Для того, щоб більш зрозуміло дати поняття акредитива, наведемо наступне визначення: акредитив - це тверде зобов'язання банка (банка-емітента), видане на підставі доручення свого клієнта-покупця (апліканта, імпортера), виплатити продавцеві товарів або послуг (бенефіціару, експортеру) визначену грошову суму за умови своєчасного подання передбачених в акредитиві документів, що підтверджують відвантаження товару або виконання послуг [10].

При використанні документарного акредитива, контрагенти залучають для забезпечення угоди банк (або банки), щоб розподілити ризики. Тобто банк (банки) виконують роль посередників у розрахунках та (або) організацій, що фінансують. Документарний акредитив не можна назвати просто формою міжнародних розрахунків. Він є досить гнучким фінансовим інструментом, за допомогою якого українські підприємства можуть здійснювати успішні операції на зовнішньому ринку з найменшим для себе ризиком і з ефективним використанням грошових ресурсів [13, 12-13].

Акредитив, згідно зі ст. 3 Правил по акредитивах, за своєю природою є угодою, відокремленою від договору купівлі-продажу або іншого договору, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані і не зобов'язані займатися такими договорами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий договір. Інакше кажучи, платіж у межах акредитива обумовлений виконанням не умов контракта, а умов акредитива [10].

Важливо відмітити, що при операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, але не з товарами, послугами та/або іншими видами виконання зобов'язань, яких можуть стосуватися документи (ст. 4 Правил по акредитивах) [10].

Розвиток міжнародних розрахунків та валютних операцій - актуальне, першочергове завдання сьогодення держави, підприємців та банківської системи України. Оскільки валютні операції можуть приносити не тільки великі прибутки, але й значною мірою сприяти підтримці курсу національної валюти, бути джерелом надходжень до державного бюджету України, сприяти виходу українських банків на міжнародні ринки капіталів. З погляду міжнародних стандартів українські банки є надзвичайно малими. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках не значний. Порядок ліцензування операцій Національним банком згідно поточних і резервних вимог до власного капіталу спричиняє обмеження валютних операцій як на внутрішньому валютному ринку, так і на міжнародному. Це може спричинити закриття малих банків або їх об'єднання, адже міжнародні розрахунки і валютні операції приносять банкам чималі прибутки [25, 87].

Отже, у міжнародних відносинах основною проблемою являється оцінка ділових та фінансових можливостей партнерів, довіра один до одного. Тому дуже часто під час виконання контракту необхідним є забезпечення гарантії третьої сторони на той випадок, коли сторони будуть не взмозі забезпечити виконання визначених за договором зобов'язань.

1.3 Методологія і організація міжнародних розрахунків в Україні

Міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн.

Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових угод.

Основними суб'єктами міжнародних розрахунків являються експортери, імпортери й банки, що їх обслуговують. Вони вступають в певні відносини між собою з приводу руху товаросупроводжуючих документів і поточного оформлення платежів. При цьому головна роль в міжнародних розрахунках належить банкам. В сучасних умовах банки виступають не тільки в ролі посередників між експортерами й імпортерами, але й виконують функції кредиторів, що фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів (в залежності від умов платежу). Банки можуть висувати свої вимоги до умов розрахунку і форм платежу, які експортери й імпортери зобов'язані приймати до уваги.

Як окрема організаційна форма, міжнародні розрахунки існують в умовах грошової системи закритого типу. З метою організації розрахунків юридичних і фізичних осіб з іноземними партнерами держава укладає угоди з іншими країнами про порядок здійснення взаємних розрахункових відносин. Вони можуть проводитися шляхом використання вільно конвертованої валюти (у цьому випадку організація міждержавних розрахунків зводиться до регулювання порядку одержання вказаної валюти юридичними і фізичними особами) або проведення заліку взаємних вимог та зобов'язань - клірингу. У грошовій системі відкритого типу організація міжнародних розрахунків збігається з державним регулюванням валютних відносин.

Слід відзначити, що Українська банківська платіжна система значно відрізняється від Російської більш жорсткою системою валютного регулювання з боку НБУ, наявністю ефективнішої, ніж у Росії, системи електронних платежів, але поряд з цим - вплив банківського капіталу на розвиток економіки України, розвиненість міжнародних розрахунків та фінансового сектору значно менший, ніж у Росії. Наслідки кризи 1998 р. в Росії значно вплинули на розвиток банківської системи України і міжнародних розрахунків, зокрема, спричинивши цілий ряд негативних наслідків для українських банків, хоча український уряд не оголосив свої банки неплатоспроможними за внутрішніми і зовнішніми боргами на відміну від російського [25, 228; 26, 34-42].

Платіжна система України, її взаємозв'язок з міжнародними платіжними системами, ефективність їх роботи є недостатньо дослідженими та удосконаленими. Залишаються досить відкритими питання конфіденційності, безперервності, платіжної дисципліни та безпеки платежів, які є основними питаннями дослідження, сконцентровані на якості і ефективності виконання міжнародних платежів - це одні із ключових елементів сучасної ринкової економіки [24, 36]. Дослідження вищевказаних факторів дає можливість:

- зробити висновки щодо ефективності роботи «шлюзових» банків при здійсненні міжнародних розрахунків;

- оцінити ефективність виконання всіх міжнародних платежів через ЦРП НБУ;

- сприяти підвищенню ефективності та безпеки міжнародних розрахунків шляхом концентрації інформації, тобто створення інформаційних баз даних при Центральній розрахунковій палаті НБУ. Проведення всіх міжнародних розрахунків через ЦРП НБУ, а не через «шлюзові» банки. Піддається сумніву конфіденційність операцій, платіжна дисципліна, комерційна та банківська таємниці вкладів і руху капіталів банків, їх клієнтів, контракти та міжнародні зв'язки. Комерційні банки та їх клієнти, розраховуючись через «шлюзові» банки, мають економію на малому, тобто на комісійних за міжнародні платежі, але втрачають більше - вільний вихід на міжнародний ринок, конфіденційність та ефективність міжнародних операцій, безпеку контрактів, доходів, вплив на рух капіталів та безпеку платежів з метою отримання монопольної позиції і максимальних прибутків [15, 113].

