Група нових індустріальних країн Азії неоднорідна за своїм складом. Її ядро складають так звані нові індустріальні країни -- Південна Корея, Сянган (Гонконг), Тайвань і Сінгапур, що стали на шлях експортоорієнтованого росту в 60-х роках. Бурхливий розвиток експорту в даній групі держав спирався на стійкі і високі темпи внутрішнього економічного росту (7% у рік у середньому за останнє десятиліття). Структурні зрушення у внутрішній економіці в процесі індустріалізації обумовлювали прогресивні зміни в товарній структурі експорту. Так, якщо в 1955 р. 80% експорту Південної Кореї складали сировинні товари, то в 1999 р. основними статтями її експорту були: продукція електромашинобудування (20,8%), текстиль, одяг і взуття (22,7), автомобілі (6,6), продукція хімічної і фармацевтичної промисловості (7,1), комп'ютери й оргтехніка (4), засоби зв'язку (6,7), судна (5,6%).

Новим явищем у 90-і роки став зростаючий вплив на міжнародні товарні потоки інтеграційних процесів в Азії -- близько 1/3 експорту країн, що розвиваються, Східної Азії направляється в інші держави даного регіону (якщо врахувати їхню торгівлю з Японією, те цей показник зростає до 1/2). У найближчому майбутньому Японія збереже своє значення як джерело інвестицій і важливого ринку збуту для промислової продукції азіатських нових індустріальних країн. Особливість 90-х років -- більш швидкий ріст торгівлі між країнами, що розвиваються, ніж між промислово розвитими державами. У результаті вартість експорту нових індустріальних країн Азії в 1999 р. перевищувала вартість експорту США і Японії і була лише дещо нижча, ніж у країн ЄС (без обліку внутрірегіональної торгівлі).

Таким чином, провідна роль у світовій торгівлі товарами належить трьом центрам світового господарства -- США, країнам ЄС та Японії, -- на які припадає близько 60% світового експорту й імпорту. Причому біля половини світового товарообігу припадає на «велику сімку» (США, Канада, Японія, Франція, Великобританія, Німеччина й Італія) провідних промислово розвинутих країн.

3.2 Зовнішня торгівля України

Україна є членом ООН і входить до світового співтовариства. Це позначає, що вона визнає і виконує статут ООН, міжнародне право, які регулюють міждержавні відносини, в тому числі і економічні. Міжнародні економічні відносини мають для економічного розвитку України істотне значення. Але раціональне використання переваг міжнародних економічних відносин передбачає, щоб економіка України була інтегрована у світове господарство.

Україна завжди мала економічні зв'язки з країнами світового співтовариства, але її включення у систему світового господарства на сучасному етапі має свої особливості, головним чином зумовлені набуттям Україною незалежності. Головним економіко-правовим документом, що регламентує розвиток зовнішньоекономічної політики України, є Закон про зовнішньоекономічну діяльність України, що був прийнятий у квітні 1991 року. Він передбачає, що суб'єктами міжнародних економічних відносин можуть бути юридичні особи на території України; в ньому докладно розроблені принципи та види зовнішньоекономічної діяльності, права і обов'язки суб'єктів міжнародних економічних відносин, механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю тощо.

За умов переходу України до соціальної ринкової економіки функціонування механізму реалізації зовнішньоекономічних зв'язків спрямоване передусім на реалізацію загальнодержавних інтересів. Це зумовлює зберігання певною мірою державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність. Вона виявляється в конкретних методах державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, а саме: у прийнятті відповідних законодавчих актів, тарифів, системи оподаткування, укладення договорів, регулювання обсягу, структури, географії поставок, реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, наданні їм ліцензій, рекомендацій щодо цін, пільгових кредитів, дотацій, встановлення митного збору та контролю тощо. Важливим напрямом формування ефективного механізму зовнішньоекономічної діяльності України та включення її у систему світового господарства є проведення певної децентралізації зовнішньої торгівлі, що є об'єктивною вимогою переходу національної економіки до регульованого ринку. Істотне значення має розширення прав і самостійності безпосередніх учасників міжнародної торгівлі - підприємств, об'єднань, окремих фізичних осіб. У процесі формування прогресивного механізму інтегрування України значну роль відіграють орієнтація суб'єктів безпосередніх міжнародних економічних відносин на світові ціни, більш раціональне використання валютних коштів, отримання довгострокових кредитів [18, 341].

