Історіографія українсько-польських взаємин

Польська історіографія політичного співробітництва України і Польщі теж презентована досить великою кількістю різножанрових праць. Ефективність співпраці вчені вимірюють результатами діяльності окремих інституцій, спеціально створених при вищих органах державної влади Польщі (Я. Драус, К. Єндращик, Б. Кліх, А. Тошь, К. Федорович та ін.). Характерною ознакою праць є не просто висока оцінка ролі президентів РП у взаєминах обох держав, а навіть її абсолютизація (Т. Іванський, А. Шептицький та ін.).

Окремий напрям польської історіографії формують праці Т. Капушняка, Р. Станішевського, М. Цалки, К. Чорнік та ін., предметом дослідження у яких стали події Помаранчевої революції в Україні, участь Польщі у врегулюванні політичної кризи у нашій державі. Деякі вчені вважають, що без присутності польської сторони конфлікт навряд чи вдалося б вирішити мирним шляхом.

Таким чином, проблема політичних відносин України та Польщі у науковому доробку представлена помітним масивом літератури. З огляду на деяку схожість історичних умов, у яких відбувалися наукові пошуки, різновекторність поглядів на характер взаємин є відображенням суб'єктивного фактора вченого-дослідника. Задля більш виважених оцінок проблеми науковці мають постійно зважати на реалії, у яких здійснювалися українсько-польські взаємини, намагатися бачити у кожному новому акті передумову для продовження взаємодії у перспективі.

У підрозділі 3.2. "Особливості відображення у науковій літературі торговельно-економічного співробітництва" здійснено історіографічний аналіз праць, присвячених питанням торговельно-економічної взаємодії двох держав.

З'ясовано, що порівняно повніше дослідженими є аспекти торговельної та інвестиційної співпраці. З огляду на динаміку їх показників, дослідники дають оцінку економічній співпраці в цілому (О. Бабак, О. Крамаревський, С. Пирожков, О. Чернега та ін.). Початково незадовільні, в міру активізації політичних і гуманітарних стосунків результати економічних зв'язків ставали все очевиднішими. З виходом відносин на рівень стратегічного партнерства торговельно-економічне співробітництво суттєво активізувалося (О. Дашевська, В. Мельник, Є. Савельєв, О. Снігир, Я. Ошуркевич, С. Чеботар, М. Янків, ін.). Разом з тим, дослідники продовжують відзначати деяку відсутність у ньому практичного наповнення, його певну неадекватність політичним взаєминам.

Ознакою багатьох праць є розгляд співпраці України і Польщі крізь призму їхньої участі в процесах європейської інтеграції, розширення на Схід кордонів ЄС (І. Наслідник, С. Писаренко, Я. Столярчук та ін.). Найбільш фахового осмислення проблема отримала в доробку В. Борщевського . Відзначаючи нерівнозначність економічної ситуації в Україні та Польщі, невідповідність взаємин між ними стандартам ЄС, вчений наголошує на необхідності їхньої гармонізації.

Розглянуто праці, в яких піднімаються питання співробітництва в паливно-енергетичній галузі (Н. Климець, О. Моцик, І. Сагайдачний, О. Яніна, М. Янків, ін.). Констатуючи залежність України та Польщі від російських енергоресурсів, дослідники підтримують кроки щодо диверсифікації джерел енергії.

Польську історіографію проблеми презентують роботи Б. Бердиховської, П. Брилінського, В. Зайончковського, Т. Капушняка, Т. Олеяжа, М. Оніщука, М. Сівця. Як і українські автори, вчені зосереджуються на розгляді переважно торговельної та інвестиційної співпраці, намагаються виважено оцінити її динаміку, пояснити проблеми, означити перспективи розвитку на майбутнє.

Незважаючи на значну кількість праць з питань торговельно-економічного співробітництва України і Польщі, на сьогодні немає підстав вважати дану проблему вичерпаною. Звернуто увагу на наявність низки недостатньо вивчених питань, серед яких ? діяльність спільних підприємств, обмін фінансовими послугами, взаємне використання трудових ресурсів та транзитних можливостей обох держав тощо. Їх висвітлення нерідко супроводжується суперечливими оцінками здобутків та неоднозначними прогнозами на майбутнє, що зумовлює необхідність продовження дослідницької роботи й заповнення існуючих прогалин.

У підрозділі 3.3. "Історики про соціокультурні зв'язки" проаналізовано здобутки дослідників в осмисленні співробітництва держав у соціальній сфері, в галузі науки, освіти, культури та мистецтва, у висвітленні становища української і польської меншин.

З'ясовано, що впродовж 1990-х рр. питання соціокультурних відносин України та Польщі вітчизняними науковцями майже не вивчалися. Наукові праці з даної проблематики побачили світ лише на початку ХХІ ст. Ключові тенденції наукового та освітнього співробітництва розглянули О. Коваленко, А. Мирончук, С. Мякушко, ін., співпрацю у сфері культури ? І. Винниченко, Б. Сюта, Ж. Тоценко, ін.

Комплексному осмисленню взаємин у сфері культури присвячені статті та дисертаційна робота В. Лишко. Проаналізувавши здобутки власне культурного співробітництва, наукові та освітні контакти, з виходом відносин на рівень стратегічного партнерства дослідниця констатувала суттєву їх активізацію. Важливим історіографічним фактом стала монографія Л. та В. Стрільчуків. Вивчивши ключові напрями гуманітарних відносин, автори дійшли висновку про притаманність їм тенденції до поглиблення і розширення, розвитку по висхідній лінії.

Співробітництво України й Польщі у сфері культури в контексті активізації політичних та економічних стосунків проаналізовано у дисертаційних працях і статтях Д. Горуна, Н. Медведчук. Характерною їх рисою є обґрунтування визначальності взаємин у гуманітарній площині для усієї системи двосторонніх зв'язків. Розглянуто публікації, у яких аспекти соціокультурної співпраці висвітлюються у зв'язку з іншими напрямами міждержавних взаємин (О. Антонюк, Н. Буглай, А. Васюк, Я. Ісаєвич, Т. та Л. Кондратюки, А. Пивоваров, В. Ціватий, ін.).

