главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество Коллекция рефератов Otherreferats
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Скіфи

Географічне розташування та етнографічна історія виникнення скіфського народу. Суспільний лад та ведення господарства скіфів-кочівників. Державний апарат, соціальна диференціація та процес класоутворення народу. Джерела і норми Скіфського права.

Рубрика: История и исторические личности
Вид: реферат
Язык: украинский
Дата добавления: 10.01.2009
Размер файла: 23,3 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Військова справа скіфів. Війна скіфів з Дарієм
Загальна характеристика скіфської культури та військової справи. Похід Дарія на скіфів. Основні риси скіфського мистецтва в Північному Причорномор'ї. Озброєння армії Дарія та армії скіфів. Господарство пізніх скіфів та торгівля з античними полісами.
реферат [48,8 K], добавлена 30.10.2013

2. Утворення скіфської держави та її політична історія
Географічні кордони, кочовий спосіб життя та військова організація суспільства Скіфії. Характеристика побуту та основних звичаїв скіфського народу. Найголовніші події в історії Скіфії, вторгнення царя Дарія. Соціальний лад та родовід племен Скіфії.
контрольная работа [31,5 K], добавлена 30.01.2011

3. Походження українського народу
Проблеми походження українського народу. Витоки українського народу сягають первісного суспільства. Трипільська культура. Праслов’яни - кіммерійці. Скіфи - іраномовні кочівники. Зарубинецька культура. Анти і склавини. Лука-Райковецька культура.
реферат [22,3 K], добавлена 29.07.2008

4. Історія України
Суспільний устрій слов’ян. Зовнішня політика київських князів. Розпад Київської Русі, боротьба з монголами. Виникнення козацтва, визвольна війна українського народу. Скасування кріпацтва. Революції, поразка Центральної Ради. Відбудова країни після війни.
учебное пособие [165,8 K], добавлена 24.11.2011

5. Визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.
Причини визвольної війни українського народу, її хід та рушійні сили. Військова стратегія і тактика Б. Хмельницького. Внутрішня і зовнішня політика Б. Хмельницького. Переяславська рада 1654 р. та її наслідки. Суспільний розвиток українського народу.
контрольная работа [33,5 K], добавлена 19.10.2012

6. Історія України (соціально-політичні аспекти)
Історіографічні концепції проблеми етногенезу українського народу. Історичні причини міграційних процесів в Україні. Київська Русь, Галицько-Волинська держава та їх місце в історичній долі українського народу. Процес державотворення в Україні з 1991 р.
методичка [72,5 K], добавлена 09.04.2011

7. Запорізька Січ
Історія створення та існування Запорізької Січі. Роль Запорізької Січі для історії українського народу. Соціальний устрій Війська Запорозького його характеристика та значення. Верховна влада військової ради та адміністративно-судовий апарат.
реферат [13,1 K], добавлена 10.01.2009

8. Запорізька Січ - зародок української державності
Виникнення Запорізької Січі та її роль в історії державотворення українського народу. Військовий та територіальний поділ Вольностей Запорізьких як внесок у суспільно-політичні традиції українського народу. Органи влади та управління Запорізької Січі.
реферат [33,7 K], добавлена 29.11.2008

9. Утворення Української козацької держави — Гетьманщини
Національно-визвольна війна українського народу. Територія гетьманської держави. Політична організація Гетьманщини. Утримання державного апарату, великої армії, ведення воєнних дій та широких дипломатичних відносин. Стан православного духовенства.
презентация [257,7 K], добавлена 20.11.2013

10. Поява металевих знарядь праці та розклад первісної господарської системи
Ранньозалізний вік на території України. Відкриття перед людством нових перспектив. Докорінні зміни в суспільстві – завершився розпад первіснообщинного ладу, активізувався процес класоутворення. Міграція населення. Посилення торгівельних зв’язків.
дипломная работа [18,4 K], добавлена 07.03.2009


Другие работы, подобные Скіфи


Міністерство освіти і науки України

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом

Турківське відділення

Реферат

на тему:

Скіфи

Підготував: студент ІІ-го курсу

Крупчак Ростислав Романович

Перевірив: викладач з Історії України

Яворський Степан Михайлович

Турка 2008 р.

