"Преже сихъ 4 лётъ": 1096 р. в Бестужева-Рюміна, Шахматова та укладача Повісті временних літ

Часом долучають також згадки 6611/1103 р., де, однак, оповідь про похід на половців оформлено інакше. Ніде не згадано ангелів (253-254І), а цитата про «главы змиевы» є контамінацією двох псалмів. Пор. 255І «Бъ избавилъ ны есть от врагъ нашихъ. и покори враги наша. и скруши главы зміевьія. и далъ есть гъ брашно ихъ намъ» -- Пс.67.22 «Обаче бъ съкроушити главы врагомъ своимъ»; Пс.73.13 «Ты оутвьрди силою твоею море -Ты съкроушилъ еси главы змиемъ въ воді -- 73.14 Ты сътълче главоу змиевоу -- Далъ еси того брашьно людьмъ ефиопьскъмъ» (An Early Slavonic Psalter from Rus' / Ed. Moshй Altbauer and Horace G. Lunt. -- Vol. 1: Photoreproduction. -- Cambridge, Massachusetts, 1971).. Лихі знамення промайнули лише під 1113 р. перед повідомленням про смерть Святополка, коли у скороченому вигляді ще раз використано частину запозичень із Хроніки Амартола з літописної статті 1065 р. Оскільки хрестильним іменем Святополка було саме «Михаїл», не виключено, що акцентування імені Михаїла пов'язане власне не з апокаліптичною, а з іменною символікоюСкажімо, у ПВЛ присутня не тільки лінія «від Михаїла до Михаїла», а й -- в історії християнської Русі -- «від Володимира (Святославича Хрестителя) до Воло димира (Мономаха)». Важко порівнювати пізніші літописи, оскільки вони, очевидно, зазнали впливу ПВЛ, але наприклад, у зворушливій оповіді Галицько-Волинського літопису про князя Володимира Васильковича використане «Слово про закон та бла годать». Так є, вірогідно, тому, що у «Похвалі» Іларіона йдеться про Володимира (Святославича). Варто враховувати, що книжних творів з іменем «Володимир» було набагато менше, ніж «Михаїл».. Слід зауважити, що допомога ангелів стосується Володимира (Мономаха), а не Святополка - Михаїла. Саме Володимиру явилося знамення-ангел, саме Володимир «пооусти», тобто, спонукає князівську братію на похід проти степовиків, і лаври перемоги дістаються передусім йому. Тобто, навіть у 1110-1111 рр. є вагомі підстави твердити про «звичайну, а не апокаліптичну» допомогу ангелів, введену літописцем в опис діянь симпатичного йому князя.

Тепер звернімося до повідомлення 6604/1096 р. В даному разі дійсно йдеться про зловісні знамення. Переказується й цитується «Одкровення» Мефодія Патарського з виразно апокаліптичними мотивами. Наскрізною лінією є тема «нечистих колін». Спочатку літописець робить екскурс про походження степових народів (з паралелями одночасно до «Одкровення» та Хроніки Амартола, фр. а), далі виписує передречення про звільнення замкнених нечистих племен (переказ «Одкровення», фр. Р), відсилає до подій «преже сих 4 літ» (не виключено, з Амартола, фр. у), підкріплюючи усе це «руськими» звістками новгородця Гюряти Роговича про північні народи (фр. 5). Насамкінець в ПВЛ бачимо замкнення чи «заклеплення» Олександром Македонським нечистих племен (за «Одкровенням», фр. Ј).

Запозичення з «Одкровення» Мефодія Патарського ніде не зкопійовані буквально, а меншою чи більшою мірою скорочені чи переказані. Однак вплив Мефодія простежується надійно у багатьох місцях, до того ж, є два прямі посилання. Цим джерелом літописець не обмежується. Цікавою є тенденція компілювати «Одкровення» з Хронікою Амартола. Перше запозичення з Хроніки у фр.а відзначене в ШахматоваДо речі, Шахматов наводить ближчий до пасажу «саракыне рекше сарыни» грецький текст Амартола за виданням Муральта, 5ш 5є xз Eвppaз, EapaKpvoп (Шахматов А.А. «Повесть временных лет» и ее источники. -- С. 58. Інакше, Georgii Monachi Chronicon / Ed. Carolus de Boor. -- Vol. 1-2. -- Lipsiae, 1904. -- Р. 55-56: єк pev tou 'IcpanX ave9Ыncav oi 'Icpanоlxai oi vuv ' Ayappvoп тє каї EapaKpvoi XeyOpevoi). (скорочений переказ кількох місць Ам.88-90), друге у фр.у запропоноване автором даної статтіВілкул Т.Л. Літопис і хронограф... -- С. 113, 119.. Йдеться про мікроцитату, однак подібні мікроцитати з Амартола неодноразово засвідчені у ПВЛ. Що важливо, мікроцитата включає власне вираз «преже 4 літ». В жодній редакції перекладу «Одкровення» Мефодія цифри «4» не віднайдено: прочитується «недільньїх літіх», «седморичном времени», в пізній інтерпольованій редакції вказано «3» роки Истрин В.М. Откровение... -- С. 92, 99; Гиппиус А.А. Гюрята Рогович... -- С. 258 259.. Натомість в Амартола числовий вираз тотожний до ПВЛ. Слід підкреслити, що у даному місці Хроніки Амартола йдеться про украй важливий для середньовічної людини сюжет: зруйнування Храму Титом (у нашому пасажі -- за 4 роки до зруйнування). Катастрофа привертала увагу і безкінечно переказувалася у хроніках та хронографах. Можна припускати, що такий уважний читач хронографічних творів, яким був автор ПВЛ, пройнявся серйозністю теми. Вірогідність запозичення з Амартола підвищується тим, що «преже 4 літ» належить до фрагменту, який уже залучався літописцем. У серії знамень під 1065 р. зроблено вибірку з Ам. 262.17,21, Ам.263.7-10Вілкул Т.Л. Літопис і хронограф... -- С. 92. та ін. Під 6604/1096 р. знаходимо паралель до Ам. 262.22-24, буквально рядком нижче після Ам. 262.21. Якщо ототожнення виразу «преже 4 літ» з мікроцитатою з Амартола вірне, тоді маємо не нейтральну «біографічну ремарку», а вислів, що відсилає до зловісних знамень та нещасть всесвітнього масштабу. Головне ж -- числові калькуляції `6604 - 4' вказують на 6600 р.

