Спільне підприємництво: суть, види, динаміка господарських процесів

На основі інформації Держкомстзту України розраховано показники, що відображають розподіл СП за галузями народного господарства (табл 3.1).

Таблиця 3.1 Розподіл спільних підприємств України з галузями народного господарства.

Найбільше спільних підприємств функціонує у промисловості - 1828, або 1/4 від їх загальної кількості, у торгівлі й громадському харчуванні - 3076 (42,8%) і будівництві - 584 (8,1%). Відносно низького залишається питома вага спільних підприємств, що функціонують у сільському господарстві, хоча потенційні можливості даної галузі оцінюються як досить високі.

Прикладами масштабної міжнародної співпраці України з іншими країнами є міжнародні проекти та програми: „Морський старт”, „Дніпро”, „Циклон-3”, „Місяць”, „Венера”, „Марс”, „Космос”, „Інтеркосмос”, „Еврика”, „FORZA”. Набуває посилення співробітництво у сфері: операцій із спільного виробництва кіно- та телефільмів, природоохоронних проектів, організації спільних лікувально-оздоровчих та туристичних підприємств, у сфері науки, технології та освіти, у кольоровій та чорній металургії, хімічній промисловості, у галузі воєнної техніки та у напрямку створення стратегічних транспортних коридорів [2].

Нині в Україні вже створені й функціонують тисячі міжнародних спільних підприємств в різних галузях народного господарства, і кожне з них має свою специфіку і певну особливість господарської діяльності, що пов'язані з багатьма чинниками діяльності їх зарубіжних партнерів. Проте можна окреслити загальновизнаний організаційно-економічний механізм функціонування МСП, його структуроутворюючі основні елементи, що зображені на мал. 5.

Як видно із рисунка, першочерговою і найважливішою функцією дирекції є управління персоналом. Чисельність персоналу МСП не регламентується, а погоджується партнерами. Засновники самостійно вирішують питання наймання і звільнення працівників, форми і розміри оплати праці, матеріального заохочення. Умови оплати праці вітчизняних працівників, режим їх роботи та відпочинку, соціальне забезпечення і страхування регулюються чинним законодавством України. На іноземних працівників МСП поширюється встановлений для них режим роботи та чинне вітчизняне законодавство щодо деяких умов праці. Умови оплати праці і пенсійного забезпечення визначаються, в основному, трудовим договором з кожним іноземним працівником МСП. Платежі для майбутнього пенсійного забезпечення цих працівників перераховуються у відповідні фонди країн їхнього постійного проживання і у відповідній валюті.

Рис. Організаційно - економічний механізм функціонування МСП

Діяльність СП в Україні регулюється законом України “Про іноземні інвестиції”, прийнятим у 1992р. Згідно з ним для СП встановлюється ряд пільг у податковій сфері, стимулюється залучення зарубіжних інвестицій та технологій. Міністерством фінансів затверджено положення “Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій в Україні”.

На нинішньому етапі розвитку української економіки імпорт інвестицій у країну зумовлений першими двома причинами. При подальшому входженні України у світове співтовариство, а також стабілізації її господарського стану і відповідному зростанні зацікавленості іноземного інвестиційного капіталу на неї буде чинитися все більший тиск з метою лібералізації умов залучення іноземних інвестицій.

Офіційно визначеними пріоритетними завданнями для іноземного інвестування економіки України є [34, c.358]:

- виробництво товарів широкого вжитку з орієнтацією на підвищення якості життя, культури споживання;

- структурна перебудова економіки, створення сучасної галузевої структури на основі технологічного оновлення виробництва;

- подолання залежності України від імпорту;

- створення ринкової інфраструктури для більш ефективного просування товарів до споживачів;

- реабілітація забруднених радіонуклідами територій.

Реалізація цих завдань переважно на технологічно - інноваційній основі може бути здійснена через залучення іноземних інвестицій до таких пріоритетних сфер і галузей економіки України, як: високотехнологічні наукоємні галузі - літако-, судно- і машинобудування; виробництво надміцних матеріалів, кераміки; електрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології.

Отже, ми можемо констатувати, що створення і діяльність спільних підприємств є одним із основних чинників активізації економіки України. Проте без дієвої стратегії розвитку на сьогодні практично не можливо вийти, а тим більше, закріпитись на ринку. Таким чином розробка дієвої стратегії розвитку є однією з вирішальних складових стабільного функціонування спільних підприємств.

