главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Особливості іміджу США та України

Технології створення іміджу держави. Історія створення іміджу США на міжнародній арені. Стан розвитку іміджу США в ХХІ столітті. Проблеми та перспективи іміджу України. Розробка методології створення сприятливого іміджу України на сучасному етапі.

Рубрика: Международные отношения и мировая экономика
Вид: курсовая работа
Язык: украинский
Дата добавления: 20.10.2012
Размер файла: 56,0 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США
Технології створення іміджу держави на міжнародній арені: поняття та інформаційна складова іміджу держави. Еволюція створення іміджу США на міжнародній арені. Проблеми та перспективи іміджу України. Стратегічні напрями створення сприятливого іміджу.
курсовая работа [128,4 K], добавлена 30.04.2008

2. Місце України в світових рейтингах
Особливості формування іміджу України в світі. Аналіз основних проблем та чинників розвитку української економіки в міжнародних вимірах та їх вплив на економічну безпеку. Оцінка місця України у світовій системі координат, тобто у світових рейтингах.
статья [18,9 K], добавлена 05.12.2010

3. Міжнародні економічні відносини
Стан, проблеми та перспективи розвитку української економіки. Нова модель економічного розвитку України. Специфіка процесів інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку України. Стратегія відродження і розвитку в умовах глобалізації і інтеграції.
контрольная работа [30,5 K], добавлена 05.06.2011

4. Україна ХХІ сторіччя, тенденції та перспективи розвитку
Стан економічної інтеграції України і Європейського Союзу та перспективи на майбутнє. Створення конкурентоспроможної економіки України в умовах глобалізації. Європа і Україна: проблеми інтеграції. Участь українських ВНЗ в європейських освітніх програмах.
реферат [24,0 K], добавлена 16.11.2010

5. Здобутки і проблеми зовнішньої політики України на сучасному етапі
Особливості зовнішньої політики України на сучасному етапі, взаємини зі світовим співтовариством. Європейська інтеграція як магістральний напрям розвитку зовнішньої політики України. Відносини України з НАТО. Формування зовнішньополітичних пріоритетів.
реферат [603,7 K], добавлена 10.10.2009

6. Місце і роль США у світовому господарстві
Становлення США як світового економічного лідера. Характеристика економіки США на сучасному етапі. Особливості зовнішньої економічної політики США. Стан та перспективи економічного співробітництва США та України. Проблеми та перспективи.
курсовая работа [54,1 K], добавлена 30.03.2007

7. Україна і СОТ
Історія створення СОТ. Вплив приєднання України до СОТ на рівень захисту внутрішнього ринку. Можливі наслідки приєднання України до СОТ. Узагальнена оцінка можливих наслідків вступу до СОТ за секторами та галузями економіки України.
курсовая работа [27,7 K], добавлена 17.09.2007

8. Зовнішньоекономічні відносини України
Сучасне світове господарство. Генезис, розвиток та світогосподарські пріоритети зовнішньоекономічних відносин України. Теоретичні основи, практичні проблеми та особливості трансформації економіки України у світове господарство на сучасному етапі.
реферат [24,1 K], добавлена 17.03.2012

9. Вступ України до СОТ: переваги та недоліки
Членство у СОТ - системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України. Можливі наслідки після вступу України до СОТ.
реферат [30,4 K], добавлена 16.05.2008

10. Перспективи інтеграції України у світогосподарську систему
Значення інтеграції України до світового господарства. Перспективи розвитку економічних відносин України і Європейського союзу. Участь України в економічній інтеграції країн СНД. Приєднання України до СОТ як довгостроковий фактор стабільного розвитку.
контрольная работа [30,4 K], добавлена 07.02.2011


Другие работы, подобные Особливості іміджу США та України

Страница:  1   2 


Йдеться фактично про вибір однієї з трьох об'єктивно існуючих у нинішніх конкретно-історичних умовах можливостей: приєднання України до ЄС з оформленням статусу повноправного члена; відносини асоціації з певними обмеженнями інтеграційних устремлінь української сторони; підписання нового договору й встановлення двосторонніх відносин або у пропонованому європейцями форматі „особливого сусідства”[27], або у форматі іншого типу (можливо, „привілейованого”, як це було між Європейськими Співтовариствами та колишньою СФРЮ напередодні її розпаду) в рамках концепції „Розширена Європа” [27].