Незалежна Україна значно розширила зовнішньоекономічні зв'язки комерційних банків та підприємств. Незважаючи на спад виробництва, обсяги експортно-імпортних операцій та рух капіталів на міжнародних ринках значно зросли, виникли проблеми взаємоплатежів. Враховуючи зміни, які відбуваються в Українській економіці, назріла необхідність удосконалення платіжної системи України, а саме:

- провести повну сертифікацію програмного забезпечення «Операційний день банку», адже багато з комерційних банків працюють в малозахищеному операційному середовищі, особливо на периферії;

- впорядкувати міжнародні розрахунки юридичних осіб резидентів і нерезидентів України з їхніми зарубіжними партнерами. В даний час такі платежі інколи ще виконуються через кореспондентські рахунки, які мають комерційні банки один в одного, що стає причиною затримання платежів, підвищення рівня ризику, зниження ефективності міжнародних розрахунків, порушення платіжної дисципліни;

- застосовувати форфейтингові операції при експорті товарів у таких випадках: якщо зовнішній контрагент недостатньо кредитоспроможний; якщо він не може мати першокласну гарантію; якщо йому не вигідно надовго вилучати кошти із свого обороту; якщо необхідно захеджувати експортерів від валютних ризиків [24, 52].

Міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн.

Здійснюються міжнародні розрахунки через уповноважені банки, тобто ті банки, що одержали спеціальний дозвіл на виконання відповідних валютних операцій.

Розвиток міжнародних розрахунків та валютних операцій - актуальне, першочергове завдання сьогодення держави, підприємців та банківської системи України. Оскільки валютні операції можуть приносити не тільки великі прибутки, але й значною мірою сприяти підтримці курсу національної валюти, бути джерелом надходжень до державного бюджету України, сприяти виходу українських банків на міжнародні ринки капіталів.

Сучасні платіжні системи України потребують вирішення найбільш серйозних дискутованих проблем у банківському секторі України. Необхідність концентрації у банківському секторі, запровадження нових, приєднання до платіжних систем України міжнародних платіжних систем - це дасть змогу Україні покращити показники економічного піднесення, ефективність банківської системи та безпеку платежів.

Платіжна система України, її взаємозв'язок з міжнародними платіжними системами, ефективність їх роботи є недостатньо дослідженими та удосконаленими. Залишаються досить відкритими питання конфіденційності, безперервності, платіжної дисципліни та безпеки платежів, які є основними питаннями дослідження, сконцентровані на якості і ефективності виконання міжнародних платежів - це одні із ключових елементів сучасної ринкової економіки.

2. Аналіз основних форм здійснення міжнародних розрахунків в Україні

2.1 Розвиток платіжної системи України

Керівники міжнародних платіжних систем оцінюють український ринок, як один з найбільш швидкозростаючих у Східній Європі. Якщо нині за кількістю випущених платіжних карток у цьому регіоні лідирують Словаччина, Росія та Хорватія, то, за їхньою оцінкою, через два роки безумовним лідером стане Україна [31, 57-59].

Міжнародні розрахунки в Україні протягом тривалого часу практично не були предметом наукових досліджень, не враховувались їх характерні особливості, широкі зовнішньоекономічні зв'язки. Українські вчені-економісти питаннями міжнародних економічних відносин та розрахунків майже не займались. Підготовка вчених з цих питань в Україні майже не здійснювалась. Поштовхом до початку цієї багатогранної роботи стали проблеми впровадження міжнародних розрахунків незалежної України, запровадження нових технологій, новітніх інструментів у безготівкові міжнародні розрахунки [38, 24-25.].

За даними Національного банку України, в Україні членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем є 77 банків (близько 49% їхньої загальної кількості) [76].

Включення комерційних банків України в світову систему міжнародних розрахунків відбувається водночас з їхньою адаптацією до ринкових реформ в Україні, зокрема, шляхом активізації і диверсифікації міжнародних торгових розрахунків. Ці два процеси ідуть на основі посилення конкуренції комерційних банків України з іноземними і транснаціональними банками як всередині країни, так і на міжнародному ринку приватних капіталів.

Українські банки 2007 року в порівнянні з 2006 роком збільшили кількість емітованих платіжних карток майже вдвічі - з 3,251 млн до 6,325 млн штук.

За даними Нацбанку України, кількість міжнародних карток в 2007 році збільшилася проти 2006 року на 2,620 млн (до 4,870 млн), внутрішньодержавних - на 0,454 млн (до 1,455 млн) [66, 34].

В 2007 році українські банки збільшили кількість емітованих карток Maestro на 164% (до 2,078 млн), MasterCard - на 109% (до 134 тис.), карток системи Visa Int. - в 2,7 разу (до 2,7 млн), карток Національної системи масових платежів (НСМЕП) - більш як у 8 разів (до 132 тис.) [66, 35].

Питання переказу коштів в інше місто чи за кордон актуальне майже для кожної сім'ї. У когось за кордоном чоловік чи дружина, у когось - дитина навчається в іншому місті чи в іншій країні. У такому випадку у пригоді стануть саме грошові перекази, які у відділеннях можна не лише отримати, а й відіслати.

