Еволюційні теорії походження людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

КАФЕДРА АВІАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни:

"Антропологія"

Тема: "Еволюційні теорії походження людини"

Виконала:

Студентка групи ПС-201з

Спеціальність 6.030102 "Психологія"

Корчак Владислава

Київ

2016

Зміст

Вступ

1. Основні теорії походження людини

2. Теорія Ламарка

3. Ортогенез

4. Акватична теорія

5. Теорія Дарвіна

6. Критика теорії еволюції

7. Причини домінування теорії еволюції

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Мислення і розум, як відмінні властивості людини у тваринному світі, ось вже тисячі років створюють і задають питання. Хто ми? Як з'явилися? Для чого потрібна наше життя? На що ми здатні? Мільйони питань хвилюють нас, мають мільйони розрізнених, неточних відповідей, відомостей надуманих або отриманих завдяки науці, але на найголовніше питання "Як ми з'явилися на світ?", ми цих пір не має відповіді. Протягом століть багато вчених, літераторів-письменників, різних дослідників висловлювали свої точки зору про походження людства. Цьому присвячені безліч сказань, вигадок, легенд, наукових праць, які були відкриті видатними вченими різних країн, народів і часів, починаючи з біблійних героїв і мислителів та закінчуючи нашими сучасниками.

Існує цілий ряд різних теорій, що пояснюють виникнення людини на Землі. В даній роботі розглянуті теорії еволюційного походження людини.

1. Основні теорії походження людини

Питання про антропогенез здавна викликає зацікавлення у науковців та філософів. Ще в Давньому Риму філософи відзначали схожість людини та мавпи, до чого сучасна наука прийшла тільки у другій половині XIX ст. Проте у часи Античності та Середньовіччя домінували релігійні уявлення на походження людини. У різних культурах чи релігіях по різному трактували походження людини, але всі вони у сходилися у єдиному твердженню, що людину створив Бог, боги, або інші надприродні сили.

На сьогоднішній час існують декілька основних груп теорій походження людини. Коротко зупинимося на основних із них:

Походження людини від тотему. Ця версіє не є науковою, її науковість навіть не обговорюється, але сьогодні на Землі існує велика кількість первісних народів, яка до сих пір вважає, що людини походить від спільного предка - тотему - тварини, рослини, чи навіть явища природи. Цікавим є те, що існує віддалена схожість з версіями про походження людини від мавпи, первісні народи як би інтуїтивно відчували походження людини від тварини.

Божественна теорія походження людства або Креаціонізм (Теорія Розумного Створення або Розумного Замислу). Ця група теорій містить дуже багато інтерпретацій, зупинимося лише на самих основних. Прихильники Ортодоксального Креаціонізму вважають, що описання творення людини повністю відповідає тексту Святих Писань - Біблії, Корану, Танаху та інших. Теорія Розумного Замислу говорить, що людину та світ створив Бог, але Святі Писання не є підручниками з історії, і тому творення людини описане там потрібно сприймати алегорично. Цікаво, що ще Отці Церкви IV - VIII ст. не відносились до подій описаних в книзі Буття буквально, так само пояснювали Тору рабини та мусульманські богослови Коран. Божественна теорія походження не є науковою, вона більше належить до царини богослов'я та філософії.

Теорія Позаземного втручання. Якщо сьогодні теорію Походження людини від тотему розглядають як зародки наукового пізнання, Божественну як ненаукову і яку практично не можна довести, то Теорію Позаземного втручання однозначна відносяться до пара наукових концепцій. За теорією Позаземного Втручання: людство - це або нащадки інопланетян, що прилетіли дуже давно на Землю, або люди це продукт інопланетної генної інженерії та ін. Суть дуже проста - людина стала людиною лише за допомогою Позаземного втручання.

Теорія Еволюції. На сьогодні - це єдино обґрунтована наукова теорія, в якій йдеться про те, що людина є далеким нащадком людиноподібних мавп, які в процесів еволюції розвинулися у сучасну людину. Протягом історії виникали різні види теорії еволюційного походження людини, найголовніші з них більш детально будуть розглянуті нижче.