А.Ю. Карпов та І.М. Данилевський звертали увагу також на вираз «се же третьее лі^т поча быти» в оповіді 6604 р. (таб. №2, фр. 5). І.М. Данилевський запропонував помістити 3 роки в межах 4-х, А.Ю. Карпов -- плюсувати `4 + 3' Данилевский И.Н. «Сии 4 літа». -- С. 13-14. Вчений посилається на працю А.Ю. Карпова: «Не исключено, что и указание на «третье лето», в течение которого югре является зловещее знамение, также несет эсхатологическую нагрузку. значит, со времени начала расшатывания «северных врат» прошло уже 7 лет.» (Див.: Карпов А.Ю. Эсхатологические ожидания в Киевской Руси конца ХІ -- начала ХІІ в. // Отечественная история. -- 2002. -- №2. -- С. 11).. О.О. Гіппіус глибоко переконаний, що потрібно плюсувати і вираховувати 7 років «Никакой иной возможности, кроме как «плюсовать» один срок к другому, летопись не дает -- если только не считать, что ее время течет в обратную сторону». Дослідник не враховує, що у ПВЛ час вираховується власне у зворотньому напрямку («прежде сихъ літа»), і в принципі не виключає можливості зміни на прямий напрямок (алгебраїчно це операції з «отрицательными и положительными» числами).. Здається, маємо справу зі спробою літописця `4 роки' узгодити з «Одкровенням». У Мефодія кілька разів згадано апокаліптичні `7 років': «вь вріме седморичныи^х лі^т», «и по недЪлныихъ же л'ЬтЬхъ... не^длю лі^т и поль и еи же искончаются.в. лі^т.»Истрин В.М. Откровение... -- С. 92, 99.. Однак текст літопису тут не прозорий і, власне кажучи, число «7» не згаданеДо речі, пор. нижче розподіл зловісних знамень та бід по роках, який все ж таки не обіймає 7 років. Йдеться про охоплення (у зворотньому порядку) від 6604 до «преже сих 4 літ», 6600 р., а також переддень означеного періоду. У прямій послідовності це: 6599, 6600, 6601, 6602, 6603, 6604 рр.. І вже однозначно методично невірно починати фантастичні стрибки вирахування апокаліптичної «тихости великои» з «Одкровення» Мефодія Патарського на 7 років назад від 1117 р. до 1111 р., при тому, що в 1114, в 1117, та 1111 рр. ані «тихости», ані взагалі «Одкровення» Мефодія не засвідчено, а вираз «преже сих 4 літ» знаходимо у статті 6604 р., а не 6625, 6622 чи 6619 р. Гиппиус А.А. Гюрята Рогович... -- С. 258, 260. На жаль, ця частина роботи дослідника включає недоведені додумування.

Отже, повернемося до символічного круглого числа 6600 р. На роки перед 6604 припадають лиховісні знамення та недобрі події. Власне, під 6600 р. літописець вміщує лихі дива в Полоцьку з вірогідним хронографічним запозиченням з Александрії та багатозначним доповненням про аналогічні речі в інших місцях Руси (215 Л): «Предивно бы^с чюдо оу Полотьскі. оу мечьті... тім и члвци глху. яко наяві [навье, тобто, `мерці' -- Т.В.] бьють полочаны. се же знаменье поча быти отъ Дрьютьска. в си же времена бы^с знаменье въ нбси яко кругъ бы^с. посреді нба превеликъ. в се літо ведро бяше яко изга[ра]ше земля. и мнози борове възгарахуся сами. и болота. многа знаменья бываху по містомь. и рать велика бяше от половець и отвсюду. взяша.г. грады Пісочень. Переволоку. [Прилукъ] и многа села воеваша. по обіма странома. в си же времена мнози члвци оумираху различными недугы. якоже глху продающе корсты. яко продахомъ корсты. от ©илипова дне до мясопуста з тысячь. Се же бы^с за гріхьі наша. яко умножишася гріси наши [и] неправды. се же наведе на ны бъ. веля на^мП иміти покаянье. и въстягнутися от гріха. и от зависти. и от прочихъ злыхъ ділъ неприязнинъ».

У попередньому 6599 р. укладач ПВЛ намагався підготувати читачів до апокаліптичного сприйняття круглої дати. Відбулося знамення у сонці, «...яко погыбнути ему. и мало ся его оста. акы. мець быс...» (в Лаврентіївському списку усю звістку повністю виділено цинобаром). На полюванні в київського князя Всеволода Ярославича «.спаде превеликъ змии отъ нбсе...» (214Л) -- аналогічно Одкр.12.3 «знамение на нбси. се змии чьрмьнъ велии»За Апокаліпсисом Нікольського: Oller, Thomas Hilary, The Nikol'skij Apocalypse. -- Р. 179.. Проте у ці роки масштаби зловісних речей навряд чи могли бути значними. Іще жив старий князь Всеволод, а відповідно, реальних нещасть у «всеи Руси» спостерігалося не те щоб багато Варто порівняти наведений вище уривок 6600 р. з об'ємними плачами літописця 6601/1093 та 6604/1096 рр.: 221-225Л, 232-236Л. 1094 та 1095 рр. в цьому плані не надто визначні, проте саме під цими роками двічі згадані «прузи» (сарана). Перша згадка урочисто-прикметна: «В се же літ. придоша прузи на Русьскую землю. мсца. августа въ.rs.... и не бі сего слышано в днехъ первы* в земли Русьсті. яже видіста очи наши. за гріхьі наша» (226Л, в Л все повністю цинобаром). Пор. Одкр.9.1-5 «изидоуть проузи на землю» (Oller, Thomas Hilary, The Nikol'skij Apocalypse. -- Р. 157). А також у Мефодія Патарського: «и боудеть пругь множьство» (Истрин В.М. Откровение. -- С. 94).. А ось після смерті останнього Ярославича, коли в боротьбу за владу вступило молоде покоління князів, землі Русі справді зазнали лихих часів. Люди страждали і від внутрішніх «усобиц», і від находження половців. Вірогідно, саме з цієї причини укладач ПВЛ помістив цитування Мефодія про вивільнення «нечистих» «заклеплених колін» не в мирний період, власне, 6600 р., а пізніше, після опису нашесть та воєн. Саме вираз «преже сих 4 літ» дозволяв витончено і при цьому щільно поєднати описи біди з круглою датою століття -- 6600 р., де вони і мусили, з погляду середньовічної людини, знаходитися.

На кінець додам, що редагування і переробки джерел у ПВЛ, звичайно, не слід виключати. Її укладач не відзначався педантизмом чи навіть строгою послідовністю. Він міг облишити певну сюжетну лінію, а згодом повернутися до неї і дописати її деіндеМені вже доводилося розбирати сюжетні та джерельні пов'язання Введення ПВЛ та статті 1114 р., 1065 та 1114 рр. Імовірно, стаття 1096 р. також пов'язана з 1065 р. через Хроніку Амартола (див. вище). Втім, поки що вдалося зосередитися переважно на дотичних до хронографії фрагментах. Таких внутрішніх паралелей у ПВЛ більше. Зокрема, у Введенні зустрічаються переліки народів (в тому числі є рідкісне свідчення щодо «болгари та хвалиси», 7Л, відзначене в О.О. Гіппіуса). Не виключено, наш книжник під 6604 р. переніс недописані на початку ПВЛ генеалогії степовиків. У Введенні знаходимо інші переліки племен, а також згадки про те, що половці їдять нечисте («ядуще мерьтвечину. и всю нечистоту. хоміки и соусолы», 16Л), що пере гукується з текстом «Одкровення» Мефодія (Див. таб. №2, фр. Q.. Проте у будь-якому випадку, «преже сих літ» перекидає місток від 6604 р. до 6600 р. Саме у статтях від 6599, 6600 рр. і по 6604 р. бачимо апокаліптичні зловісні знамення, котрих немає ані під 6622/1114 р., ані під 6626/1118 р. Жодної підстави пов'язувати 1096 р. з 1114 р. і переносити «преже сих 4 літ» на початок ХІІ ст. немає. Так знімається можливість датувати ПВЛ певним роком у межах 1110-1119 рр. Це, звичайно, шкода, що дана розвідка (а також попередні праці опонентів Шахматова) відбирає, а не додає точних дат. Втім, видається за краще все ж таки прибрати помилкові визначення, ніж продовжувати на них спиратися. Можливо, наступні текстуальні дослідження дозволять датувати ПВЛ, наприклад, 6623/1115 р., коли відбувся сумний та все ж таки не апокаліп- тичний «ювілей» -- 100 років від 6523/1015 р. страстотерпцтва свв. Бориса та Гліба.

Размещено на Allbest.ru