Початок Другої світової війни

Початок Другої світової війни

22 червня фашистська Німеччина напала на СРСР. Проти СРСР виступили Італія, Фінляндія, Угорщина, Румунія також блакитна дивізія Іспанії, частина військ Словаччини, добровільні з Франції та Голландії.

Причини війни:

- намагання Німеччини встановити світове панування;

- захоплення СРСР - це плацдарм для агресії проти Закавказзя, Ірану, Персидської затоки, Індії, для захоплення стратегічних джерел сировини, нафти, вугілля, кольорових металів та родючих земель України, Кубані, Дону.

- Знищити соціалістичну державу для того, щоб підірвати комуністичний рух у всьому світі та все в державі;

- Репресивні дії сталінського керівництва які послабили СРСР.

План “Барбаросса” передбачав вже восени 1941 року вийти на лінію Архангельськ-Волга та розчленувати територію СРСР між Німеччиною та її союзниками. Війна за характером загарбницька з боку Німеччини та визвольна з боку СРСР.

Періодизація:

- 22. 06. 41 - 18. 11. 1942 - оборонні бої відступи та поразки червоної армії, створення передумов для перемог радянських військ (битва під Мінськом (28 червня), Смоленська битва (10 липня - 10 вересня), Оборона Києва (середина липня).);

- 19.11.42 - кінець 1943 - корінний перелом в ході війни;

- початок 1944 - 9 травня 1945 - завершальний період, капітуляція Німеччини;

- 9.05.45 - 2.09.45 - капітуляція Японії, закінчення війни.

Проти СРСР у першому періоді війни виступили 3 групи армій:

- “Північ” під командуванням Фельдмаршала Леєба. Вона наступала із східної Прусії через Прибалтику на Ленінград. Їх противниками з боку СРСР Північний фронт під командуванням генерала Попова який утримував лінію від Баренцового моря до Ленінграду. Північно-західний фронт під командуванням генерала Кузнєцова, який охороняв Прибалтику і південні підступи до Ленінграду.

Західний напрям з боку Німеччини група армій “Центр” під командуванням фельдмаршала фон Бока. Виступала з території Польщі на Москву, Західний фронт з боку СРСР під командуванням генерала Павлова який обороняв Білорусь.

Південний напрям з боку Німеччини група армій “Південь” під командуванням Рунштеда, який наступав на Київ, Донбас, Крим. З боку СРСР Південно-західний фронт під командуванням генерала Кирконоса який обороняв Україну. Південний фронт під командуванням генерала Черевиченко який обороняв Молдову та Одесу.

На передодні війни співвідношення між німецькими та радянськими військовими силами переважувала на користь СРСР.

Загальні заходи СРСР по організації фронту:

- 22 червня по радіо виступив міністр закордонних спав Молотов, який заявив про початок війни між Німеччиною і СРСР, о загальній мобілізації усіх чоловік віком від 23 до 36 років. Не підлягали мобілізації території Сибіру та Далекого Сходу. За родин місяць було мобілізовано майже 5,5 мільйонів чоловік.

- 23 червня була створена Ставка Головного командування під керівництвом маршала Тимошенко. З часом вона була перейменована в Ставку верховного головнокомандувача на чолі із Сталіним.

- 24 червня 1941 року було створено Рад. інформбюро.

- 29 червня 1941 видається директива партійним та радянським органам які знаходяться в прифронтовій зоні з наказом скласти план евакуації та оборони.

- 30 червня створюється Державний комітет оборони на чолі із Сталіним, який об'єднав в своїх руках державну, господарчу і військову владу в країні.

На початку липня формуються дивізії народного опору а також нищівних батальйонів, за роки війни в яких, налічувалось біля 2 млн. чоловік.

Заходи направлені на мобілізацію населення для будівництва оборонних споруд.

І період війни.

