Причини та наслідки "Холодної війни"

Енгельс: ”Перш ніж станеться революція, вона повинна пройти в розумі людини”. Це ж стосується і холодної війни: людина має бути підготована до її початку. І голову роль тут грають ідеологічні фактори.

Головними ідеологами холодної війни були:

1) в США: Джордж Кеннан, американський дипломат, що до 1946 року працював співробітником американського посольства в СРСР. Протягом 1945-1946 років він звернувся з 3-ма телеграмами до Держдепартаменту США. Найбільш відома його остання телеграма, що в історії МВ має назву “довга телеграма”. У 1947 році він повернувся у США, і в журналі Foreign Affairs він надрукував статтю за підписом “ Mr. X”,в якій він підсумував свої ідеї: 1) СРСР буде намагатися поширити кордони соціалістичного табору: а) в Східній Європі;

б) у Західній Європі через комуністичні партії;

в) в світі, внаслідок використання національно-визвольного руху.

2) Необхідно стримувати комуністичну загрозу (пізніше така політика отримала назву “Доктрина стримування” - стримування через інформацію, через інформування суспільства про стан речей в СРСР).

3) Комуністичні ідеї являють собою загрозу тільки для хворого суспільства, тому необхідно випрацьовувати позитивну і конструктивну програму післявоєнного світу.

4) Необхідність гуртування країн Заходу для протидії Радянській загрозі. [1, 702-710] 5 березня 1946 року Черчілль (який отримавши поразку на виборах, приїхав до США вже як приватна особа) виступає у місті Фултон (США) у присутності Президента США Трумена. Там він викладає основні ідеологічні засади холодної війни. Основні принципи:

1) Починається епоха протистояння двох систем: тоталітарної та демократичної. 2) Радянському Союзу повинна протистояти асоціація англомовних народів. 3) Велика Британія стане зв'язуючою ланкою між Північною Америкою, Західною Європою і Британськими колоніальними володіннями та домініонами. [1, 715]

В квітні 1945 року відбувся конфронтаційний виступ Молотова (міністр закордонних справ) на конференції в Сан-Франциско (де було утворено ООН). В лютому 1946 року Сталін виголосив промову перед виборцями. В своїй промові “Перший постріл в холодній війні” Молотов головну увагу приділяє тому, що США, Франція та Британія винні у тому, що Німеччина розпочала 2-гу світову війну. Цитуючи Леніна, він сказав, що між капіталістичними країнами завжди існуватимуть протиріччя, які врешті решт призведуть до розпаду капіталістичної системи, що є на руку СРСР. [4, 169]

3. Створення військово-політичних блоків

Реалізація “плану Маршала” сприяла налагодженню тіснішої співпраці країн Європи і США. Негативна реакція з боку Москви на цей план, виникнення так званої Берлінської кризи, яка могла спровокували воєнне зіткнення глобального масштабу, прискорили створення військового оборонного союзу, котрий об'єднав США, Канаду, провідні західноєвропейські держави.

В квітні 1949 року у Вашингтоні було офіційно оформлено створення Північноатлантичного альянсу (НАТО) у складі Бельгії, Данії, Ісландії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Великобританії, США і Франції. Згодом з ініціативи США з'явився ще ряд регіональних військово-політичних блоків. Їх загальна спрямованість - зміцнення національної безпеки, відвернення загроз війни, хоча не приховувалося намагання активно протистояти комуністичним загрозам.

Як показують факти, відповіддю СРСР на створення НАТО, зусилля країн Заходу щодо посилення своєї національної безпеки були прискорені роботи з виготовлення власної атомної зброї і, відтак, ліквідації американської монополії на це смертельне знаряддя війни. У серпні 1949 р. СРСР успішно здійснив випробування атомної бомби. Цим справа не обмежилася. СРСР здійснив ряд інших важливих кроків для рівної спроможності протистояти США, НАТО. [4, 172-174]

В тому ж 1949 р. з ініціативи Москви було створено Раду економічної взаємодопомоги у складі Албанії, Болгарії, Польщі, Румунії, СРСР, Угорщини, Чехословаччини. Мотивуючи необхідністю прискорення інтеграційних процесів, впровадження науково-технічного прогресу, СРСР домігся переорієнтації економіки країн-членів РЕВ на інтенсивний розвиток галузей виробництва воєнно-оборонного комплексу. Нарада Інформбюро компартій в Угорщині у другій половині 1949 р. прийняла різку антиімперіалістичну, антиамериканську резолюцію, засудила створення НАТО як “головного знаряддя агресивної політики правлячих кіл США і Великобританії, спрямованого на підготовку нової війни”.

Такі оцінки були своєрідним орієнтиром для підривної, пропагандистської діяльності компартій у всіх регіонах світу.

Найбільші зусилля СРСР докладав для розвитку, зміцнення військового потенціалу соціалістичних країн, зокрема європейського регіону. У травні 1954 року СРСР, скориставшись, як видавалося, достатньо вагомим аргументом - вступом ФРН до НАТО (проти чого СРСР висловлював рішучі заперечення), ініціював, створення військово-політичного союзу європейських соціалістичних країн - Організації Варшавського Договору.