Проаналізовано внесок науковців у вивчення життя й діяльності етнічних меншин українців і поляків. Відзначено важливе місце в осмисленні становища українців у Польщі студій Л. Васильєвої, В. Заставного, В. Кирилича, Ю. Макара, В. Трощинського, А. Шевченка та ін. Характер забезпечення прав поляків в Україні, діяльність польської меншини стали предметом дослідження у працях Л. Вахніної, В. Загурської-Антонюк, О. Калакури, В. Моцока, С. Рудницького, М. Середюк. Їх аналіз засвідчив, що становище українців у Польщі науковці оцінюють значно вище, ніж становище поляків в Україні. Водночас українську громаду, яка гостріше реагує на невирішені питання щодо забезпечення своїх етнокультурних прав, дослідники вважають набагато активнішою.

Польська історіографія проблеми представлена роботами Я. Драуса, Є. Козакевича, А. Кресло, Е. Орльоф та ін. Констатуючи прогрес сторін у подоланні "тягаря" історії, дослідники високо оцінюють успіхи соціокультурних взаємин між ними. Становище української та польської меншин зазнало обґрунтування в колективних монографіях під редакцією Б. Гротта, Я. Нівінського, у наукових студіях В. Балюка, В. Петрика, С. Стемпєня, М. Ягелли, ін. Діяльність української громади у Польщі, як і вітчизняні вчені, вони оцінюють значно вище, ніж діяльність польської громади у нашій державі. Причиною такої ситуації науковці називають, як правило, недоліки в політиці України.

Попри зростання наукового інтересу, проблема соціокультурних зв'язків між Україною та Польщею потребує продовження дослідницького пошуку. Очевидною є необхідність узгодження позицій щодо трактування важких питань спільного минулого. На часі залишаються проблеми співпраці в сфері вищої освіти, контактів у галузі кінематографу й театрального мистецтва, гастрольної та фестивальної діяльності тощо.

У підрозділі 3.4. "Транскордонне співробітництво України та Польщі: історіографічні інтерпретації" здійснено аналіз праць, присвячених транскордонній взаємодії держав-сусідів, їхній участі в розбудові єврорегіонів.

Констатується, що більшість дослідників налагодження українсько-польських транскордонних зв'язків пов'язує з відновленням країнами політичної незалежності. Одночасно вказується на наявність інших підходів, автори яких становлення такої форми співпраці датують 1970?1980_и рр., коли Україна та Польща перебували під контролем Кремля, а самі зв'язки мали політизований й здебільшого ідеологічний характер (В. Борщевський, Я. Ошуркевич, О. Передрій, С. П'ясецька-Устич та ін.).

Ознакою новітніх праць є розгляд транскордонного співробітництва в світлі європейських інтеграційних процесів. Для України, яка рухається шляхом європейської інтеграції, воно трактується як фактор прискорення її вступу до ЄС, складова процесу інтеграції (А. Балян, О. Каплинський, Н. Мікула, В. Різник та ін.). У цьому зв'язку наголошується на важливості поглиблення співпраці. Проаналізовано праці, наукового осмислення в яких зазнали торговельно-економічна складова транскордонних взаємин України та Польщі (В. Будкін, О. Гребельник, Н. Доценко-Білоус, К. Кондратюк, О. Обухова, З. Петренко), нормативно-правове їх забезпечення (В. Колодяжна, С. Кулина, Л. Стрільчук, І. Студенніков, В. Сухенко).

З'ясовано, що, попри різноманітність інституційних форм співпраці, найефективнішою серед них вчені вважають залучення держав-сусідів до діяльності єврорегіонів (Н. Буглай, Є. Кіш, В. Ковач, С. Кулина, О. Філіповська, Г. Щерба та ін.). Теоретико-концептуальні засади функціонування єврорегіонів обґрунтували К. Васьківська, О. Каплинський, Г. Кушнірук, О. Малиновська, ін. Участь України і Польщі в розбудові "Карпатського" та "Бугу" стала предметом аналізу в монографіях Б. Клімчука, В. Лажніка, Н. та П. Луцишиних, Є. Рябініна, наукових статтях В. Волошка, Л. Стрільчук, Н. Роїк, О. Харчинської, Г. Шманька, ін. Аналізуючи розвиток співпраці держав у рамках єврорегіонів, науковці констатують неповне використання існуючого потенціалу.

Наявність численних праць, присвячених транскордонній взаємодії України й Польщі, не означає, що проблема не потребує подальшого вивчення, що диктується практичним значенням набутого досвіду, його актуальністю в умовах активізації євроінтеграційних процесів.

У четвертому розділі "Наукове осмислення військово-політичного співробітництва України і Польщі в контексті євроатлантичної інтеграції" з'ясовано здобутки у вивченні співпраці держав стосовно розбудови взаємин із НАТО, розширення на Схід її кордонів.

У підрозділі 4.1. "Дослідження еволюції українсько-польських зв'язків крізь призму інтеграції Польщі до НАТО" увагу зосереджено на працях, у яких стосунки держав-сусідів розглядаються на тлі досвіду набуття Польщею членства в Альянсі, доводиться обумовленість співпраці успіхами взаємин по лінії Польща ? НАТО.

Встановлено, що, попри важливість для нашої держави відносин Польщі з НАТО, дослідження проблеми українськими фахівцями почалося у другій половині 1990-х рр., хоча деяких здобутків сторонам вдалося досягти значно раніше. На рахунок того, з якого часу та якої події варто починати відлік інтеграції РП до Альянсу, наукова думка є дещо поляризованою. Так, якщо Ю. Мороз, О. Томашевич вихідною точкою на шляху приєднання Польщі до НАТО вважають її долучення до Ради Північноатлантичного співробітництва у грудні 1991 р., то В. Колесник пов'язує її з початком прем'єрства Х. Сухоцької у липні 1992 р. У той же час, у доцільності обраного курсу, його безальтернативності для Польщі, яка після розпаду СРСР виявилася позбавленою будь-яких гарантій безпеки, науковці сумнівів не мають (Є. Бершеда, П. Грицак, О. Їжак, А. Мартинов).