План

1. Географічне розташування. Етнографічна історія

2. Суспільний лад. Ведення господарства

3. Державний апарат

4. Джерела і норми Скіфського права

Історія державно-правового розвитку на території су-часної України бере свій початок від середини І тис. до н. е., коли у народів і племен Північного Причорно-мор'я з'являються перші державні утворення. Це були рабовласницькі держави, які виникли у процесі розпаду первіснообщинного ладу й встановлення класового суспільства.

1. Географічне розташування. Етнографічна історія.

У VII-III ст. до н. е. у степових районах Північно-го Причорномор'я, на території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Криму пану-вали скіфські племена. Вони займали значну терито-рію від низин Дунаю до гирла Дону і Приазов'я. Більшість сучасних дослідників вважає, що формування скіфів відбулося внаслідок взаємодії як місцевих (кімме-рійських), так і прибулих (іранських) кочових племен. Прихід цих кочових племен у причорноморські степи датується звичайно кінцем VIII-VII ст. до н.е.

У VII ст. до н. е. у скіфів утворюється могутній пле-мінний союз. Відомості про основні племена, які входи-ли у цей союз, подає грецький історик Геродот (V ст. до н. е.). Наймогутнішим й найчисленнішим племенем, розповідає він, були скіфи царські, які вважали інших скіфів своїми рабами. Жили вони на лівому березі ни-жньої течії Дніпра, аж до Азовського моря і нижнього Дону, а також у степовому Криму. На правому березі нижнього Дніпра мешкали скіфи-кочівники, між Інгу-лом і Дніпром разом з кочівниками жили скіфи-земле-роби.

У басейні Південного Бугу поблизу грецького міста Ольвія знаходились еліно-скіфи. Нарешті, на пів-ніч від царських скіфів (мабуть, у межах степової сму-ги України) розташовувалися сніїфи-хлібороби (орачі).

І хоч у рамках скіфського племінного союзу прожи-вали не тільки власне скіфи, а й інші племена та різно-племінні групи, які відрізнялися від скіфів за поход-женням і живою, цю спільність античні автори називали «Скіфією», або «Великою Скіф'ю».

2. Суспільний лад. Ведення господарства.

У VII - VI ст. до н. е. більшість скіфських племен вже знаходилася на останній сходинці первіснообщин-ного ладу.

Родові зв'язки все ще були сильні. Основною сус-пільною одиницею була родова община, що складалася з кількох патріархальних сімей. Рід, родова община во-лоділи землею, виділяючи кожній патріархальній сім'ї ділянку землі за жеребом. Приватної власності на зе-млю в цей час не існувало.

У скіфів-кочівників кожна сім'я мала свою отару, стадо корів, але земля, як і у землеробів, належала об-щині, племені. Родова організація відігравала велику роль у кочівників при розподілі пасовищ, перекочовках і-т. ін.

У скіфському суспільстві VII - VI ст. до н. е. вже мо-жна виявити ознаки, що свідчать про розклад родового ладу. З середовища вільних общинників -- кочових ско-тарів і осілих землеробів -- виділялася родоплемінна .знать (іродові старійшини, племінні вожді та ін.). Як свідчать археологічні дані, ставала все більш помітною майнова диференціація. З'являються у скіфів і раби, яких вони добували під час численних воєн і походів. Щоправда, роль рабської праці у Скіфії була незнач-ною.

Досягнутій скіфами сходинці розвитку відповідала й організація управління у формі військової демокра-тії. Найважливіші питання розглядалися на народних зборах воїнів. Значним впливом користувалися ради родових старійшин, і перш за все союзна рада. Але осо-блива роль у союзі належала військовим вождям -- «царям», які очолювали скіфське військо під час похо-дів. Влада «царів» передавалась у спадщину, але кан-дидатури «царя» та його спадкоємця все ще затверд-жувалися народними зборами.

Розвиток виробництва, зростаюча майнова й соці-альна диференціація, процес класоутворення, що роз-почався, сприяли посиленню влади скіфських військових керівників, розвитку зародків спадкової знаті та дійс-ної царської влади.

Значно прискорила зміни, що назрівали у скіфському суспільстві, війна скіфів з військами перського цари Дарія І у 514--513 рр. до н. е.

Згідно з Геродотом скіфські племена, що вступали у боротьбу з персами, складалися з трьох основних частин, угрупувань. Кожну з них очолював свій вій-ськовий вождь -- «цар». Один з них на ім'я Іданфірс був головним, і йому підкорялися інші вожді.

Боротьба з Дарієм І, що закінчилася перемогою скіфів, сприяла зміцненню скіфського союзу племен, піднесла політичний авторитет Скіфії. Крім того, у цій боротьбі кочові племена, у першу чергу царські скіфи, виступили на захист всього союзу, чим забезпечили собі панівне становище у союзі племен. Це надало їм мож-ливості експлуатувати землеробські племена, вимагати від них данину. Значно зміцнилася після перемоги над Дарією І влада «царів» і військово-дружинної знаті.

У підсумку на рубежі VI--IV ст. до н. е. у Скіфії, як вважає ряд скіфологів, відбуваються становлення класового суспільства та виникнення рабовласницької держави. Саме у цей час скіфський цар Атей усунув інших «царів» і узурпував усю владу. Атей прожив дов-ге життя і в 40 р. IV ст. до н. е. зумів об'єднати під своєю владою майже всю країну - від Азовського моря до Дунаю, перетворивши Скіфію на могутнє царство. Центр держави Атея знаходився на нижньому Дніпрі, де наприкінці V ст. до н. е. виникло велике укріплене поселення -- Каменське городище. Однак сутичка скіфів у 339 р. до н. е. з македонським царем Фіїліппом II закінчилася поразкою і смертю Атея.

Незважаючи на загибель Атея, Скіфське царство збереглося, хоч розміри його значно зменшилися. Скі-фія залишалася все ще сильною в економічному і воєн-ному відношеннях. Як свідчать писемні й археологічні джерела, царство, створене Атеєм, існувало з IV до III ст. до н. е.

Більш міцною була Скіфська держава з центром у Криму, що склалася близько III ст. до н. е. Столицею нової держави стало місто Неаполь скіфський (непо-далік від сучасного Сімферополя) -- з міцними мурами, великими зерносховищами, багатими гробницями. Свого розквіту Скіфське царство у Криму .досягає у II ст. до н. е. Воно проіснувало аж до другої половини III ст. н. е. і було знищено готами.

Рівень господарського життя населення Скіфії на той час був досить високим. Панівне становище в економі-ці займали орне землеробство і скотарство. Скіфи ви-рощували різні культури рослин. Скіфи-орачі сіяли хліб не тільки для власних потреб, але й на продаж. Орання землі здійснювалося за допомогою запряженого волами плуга, врожай збирався залізними серпами, зерно змо-лочувалось у зернотерках. Величезними стадами худоби і табунами коней володіли скіфи-кочівники. Значних успіхів набуло у скіфському суспільстві також вироб-ництво шкіри, ткацтво і т. ін. Інтенсивно розвивалася торгівля з прибережними грецькими містами. Скіфи доставляли сюди хліб, худобу, хутро, рабів та інші това-ри, а натомість одержували вино, дорогу кераміку, юве-лірні вироби. У результаті між скіфами і греками вста-новилися міцні й широкі торгові зв'язки.

Успіхи в економічному розвитку стали основою для росту майнової нерівності й соціальної диференціації.

Основи родоплемінної структури у скіфському сус-пільстві підривалися зростанням приватної власності, майновою нерівністю, розвитком рабства. У руках іму-щих опинялися кращі ділянки землі, пасовища, величез-ні стада худоби, табуни коней, раби. Ще Геродот по-відомляв про скіфських багачів, які вважалися «найблагороднішими, що користувалися найбільшим май-ном», і про скіфську бідноту, яка належала до «най-нижчого походження».

Унаслідок цього з загальної маси вільних землеро-бів і скотарів виділилася пануюча верхівка, до якої належали царська сім'я, військова аристократія, дру-жинники, родоплемінна знать, що зливалася з оточенням правителя, багаті торговці. Саме у неї зосереджувались основні багатства, джерела яких були різноманітними. Так, важливим засобом збагачення пануючої верхівки залишались, як і раніше, грабіжницькі воєнні походи. З часом усе більшого значення набувала експлуатація вільних общинників, данників і рабів. Істотний прибу-ток приносила й торгівля, особливо хлібом, з грецьки-ми містами Північного Причорномор'я.

У скіфів було, за даними Геродота, багато жерців, котрі являли собою відособлену соціальну групу, окремі категорії якої займали досить високе становище.

Найбільш численну верству скіфського суспільства складали .вільні общинники. Вони відбували військову службу, платили данину, виконували різні повинності. У тяжкому становищі були скіфі-орачі, які опинились у данницькій залежності від степових кочівників.

У Скіфському царстві з центром у Криму основну масу міського населення становили вільні ремісники і торговці.

Нижню сходинку соціальної градації скіфського су-спільства займали раби. Головне джерело рабства у скіфів -- військовий полон, підкорення сусідніх народів. Але у виробництві рабство не відігравало вирішальної ролі, хоч кількість рабів у скіфів була досить значною. Як правило, вони використовувалися у домашньому гос-подарстві, для охорони худоби і т. ін. Дуже часто вони виступали як товар у торгівлі з грецькими містами.

Наочне уявлення про соціальне розшарування і кла-сову структуру суспільства скіфів дають розкопки похо-вань, особливо грандіозних курганів скіфської знаті, що відомі в літературі під назвою «царські». У таких кур-ганах археологи виявили силу-силенну золота й дорого-цінностей, дорогу кераміку, багату зброю і т. ін. Різкий контраст з «царськими» курганами складають похован-ня простих скіфів під невисокими земляними насипами із скромним набором речей або взагалі без інвентарю.

3. Державний апарат.

Скіфське царство може бути віднесено до держав рабовласницького типу. За формою правління це була од-на з різновидів рабовласницької монархії.

Главою Скіфської держави був цар. Влада його пе-редавалася у спадщину. Тоді вже склалось уявлення про божественне походження царської влади. У ряді ви-падків правитель сам виконував обов'язки жерця. Цар також здійснював судові функції.

Влада царя була дуже великою. Він нічим не був зв'язаний у проведенні внутрішньої політики. Відомо, що Атей вирішував багато .різних .важливих питань, кар-бував свою монету. Владними правителями Скіфського царства з центром у Криму у III--II ст. до н. е. були Скілур і його син Палак, а в II ст. до н. е. -- Фарзой і Інесмей, які зосереджували у своїх руках зовнішню торгівлю хлібом. Самостійно здійснювалась скіфськими правителями і зовнішня політика. Так, дипломатичні пе-реговори Атея з македонським царем Філіппом II свід-чили про те, що скіфський цар відчував себе не менш могутнім і сильним, ніж македонський правитель.

Царю віддавали велику шану як за його життя, так і після смерті. Досить детальні й красномовні, з різно-манітними деталями свідчення про те, як скіфи ховали своїх царів, наводить Геродот. Як показують розкопки царських курганів, скіфських царів ховали у глибоких і складних похоронних спорудженнях. Поруч з царем поміщали вбитих жінок або наложниць, слуг, рабів та ін. У Неаполі скіфському поховання царя, по-ряд з яким знаходилися домовини його наближених і поховання коней, розташовувалося у кам'яному мавзо-леї.

Навколо скіфського царя утворювався апарат дер-жавного управління. Як і у багатьох інших народів, він включав до свого складу, з одного боку, найближчих родичів правителя, а з іншого -- його особистих слуг, переважно військових. За свідченням грецького історика і географа Страбона (63 р. до н. е. -- 23 р. н. е.), у II ст. до н. е. скіфи у Криму знаходилися «під владою Скілура і його синів з Палакам на чолі». А синів у Скілура було, за одними даними, шістдесят, за інши-ми -- вісімдесят, що забезпечувало міцну підтримку владі царя. Цим теж пояснюється особлива роль війсь-кової дружини правителя та воєначальників. Найбільш впливові помічники правителя входили до складу цар-ської ради.

Проте виникнення державного апарату не знищило повністю колишню родову організацію, її пережитки ще довгий час давали взнаки, особливо у місцевому уп-равлінні, де зберігалися свої старійшини та вожді.

4. Джерела і норми Скіфського права.

Основним джерелом права у скіфів був звичай, пе-ретворений відповідно з інтересами правлячої верхівки на звичаєве право. Скіфи, згідно з Геродотом, уникали запозичення чужоземних звичаїв не тільки від інших народів й особливо від елеїнів. Скіфська культура про-тягом усієї історії залишалася, безписемною, тому і фік-сація норм звичаєвого права не могла бути здійснена. Поряд із звичаєм досить рано з'являється й інше джерело права -- правила, встановлені царською владою. На великій території Скіфської держави збереглися групи населення, які жили на основі своїх законів. Збе-регли, наприклад, свої звичаї племінні союзи таврів у Криму, неври, що жили на південь від Прип'яті.

Норми скіфського права захищали приватну влас-ність на худобу, повозки з пересувними житлами, до-машні речі, рабів. Розкопки поховань свідчать, що особисту приватну власність у скіфів становили зброя, знаряддя виробництва, прикраси. Верховна власність на. землю належала царю, який встановлював порядок користування пасовищами і землями.

Зобов'язальне право регулювало договірні відносини міни, дарування, купівлі-продажу і т. ін. Звичайно до-говори у скіфів скріплювали клятвою, як це робилося, наприклад, при укладенні договору знаменитого скіф-ського побратимства. Правова регламентація зачіпала й данницькі відносини. На практиці відмова від сплати данини вважалася достатнім приводом для початку воєнних дій, які супроводжувалися грабуванням майна, крадіжкою худоби, захопленням полонених з наступним перетворенням їх у рабів.

Шлюбно-сімейне право базувалося на принципах пат-ріархату. Рахування родоводу велося по чоловічій лінії. У сім'ї панував чоловік, практикувалося багато-женство. Старша жінка займала привілейоване становище. Після смерті чоловіка вдова переходила як май-но в спадщину до старшого брата померлого. Нерівність у сім'ї визначалася не тільки підкореним становищем жінки, але й тим, що старші сини у випадку одружен-ня одержували частку майна і право на виділ ще за життя глави дому, а молодший з синів ставав спадко-ємцем батьківського господарства.

Найбільш небезпечними злочинами у скіфів вважа-лися злочини проти царя (замах на життя правителя шляхом чаклунства, непокора царському наказу). Зло-чином була також неправдива клятва богам царського вогнища. Усі названі злочини каралися смертю. Пору-шення звичаїв і відступ від віри в богів також тягли за собою смертну кару винного.

Відомі злочини проти власності (крадіжка, грабіж і т. ін.), проти особи (вбивство, перелюбство, обра-жання).

Найбільш поширеними видами покарання були смертна кара, відрубання правої руки, вигнання. Дов-гий час у скіфів зберігалася кровна помста. Можна гадати, що оправи про злочини, які не зачіпали основ царської влади і взагалі інтересів держави, розглядалися у порядку здійснення змагального проце-су. Проте з найбільш небезпечних злочинів здійснював-ся слідчий процес.


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Скіфи" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов