Вступ України у Раду Європи

Клопітка робота проводиться щодо ліквідації невиконаних зобов`язань. Так, 7 квітня 1999 року, Верховна Рада України розглянула проекти законів про судоустрій, і прийняла у першому читані за основу проекти законів, внесені народними депутатами В.Ф. Сіренком і В.І.Шишкіним. на сьогодні опрацьовується єдиний узгоджений проект цього закону для внесення на розгляд парламенту. Його прийняття дасть можливість завершити підготовку законопроектів по процесу кримінальному, цивільному (відповідно до пакета наших зобов`язань перед Радою Європи), а також адміністративному, арбітражному та головних кодексів таких як Цивільний та Господарський.

На виконання зобов`язань перед Радою Європи ВРУ 21 травня 1999 року прийняла Постанову “про засади судово-правової реформи”, якою доручила Комітету з питань правової реформи підготувати нову редакцію концепції судово-правової реформи. В даний час документ опрацьовується в зазначеному комітеті. 20 вересня 1998 року Верховною Радою було прийнято проект нового Кримінального кодексу України. Після цього від народних депутатів надійшла велика кількість законодавчих пропозицій до його Загальної та Особливої частини. На сьогодні завершується підготовка до подання проекту нового Кримінального кодексу України на розгляд сесії ВРУ у другому читані.

Також уже прийнято у першому читані проект Цивільного кодексу України. Постановою ВРУ від 20.10.99 утворено Тимчасову спеціальну комісію по підготовці і попередньому розгляду проекту нової редакції Цивільного кодексу України., затверджено персональний склад комісії, що сприятиме як найшвидшому прийняттю Кримінального і Цивільного кодексів.

Проект Господарського кодексу також внесено на розгляд ВРУ, але він не був прийнятий у першому читані. На комісію, що працює над підготовкою цивільного кодексу покладено обов`язок по опрацюванню та розгляду ВР проекту Господарського кодексу.

Проблема прийняття Закону України “Про політичні партії” полягає перш за все, у принциповій розбіжності, щодо процедури і термінів перереєстрації політичних партій згідно з цим Законом. Ще 4 лютого 1999 року ВРУ розглянула законопроект “Про політичні партії” у третьому читані і направила його на доопрацювання до Комітету з питань правової реформи. Зараз доопрацювання законопроекту завершено, але перспективи його розгляду і остаточного затвердження ВРУ залежить від розвитку внутрішньополітичної ситуації в країні.

7 травня і 18 червня 1999 року ВРУ обговорювала проект Закону “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, однак його не було прийнято. На даному етапі відбувається також доопрацювання Закону у чотирьох профільних комітетах Парламенту.

В центрі уваги Ради Європи знаходиться питання щодо розвитку місцевого самоврядування в Україні. В цьому напрямку намітився суттєвий прогрес. Органами державної влади України готується внесення змін та доповнень до закону “Про місцеве самоврядування” з метою приведення його положень у відповідність Європейської хартії місцевого самоврядування.

Президентом України доручено підготувати найближчим часом для внесення на розгляд ВРУ проекти Законів “Про комунальну власність”, “Про місцеві податки та збори”, “Про статус міста Севастополя” та інших.

Отже, всі ці кроки свідчать про те, що всі гілки влади в Україні докладають максимум зусиль для якнайшвидшого приведення національного законодавства у відповідність з правовими нормами і стандартами Ради Європи.

Безумовно, співпраця із Радою Європи для нашої держави носить позитивний характер. Адже це робить Україну дійсно європейською державою з закріпленням і практичним забезпеченням демократичних принципів. Подальша співпраця, на мою думку, сприятиме ліквідації більшості економічних та політичних проблем.

Серед перспективних напрямків співпраці України з Організацією є продовження роботи по впровадженню в національне законодавство ратифікованих Україною конвенцій та угод РЄ, а також широко прийнятих норм і принципів, закладених в різноманітні конвенції та угоди, стороною яких Україна ще не стала; систематичне вивчення доцільності участі держави в багатосторонніх договорах РЄ, не передбачених Висновком ПАРЄ №190 (1995), в якому міститься положення щодо виконання Україною зобов`язань у перші роки співпраці. Хочеться сподіватись, що за підтримки Організації держава здійснюватиме широкомасштабні програми щодо підготовки соціальної сфери та правової системи до впровадження в національне законодавство норм і принципів Європейської соціальної хартії; держава буде залучена до активної участі в реалізації проектів Фонду соціального розвитку РЄ. Всі ці дії, безумовно, приведуть до підвищення рівня життя населення та покращення загального становища взагалі.

Подальша участь України в реалізації програм співробітництва Ради Європи з державами Центральної та Східної Європи (“Феміда”, ”Демосфен”, “Демправо”) сприятиме процесу реформування правової системи України.

Активізація участі представників нашої держави в робочих органах Комітету Міністрів Ради Європи, діяльність яких пов`язана з розробкою нових міжнародно-правових документів та спільних програм співробітництва, механізмів їх імплементації, системи моніторинг за виконанням державами положень Конвенцій РЄ, вироблених рекомендації країн членам з різноманітних питань - це суттєвий елемент належного забезпечення інтересів в цій організації.