Від Баренцового моря до Чорного моря протягнувся фронт. Не дивлячись на перевагу радянських військ в озброєнні та силах Німеччина знаходилась на більш високому рівні. Її економіка заздалегідь була переведена на воєнний лад, була проведена військова реформа. Радянські війська у надзвичайно важливих умовах послаблені сталінськими репресіями дезорганізовані договором 1939 року з Німеччиною не могли дати рішучого та організованого опору ворогу. Літо-осінь 1941 року - період поразок Червоної армії, Німецькі танкові та моторизовані частини, що наступали на Даугавпілс, Вільнюс, Мінськ вже надвечір 23 червня 1941 року вчинили прорив між Північно-західним та Західним фронтами який сягав в деяких містах 130 км. А до вечора 25 червня пробились в глиб території СРСР аж на 150-200 км. 28 червня Червона армія залишила Мінськ за три неповних тижні війни радянські війська були змушені здати Латвію, Литву, Білорусію, значну частину України і Молдови. Наприкінці липня 1941 року Німецька армія просунулась в глиб СРСР на 600 км. Розвиваючи свій наступ німецька армія посилила свій наступ на московському напрямку, вважаючи, що взяття столиці СРСР вирішить подальшу долю війни. Шлях на Москву лежав через Смоленськ. Смоленська битва найбільша і найзавзятіша битва в перші місяці війни. Вона відбувалась у складних умовах для Червоної армії. Ворог мав подвійну перевагу в людських ресурсах, артилерії, танках і майже у 4 рази перевищувала кількість літаків. Битва тривала з середини липня до початку вересня 1941 року. Саме у цій битві вперше проявив свій талант як полководець Жуков. Була використана нова техніка реактивна артилерія “Катюші”. Найкращі дивізії у цій битві стали першими гвардійськими у Червоній армії. У дні боїв за Смоленськ розпочалась битва за Київ. Німці зосередили на південному напрямі багато танків й авіації. Основні напрями ударів Київ, Харків, Донбас. Особливо важливе місце відводилось Дніпропетровську. Сильні контр наступи Червоної армії в районі Луцьк - Броди - Рівне на деякий час затримали німецькі війська. Проте танкові та моторизовані дивізії німців 10 липня 1941 року вийшли до Києва. 2,5 місяці тривала оборона столиці України, щоб зломити оборону німецьке командування вимушене було перекинути частину своїх військ з московського напрямку. Однак німцям не вдалося взяти місто штурмом. Лише в результаті прориву німецьких військ з флангів і оточення основних сил Південно-західного фронту війська Червоної армії 19 вересня 1941 року залишили Київ. Не всім радянським військам вдалося вийти з оточення, багато попало в полон, але точних даних по полоненим не має й сьогодні. За неповними даними на 1 травня 1944 року в таборах було знищено близько 3 млн. чоловік а всього утримувалось 6,5 млн. чоловік.

Причини поразок Червоної армії:

- масові репресії в державі, армії, флоті жертвами яких стали 47 тис. військовослужбовців. З 5 маршалів 3 вбиті (Тухочевський, Єгоров та Бирхер) живими залишились Ворошилов та Буденний. З 186 командирів дивізій 154 вбито. В цілому 827 чоловік вищого командного складу в живих залишились лише 127 чоловік.

- Недоліки у виробництві зброї (хоча саме у СРСР вперше Корольовим та Глушко були створені реактивні снаряди). Створено новий танк Т-34 групою інженерів на чолі із Косигіним. Але після смерті Тухачевського моторизовані та танкові дивізії недооформлювались, надавалась перевага кінноті.

Прорахунки радянського командування і особисто Сталіна:

а) визначення строків нападу Німеччиною на СРСР 76 раз доповідали Сталіну точну дату нападу

б) помилковість військової концепції яка була заснована на ідеї переможності Червоної Армії та існування теорії перемоги малою кров'ю на чужій території.

Заборона будь якої антинімецької пропаганди і навіть звернення до громадян СРСР в засобах масової інформації.

Визначення помилкових пріоритетів в зовнішній політиці, спрямованих на підтримку агресії (пакт від 23.08.39 та договір про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 року). Поряд з політичною співпрацею йшла також економічна між Німеччиною та СРСР. Поставки машин, обладнання після договору від 28 вересня 1939 року, обмін обладнання і стратегічної сировиною. На весні 1940 року Німеччина припинила поставки обладнання, з СРСР останній ешелон до Німеччини відправився в ночі 22 червня 1941 року.

Було заборонено збивати німецькі літаки які залітали на радянську територію. Нарком оборони видав наказ відпускати екіпажі і літаки та надавати допомогу при поверненні за допомогою супроводжуючих винищувачів.

Групам німецьких солдат дозволяють перетинати кордони з метою розшуку могил родичів загиблих в роки першої світової війни. В Симбірську та Тамбові знаходились німецькі танкові школи.

