Зовнішня політика США часів Президента Дж. Кеннеді

* посиленням боротьби за цивільні права;

* гострими політичними кризами;

* пошуком американським суспільством подальшого шляху розвитку.

Президентські вибори 1960 р. увійшли в історію як одні із найнапруженіших. Боролися два молодих кандидата - віце-президент Р. Ніксон (республіканець) і сенатор Дж. Кеннеді (демократ). Вперше відбулися телевізійні дебати. В наполегливій боротьбі перемогу здобув Дж. Кеннеді, який при інших рівних показниках з Ніксоном виглядав більш телегенічним. Джон Кеннеді став другим за молодості президентом в історії США (наймолодшим посаду президента США зайняв Теодор Рузвельт в 1901 р - на 43 році життя, Кеннеді - на 44-му). Також Кеннеді став наймолодшим в історії обраним президентом: (Теодор Рузвельт зайняв пост як віце-президент після вбивства президента Мак-Кінлі в 1901 р). З приходом до влади Дж. Кеннеді змінилася обстановка в американському суспільстві. Початок 1960-х сприймався американцями як "час змін" - суспільство стало більш розкутим і відкритим; виросло покоління повоєнної молоді, яке займалося пошуком свого місця в житті; Дж. Кеннеді своєю молодістю та енергією уособлював даний час.

Початок 1960-х рр. став часом освоєння космосу. 5 травня 1961 року в космос полетів перший американський космонавт .

При Лж. Кеннеді відбулося три гострих зовнішньополітичних кризи: висадка на Кубу за підтримки США групи диверсантів (квітень 1961 г.) і її розгром кубинцями в районі Плайя-Хірон; Берлінська криза 1961 року - влада НДР оголосили блокаду Берліна, у відповідь США відкрили повітряний "міст життя", в Берліні ледь не сталася збройна сутичка між американськими і радянськими військами; після цього влада НДР прийняла рішення обгородити Західний Берлін стіною, ровами і колючим дротом по всьому його периметру; Берлінська стіна, що простояла 28 років (1961-1989), стала символом розколу світу на два ворогуючі табори; Карибська криза 1962р. - у відповідь на розміщення радянських ядерних ракет на Кубі Кеннеді оголосив блокаду Куби американським флотом і почав підготовку вторгнення, що і могло привести до збройного зіткнення між СРСР і США; в останній момент кризу вдалося вирішити мирним шляхом - СРСР погодився вивести ядерну зброю з Куби, а США - з Туреччини, при цьому США дали урочисту безстрокову обіцянку не нападати на Кубу.

Демократи прийшли до влади в сприятливий момент економічного розвитку США. Науково-технічна революція (НТР), яка почалася в 50-ті роки, в 60-ті дала суттєвий приріст виробництва. На перший план виходили галузі виробництва засновані на останніх досягненнях наукового прогресу - електроенергетика, електроніка, хімічна промисловість. НТР дала поштовх і розвитку сільського господарства - так званій "зеленій революції". Наука перетворилася у виробничу сферу. Науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) стали рушійною силою прогресу. Бурхливий ріст виробництва продовжувався до 1967 р. Після цього темпи росту уповільнилися і досягли 1% в рік. 60-ті роки характеризувались високим ступенем одержавлення економіки і соціальних відносин американського суспільства.

Стратегію економічного зростання Дж. Кеннеді вбачав у збільшенні капіталовкладень в економіку, оптимальному використанні досягнень НТР, підвищенні кваліфікації та освіти працівників на всіх рівнях. Програма уряду передбачала збільшення мінімуму погодинної оплати праці, а також строків виплати субсидій з безробіття, допомогу збіднілим фермерам, розширення житлового будівництва. Крім того, передбачалася комплексна програма заходів щодо переустрою районів хронічної депресії: надання субсидій приватним фірмам і муніципалітетам, здійснення професійної перепідготовки безробітних, збільшення допомоги для впорядкування міст тощо. Американці пам'ятають і часто повторюють слова президента Дж. Кеннеді: “Не питай, що країна може зробити для тебе, питай, що ти можеш зробити для країни”. У них закладена глибока філософська думка: будь-яка ініціатива, спрямована на поліпшення добробуту американців, знайде підтримку в суспільстві.

І справді, програма демократів мала значний успіх. Коли Дж. Кеннеді взявся за кермо влади, ВНП становив 500 млрд доларів, а в 1964 р. він досяг 622,3 млрд, тобто збільшився на 25 %. Отже, щорічний приріст ВНП становив 5,6 %, тоді як демократи під час виборчої кампанії 1960 р. обіцяли 5 %.

