"Wojna domowa" польського хроніста С. Твардовського як історичне джерело та пам’ятка історичної думки

Комплексне дослідження пам’ятки історичної думки ХVII століття - поеми "Wojna domowa" як хронологічної класики польської літератури та історіографії часів С. Твардовського. Розгляд джерельної бази та особливостей підходу хроніста до роботи з нею.

Рубрика История и исторические личности
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 06.11.2013
Размер файла 36,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

"WOJNA DOMOWA" ПОЛЬСЬКОГО ХРОНІСТА С. ТВАРДОВСЬКОГО ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО ТА ПАМ'ЯТКА ІСТОРИЧНОЇ ДУМКИ

Спеціальність: Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Тарасенко Інна Юріївна

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з найважливіших особливостей сучасного періоду розвитку української історичної науки є значна інтенсифікація дослідження проблем джерелознавства та інших спеціальних історичних дисциплін, вивчення контактів України з європейськими державами і народами. У зв'язку з цим все більшу увагу дослідників привертають твори (хроніки, мемуари тощо) іноземних авторів середньовіччя та нової доби, зокрема ті, в яких знайшла відображення Національно-визвольна війна українського 1648-1658 рр., в ході якої була відроджена Українська держава. Серед згаданих хроністів вирізняється велична постать класика польської літератури та історіографії доби бароко Самуеля зі Скшипни Твардовського (бл. 1595-1661), який ще за свого життя здобув славу “польського Вергілія”, а на схилі життя написав фундаментальну віршовану хроніку “Wojna Domowa” (далі - “WD”), тобто “Громадянська війна“. Вона у вишуканій літературній формі однією з перших в польській історіографії подала розгорнутий образ подій, містить у собі чимало важливих фактів. Це забезпечило “WD” значну популярність у Речі Посполитій, а вжиті Твардовським образні окреслення періодів історії Речі Посполитої (“золотий спокій” для 1639-1647 рр., та “потоп” для 1655-1657 рр.) міцно увійшли в історіографію та суспільну свідомість поляків. Але як історичне джерело та пам'ятка історіографії “WD” майже не вивчалась. Саме відсутність комплексного наукового дослідження з цієї проблематики обумовила звернення до неї автора.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана у рамках науково-дослідної теми Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України “Принципи наукової обробки і підготовки до публікації джерел з історії України ХVI-XX ст., пам'яток біографістики, некрополістики та фонодокументів” (номер державної реєстрації 0105U00397).

Мета дослідження полягає у комплексному вивченні “WD” у поєднанні з усією творчою спадщиною С. Твардовського, визначення місця та значення “WD” як джерела з історії України і пам'ятки польської історіографії ХVІІ ст.

Досягнення мети передбачає реалізацію наступних дослідницьких завдань:

1) з'ясувати дотеперешній стан наукової розробки проблеми, провести виявлення та аналіз джерел, що висвітлюють життя й творчість С. Твардовського;

2) встановити максимально повну картину життя й творчості С. Твардовського на підставі аналізу джерел, в першу чергу всіх творів хроніста, із залученням широкого кола критично опрацьованої дослідницької літератури;

3) встановити на основі аналізу творчої спадщини С. Твардовського та інших джерел характерні риси й особливості його суспільно-політичних та історичних поглядів;

4) з'ясувати джерельну базу “WD”, особливості методики роботи хроніста з використаними ним джерелами;

5) виявити коло найважливіших оригінальних звісток історичних творів С. Твардовського, актуалізувати їхній інформаційний потенціал стосовно подальших досліджень історії України;

6) визначити вплив твору С. Твардовського на подальший розвиток історичних знань, в першу чергу в Україні та Польщі.

Об'єктом дослідження є творча спадщина Самуеля зі Скшипни Твардовського.

Предметом дослідження є фундаментальна віршована хроніка Самуеля зі Скшипни Твардовського „Wojna Domowa”, яка вивчалася у поєднанні з іншими історично-літературними творами цього автора і комплексом джерел, що стосуються історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр., та початкового періоду доби Руїни.

Методи дослідження.

При написанні дисертаційної роботи були застосовані методологічні підходи, що базуються на загальнонаукових універсальних принципах об'єктивності, історизму, системності, методи критичного аналізу та синтезу. Методологічні принципи дослідження реалізувалися шляхом застосування різних методів наукових студій: порівняльно-історичного, типологічного, класифікації (систематизації), періодизації, реконструкції окремих частин структури джерельної бази, а також порівняльно-історичний та історично-хронологічний аналіз. Особливо важливим був метод текстологічного аналізу, який дозволив виявити джерела “WD”, встановити ступінь впливу останньої на пізніші історичні твори. В роботі використовувався досвід та теоретичний доробок вітчизняного та зарубіжного літописознавства та біографістики.

Хронологічні межі дисертації: кінець ХVІ - 60-і роки ХVІІ ст. - визначаються хронологічними межами подій, про які йдеться в творах Твардовського.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що тут вперше здійснено спеціальне комплексне дослідження хроніки С. Твардовського як історичного джерела та пам'ятки історіографії. В дисертації подано максимально повний нарис біографії С. Твардовського на тлі суспільно-культурних трансформацій, враховано найважливіші складові внеску цього хроніста в формування історіографії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр.