ПриватБанк пропонує таку послугу за кордон та в Україні за десятьма типами переказів: за допомогою міжнародних систем («Вестерн Юніон», Travelex, MoneyGram, «Анелик»), за допомогою внутрішньої системи PrivatMoney. Вона дозволяє переказувати кошти в межах нашої країни і за кордон за тарифами значно нижчими від інших систем. Переказати гроші в Україну і за кордон можна на основі укладених між ПриватБанком та банками-кореспондентами («Сбербанк РФ», «ЗапСибКомБанк», «Уралвнешторгбанк», «Почта России») договорів [76].

У ВАТ «Банк Універсальний» серед міжнародних систем грошових переказів діє всім відома «Вестерн Юніон». Альтернативою їй стала міжнародна система грошових переказів «Анелик». Вона особливо популярна та поширена в країнах СНД, менш поширена в Європі. Отримати переказ за цією системою можна у вказаному відправником пункті «Анелик», мережа яких досить розгалужена. Також переказати кошти за кордон чи отримати їх звідти можна за допомогою системи міжнародних розрахунків SWIFT. У цьому випадку потрібно знати банківські реквізити одержувача [76].

Для переказу коштів по Україні «Банк Універсальний» пропонує скористатись системою швидких грошових переказів SOFT або ж звичайним банківським переказом [76].

Відправник сплачує комісію, коли здійснює переказ. Виплата переказу проводиться безкоштовно. Сума комісії за відправку залежить від системи, яку обирає відправник для здійснення переказу. Загалом витрати на переказ залежать від умов, укладених угод між банками-агентами та «ПриватБанком», а також від виду переказу (по Україні чи міжнародний) [20, 23-25].

За відправлення переказу згідно з межами нашої країни за системою PrivatMoney комісія складає три відсотки від суми переказу. За всіма іншими міжнародними системами комісія в «ПриватБанку» така ж, як і у всіх банках.

Валюта, у якій можна переказати гроші, залежить від системи переказів. Найчастіше перекази здійснюються у гривнях, доларах США та євро. Хоча за переказами «Страна Экспресс» та «Почта России» отримати надіслані гроші можна і у російських рублях [76].

За системою грошових переказів «Вестерн Юніон» кошти можна отримати через 15 хвилин після їх відправлення. Вартість переказу залежить від його розміру та визначається згідно зі встановленою «Вестерн Юніон» тарифною сіткою. Скориставшись системою SOFT, кошти також будуть доступними через 15 хвилин після їх відправлення. Вартість переказу залежить від його розміру та валюти і становить 0,8-3,5% від суми переказу [76].

Щоправда, певні види переказів потребують більше часу для «доправки». Так, від переказів із відділень Пошти Росії та Vigo - через 1-24 години. Переказані за системою «Анелик», кошти можна отримати упродовж однієї доби після їх відправлення. Коштує послуга здебільшого три відсотки від суми переказу за будь-якого його розміру. Термін, через який можна отримати гроші, відіслані за системою міжнародних розрахунків SWIFT, залежить від виду валюти і в середньому становить добу-дві. Вартість послуги - 0,25% від суми переказу, але не менше 50 грн [20, 23-25].

Можна здійснити переказ коштів у розмірі до тисячі доларів США без підтверджувальних документів протягом однієї доби. При розмірі більше згаданої суми необхідно надати підтверджувальні документи. Точніше сума залежить від мети переказу. Власне ці питання чітко регулюються законодавством України [48, 14].

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 р. і на сьогодні в цілому задовольняє вимоги та потреби банківської системи України. Однак ця система розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, що не відповідає сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, а відтак вона не може забезпечити в майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та належний рівень захисту інформації.

Система електронних міжбанківських розрахунків України - цілісна система, що базується на архітектурі «клієнт - сервер», призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найзручнішій для конкретного користувача формі (on-line режим, кліринг тощо) та для моніторингу кореспондентських рахунків банківських установ України [42, 53].

Основними завданнями системи є:

- удосконалення монетарної політики, яку провадить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

- забезпечення виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків, передбачених «Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»;

- усунення необхідності вести кореспондентські рахунки банківських установ у кожному регіональному управлінні НБУ;

- скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розрахунків;

- різке прискорення обертання грошових коштів;

- підвищення рівня безпеки системи міжбанківських розрахунків;

- задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

- розширення спектра послуг для користувачів;

- удосконалення і посилення процедур внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

зменшення вартості банківського посередництва через оптимізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем;

організація взаємодії платіжної системи з процесинговими центрами системи масових електронних платежів, із системою обігу цінних паперів, з іншими платіжними системами (наприклад, SWIFT) тощо [60, 24].

Система електронних міжбанківських розрахунків складається з таких компонентів:

- система моніторингу рахунків (СМР) - підсистема, яка призначена для централізованого ведення і моніторингу кореспондентських рахунків комерційних банків у Національному банку України;

- система термінових переказів (СТП) - підсистема для обслуговування платежів великими сумами і термінових платежів у режимі реального часу;

- система клірингових розрахунків (СКР) - підсистема для здійснення платежів малими сумами в пакетному режимі.

Основними факторами, що визначають потрібні кількісні та якісні показники системи, є:

- поточна завантаженість СЕП;

- перспективи економічного розвитку України;

- можливість інфляції;

- тенденція переходу від готівкових форм розрахунків до безготівкових;

- оцінка досвіду інших країн, що розвиваються, щодо динаміки розвитку міжбанківських розрахунків.

Основними орієнтовними кількісними показниками системи електронних міжбанківських розрахунків є:

- кількість кореспондентських рахунків в СМР 3 000;

- кількість абонентів у СТП 1 000;

- кількість абонентів у СКР 3 000;

- кількість трансакцій у день у СТП 100 000;

- кількість трансакцій у день у СКР 1 000 000.

Система виконує оброблення всіх видів платіжних документів, міжбанківський обмін якими автоматизований [77].

