Діяльність соціалістів-революціонерів південної України напередодні та в період революції 1905-1907 років

Спираючись на різноманітні дані першоджерел, у дисертаційному дослідженні комплексно вивчено діяльність соціал-революційних організацій Південної України напередодні та в період революції 1905-1907 рр.

Основу ПСР Південної України напередодні революції складали 12 організацій. До їх складу входили менші підпорядковані структури (групи пропагандистів, агітаторів, технічні групи). Кількість членів цих організацій напередодні революції 1905-1907 рр. становила понад 700 осіб. Соціальний склад організацій показав, що соціал-революційну ідеологію поділяли представники більшості прошарків українського суспільства, але їх представництво в досліджуваних організаціях не було однаковим. За національною приналежністю комітети та групи есерів формувалися з євреїв та росіян. Середній вік учасників організацій становив 18-21 рік, виключення становили колишні народовольці.

В основі програми ПСР, прийнятої на її І з'їзді, та всієї есерівської ідеології, був покладений принцип реорганізації виробництва та всього суспільного ладу країни на соціалістичних началах. Серед основних вимог есерів, які вирізняли партію з-поміж інших, відзначено вимогу ліквідації приватної власності на землю та соціалізації землі. Основна мета діяльності південноукраїнських соціалістів-революціонерів визначена як революційна боротьба народу з самодержавством, скликання Установчих зборів та побудова демократичного суспільства на принципах соціалізму.

Система методів і засобів боротьби комітетів і груп партії есерів, спрямованих на досягнення власних цілей, була досить різноманітною. Вона включала у себе агітаційно-пропагандистську роботу (друковану й усну) та радикальні форми партійної діяльності (озброєний спротив поліції, терористичні вбивства).

Напередодні революційних подій 1905-1907 рр. перевага надавалася методам друкованої пропаганди. Всі комітети південноукраїнських губерній мали свої підпільні друкарні, а також налагоджували отримання необхідної літератури з інших регіонів імперії. Партійна література спрямовувалася до різних верств населення: до робітників та селян, студентів, школярів та інтелігенції, до солдат та матросів. До основних форм партійної роботи есерів віднесена також бойова діяльність, реалізація якої покладалася на бойові дружини. Головним завданням дружин вважалася участь у масових збройних виступах та захист мітингуючих. Зазначено, що до здійснення терористичних актів проти представників влади члени есерівського підпілля Південної України приступили наприкінці 1904 р.

У період революції 1905-1907 рр. виявлене значне збільшення кількості есерівських комітетів, груп та селянських братств (їх кількість збільшилася у два з половиною рази і становила 29 організацій). ЦК ПСР найпотужнішими осередками партії Південної України за чисельністю та масштабами роботи називав міські організації Севастополя, Миколаєва та Катеринослава. Показано як тривало вдосконалення внутрішньої організації комітетів: у їх складі створювалися робітничі союзи, здійснювалося розмежування діяльності по районах міста. Поліпшенню скоординованості дій південноукраїнських есерів сприяло виникнення у липні 1905 р. губернського об'єднання соціалістів-революціонерів - Таврійського союзу, а також створення у лютому 1906 р. Південно-Руського обласного комітету партії. Після І з'їзду ПСР зі складу місцевих комітетів почали виділятися групи есерів-максималістів. З'явилися прихильники Української партії соціалістів-революціонерів, перші групи яких виникли у Таврійській губернії.

Міжпартійні зв'язки комітетів та груп есерів з іншими організаціями не були постійними. Для здійснення спільних революційних акцій та погодження дій робилися спроби налагодження стосунків із представниками одного революційного табору (соціал-демократами, бундівцями), але партії розділяли непереборні ідейні та організаційні розходження.

Під час революції, у порівнянні з 1902-1904 рр., змінився соціальний та віковий склад організацій. Керівниками залишалися інтелігенти. З початком 1905 р. місцеві організації есерів почали включати до складу своїх керівних органів робітників. Представництво селян у міських комітетах, як і раніше, було незначним, але їх кількість збільшилася за рахунок розширення мережі селянських братств. Середній вік есерів коливався в межах губерній від 17-22 років у Катеринославській до 26-55 років у Таврійській.