Докладно була також розглянута історіографія проблеми, вказано на позитивний доробок кожного із значущих авторів ХVІІІ-ХХІ ст., які розробляли “твардовіану”, водночас відзначено й помилкові та застарілі положення, дискусійні моменти, вказано на ті аспекти творчості С. Твардовського, які сьогодні є малодослідженими.

В роботі подано характеристику головних рис історичної концепції С. Твардовського та його суспільно-політичних поглядів, визначено коло використаних ним джерел і методику їхнього опрацювання хроністом, вказано і на коло оригінальних звісток, які проливають додаткове світло на незнані події історії України козацької доби, особливо часів Національно-визвольної війни українського народу 1648-58 рр., та початкового етапу Руїни.

Простежено вплив творів С. Твардовського, в першу чергу “WD” на українську історіографію XVII-XVIII ст.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає у можливості використання її матеріалів та висновків при дослідженні історії України козацької доби, при написанні синтетичних праць, підручників та навчальних посібників, підготовці лекційних курсів з історії України, також з історії східних та західних слов'ян, джерелознавства та історіографії історії України, української літератури, спецкурсів та спецсемінарів. Вони стануть у пригоді при підготовці до видання українського перекладу творчої спадщини С. Твардовського, насамперед його “WD”.

Наукова апробація результатів дослідження здійснювалася у 8 наукових статтях автора, надрукованих у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України, також у формі доповідей, виголошених на міжнародній науковій конференції “Пятыя міжнародныя Доунароускія чытанні” (Речиця (Білорусь), 2005), міжнародній науковій конференції “Гісторыя Лоеускай зямлі. Факти. Каментарыі” (Лоїв (Білорусь), 2005), Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції “Бердичів древній і вічно молодий” (Бердичів, 2005), міжнародній науковій конференції “Четверті Богданівські читання” (Черкаси, 2006), міжнародній науковій конференції “Україна, Польща, Росія у ХVІІ-ХVІІІ ст.: політико-державні моделі” (Кам'янець-Подільський, 2006), науковій конференції ”Берестецька битва в історії України” (Берестечко, 2006), науково-практичній конференції “Місце і значення Поросся в історії України (ІХ-ХVІІ ст.) (Корсунь-Шевченківський, 2007). Дисертація обговорювалась на засіданні відділу історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих дисциплін Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Структура дисертаційного дослідження зумовлена його метою та дослідницькими завданнями. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації - 210 с., список джерел та літератури 24 с. (314 позицій), додатки - 8 c. Обсяг основного тексту дисертації становить 178 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об'єкт дослідження, його хронологічні рамки, його мету й завдання, сформульовано наукову новизну та практичне значення праці.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” аналізується стан наукового дослідження проблеми та джерельна база, використана при написанні роботи.

У параграфі першому ”Історіографія проблеми” у хронологічній послідовності аналізується процес вивчення життя й творчої спадщини С. Твардовського з ХVІІ ст., до наших днів. Цим займалися майже виключно польські вчені. Якщо сучасники і найближчі спадкоємці Твардовського розглядали його твори як еталонні, то в добу Просвітництва ХVІІІ ст., все частіше стали лунати критичні голоси щодо художнього рівня його творів, а у ХІХ ст., йому стали закидати і брак поетичності та історіографічні вади (М.Є. Ющинський,. І. Ходиницький, Ф.Й. Бентковський, В. Сирокомля та ін.). Водночас йшло накопичення даних щодо життєвого шляху поета-хроніста, уточнювалося коло творів С. Твардовського та їхніх видань, хоча нерідко висовувалися помилкові гіпотези. Злам у процесі вивчення твардовськіани пов'язаний з іменем польського літературознавця К.Ю. Туровського, який здійснив перше наукове зібрання творів Твардовського. Але “WD” він торкнувся побіжно й окреслив її як “римовану історію”. Цим же шляхом пішов і К. Брудзинський, який позитивно оцінив творчість Твардовського, але вважав “WD” найгіршим його твором з художньої точки зору. Куди більше значення мали три спеціальних дослідження, здійснених Б. Хлебовським, О. Чеховським, С. Туровським, після чого вивчення спадщини Твардовського стало на надійний науковий фундамент.

У міжвоєнний період творчістю Твардовського продовжували займатися літературознавці. Вони (Р. Поллак, В. Ташицький) здійснили ряд наукових видань творів Твардовського, уводили дані про нього у різні енциклопедії та словники, зробили ряд цінних зауважень щодо місця і ролі його творчості у польському літературному процесі, стосовно мовних особливостей його творів тощо. Ян Токарський висунув сенсаційну гіпотезу щодо часу народження поета-хроніста, але вона не була підтримана науковцями. Я. Козловська - Студницька виявила рукописний оригінал ІІ-ІV частин “WD”, А.Ф. Ковальковський встановив його відмінності від виданого у 1681 р., тексту. Р. Фішер підкреслила роль Твардовського у розвитку польської поезії доби бароко, вперше у дослідницькій літературі підкреслила високі художні достоїнства козацьких сюжетів “WD”, але водночас майже маловартісний з поетичної точки зору виклад подій польсько-шведської та польсько-російської війн.

У такому ж дусі провадилися дослідження з повоєнних часів до наших днів Г. Баричем, Ч. Гернасом, Я. Гжещуком, Ю.Кжижановським, Я. Пельцем, Р. Полаком, Р. Рибою, С. Саським, А. Сайковським та ін. Нове піднесення у дослідженні даної проблеми почалося наприкінці 60-х рр. ХХ ст.

Воно було пов'язане з іменем М. Качмарека, який у циклі своїх праць вперше приділив значну увагу “WD”, підкреслив, що вона по суті поклала початок формуванню польського національного епосу і тому високо її оцінив, простежив її вплив на подальшу польську літературу. Завдяки Я. Окуневі, Р. Кшивому, М. Курану, П. Бореку, М. Юзьвяку та ін. було здійснено академічне видання основних художніх творів С. Твардовського з ґрунтовним коментарем.

Нарешті до творчості С. Твардовського звернулись і історики і першим з них був А. Керстен, який вказав на деякі джерела “WD”. Ця лінія була продовжена П. Бореком та М. Кураном, які виявили ряд джерел, відомих Твардовському або використаних ним, простежили дані “WD” щодо роду Радзивилів, вивчили й видали текст “Сигналу”, а також ряду історично-публіцистичних пам'яток, що стосувались Національно-визвольної війни і побачили світло одночасно з першими книгами “WD”.

В українській історіографії ім'я С. Твардовського було добре відоме ще з ХVІІ ст., окремі відомості з “WD” активно використовували такі історики як В. Антонович, В. Іконников, М. Костомаров, М. Максимович, П. Куліш, а М. Бодянський видав у перекладі російською скорочену анонімну переробку “WD”, у якій виклад подій доводився до 1654 р. Деякі питання, пов'язані з дослідженням “WD” як історичного джерела висвітлили ще М. Грушевський, М. Возняк, В. Петрикевич та І. Франко.

У подальшому творчості Твардовського вітчизняні дослідники майже не торкались і лише в останній період ним зацікавились літературознавці Г. Грабович та В. Соболь, історик Ю. Мицик. Підсумовуючи, слід зауважити, що й досі (з 1681 р.) відсутнє наукове видання “WD”, не існує комплексного джерелознавчого дослідження “WD”, не виявлена джерельна база, не з'ясовані історичні погляди С. Твардовського, не встановлені оригінальні звістки “WD” тощо.

У другому параграфі “Джерельна база дослідження” підкреслюється, що головним джерелом для дослідження проблеми є власне “WD”. Інші джерела дисертантом були використані насамперед для критичної перевірки даних Твардовського стосовно українських подій. Весь цей комплекс класифікується за його формальними ознаками, тобто за видами й різновидами.

Водночас пропонується й дещо інший принцип групування джерел, які можна умовно розділити на три категорії:

1) творча спадщина С. Твардовського і в першу чергу “WD”;

2) джерела, які стосуються біографії С. Твардовського, формування й поширення й творчої спадщини;

3) різноманітні документальні та наративні джерела, які висвітлюють ті ж події, що й Твардовський.

Загальна характеристика джерел, які стосуються історії України ХVІ-ХVІІ ст., була дана в першу чергу в працях істориків “дніпропетровської школи” М. Ковальського (М. Ковальський, Ю. Мицик, С. Плохій, Г. Швидько та ін.). Тому тут лише відзначимо, що для даного дослідження були використані документальні джерела, створені в першу чергу представниками урядових структур Гетьманщини, Речі Посполитої, Московської держави, а також цінні пам'ятки зарубіжної, в першу чергу польської історіографії (хроніки та історико-літературні праці В. Коховського, С. Любомирського, А. М'ясківського, С. Грондського, Й. Пасторія та ін.), а також української (літописи Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка, Ф. Софоновича та ін.). Використані документи були вміщені у солідних археографічних серіях (“Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России”, “Архив Юго - Западной России”, “Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы” та ін.), або окремих виданнях, наприклад “Документи Богдана Хмельницького. 1648-1657 рр.”, “Документы об Освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг.”, “Jakuba Michaіowskiego ksiкga pamiкtnicza”.

Дисертант провела евристику в архівосховищах та відділах рукописів і стародруків наукових бібліотек України (ЦДІА України у Києві, Національна бібліотека України ім. В. Вернадського у Києві, Національна бібліотека України ім. В. Стефаника у Львові, Наукова бібліотека Львівського Національного університету та ін.) та зарубіжних країн:

- відділ “Россіка” Національної бібліотеки РФ ім. М.Є. Салтикова - Щедріна у Петербурзі;

- відділ стародруків Національної бібліотеки у Варшаві (Польща).

Тут були виявлені видання творів С. Твардовського ХVІІ-ХVІІІ ст., причому вдалося знайти незнані раніше примірники “WD”, деякі з яких мають сліди переробок, встановити деякі зниклі примірники з бібліотек України. Були залучені також невідомі раніше документи (листи польських воєначальників і дипломатів), які стосуються тих подій історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр., про які йшлося у “WD”. Таким чином, джерельна база є достатньо репрезентативною, щоб проводити спеціальне комплексне дослідження “WD” С. Твардовського.