Існують обмеження на види платіжних документів, які приймаються до системи від різних категорій користувачів. Ці обмеження мають на меті забезпечення ліквідності та мінімізацію системного ризику.

В основу бухгалтерської моделі покладено принципи:

- централізованого ведення кореспондентських рахунків банків та їхніх установ;

- здійснення початкових платіжних трансакцій в межах поточного залишку коштів на кореспондентському рахунку;

- надання різноманітних моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку банку та групі його установ [62].

Надається широкий спектр засобів керування Національним банком України кореспондентськими рахунками банків та їхніх установ, включаючи:

- засоби визначення лімітів овердрафту кореспондентського рахунку, які варіюються стосовно засобу виконання платіжної трансакції (у режимі реального часу в СТП або в пакетному через СКР), до банківської установи або групи установ, за якою закріплено кореспондентський рахунок, тощо;

- засоби інформування Національного банку України про стан кореспондентських рахунків (у СМР) і про динаміку їхніх змін (за інформацією як із СТП, так і з СКР);

- засоби надання юридичній особі - учаснику розрахунків можливостей керувати лімітами виконання розрахунків підпорядкованих їй банківських установ тощо.

Основні принципи організації системи (провідна роль Національного банку України, склад учасників розрахунків, їхні права та обов'язки, організація експлуатації) є продовженням принципів організації СЕП [74, 69-71.].

Функціями системи моніторингу рахунків є:

- централізоване ведення кореспондентських рахунків юридичних осіб;

- відображення на кореспондентських рахунках трансакцій, які виконуються через СТП та СКР;

- централізоване ведення нормативно-довідкової інформації платіжної системи в цілому;

- надання юридичній особі можливостей керування своїми філіями;

- здійснення доступу інших підсистем та завдань до інформації, яка зберігається в СМР;

- довідкові функції [72, 45-46].

Ефективність роботи платіжної системи загалом визначається політикою НБУ щодо підтримання резервів і керування ризиком.

Система надає НБУ великий діапазон засобів централізованого керування проведенням розрахунків, основні інструменти якого зосереджені в СМР. Система міжнародних розрахунків приймає від уповноважених осіб і надає іншим підсистемам розрахунків керівну інформацію для організації проведення розрахунків. Всі механізми локального керування розрахунками містять в собі як одну з інформаційних компонентів інформацію, отримувану з СМР.

У ролі об'єктів моніторингу розглядаються як кореспондентські (розрахункові) рахунки, так і резервні рахунки комерційних банків. НБУ має засоби для підвищення ефективності використання обмежених сальдо при розрахунках, зокрема, існують механізми надання частини резервного фонду для виконання платежів, переміщення коштів між рахунками (субрахунками) для підтримання ліквідності тощо [46, 112].

Система термінових переказів призначена для виконання платіжних трансакцій банком - відправником у режимі реального часу.

Головні завдання - виконання основної функції розрахунків за умови мінімального системного ризику, швидкість і надійність розрахунків.

Система переказів коштів у режимі реального часу виступає кінцевою розрахунковою ланкою для переказування значних сум на великих фінансових ринках, які функціонують у різноманітних валютах.

Система гарантує приймання початкової платіжної трансакції, якщо платіжне доручення відповідає вимогам законності та покривається наявним сальдо або кредитом [45, 5].

Приймання/відхилення платежу у системі здійснюється залежно від такої інформації, що отримується в режимі реального часу з підсистеми СМР:

- відсутність заборони на виконання початкових платіжних трансакцій конкретним банком - відправником;

- наявність достатньої суми коштів на кореспондентському рахунку;

- виконання обмежень, установлених юридичною особою - власником коррахунку на початкові платіжні трансакції конкретного відправника.

Функції програмно-технічного комплексу центрального вузла:

- безпосередній зв'язок у режимі реального часу з СМР для отримання інформації про поточний стан кореспондентських рахунків та для відображення виконуваних трансакцій на відповідних рахунках;

- ведення баз даних трансакцій;

- довідкова служба.

Функції програмно-технічного комплексу банку учасника:

- емуляція віддаленого терміналу програмного комплексу центрального вузла системи для підготовлення оператором початкових платіжних трансакцій. Надання інформації, що відповідає проведеній трансакції, в ОДБ банку;

- приймання з ОДБ банку початкових платіжних трансакцій з емуляцією підтвердження для ОДБ про прийняття трансакції до системи;

- надання відповідних платіжних трансакцій, передавання їх до ОДБ банку з емуляцією для СТП повідомлення про отримання певної трансакції банком;

- надання інформації банку про поточний стан його рахунку, виконані проведення тощо;

- довідкові функції [76; 77].

Система клірингових розрахунків призначена для виконання великої кількості окремих платежів за певний період часу з малою величиною питомих витрат. Більшість трансакцій не мають термінового характеру. Суми трансакцій відносно невеликі. Ця підсистема орієнтована переважно на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм під час здійснення простих економічних операцій [62].

СКР проводить періодичний взаємозалік платіжних документів учасників із визначенням чистого сальдо. Система взаємозаліку забезпечує виконання значного обсягу платежів за відносно низького рівня ліквідності.

Для запобігання затримання платежів, а також з метою усунення необхідності резервувати великі кошти на рахунках у Національному банку України, банкам надаються засоби урівноваження між ефективністю розрахунків та ризиком. НБУ сприяє зниженню ризику для клірингової палати, забезпечуючи достатні залишки на рахунках учасників, і водночас підвищує ефективність розрахунків, надаючи учасникам тимчасові кредити. Для цього в СКР існує механізм визначення в квазі-реальному часі додаткових лімітів овердрафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників розрахунків та інших обставин, як засобами власне СКР, так і засобами СМР [67, 3-5].