Таким чином дислокація радянських військ, кількість озброєння і розташування секретних об'єктів були відомі німцям не дивлячись на такі умови вже наприкінці 1941 року з'явились позитивні результати заходів спрямованих на подальше воєнно-політичної кризи про що яскраво свідчила грандіозна битва під Москвою. Гітлерівське командування відповідно плану “Тайфун” стягнуло до Москви половину своїх сил німецько-радянського фронту біля 1,8 млн. солдатів і біля 2000 тис. танків. 30 вересня 1941 року починається наступ на Москву. В умовах дуже важких боїв за Москву було прийнято рішення за 6 днів побудувати оборонні об'єкти, провести евакуацію промислових підприємств на схід країни. В Москві вводиться військове положення. Проведена заміна командуючого складу фронту. Замість командуючого Західним фронтом Конева призначається Жуков. 6 листопада 1941 року на станції метро “Маяковська” проходить урочисте зібрання яке присвячено 24 річниці Великої жовтневої революції а 7 листопада відбувся військовий парад на Червоній площі з якої солдати зразу пішли на фронт. 6 грудня 1941 року війська західного та Південно-західного фронтів на протязі 800 км від Ельза до Калінінграда перейшли в наступ фашисти відступають на полях залишається багато техніки на початку січня 1942 року німці відкинуті від Москви на 150-250 км. Визволені Калуга, Калінін.

Значення перемоги під Москвою:

- вперше за роки ІІ світової війни німці зазнали великої поразки і розвіяли міф про її непереможність;

- радянська армія зірвала німецький план блискавичної війни і Німеччина опинилась перед проблемою затяжної війни до чого не була готова;

- розгром німців під Москвою затримав вступ Японії та Туреччини у війну проти СРСР;

- перемога під Москвою підвищила моральний дух радянського народу та його армії, націлила націю на перемогу.

Зимовий наступ Червоної армії продовжувався до квітня 1942 року. Були повністю звільнені від фашистських загарбників Рязанська, Тульська, Московська, частково Калінінська, Смоленська, Орловська та Курська області. Проте завершити розгром німців на жодному з цих напрямків не вдалось. Для одночасного удару не вистачало сил. З Московської битви починається корінний перелом в Великій Вітчизняній Війні. Навесні 1942 року німецька армія закріпилась на нових рубежах і почала готуватись до нового наступу.

З 19 листопада 1942 року по листопад 1943 коли німецькі війська були вигнані з території від Волги до Дніпра - період корінного перелому. Перемога радянських військ під Сталінградом сталась в результаті підвищення військово-промислового потенціалу країни, переходу військово-стратегічної ініціативи на бік Червоної армії, досягнень на дипломатичному фронті - створення антигітлерівської коаліції, укріплення військово-політичного і морального духу Червоної армії. Оборонний період сталінградської битви 17 липня по 18 листопада 1942 року.

Після поразок радянських військ під Харковом та Вороніжем гітлерівські війська починають боротьбу за Волгу намагаються вийти до Кавказу. В той час 23 серпня 1942 року німецькі танкові сили вийшли до берегів Волги. 25 серпня 1942 року Сталінград на військовому положенні. 26 серпня Жуков призначений І заступником верховного головнокомандуючого Сталіна. Саме Жукову доручено організувати оборону Сталінграду. 12 вересня почалися бої в самому Сталінграді. Оборону міста тримали 62 армія під командуванням Чуйкова та 64 армія під командуванням Шумійло. Наступаючи 6 німецька армія Палюса та 4 танкова армія Гота були настроєні на перемогу. З 12 вересня генштаб на чолі із Василевським почали розробляти план контр наступу який складався з двох етапів:

- прорвати оборону ворога, створити кільце оточення;

- знищення оточеного ворога, спочатку роз'єднавши його.

Для здійснення цього плану залучалися сили 3-х фронтів. Південно-західного, Донського, та Сталінградського. (командуючі: Ватутін, Рокосовський, Єременко).

Наступальний період з 19 листопада по 2 лютого 1943 року. Контр наступ почався з масованого артилерійського обстрілу і наступом військ Південно-західного та Донського фронтів. Лінія ворога прорвана біля міста Калач. Прорив зроблено на місті дислокації румунських військ. 20 листопада починається наступ сталінградського фронту. 23 листопада частина Південно-західного, Донського та Сталінградського фронтів з'єднались біля міста Калач оточивши 22 дивізії на чолі із генералом Паулесом. Німецьке головнокомандування створює спеціалізовану окрему групу армій під назвою “Дон”, на чолі якої був Малинтейн. Її удар спрямований на сталінградське групування, але їм на зустріч відправляються ІІ гвардійська армія під командуванням Маліновського. 2 лютого оточена вона була оточена і ліквідована солдатами Донського фронту. В полон було взято 9100 чоловік, в Німеччині оголошується триденний траур.

Значення Сталінградської битви:

- Корінний перелом у ВВВ. В ній приймало участь з обох боків 2 млн. чоловік, солдат та офіцерів та біля 1500 танків, біля 2500 літаків.

- Радянська армія нанесла під Сталінградом тяжкий удар після якого Німеччина неухильно котилась до поразки.

- Японія та Туреччина відмовляються вступити у війну на боці Німеччини.

- Битва мала великий вплив на розвиток руху опору в західній Європі.