2. Теорія Ламарка

На початку XIX ст. визначний французький натураліст, основоположник еволюційного вчення Ж.-Б. Ламарк (1744-- 1829) вперше запропонував струнку теорію антропогенезу. В праці "Філософія зоології" (1809) він обґрунтував тезу про природне походження людей від мавп, еволюцію яких він уявляв собі таким чином. Якийсь вид найрозвинутіших "чотирируких", близьких до "ангольських орангів", тобто до шимпанзе, внаслідок кліматичних змін чи інших причин був змушений спуститися з дерев на землю. В пошуках поживи "чотирирукі" стали постійно жити на відкритій місцевості. Побоюючись нападів хижаків, вони часто зводилися на задні кінцівки і оглядалися навкруги; це зміцнювало мускулатуру спини та ніг. Поступово предки людей перейшли до прямоходіння і стали "дворукими". У них вдосконалилися мозок і зір, виникла мова, з'явилася схильність до суспільного життя -- найхарактерніша, визначальна, за Ламарком, риса людей.

В основі ламарківських поглядів на антропогенез лежить його загальна ідея про потребу, яка породжує зусилля, і про зусилля, яке породжує орган. Він вважав, що предки людей вдосконалювалися завдяки дії природного відбору та "внутрішній силі" -- тобто прагнення всіх живих організмів до прогресу.

3. Ортогенез

Ортогенез -- концепція в еволюційному вченні, яка стверджує, що розвиток живої природи зумовлений внутрішніми причинами, що направляють хід еволюції по певному шляху, суворо визначаючи його напрямок. З цієї концепції, спрямованість еволюції визначається тим, що сама мінливість споконвічно має певну спрямованість. Спрямованість еволюції не залежить від природного добору. Всі зміни живих форм відбуваються за небагатьма, суворо визначеним природою організму напрямками і успадковуються.

У найбільш розгорнутому вигляді цю концепцію викладав Теодор Еймер в 1888--1897 роках. Згодом прихильники ортогенезу як фактори, які зумовлюють хід еволюції, пропонували особливості послідовностей ДНК або будь-яких клітинних структур.

Нині теорія ортогенезу в цілому визнана незадовільною.

4. Акватична теорія

Акватична теорія -- альтернативна теорія походження людини, котра на відміну загальноприйнятої теорії, що базується на саванному домінуючому факторі, що примусив людиноподібних мавп перейти до біпедалізму, як домінуючий фактор використовує воду (прибережний шельф океану та річки з озерами). Вперше була запропонована морським біологом Алістером Гарді в 1929 році (опублікована тільки в 1960 році через те, що Гарді боявся зіпсувати свою кар'єру) та незалежно німецьким біологом Максом Вестенгоффером в 1942 році.

Прихильники акватичної теорії вважають, що в сучасній традиційній теорії походження людини виділяються три основні еволюційні стрибки (або фази), які недостатньо обґрунтовані (не виявлені рушійні сили) в рамках саванної теорії:

1. стрибок від людиноподібних мавп, що живуть на деревах (тому задні лапи нагадують передні з довгими пальцями), до людиноподібних антропів (сім'я австралопітеків), що пересуваються по землі на ногах (т.з. біпедалізм).

2. стрибок від прямоходячого гомініда до антропа з анатомією близькою до сучасної людини, правда з малим об'ємом мозку (стадія гомо-еректус).

3. стрибок від гомо-еректус до сучасної людини з великим мозком (гомо-сапієнс).

Всі ці еволюційні стрибки нібито знаходять природне пояснення в рамках "акватичної теорії". Нижче наведенні її основні пункти.

Втрата волосяного покрову. Навіть ті залишки волосся, що лишилися на тілі сучасних людей, мають такий напрям свого росту, який створює мінімальний опір при плаванні у воді. Втрата волосяного покрову в савані не має ніякого сенсу, тоді як у більшості водяних ссавців волосся або втрачене повністю, або лишилася тілько коротка вовна, оскільки довге волосся у воді збільшує опір при швидкому плаванні.

Підшкірний жир. Товстий шар підшкірного жиру характерний тільки для морських ссавців, що дозволяє їм виживати у холодних морських водах (навіть за полярним колом). Сучасна людина знаходячись у воді, температура якої нижча за температуру тіла, також зазнає переохолодження. Тому підшкірний жир дозволяє людині знаходитися у воді значно довше, ніж при його відсутності.

Біпедалізм. Біпедалізм не має переваг в савані, оскільки рух на чотирьох лапах є доцільніший (більша швидкість, доцільніша енергетика). У воді біпедалізм виникає цілком природньо, чисто рефлекторно -- у зв'язку з необхідністю дихання. Тобто на двох ногах можна значно далі відійти від берега а також швидше плавати. Також відомо, що із птахів тільки пінгвіни адаптувалися повністю для життя у воді, і вони також стоять вертикально і на поверхні, і на мілкій воді.

Виділення поту. Шкіра сучасних людей характеризується високою густиною потових залоз, значно вищою ніж в інших приматів. Ці залози виробляють два типи поту: апокриновий (apocrine) та еккриновий (eccrine) піт. Апокринові залози активуються при емоціональному збудженні, а еккринові залози -- при підвищенні температури. При перебуванні на поверхні, піт сприяє охолодженню тіла людини при високих температурах. У випадку виходу з морської води, виділення поту сприяє очищенню шкіри від морської води (зменшення солоності).

Специфіка дихання та пиття. Сучасні люди можуть довільно контролювати процеси дихання (при зберіганні т.з. "дихального рефлексу") подібно до морських ссавців та птахів. Всі тварини, що живуть на поверхні землі можуть одночасно пити воду та дихати. І тільки людина цього робити не може, оскільки вода попадає в легені, і людина починає захлинатися.

5. Теорія Дарвіна

Основні положення теорії Дарвін висловив в 1859 р. в книзі "Походження видів шляхом природного добору, або Збереження сприятливих порід в боротьбі за життя", розвинув в подальших працях -- "Зміна тварин і рослин під впливом одомашнення" (1868) і "Походження людини і статевий добір" (1871). До близьких висновків незалежно прийшов А. Уоллес (1858). Назву "дарвінізм" запропонував Т. Гекслі (1860).

Рушійними силами еволюції Дарвін вважав спадкову мінливість і природний добір. Він вперше поставив у центрі уваги еволюційної теорії не окремі особини, а види і внутрішньовидові угруповання. Дарвін зібрав численні докази існування спадкової мінливості організмів і в природі, і в умовах одомашнення. Він виділив дві основні форми мінливості: невизначену і визначену, надаючи основне значення в еволюції невизначеній мінливості. Пізніше було з'ясовано, що певна мінливість (модифікації) не спадкова. В умовах одомашнення на основі спадкової мінливості організмів шляхом штучного добору людина створила численні породи домашніх тварин і сорти культурних рослин. Аналогічно Дарвін прийшов до висновку, що і в природних умовах діє творчий чинник, рушійний і направляючий еволюцію організмів, -- природний добір. Дарвін показав, що в природі організмам будь-якого виду властива постійна боротьба за існування, що складається з їх взаємодій з чинниками зовнішнього середовища (абіотичними і біотичними) і внутрішньовидової конкуренції. Боротьба за існування звичайно приводить до загибелі значне число особин в кожному поколінні будь-якого виду і до вибіркової участі особин в розмноженні. Неминучим результатом спадкової мінливості організмів і боротьби за існування є природний добір -- переважне виживання і участь в розмноженні найбільш пристосованих особин кожного виду. Наслідками природного добору є видоутворення, яке супроводжується закріпленням пристосовування, дивергенція і прогресивна еволюція Пристосованість організмів до навколишнього середовища носить відносний характер. Окремий випадок природного добору -- статевий добір, який забезпечує розвиток ознак, пов'язаних з функцією розмноження.

Дарвін вперше дав науково-логічне послідовне і матеріалістичне рішення найважливіших проблем еволюційного вчення і підірвав позиції метафізичних і ідеалістичних уявлень в біології -- креаціонізму, віталізму тощо. Після публікації теорії Дарвіна еволюційні ідеї отримали широке розповсюдження. Вчення Дарвіна покладене в основу наукового обґрунтування походження людини. Розкриті ним закони еволюції дозволили створювати на науковій основі нові породи домашніх тварин і сорти культурних рослин, тобто сприяли розвитку селекції. Еволюційна теорія зробила великий вплив на розвиток палеонтології, ембріології, систематики, а в XX ст. -- генетики та екології. Проте класичний дарвінізм залишив невирішеним ряд важливих питань (сутність спадковості, механізми виникнення спадкової і не спадкової мінливості та їх еволюційна роль, сутність і структура біологічного виду).

6. Критика теорії еволюції

Теорія еволюції піддається критиці, в основному, за трьома напрямками:

1. Палеонтологічний літопис виявляє швидше структуру еволюційних стрибків, а не поступові перетворення.

2. Гени - потужний стабілізуючий механізм, головне завдання якого полягає в тому, щоб запобігти розвитку нових форм.

3. Випадкові виникнення один за одним мутацій на молекулярному рівні не є поясненням високої організованості і зростаючої складності живих організмів.

Згідно еволюційної теорії від палеонтологічного літопису слід було б очікувати поступової появи простих форм життя, поступового перетворення простих форм на більш складні, безліч проміжних "ланок" між різними видами, зачатки нових ознак організму, наприклад, кінцівок, кісток і органів.

Насправді палеонтологи представляють докази раптової появи складних форм життя, їх розмноження, що не виключає варіацій, відсутність проміжних "ланок" між різними біологічними родинами, відсутність частково розвинених ознак, тобто повну закінченість всіх частин тіла.

Різкій критиці піддається теорія походження людини від мавпи. Звертається увага на те, що "пілтдаунскій людина", яку вважали "відсутньою ланкою" протягом 40 років, на ділі виявилася підробкою: в 1953 році з'ясували, що насправді частини щелепи і зубів орангутанга були з'єднані з частинами людського черепа.

Все більше число вчених переконується, що і австралопітек не був нашим прабатьком. Ретельні дослідження його черепа показали, що він набагато більше схожий на черепи нинішніх мавп, а не людини. А ось неандерталець безсумнівно, відноситься до людського роду. Біда в тому, що його зображували схожим, швидше, на мавпу. Пізніше з'ясували, що його кістяк був сильно деформований хворобою, і новий відтворений за рештками вигляд неандертальця показує, що він мало чим відрізнявся від нині існуючих побратимів. еволюція ортогенез ламарк дарвін

Що стосується кроманьйонця, то виявлені кістки практично не відрізняються від кісток сучасних людей, тому говорити про нього, як про якусь "перехідному ланку" вже ніхто не наважується.

Чарльз Дарвін не заперечував існування Бога, проте вважав, що Бог створив лише початкові види, інші ж виникли під дією природного відбору. Альфред Уоллес, який прийшов до відкриття принципу природного відбору майже одночасно з Дарвіном, на відміну від останнього стверджував, що між людиною і тваринами існує різка межа щодо психічної діяльності. Він прийшов до висновку, що мозок людини не може розглядатися як результат природного відбору. Уоллес проголосив, що цей "розумовий інструмент" виник у результаті потреб його власника, і припускав "втручання вищої розумної істоти".

7. Причини домінування теорії еволюції

Живучість теорії еволюції пояснюють наступними чинниками:

У школі вивчають тільки теорію еволюції. Не допускається, щоб в шкільних підручниках з'являлися аргументи проти еволюції.

У наукових підручниках майже завжди підтримується еволюційна точка зору. Еволюція підноситься як реальність, але не як концепція.

Якщо провідні викладачі та вчені стверджують, що еволюція є фактом, і натякають на те, що одні тільки невігласи відмовляються в це вірити, то скільки неспеціалістів наважиться стверджувати інше? Факт, що вага авторитету застосовується на захист еволюції, становить одну з головних причин, чому вона користується широким визнанням.

Спираючись на дані факти, і неспроможність теорій, деякі вчені, їх послідовники і просто люди цікавляться створили нову теорію, теорію зовнішнього втручання.

Висновки

Походження людини є однією з найбільших таємниць нашого світу, існує безліч теорій, думок, гіпотез і концепцій появи людини на планеті Земля. Якби не була прозора та чи інша теорія, вона має місце на існування, поки людство зі 100% впевненістю не доведе зворотне. А про те, коли це відбудеться судити неможливо. Тому кожен має право сам вирішувати чому вірити, а чому ні. Коли істина відсутня, кожен в праві придумати свою правду.

Походження людини є предметом вивчення декількох наук (антропологія, теологія, філософія, історія, палеонтологія і т.д.). Відповідно до цього є безліч теорій походження людини, зокрема, як соціального індивідуума, біологічної істоти, продукту діяльності позаземних цивілізацій і т.д. Жодна з існуючих теорій походження людини не є строго доведеною. У кінцевому рахунку, критерієм вибору для кожного індивідуума є віра в ту чи іншу теорію, кожен має право представляти своїх предків на власний лад.

Список використаної літератури

1. Г.П. Зіневич. Людина вивчає людину. Київ, Наукова думка, 1988

2. Сегеда Сергій. Антропологія: Навч. посібник. -- К.: Либідь, 2001. -- 336 с.

3. Филипченко, Ю. А. (1977). Эволюционная идея в биологии. Исторический обзор эволюционных учений XIX века. Москва: Наука.

4. Чайковский, Ю.В. (2003). Эволюция (рус.). Москва: КМК.

Размещено на Allbest.ru