Функції програмно-технічного комплексу Центральної розрахункової палати:

- обмін контрольною інформацією між СМР та ЦРП;

- звірка та квитовка міжобласних оборотів та контрольної інформації, що знаходиться в ЦРП та СМР;

- організація інформаційно-пошукової системи;

- довідкові функції.

Програмно-технічний комплекс регіональної розрахункової палати призначений для посеансного оброблення платіжних документів у пакетному режимі. Регіональна палата виконує розрахунки між своїми учасниками і здійснює зв'язок з іншими розрахунковими палатами.

Функції програмно-технічного комплексу регіональної розрахункової палати:

- організація посеансних клірингових розрахунків;

- посеансний зв'язок із СМР для відображення в СМР проведених розрахунків;

- посеансний зв'язок із СМР для отримання інформації про обмеження, встановлені для учасників розрахунків, та поточний стан кореспондентських рахунків;

- довідкова служба.

Початкові платіжні документи надаються учасниками розрахунків до регіональної розрахункової палати згідно з місцезнаходженням учасника.

У регіональній розрахунковій палаті передбачається проводити 5 - 20 сеансів протягом банківського операційного дня. Кількість сеансів та періодичність розрахунків залежать від поточних потреб і можуть варіюватися.

Оброблення платежів виконується в порядку надходження, інших пріоритетів немає. Обмеження на приймання початкових платіжних документів від учасників визначаються на підставі інформації, переданої з СМР, і поточного залишку на технічному рахунку, який ведеться в РРП і відображає поточні операції учасника в СКР в режимі реального часу та стан кореспондентського рахунку (субрахунку) в СМР на момент останнього сеансу зв'язку з СМР [74, 70].

За підсумками сеансу виконується багатосторонній взаємний залік. Чисте сальдо, визначене за підсумками сеансу для кожного учасника розрахунків, відображається в режимі реального часу в СМР.

Відповідні платіжні документи надаються учасникам розрахунків за підсумками сеансу в пакетному режимі. Пакети міжобласних платежів у такий самий спосіб транспортуються у відповідні регіональні розрахункові палати.

Створення СКР планується на основі поступового еволюційного перетворення існуючої СЕП.

Системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності. Обмін платіжними документами між банківською установою та розрахунковою палатою СЕП спроектований та реалізований у такий спосіб, щоб забезпечити повний та прозорий контроль за проходженням документів, уникнути викривлення та підроблення платіжних документів, тобто забезпечити високий рівень надійності розрахунків. Це висуває певні вимоги до технології оброблення електронних платежів всередині банківської системи та її взаємодії з СЕП. Природно, що технологія проведення електронних платежів всередині банку має узгоджуватися з принципами функціонування СЕП та технологією оброблення платежів у ній [76].

За станом на 1995 р. в Україні існувало понад 200 різних систем «Операційний день банку». Мало місце використання так званих піратських (тобто викрадених) копій. Деякі розробники не приділяли належної уваги питанням інформаційної безпеки, надійності системи, дотримання технології роботи в СЕП. Після розроблення та впровадження СЕП як загальнодержавної системи міжбанківських розрахунків стало нагальною потребою підняття загального рівня систем автоматизації внутрішньобанківської діяльності, особливо щодо проведення банком електронних платежів.

Національний банк України висунув ряд вимог до програм автоматизації роботи банку - учасника СЕП. Дотримання цих вимог має забезпечити:

- систематизацію механізмів обміну платіжними документами між банками - учасниками СЕП та СЕП;

- цілісність та інформаційну безпеку стикування ОДБ з СЕП;

- надійність сукупного функціонування СЕП та ОДБ;

- усунення небезпеки втручання в систему електронних платежів персоналом банку;

- розширення спектра інформаційних послуг СЕП. Вимоги до ОДБ розрізняються за такими групами:

1) вимоги щодо технологічної реалізації інтерфейсу ОДБ з АРМ_3 СЕП;

2) вимоги щодо інформаційної безпеки підготовки міжбанківських платежів у середовищі ОДБ;

3) вимоги щодо внутрішньої інформаційної безпеки банку;

4) вимоги щодо інформаційної безпеки системи «клієнт - банк» [62].

З 1 жовтня 1995 р. комісія департаменту інформатизації НБУ виконує експертні оцінки програмного забезпечення банків - учасників СЕП з метою встановлення відповідності вимогам Національного банку. У комісію входять розробники СЕП, фахівці з питань захисту інформації, представники служби експлуатації. Під час проведення експертної оцінки розглядається технологія оброблення платежів всередині банку, організація взаємодії ОДБ із СЕП, аналізується рівень захисту платіжних документів від несанкціонованого втручання персоналом банку тощо.

За результатами розгляду банківських систем розробникам надаються поради щодо їх удосконалення. Системи, що дістали позитивну експертну оцінку, мають свідоцтво про відповідність вимогам НБУ. У разі, коли надана на експертну оцінку система не задовольняє вимогам НБУ, розробникам надаються конкретні рекомендації щодо її виправлення, і після доопрацювання така система має пройти повторну експертну оцінку [62; 74, 69].

Виконання експертних оцінок значно підвищило загальний рівень систем автоматизації банківської діяльності в Україні, стабільність та надійність функціонування банківської системи в цілому. Позитивні наслідки цього відчувають як банки-учасники СЕП, так і Національний банк України.

Система «клієнт-банк» в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема, СЕП). Тому до систем «клієнт-банк» висувається ряд вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних із СЕП, надання мінімального набору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо [30, 11-13].

В Україні вже існують системи «клієнт-банк», які є невід'ємною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дає змогу не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію виконання всіх фінансових операцій підприємства [35, 12].