Тактичним основам діяльності організацій соціалістів-революціонерів у період революції 1905-1907 рр. завдано суттєвий удар. Маніфест 17 жовтня, а також реформи уряду у сфері землекористування, сприяли скороченню соціальної бази ПСР. З огляду на це, керівництво партії змушене було змінювати тактику відповідно до потреб історичного моменту, в той же час намагаючись залишатись вірними власним ідеологічним засадам та програмним настановам. Основними питаннями, які викликали значні ідеологічні суперечки всередині ПСР та її південноукраїнських комітетів, а також сприяли зміні тактики організацій стали питання ставлення до діяльності Державної думи та участі у виборах до неї, реакція на столипінську аграрну реформу та на розвиток професійного руху. Південноукраїнські організації соціалістів-революціонерів у ставленні до зазначених змін дотримувалися тактики, яку ухвалив Центральний комітет партії, але простежено й виключення, коли місцеві організації діяли не за директивами, а відповідно до ситуації.

Агітаційно-пропагандистська діяльність організацій, як і в передреволюційний період, включала усну та письмову форми пропагування. Усна агітація застосовувалася тепер не у вузьких колах, а більш відкрито на мітингах і зборах. Але, не зважаючи на таке посилення усної агітації, друк продовжував залишатися основним засобом впливу на маси. Спираючись на виявлений архівний матеріал, автору вдалося з'ясувати, що кількість видань південноукраїнських есерів впродовж 1902-1907 рр. становила 73 найменування.

Бойова діяльність у період Першої російської революції здійснювалася південноукраїнськими комітетами соціалістів-революціонерів за допомогою бойових дружин, які вже існували та продовжували створюватися. Кількість запланованих і здійснених терористичних вбивств значно збільшилася у порівнянні з 1902-1904 рр. і становила 17 випадків. У Катеринославській, Херсонській та Таврійській губерніях найбільше їх здійснено впродовж 1905-1906 рр.

Отже, соціалісти-революціонери, які належали до лівого крила соціалістичного руху, відіграли суттєву роль у розгортанні революційних подій в регіоні на початку ХХ ст. Своїми агітаційно-пропагандистськими та активними бойовими діями вони підбурювали народні маси до спротиву існуючій системі влади, організації страйків та заворушень. Але не зважаючи на таку активну суспільну позицію, організації есерів не стали наймасовішими серед політичних партій та об'єднань регіону та часто поступалися соціал-демократам, які мали більш розгалужену мережу своїх осередків та довшу традицію існування.

Основний зміст та висновки дисертації викладені у публікаціях в наукових фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України:

Есери Катеринослава і вибори до Другої Державної думи Російської імперії // Гуманітарний журнал. - 2005. - Зима-весна. - С. 78-82.

Інтелігенція Катеринослава у складі комітетів партії соціалістів-революціонерів (1902-1907 рр.) // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: зб. наук. праць. - Вип. 5. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2007. - С. 216-222.

Терористична діяльність есерів Південної України (1902-1907 рр.) // Вісник Дніпропетровського національного університету. Серія: Історія та археологія. - 2007. - № 6. - С. 46-50.

Соціаліст-революціонер Катеринослава Сергій Петрович Тукманкін // Вісник Дніпропетровського національного університету. Серія: Історія та археологія. - 2008. - № 1. - С. 53-57.

Публікації, у яких додатково відображені результати дисертаційного дослідження:

Есери на території Катеринославщини в 1905-1907 рр.: постановка дослідницької проблеми // Демократична революція 1905-1907 рр. в Україні: актуальні проблеми вивчення: матеріали Міжрегіональної наукової конференції (Дніпропетровськ, 24 лютого 2005 р.). - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2005. - С. 51-58.

Катеринославський комітет партії соціалістів-революціонерів напередодні першої російської революції: етапи діяльності // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження: зб. наук. праць. - Вип. 3. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2006. - С. 153-163.

Агітаційно-пропагандистська діяльність Катеринославського комітету партії соціалістів-революціонерів (1902-1904 рр.) // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження: зб. наук. праць. - Вип. 4. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2007. - С. 154-162.

АНОТАЦІЯ

Сіталова Н.О. Діяльність соціалістів-революціонерів Південної України напередодні та в період революції 1905-1907 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2009.

Дисертація є першим комплексним дослідженням історії діяльності соціалістів-революціонерів Південної України напередодні та в період Першої російської революції. На основі аналізу значного комплексу архівних та опублікованих джерел авторові вдалося вивчити особливості зародження та діяльності організацій есерів трьох південноукраїнських губерній (Катеринославської, Таврійської та Херсонської) періоду 1902-1907 рр.

Значну увагу приділено дослідженню процесу зародження організацій загальноросійської Партії соціалістів-революціонерів у південноукраїнському регіоні на початку ХХ ст., програмним основам їх функціонування, формам та методам агітаційно-пропагандистської та бойової діяльності. Виділено два послідовних етапи у існуванні соціал-революційних організацій півдня, - 1902-1904 рр. та період революції 1905-1907 рр., - які суттєво відрізнялися один від одного. Здійснено порівняльний аналіз основних форм і методів діяльності есерів впродовж цих етапів. На основі аналізу відомих та введених до наукового обігу нових фактів та матеріалів істотно доповнено знання про мережу есерівських організацій Катеринославської, Таврійської та Херсонської губерній початку ХХ ст.

Ключові слова: соціалісти-революціонери, неонародництво, Південна Україна, революція, комітети, групи.

ANNOTATION

Cytalova N. O. Activity of the socialists-revolutionaries of Southern Ukraine on the eve and in the period of revolution of 1905-1907. - Manuscript.

The dissertation for the degree of Candidate of Historical Sciences in Speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Dnipropetrovsk National University. - Dnipropetrovsk, 2009.

The dissertation is the first complex investigation of the history of socialists-revolutionaries activity in Southern Ukraine on the eve and in the period of the first Russian revolution. Using a wealth of printed sources and drawing upon materials from the Ukrainian archives, this study provides a detailed analysis of socialists-revolutionaries organizational structure and political practice in the period of 1902-1907.

The great attention is paid to the complex research of the process of conception and beginning of activity of the socialists-revolutionaries groups in the South of Ukraine in the beginning of the XX century, its ideological basis, forms and methods of socialists-revolutionaries activity. During the study of a problem were distinguished two different stages of socialists-revolutionaries activity - 1902-1904 and 1905-1907. The knowledge about socialists-revolutionaries organizational structure of Katerinoslavska, Tavrijska and Hersonska provinces in the beginning of the XX century were supplemented.

Key Words: socialists-revolutionaries, neonarodnichestwo, Southern Ukraine, revolution, committees, groups.

АННОТАЦИЯ

Ситалова Н.А. Деятельность социалистов-революционеров Южной Украины в преддверии и в период революции 1905-1907 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Днепропетровский национальный университет. Днепропетровск, 2009.

Диссертация является первым комплексным исследованием истории деятельности социалистов-революционеров Южной Украины в преддверии и в период Первой российской революции. На основе анализа значительного комплекса архивных и опубликованных источников автору удалось изучить особенности зарождения и деятельности организаций эсеров трех южноукраинских губерний (Екатеринославской, Таврической и Херсонской) в период 1902-1907 гг. В функционировании социал-революционных организаций юга Украины выделено два последовательных этапа, - 1902-1904 гг. и период революции 1905-1907 гг., - которые существенно отличались друг от друга. Проведен сравнительный анализ основных форм и методов работы эсеров в течение этих этапов.

Значительное внимание уделено процессу зарождения организаций общероссийской Партии социалистов-революционеров в южноукраинском регионе в начале ХХ века, возникновению Украинской партии социалистов-революционеров, групп эсеров-максималистов, программным основам их существования, формам и методам агитационно-пропагандистской и боевой деятельности.

Первые организации эсеров в исследуемом регионе оформились в Екатеринославе и Одессе в 1902 г. К концу революционных событий их выявлено в пятнадцать раз больше, что свидетельствует о популярности неонароднических идей среди населения региона. Как в преддверии, так и в период Первой российской революции 1905-1907 гг., возникшие социал-революционные комитеты и группы среди методов революционной деятельности отдавали предпочтение печатной пропаганде. Все организации южноукраинских губерний имели свои нелегальные издательства, а также организовывали доставку необходимой литературы из других регионов Российской империи и из-за границы. Партийная литература была обращена к разным слоям общества (к работникам и крестьянам, школьникам, студентам, интеллигенции, к солдатам и матросам). Применялись также методы устной агитации. К основным формам партийной работы эсеров юга Украины отнесена боевая деятельность, реализация которой вменялась в обязанность боевых дружин и применялась в течение всего исследуемого периода.

Таким образом, на основе анализа известных и введенных в научный оборот новых фактов и материалов существенно дополнены знания о сети социал-революционных организаций Екатеринославской, Таврической и Херсонской губерний в начале ХХ века.

Ключевые слова: социалисты-революционеры, неонародничество, Южная Украина, революция, комитеты, группы.

Размещено на Allbest.ru