорів українських ВНЗ та Конференцією ректорів вищих шкіл Федеративної Республіки Німеччина, яку було підписано в Києві 28 квітня 1998 року.

Співпраця між українськими та німецькими вищими навчальними закладами характеризується сталою інтенсивністю з тенденцією до зростання. Понад 60 німецьких вищих шкіл та майже 50 українських ВНЗ та 15 дослідницьких установ є сторонами загалом 135 партнерських угод про співпрацю. Йдеться про співробітництво між двома вищими навчальними закладами в багатьох фахових сферах [35].

Німецько-українські торговельно-економічні відносини інтенсивно розвиваються з моменту проголошення незалежності України, що сприяло динамічному зростанню двосторонньої торгівлі. Серед торговельних партнерів України Німеччина займає друге місце у світі (після Російської Федерації) та перше - у Європі. За підсумками 2008 р. частка ФРН у загальних обсягах українського експорту складає 2,3 %, а в обсягах імпорту навіть 8,4 %.

Обсяги німецького експорту до України у 2008 р. становили 7,671 млн. дол. США, а обсяги імпорту з Німеччини - 2,381 млн. дол. США.

Великій інтерес з боку німецьких імпортерів існує до продукції металургійної та хімічної промисловості, деревообробної і сільськогосподарської промисловості, текстильних виробів та взуття. Українські підприємства закупляють у Німеччини в першу чергу інвестиційні товари: машини та обладнання для машинобудування, продукцію хімічної промисловості, а також сільськогосподарські та харчові товари. Великий попит існує також на електротехнічне обладнання та транспортні засоби. Більша частина цієї продукції сприяє проведенню санації підприємств та підвищенню їх конкурентоспроможності.

Співробітництву в економічній сфері сприяє діяльність Групи високого рівня з економічних питань, Українсько-німецького форуму, торговельно-економічної комісії у складі Посольства України у ФРН та Бюро Делегата німецької економіки в Україні. Найбільш інтенсивні зв'язки існують між Федеральними землями Баварія, Північний Рейн Вестфалія, Баден Вюртемберг, Райнланд-Пфальц з одного боку та Дніпропетровською, Запорізькою, Львівською, Полтавською, Тернопільською та Одеською областями з іншого. Доброю традицією стало проведення Днів України у Німеччині, а також форумів у рамках економічного діалогу, які відбуваються в обох країнах [25].

Особливе місце у німецько-українських відносинах належить інвестиційному співробітництву.

Так, станом на 01.10.2008 р. загальні обсяги німецьких інвестицій в Україну склали 6,826 млн. дол. США. За цим показником Німеччина знаходиться на другому місці після Кіпру.

У першу чергу німецький капітал спрямовується у сферу промислового виробництва та зокрема, у харчову, хімічну, нафтопереробну галузі, а також у сектор торгівлі, кредитно-фінансову, страхову сфери, нерухомість. Більше 75 % німецьких інвестицій спрямовано саме у промисловість.

Сьогодні в Україні здійснюють діяльність 1414 підприємств з німецьким капіталом. Прикладами успішної реалізації німецьких інвестиційних проектів в Україні є налагодження монтажного виробництва автомобілів «Шкода» (концерн «Фольксваген») у Закарпатті. Уже декілька років у м. Стрий працює один з найбільших постачальників німецької автоіндустрії фірма «Леоні», де виробляються бортові мережі для автомобільної промисловості. На українському ринку також активно працюють концерни «Даймлер Крайслер», «Опель», інтенсивно розгортається мережа супермаркетів «МЕТРО».

Станом лютий 2009 р., українські та німецькі вищі навчальні заклади уклали понад 80 двосторонніх угод про співпрацю. Поглиблення двосторонніх українсько-німецьких відносин в усіх сферах життя призвело до підвищеного попиту в Німеччині на спеціалістів зі знаннями української мови, історії та сьогодення нашої держави. Тому деякі німецькі університети, зокрема в Грайфсвальді, Монстері чи Потсдамі, пропонують курси україністики. Наприклад, при Інституті славістики університету Грайфсвальд було засновано єдину до цього часу кафедру україністики [37].

Аналіз сучасного стану українсько-німецької торгівлі показує, що зовнішня торгівля країн більше ніж на 90% розвивається в сфері матеріального виробництва, тоді як торгівля послугами займає зовсім незначну частину. Український експорт до ФРН та, відповідно, імпорт з цієї країни формуються переважно з промислових виробів. Експорт України на 3/5 формується із товарів текстильної та металургійної промисловості. В той же час на європейський ринок вона практично не експортує високотехнологічні конкурентноздатні товари. Позитивне торговельне сальдо у торгівлі послугами формується за рахунок надання транспортних та ділових, професійних і технічних послуг. У географічній структурі української зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається важливим зовнішньоторговельним партнером України серед інших країн світу і регіону. Досить неоднозначною є позиція ФРН щодо прийняття України в Євросоюз. Німеччина не підтримує розширення ЄС на пострадянський простір із суто меркантильних позицій, вважаючи, що це може ускладнити відносини з Росією у сфері постачання енергоресурсів. Проте для європейських кампаній, які орієнтуються на стратегічні інвестиції в Україну, є бажаним її входження до ЄС [7].

Головне завдання української економіки сьогодні - залучення інвестицій в будівництво, розвиток транспортно-дорожнього комплексу, зв'язку і інформатизації. Ринки будівництва, транспортного зв'язку і інформатизації повинні бути максимально прозорими і відкритими для іноземних компаній і ніщо не повинно перешкоджати їх діяльності в Україні. Україна нерозривно об'єднує перспективи майбутнього розвитку транспорту і зв'язку з розширенням меж ЄС і запрошує до реалізації інвестиційних проектів всі зацікавлені сторони [36].

Політика Німеччини щодо країн Східної Європи є неоднозначною: пріорітет надається відносинам із країнами-членами ЄС. Українськиї політичний чинник відіграє важливу роль у зовнішньополітичному курсі Німеччини, проте політична нестабільність в Україні змушує німецьких політичних чинників триматися на відстані.

Висновок

Німеччина посідає одне з провідних місць в системі міжнародних відносин у Європі завдяки використанню кооперативних зовнішньополітичних стратегій та тісній інтеграції держави у структуру безпеки і співробітництва на континенті.

Німеччина лежить у центрі Західної Європи між Північним і Балтійським морями на півночі й Альпами на півдні. Найважливішою особливістю географічного положення країни є розташування її між економічно високорозвиненими країнами на заході та менш розвиненою частиною Європи на сході. Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на її території численних центрів, де проводяться ярмарки світового масштабу - Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг. ФРН здійснює великий вплив на формування міжнародних економічних відносин. Факторами, що піднесли економіку ФРН до сьогоднішнього рівня, можна назвати: історико-економічні, природничі, геополітичні.

Країна займає перше місце в Європі за кількістю виробленої промислової продукції, вона є одним з основоположників створення більшості міждержавних організацій і блоків в галузях економіки, фінансів, банківської системи, окремих напрямках промисловості і сільського господарства, вона пропонує найбільш сприятливі умови для капіталовкладень і підприємницької діяльності в Європі.

Німеччина є членом „Великої вісімки” країн світу, Європейського Союзу (ЄС), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Західноєвропейського союзу; входить до 10 країн-лідерів за рівнем ВВП і займає 5 місце, поступаючись лише США, Китаю, Японії і Індії.

Після Другої світової війни в розвитку Німеччини відбулися зміни, пов'язані зі збільшенням території та населення. Головною тенденцією в економічному розвитку була індустріалізація. ФРН вступила у фазу інтенсивного розвитку. Важливим розвитком господарства були науково-технічний прогрес, подальше поглиблення всесвітнього поділу праці, інтернаціоналізація виробництва.

На сучасному етапі Німеччина - це високорозвинута індустріальна країна. Вона є головним виробником продукції машинобудування і ведучим експортером машин та обладнання серед країн ЄС. Також ФРН є лідером в автомобілебудуванні.

Зовнішня торгівля - одна з найбільш динамічних галузей економіки ФРН займає друге місце в світі. Зараз за об'ємом експорту Німеччина посідає друге місце в світі, також країна має позитивне сальдо зовнішнього товарообігу.

Зовнішні зв'язки відіграють ключову роль в економічному житті Німеччини. З самого початку вона виступала за тісні міжгалузеві зв'язки в світовій економіці. ФРН виступає за подальшу лібералізацію світової торгівлі з більшим врахуванням екологічних та соціальних аспектів.

Найважливішими торгівельними партнерами Німеччини є промислові держави Заходу. Країна є учасницею найбільш розвинутого інтеграційного угрупування - ЄС. Основою зовнішньоекономічної політики ФРН є розвиток економічних зв'язків з її головними партнерами: ЄС, США та Японія.

Німеччина є найактивнішим партнером України, її геополітична роль визначається не лише високими і сталими темпами економічного зростання, а, насамперед, стабільним фінансовим становищем. Німеччина посідає вигідну стратегічну позицію "перехрестя" Європи і є одним із промислових та фінансових гігантів світу. Вона здійснює активну інвестиційну політику.

Україна є для Німеччини важливим партнером у співпраці в галузі науки, техніки та інновацій.

Головне завдання української економіки сьогодні - залучення інвестицій в будівництво, розвиток транспортно-дорожнього комплексу, зв'язку і інформатизації.