Хочеться вірити що за допомогою фахівців з РЄ наша держава зможе ще до початку чергової, січневої, сесії Парламентської Асамблеї 2000 року прийняти такі важливі документи, як Кримінальний, Кримінально-процесуальний, Цивільний, Цивільно-процесуальний кодекси, остаточно буде скасовано смертну кару та інше. Адже, якщо цього не буде зроблено, то Парламентська Асамблея прийме рішення відповідно до правила 6 Правил Процедури порушити процедуру анулювання вірчих грамот постійної делегації України у ПАРЄ до того моменту, поки взяті зобов`язання не будуть повністю виконані. Безумовно, це завдасть сильного удару авторитету нашої держави.

Хочеться сподіватися, що за допомогою РЄ в недалекому майбутньому наша держава зможе налагодити більш тісніші зв`язки з провідними європейськими країнами і наблизиться до них за рівнем розвитку, що незабаром Україна виконає все обіцяне і процедуру моніторингу над нею припинять.

Висновок

Вступ України до Ради Європи свідчить про її свідомий європейський демократичний вибір, що європейські країни визнали Україну як рівну серед них, яка проголосила політику пріоритету особистості над державою. Співробітництво між Україною і Радою Європи розглядається як вагома складова процесу інтеграції нашої держави до європейських структур, як важливий чинник внутрішніх перетворень.

Важливим досягненням Організації є те, що вона стала відкритою організацією, яка об`єднує переважну більшість європейських націй. Таким чином робить свій вагомий внесок у концепцію неподільної Європи.

Відіграючи важливу роль в інтеграційних процесах на континенті, будучи провідною організацією у галузі захист прав людини, розвитку демократичних інститутів, Рада Європи посідає важливе місце в системі європейських організації.

З огляду на велику кількість європейських конвенцій, які в цілому створюють єдине правове поле в Європі, Рада Європи також відіграє роль своєрідного загальноєвропейського нормотворчого органу.

Членство України в цій міжнародній організації надає їй широкі можливості для більш активного міжнародного співробітництва, створює необхідні умови для гармонізації національного законодавства з міжнародно-правовими актами РЄ, а це значить - і з законодавством країн-членів, тобто правова система України стає більш досконалою.

Процес приведення нашого законодавства у відповідність од європейських стандартів є надзвичайно важливим для України, адже документи Ради Європи після приєднання до них нашої держави стають невід'ємною частиною національного законодавства. Практична користь очевидна - замість укладання низки двосторонніх угод Україна стає стороною багатасторонього договору, який є обов`язковим для держав членів РЄ.

Співробітництво розвивається по багатьох напрямках. Україна є учасником у програмах міжурядового співробітництва РЄ, Спільна програма ЄС та РЄ по наданню допомоги Україні у проведені правової реформи підносить її на якісно новий, вищий ступінь розвитку. Всі ці заходи спрямовані на становлення в Україні правової держави, в якій повною мірою мають дотримуватися принцип верховенства права та забезпечуватися основні права і свободи людини. Вступ до РЄ виводить на новий рівень проблему дотримання прав кожної людини, принципово змінилась правосвідомість населення: нині кожен наш громадянин може звернутися за захистом своїх прав до Європейської комісії та Європейського Суду з прав людини.

Незважаючи на всі проблеми, перед якими зіткнулася наша молода держава, Україна досягла значних успіхів у створені правової системи, спрямованої на зміцнення демократії та захисту прав людини. Але ще потрібен час для досягнення стандартів Ради Європи та розвитку ринкової економіки, яка базувалася б на принципах чесної конкуренції, поваги до закону та боротьби з корупцією.

Все ж, незважаючи на тимчасові труднощі, Україна користується авторитетом в Організації. Я вірю, що в майбутньому існуватиме лише одна панєвропейська інституція, яка охоплюватиме всі країни Європи, і спиратиметься на найбільш інтегровані структури.

В Українському суспільстві формується хибне уявлення про РЄ, як про організацію, яка нам постійно щось нав`язую. Але прийняття всіх законів яких вимагає Організація потрібне насамперед самій Україні. Рада Європи Виступає лише міжнародним механізмом, який здійснює контроль і надає допомогу.

Отже, співробітництво України з Радою Європи має великий потенціал і має динамічно розвиватися й надалі, наближаючи нас до об`єднаної Європи.

Список використаної літератури

1. “Рада Європи. Діяльність та здобутки”.

2. Микола Томенко “Абетка Української політики” (Довідник). Київ “Смолоскип” - 1998

3. “Голос України” 29.06.99

4. “Голос України” 24.06.99

5. “Голос України” 13.05.99

6. “Голос України” 8.04.99

7. “Голос України” 14.09.96

8. “Голос України” 29.09.99

9. “Голос України” 10.10.99

10. “Голос України” 7.10.99

11. “Голос України” 15.07.99

12. “Голос України” 20.07.99

13. “Голос України” 17.06.99

14. “Голос України” 6.04.99

15. “Урядовий Кур`єр” 10.02.99

16. “Урядовий Кур`єр” 24.09.96

17. “Урядовий Кур`єр” 6.05.99

18. “Київські відомості” 30.09.95

19. “Зеркало недели” 4-10.03.95

20. “Международная жизнь” №1, 1999 рік.

21. “Международная жизнь” №4, 1999 рік.

22. “Українське слово” 15.01.98

23. “Політика і час” №5, 1995 рік.

24. “Політика і час” №10, 1995 рік.

25. “Політика і час” №12, 1995 рік.

26. “Право України” №7, 1999 рік.

27. “Право України” №6, 1997 рік.

28. “Віче” №6, 1997 рік.

29. “Вісник” №3, 1995 рік.

30. Декларація “Про державний суверенітет України”.

31. Конституція України.

32. Конвенція з прав людини.

Размещено на Allbest.ru