В аспекті впливу євроатлантичної інтеграції на стосунки Польщі з Україною вітчизняна історіографія представлена працями В. Бочарова, В. Васюка, О. Знахоренко, О. Крамаревського, В. Куйбіди, С. Пирожкова, О. Полторацького, ін. Непослідовність та суперечливість, що характеризували взаємини держав упродовж 90-х рр. ХХ ст., дослідники пояснюють, зокрема, пріоритетністю для Варшави зв'язків з Альянсом, позаблоковістю України і неготовністю останньої прийняти розширення на Схід його кордонів. Одночасно у виході стосунків сторін на рівень стратегічного партнерства історики вбачають відображення згоди України на вступ Польщі до НАТО, зростання зацікавленості в нашій державі країн Європи та США. Спільною ознакою наукових праць є трактування євроінтеграційної компоненти одним із найважливіших вимірів сучасних українсько-польських відносин.

У польській історіографії проблема євроатлантичної інтеграції Польщі представлена більш комплексно. Тематичних праць, що почали виходити з друку вже на початку 1990-х рр., відчутно побільшало зі вступом РП до Альянсу. Обґрунтовуючи доцільність приєднання держави до НАТО, науковці називають його історичним шансом не лише для Польщі, але й для Європи загалом (Г. Бух, Я. Дрозд, П. Лятавський, А. Кшечунович, С. Козєй, Я. Онишкевич, Я. Стефанович та ін.). Певне місце в науковому доробку займають праці, в яких автори звертаються до осмислення впливу взаємин Польща ? НАТО на стосунки Варшави з Києвом (Б. Кліх, Т. Ольшанський, А. Тошь, Р. Федорович, Р. Якимович, ін.). На відміну від українських учених, польські науковці не сумнівалися, що приєднання РП до Альянсу позитивно вплине на стосунки між двома державами та пов'язували з цією подією перспективи їхньої активізації.

Проаналізовано бачення проблеми російськими дослідниками (О. Майорова, А. Мошес, Д. Сергєєв), на думку яких курс Польщі на вступ до НАТО зумовлювався, перш за все, прагненням дистанціюватися від Росії й убезпечити свої східні кордони. Вбачаючи у розширенні НАТО на Схід загрозу для Росії, науковці погоджуються з безальтернативністю євроатлантичних устремлінь Польщі. Вступ РП до Альянсу трактується як передумова активізації її взаємин з Україною.

У науковому доробку аналізована проблема, таким чином, зазнала відповідного концептуального осмислення. Спільною рисою праць є опосередкована підтримка східного розширення НАТО, співробітництва з нею Польщі. Однак спеціальні праці комплексного характеру в історіографії досі відсутні.

У підрозділі 4.2. "Євроатлантичний вибір України та місце Польщі в його реалізації у висвітленні науковців" проаналізовано здобутки вчених у вивченні взаємин України з НАТО, з'ясовано бачення місця у них офіційної Варшави.

З'ясовано, що у вітчизняній історіографії проблема відносин України з НАТО репрезентована досить великою кількістю праць. Комплексним аналізом вирізняються монографії Т. Брежнєвої, Б. Губського, О. Їжака, М. Кордона, І. Тодорова, А. Шевцова, статті В. Бурдяк, А. Кудряченка, І. Мороза, Г. Перепелиці, О. Полторацького та ін. Звернуто увагу на студії, в яких наукового осмислення зазнали політико-економічна (В. Бадрак, А. Березний), військово-політична (В. Борохвостов, І. Фанін) складові взаємин. У приєднанні України до НАТО дослідники вбачають запоруку захисту від викликів сучасного світу. Не останню роль відіграє і те, що членство в Альянсі розглядається як своєрідна гарантія вступу держави до ЄС.

Взаємини України з НАТО крізь призму участі у них Польщі проаналізовано в роботах М. Алексієвця, Є. Бершеди, В. Васюка, А. Кирчіва, Я. Матійчика, Ф. Медвідя, А. Пивоварова, С. Стоєцького, Я. Секо та ін. Польський досвід співпраці з Альянсом, на думку дослідників, для нашої держави є найбільш прийнятним. Зацікавленість РП в успіхах євроатлантичної інтеграції України науковці пояснюють як стратегічним характером взаємин між ними, так і геополітичними розрахунками Варшави.

Конкретні факти підтримки Польщею євроатлантичних устремлінь України наведені в роботах О. Антонюка, В. Бочарова, А. Киридон, П. Сардачука, О. Обухової, І. Цепенди та ін. Високо оцінюючи політику Польщі, науковці, разом із тим, висловлюються за необхідність активізації відповідних зусиль самою Україною, забезпечення консолідації влади й суспільства навколо ідеї вступу держави до Альянсу.

Польська наукова думка з даної проблеми представлена роботами В. Балюка, Я. Драуса, А. Джевіцького, Я. Корейби, М. Кузьбіди, Л. Осінської, А. Шептицького. Зацікавленість Варшави у співпраці по лінії Україна ? НАТО науковці пояснюють прагненням Польщі гарантувати безпеку своїх східних кордонів. З'ясовуючи роль РП у взаєминах нашої держави з НАТО, історики не оминають увагою позицію Кремля щодо цього.

У підсумках до підрозділу обґрунтовано доцільність розглядати взаємини України з НАТО щонайменше у двох площинах: як самостійний напрям зовнішньої політики та як складову стратегічного партнерства з Польщею. Попри здобутки, більшої уваги потребують питання, пов'язані зі впливом на співпрацю сторін настроїв українського суспільства, позиції політико-владних еліт України та Польщі, а також усіх тих держав, від позиції яких залежить просування України шляхом до Альянсу.

У підрозділі 4.3. "Історіографічна оцінка ролі України і Польщі у забезпеченні стабільності Європи та світу" проаналізовано наукові надбання про геополітичний потенціал українсько-польського партнерства, роль держав у підтриманні на континенті й у світі безпеки та стабільності, їхні претензії на лідерство у Центрально-Східній Європі.

Високим рівнем осмислення геополітичного потенціалу України і Польщі вирізняються дослідження В. Будкіна, Г. Зеленько, А. Кудряченка, Ф. Медвідя, О. Полторацького, С. Стоєцького, Л. Чекаленко та ін. Констатуючи розміщеність держав у контактній зоні між європейським та євразійським простором, між Заходом та Сходом, науковці зауважують, що від того, якими будуть відносини між ними, залежить подальший поступ Європи.

Розглянуто праці щодо ініційованих Києвом і Варшавою проектів регіональної безпеки (М. Геник, В. Глібов, Д. Горун, А. Кирчів, О. Яніна). Активність держав-сусідів, попри відсутність суттєвих успіхів у цій царині, здебільшого трактується як відображення прагнення кожної з них до зміцнення позиції у регіоні ЦСЄ.

Військово-політичне співробітництво України і Польщі, зусилля сторін щодо збереження безпеки й стабільності Європи та світу проаналізували В. Бочаров, О. Ващенко, В. Гевко, О. Знахоренко. Доведено, що найбільшу увагу дослідників привернули питання миротворчості, спільних військових навчань, військо-технічної взаємодії, обміну військовим досвідом.

Предметом уваги вчених стали прагнення держав-сусідів до лідерства у Центрально-Східній Європі. Спільною рисою наукових праць О. Воловича, А. Киридон, О. Митрофанової, С. Павленка, О. Яніної є доведення обґрунтованості претензій Польщі на регіональну першість та одночасно менш втішні оцінки для України. У доробку, окрім того, є розвідки, автори яких демонструють дещо інше бачення ситуації. О. Волович, зокрема, стверджує, що ні Польща, ні Україна не володіють достатнім потенціалом, аби справитися з роллю лідера наодинці. В. Куйбіда, О. Митрофанова констатують супротив прагненню України до першості з боку Польщі.

У підрозділі розглянуто концептуальні підходи польської історіографії до означеного кола питань. Проаналізовано роботи В. Балюка, С. Бєлєня, Б. Борусевича, А. Джевіцького, Є. Козакевича, Я. Корейби, В. Лисека, А. Малака, А. Тошя та ін., у яких висвітлено геополітичні розрахунки України й Польщі, з'ясовано значення партнерства між ними для збереження безпеки і порядку у регіоні та Європі. Виняткової важливості взаємини обох держав, на думку авторів, набувають у світлі консолідації Центрально-Східної Європи, зрівноваження геополітичних претензій Росії та США на вплив у ній.

У російській історіографії проблема ролі українсько-польського партнерства у забезпеченні стабільності Європи й світу презентована роботами О. Дугіна, М. Кучинської, А. Мошеса, Ю. Сєдякіна, Д. Сергєєва, М. Сімона. На відміну від українських та польських авторів, російські науковці в своїх оцінках є більш категоричними. Погоджуючись із обґрунтованістю претензій РП на лідерство в регіоні, вчені розглядають їх крізь призму заангажованості у цьому Європи та США.

Західні дослідники (З. Бжезінський, Т. Буккволл, Ш. Гарнетт, С. Ларрабі, Х. Тіммерман, Д. Шерр) розширення на Схід кордонів НАТО аналізують у взаємозв'язку з розвитком українсько-польських взаємин. Співпрацю між Україною та Польщею науковці вважають принципово важливою для підтримки й збереження європейської безпеки. Зміцнення безпеки нашої держави вони пов'язують із поглибленням її взаємин з НАТО й вступом до неї у майбутньому.

Попри чималу кількість праць за тематикою, багатьом із них притаманні фрагментарний характер, суперечливість оцінок. Формування виваженого підходу до визначення місця українсько-польського партнерства у збереженні безпеки й стабільності Європи та світу, таким чином, залишається на часі.

П'ятий розділ "Історіографія впливу європейської інтеграції на розвиток взаємин України та Польщі" присвячено аналізу праць, у яких українсько-польські відносини досліджуються у контексті розгортання у Європі інтеграційних процесів.

У підрозділі 5.1. "Дослідження трансформації українсько-польських відносин у світлі інтеграції Польщі до ЄС" осмислено відображення в літературі проблеми обумовленості ґенези взаємин держав успіхами інтеграції Польщі до Європейського Союзу.

У процесі аналізу праць про взаємини Польщі з ЄС з'ясовано, що перші розвідки з проблеми почали з'являтися у другій половині 1990-х рр. (Б. Забарко, Є. Камінський, С. Фомін), а вже з початку ХХІ ст. в українській історіографії відбулося становлення відповідного наукового напряму. З-поміж великої кількості праць виокремлено доробок С. Бочарова, в наукових статтях та монографії якого інтеграцію Польщі до ЄС розглянуто найбільш ґрунтовно.

Значними є напрацювання українських авторів у вивченні впливу європейської інтеграції Польщі на її взаємини з Україною. Показово, що, аналізуючи стратегічне партнерство між двома державами, науковці рідко оминають увагою його євроінтеграційну компоненту. Різні аспекти проблеми знайшли відображення у монографіях і статтях Г. Зеленько, А. Киридон, О. Малиновської, Я. Матійчика, С. Павленка, О. Яніної, дисертаційних працях І. Афанасьєва, О. Бабак, В. Гевко, Д. Горуна, О. Знахоренко, В. Моцока та ін. Залучивши значний фактологічний матеріал, дослідники обґрунтували обумовленість динаміки міждержавних взаємин євроінтеграційними успіхами РП, які, ? переконані автори, ? завжди були для неї особливо пріоритетними. Важливим є висновок про те, що, готуючись до вступу у Євроспільноту, Польща доклала максимум зусиль, аби пом'якшити можливі негативні наслідки цього кроку для України. З приєднанням РП до ЄС євроінтеграційна складова українсько-польських взаємин відчутно активізувалася.

У польській історіографії європейська інтеграція РП представлена набагато більшою кількістю спеціальних наукових праць. Високим рівнем розгляду проблеми вирізняються студії М. Венерської, Й. Дзвоньчик, Б. Кошеля, А. Смоляра, Й. Сохи, С. Чьока, монографії З. та А. Доліви-Клєпацьких, А. Домагли, Е. Кавецької-Виржиковської, Р. Сухоцької, А. Харасімовича, ін. Залучення великої кількості джерел дозволило авторам виважено та незаангажовано висвітлити ряд проблем, пов'язаних із набуттям Польщею членства в Євроспільноті. У поле зору дослідників потрапили питання пристосування до союзних стандартів, перебігу переговорного процесу, позиції щодо цього провідних держав Європи, США та Росії. Наскрізною ідеєю публікацій є обґрунтування прагнення Польщі, рухаючись шляхом інтеграції з Європейським Союзом, підтримувати взаємовигідні взаємини з Україною. Розбудову відносин в контексті євроінтеграційних процесів історики вважають складовою стратегічного партнерства між двома державами.