Політика Німеччини щодо країн Східної Європи є неоднозначною: пріорітет надається відносинам із країнами-членами ЄС. Українськиї політичний чинник відіграє важливу роль у зовнішньополітичному курсі Німеччини, проте політична нестабільність в Україні змушує німецьких політичних чинників триматися на відстані.

Список використаної літератури

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. -- М., 2001.

2. В.І. Чужиков. Економіка зарубіжних країн. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2005.

3. Горбатенко В. Стратегія модернізації:Україна і світ на зламі тисячоліть. - К., 2004.

4. Гутник В.В. Германия // МЭ и МО. - №8. - 2005. - С. 83.

5. Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В.С. Білецького. -- Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. -- 752 с. ISBN 966-7804-78-X.

6. Гельмут Беттигер,Финансовая политика в период «немецкого чуда», http://www.situation.ru/app/j_art_946.htm.

7. Дергачев В.А. Геополитика. -- К.: ВИРА-Р, 2000.

8. Дмитрий ТРАВИН, Людвиг Эрхард. Drang nach Westen, http://www.idelo.ru/255/28.html.

9. Економіка зарубіжних країн / За ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського, K.I. Ржепішевського. - К.: ЦУЛ, 2003.

10. Економічна і соціальна географія світу / За ред. Кузика С.П. -- Львів: Світ, 2002.

11. Економічна географія, - И.А. Родіонова, Т.М. Бунакова, М. 2001.

12. Історія економічних вчень. Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поручник та ін. -- К.: КНЕУ, 1999. -- 564 с.

13. Иван Измайлов, Шок не по-нашему, «Энергия промышленного роста», № 4 [5] Апрель 2006, http://www.eprmagazine.ru/vlast/foreign_exp/german_miracle/.

14. Козак Ю.Г., Лук'яненко В.Г., Макогон Ю.В. ”Міжнародна економіка”. - Одеса, 2005.

15. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. - К., 2003.

16. Колесова В.П. Мировая экономика. - М., 2000.

17. Кудряченко A.I. Європейська політика ФРН (1970--1991 рр.). -- К., 1996.

18. Ломакин В.К. Мировая экономика. -- М.: Финансн, 1999.

19. Льюис Р.Д. Деловые культуры в мировом бизнесе. - М., 2006.

20. Миклашевская Н.А., Холопов А.В. Международная экономика. - М., 2006.

21. Механизм регулирования экономики в Германии: как он функционирует и чему учит / Под. ред. В.П. Гупника. - М.: ВлаДар, 2003. - 220 с.

22. Міжнародна економіка / За ред. Ю.Г. Козака і В.М. Новацького. -- Одеса: Латстар, 2001.

23. Овчинников Г.П. Международная экономика. - Санкт-Петербург, 2002.

24. Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. -- К.: Україна, 2005.

25. Пономарьов С. На європейському перехресті // Президентський вісник. - 2001. - № 13.

26. Ростовю Є.С. Економіка країн світу:довідник. - К., 2000.

27. Т.М. Тимошина, Экономическая история зарубежных стран, Москва, Юстицинформ, 2003, стр. 312-332.

28. Філіпенко А.С. Економіка зарубіжних країн. - К., 2000.

29. Філіпенко А.С. Україна і світове господарство:взаємодія на межі тисячоліть. - К., 2002.

30. Ходов Л. Германия как импортер и экспортер частного капитала. // Современная Европа, 2000, № 4, с. 70-78.

31. http://www.news2.ukrinform.com:8101/States/Germany/default.html.

32. http://www.incd.info/getcont-95-2.html.

33. http://ukrtur.narod.ru/turizm/spysok/nimechyna/gospodarnim/germanygospodar.htm.

34. http://www.tatsachen-ueber-deutschland.de/uk/aussenpolitik/main-content-05/nimechchina-v-jevropi.html.

35. http://www.mfa.gov.ua/germany/ua/18125.htm.

36. http://www.info-build.com.ua/info/publications_detail.php?ID=3908

37. http://www.rfhwb.de/Index/Economy_de/services.htm.

Додаток А

Рис. 1. Фізична карта Німеччини

Додаток Б

Таблиця 1. Індекс глобальної конкурентоспроможності 2007 р.

Таблиця 2. Показники Німеччини в світі по індексах

Додаток В

Таблиця 3. Місце Німеччини за окремими показниками

Додаток Г

Таблиця 6. Працюючі по галузях економіки

Додаток Д

Таблиця 7. Основні макроекономічні показники Німеччини

Додаток Е

Таблиця 8. Динаміка товарної структури експорту Німеччини в 2006-2008 рр.

Додаток Ж

Таблиця 9. Динаміка товарної структури імпорту Німеччини в 2006-2008 рр.

Додаток К

Таблиця 9. Динаміка географічної структури експорту Німеччини в 2004-2008 рр.

Таблиця 10. Динаміка географічної структури імпорту Німеччини в 2004-2008 рр.

Размещено на Allbest.ru