Розвиток міжнародного бізнесу в Україні відбувається в умовах ринкової трансформації національної економіки. Тому загальноекономічні проблеми не можуть не спричиняти загострення або ж виникнення певних проблем у кожній сфері чи галузі економіки, в тому числі і міжнародному бізнесі. Найчастіше організатори міжнародного бізнесу мають справу з політико-правовими, організаційно-структурними, економічними та соціально-психологічними проблемами.

Політико-правові проблеми виникають в результаті недосконалості або відсутності необхідних законодавчих актів, довільного їх тлумачення, збереження потенційних можливостей порушення політичної стабільності як у нашій країні, так і в наших зарубіжних партнерів.

Організаційно-структурні проблеми розвитку міжнародного бізнесу обумовлені, головним чином, такими причинами, як недосконалість і нерозвинутість вітчизняних ринкових інфраструктурних інституцій, повільне входження України у міжнародні політичні та економічні структури, консерватизм у прийнятті рішень тощо.

Економічні проблеми розвитку міжнародного бізнесу спричиняються недостатньою конвертованістю національної валюти, порушенням ринкових принципів ціноутворення, недосконалістю системи реальних економічних стимулів, відсутністю ефективної системи міжнародного маркетингу як умови дійового зв'язку між попитом і пропозицією в міжнародному масштабі.

Соціально-економічні проблеми розвитку міжнародного бізнесу обумовлені консервативністю економічного мислення, відсутністю досвіду професійного менеджменту у значної частини суб'єктів міжнародних економічних відносин, несприйняттям певною частиною суспільства окремих форм міжнародного бізнесу, незнанням іноземних мов тощо.

Породжені згаданими причинами проблеми врешті-решт обертаються стримуванням притоку інвестицій в Україну і визначають певні тенденції щодо розвитку міжнародного бізнесу в нашій державі.

По-перше, найактивнішу підприємницьку діяльність на території України розгортають партнери з промислово-розвинутих країн, капітал яких характеризується високою мобільністю.

По-друге, спільні підприємства створюються, головним чином, на двосторонній основі і заради здійснення промислової діяльності.

По-третє, малий обсяг стартових іноземних інвестицій, оскільки зарубіжні партнери почувають себе невпевнено на малознайомому українському ринку.

По-четверте, більшість зарубіжних фірм, особливо малих та середніх, орієнтуються на швидку віддачу невеликих інвестицій та комерційну вигоду від разових операцій, нерідко спекулятивного характеру.

По-п'яте, зосередження міжнародної підприємницької діяльності у науково-технічних та промислово-виробничих центрах України.

Як свідчить практика сучасного господарювання, названі проблеми і тенденції в тій чи іншій мірі мають місце на всіх рівнях управління спільним підприємництвом - внутрішньовиробничому, галузевому, регіональному, державному, міжнародному. Тому й вирішення їх вимагає спільних дій кожної ланки підприємницької діяльності, формування відповідної стратегії розвитку та ефективної системи управління.

Проте, незважаючи на існуючі проблеми і негативні тенденції розвитку міжнародного бізнесу, Україна з точки зору довгострокових перспектив, безумовно, цікавить іноземних інвесторів. Цей інтерес визначається як загальними масштабами сфери застосування іноземних інвестицій, так і позитивними зрушеннями щодо ринкових перетворень і стабілізації політичної обстановки.

Досить перспективними є економічні зв'язки України з країнами СНД і Східної Європи. Адже в свій час саме з цими країнами наша держава мала найтісніші економічні взаємозв'язки. Відновити і зміцнити їх сьогодні найлегше, оскільки кожна із сторін відчуває потребу в цьому. З огляду на це, керівництво країни вживає заходів щодо їх відновлення на основі ефективного ринкового механізму економічної взаємодії.

Не менш перспективним напрямом розвитку міжнародного бізнесу є спільне підприємництво з країнами, що розвиваються. Поки що Україна навіть не задекларувала цілі та завдання української зовнішньоекономічної політики щодо цього регіону. І це в той час, коли ринки країн, що розвиваються, практично відкриті для українських підприємств. Розвитку взаємовигідних економічних зв'язків з країнами, що розвиваються, може сприяти і та обставина, що багатьом з них доводиться вирішувати ті ж самі проблеми, що їх вирішує сьогодні Україна.