Архітектура кожної конкретної системи «клієнт-банк» та специфіка технології її роботи перебувають у досить широкому діапазоні. В Україні, розроблення та впровадження систем «клієнт - банк» тільки починається. Тому в найближчі роки очікується різке зростання як кількості клієнтів, що користуватимуться цим сучасним видом послуг, так і рівня програмно-технічних розробок таких систем [35, 14].

«Двигуном» емісії нових карток в Україні, як і раніше, залишається укладення договорів на зарплатне обслуговування з корпоративними клієнтами, і ця тенденція збережеться рівно настільки, наскільки буде містким ринок зарплатних карток. В Україні близько 20 млн. найманих працівників і менш як 5 млн карток, тому навіть з тенденцією щорічного подвоєння на три роки роботи вистачить. Ця тенденція збережеться і після того, як кожен український службовець або робітник матиме картку, просто вона зазнає якісних змін [31, 57-59]. Сьогодні ми вже це спостерігаємо: ті програми, які кілька років розвиваються на основі дебетових карток, доповнюються револьверними, кредитними, привілейованими картками для тих категорій клієнтів, яким видавати таку картку банки вважають прийнятним з погляду ризиків, ціни продукту. Якісного стрибка ми чекаємо в середньостроковій перспективі, а поки що український ринок розвивається екстенсивно.

Успішний розвиток експортних операцій в Україні значною мірою залежить від розробки та впровадження новітніх платіжних систем, новітніх платіжних інструментів безготівкових міжнародних розрахунків [66].

Міжнародні розрахунки підприємств, що здійснюють експортно-імпортні операції, являють собою систему сучасних платіжних безготівкових інструментів, завдяки яким здійснюються міжнародні платежі через банківську систему між зовнішньоекономічними контрагентами за грошовими вимогами і зобов'язаннями.

Міжнародні розрахунки переплітаються з обміном валют і наданням кредиту зовнішньоторговельними партнерами один одному. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі, пов'язані із зовнішньою торгівлею, послугами, кредитами, інвестиціями [67, 8-12].

Дослідження та аналіз сучасного стану економіки та експортно-імпортних операцій свідчить, що їх подальший розвиток і удосконалення залежать від стабільності національної валюти, високої конкурентоспроможності української економіки, досконалості економічних та законодавчих актів, захищеності виробника, помірних податків, активного просування та прозорості економічних реформ, високої оцінки важливості макроекономічної політики, активного розв'язання ключових проблем ринкових та структурних перетворень [12, 49].

Відставання економічних реформ у нашій державі надзвичайно ускладнює проблему розвитку платіжних систем України та міжнародних розрахунків зокрема.

Економічні реформи в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, розпочалися з лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, що мало негативні наслідки. Основними рисами зовнішньоторговельної політики були запровадження досить жорсткого експортного і ліберального імпортного режимів. До експортних обмежень входили: спеціальний режим торгівлі, експортні квоти, ліцензування товарів, що скоротило виробництво та обмежило вихід українських товарів на міжнародні ринки, сприяло відпливу капіталу за кордон [26].

Імпортна політика відрізнялась відносною простотою і ліберальністю. Рівні тарифів були невисокими, а структура - порівняно вузькою. Занижений курс національної валюти України створював невидимі бар'єри на шляху імпорту, збільшувалися витрати на закупівлю імпортної продукції, відбувався неринковий розподіл валюти. Політика лібералізації імпорту мала як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку вона сприяла зменшенню дисбалансу між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку, була стимулом для покращення якості вітчизняних товарів; з іншого боку - ускладнювала реалізацію продукції вітчизняного виробництва, що затягнуло процес відновлення і знизило прибутковість та ефективність багатьох підприємств України, наслідок - криза платежів [34, 59].

Світовий досвід свідчить, що країни з невизначеною макроекономічною політикою і перспективами не можуть забезпечити господарства ефективними платіжними системами та контролем за міжнародними розрахунками, навіть застосовуючи жорстке валютне регулювання та обмеження з боку центрального банку. Валютне регулювання та обмеження будуть ефективними, якщо розміщення капіталу в національну економіку буде переважати над його експортом за кордон.

У системі карткових електронних міжнародних розрахунків питання збереження банківської комерційної таємниці дуже важливе. Карткова платіжна система TOPAZ гарантує конфіденційність, ефективність і безпеку міжнародних платежів [36; 68, 11-14].

Отже, в даний час платіжна система України є ще не досить розвиненою, хоча керівники міжнародних платіжних систем оцінюють український ринок як один з найбільш швидкозростаючих у Східній Європі.

Відбувається включення комерційних банків України в світову систему міжнародних розрахунків водночас з їхньою адаптацією до ринкових реформ в Україні, зокрема, шляхом активізації і диверсифікації міжнародних торгових розрахунків.

Система електронних міжбанківських розрахунків України - цілісна система, що базується на архітектурі «клієнт - сервер», призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найзручнішій для конкретного користувача формі (on-line режим, кліринг тощо) та для моніторингу кореспондентських рахунків банківських установ України.

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 р. і на сьогодні в цілому задовольняє вимоги та потреби банківської системи України. Однак ця система розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, що не відповідає сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, а відтак вона не може забезпечити в майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та належний рівень захисту інформації.

2.2 Аналіз динаміки і структури операцій по міжнародним розрахункам в Україні

Значне місце в процесі створення реальних ринкових умов господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізму проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, що вироблені міжнародною практикою, є свого роду захисними засобами від валютних ризиків і розділяються між собою по механізму, ступеню гарантованості і форми участі в розрахунках банків.

Найбільше розповсюдження в сучасних умовах отримали два основних їх засоби. Це торгові розрахунки на умовах негайного платіжа і оплати в розстрочку. Крім того, нерідко виділяються ще дві додаткові платіжні умови - комбінований платіж і кредит з опціоном негайного платежу. Проте, виділення двох останніх умов в самостійні умови платіжа недоцільно, оскільки вони є лише похідними від основних платіжних умов.