Українській стороні доцільно було б спробувати виробити спільну з Європою формулу, яка відбивала би сутність нинішнього етапу двосторонніх відносин, а також висвітлювала перспективу їхнього розвитку. Така формула повинна випливати з нової Європейської політики сусідства, в рамках якої Євросоюз планує розвивати відносини з Україною, але враховувати й те, що статус однієї з „країн-сусідів” не повністю відповідатиме реальним місцю і ролі України в євроінтеграційному процесі.

Усвідомлення українцями власної „особливості” у взаєминах з об'єднаною Європою, окрім усього іншого, повинно ґрунтуватися й на таких аргументах, як: безпрецедентна відмова від ядерної зброї; закриття Чорнобильської АЕС; демократична передача влади внаслідок президентських виборів тощо.

Україні не доцільно будувати політику щодо ЄС на основі визнання реальності швидкого вступу. Не варто також йти шляхом впровадження в суспільну свідомість комплексу „європейських очікувань”, пропонувати програму інтеграції до ЄС як національну ідею. У такий спосіб із зовнішньополітичної стратегії євроінтеграційні проекти можуть перетворитися на один з чинників внутрішньої політики, а відтак і на потенційне джерело політичних ризиків.

Замість інтеграції за „шоковим” сценарієм слід запропонувати „інтеграцію конструктивну” сутність якої полягає у подальшому розширенні й поглибленні співпраці з Європейським Союзом та його членами, поетапному досягненні Україною та українським суспільством європейського рівня життя.

Необхідними передумовами входження України до європейського політичного, безпекового, економічного та правового простору виступають поглиблення євроатлантичної інтеграції та завершення процесу вступу до Світової організації торгівлі.

Системним ризиком подальшого зближення України з ЄС є не тільки неготовність української економіки до успішної ринкової конкуренції, а й незавершеність процесу внутрішньополітичної консолідації. Вступ до Європейського Союзу як кінцева мета реалізації євроінтеграційної стратегії може бути забезпечений лише за рахунок фундаментальних внутрішніх перетворень [24].

Принципово важливим напрямом таких перетворень є послідовна демократизація суспільства, забезпечення свободи слова та розбудова громадянського суспільства. У цьому контексті поглиблення співпраці України з ЄС після його розширення слід розглядати як визначальний чинник вирішення зазначених завдань. Необхідно враховувати, що нині формування системи відносин Євросоюз - європейське громадянське суспільство є майже завершеним. Аналіз принципів і методів функціонування цієї системи, перспектив її впровадження у вітчизняну політичну практику вимагає від українських науковців визначення засад діяльності організацій європейського громадянського суспільства, розгляду застосованих і запропонованих на майбутнє інституціями ЄС політико-правових механізмів їхньої участі в процесі прийняття рішень, зокрема щодо європейської інтеграції, з'ясування ролі програм ЄС зі сприяння розвиткові громадянського суспільства в європейських державах, що залишаються поза межами ЄС. За умов посилення громадського інтересу в Україні до міжнародних зв'язків, активнішого залучення громадян до участі у розбудові загальноєвропейського громадянського суспільства має розглядатися як неодмінна складова успішної євроінтеграційної стратегії України. Важливим завданням у зазначеному контексті є також встановлення, яких саме змін очікують українці від вступу нашої держави до ЄС.