Зрозуміло, що є певні передумови для поглиблення та розширення підприємницької діяльності країн, що розвиваються. Чимало з них за певних умов могли б стати якщо не великими, то середніми інвесторами в економіку України. Інакше кажучи, нашій державі необхідно якнайшвидше розробити концепцію економічних відносин з країнами, що розвиваються, як в цілому, так і з групами країн та окремими країнами-партнерами. Якщо говорити про перспективи розвитку міжнародного бізнесу в Україні, найбільш загально, то він буде визначатися, головним чином, загальним рівнем економічного розвитку країни, реальними результатами здійснюваних реформ, істотним оновленням структури суспільного виробництва і розвитком експортного потенціалу.

Іноземні інвестиції, як відомо, можуть відігравати велику роль у приватизації економіки. Проте в Україні цього не сталося. Протягом 1993-1994 рр., коли приватизаційні процеси охопили майже усі ланки народного господарства (урядом були розроблені переліки підприємств, приватизацію майна яких доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій), зафіксовано лише кілька відповідних приватизаційних угод (тютюнові фабрики у Кременчузі, Прилуках, Львові, Черкасах, м'ясокомбінат в Одесі, Укррічфлот). У 1995-1996 рр. прикладами таких угод можуть слугувати Тростянецька кондитерська фабрика "Україна" (80% статутного фонду належить швейцарській компанії «Kraft Jakobs Sushard») та хімічне підприємство "Азот" (30% статутного фонду належить компанії "Thermosyntex" з Ліхтенштейну). В той же час за даними Світового Банку кількість приватизаційних угод за участю іноземного капіталу в інших державах постсоціалістичного простору становила: у Польщі - 108, Китаї -87, Угорщині - 81, Болгарії - 47, Естонії - 41, Румунії - 26, Росії - 21, Литві - 20.

Таким чином, спільні підприємства, незважаючи на покладені на них надії, поки що суттєво не впливають на стан національної економіки України, а, навпаки, безпосередньо відчувають на собі усі проблеми (політико-правові, організаційно-структурні, економічні, соціально-психологічні та ін.), породжені етапом ринкової трансформації.

Висновки і пропозиції

Узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду з питань оцінки ефективності функціонування спільних підприємств дозволяє зробити наступні висновки і рекомендації.

Спільні підприємства слід розглядати як нову для умов України форму господарювання і вид зовнішньоекономічної діяльності, сформованої на принципах ринкової економіки, поєднання інтересів вітчизняних і зарубіжних підприємців в її здійсненні. Основна мета, функції і завдання СП, розташованих на території України, полягають в залученні в країну іноземного капіталу і прогресивних технологій; підвищення на цих засадах якості продукції робіт і послуг та ефективності виробництва, інтеграції країни в світову систему господарювання. З цих позицій розвиток спільного з іноземними державами підприємництва слід розглядати як реальний шлях виходу економіки України з кризи та подальшої стабілізації.

Аналіз і оцінка результатів функціонування СП регіонів України дозволили виявити цілий ряд суперечностей в їх розвитку, притаманних перехідному етапу економіки. Зокрема, при загальних високих темпах кількості СП за досліджуваний період спостерігаються чіткі тенденції до зниження чисельності працюючих на одному об'єкті, скорочення асортименту виробленої продукції, збільшення обсягів експортування сировинних ресурсів. Значна частина зареєстрованих СП припиняє свою діяльність вже на першому році існування, а в багатьох випадках ще до її початку.

Аналіз результатів діяльності спільних підприємств показав, що на даний момент дещо активізувався процес залучення іноземних інвестицій в спільні підприємства. Однак цей процес відбувається дуже повільно, для його інтенсифікації відсутні необхідні умови.

Основними причинами, що гальмують розвиток спільного підприємництва, знижують ефективність функціонування СП слід вважати: економічну та правову нестабільність в країні, відсутність чіткої політики сприяння розвитку пріоритетних напрямків СП з боку держави, необхідність удосконалення правових і економічних важелів регулювання діяльності СП.

Соціально-політичне й економічне становище в Україні поки що не дає можливості розраховувати на великі вкладення західного капіталу в економіку.

Досягнутий рівень закордонного інвестування в формі СП можна розглядати як початковий етап. Однак СП продемонстрували дивовижну пристосованість навіть до тих несприятливих умов, які існують для всієї економіки України. Більшість з них утримались в кризових для всієї економіки умовах.