Нечуваних масштабів набуло смертельно небезпечне суперзмагання ворогуючих політично-військових блоків у розбудові ракетно-термоядерної зброї. Не зважаючи на титанічні зусилля ООН, прийняті нею чисельні ухвали про заборону випробувань термоядерної зброї, кількісні її обмеження, різноманітні інші обмежувальні ухвали в цій галузі, двосторонні угоди між США і СРСР, в тому числі щодо кількісного складу термоядерних зарядів і їх ракетних носіїв, ні на мить не припинялися спроби обійти досягнуті угоди, випередити суперника у розбудові ракетно-термоядерного потенціалу. [6, 119-122]

4. «Психологічна війна»

«Психологічна війна», як активний чинник загострення боротьби між СРСР та США, двома протилежними “системами” -- всіх умов, при багатоманітності напрямів “психологічної війни” домінували у цій війні проблеми протиборств двох світоглядів. Одна з ворогуючих сторін доказувала історичну вичерпаність, неспроможність марксистсько-ленінських догм, реакційну, антидемократичну, репресивну суть сталінської моделі будівництва соціалізму. Комуністичний блок, в свою чергу, вишукував негативні щілини в завоюваннях західної демократії, релігійних традиціях, ліберально-демократичній, консервативній, соціал-демократичній ідеології.

За задумом керівних кіл США та інших західних країн ідеологічна боротьба проти СРСР, міжнародного комуністичного руху покликана була:

- в першу чергу, дискредитувати марксизм-ленінізм, ідеали комунізму, як такі, що носили міфічний, ненауковий характер, ворожий справжній демократії;

- дискредитувати радянський лад, економічну систему соціалізму, національну політику КПРС, підтримувати в СРСР, інших соціалістичних країнах внутріполітичну опозицію, дисидентство, ерозію соціалізму;

- викривати реакційну, агресивну суть зовнішньої політики СРСР, яка спрямовувалася на завоювання світового панування, підрив стабільності у світі, прагнула утвердити тоталітарні комуністичні режими на всій планеті.

- викривати як лицемірне, дворушницьке твердження про миролюбне, оборонне спрямування діяльності Організації Варшавського Договору;

- зобразити міжнародний комуністичний рух, як протиправний, екстремістський витвір історії, як силу, що несе в собі велетенський руйнівний потенціал, повсюди утверджує насильство, диктатуру, тероризм, обмеження прав і свобод людей. [4, 174]

В свою чергу, потужні пропагандистські служби СРСР здійснювали не менш масштабні, добре скоординовані ідеологічні диверсії щодо населення західних країн. Ставилося за мету переконати населення західних країн у агресивному, завойовницькому характерові міжнародного імперіалізму, прагненні США будь-якою ціною завоювати світове панування, відвернути загрозу перемоги світового комунізму, навіть ціною нової світової війни:

- у спотвореному вигляді зобразити американський спосіб життя, завоювання західної демократії;

- показати агресивний характер НАТО. Зловмисно ідеалізувалася позиція СРСР щодо обмеження гонки озброєнь, заборони ядерної зброї, начебто проігнорована НАТО, США.

Отже, з усього вищенаведеного можна зробити висновок, що в роки тривання “холодної війни” на всіх ділянках протиборства велася гостра і непримиренна боротьба. Навіть у час, коли під впливом досягнення певної рівноваги у балансі ракетно-ядерних озброєнь формально спостерігалася певна розрядка міжнародної напруги, йшла прихована від світової громадськості інтенсивна робота по випередженню протилежного табору у розбудові наступального ракетно -- ядерного потенціалу.

Велетенська за масштабами гонка озброєнь вщент виснажила економічні, матеріальні, фінансові ресурси СРСР і інших соціалістичних країн, зумовила відчутний дефіцит, кризу у задоволенні елементарних потреб населення, викликала глибоке розчарування комуністичними ідеалами у мільйонів людей. І це стало однією з децидуючих причин краху комуністичного ладу в країнах Східної і Центральної Європи, припинення дії Організації Варшавського Договору, як і розвалу всієї соціалістичної системи.

"Холодна війна" увійде в історію XХ століття як війна, що породила безпрецедентну за масштабами ідеологічну боротьбу. У "психологічній війні", оголошеній обома ворогуючими блоками, застосовувалися потворні, аморальні засоби боротьби -- шантаж, провокації, підкуп, дезінформація, обман, спотворення фактів, перекручення історії, залякування. Ці засоби в однаковій мірі застосовували пропагандистські центри і спецслужби як СРСР, так і Сполучених Штатів Америки.

Загальновизнаним є те, що закінчення “холодної війни” було зумовлено розпадом СРСР, зміною суспільно-політичного ладу в усіх європейських соціалістичних країнах, припиненням дії Організації Варшавського Договору.

Незаперечно визнається і те, що серед найвпливовіших причин цього чи не найбільш вражаючого явища другої половини XX століття - гігантська гонка озброєнь, яку не витримала економіка СРСР і інших соціалістичних країн, багато в чому амбіційна, гегемоністська, авантюрна військова, зовнішня політика СРСР, інших соціалістичних країн, яка з часом стала гостро суперечити національним інтересам цих країн. В результаті розпаду СРСР, припиненні дії Організації Варшавського Договору, розвалу співдружності соціалістичних країн, у світі і зокрема в Європі склалася нова розстановка військових і політичних сил. Вона характеризується зростанням миротворчого, міжнародного впливу Організації Об'єднаних Націй, Північноатлантичного Альянсу, Ради Європи та інших демократичних організацій і союзів. Зростає вплив провідних країн Азії, Латинської Америки і Африки (Японія, Китай, Індія, Бразилія, Аргентина, Південно-Африканська Республіка, Іран - і ін.)

Список використаної літератури:

6. Тумашов А.В. “Холодна війна” і її негативний вплив на міжнародну атмосферу в 60 - 80 рр. ХХ ст. Львів. - 200. -- Вісник Національного університету “Львівська політехніка” №408. - с. 116-122.