У сфері зовнішньої політики президент намагався посилити вплив США на перебіг подій у світі та не допустити експансії комунізму. Водночас уряд Дж Кеннеді почав реально оцінювати свої можливості у світі, чіткіше усвідомлювати соціально-економічні чинники. Президент США неодноразово підкреслював необхідність проведення більш гнучкої зовнішньої політики.

Перемога Кеннеді на виборах пожвавила реформаторську діяльність. Було вжито заходів для стимулюванню економічного зростання. З цією метою використовувались інфляційні процеси і дефіцит державного бюджету.

Програма передбачала комплексну "перебудову" регіонів хронічної депресії, допомогу фермерам, підвищення мінімальної заробітної плати, поліпшення соціального забезпечення, перекваліфікацію безробітних та інші заходи, покликані збільшити платоспроможний попит населення і стати додатковим стимулом економічного зростання. Важливе місце у програмі відводилось проблемам громадянських прав, становищу національних меншин, жінок, молоді. Загалом виконання програми виходило за межі власне економіки і повинно було вивести США на "нові рубежі" (таку назву отримала ця програма).

Деякі з запланованих заходів мали характер соціальних реформ і почали здійснюватись вже у 1961-1962 pp. Було підвищено погодинну мінімальну заробітну плату, збільшено допомогу безробітним, впроваджувалась програма підготовки і перепідготовки робітників. Соціальні програми у поєднанні з державними програмами стимулювання капіталовкладень забезпечили США динамічний розвиток протягом 60-х років.

Для того, щоб вивести США на лідируючі позиції в дослідженні космосу, Кеннеді запропонував програму "Аполлон", метою якої була висадка американців на Місяці, що і було зроблено в 1969 р.

Багатообіцяюча кар'єра Кеннеді була перервана: 22 листопада 1963 p. його було вбито в місті Далласі. Новим президентом США став Ліндон Джонсон, який висунув амбіційний план побудови "Великого суспільства" без злиднів, безробіття, злочинності, тяжких хвороб. Він поставив завдання ліквідувати в США бідність. Значною мірою план було продиктовано особистим прагненням Джонсона перевершити Кеннеді. В результаті вжитих заходів (підвищення рівня мінімальної заробітної плати, надання субсидій і кредитів фермерам, збільшення витрат на охорону здоров'я, освіту, житлове будівництво, створення "трудових корпусів", надання допомоги тим, хто живе за межею бідності) число бідних в Америці скоротилось з 36,4 млн. до 25,4 млн. осіб, але повністю ліквідувати бідність не вдалось.

У зовнішній політиці демократи виробили доктрину "гнучкого реагування". її суть зводилась до адекватного реагування на дії СРСР у різних регіонах світу. В період правління демократів відбулось загострення відносин між СРСР і США. Кульмінацією стала Карибська криза (1962 p.). Після цього почалась нормалізація відносин між двома країнами. 16 червня 1963 р. Кеннеді навіть заявив, що США готові "вести мирні змагання з будь-якою іншою системою на Землі". Покращання відносин продовжувалось недовго. Вбивство Кеннеді і втягування США у війну у В'єтнамі надовго заблокували цей процес. кеннеді історичний карибський криза

США змінили своє ставлення також до країн Латинської Америки. Було розроблено програму "Союз заради прогресу", яка повинна була сприяти проведенню реформ для подолання соціально-економічних суперечностей в регіоні. З 1961 р. по 1968 р. США надали країнам Латинської Америки допомогу в розмірі 4,5 млрд. доларів.

У 40-60-ті роки в США розгорнулася активна боротьба за громадянські права різних верств населення, зокрема американських негрів проти расової дискримінації. Це було пов'язано із зміною становища негритянського населення. В роки війни зріс попит на робочу силу в промислових містах Півночі США, і багато негрів залишило Південь країни, де вони піддавались жорстокій дискримінації і фактично були позбавлені права голосу. На Півночі, де не було традицій расової сегрегації, негри активно включились в політичну боротьбу. їхні голоси стали серйозною підтримкою для демократичної партії і вона не могла ігнорувати їхні вимоги. В 1948 р. було заборонено дискримінацію негрів при наймі на державну службу, почалась підготовка до ліквідації дискримінації в армії.

Размещено на Allbest.ru