Другий розділ “Формування історичних поглядів С. Твардовського у контексті його життєвого і творчого шляху” складається з двох параграфів. У першому параграфі ”Біографія С. Твардовського” розглядається життєвий шлях С. Твардовського, який походив з давнього роду дрібної великопольської шляхти, встановлюється рік його народження (бл. 1595) в с. Лютиня біля Скшипні, що під Твардовим (останнє пояснює походження його прізвища). Твардовський навчався у відомому єзуїтському колегіумі арцибіскупа Карнковського в Каліші, звідки виніс солідні гуманітарні знання, добре володіння польською, латинською, італійською та іспанською мовами. По смерті матері С. Твардовський мусив поміняти перо на шаблю, він брав участь у Хотинській війні 1621 р., ймовірно й інших військових кампаніях, зокрема у московських походах 1616-1617 рр.

Після Хотинської війни він був учасником посольства К. Збаразького до Османської імперії (1622-1624 рр.), добре вивчив тоді життя Османської імперії і пригноблених нею християнських народів. З цього моменту починається другий етап життя хроніста, який стає на службу різним патронам (Збаразьким, Вишневецьким, Сенютам, Лещинським, Опалінським). У 1631 р., він видав свій перший друкований твір (ода біскупу Станіславу Лубенському), а у 1633 р. - віршовану реляцію про посольство князя Збаразького (“Przewaїna legacja.”), яка принесла йому заслужену славу. Хроніст осів у своєму с. Зарубинці під Збаражем, одружився з Ельжбетою Гаєвською - Оборницькою, потім брав активну участь у громадсько-політичному житті, був очевидно делегатом сейму 1639 р., пробував сили у жанрі політичної сатири. Спалах у 1648 р., національно-визвольної війни українського народу змусив хроніста тікати до Великопольщі. Твардовський брав участь у каральних походах Речі Посполитої (берестецький похід 1651 р.), спостерігав за роботою елекційного сейму 1649 р., написав і видав ряд історично-публіцистичних творів, у яких описав повстання на Україні (вони потім увійшли до складу його головного твору - “WD”). Поема “Владислав ІV” (1649) була серед тих творів, які викликали гострий протест московського уряду, внаслідок чого 10 сторінок цієї книги польська влада мусила офіційно спалити. В роки “потопу” хроніст схилився до підтримки шведського короля Карла Х Густава, але потім визнав свою політичну помилку. На схилі життя Твардовський активно працював над головною справою свого життя - віршованою хронікою “Wojna Domowa”. Першу її частину він видав ще за життя у 1660 р. і завершив у рукописі наступні три її книги, довівши виклад подій до Оливського миру (1660). Цей рукопис пройшов цензуру з боку єзуїтів і був виданий посмертно з певними змінами та скороченнями (Каліш, 1681). У червні 1661 р. Твардовський помер і був похований у костелі бернардинів у Кобиліні. По собі хроніст лишив удову, чотирьох дітей, онуків.

У другому параграфі “Головні твори С. Твардовського” здійснено огляд творчої спадщини хроніста. До них належить, крім “WD”, ще майже 10 віршованих творів (“Легація”, “Палац Лещинських”, “Сигнал”, “Щаслива московська експедиція найяснішого Владислава ІV”, “Владислав ІV”, “Дафна”, “Прекрасна Паскваліна”, “Катафалк”). Дисертантом простежено історію їхніх видань, вказано на їхнє поширення, встановлено місцезнаходження примірників в архівосховищах та бібліотеках України, частково і зарубіжних країн (Росія, Польща), розглядаються обставини написання того чи іншого твору, їхня джерельна база, літературні прототипи і паралелі тощо. Деякі з творів (“Легація”, Дафна”, “Прекрасна Паскваліна”) принесли Твардовському гучну славу. Для істориків України особливе значення мають “Легація” та “Катафалк”. Якщо в першій можна знайти важливі сюжети стосовно Хотинської війни 1621 р., і дій запорозьких козаків на чолі з гетьманом Сагайдачним, про султаншу Роксолану і Абази - пашу, то у “Катафалку” головна увага приділяється роду Фірлеїв, особливо у 1648-1649 рр. Дисертантом висуваються аргументи, які стверджують думку, що цей твір належить перу С. Твардовського. Третій розділ “Wojna domowа” С. Твардовського як історичний твір” складається з трьох параграфів. У першому з них - “Джерельна база “Wojny domowej”, аналізуються джерела “WD”, які були встановлені дисертантом. Поруч з Біблією Твардовський використав творіння Гомера, Горація, Вергілія, Овідія, Плінія Старшого, Цицерона, Тита Лівія, які були для поета-хроніста зразком для наслідування, він добре знав також доробок середньовічної та ренесансної польської історіографії, в першу чергу хроніки М. та Й. Бєльських, О. Гваньїні, Я. Длугоша, М. Кромера, М. Стрийковського, поему італійського поета Т. Тассо “Звільнений Єрусалим” (“Готфрид”), польських поетів Яна і Петра Кохановських, М. Сарбевського, цілий ряд невеликих за обсягом друкованих анонімних історико-мемуарних праць (брошур, “летючих листків”, реляцій), які стосуються посольства К. Збаразького, друковані твори польських поетів М. Пашковського, П. Пальчовського, Ю. Зиморовича та ін. Аналіз джерельної бази “Легації” свідчить, що Твардовський мав доступ не тільки до документів посольства до Туреччини 1622-23 рр., але й до коронної канцелярії, ймовірно і до архівів деяких магнатських родів. Особливо важливим є висновок дисертанта про використання С. Твардовським при написанні “WD” друковані польські літературно-публіцистичні твори та офіційні пропагандистські реляції, присвячені Зборівській та Берестецькій битвам і укладеним після їх завершення мирним угодам. Що стосується друкованих публіцистичних творів, то їхніми авторами були насамперед поети В. Радванський („Zbarazka ekspedycyja”(1649), М. Фрикач („Zabawy rycerstwa polskiego” (1650), Я. Бялобоцький („Pochodnia…”, „Klar mкstwa”, „Brat Tatar…”), також хроніст Й. Пасторій. Запозичення Твардовського були як текстуальні, так і в плані трактування тих чи інших подій та осіб. Деякими польськими дослідниками вважалося, що Бялобоцький запозичував у Твардовського, але насправді останній запозичував у Бялобоцького. Були використані Твардовським і деякі рукописні документальні джерела (щоденник посольства 1649 р., В. М'ясківського, листи й реляції С. Потоцького, С. Лянцкоронського, М. Калиновського та ін., окремі документи Б. Хмельницького), врешті власні враження і свідчення очевидців. Хоча “WD” має в цілому компілятивний характер, однак завдяки використанню Твардовським джерел, які не дійшли до нашого часу, у його основному творі є чимало оригінальних важливих звісток, особливо щодо Збаразької облоги.

У другому параграфі “Історичні погляди і громадянська позиція С. Твардовського” мова йде про світогляд Твардовського, що базувався на домінуючій у тодішній Речі Посполитій ідеології “сарматизму”. Причому Твардовський розвиває її у певних напрямках. Він був глибоко віруючим католиком, вбачав головною рушійною силою історії Провидіння, водночас він залишив певний простір людській волі, виявляв певну толерантність щодо протестантів, часом критикував католицьке духовенство. Поет-хроніст був прихильником шляхетських вольностей, однак виступив з критикою анахронічних особливостей державного устрою Речі Посполитої, які призводили до анархії і зриву сеймів, занепаду моралі і бойового духу у польської шляхти, яку гостро критикує за поразки, особливо під Пилявцями. Твардовський вимагав деяких реформ державного устрою (заборону “ліберум вето”), навіть певного обмеження шляхетських вольностей.

Ворожа оцінка Твардовським Національно-визвольної війни українського народу багато в чому є типовою для польської еліти, яка проводила свою великодержавно-шовіністичну політику; він тенденційно зводив її до начебто громадянської війни. Твардовський всіляко очорнював українських повстанців, апологетизував каральні акції військ Речі Посполитої, роздмухував успіхи польської зброї, внаслідок чого при описі битв у “WD” наявні значні диспропорції. Так, Берестецькій битві 1651 р., присвячено у “WD” десятки сторінок, а Жовтоводській чи Корсунській - декілька. Одним із перших в польській історіографії Твардовський сформував міф про князя Ярему Вишневецького як спасителя Польщі, а його дії в обложеному Збаражі як апогей ратної слави. Хроніст шукав причин повстання в ірраціональній ненависті селян до панів, вбачав у повстанні Божу кару за гріхи польського суспільства, вважав повстанців бичем Божим. Він ненавидів і демонізував Б. Хмельницького та його сподвижників, однак був змушений визнати розум і відвагу гетьмана, порівнював його з Олександром Македонським, Ганнібалом і Спартаком. Твардовський вказав і на цілком реальні причини повстання: надмірний визиск шляхтою підданих, надто тяжкі для козаків умови угоди на Масловому Ставі (1638), зловживання королівських комісарів, шляхетську анархію, жовнірське свавілля. Концепція походження запорозького козацтва Твардовського є достатньо продуманою. Він підкреслив ідентичність русинів-українців з козаками, досить докладно описав спосіб життя козаків, вказав на важливу роль козаків і зокрема гетьмана Сагайдачного у боротьбі проти агресії Османської імперії. Твардовський виявив і здатність відійти від відвертої ворожості щодо українських повстанців. Шанс для досягнення польсько-українського компромісу він вбачав у Гадяцькій унії 1658 р., і при цьому визнав право козаків мати свою державу в межах Речі Посполитої. Твардовський час від часу вживав такі географічні терміни як “Україна” і “Біла Русь”, чітко відмежовував їх від “Московії” і “Польщі”.

У третьому параграфі “Вплив “WD” на українську та польську історіографії XVII-XVIII ст.” мовиться про значення “WD” для української та польської історіографії. Вплив творчості С. Твардовського на польську літературу ХVІІ - початку ХVІІІ ст. був дуже значним, він відчувається на творах таких польських автори як С. Шемйот, Я.К. Хаур, М.К. Сарбевський, К. Опалінський, Ф. Богомолець, особливо В. Коховського та В. Потоцького. Це текстуальні запозичення, також наслідування стилю та історичних поглядів автора “WD”. Друге життя концепціям Твардовського дав класик польської літератури Г. Сенкевич, котрий навіть назвав один із своїх романів згідно з “WD” - “Потоп”. Парадоксально, але попри всю ворожість Твардовського до українських повстанців його “WD” активно використовували українські літописці. Вона зберігалась в ряді тогочасних бібліотек, її перекладали українською прилуцький полковий обозний С. Лукомський і С. Савицький, її активно використали козацькі літописці Я. Маркович, Г. Грабянка і особливо С. Величко, причому вони пропускали антиукраїнські випади польського поета-хроніста. Можна сказати, що “WD” провокувала українських літописів на створення праць-відповідей.

Четвертий розділ “Джерельний потенціал “Wojny Domowej” С. Твардовського та його значення для дослідження історії України”, що складається з п'яти параграфів, присвячений аналізу оригінальних звісток “WD” у хронологічній послідовності. У першому з них - “Оригінальні звістки творів С. Твардовського з історії України ХVI - першої третини XVII ст.”, розглядаються дані “WD”, а також “Легації”, цього періоду. Про раніший період історії у цих творах говориться дуже стисло, тут цікавими є лише окремі деталі з генеалогії українських князівських родів. Важливішими виглядають свідчення стосовно ранньої історії козацтва, його морських та сухопутних походів. Саме Твардовський вперше написав про українське походження султанші Роксолани і Абази-паші, правителя Ерзеруму, Боснії та Силістрії. Автор торкнувся й участі запорожців у смоленському поході короля Сигізмунда ІІІ (1611) і польсько-шведській війні (1626-1629). Унікальними є дані “WD”, котрі проливають світло на незнаний досі епізод біографії Б. Хмельницького - його участь у козацько-татарського союзі.

У другому параграфі “Оригінальні повідомлення “WD” з історії першого етапу Національно-визвольної війни українського народу 1648-1648 рр.”:

- аналізуються звістки “WD” стосовно початкового етапу Національно-визвольної війни. Тут розглянуто опис у “WD” Жовтоводської, Корсунської, Пилявецької, Загальської, Лоєвської, Збаразької та Зборівської битв, укладення Зборівського договору;

- виявляються джерела найважливіших звісток, фактичні помилки Твардовського, врешті оригінальні повідомлення.

Звертає увагу насамперед реалістичний опис тяжкого стану польського війська обложеного у Збаражі (хроніст любив описувати бої і виявив неабияку обізнаність стосовно тактики, бойового обладунку вояків, полів битв тощо), про державотворчі плани Хмельницького. У третьому параграфі “Оригінальні свідчення “WD” з історії другого етапу Національно-визвольної війни українського народу (1649-1651 рр.) мова йде про оригінальні повідомлення щодо другого етапу війни (1649-1651 рр.), де розповідь охоплює період від Зборівського по Білоцерківський мирний договір, описуються битви під Красним, Вінницею, Почаєвом і особливо під Берестечком, українське посольство на сейм 1650 р. та ін., причому тут можна простежити залежність Твардовського від урядових реляцій та листів польських воєначальників, дипломатів і королівських секретарів (А. М'ясківський та ін.). У четвертому параграфі “Оригінальні дані “WD” з історії третього етапу Національно-визвольної війни українського народу (1651-1653 рр.) йдеться про оригінальні звістки щодо 1651-1653 рр., мова йде про молдавські походи, Батозьку та Жванецьку битви, оборону Поділля. На жаль, при описі цього і наступного періодів розповідь Твардовського стає доволі поверховою і тому важливі звістки чи деталі трапляються все рідше. Все ж і тут є важливі подробиці, які стосуються внутрішньої політики Б. Хмельницького, повстання народних мас Сіверщини (весна 1652 р.), молдавського походу Т. Хмельницького, ординських нападів на Україну. У 5-у параграфі “Оригінальні звістки “WD” з історії четвертого етапу Національно-визвольної війни українського народу і початку Руїни” йдеться про дані щодо завершального етапу Національно-визвольної війни і початкових років Руїни. Головна увага Твардовського тепер зосереджена не на Україні, а на Речі Посполитої, яка боролась проти Московської держави, Швеції, Трансільванії і Бранденбургу. Через зміну ситуації Речі Посполитої і погіршення стану здоров'я Твардовського у “WD” уже немає детальної розповіді про українські події. Важливими є лише звістки про Дрожипільську битву і каральний похід польського війська на Умань, про падіння Демівки, Єгупця, Немирова, Кальника, Буші. Щодо Переяславської ради і укладення російсько-українського договору 1654 р., то тут інформація Твардовського є цікавою, хоч і плутаною. Зокрема він навів чутки про вимогу московського уряду повторного хрещення жителів України, заборону українцям носити польський одяг тощо, про опір політиці гетьмана з боку київського митрополита С. Косова. Потім хроніст зосередився на польсько-шведській війні і тільки час від часу звертав свій погляд на Україну (похід корпусу А. Ждановича, смерть Б. Хмельницького, обрання новим гетьманом І. Виговського, дії Ю. Хмельницького, Гадяцький договір, посольства Ю. Немирича та Т. Носача). Є тут і важливі дані про намір карбування монети Виговським, Конотопську битву, повстання проти Виговського, Переяславський договір 1659 р., і кампанію 1660 р.

ВИСНОВКИ

У висновках підбито підсумки дослідження:

1. Постать С. Твардовського і його творча спадщина здавна перебуває в полі зору польських літературознавців, які встановили головні віхи життєвого й творчого шляху хроніста. Але як історичні джерела та пам'ятки історіографії його твори і насамперед “WD” досліджені лише фрагментарно.

2. Біографія Твардовського рясніє “білими плямами”, але вдалося створити її максимально повний і точний виклад, який дає підстави виділити три основних етапи життя хроніста:

1) 1595-1623 рр.;

2) 1623-1648 рр.;

3) 1648-1661 рр.

Визначити специфіку кожного з них. В основному окреслено коло його творчої спадщини, виявлені незнані раніше примірники видань “WD”, розвинута гіпотеза щодо написання Твардовським анонімного твору “Катафалк”.

3. С. Твардовський був одним з основоположників польської історіографії Національно-визвольної війни українського народу, він першим створив фундаментальну працю, присвячену їй, навіть торкнувся періоду Руїни. Історичні погляди С. Твардовського багато в чому типові для польської шляхти і в основному збігаються з ідеологією т. зв. “сарматизму”. Цим викликаний був провіденціалізм, навіть месіанізм С. Твардовського, його відверта ворожість до будь-яких національно-визвольних рухів українського народу. Близькість до князів Вишневецьких багато в чому прояснює непримиренну позицію щодо українських повстанців і апологетизацію хроністом Яреми Вишневецького. Аналіз Твардовським причин Національно-визвольної війни є суперечливим. Виходячи з імперських позицій, він головну провину покладав на українську сторону, насамперед вбачав причину війни у ненависті селян до панів. Разом з тим, він не обмежився звичними трафаретами, а знаходив причини і у вадах державного устрою Речі Посполитої, і у занепаді морального духу шляхти, врешті і у зловживаннях шляхти, її надмірному визиску селян, порушенні прав і вольностей козацтва, свавіллі польських вояків. Автор „WD" часом визнавав успішність дій повстанців проти Речі Посполитої, позитивно поставився до Гадяцького договору 1658 р., який з його точки зору відкривав перспективу до нових форм співжиття українців та поляків у одній державі. Цікавими є думки Твардовського щодо походження та ранньої історії запорозького козацтва, який високо оцінював роль запорожців у боротьбі проти Османської імперії.

4. В результаті використання Твардовським досить значної кількості не збережених джерел, особистих вражень та свідчень очевидців на сторінках “WD” та інших творів хроніста міститься чимало цінної оригінальної інформації. Ці дані стосуються навіть ХV-ХVІ ст., але переважна їх більшість стосується Національно-визвольної війни. Тут хроніст переказує невідомі листи Богдана Хмельницького, згадує про невідомі досі факти біографії цього гетьмана України та епізоди українсько-польського збройного та дипломатичного протистояння. Інформація “WD” доповнює уявлення про хід Корсунської, Збаразької, Зборівської, Берестецької та інших битв, подає деякі цікаві деталі щодо укладення російсько-українського військово-політичного союзу у 1654 р., Гадяцького договору та ін.

5. С. Твардовський був глибоко освіченою людиною, добре знав доробок античної історіографії, також польської середньовічної та ранньої модерної історичної думки, історико-літературні та публіцистичні твори й панегірики ХVІ - середини ХVІІ ст., мав доступ до документів коронної канцелярії і деяких магнатських архівів, сам вів діаріуші, контактував з багатьма безпосередніми учасниками подій, які він описував у своїх творах. “WD” має компілятивний характер, в її основі лежать переважно публіцистичні друковані твори польських авторів середини ХVІІ ст., й офіційні урядові реляції, листи польських шляхтичів - учасників подій, навіть документи Б. Хмельницького. При цьому у “WD” міститься і значний блок оригінальної інформації. пам'ятка історіографія хроніст

6. “WD” виявила потужний вплив на подальшу польську літературу й історіографію, насамперед на твори В. Коховського та В. Потоцького, вона була одним з важливих джерел трилогії класика польської літератури ХІХ ст. - Генріка Сенкевича. “WD” виявила також значний вплив на українську історіографію др. пол. ХVІІ-ХVІІІ ст., насамперед літописи Г. Грабянки та С. Величка.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Поет-хроніст ХVІІ ст. Самуель Твардовський та його творчість // Український історичний журнал. - 2007.- №3. - С. 17-35.

2. ”Легація” С. Твардовського як джерело з історії України першої третини ХVІІ ст. // Україна в Центрально-Східній Європі. - К., 2007. - Вип. 7. С. 306.

3. Облога Збаража (1649 р.) в описі польського хроніста ХVІІ ст. С. Твардовського // Історичний журнал. - 2007. - №6. - С. 48-57.

4. Польський хроніст ХVІІ ст. С. Твардовський про події Національно-визвольної війни в Білорусі //Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К., 2005. - Т. 11. - С. 18-23.

5. Польський хроніст ХVІІ ст. Самуель Твардовський про Роксолану // Мандрівець. - Тернопіль, 2005. - №6. - С. 22-24.

6. Твори С. Твардовського як джерело до історії України ХVІІ ст. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. - Кам'янець-Подільський, 2006. - Т. 16. - С. 378-384.

7. Жовтоводська битва 1648 р. у висвітленні хроніки С. Твардовського // Бористен. - 2007.- Серпень. - №8(194). - С. 15-16.

8. Лоїв у літописах і хроніках середини ХVІІ - початку ХVІІІ ст. // Сіверянський літопис. - 2007. - №1. - С. 12-15.

9. Польський хроніст ХVІІ ст. С. Твардовський про події в Речицькому краї // Пятыя міжнародныя Доунароускія чытанні. - Гомель, 2005. - С. 214-220.

10. Дані про Лоїв в літописах і хроніках ХVІІ ст. Міжнародна конференція “Гісторыя Лоеускай зямлі. Факты. Каментарыі” (Лоїв (Білорусь), 20.10.2005).

11. Берестецька битва 1651 року у описі польського хроніста С. Твардовського // ”Берестецька битва в історії України”. Збірник тез наукової конференції. - Рівне, 2006. - С. 11-14.

12. Події Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. на Житомирщині у висвітленні польського поета ХVІІ ст. Яна Бялобоцького // Бердичів древній і вічно молодий. - Житомир, 2005. - С. 31-33.

13. Висвітлення Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. у хроніці С. Твардовського // Четверті Богданівські читання. - Черкаси, 2006.

14. Корсунська битва 1648 року у висвітленні хроніки С. Твардовського // Місце і значення Поросся в історії України (ІХ-XVII ст.). Матеріали науково-практичної конференції 28 листопада 2007 р. - Корсунь-Шевченківський, 2007. - С. 101-104.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Зародження білоруської історичної думки і розвиток з найдавніших часів до 20-х років ХХ століття. Принципи концепції історії Білорусії початку ХХ ст. Розвиток історичної науки в радянські часи. Особливості сучасна історіографія історії Білорусії.

    реферат [49,3 K], добавлен 24.05.2010

  • Становлення історичної науки у Польщі в період національного відродження. Просвітницька і романтична історіографія. Наукові школи позитивістської історіографії, інші напрямки польської історіографії другої половини XIX-початку XX ст. та їх представники.

    реферат [46,0 K], добавлен 24.05.2010

  • Історичний портрет П. Орлика та політична ситуація в Україні й Європі часів І. Мазепи. Політичні концепції, розроблені при гетьманському оточенні. "Конституція" П. Орлика як свідчення розвитку соціальних відносин та історичної думки суспільства.

    контрольная работа [35,9 K], добавлен 13.09.2010

  • Основні процеси та явища, характерні для людської спільноти. Вивчення та фіксація хронологічного викладу Другої світової війни (1939-1945 рр.) Визначення закономірностей та принципів явищ. Пошук істини на стику різнопланової історичної джерельної бази.

    реферат [16,2 K], добавлен 12.04.2016

  • Виявлення, джерельний аналіз та запровадження до наукового обігу архівної інформації, що міститься в масиві документів установ НАН України задля з’ясування основних тенденцій і напрямів розвитку української академічної історичної науки у 1944–1956 рр.

    автореферат [46,3 K], добавлен 11.04.2009

  • Складові ведійської літератури. Самхіти, брахмани, упанішади. Соціально-економічні та політичні відносини у контексті літератури Вед. Освоєння долини Ганга і розвиток економіки. Соціальна структура давньоіндійського суспільства. Виникнення держави.

    реферат [48,3 K], добавлен 28.10.2010

  • Методологічні принципи, які застосовуються історичною наукою при дослідженні. Типи історичних джерел як матеріальних носіїв історичної інформації. Дослідницька робота в царині української історії в періоди революцій та війн, її відомі представники.

    реферат [20,7 K], добавлен 17.11.2011

  • Виявлення особливостей польської освіти, культури та літератури у міжвоєнний період, висвітлення суспільних, національних причин формування світогляду письменників цієї доби. Видатні представники польської інтелігенції цього часу та їх діяльність.

    контрольная работа [45,3 K], добавлен 07.10.2012

  • Зародження чеської історичної науки. Просвітницька історіографія, романтична школа. Наукові школи в чеській історіографії другої половини XIX ст. - 30-х років XX ст. Народ - виразник національної ідеї. Історія чеських земель. Гуситський демократичний рух.

    реферат [40,2 K], добавлен 24.05.2010

  • Зародження та етапи розвитку епіграфіки як спеціальної історичної дисципліни. Дослідження епіграфічних колекцій в Україні, їх значення в історії держави. Методи та інструменти дослідження епіграфічних колекцій за кордоном, оцінка їх ефективності.

    контрольная работа [25,3 K], добавлен 23.11.2010

Работа, которую точно примут
Сколько стоит?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.