Основними факторами міжнародних економічних відносин України у галузях матеріального виробництва є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, міжнародних господарських об'єднань, комерційних банків, центрів для підготовки спеціалістів, розвиток форм технічного сприяння при будівництві господарських об'єктів. Ці напрями забезпечать участь України в міжнародному поділі праці, зокрема у поглибленні процесів предметної, подетальної, агрегатної, технологічної, міждержавної спеціалізації та кооперування виробництва.

Однак на практиці Україна тільки, починаючи з 2000 року, почала повільно рухатися у напрямку стабілізації та покращення зовнішньоторговельної діяльності. Основним зовнішньоторговельним партнером залишається, незважаючи на всі поривання України у бік Заходу, Росія.

Як уже було сказано вище, після розпаду СРСР та розриву всіх господарчих зв'язків з колишніми союзними республіками Україна, що проголосила незалежність, зіткнулася з серйозними проблемами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Енергоджерела, що перетворилися на іноземні з закупівельними цінами на рівні світових, соціально-економічна криза, швидке зростання тіньової економіки - всі ці негативні фактори не дозволяють швидко реформувати виробничий комплекс України. На розвиток зовнішньоекономічної діяльності негативно впливає падіння обсягів виробництва та розрив господарчих зв'язків, недосконалість законодавства та валютно-фінансової політики. Нестабільність - основна причина того, що підприємства не зацікавлені в розвитку зовнішньоекономічної діяльності та орієнтації на експорт.

Одна з цілей, що ставить перед собою Україна - економічна інтеграція до європейських структур та співпраця у зовнішній торгівлі з міжнародними економічними та фінансовими організаціями. На сьогодні свою зовнішньоекономічну діяльність Україна здійснює з більш ніж 184 країнами світу (тобто, порівняно із станом зовнішньоекономічних зв'язків УРСР у складі Радянського Союзу Україна розширила географію своєї зовнішньої торгівлі), поступово збільшуючи свій торгівельний обіг. Зовнішньоторговельний обіг України зріс з 1993 до 1997 року з 17,3 млрд. доларів США до 31,3 млрд. Одначе за 1998 рік знизився до 27,3 млрд. доларів за рахунок падіння експорту та імпорту України.

В експортних поставках домінували метал та металопродукція (42,2%), хімічна продукція (10,1%), мінеральні продукти (9,2%). В імпорті переважали енергоносії (40,5% припадає на Росію), обсяг яких знизився на 5% порівняно з 1997 роком, позаяк було припинено подання природного газу з Туркменістану. Починаючи з 1992 року, в географічній структурі експорту відбувалися значні зміни. Скоротився обсяг експорту, що припадав на країни колишнього СРСР (з 60% до 35,6%), в тому числі Росію. Зросли обсяги експорту до країн Європейського співтовариства, Китаю, США. Серед імпортерів слід виділити Росію, Німеччину та США. Таким чином, за період 1994-1998 років намітилася тенденція зниження частки країн СНД в українському експорті та імпорті та збільшення частки країн ЄС.

Зовнішньоторговельний обіг товарів в 1999 році становив 23,4 млрд. доларів США, скоротившись на 14% в порівнянні з 1998 роком. Це зниження відбулося за рахунок зменшення як експорту України (до 11,6 млрд. доларів США), так і імпорту (до 11,8 млрд. доларів). В результаті склалося від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами - 256 млн. доларів США, хоча ситуація значно поліпшилася відносно цього ж показника минулого року.