Популярність міжнародних карток буде підтримувати ринок пластикових карт. Більшість емітованих карток в Україні мають логотипи VISA і Europay. Всього міжнародних карток було випущено більше 2 млн. штук. І близько 30 банків, що їх випускають стануть поступово переводити своїх теперішніх і майбутніх клієнтів на обслуговування саме міжнародними картками. Інтерес українських банків до міжнародних карткових систем не випадковий. Випуск таких карток дозволяє інтегруватися в світову систему банківських послуг, підняти діловий імідж банку, завоювати ринок і привернути клієнтуру. Участь в міжнародній картковій системі дає можливість опанувати новими банківськими технологіями, використовувати світову інфраструктуру для здійснення розрахунків в глобальних масштабах.

Для клієнтів використання міжнародних платіжних карток безпечніше і зручніше: з ними можна поїхати куди завгодно і при цьому не думати про покупку дорожніх чеків, оскільки всі банки, що випускають міжнародні карти, мають високий рейтинг АУБ і міжнародні сертифікати.

Українські банки обслуговують картки банківських установ зарубіжних країн: «Diners Club» (США); «STBCard», комерційний банк «Кредо-банк», «Менатеп», «Оптимум» тощо. На початку 1996 року міжнародну платіжну систему Visa International Service Association були прийняті шість українських банків (ПІБ «ПриватБанк», «Градобанк», «ПриватБанк» «Аваль», Перший український міжнародний банк), а в Europay International (ще ряд банків, які розпочали випуск та обслуговування пластикових карток міжнародних систем («Аваль», «Приватбанк», Перший український міжнародний банк, «Україна», «Перкомбанк»). Найпоширеніша операція - це послуги, пов'язані з видачею готівки. Поки що Нацбанк України заборонив банкам-нерезидентам здійснювати обслуговування з-за кордону для вищезгаданих систем, що повністю відповідає як правилам цих платіжних систем, так і національному законодавству. Стосовно обслуговування карток платіжних систем Diners Club, JCB, American Express такої заборони немає [59, 158].

Перераховані вище чинники забезпечують екстенсивне зростання на ринку платіжних карт. Проте паралельно банками (перш за все, лідерами в даному сегменті фінансових послуг) ведеться цілеспрямована робота по вдосконаленню сервісного обслуговування. При цьому банки постійно вводять для своїх клієнтів якісно нові послуги.

Наприклад, «Приватбанк» запропонував безпечні розрахунки через Інтернет (для власників міжнародних пластикових карт); банк «Аваль» надав утримувачам платіжних карток, підключених до проглядання виписки on-line на корпоративному сайті банку, можливість контролю за рухом засобів на карткових рахунках на корпоративному сайті в режимі реального часу; Перший український міжнародний банк (ПУМБ) освоїв випуск нового вигляду пластикової карти (Visa TravelMoney Cash Passport) і надав своїм клієнтам послугу з придбання електронних ваучерів доступу в Інтернет і послуг IP_телефонії (телефонній компанії «Фарлеп») через власну мережу банкоматів; банк «Надра» упровадив систему видачі наявних доларів США через банкомати для утримувачів платіжних карт, чиї рахунки відкриті в іноземній валюті, а також утримувачів карт, емітованих банками-нерезидентами; «Правекс-банк» вийшов на ринок з платіжними картами MasterCardElectronic [44, 5].

Загалом по Україні станом на 21 квітня 2008 року зареєстровано 198 банків. На сьогодні 175 банків мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських валютних операцій (додаток А).

Серед провідних банків, які здійснюють міжнародні розрахунки - закрите акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», відкрите акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Національний стандарт», акціонерно-комерційний банк «Правекс-Банк», акціонерний комерційний банк «ІнтерБанк», акціонерний банк «Факторіал-Банк», банк «Фінанси та Кредит», банк «Юнекс» та багато інших.

В кваліфікаційній роботі ми розглянемо динаміку та структуру операцій по міжнародним розрахункам по трьох банках України, зокрема, за даними акціонерного комерційного банку «Київ», акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСіббанк», акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» за 2005-2007 роки.

Таблиця 2.1. Структура міжнародних розрахунків по експортно-імпортним операціях ибанку «Київ»

Як бачимо з таблиці 2.1, кількість операцій по міжнародним розрахункам банку «Київ» має тенденцію до збільшення. Так, спостерігається значне зростання експортних та імпортних операцій банку. Набільшу питому вагу в ескпортно-імпортних операціях займають міжнародні розрахунки у формі переказів.У 2006 році кількість експортних операцій банку зросла на 3065 тис. грн., що відбулося за рахунок збільшення акредитивнох форми розрахунків - на 100 тис. грн., переказів по інкасо - на 65 тис. грн., банківських переказів - на 2900 тис. грн. В структурі ескпортно-імпортних операцій банку саме банківські перекази мають найбільшу питому вагу. Зростає у 2006 році кількість імпортних операцій банку на 34222 тис. грн., в основному, за рахунок збільшення банківських переказів - на суму 34040 тис. грн.

Кількість експортних операцій банку у 2007 році порівняно з 2006 роком зросла на 669967 тис. грн. Це відбулося, головним чином, за рахунок збільшення кількості переказів банку.

Відбувається збільшення імпортних операцій - на 35547 тис. грн. - за рахунок зростання кількості переказів 3512 тис. грн., акредитивів - на 358 тис. грн. та на 69 тис. грн. по інкасо.

Таблиця 2.2. Структура міжнародних розрахунків по експортно-імпортним операціях «Укрсіббанку»

Структура та динаміка експортно-імпортних операцій «Укрсіббанку» (таблиця 2.2) показує, що кількість таких операцій невпинно зростає. Найбільшу питому вагу в ескпортно-імпотрних операціях займають міжнародні розрахунки у формі переказів.

Дані таблиці свідчать про те, що з року в рік відбувається збільшення кількості експортно-імпортних операцій банку. Як бачимо, у 2006 році за рахунок збільшення банківських переказів зростає кількість експортних операцій на суму 2026 тис. грн., імпортні операції також збільшуються за рахунок зростання банківських переказів. Вони зросли на 24120 тис. грн.

Кількість експортних операцій банку у 2007 році порівняно з 2006 роком зросла на 43105 тис. грн. Це відбулося, головним чином, за рахунок збільшення кількості переказів банку - на 42844 тис. грн.

Збільшується кількість імпортних операцій - на 16236 шт. - головним чином, за рахунок значного зростання кількості переказів - на 42844 тис. грн.

Загалом, в структурі операцій по міжнародних розрахунках банківські перекази займають найбільш питому вагу.

Таблиця 2.3. Структура міжнародних розрахунків по експортно-імпортним операціях «Укрсоцбанку»

Структура та динаміка експортно-імпортних операцій «Укрсоцбанку» показує, що кількість таких операцій з року в рік зростає.

Набільша питома вага в ескпортно-імпотрних операціях належить міжнародним розрахункам у формі переказів.

2006 рік характеризується незначним зростанням кількості експортних операцій банку, які зростають на 4321 тис. грн. Це зростання відбувається через збільшення кількості банківських переказів, які зростають на суму 3630 тис. грн.

Імпортні операції також мають тенденцію до збільшення. Як бачимо, у 2006 році їх кількість зростає на 40334 тис. грн. Це відбувається за рахунок зростання: розрахунків у формі акредитивів - на 64 тис. грн., у формі інкасо - на 270 тис. грн., у формі банківських переказів - на 40 000 тис. грн.

Кількість експортних операцій банку у 2007 році порівняно з 2006 роком також зросла на 63742 тис. грн. Це спричинилось, головним чином, за рахунок збільшення кількості переказів банку - на 62970 тис. грн.

На 48550 тис. грн. у 2007 році збільшується імпорт банку, що також спричинено зростанням, головним чином, міжнародних розрахунків у формі переказів.

Отже, як показав аналіз динаміки та структури трьох банків, перевагу по міжнародним розрахункам банки надають такій формі розрахунків як переказ. За три роки спостерігається невпинна тенденція до збільшення операцій по міжнародним розрахункам в українських банках, що позитивно характеризує розвиток нашої економіки.

Останнім часом спостерігається тенденція до широкого використання платіжних карток та вдосконалення сервісного обслуговування. Це дозволить завоювати ринок та інтегруватися в світову систему банківських послуг.

2.3 Особливості проведення міжнародних розрахунків в «Комерційному банку «ПриватБанк»

«ПриватБанк» - одна із найнадійніших установ в Україні. Свою діяльність він розпочав у березні 1992 року. За роки своєї діяльності «ПриватБанк» став сильним універсальним банком, який займає перші позиції на фінансовому ринку України. За обсягом послуг, наданих клієнтам, ПриватБанк займає такий рівень, як і Європейські банки. При цьому банк знаходиться у стані динамічного пошуку та освоєння нових банківських продуктів [80].

«ПриватБанк» був зареєстрований як комерційний банк з обмеженою відповідальністю.У 2000 році він був реорганізований в закрите акціонерне товариство. Банк здійснює свою діяльність відповідно до ліцензії Національного банку України (НБУ) з березня 1992 року. Основна діяльність банку включає надання банківських послуг юридичним і фізичним особам на території України.

Банк має 49 філій в Україні. Крім цього, Банк має філію на Кіпрі, представництва в Алматі (Казахстан), Кишиневі (Молдова) та в Москві (Росія).

На міжбанківському валютному ринку «ПриватБанк» здійснює наступні операції:

- приймає участь у Торговій сесії по валютах 1_ої та 2_ої груп Класифікатора НБУ;

- на міжнародному валютному ринку з валютами 1_ої та 2_ої груп Класифікатора НБУ;

- з готівковою валютою;

- з банківськими металами.

«ПриватБанк» має найбільшу кількість кореспондентських рахунків серед українських банків як з банками-резидентами, так і нерезидентами. Добре розвинута мережа коррахунків забезпечує максимально швидке проведення розрахунків з контрагентами - резидентами та нерезидентами.

Станом на 31.12.2007 року загальна кількість лоро і ностро рахунків склала понад 500. Кореспондентські рахунки «ПриватБанку» відкриті в 54 банках 26 країн, у т.ч. у 3_х банках США (3 рахунки) і в 13 банках країн-членів Євросоюзу (37 рахунків).

На кінець 2007 року банк обслуговував:

- 713 669 рахунків юридичних осіб (у тому числі 237 041 карткових рахунків),

- 14 627 667 рахунків фізичних осіб (у тому числі 13 021 841 картковий рахунок),

- 214 282 користувача системи Інтернет-банкінгу Приват_24

Загальна кількість емітованих карток на кінець 2007 року склала 13 258 882 штуки. Система обслуговування пластикових карток включала 4 222 банкомати та 38 590 POS_терміналів.

Для забезпечення проведення клієнтами банку зовнішньоекономічних операцій банк здійснював операції з купівлі та продажу іноземної валюти. Обсяг таких операцій в об'ємах зріс на 45 відсотків. Протягом 2007 року «ПриватБанк» активно проводив операції із залучення та розміщення іноземної валюти на міжбанківському ринку України, а також здійснював конверсійні операції.