Звернення до російської історіографії теж засвідчило наявність значної кількості праць із проблеми розширення на Схід кордонів ЄС, вступу до нього Польщі. Чільне місце у них займає осмислення наслідків євроінтеграційних процесів для Росії. Вплив європейської інтеграції Польщі на її взаємини з Україною російські науковці оцінюють, як правило, упереджено.

Отже, незважаючи на помітне нагромадження знань про українсько-польську співпрацю на тлі вступу Польщі до ЄС, немає підстав вважати дану проблему вичерпаною. Сьогоденні процеси, по-новому розкладаючи акценти в оцінках недавнього минулого, обумовлюють необхідність продовження роботи щодо його пізнання.

У підрозділі 5.2. "Визначення науковцями місця польського чинника у взаєминах ЄС та України" проаналізовано наукові праці, в яких піднімаються питання співробітництва Євросоюзу з Україною, з'ясовується роль у цьому процесі Польщі.

Зазначено, що в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців проблеми європейської інтеграції України зазнали ґрунтовного аналізу. На пріоритетності європейського напряму зовнішньої політики наголошують Л. Алексієвець, С. Василенко, С. Віднянський, О. Горенко, О. Ковальова, В. Копійка, М. Кордон, А. Кудряченко, Ю. Макар, В. Манжола, А. Мартинов, ін. Враховуючи геополітичний потенціал України, її потреби, а також міжнародні реалії, перспективи розбудови держави науковці пов'язують із Європою. Значне місце у працях займають питання нормативно-правового та інституційного забезпечення взаємин сторін, ступеня відповідності рівня розвитку суспільства й держави союзним стандартам, позиції впливових західних держав щодо співпраці ЄС з Україною.

У більшості праць увага акцентована на обґрунтуванні визначальності ролі польського чинника у взаєминах України та ЄС. Ця проблема стала предметом аналізу у працях М. Басараба, В. Гевко, О. Знахоренко, А. Киридон, В. Моцока, С. Стоєцького, В. Трофимовича, Л. Чекаленко та ін. Дослідники не лише наводять конкретні факти сприяння Польщею євроінтеграційним успіхам України, але й з'ясовують низку концептуальних питань, серед яких ? підґрунтя зацікавленості РП, міра її обумовленості зовнішніми викликами та внутрішніми запитами. Спільною рисою розвідок є обґрунтування необхідності для нашої держави у взаєминах з ЄС послуговуватися польським досвідом. Значну увагу автори приділяють польсько-шведській ініціативі "Східне партнерство". Стійкий інтерес до неї підтверджує неухильне збагачення історіографії новими студіями, частина з яких містить і досить контроверсійні оцінки.

У підрозділі проаналізовано праці польських істориків з даної проблеми, зокрема Л. Адамскі, Я. Драуса, Я. Ксьонжека, М. Мруза, М. Ольхави, М. Сенкевича та ін. Звернуто увагу на те, що поряд з високою оцінкою успіхів, яких вдалося досягти Польщі по вступі до Європейського Союзу, науковці доводять необхідність активізації нею зусиль на підтримку євроінтеграційного курсу України.

Вказано на деякі особливості підходів російських авторів до оцінки взаємин України з ЄС, інтерес до яких почав зростати лише після Помаранчевої революції. Присутність у них польського чинника науковці пояснюють геополітичними розрахунками Варшави, зокрема її антиросійською налаштованістю. Виокремлено працю Г. Чернової, в якій окреслено декілька етапів у політиці Польщі щодо євроінтеграційного курсу України, дано оцінку кожному з них.

З'ясовано внесок у наукову розробку теми західних науковців А. Зам, А. Макаллістера, Х. Тіммерманна, С. Уайта. Спільною ознакою їхніх праць є обґрунтування обумовленості успіхів співпраці України з ЄС впливом внутрішніх та зовнішніх чинників, зокрема позицією Росії. Сприяння нашій державі Польщею дослідники пояснюють прагненням останньої позбутися периферійного становища та загрози зі Сходу.

Як підсумок, відзначено, що, попри значні напрацювання, не всі аспекти проблеми вивчені рівномірно. Досі не створено спеціального дослідження, у якому б комплексно аналізувалась роль Польщі в розбудові взаємин ЄС з Україною, прослідковувалася еволюція позиції Варшави щодо європейського вибору нашої держави.

У Висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження та викладено основні положення, які виносяться на захист:

1. Дослідження процесу становлення й розвитку українсько-польських міждержавних відносин формують окремий напрям української та зарубіжної історіографії. Більш як за два десятиріччя, створено вагомий масив наукової, навчальної і публіцистичної літератури з означеної проблеми, що продиктувало об'єктивну необхідність його історіографічного осмислення. Аналіз і всебічне вивчення доробку з проблеми стали можливими завдяки дотриманню наукових принципів, широкому застосуванню сукупності методів та підходів, використанню новітнього понятійно-категоріального інструментарію історіографічного дослідження. На користь системному вивченню проблеми позначився відхід від механічної лінійності у розумінні історіографічного процесу. Виправданим виявилося осмислення історіографії взаємин держав у зв'язку зі суспільно-політичними процесами, що упродовж досліджуваного періоду визначали розвиток Європи та світу. В історіографічному процесі виокремлено два періоди, для кожного з яких характерні деякі особливості наукових досліджень та суспільно-політичного розвитку. Зростання зацікавленості взаєминами сторін відбувалося паралельно з розширенням спектру аналізованих сюжетів, підвищенням наукового рівня досліджень. Сформований джерельний комплекс, який нараховує майже 900 різноманітних за походженням, змістом, документальною достовірністю і специфікою наукового викладу джерел, дозволив комплексно проаналізувати проблему, вирішити поставлені завдання. Переплетення процесу нагромадження історіографічних, історичних та соціально-гуманітарних знань зумовило виразний міждисциплінарний характер дослідження.