В складі експортних поставок відбулися структурні зміни: обсяги експорту зернових культур зросли на 62%, деревини та продуктів з неї - на 60%, палива - на 35%, алюмінію та товарів з нього - на 31%. Разом із тим скоротився експорт засобів наземного транспорту - на 22%, хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - на 20%, продукції легкої промисловості - на 9% і металургійної - на 8,7% [11, 13].

Скорочення зовнішньоекономічної діяльності України викликане негативним впливом ряду внутрішніх та зовнішніх чинників. Як наслідок фінансової кризи зменшилися обсяги торгівлі з Росією - основним партнером України (на неї припадає 37% зовнішньоторговельного обігу країни). Це, звичайно, значною мірою відбилося на скороченні загального зовнішньоторговельного обігу України. Крім того, металургійна та хімічна продукція стає неконкурентоспроможною на світовому ринку. Високі витрати на виробництво та низька якість в порівнянні зі світовими вимогами обмежують можливості цієї продукції для експорту. Що стосується послуг, то їх зовнішньоторговельний обсяг в 1999 році становив 4,6 млрд. доларів США - на 12% менше, ніж у попередньому році. Експорт послуг з країни зменшився до 3,6 млрд. доларів США, а імпорт в Україну - до 1 млрд. доларів США. Таким чином, у 1999 році в торгівлі послугами склалося додаткове сальдо в 2,6 млрд. доларів США. Зменшення обсягів експорту послуг відбулося насамперед за рахунок скорочення подорожей та туризму, послуг з будівництва, послуг залізничного транспорту, а також фінансових послуг. Як і раніше, головним споживачем послуг залишається Росія, на яку припадає 60% українського експорту послуг. Тим часом спостерігається тенденція скорочення експорту послуг на 4,3% до країн СНД, в тому числі Росію та Молдову, і збільшення - в інші країни світу: Великобританію, Ірландію, Бельгію, Індію тощо.

Серед країн далекого зарубіжжя в структурі українського експорту слід виділити Великобританію (137,6 млн. доларів США), США (102,5 млн. доларів), Німеччину (100 млн. доларів), Кіпр (63,4 млн. доларів), Бельгію (60,4 млн. доларів), Австрію та Швейцарію ( по 55 млн. доларів США).

Найбільшу питому вагу (85%) в експорті становили транспортні послуги - 3 млрд. доларів США, зокрема послуги трубопровідного транспорту (52%), морського транспорту (13%), залізничного (10%), повітряного транспорту (6%). Обсяг імпорту послуг скоротився на 30% в порівнянні з 1998 роком і досяг 1 млрд. доларів США. Приблизно на 36% менше отримано послуг з країн СНД, а обсяги імпорту послуг до України з інших країн світу скоротилися на 27%. Додаткове сальдо 2,6 млрд. доларів США, що склалося в торгівлі послугами, компенсувало від'ємне сальдо у зовнішній торгівлі товарами, що становило 265 млн. доларів США. Таким чином, Україна в 1999 році отримала додаткове сальдо зовнішньоторговельного обігу товарів та послуг за рахунок торгівлі послугами. При чому така тенденція спостерігалася і в попередні два роки, коли вдалося вперше за п'ять років досягти додатного сальдо торгівельного балансу.

Протягом останніх років геополітична структура зовнішньої торгівлі України істотно змінювалася. Якщо в 1998 році країни СНД становили 45,5% загального зовнішньоторговельного обігу, то в 1999 році їхня частка зменшилася до 44,5%, в тому числі питома вага експорту зменшилася з 39,8% до 36,2%, імпорту зросла з 51,3% до 54,3%. Відповідно зросла частка інших країн світу у торгівельному обігу з 54,5% до 55,5%, експорт збільшився до 63,8% і імпорт зменшився до 45,7%.

За перший квартал 2000 року вже спостерігалася тенденція збільшення обсягів зовнішньої торгівлі України, оскільки експорт становив 3,9 млрд. доларів (на 18% більше, ніж за відповідний період 1999 року), а імпорт - 4 млрд. доларів США (на 23% більше, ніж за перший квартал 1999 року). Проте сальдо зовнішньої торгівлі - від'ємне (-121, 2 млн. доларів США). Обсяги зовнішньої торгівлі збільшилися переважно за рахунок збільшення експорту та імпорту товарів, тим часом як експорт послуг скоротився. Експорт товарів здійснювався переважно в такі країни, як Росія (20,4% загального обсягу експорту), Туреччина (6,7%), США (6,2%), Китай (5,3%), Німеччина (4,9%), Італія (4,3%). В цілому можна сказати, що Україна поступово починає зміцнювати свої торгівельні зв'язки з країнами СНД, обсяг торгівлі з якими скорочувався протягом останніх років. Так, експорт товарів до СНД зріс на 25%, в тому числі до Росії - в 1,4 рази. Збільшилися поставки до країн, які традиційно є активними споживачами українських товарів: Болгарії, Італії, Німеччини, Польщі, Туреччини, США. Скоротилися поставки до таких країн Європи, як Великобританія, Ірландія, Норвегія тощо.

Аналізуючи товарну структуру експорту України, слід виділити збільшення в першому кварталі 2000 року частки чорних металів (до 37,8%), мінеральних добрив (до 3,8%), алюмінію та продукції з нього (до 4,1%), руд, шлаків та золи (до 3,3%). Зменшилася частка виробів з чорних металів - до 3%, зернових культур до 0,8%, продукції текстилю до 2,4%, м'яса та харчових субпродуктів до 1%.

Найбільше зросли поставки хімічної продукції, чорних металів, алюмінію, харчових продуктів, деревини та виробів з неї, мінеральних продуктів, машин та устаткування, приладів, виробів з каменю та цементу. Що стосується імпорту в Україну, то в його структурі також відбулися зміни: значно зросли обсяги імпорту продукції тваринництва, риби, плодово-овочевої продукції, чаю та кави, цукру, кам'яного вугілля, газу, хімічної продукції, текстильних матеріалів, одягу, чорних та кольорових металів та виробів з них, машин, приладів та транспортних засобів. Таким чином, можна спостерігати посилення попиту на імпортні товари та сировину, яких бракує підприємствам для використання у розширенні власного виробництва.

Експорт послуг скоротився в порівнянні з відповідним періодом 1999 року на 11,4 млн. доларів США, або 1,3%. Зокрема найбільше скорочення експорту послуг відбувається за рахунок зменшення транспортних перевезень, туристичних послуг, страхових, ліцензійних послуг, послуг зв'язку. Одначе, незважаючи на це, зріс обсяг послуг морського та повітряного транспорту, будівельних, фінансових послуг, а також ділових, професійних та технічних послуг. Імпорт послуг зріс на 52,9 млн. доларів США або 20%. Зокрема, спостерігається зростання імпорту комп'ютерних послуг, повітряного транспорту, ділових, професійних та технічних послуг, послуг ремонту, державних, послуг морського транспорту. Зменшилися тим часом обсяги отриманих послуг зв'язку, будівельних, фінансових, страхових послуг [Додаток 1]. .

Що стосується передостаннього 2007 року, зовнішньоторговельний обіг України склав 33,9 млрд. доларів США, зокрема експорт 18, 6 млрд. і імпорт 15,3 млрд. доларів США; додатне сальдо становить 2,75 млрд. доларів. У тому числі на країни СНД і Балтії припадає експорту 6,97 млрд. доларів, імпорту 8,5 млрд. доларів, сальдо від'ємне -1,53 млрд. доларів. На інші країни світу експорту 11,09 млрд. доларів, імпорту 6,82 млрд. доларів, додатне сальдо 4,28 млрд. доларів [2, 24].

У зовнішній торгівлі товарами експорт становив 14,58 млрд. доларів, імпорт 13,96 млрд. доларів, сальдо додатне 617 млн. доларів США. У тому числі на країни СНД та Балтії припадало експорту 4,8 млрд. доларів, імпорту 8,26 млрд. доларів, сальдо від'ємне -3,46 млрд. доларів. На інші країни світу експорту припадало 9,77 млрд. доларів, імпорту 5,69 млрд. доларів, додатне сальдо 4,07 млрд. доларів.

Експорт послуг становив 3,49 млрд. доларів США, імпорт 1,36 млрд. доларів, додатне сальдо 2,13 млрд. доларів. У тому числі на СНД та країни Балтії припадає експорту послуг 2,17 млрд. доларів, імпорту 237 млн. доларів, додатне сальдо 1,93 млрд. доларів. На інші країни припадає експорту 1,32 млрд. доларів, імпорту 1,123 млрд. доларів, додатне сальдо 197,7 млн. доларів США.

У січні-грудні 2007 року 14649 підприємств і організацій України здійснили експортні поставки на суму 14,6 млрд. дол. США. Частка експорту товарів до країн СНД та Балтії становила 33 %, до інших країн світу - 67 %. Майже 50 відсотків експорту товарів було здійснено у 6 країн світу : Росію, Туреччину, Німеччину, США, Італію, Китай. Основу експорту товарів становили : чорні метали - 5,0 млрд. дол. CША (34,5% загальнодержавного експорту товарів), машини та устаткування - 872,3 млн. . дол. (6,0%), паливо, нафта та продукти її переробки - 807,7 млн. дол. (5,5%) [Додаток 2]. .

Висновки

В епоху первісного нагромадження капіталу локальні центри міждержавної торгівлі переросли у єдиний світовий ринок. Він остаточно сформувався наприкінці XIX - на початку XX ст., коли товарне виробництво у провідних країнах досягло високого рівня розвитку, стало машинним. Сучасний світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.

Світова торгівля - одна з найважливіших складових частин міжнародних відносин, показники якої відображають рівень економічного розвитку країн і характер відносин між ними.

Світова торгівля - процес купівлі-продажу, який здійснюється між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах світу; вона включає експорт та імпорт товарів, співвідношення між якими називаються торговим балансом.

Зовнішня торгівля є важливим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва. Ґрунтуючись на міжнародному поділі праці, вона дає можливість раціональніше використовувати капіталовкладення, з меншими витратами впроваджувати досягнення НТП, повніше задовольняти попит населення на товари народного споживання.

Система показників міжнародної торгівлі складається з таких елементів: загальний імпорт (експорт), прямий транзит, непрямий транзит, спеціальний імпорт, реекспорт, чистий експорт, чистий імпорт.

Розвиток і ускладнення світової торгівлі знайшло відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. У сучасних умовах розходження в міжнародній спеціалізації можна проаналізувати лише на основі сукупності всіх ключових моделей міжнародного поділу праці.

Якщо розглядати світову торгівлю в плані тенденцій її розвитку, то в наявності з одного боку - явне посилення міжнародної інтеграції, поступове стирання границь і створення різних міждержавних торговельних блоків, з іншого боку - поглиблення міжнародного поділу праці, градація країн на промислово розвиті і відсталі.

В історичному плані не можна не відзначити ріст впливу азіатських країн на процеси світової торгівлі, цілком ймовірно в новому тисячоріччі цей регіон займе ведучі ролі у світовому процесі виробництва і реалізації товарів.

Маючи майже 48-мільйонне населення, володіючи значними енергетичними ресурсами, досить висококваліфікованими трудовими ресурсами при зниженій вартості робочої сили, Україна являє собою величезний ринок товарів, послуг і капіталів. Однак ступінь реалізації цього потенціалу в зовнішньоекономічній сфері досить скромна. Частка України у світовому експорті в 1995 р. склала близько 1,5%, а в імпорті - менш 1%.

Але якщо роль України у світовій торгівлі невелика, то для самої України значення зовнішньоекономічної сфери досить істотне. Величина експортної квоти України, розрахована на базі паритету купівельної спроможності гривні до долара, склала в 1996 р. 13%, поділяючи між дальнім і ближнім зарубіжжям у співвідношенні приблизно 4:1.

Зовнішня торгівля залишається важливим джерелом надходження інвестиційних товарів, а також відіграє велику роль у постачанні населення України продовольством і різними товарами.

Список використаної літератури