Відродження притаманних українському народу духовних цінностей, подолання ідеологічних стереотипів, браку національної гідності, комплексу меншовартості, самоствердження українців як європейської нації через відтворення національної ідентичності обґрунтовано визнаються не менш суттєвими, ніж темпи економічного зростання, чинниками входження до демократичної спільноти європейських народів. Реалізація принципу конструктивної інтеграції потребує активної державотворчої політики також і в цих напрямах.

Не менш важливим чинником здійснення євроінтеграційної стратегії України є збереження досягнутого рівня й подальше поглиблення співробітництва з державами Центральної та Східної Європи [51]. Існують об'єктивні передумови поглиблення інтеграційних процесів в Центрально-Східноєвропейському регіоні за участю України. Близькість культурної спадщини наших народів, історичних традицій та цивілізаційних цінностей зумовлює можливість і необхідність їхнього подальшого зближення. Українська мова є третьою за поширеністю мовою, якою розмовляють в країнах ЄС - 25 (після турецької та російської): володіють і розмовляють українською близько 2 млн громадян цих країн, передусім нових членів Євросоюзу.

Держави „Вишеградської четвірки” - Польща, Чехія, Словаччина й Угорщина - і після вступу до Євросоюзу демонструють зацікавленість у зміцненні співпраці з Україною та готовність до відстоювання її інтересів у керівних органах ЄС. На останній зустрічі прем'єр-міністрів чотирьох країн ухвалено заяву, якою було підтримано європейську перспективу України і закликано зробити це Європейську комісію. Не зважаючи на набуття державами “Вишеградської четвірки” членства в ЄС і НАТО, учасники підтвердили намір щодо збереження цього угруповання та розширення його ролі в європейських справах [24].

Внутрішня політика України сьогодні як ніколи заважає зовнішній і, насамперед, на її найважливішому, - західному напрямку. Так само, як не скорочується відстань між запевненнями з боку влади в дотриманні демократичних норм, немає підстав сподіватись на виконання нею міжнародних зобов'язань щодо здійснення реформ. Щирість намірів і практична спроможність реалізувати європейський вибір наочно спростовуються багаторічними зволіканнями із дотриманням обов'язків, пов'язаних з членством в Раді Європи, фактичною відмовою від реалізації реформаторських положень „Хартії про Особливе партнерство між Україною і НАТО", непослідовністю в реалізації Угоди про партнерство і співробітництво з ЄС. Україна залишається умовно демократичною державою. Динаміка в сфері дотримання політичних і громадянських прав і свобод протягом декількох останніх років - скоріше негативна. У країні не відбувається послідовного прямування від авторитаризму до консолідованої демократії.

Головною проблемою зовнішньої політики України є те, що вона не може запропонувати партнерам нічого нового в головному, - у здійсненні демократичних перетворень в політиці та економіці. У цих умовах дипломатичні зусилля не будуть мати вагомого результату. Вже зараз очевидно, що нам доведеться коректувати власну стратегію інтеграції. Зміни, що відбуваються в ЄС і його політиці розширення, практично ведуть до зникнення інституту асоційованого членства. Спостерігається недостатня наполегливість у реалізації Угоди про партнерство і співробітництво та готовність використовувати можливості програми сусідства. Розроблений в українському уряді проект Плану дій „Україна - ЄС”, на жаль, не став, відповідно до європейської практики, предметом широкого обговорення спеціалістів і громадськості [21].

Проте 2004 рік приніс в українську зовнішню політику і новий досвід, більш чітке розуміння її слабостей і резервів. Це був період принципових рішень для партнерів і швидкого вичерпання можливостей маневрування для України. Наслідком цього стала більша певність у позиціях і більша ясність щодо реального стану справ. Дорога в Європу одержала більш детальну розмітку. Вона не стала довшою, але нам доведеться суворо дотримуватися ще більш складних правил, що потребує висококваліфікованого керманича.