2. Сучасна історіографія розглядає українсько-польські взаємини як складний і багатоаспектний комплекс партнерства й співробітництва, який, з огляду на геополітичний потенціал двох держав, спроможний забезпечувати стабільність та безпеку Центрально-Східної Європи, впливати на розвиток Європи загалом. Аналіз відображення в науковій літературі взаємин України та Польщі здійснювався переважно під кутом відстежування їхньої безперервності, поступу та специфічності. Маючи украй непростий досвід спільного історичного минулого, який досі не перестає про себе нагадувати, обидві держави зі здобуттям незалежності взяли курс на розбудову взаємовигідного партнерства, зміцнення позиції у регіоні ЦСЄ, просування спільних інтересів на міжнародній арені. Усе це підштовхує дослідників до пошуку шляхів поглиблення співпраці, посилення інтеграційної її компоненти. Водночас, історіографія позначена низкою праць, у яких наголошується на часто непослідовному характері міждержавних відносин, їх ситуативності та тенденційності.

3. Важливу тематичну сукупність історіографії проблеми склали праці про історичні передумови становлення нової моделі взаємин між обома державами. Значними є здобутки науковців в окресленні окремих етапів міждержавної взаємодії, обґрунтуванні їхнього змісту й ідейної спрямованості. Надаючи перевагу, як правило, чинникам політичного характеру, упродовж 1990-х рр. у взаєминах сторін дослідники констатували періоди "активізації", "стагнації" та "пожвавлення з наступним виходом на рівень стратегічного партнерства". Своєрідними точками відліку для започаткування наступних етапів визначалися події, пов'язані зі вступом Польщі до НАТО та ЄС. Одним із безпосередніх їхніх наслідків стало надання міждержавним взаєминам виразного європейського контексту.

4. Продуктивним є науковий дискурс навколо питань політичної, економічної та соціокультурної взаємодії двох країн. Політична складова взаємин, яка, на думку вчених, найбільше відповідає характеру стратегічного партнерства, в історіографії представлена найповніше. Простежується тенденція системного вивчення дипломатичних, міжурядових та міжпарламентських відносин, контактів між президентами, політичними партіями та громадськими організаціями. Наукове осмислення взаємин в економічній сфері, попри велику кількість спеціальних тематичних праць, не відповідає ступеню значущості проблеми. Переважаючу увагу дослідники зосередили на розгляді торговельного та інвестиційного співробітництва, у той же час ряд інших питань продовжує залишатися недостатньо опрацьованими. Спільною рисою публікацій є констатація неповного використання наявного потенціалу, доведення необхідності активізації взаємин. Означеними є контури вивчення співпраці в соціокультурній сфері. Попри важливість, представленість проблеми в історіографії цілісного вигляду почала набувати лише упродовж останнього десятиріччя. Предметом підвищеної уваги стали питання мистецького, освітнього та наукового співробітництва. Окремий напрям формують роботи, присвячені діяльності української меншини у Польщі та польської меншини в Україні.

5. Значний пласт історіографії формують праці, предметом дослідження у яких стало транскордонне співробітництво. Вбачаючи у його успіхах передумову наближення України до Європи, засвоєння та впровадження союзних стандартів, науковці обґрунтовують доцільність активізації співпраці. Найбільш перспективним, а водночас і найбільш висвітленим її напрямом вони називають участь держав у діяльності єврорегіонів "Карпатський" та "Буг". Вагомий науковий доробок, формування якого супроводжувалося роботою різноманітних тематичних форумів, має визначену географічну локалізацію, що дозволяє зробити висновок про сформованість в Україні кількох спеціальних наукових осередків вивчення транскордонного співробітництва між двома державами.

6. Стійкий дослідницький інтерес викликає військово-політичне співробітництво України та Польщі. Ознакою більшості праць є обґрунтування важливості взаємин держав-сусідів для безпеки й стабільності Європи, насамперед її центрально-східноєвропейського регіону. Зі вступом Польщі до НАТО історики пов'язують активізацію українсько-польських відносин. Сприяння стосункам України з НАТО пояснюється стратегічним характером взаємин між двома державами, а також геополітичними розрахунками Варшави, її прагненням посередництвом наближення України до Альянсу зміцнити свою позицію у ньому. Значне місце у працях посідають питання участі України й Польщі в миротворчій діяльності та військових навчаннях, обміну військовим досвідом.

7. Характерною рисою багатьох праць є пізнання взаємин держав у контексті їхньої участі в процесах європейсько-атлантичної інтеграції. Наявні дослідження доводять об'єктивну обумовленість відносин сторін інтеграційними успіхами Польщі. З'ясовуючи їхні наслідки для взаємин Польщі з Україною, науковці констатують необхідність активізації роботи щодо ширшого застосування польського досвіду як чинника виходу на вищий рівень співпраці з ЄС. Із підписанням та ратифікацією Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом роль Польщі у взаєминах сторін набула нового звучання, що зумовило необхідність продовження наукового пошуку з урахуванням сьогоденних реалій. Високо оцінюючи здобутки українсько-польського співробітництва, віддаючи належне політиці сприяння Польщею зміцненню позиції України у європейській політиці, посиленню її міжнародного авторитету й суб'єктності, науковці, разом з тим, роблять неоднозначні прогнози щодо розвитку взаємин у майбутньому. Більшість фахівців наполягає на збереженні позитивної динаміки, обґрунтовує перспективу поглиблення співпраці. Натомість деякі інші автори, констатуючи прагматизацію політики РП, не виключають можливість її дистанціювання від України.

8. Історіографічний аналіз означеної проблеми дозволив персоніфікувати внесок істориків у її наукове осмислення. Упродовж трохи більше, ніж двох десятиліть, в Україні та Польщі відбулося становлення й професійне зростання співтовариств істориків, праці яких збагачують знання про відносини обох держав, формують наукову канву комплексного дослідження проблеми. Сформувалися потужні наукові осередки з вивчення українсько-польських взаємин новітньої доби, зокрема в межах Інституту історії України НАН України (відділ історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України), Інституту всесвітньої історії НАН України, Інституту українознавства ім. І. П. Крип'якевича НАН України (Центр дослідження українсько-польських відносин), Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України, національних університетів у Києві, Львові, Чернівцях, Івано-Франківську, Луцьку, Тернополі, Херсоні, а також Південно-Східного Інституту в Перемишлі, Інституту Центрально-Східної Європи в Любліні, університетів у Варшаві, Кракові, Вроцлаві та ін.