В цілому можна вважати, що СП поступово стають невід'ємним елементом економічних відносин регіону і одним з важливих факторів формування ринкового середовища на Донеччині.

Центральним і місцевим владним структурам пропонується створити особливо сприятливий режим для залучення великих інвестиційних коштів в сферу матеріально-технічного виробництва.

У світовій практиці напрацьовано універсальний набір заходів, які більшою або меншою мірою використовуються для залучення іноземного капіталу. Серед них найбільш сприятливими є такі методи стимулювання іноземних капіталовкладень [15,20]:

- податкові стимули: встановлення прямих додаткових пільг, відстрочка сплати податків за інвестування капіталу; стимули, пов'язані з амортизаційними відрахуваннями; “податкові канікули”, які встановлюються на строк від 2 до 10-15 років; звільнення від сплати митних процедур по імпорту обладнання, сировини, комплектуючих виробів;

- фінансові стимули: різного роду субсидії, позики, кредити і гарантії їх надання, державне страхування;

- нефінансові стимули, спрямовані на створення загальних умов ефективного функціонування іноземного капіталу;

- забезпечення необхідними факторами виробництва, інформацією та службами управління щодо розвитку транспорту та інших комунікацій.

Створення сприятливого інвестиційного клімату - головна умова успішної політики залучення та використання іноземного капіталу в економіці України. Для забезпечення стабільної правової основи функціонування закордонного інвестора пропонуються її окремі основні елементи, а саме: забезпечення прав власності на землю або права отримання 99-річної оренди землі під будівлями, спорудами, підприємствами при їх купівлі, покращення податкових, митно-тарифних умов для іноземного партнера, гарантування їх стабільності на період 5-7 років, застосування пільг, спрямованих на зменшення ризику втрати капіталу, розробка особливого режиму участі іноземних інвесторів в приватизації, розширення практики двосторонніх домовленостей про взаємний захист інвестицій, розширення взаємодії з міжнародними організаціями, які займаються питаннями інвестиційного співробітництва, особливо з Міжнародним агентством по гарантіям інвестицій (МАГІ), Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Міжнародною фінансовою корпорацією.

Для стимулювання діяльності СП необхідна послідовна державна стратегія, а саме[7, 88]:

- слід відмовития від орієнтації на підтримку та стимулювання всіх без виключення СП, в особливості націлених на гігантські проекти, що потребує значного відволікання з народногосподарського обігу матеріальних та фінансових ресурсів;

- слід заохочувати на рівні державної політики першочергове залучення іноземного капіталу до будівництва та реконструкції підприємств, що випускають гостродефіцитні та конкурентоспроможні товари;

- не допускати створення СП, що випускають продукцію, несумісну з міжнародними стандартами;

- за допомогою різноманітних стимулів підтримувати та заохочувати створення СП у високотехнологічних галузях, пріоритетних для нашої економіки;

- створити розгорнуту організаційно-правову систему, яка б була конкурентоспроможна по відношенню до інвестиційних режимів інших країн, гармонізувати українське законодавство у відповідності з європейськими стандартами;

- пріоритетним напрямком використання зарубіжних інвестицій в межах СП повинен стати розвиток експортного потенціалу України.

На мікрорівні з метою підвищення ефективності діяльності спільних підприємств пропонуються наступні напрями удосконалення системи управління:

1) удосконалення оргструктури управління СП;

2) підвищення професійного та інтелектуального рівня управлінського персоналу;

3) оволодіння керівниками всіх рівнів сучасними методами та стилями управління;

4) підвищення ролі сучасних засобів автоматизованої обробки інформаційних даних в оптимізації ефективного управління СП.

Впровадження запропонованих пропозицій щодо вдосконалення діяльності спільних підприємств сприятиме підвищенню ефективності зовнішньоекономічних зв'язків України та прискорить поступ економічної реформи в регіонах взагалі.

Список використаних джерел

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: учеб. пособие / Е.Ф. Авдокушин. - М. : Международ.отношения, 2001. - 368 с.

2. Єгорченко Н.О. Перспективність поширення спільного підприємництва у міжнародних економічних відносинах / Н.О. Єгорченко // Економіка та держава. - 2009. - №7. - с. 48-51.

3. Кизима Т. Спільне підприємництво: проблеми та щляхи їх вирішення / Т. Кизима // Економіка України. - 2000. - №7. - с. 88-91.

4. Клименко К.О. Створення СП як засіб включення України у світогосподарські зв'язки: автореф. дис. к. е. н.: 08.05.03/ НАН України / К. О. Клименко / Ін-т світової економіки та міжнародних відносин. - К., 1999. - 24 с.

5. Лилик І.В. Регіональні особливості визначення ефективності спільних підприємств (на прикладі Львівської області) / І.В. Лилик // Львів.політехн.ін-т. Вісник.-Львів, 1998. №268. Україна на етапі національного відродження. - с. 40 - 44.

6. Локшина Т.Я., Надирашвили Н.В. Методы оценки эффективности инвестиций в создание совместных производств / Т.Я. Локшина, Н.В. Надирашвили / Регулирование преобразования производства в условиях становления рыночных отношений. Сборник науч. трудов.-Донецк, 1999. - с. 36 - 41.

7. Лукьяненко Д.Г. и др. Проблемы развития СП в структуре экономики Украины / Д.Г. Лукьяненко и др./ Формирование механизма свободной экономической зоны в условиях рыночных отношений: Тезисы межрегиональной научно-практ. конференции. Часть I. -Черновцы, 1999. - с. 8 - 12.

8. Лукьяненко Д.Г. Совместные предприятия: создание и механизм функционирования / Д.Г. Лукьяненко / Уч. пособие. - К. : УМКВО, 1998. - 102 с.

9. Макогон Ю.В. и др. Инностранные инвестиции в современных условиях: статистика, опыт, проблемы / Ю.В. Макогон и др / -Донецк, 1999. - 51 с.

10. Мовсесян А.Г. Мировая экономика: учебник / А.Г. Мовсесян - М. : Финансы и статистика, 2001.- 656 с.

11. Мороз Л.В. Удосконалення економічних умов створення та функціонування спільних підприємств: зб. наук. праць. / Л.В. Мороз // Підприємництво у торгівлі. - К., 1998. - с. 133-138.

12. Нейкова Л.І. Прихована міграція прибутків спільних підприємств та її запобігання / Л.І. Нейкова // Фінанси України. - 2000. - №8. - с. 24-32.

13. Організаційно-економічний механізм формування спільних підприємств в АПК// Економічні відносини в АПК. Зб.наук. праць. - К., 1998. - с. 32 - 40.

14. Организация СП и международное сотрудничество. (Норм.-метод. материалы и практ. рекомендации). Моск. эконом. Научно - консульт. центр “Сигма”. - М., 1999. - 230 с.

15. Пестрецова О.І. Формування умов і механізмів ефективної діяльності міжнародних СП в Україні: Автореф. дис. к. е. н.: 08. 06. 01; 08. 05. 03/ О. І. Пестрецова // Київ. екон. ун-т. - К., 1999. - 24 с.

16. Прилюк В.Д., Рулько Е.Г. Организация деятельности совместного предприятия / В.Д. Прилюк., Е.Г Рулько. - К. : Техніка, 1998. - 200 с.

17. Сазонець І.Л., Джусов О.А., Сазонець О.М. Міжнародна інвестиційна діяльність / І.Л. Сазонець., О.А. Джусов, О.М. Сазонець - Київ: Центр навчальної літератури, 2003, 156

18. Стадник В.В., Йохна М.А. Інноваційний менеджмент / В.В Стадник., М.А Йохна. - Київ: Академвидав (Альма-матер), 2006, 464 с.

19. Самборська Т.А. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності СП в Україні / Т.А. Самборська // Питання політичної економії. - 1998. Вип. 217. - с. 39-43.

20. Собчук М.П. Створення і діяльність спільних підприємств / М.П. Собчук // Економіка АПК. - 1998. - №3. - с. 98 - 102.

21. Томилин Н.А., Киржнер Л.О., Лепейко Т.И. Функционирование совместных предприятий в Украине: теоретические и практические аспекты / Н.А Томилин, Л.О Киржнер, Т.И Лепейко. - Харьков: Основа ХДУ, 1998. - 80 с.

22. Троян В.М. Спільне підприємництво / В.М. Троян. - Тернопіль: Тарнекс, 1999. - 132 с.

Додатки

Додаток А

Рис 2. Етапи створення спільного підприємства.

Додаток Б

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3. Проблеми створення і функціонування МСП на сучасному етапі формування економіки України.

Додаток В

Рис. 4. Методи, форми і рівні регулювання міжнародної підприємницької діяльності

Размещено на Allbest.ru