3.4 Розробка методологій створення сприятливого іміджу України

Важливим чинником у реалізації міжнародно-правових норм щодо захисту прав і свобод громадянина України на території держави та за її межами відіграє імідж України за кордоном. Інформаційний захист держави за кордоном передбачає: вивчення інформаційної ситуації в зоні державних інтересів України; пошук механізму впливу на цю ситуацію для підтримання позитивного іміджу, реалізацію зовнішньополітичних ініціатив України; упередження ворожих інформаційних акцій проти України тощо.

Українська дипломатія для популяризації досягнень країни, її історії, культури, стану розвитку науки та освіти широко використовує трибуну міжнародних організацій. Основні напрями інформаційної політики викладені в Державній програмі забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003--2006 pp., головним розробником якої виступило Міністерство закордонних справ України (прийнята Кабінетом Міністрів України 15 жовтня 2003 p.). Основною метою документа є запровадження системних заходів, спрямованих на піднесення іміджу України на міжнародній арені, узгодженість дій органів виконавчої влади і громадських організацій у сфері забезпечення позитивного іміджу нашої країни, створення державних інформаційних ресурсів, які відповідали б світовим стандартам. Комплексний підхід до інформаційного забезпечення іміджу України потребує певних фінансових затрат, що було закладено в бюджеті 2004 р.

Значна увага в інформаційному напрямі приділяється роз'ясненню зовнішньополітичних пріоритетів України, інформуванню зарубіжної громадськості, державних та бізнесових структур про позитивні зміни в економіці країни, ухваленню важливих законодавчих актів. З метою впровадження новітніх технологій для створення привабливого іміджу країни в рамках зовнішньополітичного відомства України утворено управління інформації; досягнуто домовленостей з інформаційними агентствами про співпрацю. Так, з бельгійськими агентствами "Ківано" і "Біг Медіа Груп" готуватимуться іміджеві проекти про Україну, які не потребуватимуть державних коштів; з британською телевізійною компанією "360 Ньюз" розроблено проект зі створення нового телевізійного каналу у Великій Британії, який ретранслюватиме випуски новин з інших країн.

Започатковано співробітництво зі впливовою німецькою консалтинговою фірмою "WMP EuroCom AG" щодо реалізації цільового іміджевого проекту, яким передбачається проведення масштабної піар-кампанії в німецькомовному просторі для лобіювання інтересів України: створення позитивного інвестиційного іміджу, презентація України як креаційної зони для збільшення потоку іноземних туристів тощо.

Та попри активізацію роботи в інформаційному напрямі, є низка проблем, які знижують ефективність діяльності в цій сфері: українська тематика недостатньо представлена в інформаційному просторі інших країн, у зарубіжних ЗМІ залишається досить високим відсоток тенденційної інформації про Україну. Зі згаданих проектів бельгійському іміджевому агентству "Ківано" не вдалося підготувати мультимедійну доповідь про Україну, заручитися фінансовою підтримкою компаній-рекламодавців, відтак агентство було змушене згорнути свій проект через брак коштів [21].

Одним із напрямів інформаційної роботи є організація поїздок зарубіжних журналістів в Україну, що сприяє поширенню позитивної інформації про нашу державу. У листопаді 2003 р. в Україні перебували представники провідних друкованих і електронних ЗМІ Євросоюзу (щотижневик "European report", щоденний вісник "Europe", щотижневик "European Voice", щотижневик "New Europe", Інтернет-видання "EUobserver"), які спеціалізуються на висвітленні політичних питань, проблематики кордонів і міграції та енергетичних проблем. У 2004 р. домовлено про приїзд італійських та американських журналістів. У рамках інформаційної роботи з Радою Європи було проведено в Києві (2005) конференцію РЄ з питань ЗМІ. Українські дипломатичні представництва за кордоном отримують низку інформаційних і рекламних матеріалів про Україну іноземними мовами, зокрема англомовну газету "Kyiv Weekly" та журнал "Welcome to Ukraine".