9. Підсумковим висновком є положення про те, що українсько-польські відносини означеного періоду загалом отримали достатнє відображення в історіографії. Разом із тим, спостерігається певна диспропорційність у висвітленні окремих аспектів проблеми, дублювання та розбіжність в оцінці низки фактів. Звідси випливає доцільність продовження наукових студій як в руслі означеної теми загалом, так і окремих її аспектів. Більш ґрунтовної розробки, зокрема, потребують питання передумов становлення між двома державами нової моделі взаємин; обумовленості їхньої еволюції з наступним виходом на рівень стратегічного партнерства; позиції українського та польського суспільств щодо оздоровлення й нормалізації міждержавних взаємин; місця й ролі у стосунках України й Польщі "великих держав"; лобіювання Польщею українських інтересів у колах європейського та світового істеблішменту; зацікавленості офіційної Варшави у вступі України до Європейського Союзу і НАТО та ін. Продовження наукових пошуків шляхом застосування теоретико-методологічних новацій та творчого використання здобутків вітчизняних і зарубіжних науковців дозволить заповнити існуючі прогалини, одночасно сприяючи подальшому розвитку українсько-польських відносин, їхньому виходу на новий рівень. Дослідження історіографії українсько-польських взаємин, таким чином, зберігає не лише науковий, але й очевидний практичний інтерес.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальна монографія:

1. Чорна Н. М. Україна і Польща: історіографія відносин (кін. ХХ ? поч. ХХІ ст.) : монографія / Наталія Чорна. ? Вінниця : ПП Балюк І.Б., 2014. ? 416 с.

Рецензії:

Віднянський С. Історіографічні оцінки українсько-польських відносин (Рецензія на монографію Н. Чорної "Україна і Польща: історіографія відносин (кін. ХХ ? поч. ХХІ ст.)" / Наталія Чорна. ? Вінниця : ПП Балюк І. Б., 2014. ? 416 с. / Степан Віднянський, Микола Алексієвець // Україна?Європа?Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. - Вип. 14. - Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. ? С. 358?361.

Мельничук О. А. Чорна Н. Україна і Польща: історіографія відносин (кін. ХХ ? поч. ХХІ ст.) : монографія / Наталія Чорна. ? Вінниця : ПП Балюк І. Б., 2014. ? 416 с. / О. А. Мельничук // Наукові записки історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2014. - Вип. XXXХ. ? С. 323?325.

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

2. Чорна Н. М. Трансформація польсько-російських відносин у світлі реалізації Польщею стратегії інтеграції до Європейського Союзу / Н. М. Чорна // Україна?Європа?Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. ? Вип. 4. - Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2010. - С. 83-88.

3. Чорна Н. М. Геополітичні аспекти європейської та євроатлантичної інтеграції Польщі / Н. М. Чорна // Україна?Європа?Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. - Вип. 5. Ч. 1. - Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2010. - С. 166171.

4. Чорна Н. М. Євроатлантична інтеграція Польщі та Росія: місце російського фактора у розширенні НАТО на Схід / Н. М. Чорна // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Вип. 18. Серія: Історія : Зб. наук. пр. / За заг. ред. проф. П. С. Григорчука. Вінниця, 2010. С. 285290.

5. Чорна Н. М. Вишеградська група: досвід регіональної інтеграції країн Центрально-Східної Європи / Н. М. Чорна // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Вип. 20. Серія: Історія : Зб. наук. пр. / За заг. ред. проф. П. С. Григорчука. Вінниця, 2012. С. 278283.

6. Чорна Н. М. Еволюція польсько-українських відносин після вступу Польщі до Європейського Союзу / Н. М. Чорна // Україна?Європа?Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. ? Вип. 9: Україна?Європа?Світ: творимо історію разом. Присвячується Євро?2012. - Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2012. ? С. 92?97.

7. Чорна Н. М. Країни Вишеградської групи та Україна: досвід та перспективи співробітництва / Н. М. Чорна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. ? Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2012. ? Вип. 1. ? С. 211?216.

8. Чорна Н. М. Політика Європейського Союзу щодо країн Центрально-Східної Європи (кін. 80-х рр. ХХ ст. поч. ХХІ ст.) / Н. М. Чорна // Наукові записки Національного університету "Острозька академія" : Історичні науки. Острог : Національний університет "Острозька академія", 2012. Вип. 19. С. 409420.

9. Чорна Н. М. Українсько-польські відносини наприкінці 80-х рр. ХХ ст. ? 2010 р. в українській історіографії / Л. М. Алексієвець, Н. М. Чорна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2012. Вип. 2. ? С. 267?274.

10. Чорна Н. М. Розвиток концептуальних засад співробітництва України та Польщі / Н. М. Чорна // Україна?Європа?Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. - Вип. 10. ? Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2012. ? С. 184?195.

11. Чорна Н. М. Українсько-польські політичні відносини наприкінці 80_х рр. ХХ ст. ? 2010 р.: історіографічні інтерпретації / Н. М. Чорна // Україна?Європа?Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. - Вип. 11. ? Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. ? С. 253?263.

12. Чорна Н. М. Історичні передумови становлення сучасних українсько-польських взаємин: історіографія проблеми / Н. М. Чорна // Наукові записки Національного університету "Острозька академія" : Історичні науки. Острог : Національний університет "Острозька академія", 2013. Вип. 20. ? С. 188?193.

13. Чорна Н. М. Етапи становлення сучасних українсько-польських взаємин в українській історіографії / Н. М. Чорна // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Вип. 21. Серія: Історія : зб. наук. пр. / За заг. ред. проф. П. С. Григорчука. Вінниця, 2013. ? С. 277?281.

14. Чорна Н. М. Торговельно-економічне співробітництво України та Польщі в 2004?2010 рр.: історіографія проблеми / Н. М. Чорна // Гуржіївські історичні читання : зб. наук. пр. / Ред. кол.: В. А. Смолій, О. І. Гуржій, А. Г. Морозов та ін. ? Черкаси : Вид-во Чабаненко Ю.А., 2013. ? Вип. 6. ? С. 57?61.

15. Чорна Н. М. Сучасні українсько-польські відносини у висвітленні польської історіографії / Н. М. Чорна // Історичний архів. Наукові студії : зб. наук. пр. ? Миколаїв : Вид-во Чорноморського державного університету ім. П. Могили, 2013. ? Вип. 11. ? С. 140?145.

16. Чорна Н. М. Історіографічні оцінки торговельно-економічного співробітництва України та Республіки Польща наприкінці 80-х рр. ХХ ст. ? 2004 р. / Н. М. Чорна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. Вип. 1. ? Ч. 2. ? С. 172?177.

