В церковних статутах також, містилися норми, які охороняли сім'ю і моральність від злочинних посягань. Такі злочини передбачалися в церковних статутах Володимира і Ярослава. До них відносилися: умикання, пошибання (зґвалтування) боярських дружин і дочок, розпуста (самовільне розлучення з дружиною), народження незаміжньою дочкою позашлюбної дитини, організація масового пошибання дівиць, укладення шлюбу між близькими родичами, перелюбство, приведення в будинок нової дружини без розлучення із старою, двоєженство, співжиття із черницею, кума з кумою, брата із сестрою, свекра із невісткою, одночасне співжиття із двома сестрами, двох братів з однією дружиною, мачухою та ін.[31, c.145-156].

Церковні статути визначали становище християнської церкви в державі, закріплювали привілеї служителів церкви, фіксували позиції церкви як феодала щодо безпосередніх виробників, за рахунок яких вона існувала. Статути узаконювали право церкви на "десятину" - своєрідну форму податку, який повсюдно одержували церковні організації[32, c.140].

Висновки

Період розпаду був закономірним етапом розвитку України-Русі XII - XIV ст. Це привело до утворення окремих держав. Проте в другій половині XIII-XIV ст. на основі подальшого розвитку продуктивних сил суспільства (зростання політичного та економічного значення міст) і диференціації власності на землю посилюються сили централізації, носіями яких було середнє та дрібне боярство, а також міське населення. З розпадом України-Русі та занепадом Київського князівства традиції українського державотворення не перервалися. Вони проявилися у піднесенні Галицько-Волинської держави, де влада Великого князя посилюється в постійній боротьбі проти впливового місцевого боярства.

Роль Галицько-Волинського князівства в розвитку української державності важко переоцінити. Князівство охоплювало до 90 відсотків української території, охороняло український народ від поневолення та асиміляції з боку Польщі і в той же час призупинило процес створення нової слов'яно-фінськоі держави на північному сході. Галицько-Волинське князівство широко відкрило двері західноєвропейському культурному впливу на Україну, зберігаючи в той же час кращі традиції української культури. В постійній боротьбі з загарбниками (Ордою, Литвою, Польщею, Угорщиною) Галицько-Волинське князівство гідно репрезентувало себе в світі як спадкоємець Київської держави.

Протягом другої половини XIII - першої третини ХIV ст. Галицько-Волинське князівство досягла значного рівня політичного розвитку. Його залежність від Орди була меншою, ніж князівств Північно-Східної Русі. Проте відносна слабкість сил централізації, припинення князівської династії, віроломна політика Орди та деяких північно-східних володарів призвели до того, що князівство стало об'єктом агресії з боку сусідніх держав - Польщі, Угорщини та Литви, які перетворилися в цей час на сильні, централізовані держави. Зрештою, у 40-60-хроках XIV ст. політично роз'єднані землі України підпали під владу Польського королівства і Великого князівства Литовського. Однак і в межах Литовської держави довгий час зберігалася автономія Волині та Київської землі.

Після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство було опорою української державності, що захиталася в період феодальної роздробленості Русі. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини щодо державного устрою, правових основ, системи управління державою й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переломний момент історії вони зберегли в українців, почуття культурної та політичної ідентичності, забезпечили подальший розвиток руської етнічної спільності і зберегли при цьому етнографічні регіональні особливості .

За своєю класовою сутністю Галицько-Волинська держава була феодальною, а за формою - єдина держава з двірсько-вотчинною системою управління, на чолі якої стояв монарх - великий князь.

Сформований в Галицько-Волинській державі державний апарат, його центральні і місцеві органи, військові сили являли собою ефективну зброю зміцнення панування феодалів, придушення опору експлуатованих трудящих мас. Разом із формуванням і розвитком Галицько-Волинської держави складалося і продовжувало розвиватися право Давньої Русі. Найважливішою законодавчою пам'яткою права є Руська Правда. В той же час вона являє собою одну із найважливіших пам'яток середньовічного права.

Право Галицько-Волинської держави, як і Київської Русі в цілому, створювалося на місцевому, вітчизняному ґрунті - "звичаєвому праві", в ньому відображалися відносини, притаманні Русі, закріплялися порядки, обумовлені природою феодального суспільства, що складалося.

Право Галицько-Волинського князівства було правом привілей. В його нормах передбачалося привілейоване становище представників пануючого класу феодалів, неповноправність і безправність народних мас.

Магдебурзьке право закріплювало привілеї іноземних майстрів, які оселялися в українських містах, церковне право - привілеї церкви і священиків.

Список використаних джерел

1. Бойко І.Й. Органи влади і право в Галичині у складі Польського королівства 1349-1569рр. - Львів: ЛНУ, 2009. - 562с.

2. Історія держави і права України: Підручник / А.С. Чайковський (кер. авт. кол.), В. І. Батрименко, Л.О. Зайцев, О.Л. Копиленко та ін.; За ред. А.С. Чайковського. - Київ: Юрінком Інтер, 2003. - 495 c.

3. Хрестоматія з історії держави і права України / упор. А.С. Чайковський (кер.), О.Л. Копиленко, В.М. Кривоніс, В.В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. - Київ: Юрінком Інтер, 2003. - 789с.

4. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХІV ст. до середини ХІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). - Київ, 1993. - 267с.

5. Кульчицькии В.С.,Настюк М. Тищик Б.И. Історія держави і права України: - Львів: Світ" 1996. - 289 с.

6. Велика історія України: У 2-ох томах: Том ІІ. - Київ: Глобус, 1993. - 1280с.

7. Історія України /За ред. Смолія В.А. - Київ: Альтернативи, 1997. - 890с.

8. Заруба В.М. Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі кінця ХІІ ст. - ХІV ст. - Київ: Істина, 2007.- 123с.

9. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. - Київ: Товариство "Знання", КОО, 1999. - 642 с.

10. Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. І. Танцюри - Київ: Видавничий центр "Академія", 2001. - 488 с.

11. Лановик Б.Д., Матейко P.M., Матисякевич З.М. Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б.Д. Лановика. - 2-ге вид., перероб. - Київ: Т-во "Знання", КОО, 1999. - 570 с.

12. Іванов В.М. Історія держави і права України. Навчальний посібник.-Київ: Атіка, 2003 .- 411 с

13. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. -Луцьк: Ред.-вид. відд. "Вежа " Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - 558 с.

14. Українське державотворення: невитребуваний потенціал: Словник-довідник / За ред. О.М. Мироненка. - Київ: Либідь, 1997. - 559 с.

15. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С.Грабовський, С.Ставрояні, Л.Шкляр. - Київ: Генеза. - 608 с.

16. Хрестоматiя з iсторiї держави i права України. - В 2-х т., - Київ: Iн Юре, 1997.

17. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Iсторiя укрансько державностi. Львiв, 1995.

18. Кормич Л. І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до 2000 року. Навчальний посібник - Харків: Одіссей, 2000. - 890с.

19. Іванов В. Історія держави і права України. Навчальний посібник - Київ.: Атіка, 2003. - 416с.

20. Історія України та її державності. За ред/Л.Є.Дещинського - Львів.: Бескід Біт, 2005. - 367с.

21. Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь: Том 5. - Київ: Альтернатива. - 1998. - 336с.

22. Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси.-М. -Л.,1990.-387с.

23. Пасічник М.С. Історія України. Державницькі процеси, розвиток культури та політичні перспективи. - Київ: Знання, 2006. - 737с.

24. Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції: Тези доп. Та повідомлення. - Львів, 1993.- 124с.

25. Котляр М.Ф. Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. - Київ, 1993. - 342с.

26. Історія українського війська. - Львів, 1992. - 345с.

27. Костомаров Н.И. Князь Данило Галицкий. (Исторические произведения. Автобиография). - Киев, 1990. - 645с.

28. Свідерський Ю.Ю. Боротьба Південно-Західної Русі проти католицької експансії в Х - ХІІІ ст. - Київ, 1983. - 456с.

29. Софроненко К.А. Общественно-политический строй Галицко-Волынской Руси. ХІ - ХІІІ вв. - Москва, 1995. - 566с.

30. Гумилев Л.Н. От Руси к России. - Москва, 1992. - 689с.

31. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь. - Москва, 1989. - 687с.

32. Крип'якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. - Київ, 1984. - 790с.

Додаток А

Князі Галицької землі (Ростиславичі)

Додаток Б

Державний лад Галицько-Волинської держави

Размещено на Allbest.ru