Звичайно, цього недостатньо для повноцінного інформування світу про можливості України в економічному, інвестиційному й туристичному (рекреаційному) відношенні. Негативу додає неоперативність висвітлення фактів і подій, неврегульованість схеми використання коштів, невідпрацьованість механізму підготовки та реалізації іміджевих проектів, незадовільне кадрове забезпечення. Не сприяє поширенню знань про Україну відсутність багатомовного веб-порталу закордонних дипломатичних установ України та зовнішньополітичного відомства.

Безпека інформаційного простору має кілька компонентів, у тому числі захист вітчизняного середовища від поширення негативної інформації. Узагальнення інформації про імідж України за кордоном засвідчило, що у світі сформувався досить суперечливий і неоднозначний імідж Української держави, уявлення про Україну часто є досить поверховим та фрагментарним. 2002 рік позначився піком негативного сприйняття України у світі.

Для створення, зміни та поширення ефективного іміджу країни необхідно витратити 15-20 років на цілеспрямовану та скоординовану діяльність у зазначеному напрямку [21]:

- налагодити співробітництво та залучення представників урядових структур, бізнесових кіл, представників культури, освіти та засобів масової комунікації;

- дослідити сприйняття країни власним населенням та міжнародною спільнотою (яка виступає основним об'єктом іміджу), використовуючи кількісні та якісні методи дослідження;

- проконсультуватися з лідерами думок (opinion leaders) щодо слабких та сильних національних рис країни та порівняти з результатами дослідження;

- побудувати іміджеологічну стратегію, яка повинна включати професійну модель іміджу та види комунікацій, передбачаючи при цьому різні шляхи комунікацій для різних цільових груп (потенційні туристи зазвичай трохи відрізняються від інвесторів, хоча і пов'язані між собою);

- створити систему, яка б пов'язувала організації та відділи, що можуть бути частиною іміджу [21].

Однією із складових національної PR-програми має бути активізація інформаційної політики України. Необхідно доносити до міжнародної спільноти правду про нашу країну, пропагування її надбання і цінності. Головний акцент має бути поставлений на тому, що Україна - це європейська держава з багатим сировинним потенціалом, родючою землею, сприятливими кліматичними умовами та високим інтелектуальним потенціалом. Українське суспільство володіє значним ринком кваліфікованої робочої сили. В економіці є перспективні напрямки міжнародної співпраці - це галузі, що здатні виробляти високотехнічну продукцію для завоювання міжнародних ринків [21].

Для того, щоб задіяти весь іміджевий потенціал нашої держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко сплановані іміджеві кампанії. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складової іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж України та створити підстави для формування позитивного іміджу. Саме зовнішньополітичні техніки PR дозволяють не протидіяти стереотипам, а створювати новий імідж країни чи запускати нові позитивні характеристики, які б закріпили її позиції на міжнародній арені та в міжнародному співтоваристві.

Іміджеві кампанії України повинні базуватися на дослідженнях щодо вже існуючого іміджу країни, враховувати національні особливості цільових груп та досвід зарубіжних країн. Але cпочатку імідж кампанії має передувати поява та завоювання світового ринку високоякісними вітчизняними продуктами, які б асоціювалися у міжнародній спільноти з Україною.

ВИСНОВКИ

Комплексний аналіз інформаційних складових іміджу держави дають можливість зрозуміти наскільки важливо для кожної країни мати свій імідж. За допомогою яких складових можна побудувати успішний імідж будь якої держави. А саме важливість хорошої роботи ЗМІ, дипломатичних служб та участь країни в міжнародних організаціях.

Ми живемо у час колосальних змін, людська думка піднялася до позахмарних висот, промислова, технологічна революції змінили сферу людського буття, наповнили її новим змістом. Особливий зміст прийняли міжнародні відношення. Але незважаючи на всі досягнення прогресу, людина залишається істотою, із психікою яка укладалася не одне тисячоріччя. За цей пройдений шлях у її гармонійно втілилось і прагнення до новий, невідомому і консерватизм, відмова від забобонів і неуцтво. У нових умовах людина бореться тим часом що їй хочеться досягти і тим, чого вона неусвідомлено боїться. Як показують дослідження з психології, сприйняття світу людиною є нічим іншим, як сприйняття образу і побудова власної моделі світу, зручної і сприйманої даною людиною. Таким чином, зовнішня уява-імідж, є основою світосприйняття людини.

Сьогодні відзначається залежність іміджу країни від її позицій у світовому інформаційному просторі. Інформація і комунікації завжди були важливими складовими державної зовнішньополітичної стратегії, у сучасному світі йдеться про виникнення якісно нової ситуації, коли “контроль за інформацією”, “могутність” і “впливовість” нерозривно пов'язані між собою.

Країна, яка знайшла своє місце у світовому інформаційному просторі, вже є сильною і могутньою. Україна, пройшовши за роки своєї незалежності досить складний шлях внутрішнього реформування і утвердження на міжнародній арені, зуміла як досягти певних успіхів, так і припуститися низки прорахунків у цій сфері. Чим більшими можливостями в інформаційній сфері володіє держава, тим вірогідніше вона зможе досягти геополітичних, стратегічних переваг. Задля здобуття влади на міжнародній арені сьогодні вже недостатньо лише фінансів, а передусім необхідна об'єктивна і своєчасна інформація. Не випадково у США, Японії, Німеччині та Франції велика увага приділяється саме інформації, яка стала одним з вирішальних чинників оволодіння сучасним світом. І, навпаки, для того, щоб ослабити певну державу, перетворити її на економічного сателіта більш сильної держави чи групи держав, та навіть розпочати проти неї воєнну агресію, необхідно насамперед виграти інформаційно-психологічну війну проти неї. У світі існують навіть цілі інститути дезінформації, покликані спотворити образ суперника, деморалізувати його, представити його позицію слабшою, аніж насправді, або ж зовсім безнадійною і, навпаки, набагато перебільшити можливості протилежних йому сил. Це доможе відвернути від нього союзників і привабити їх на свій бік, підірвати його віру у перемогу й тим самим призвести до поразки.

Крім політичних, на сучасному етапі розвитку суспільства поширеними стали неполітичні чинники іміджу держави. Застосування неполітичних чинників іміджу держави, а саме, інформаційно-психологічних прийомів для захисту своїх інтересів, збереження власних чи здобуття додаткових ресурсів у протиборстві з протилежною стороною притаманне людству з давніх часів.

Тому потрібно будувати імідж завчасно, заплановано та ретельно.

Що стосується нашої держави то варто підкреслити, що у сучасних умовах, із проголошенням незалежності, перед нашою державою підвелася велика кількість проблем. Наша держава змушена почати будувати відношення з іншими державами із самого початку (не маючи достатнього досвіду). У зв'язку з цим, проблема іміджу України має велике значення. Відсутність устояного іміджу має як позитивні так і негативні сторони. У якості позитивних моментів - можливість конструювання сприятливого і зручного для держави іміджу; Україна, за часи перебування в складі СРСР, не має негативних в історичному плані дій. До негативних моментів можна віднести те, що уявлення про нашу державу мають суперечливий і стихійний характер.

Аналіз внутрішніх і зовнішніх обставин свідчить про те, що попереду в Україні - тривалий перехідний період, протягом якого її імідж може змінитися в кращу або гіршу сторону.

Що стосується США взагалі ця держава вважається лідером на міжнародній арені, але останнім часом вона все погіршує свій імідж, завдяки таким чинникам як війна в Іраці, нав'язування своєї думки іншим країнам. Але все ж таки не зважаючи на це Україна значно відстає від США. Взагалі порівнювати імідж України та США не можливо, це настільки дві різні держави.

ЛІТЕРАТУРА

1. Державна програма забезпечення позитивного іміджу України на 2003-2006 роки. Ухвалена Кабінетом Міністрів України 15 жовтня 2003 року.

2. Власюк О.С. Проблеми та перспективи співробітництва України www.niisp.gov.ua

3. Губернський Л. На чому ґрунтується міжнародний авторитет //Політика і час. - 2002. - № 4

4. Дергачов О. Міжнародне становище України // Політична думка. - 2000. - № 2.

5. Змановская Э.В. Руковоство по управлению личным имиджем. - СПБ.: Речь. 2005 - 114 с.

6. Іноземцева О. Технології позитивного іміджу // Урядовий Кур'єр. - 2002 - № 9.

7. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. - К.: “Ваклер”. - 2001. - 258 с.

8. Лисенко В. В. Чутки - активний засіб модифікації суспільної свідомості. // Політичний менеджмент. - 2004. - №6 (9). - С 96 - 102.

9. Лисенко В. В. Проблеми інформаційної незалежності держави // Політичний менеджмент. - 2006. - № 4. - С. 135 - 147.

10. Литвиненко О., Паламарчук В. Політичний цикл 2002-2006 рр.: ключові питання і суперечності http://www.niss.gov.ua/

11. Макаренко Є. Політичні стратегії інформаційного суспільства: специфіка національних моделей //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. -№ 22. - Частина І.

12. Міжнародний імідж України: міфи і реалії. Аналітична доповідь УЦЕПД. - Центр Разумкова, 2000. Київ, 2001.- 257 с.

13. Палеха Ю.І. Іміжжологія. К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 323 с.

14. Перелычина Е.Б. Психология имиджа: - М.: Аспект Пресс, 2002. - 223 с.

15. Політологія: Академія наук: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М.І. Панов , Л.С. Геросіна та ін.. - 2-е вид. перероб. і доп. - К.: Видавничий дім „ Ін Юре”, 2006 . - 520 с.

16. Почепцов Г.Г. Имиджелогія. М.:реал-бук, К.: Ваклер - 2000 - 768 с.

17. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкера. - 2-е изд., испр. и доп. - Спб.: Алетейя 2001. - 256 с.

18. Почепцов Г. Г. Информация и дезинформация.- К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 256 с.

19. Ростовцева Л. И. Поведение потребителей в пословицах и поговорках // Социол. исслед. - М.: Наука - 2004. - №4 (240). - С. 90-93.

20. Требін М. Інформаційне суспільство. Війни нової епохи // Віче. - 2002. - №4 (121). - С. 64 - 68

21. Україна - 2004: підсумки року: інформаційно-аналітичний огляд. - К.: Інститут політики, 2004.

22. Шенятенков В.Г. Европейская интеграция. М.: Международные отношения, 2003. - 400 с.

23. Шепель В.М.. Имиджеология: Секреты личного обаяния - 2-е узд. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. - 382 с.

24.http://www.franko.lviv.ua/mediaeco/biblioteka/filos-potjt.htm-філософія масової комунікації.

25.http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1341-електро- нна бібліотека Інституту журналістики.

26. http://www.experts.net.ua - всеукраїнська експертна мережа.

27. http://www.zakarpat.info/index2.php?option = com_content&task = view&id=808&pop=1&page=0&Itemid=43 - Україна в пошуках іміджу.

28. http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_2550000/2550361.stm - Имидж США нуждается в косметологе.

29. http://www.voanews.com/ukrainian/archive/2006-08/2006-08-11-voa13. cfm - США збираються підняти свій рейтинг у світі.

30. http://novostey.com/business/news12632.html - Буш запросил у конгресса $1,5 миллиарда на улучшение имиджа США.

Размещено на Allbest.ru


Страница:  1   2 

Скачать работу можно здесь Скачать работу "Особливості іміджу США та України" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов