главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Сучасні міжнародні організації

У сучасному світі за допомогою міжнародних організацій здійснюється співробітництво між державами. Міжнародні організації не тільки регулюють міждержавні відносини, але і приймають рішення по глобальних питаннях сучасності. Види міжнародних організацій.

Рубрика: Международные отношения и мировая экономика
Вид: реферат
Язык: украинский
Дата добавления: 14.06.2008
Размер файла: 24,7 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Діяльність міжнародних економічних організацій в Україні
Суттєвість, значення, класифікація, засоби та методи діяльності міжнародних організацій та їхня роль у регулюванні МЕВ. Україна в міжнародних організаціях. Україна та міжнародні економічні організації.
реферат [36,4 K], добавлена 09.08.2007

2. Міжнародні організації з регулювання світової торгівлі
Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі. Світова організація торгівлі, історія її створення, цілі, принципи та функції. Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі.
лекция [612,6 K], добавлена 10.10.2013

3. Міжнародні економічні організації та їх роль в інтернаціоналізації виробництва
Історія виникнення, етапи розвитку та типізація міжнародних організацій. Головні передумови міжнародної економічної інтеграції. Особливості та проблеми інтегрування України в міжнародну економічну діяльність, її членство в міжнародних організаціях.
курсовая работа [118,2 K], добавлена 22.06.2010

4. Міжнародні економічні організації
Поняття, сутність і класифікація міжнародних економічних організацій. Їх характеристика, історія створення, права, функції, головні завдання, цілі, принципи і напрями діяльності, загальносвітові перспективи розвитку. Процес формування рішення їх органами.
реферат [62,7 K], добавлена 15.07.2014

5. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
Сучасний стан українсько-болгарських відносин. Розвиток міжнародних відносин між двома державами як на глобальному, так і на регіональному рівнях. Міжнародні зв’язки України зі своїми сусідами як один з найважливіших факторів її всебічного розвитку.
контрольная работа [26,1 K], добавлена 19.09.2010

6. Міжнародні відносини: Україна та Греція в 2010-2011 рр.
Формування двосторонніх відносин України та Греції. Україно-грецькі відносини за роки правління В.Ф. Януковича. Взаємна підтримка в рамках міжнародних організацій. Обсяги інвестицій із Греції в Україну. Культурне співробітництво між Україною та Грецією.
реферат [33,4 K], добавлена 04.01.2013

7. Міжнародні фінансові організації та їх роль
Всесвітні міжнародні фінансові організації та їх типологія. Група Світового банку, Міжнародний валютний фонд, Банк міжнародних розрахунків. Міжнародні регіональні банки та фонди розвитку. Необхідність створення регіональних банків та їх загальні риси.
курсовая работа [120,8 K], добавлена 19.10.2010

8. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
ООН як універсальна система міжнародного співробітництва. Глобальна міжнародна співпраця та ООН. Валютно-фінансові, економічні та соціальні організації системи ООН. Переваги участі України в міжнародних спеціалізованих економічних організаціях системи.
курсовая работа [37,2 K], добавлена 12.01.2012

9. Геополітика та геостратегія України
Співробітництво з країнами Європейського союзу. Участь у міжнародних інтеграційних процесах. Зовнішньополітичні відносини з Росією. Взаємовигідні контакти як із Заходом, так і з Росією. Стратегічне партнерство з США. Україна та міжнародні організації.
реферат [26,0 K], добавлена 01.10.2008

10. Міжнародні відносини після завершення холодної війни
Еволюція системи міжнародних відносин та перспективи світового розвитку. Міжнародні відносини у Центральній і східній Європі, проблема безпеки і співробітництва в Європі. Внутрішні передумови об’єднання Німеччини. Криза в Перській затоці та її наслідки.
реферат [76,7 K], добавлена 01.02.2012


Другие работы, подобные Сучасні міжнародні організації


3

З М І С Т :

Вступ

1. Історія створення міжнародних організацій

2. Види і класифікація міжнародних організацій

3. Сучасні міжнародні організації

Література

Вступ

Дана тема реферату обрана з метою вивчення взаємодії різних держав на міжнародному рівні, тобто в яких саме питаннях, напрямках відбувається ця взаємодія, на якому рівні вирішуються питання, що стосуються взаємодопомоги.