17. Чорна Н. М. Роль України і Польщі у забезпеченні стабільності у Європі та світі: історіографія проблеми / Н. М. Чорна // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2013. - Вип. XXXVІІ. ? С. 282?288. (РИНЦ)

18. Чорна Н. М. Еволюція українсько-польських відносин у контексті інтеграції Польщі до НАТО: історіографія / Н. М. Чорна // Україна?Європа?Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. - Вип. 12. ? Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. ? С. 63?72.

19. Чорна Н. М. Джерельна база дослідження сучасних українсько-польських відносин / Н. М. Чорна // Гуржіївські історичні читання : зб. наук. пр. / Ред. кол. : В. А. Смолій, О. І. Гуржій, А. Г. Морозов та ін. ? Черкаси : Вид_во Чабаненко Ю.А., 2014. ? Вип. 7. ? С. 84?88.

20. Чорна Н.М. Транскордонне співробітництво України та Польщі у висвітленні української історіографії / Н.М. Чорна // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Вип. 22. Серія: Історія : Зб. наук. пр. / За заг. ред. проф. О.А. Мельничука. Вінниця, 2014. ? С. 270?275.

21. Чорна Н. М. Євроатлантичний вибір України та роль Польщі у його реалізації: українська історіографія / Н. М. Чорна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. Вип. 1. ? Ч. 2. ? С. 206?212. (РИНЦ)

22. Чорна Н. М. Роль Польщі в європейській інтеграції України: інтерпретації українських дослідників / Н. М. Чорна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. Вип. 2. ? Ч. 1. ? С. 235?241. (РИНЦ)

23. Чорна Н. М. Теоретико-методологічні основи дослідження сучасних українсько-польських відносин / Н. М. Чорна // Україна?Європа?Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. - Вип. 13. ? Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. ? С. 221?232.

24. Чорна Н. М. Українсько-польські міждержавні відносини кін. ХХ ? поч. ХХІ ст.: інтерпретації українських дослідників / Н. М. Чорна // Україна?Європа?Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. - Вип. 14. ? Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. ? С. 142?157.

25. Чорна Н. М. Співробітництво України та Польщі у рамках єврорегіонів: історіографічні інтерпретації / Н. М. Чорна // Наукові записки історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2014. - Вип. XXXІХ. ? С. 261?265. (РИНЦ)

26. Черная Н. Н. Современные социокультурные связи Украины и Польши в освещении украинской историографии / Н. Н. Черная // Научные ведомости БелГУ. Серия: История, политология, экономика, информатика. ? Белгород, 2014. ? №8 (179). ? Вып. 30. ? С. 61?68. (РИНЦ)

Опубліковані праці апробаційного характеру:

27. Чорна Н. М. Українсько-польське співробітництво на початку ХХІ століття: політико-економічний аспект проблеми / Н. М. Чорна // Розвиток України у ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми : зб. наук. пр. Міжнародної науково-практичної конференції. Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2010. ? Ч. 1. С. 7276.

28. Чорна Н. М. Транскордонне співробітництво Польщі та України у контексті трансформації європейського геополітичного простору / Н. М. Чорна // Важелі і механізми формування сталого розвитку економіки в умовах світової глобалізації : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (9?10 груд. 2010 р.). ? Ч. 2. Тернопіль : Крок, 2010. С. 294295.

29. Чорна Н. М. Сучасний стан та перспективи розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва / Н. М. Чорна // Формування мереж прикордонного співробітництва України. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Чернівці, 12?13 травня 2011 р. Чернівці : ЧТЕІ КНТЕУ, 2011. С. 162165.

30. Чорна Н. М. Реалізація національних економічних інтересів України в контексті співробітництва з Польщею / Н. М. Чорна // Інноваційний потенціал соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації проблеми : Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції. ? Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2012. ? Ч. 2. ? С. 614?618.

31. Чорна Н. М. Економічна взаємодія України та Польщі у 2004?2010 рр. / Н. М. Чорна // Соціально-політичні, економічні та гуманітарні виміри європейської інтеграції України : Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції. Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2013. ? Ч. 1. ? С. 346?349.

32. Чорна Н. М. Роль України і Польщі у забезпеченні стабільності у Європі та світі у висвітленні української історіографії / Н. М. Чорна // Питання всесвітньої історії : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (18?19 жовтня 2013 р., м. Дрогобич) / За заг. ред. професора Олега Петречка, доцента Володимира Галика. ? Дрогобич : Вид-во ТзОВ "Трек-ЛТД", 2013. ? С. 116?118.

33. Чорна Н. М. Трансформація українсько-польського транскордонного співробітництва у світлі європейської інтеграції / Н. М. Чорна // Актуальні проблеми розвитку права і держави в умовах міжнародних інтеграційних процесів : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. ? Дніпропетровськ, 2013. ? С. 29?30.

34. Чорна Н. М. Роль Польщі в європейській інтеграції України: інтерпретації українських дослідників / Н. М. Чорна // Національна консолідація та європейська інтеграція України : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Івано-Франківськ, 31 жовтня ? 1 листопада 2013 р.). ? Івано-Франківськ, 2013. ? С. 309?317.

35. Чорна Н. М. Трансформація українсько-польської торговельної співпраці зі вступом Польщі до ЄС / Н. М. Чорна // Трансформація національних моделей економічного розвитку в умовах глобалізації : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 20?22 листопада 2013 р.). / відп. ред. А. А. Мазаракі. ? К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2013. ? С. 310?311.

36. Чорна Н. М. Роль Польщі у взаєминах ЄС та України: інтерпретації російських науковців / Н. М. Чорна // Соціально-політичні, економічні та гуманітарні виміри європейської інтеграції України : Збірник наукових праць ІІ Міжнародної науково-практичної конференції Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2014. ? Ч. 2. ? С. 304?308.

37. Чорна Н. М. Україна і Польща: партнерство у європейській системі геополітичних координат / Н. М. Чорна // Актуальні проблеми міжнародних відносин: політичні, економічні, правові аспекти : Збірник матеріалів IV щорічної міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 23?24 жовтня 2014 р.) / Рец. М. З. Мальський, І. С. Бик, М. М. Микієвич, Н. В. Антонюк. ? Львів : DPI, 2014. ? С. 407?410.