В даний час у період швидкого розвитку науково-технічного прогресу неможливе існування держав без їхньої взаємодії. Їхня взаємодія може здійснюватися як через економічні, так і політичні відносини. У сучасному світі саме за допомогою міжнародних організацій здійснюється співробітництво між державами. Міжнародні організації не тільки регулюють міждержавні відносини, але і приймають рішення по глобальних питаннях сучасності.

У даному рефераті показана структура сучасних міжнародних організацій, їхня класифікація. На сьогоднішній день існує багато гострих питань: екологія, питання війни і світу, боротьба зі Спидом і наркоманією. Таким чином, кожна міжнародна організація покликана вирішувати дані питання.

Крім того, у цьому рефераті відбита історія виникнення міжнародних організацій, для створення яких було необхідно, щоб у світі відбулися визначені історичні події, що привели би людство до думки об взаємодію. Історичне пізнання об створення міжнародних організацій дозволяє простежити весь складний шлях виникнення взаємодії між державами. Розглядаючи питання з історичної сторони, можна зрозуміти на яких принципах ґрунтувалися, і як удосконалювалися міжнародні відносини, і до чого прагне людство.

Міжнародні організації виникли вже в стародавності й удосконалювалися в мірі розвитку суспільства.

У ДРЕВНІЙ ГРЕЦІЇ В VI столітті до нашої ери з'явилися перші постійні міжнародні об'єднання у виді союзів міст і громад (наприклад, Лакедиминская і Делосская Симмакии ), або релігійно-політичних союзів племен і міст (наприклад, Дельфийско-Фермопильская амфиктиония). Подібні об'єднання з'явилися прообразами майбутніх міжнародних організацій. Багато вчених справедливо підкреслювали, що на тім етапі ці союзи зближали грецькі держави і зм'якшували їхню замкнутість.

Наступним етапом розвитку міжнародних організацій з'явилося створення міжнародних економічних і митних об'єднань. Один з перших таких союзів був Ганзейский торговельний союз, що вивів зі стану середньовічного варварства всю Північну Німеччину. Цей союз був остаточно оформлений у XVI столітті. На чолі цього об'єднання знаходився Любек.

На початку XIX був створений Німецький митний союз. Усі держави, що ввійшли в цей союз, повинні були підкорятися однаковим законам щодо ввозу, вивозу і транзиту товару. Усі мита визнавалися загальними і розподілялися між членами союзу по кількості народу населення

Фахівці, що вивчають історію міжнародних організацій, вважають, що першою міжурядовою організацією в її класичному розумінні була Центральна комісія з судноплавству на Рейну, утворена в 1831р.

Уже в другій половині XIX століття були створені міжнародні союзи для виміру землі (1864р.), Всесвітній телеграфний союз (1865р.), Всесвітній поштовий союз (1874р.), Міжнародне бюро мір і ваг (1875р.), Міжнародний союз для захисту міжнародної і художньої власності й інші. У цей період співробітництво держав стає більш великим, торкаючись усі великі сфери життя. Всі організації даного періоду мали постійні органи фіксованих членів і штаб-квартири. Компетенція їх обмежувалася обговоренням спеціалізованих проблем.

Наступним важливим етапом у розвитку міжнародних організацій є період після першої світової війни, коли держави приступили до створення міжнародної організації по підтримці світу і міжнародної безпеки. Так у 1919р. була утворена Ліга Націй. Основними органами Ліги Націй були збори всіх представників членів Ліги, рада і постійний секретаріат.

Головною її задачею була підтримка світу, і запобігання нових воєн. Ліга Націй повинна була починати всі міри для збереження світу. Якщо який-небудь член Ліги прибігав до війни всупереч прийнятим на себе зобов'язанням, то основні члени Ліги зобов'язувалися негайно порвати з ним усілякі торговельні і фінансові відносини, а Рад повинне був запропонувати різним зацікавленим урядам виставити той або інший контингент військ.

У статуті Ліги Націй були передбачені різні ефективні заходи по підтримці світу. У ньому визнавалося необхідним обмеження національних озброєнь до мінімуму, необхідного для забезпечення національної безпеки. Раді Ліги представлялося вибрати плани обмеження озброєнь для кожної держави і внести них на розгляд зацікавлених урядів.

Але на думку фахівців, Ліга Націй не змогла справитися зі своєю основною задачею: збереження світу і мирне врегулювання міжнародних конфліктів. Ті розбіжності, що виникли між членами Ліги спричинили за собою не виконання узятих зобов'язань. Вона не змогла запобігти Другу світову воєн, а також напад Японії на Китай, Італії- на Ефіопію, Німеччини - на Австрію і Чехословакию, Італії - на Іспанію і т.д. І 18 квітня 1946р. ліга Націй була ліквідована, тому що Ліга Націй не виконала своїх функцій і на цьому історичному етапі припинила своє існування.

Таким чином, створення міжнародних організацій і їхній розвиток відбувалося поетапно. Поступово держави усвідомлювали необхідність міжнародного співробітництва в різних сферах життя, що приводило до обміну винаходами в області науки, у військовій техніці, мистецтва.

Міжнародні організації минулого стали прообразами сучасних міжнародних організацій, яких у даний час велика кількість, і які відіграють велику роль у сучасних міжнародних відносинах.

У сучасному світі міжнародні організації є основним організатором спілкування держав. Міжнародна організація - це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій і іншій областях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав в автономну волю, обсяг якої визначається волею держав - членів. Сучасні міжнародні організації поділяються на 2 основних типи: міжурядові і не урядові організації. Роль і тих і інших значна і усі вони сприяють спілкуванню держав у різних сферах життя. Але все-таки два даних типи мають свої особливості, ознаки.

Будь-яка міжурядова організація повинна володіти, принаймні, шістьма ознаками.

По-перше вона створюється відповідно до міжнародного права. Це найбільш істотна ознака, що має вирішальне значення. Будь-яка урядова організація повинна бути створена на правомірній основі, а саме організація не повинна ущемляти інтереси окремої держави і міжнародного співтовариства вцелом.

Крім того, будь-яка міжнародна організація створюється на основі міжнародного договору (конвенції, угоди, трактату, протоколу і т.д.). Сторонами такого договору є суверенні держави, а в останні час учасниками міжнародних організацій також міжурядові організації. Наприклад, ЄС є членом багатьох міжнародних рибальських організацій.

Ціль створення будь-якої міжнародної організації полягає в об'єднанні зусиль держав у тій або іншій області: політичної (ОБСЄ), військової (НАТО), економічної (ЄС), валютно-фінансової (МВФ) і в інші. Але така організація як ООН повинна координувати діяльність держав майже у всіх областях. У такому випадку міжнародна організація виступає посередником між державами - членами. Іноді держави передають найбільш складні питання міжнародних відносин в організації для обговорення і рішення.

Дуже важливо для кожної міжнародної організації мати відповідну організаційну структуру. Ця ознака як би підтверджує постійний характер організації і тим самим відрізняє неї від численних інших форм міжнародного співробітництва. Міжурядові організації мають штаб-квартири, членів в особі суверенних держав і допоміжні органи.

Наступною важливою ознакою міжнародної організації є наявність у неї прав і обов'язків, що у загальній формі закріплені в її установчому акті. Міжнародна організація не може перевищити свої повноваження.

Міжнародна організація також має самостійні міжнародні права й обов'язки, тобто Має автономну волю відмінної від волі держав - членів. Ця ознака означає, що будь-яка організація у своїй сфері діяльності може обирати самостійно засобу виконання прав і обов'язків, покладених на неї державами - членами. Таким чином, міжнародна організація, що володіє вищевикладеними ознаками вважається міжнародною міжурядовою організацією.

Але як уже було сказано, у сучасному світі існує й інший тип міжнародних організацій, це міжнародні неурядові організації, якими вважаються будь-яка міжнародна організація, не заснована на підставі міжурядової угоди. Такі організації повинні бути визнані, принаймні одною державою, але здійснювати свою діяльність не менш, ніж у двох державах. Створюються подібні організації на основі установчого акта. Виникли подібні організації на початку XIX століття, а в даний час їх нараховується близько 8000. Міжнародні неурядові організації (МНПО) відіграють активну роль у всіх аспектах сучасних міжнародних відносин. А в ряді областей вони є навіть лідерами, приміром, це комітет Червоного хреста, принципами діяльності якого є гуманність, неупередженість, незалежність і добровільність, уніс великий вклад у взаємодію держав у різних областях.

Однак, незважаючи на якесь розходження між міжнародними міжурядовими і неурядовими організаціями, вони активно співробітничають. Основною формою такого співробітництва є консультативний статус. Кожна міжурядова організація має свої правила надання консультативного статусу МНПО.

Міжнародні організації будь-якого виду визнані вирішувати різні проблеми в сферах своєї діяльності. Для рішення політичних, економічних, військових і інших проблем у даний час созывается щорічно близько 1000 міжнародних конференцій. Як інститут міжнародних відносин вони з'явилися в другій половині XIX століття. На думку фахівців у середині XXI століття щорічно буде проходити приблизно 50000 міжнародних конференцій у рік. Міжнародні конференції не є міжнародними організаціями, а частіше їхній називають багатобічною або парламентською дипломатією.

Будь-яка конференція має строго визначені цілі і задачі. Найчастіше міжурядові конференції созываются для розробки і прийняття міжнародних договорів, висновку актів, зводу принципів по співробітництву в конкретній області міжнародних відносин. Приміром, Віденська зустріч 1986р. представників держав - учасників нарада по безпеці і співробітництву в Європі схвалило Підсумковий документ, у якому були визначені основні напрямки співробітництва в області економіки, науки і техніки, і навколишнього середовища. Значна кількість міжнародних конференцій созывается для обговорення насущних проблем сучасності. За останні роки найбільш важливі міжнародні конференції созываются під егідою ООН.

Формування будь-якого типу міжнародних організацій ґрунтувалося на важливості рішення тієї або іншої проблеми, що виникає між державами. Важливість проблеми визначалося самими незалежними державами, звідси визначалася їхня класифікація, тобто міжнародні організації, спрямовані на рішення даних проблем, здобували статус міжурядової або неурядової міжнародної організації.

Інституціональна структура міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин містить у собі численні світові організації. Одні з них, розташовуючи великими повноваженнями і ресурсами, здійснюють регулювання світових валютно-кредитних і фінансових відносин. Інші являють собою форум для міжурядового обговорення, вироблення консенсусу і рекомендацій з валютної і кредитно-фінансової політики. Треті забезпечують збір інформації, статистичні і науково-дослідні видання по актуальних валютно-кредитних і фінансових проблемах і економіці в цілому. Деякі з них виконують усі перераховані функції.

Світові валютно-кредитні і фінансові організації умовно можна назвати світовими фінансовими інститутами. Ці організації поєднує загальна мета - розвиток співробітництва і забезпечення цілісності і стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства, регулювання МЕВ, у тому числі валютно-кредитних і фінансових. До них відносяться: Банк міжнародних розрахунків, Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародне агентство по інвестиційних гарантіях і ін., а також регіональні банки розвитку, валютно-кредитні і фінансові організації ЄС.

До організацій, що мають всесвітнє значення, відносяться, насамперед, спеціалізовані інститути ООН - МВФ і група МБРР, а також ГАТТ, що у 1995 р. перетвориться у Всесвітню торговельну асоціацію. Безпосередня роль ООН у світових валютно-кредитних і фінансових відносинах обмежена. Однак при рішенні проблем країн, що розвиваються, на Конференції ООН по торгівлі і розвиткові - ЮНКТАД (з 1964 р. раз у 3-4 роки) обговорюються валютно-кредитні питання поряд із проблемами світової торгівлі і розвитком цих країн. Проблеми світової валютної системи обговорюються в Комітеті з «невидимого» статтям і фінансуванню, зв'язаному зі світовою торгівлею, з «офіційною допомогою розвиткові». Він займається також проблемами доступу країн, що розвиваються, на світовий ринок капіталів, гарантій по експортних кредитах, а із середини 70-х років і зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються.

Спеціалізована установа ООН - Економічна рада - створила 4 регіональні комісії - для Європи, Африки, Азії, Латинської Америки. Дві останні сприяли організації Азіатського банку розвитку і Міжамериканського банку розвитку. Спеціальні фонди доповнюють ці організації.

Організація Європейського економічного співробітництва, створена в 1948 р. у зв'язку зі здійсненням «плану Маршалла», потім переорієнтувалася на створення Європейського платіжного союзу (1950-1958 р.), а в 1961 р. була замінена Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, Париж). Нині ОЕСР включає 24 країни, на частку яких приходяться 16% населення і 2/3 світового виробництва Заходу. Ціль ОЕСР - сприяння економічному розвиткові і фінансовій стабілізації країн-членів, вільній торгівлі, розвиткові молодих держав. ОЕСР - своєрідний клуб промислово розвинених країн для обміну думками і координації економічної політики, включаючи валютно-кредитну і фінансову, веде науково-дослідну роботу, є центром прогнозування і міжнародних зіставлень на базі економетричних моделей світової економіки (двічі в рік).

Паризький клуб країн-кредиторів - неформальна організація промислово розвитих країн, де обговорюються проблеми врегулювання, відстрочки платежів по державному боргу країн. Початок його діяльності відноситься до 1956 р., коли кредитори Аргентини були запрошені в Париж на переговори з боржниками. Періодичні засідання Паризького клуба в 70-х роках перемінилися активною роботою в 80-90-х рр. у зв'язку з загостренням проблеми погашення державного боргу країн, що розвиваються, а потім країн Східної Європи і Росії. На засіданнях Паризького клуба присутні спостерігачі з МВФ, МБРР, ЮНКТАД і звичайно розглядається питання про ту частину зовнішнього боргу, що повинний бути погашений у поточному році.

Лондонський клуб обговорює проблеми врегулювання приватної зовнішньої заборгованості країн-боржників.

Із середини 70-х років розробка проблем міждержавного регулювання перенесена на рівень нарад глав держав і урядів «сімки» і «групи десяти», що крім «сімки» включає Бельгію, Нідерланди, Швейцарію, Швецію. На цих нарадах велика увага приділяється валютно-кредитним проблемам. І щораз підтверджується принцип лібералізму і міжнародного співробітництва в противагу відцентровим тенденціям («кожний за себе»).

Світові фінансові інститути виникли в основному після другої світової війни, за винятком Банку міжнародних розрахунків (БМР, 1930 р.). Ці міждержавні інститути надають кредити країнам, розробляють принципи функціонування світової валютної системи, здійснюють міждержавне регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин.

Виникнення міжнародних фінансових інститутів обумовлено наступними причинами:

1. Посилення інтернаціоналізації господарського життя, утворення ТНК і ТНБ, що виходять за національні границі.

2. Розвиток міждержавного регулювання світогосподарських зв'язків, у тому числі валютно-кредитних і фінансових відносин.

3. Необхідність спільного рішення проблем нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота.

Міжнародні фінансові інститути переслідують наступні цілі:

o Об'єднати зусилля світового співтовариства з метою стабілізації міжнародних фінансів і світової економіки;

o Здійснювати міждержавне валютне і кредитно-фінансове регулювання;

o Спільно розробляти і координувати стратегію і тактику світовий валютної і кредитно-фінансової політики.

Ступінь участі і впливу окремих країн у міжнародних фінансових інститутах визначається величиною їхнього внеску в капітал, тому що звичайно застосовується система «зважених голосів». Зміна співвідношення сил у всесвітнім господарстві, зокрема виникнення в 60-х роках трьох центрів (США, Західна Європа, Японія) у противагу післявоєнному американоцентризму, відбивається в діяльності міжнародних фінансових інститутів. Так, країни ЄС домоглися права вето по принципових питаннях, підсиливши свій вплив у МВФ. У діяльності цих інститутів виявляються дві тенденції взаємин трьох центрів - розбіжності і партнерства по глобальних проблемах міжнародних фінансів промислово розвитих держав, що розвиваються країн, Росії, республік колишнього СРСР, країн Східної Європи.

Найважливіші організації в міжнародних валютно-кредитних відносинах:

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) створений відповідно до Угоди, підписаним у Бреттон-Вудсе (США) у 1944р. Спеціалізована установа ООН. Цілями МБРР є:

Надання допомоги в реконструкції і розвитку території держав - членів шляхом здійснення капіталовкладень у продуктивних цілях, у тому числі для відновлення економіки, конверсії, виробничих підприємств.

Надання сприяння приватним іноземним інвестиціям шляхом надання гарантій або участі в позиках і інших капіталовкладеннях.

Сприяння перспективному збалансованому ростові міжнародної торгівлі і підтримці рівноваги платіжних балансів шляхом стимулювання міжнародних інвестицій з метою розвитку виробничих ресурсів держав - членів, сприяючи тим самим підвищенню продуктивності, життєвого рівня і поліпшенню умов праці на їхніх територіях.

Організація позик або їхньої гарантії, для того щоб забезпечити пріоритет здійснення найбільш корисних і невідкладних проектів, незалежно від їхніх масштабів.

Здійснення операцій з належним обліком впливів міжнародних інвестицій на умовах ділової активності, а також надання сприяння в переході від військової економіки до економіки мирного часу.

В угоді про банк викладаються основні принципи визначальні його операції: він повинний надавати позики тільки для виробничих цілей (таких областях, як сільське господарство і розвиток сільських регіонів, енергетика, утворення, охорона здоров'я, планування родини і харчування, шосейні і залізниці, електрозв'язку, морські порти й енергетичні установвки) і повинний приділять належна увага перспективам погашення заборгованості по цих позиках; кожна позика повинна гарантуватися відповідним урядом і, за винятком особливих обставин, повинний надаватися для здійснення конкретних проектів. Рішення Банку про надання позик повинні ґрунтуватися тільки на економічних розуміннях. З 1980р. МБРР надає позики в підтримку програми конкретних змін політики й інституційні реформи. З 1992р. Банк виділяє кредити Росії й інших країн СНД. МБРР має відділення в Африці, Азії, Європі і Латинській Америці. Членами МБРР є близько 180 країн у тому числі Россі. Штаб-квартира Банку розташована у Вашингтоні.

Світовий валютний ринок включає окремі ринки, локалізовані в різних регіонах світу, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових операцій. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій, зв'язаних із зовнішньоторговельними розрахунками, міграцією капіталу, туризмом, а також зі страхуванням валютних ризиків і проведенням інтервенційних заходів.

З одного боку, валютний ринок - це особливий інституціональний механізм, опосредующий відносини по купівлі-продажу іноземної валюти між банками, брокерами й іншими фінансовими інститутами. З іншого боку, валютний ринок обслуговує відносини між банками і клієнтами (як корпоративними, так і урядовими й індивідуальними). Таким чином, учасниками валютного ринку є комерційні і центральні банки, урядові одиниці, брокерські організації, фінансові інститути, промислово-торговельні фірми і фізичні особи, що оперують з валютою.

Максимальна вага в операціях з валютою належить великим транснаціональним банкам, що широко застосовують сучасні телекомунікації. Саме тому валютні ринки називають системою електронних, телефонних і інших контактів між банками, зв'язаних зі здійсненням операцій в іноземній валюті.

Під міжнародним валютним ринком мається на увазі ланцюг тісно зв'язаних між собою систем кабельних і супутникових комунікацій регіональних валютних ринків. Між ними існує перелив засобів у залежності від поточної інформації і прогнозів ведучих учасників ринку щодо можливого положення окремих валют.

Виділяються такі найбільші регіональні валютні ринки, як Європейський (у Лондоні, Франкфурті, Парижі, Цюріху), Американський (у Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреале) і Азіатський (у Токіо, Гонконгу, Сінгапуру, Бахрейну). Річний обсяг угод на цих валютних ринках складає понад 250 трлн. долари. На цих ринках котируються ведучі валюти світу. Тому що окремі регіональні валютні ринки знаходяться в різних годинних поясах, міжнародний валютний ринок працює цілодобово.

Регіональні банки. Інші банківські організації, так чи інакше роблять вплив на систему міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин, процеси міжнародної торгівлі, - це регіональні банки, як, наприклад: Європейський інвестиційний банк; Європейський банк реконструкції і розвитку; цілий ряд арабських і інших банків. Ресурси для своєї діяльності вони черпають із власного капіталу і позичок, одержуваних на міжнародних, а часто і на національних ринках капіталу. Банки надають головним чином довгострокові кредити на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм і міжнародних проектів у рамках допомоги країнам, що розвиваються.

Л І Т Е Р А Т У Р А :

1. «Міжнародні валютно-кредитні і фінансові відносини» за редакцією Красавіної Л.Н. м. Москва, «Фінанси і статистика», 1994 р.

2. «Основи міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин» за редакцією Круглова В.В. м. Москва, «Инфра-М», 1998 р.

3. «Економічна теорія» Камаев В.Д., м. Москва, «Валдос», 2000р.

4. «Міжнародні економічні відносини» Авдокушин Е.К., м. Москва, 1996р.

5. «Экономикс» Макконнелл К. Р., Брю С.Л.., м. Москва, «Республіка»,1993р., т.2.


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Сучасні міжнародні організації" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов