Геологічна будова і етапи розвитку Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла (Нагольний кряж)

Рудосупроводжуючі метасоматити (донбасит-анкеритові), які утворилися спільно з поліметалічним зруденінням, найбільш розвинуті на Єсаулівському родовищі і рудопрояві Крокодил, причому на першому переважає анкеритизація порід (особливо рудовміщуючого вапняка F1), а на другому кількість донбаситу така, що інколи утворюються літієві руди з вмістом Li в аргілітах 0,1-0,6%. Донбаситизація порід, переважно в зальбандах кварцових прожилків, простежується від рудопрояву Крокодил в південно-східному напрямку аж до Центральної ділянки Нагольчанського поліметалічного родовища, де вміст Li в пробах сягає 0,01%. Дікіт зустрічається майже на всіх рудопроявах (найбільше на Нагольчанському родовищі), де він заповнює післярудні тріщинки. Таким чином, метасоматичні процеси в межах структурного вузла є типовими для Головної антикліналі Донбасу, хоча і виражені не дуже інтенсивно.

Рудоносні структури Єсаулівського рудного поля. Розривні порушення в межах Єсаулівського рудного поля можна поділити на три групи:

1. Розривні порушення північно-західного напрямку, які простягаються сюди з північного заходу від Ольховатської антикліналі.

2. Субширотні розломи, що простежуються зі сходу від Нагольно-Тарасівської антикліналі і поєднуються з порушеннями першої групи. Це структури сколового типу, які мають самостійне значення або опіряють Нагольчанський зсув.

3. Субдовготні розривні порушення за даними космо- і аеродешифрування, які значною мірою підтверджуються гравіметричними методами (розривні порушення глибинної природи). Ці розривні порушення, мабуть, пов'язані із зоною Міус-Деркульського (Єланчик-Ровеньківського) глибинного розлому. Новітні тектонічні структури мають субдовготне та північно-східне простягання, але останні падають на північний захід, чим відрізняються від співскладчастих тріщин відриву.

Золото-срібно-сульфідно-сульфосольне зруденіння в межах Єсаулівського рудного поля локалізоване в тріщинних зонах субширотного і північно-західного напрямків, що січуть аргіліти, та в зонах брекчіювання вапняків і контролюється переважно присклепінневими частинами антикліналей. Вміст золота в кварц-анкеритовому жильному матеріалі з шахти “Капітальна” складає від 0,4 до 1,8 г/т (середнє - 1,1 г/т), а срібла - від 78 до 267 г/т (середнє - 157 г/т). У мінералізованих зонах на поверхні вміст золота сягає 0,2-0,3 г/т, іноді зустрічаються інтервали з вмістом 2-3 г/т. Вміст срібла звичайно 100-200 (до 500 г/т), воно пов'язане з галенітом і сульфосолями.

Рудоносні структури Гостробугорсько-Нагольчанського рудного поля. Гостробугорсько-Нагольчанське рудне поле охоплює площу, в межах якої розміщені 2 родовища: Гостробугорське золото-свинцево-цинкове і Нагольчанське свинцево-цинкове, а також 2 свинцево-цинкових рудопрояви: Західно-Нагольчанський та балка Шевцова.

Гостробугорське родовище приурочене до одноіменної антикліналі протяжністю 3 км, яка кулісоподібно змінює більш крупну Нагольчанську антикліналь, а сама таким же чином замінюється на північний захід Крепінською антикліналлю. Північно-західна частина родовища, репрезентована найбагатими жилами, розташована в синкліналі між Гостробугорською і Крепінською антикліналями.

Гостробугорська антикліналь утворена дрібнозернистими пісковиками і чорними аргілітами нижньої частини дяківської серії (С2dk). Приблизно в центральній частині шарнір складки претерпів невеликий, але різкий злам від аз. 120/0-20о в південно-східній частині до аз. 285/10-20о в північно-західній. Вісьова площина складки має орієнтировку аз. 190-210/80-90о. Безпосередньо в склепінневій частині (завширшки близько 20 м) падіння порід більш круте, ніж середнє, і досягає 70-80о. Саме склепіння біля денної поверхні дуже вузьке (3-5 м) і різке, часто тут виявляються сідлоподібні кварцові жили потужністю до 1 м. Родовище являє собою серію паралельних кварцових жил і прожилків субдовготнього простягання.

Обробка даних замірів прожилків в цілому свідчить, що різко переважають два близьких напрямки простягання: 335-340о та 355-5о з крутим (60-70о) падінням на схід. Це переважно тріщини відриву, які утворилися одночасно, бо кварцові жили змінюють напрямок з південно-західного на довготний, або від жил південно-західного простягання відходять довготні прожилки. Субширотні тріщини зміщують або переривають субдовготні жили і прожилки. Скиди за нашаруванням порід сталися раніше, ніж жили заповнили тріщини субдовготного простягання. Після утворення жил сталися скиди субширотного простягання, які мають глинку тертя, часто з уламками порід в ній, супроводжуються зоною зім'яття та дзеркалами ковзання, а також скиди північно-західного (290о) простягання, що падають на північний схід і мають глинку тертя потужністю до 3 см.

Досить виразним є також напрямок простягання жил та прожилків 280-285о з падінням 45-90о як на північ, так і на південь, але таких жил набагато менше, ніж субдовготних і вони заповнюють пошарові тріщини сколювання.

Вивчення систем тріщинуватості дозволяє зробити висновок, що майже всі вони збігаються з системами рудних прожилків, крім системи з простяганням 40о, яка є, безумовно, післярудною. Система тріщин аз. простягання 335-340о слабо розвинута, тоді як 350-25о дуже поширена (переважає напрямок 0-10о), що свідчить про підновлення цих тріщин в післярудний час.

Жильно-прожилкова зона Гостробугорського родовища простежена бурінням до глибини 1,5 км. Свердловинами розкрито більш ніж 200 кварц-анкеритових малосульфідних і кварцових жил та прожилків переважно субдовготного напрямку. Кварцові та кварц-анкеритові жили містять вкрапленість сульфідів (3-5%). Вміст золота в окремих жилах сягає до 79,6 г/т. В рудних інтервалах - до 38 г/т. Вміст срібла пов'язують з галеніт-сфалеритовою мінералізацією. Кількість срібла коливаєтьсі від слідів до 187,4 г/т.

Нагольчанське поліметалічне родовище простягається на 5 км з північного заходу на південний схід паралельно Нагольчанському зсуву. В структурному плані воно є подовженням Гостробугорського золото-сульфідного родовища і також утворено брекчійовими жилами, які заповнюють тріщини відриву північно-західного субдовготного простягання. Потужність жил на коротких відстанях за простяганням і падінням коливається від 1-2 до 80 см, найбільш часто складаючи 10-20 см. Зруденіння виклинюється на глибину, і навпаки - зустрічаються сліпі рудні тіла. Іноді відмічаються прожилкові зони (світи дрібних жил), більш рідко зустрічаються пошарові кварцові жили, але без ознаків зруденіння. Найбільш потужні рудні жили мають аз. простягання 340-345о і падають на схід під кутами 60-70о. Крім того широко розвинуті прожилки з аз. простягання 10о, тобто структура Нагольчанського родовища аналогічна структурі Гостробугорського золоторудного родовища.

Нагольчанська антикліналь має протяжність близько 7 км, західна її частина недостатньо вивчена. Північне крило складки коротке, південне - дуже широке. Склепіння антикліналі складається базальною пачкою серії С2dk - перешаруванням дрібно-, середньозернистих пісковиків і сірих аргілітів потужністю близько 500 м. Між Нагольчанською і Гостробугорською антикліналями розташована синкліналь завширшки 700-750 м. Рудні жили перетинають крила антикліналі, її склепіння, а також синкліналь, але не поширюються північніше Нагольчанського зсуву, за яким розвинуті кварцові прожилки переважно північно-західного простягання (аз. 305о).

Нагольчанський зсув закартовано на північному крилі антикліналі, де він проявився у вигляді балки. Зона цього розлому відкрита у відслоненнях в пониззі балки, де вона має аз. пад. 25-35о, кут пад. 70о. За характером складчастих підворотів порід в лежачому крилі розлому його можна характеризувати як лівий вскидо-зсув, що свідчить про більш пізні зворотні рухи в площині розлому.

Кварц-карбонатні жили несуть багате галеніт-сфалеритове зруденіння, зустрічається також багато карбонат-кварцових прожилків з дрібною вкрапленістю галеніта, сфалерита, бурноніта, бляклої руди. Вміст срібла невеликий - десяті долі г/т, золото майже відсутнє (0,01-0,03 г/т). Простягання брекчійових рудних жил відповідає 345о, падіння на схід під кутом 65-80о. Дві інші системи прожилків в тріщинах сколового типу мають аз. простягання 310о, падіння на північний схід під кутом переважно 40о та аз. простягання 60о, падіння на північний захід під кутами 50-60о.

Тріщини в межах антикліналі мають тіж самі напрямки простягання, що і жили, але переважає система з аз. простяганння 35-40о, яка відповідає зоні кліважу, що супроводжує післярудний зсув (?) того ж напрямку.

На підставі вищевикладеного можна сформулювати четверте положення, що захищається: Нагольчанський регіональний зсув поділяє Єсаулівсько-Нагольчанський рудний вузол на два рудних поля: північне, в межах якого рудоносні структури являють собою субширотні і північно-західного напрямку тріщини сколювання, і південне, де розвинуті рудоносні субдовготні тріщини відриву. Всі згадані системи тріщин опіряють Нагольчанський зсув і заповнювались рудним матеріалом внаслідок багаторазових тектонічних дислокацій в зоні зсуву.

Проблема виявлення рудопідвідних структур і перспективи виявлення нових рудних концентрацій. Вивчення розривних і плікативних структур в межах Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла дає можливість розподілити їх на рудовміщуючі та рудопідвідні. Рудовміщуючі структури - це шарнірні частини антикліналей, зони брекчіювання лінійного або пластового типу, тріщинуваті зони зім'яття або прості тріщини, заповнені жилами. Важливе значення можуть мати ізотопно-геохімічні мітки, які виникають при відкладенні жильної кварцової і карбонатної мінералізації (по 18О) або Pb-містячих рудних мінералів (галеніту, буланжериту тощо).

В ІГМР НАН України був визначений ізотопний склад кисню в 35 пробах кварцу з прожилків (В.М. Загнітко). З урахуванням температур утворення кварцу визначено ізотопний склад кисню води мінералізуючих розчинів. Відомо, що “магматичні” розчини, тобто розчини, які при високій температурі знаходяться в ізотопно-геохімічній рівновазі з магматичними породами, мають 18О води від +5,5 до +10,0‰ , тоді як метеорні води - близько -10,0‰. Ізотопні аналізи поділені нами на 3 групи: 1) від +4,0 до +10,7‰, яка приблизно відповідає “магматичним” водам; 2) від 0,0 до +4,0‰, яка відповідає змішаним водам; 3) від 0,0 до -3,5‰, яка є близькою до метеорних вод.

Поля вод 1 групи показують місця надходження “магматичних” розчинів, а третьої групи - надходження метеорних вод. Більшість рудопроявів золота укладається в поля з 18О води більше +4,0‰.

Ізотопний склад сірки сульфідів Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла виявися різноманітним. Пірит Гостробугорського родовища, що утворює дрібнозернисті скупчення, метакристали і конкреції в пісковиках і аргілітах на глибинах від 53 до 1482 м (св. 2379), характеризується 34S від -1,3 до -0,2‰, а арсенопірит з прожилка (глиб. 1398м) має 34S +0,6‰. Ці дані відповідають ізотопному складу сірки піриту Ольховатського золото-піритового рудопрояву (34S від -2,2 до +3,5‰) та раннього арсенопіриту і сфалериту Бобриківського родовища (34S відповідно -0,8 та -0,4‰).

На той же час сфалерит з жили “Надежда” (Центральна ділянка Нагольчанського родовища) і буланжерит з Єсаулівського родовища мають 34S відповідно -4,6 та -4,9‰. Ці дані відповідають ізотопному складу галеніту (34S від -5,4 до -6,2‰) та піриту (34S від -5,1 до -8,8‰) пізніх мінеральних асоціацій Бобриківського родовища.

Наведені дані указують на те, що Єсаулівське і Нагольчанське родовища, як і Бобриківське, утворилися в умовах підвищеної фугітивності кисню у розчинах, тоді як Гостробугорське - на більшій глибині, в умовах низької фугітивності кисню. Це підтверджується коломорфними текстурами руд Єсаулівського і, частково, Нагольчанського родовища.

Інтерпретація ізотопного складу свинця галенітів, за даними Б.С. Панова, дала несподівані результати. Виявилось, що відношення торієвого свинця (Pb208) до суми вмістів уранових свинців (Рв206+Рв207) утворюють поля (зони) закономірно розташовані в межах 1,11-1,14.

Таким чином, головний рудопідвідний розлом, по якому надходили свинецьмістячі розчини під час рудоутворення, розташований уздовж вісі Єсаулівської антикліналі. Це підтверджується дуже високим вмістом свинцю (2,65-10,08%) і цинку (1,18-19,97%) в рудах та їх закономірним зменшенням на південний захід (Гострий бугор) і північний схід (Семенів бугор), де він досягає тільки 0,4-0,5%.

Отже, рудоутворення можна розглядати як багатостадійне гідротермальне, яке відбувалося на фоні падіння температури від 400 до 100оС. В часі воно пов'язане з магматизмом, тобто джерелами тепла слугували приховані інтрузії. Розвантаження мінералізуючих розчинів на першій стадії відбувалося в склепіннях антикліналей, після чого стався підйом території, а дві наступні стадії рудоутворення були пов'язані з надходженням розчинів по розломах уздовж вісі Єсаулівської антикліналі і, можливо, по структурах ділянки “балка Шевцова”. Глибинне рудоутворення відбувалося в умовах низького парціального тиску кисню в розчинах, тоді як більш пізнє - в умовах більш високого тиску завдяки близкості до поверхні.

Отримані результати не тільки підтверджують припущення про просторово-часовий зв'язок рудоутворення з прихованими інтрузіями магматичних порід, але і указують на нові, раніше невідомі перспективні ділянки для пошуків золота: в межах Східно-Єсаулівського рудопрояву, в склепінні Нагольчанської антикліналі, на захід від Гостробугорського родовища в склепінні Крепінської антикліналі, а також на захід від рудопрояву “Крокодил” і в його межах, тобто на західній перикліналі Крокодильської антикліналі поблизу прихованої інтрузії (до речі, тут відомі розсипні концентрації золота в сучасному делювії).

Отже, з вищевикладеного витікає п'яте положення дисертації, що захищається: За ізотопним складом кисню води мінералізуючих розчинів виявлені ділянки розвантаження цих розчинів в склепіннях антикліналей, а за ізотопним складом свинців галеніту та буланжериту визначена велика за розміром рудопідвідна прихована структура, яка збігається зі склепінням Єсаулівської антикліналі.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЄСАУЛІВСЬКО-НАГОЛЬЧАНСЬКОГО СТРУКТУРНОГО ВУЗЛА

В геологічній історії області сучасної ДСС, в межах якої знаходиться Єсаулівсько-Нагольчанський структурний вузол, більшість дослідників (Скаржинський, 1971; Металогенія України і Молдавії, 1974) виділяють догерцинський, герцинський (доорогенний, орогенний), ранньомезозойський післяорогенний та платформений етапи розвитку.

Історія розвитку Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла може бути відновлена починаючи з раннього-середнього карбону. Тут структурно-формаційна границя у відкладах середнього карбону розділяє паралічну пісковиково-аргілітову формацію світ С20-С22 від одновікової мілководно-морської флішоїдної формації (дяківська серія) С2dk, поширену на більшій частині Нагольного кряжу. Таким чином, на початку середнього карбону відбувалися рухи в зоні Єланчик-Ровеньківського розлому з опусканням східного блоку на 500-600 м порівняно з західним. Піднятий західний блок служив упором під час формування антикліналей південної гілки Нагольного кряжу. Вважається, що ці антикліналі почали формуватися теж на початку середнього карбону, що доводять піщані верстви, поширені тільки в їх склепіннях. Кулісоподібне розташування антикліналей свідчить, що вони генетично пов'язані з прихованим регіональним правостороннім зсувом північно-західного напрямку в межах кристалічного фундаменту. Подальший їх розвиток призвів до утворення трохи асиметричних великих брахіформних структур, які зазнали переважний тиск з північного cходу. З їх утворенням пов'язані тріщини сколювання, поширені в крилах, та тріщини відриву, розташовані нормально до довгих осей антикліналей, в межах склепінь.

Зміна напрямку стискування на субдовготний призвела до формування субширотних лінійних антикліналей, які простежуються в межах вузла зі сходу, від Горіхово-Тарасівської антикліналі (північна гілка Нагольного кряжу). В межах вузла залишилися тільки їх релікти - Південна антикліналь, а також антикліналі і синкліналі на заході, де вони перетинають склепіння Крепінської антикліналі. В цей же час, можливо, утворилися субширотні розломи - Гостробугорський, Крепінський та ін.

Наступний тектонічний етап знову пов'язаний з сильним тиском з північного сходу, що викликало формування лінійних складок, які поширювались в межах структурного вузла з північного заходу, від Ольховатської антикліналі. Продовженням останньої на схід є Єсаулівська антикліналь. В цей же час, мабуть, утворились Міуська антикліналь і розташована на північ від неї Центральна синкліналь та ряд синкліналей і антикліналей у східній частині структурного вузла. Всі вони перекинуті на південь і ускладнені дрібними складками. З ними генетично пов'язано багато вскидо-зсувів північно-західного напрямку (Єсаулівський, Вісьовий та інші). Ця зона складок в межах структурного вузла ускладнює будову північного крила великої Крепінсько-Нагольчанської брахіантикліналі, згасаючи на сході, поблизу границь Барило-Крепінської мульдоподібної синкліналі.

Після цього етапу складкоутворення тектонічний режим змінився: можливо, внаслідок формування поперечного Центрально-Донбаського валу підновилися розривні структури північно-східного і субдовготного напрямку, які формують границі прихованих інтрузій та контролюють розміщення і простягання дайок лампрофірової формації. Наступні тектонічні рухи призвели до формування регіонального Нагольчанського зсуву паралельно південній зоні антикліналей Нагольного кряжу. Нами виявлено наявність цього зсуву на північ від Гостробугорської та Нагольчанської антикліналей; припускається його продовження на північний захід у вигляді відомого Вісьового розлому. Нагольчанський, як і Вісьовий, зсув є правостороннім. Згідно еліпсоїду деформації, його опіряють субширотні тріщини сколювання та тріщини відриву північно-північно-західного простягання. Перші тріщини переважають у північному боці зсуву, а другі - у південному. Згадані тектонічні рухи супроводжувались рудоутворенням, внаслідок чого в північному боці Нагольчанського зсуву виникли родовища і рудопрояви Єсаулівського рудного поля з рудоносними зонами північно-західного і субширотного напрямків, а в південному боці - родовища і рудопрояви Гостробугорсько-Нагольчанського рудного поля, де поширені зони рудоносних брекчій північно-північно-західного простягання. З розривними структурами цього етапу пов'язане зруденіння золото-кварц-сульфідної формації.

Наступне підновлення субширотних зсуво-насувів супроводжувалось утворенням дрібних жил та зон вкрапленої кіноварь-ректоритової мінералізації (рудопрояви Західно-Єсаулівський і Ново-Павлівський-2). Нарешті, наймолодші рухи знову призвели до підновлення розривних структур північно-східного і, меншою мірою, субдовготного напрямків. Ці порушення зміщують рудні зони, а також формують границі залишків пліоценового покрову на площі вузла.

Припускається, що становлення прихованих інтрузій завершує заальську фазу герцинського орогенезу; утворення лінійної складчастості, Нагольчанського зсуву і родовищ золото-кварцово-сульфідної формації охоплює кінець заальської, наступну пфальцську і, можливо, давньокімерійську фазу тектогенезу; формування кіноварь-ректоритової мінералізації є більш пізнім, можливо, новокімерійським або ларамійським.

Висновки

Робота присвячена вивченню геологічної будови та етапів розвитку Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла в Центральному Донбасі для цілеспрямованих пошуків рудних корисних копалин. В процесі проведення зазначених робіт отримані наступні результати:

1. Виконані дослідження дозволили розшифрувати структуру Єсаулівсько-Нагольчанського вузла в цілому, а також його окремих родовищ: Єсаулівського, Гостробугорського, Нагольчанського. Вивчена роль Єланчик-Ровеньківського розлому, геодинаміка формування структури, а також намічена лінія головного поздовжнього Нагольчанського зсуву.

2. На підставі літолого-фаціального аналізу відкладів середнього карбону на території Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла визначена структурно-формаційна границя, яка збігається з напрямком Єланчик-Ровеньківського (Міус-Деркульського) розлому і відокремлює утворення вугленосно-теригенної пісковиково-аргілітової формації амвросіївської світи (Ольховатська антикліналь) від утворень теригенної флішоїдної формації дяківської серії (Нагольний кряж), що визначило існування двох структурно-морфологічних типів золотого зруденіння - Ольховатського і Бобриківського.

3. Постдіагенетичні перетворення порід середнього карбону в межах структурного вузла коливаються від пізнього катагенезу до метагенезу. Постдіагенетична зональність не збігається зі стратиграфічним положенням порід, корелюється з позитивними аномаліями гравітаційного поля (функція Саксова-Ніагарда), і обумовлена, імовірно, прогрівом осадочних порід над прихованими інтрузіями магматичних порід. Ці позитивні гравітаційні аномалії контролюються поперечними розривними порушеннями Єланчик-Ровеньківського підняття, а також структурами північно-східного, північно-західного та широтного напрямків.

4. Вперше були створені зведена геологічна карта Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла (м-б 1:25000) та розрізи до цієї карти м-бу 1:10000, що дало змогу зробити детальний аналіз геологічної будови вузла. Окрім цього вперше була створена геодинамічна карта для цього вузла (м-б 1:25000).

5. Встановлено, що геодинамічні умови формування структури вузла характеризувались двобічним стисненням в субдовготному напрямку, яке відбулось наприкінці герцинського та на протязі кімерійського тектогенезу. Розривні порушення, які пов'язані з цією епохою, мають характер регіональних зсувів, які супроводжуються розривними структурами сколу та відриву. Ці зсуви в подальшому перетворились на вскиди та насуви, які переважають в склепінні Головної антикліналі.

6. Вперше в роботі показано, що рудоносні структури Єсаулівського рудного поля належать до зсувів та опіряючих їх тріщин субширотного простягання, тоді як рудні структури Гостробугорсько-Нагольчанського рудного поля являють собою субдовготні мегатріщини відриву, що опіряють головний Нагольчанський зсув.

7. Виявлена послідовність формування дорудних, сінрудних та післярудних структур. Для цього були виконані масові заміри елементів залягання жил, прожилків та тріщин, на основі яких, а також літературних даних, були побудовані діаграми.

8. Вперше для структурного вузла створена карта постдіагенетичних перетворень порід карбону, яка виявила просторове співпадіння зони пізнього метагенезу з позитивними аномаліями гравітаційного поля, а також закономірне розташування родовищ і рудопроявів щодо цих аномалій і зони пізнього метагенезу.

9. За ізотопним складом кисню води мінералізуючих розчинів виявлені ділянки розвантаження цих розчинів в склепіннях антикліналей, а за ізотопним складом свинців галеніту та буланжериту визначена велика за розміром рудопідвідна прихована структура, яка збігається зі склепінням Єсаулівської антикліналі.

10. На підставі комплексу отриманих даних та вивчення геодинамічних умов і еволюції вузла пропонуються нові, раніше невідомі перспективні ділянки для пошуків золота: в межах Східно-Єсаулівського рудопрояву, в склепінні Нагольчанської антикліналі, на захід від Гостробугорського родовища в склепінні Крепінської антикліналі, а також на захід від рудопрояву “Крокодил” і в його межах, тобто на західній перикліналі Крокодильської антикліналі поблизу прихованої інтрузії.

11. Визначені етапи розвитку Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла, починаючи з кінця раннього карбону, які охоплюють пов'язані між собою структуроутворення, магматизм і рудні процеси.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Новик В.А. Літолого-фаціальні особливості амвросієвської світи (С20) в Центральному Донбасі // Доповіді НАНУ. - 2000. - № 9. - С. 131-136.

2. В.А. Новик, В.О. Шумлянський, В.О. Овчаренко та інш. Літолого-структурний контроль золотоносної срібло-поліметалічної мінералізації Єсаулівського рудного поля (Нагольний кряж) // Геол. журнал. - 2001. - №3. - С. 109-114.

3. Шумлянський В.О., Александров О.Л., Новик В.А. Головна антикліналь Донбасу: тектонічний режим епохи рудоутворення, рудоконтролюючі структури і металогенічна зональність // Аспекти геології металевих і неметалевих коорисних копалин. - К.: Ін-т геол. наук НАН України. - 2002, Т.1. - С.39-54.

4. Деревська К.І., Шумлянський В.О., Новик В.А. Постдіагенетичні змінення порід карбону на етапі інверсії і гіпогенного рудоутворення в Донецькому басейні // Аспекти геології металевих і неметалевих корисних копалин. - К.: Ін-т геол. наук НАН України. - 2002, Т.1. - С.55-72.

5. В.О. Шумлянський, В.М. Загнітко, В.О. Овчаренко, В.А. Новик та інш. Єсаулівсько-Нагольчанський рудний вузол (Центральний Донбас) // Наукові праці інституту фундаментальних досліджень. - К.: Знання, 2000. - С. 122-131.

6. Івантишина О.М., Шумлянський В.А., Новик В.А. Ртутний геохімічний ореол Єсаулівсько-Нагольчанського рудного вузла в Донбасі // Наукові праці Інституту фундаментальних досліджень. - К.: Знання, 1999. - С. 160-164.

7. Новик В.А. Основные закономерности размещения золото-серебряной полиметаллической минерализации Есауловско-Нагольчанского рудного узла // Полезные ископаемые: формирование, прогноз и ресурсы. Тезисы межд. науч. конференции. Санкт-Петербург. - 1999. - C. 134.

8. Деревская Е., Шумлянский В., Новик В., Шумлянский Л. Температурный режим формирования месторождений золото-сульфидной формации в пределах Есауловско-Нагольчанского рудного узла // Наукові основи прогнозування, пошуків та оцінки родовищ золота. Матеріали міжн. наук. конференції. Львів, 27-30 вересня 1999 р. Львів. - 1999. - С. 39-40.

9. Ивантишина О.М., Шумлянский В.А., Новик В.А. Ртуть в золото-серебро-полиметаллических месторождениях Есауловско-Нагольчанского рудного узла // Наукові основи прогнозування, пошуків та оцінки родовищ золота. Матеріали міжн. наук. конференції. Львів, 27-30 вересня 1999р. Львів. - 1999. - С. 57-58.

10. Шумлянский В., Новик В., Александров А. Золоторудная минерализация Есауловско-Нагольчанского рудного узла: минеральные типы и закономерности их размещения // Наукові основи прогнозування, пошуків та оцінки родовищ золота. Матеріали міжн. наук. конференції. Львів, 27-30 вересня 1999 р. Львів. - 1999. - С. 154-155.

11. Novyk V. Gold-silver-polymetallic deposits of the Esaulivsko-Nagolchansky ore knot (Ukraine) // 31ST International Geological Gongress. - Rio de Janeiro, Brasil. August 6-17 - 2000.

12. Безугла М.В., Новик В.А., Шумлянський В.О. Рідкісні елементи в мінералах та рудах Єсаулівсько-Нагольчанського рудного вузла (Нагольний кряж) // Рідкісні метали України - погляд у майбутнє / Під ред. Л.С. Галецького. - К.: Ін-т геол. наук НАН України, 2001. - С. 14-15.

Анотація

Новик В.А. Геологічна будова та етапи розвитку Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла (Нагольний кряж). - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.01 - загальна та регіональна геологія. - Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2003.

З'ясована структура вузла та еволюція (етапи) його формування. На території Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла визначена структурно-формаційна границя, яка відокремлює утворення вугленосно-теригенної формації амвросіївської світи від утворень теригенної флішоїдної формації дяківської серії середнього карбону, що визначило існування двох структурно-морфологічних типів золотого зруденіння - Ольховатського та Бобриківського. Виділені головні розривні порушення, визначені характер і напрямок рухів, їх послідовність. Вивчені системи тріщинуватості в межах антикліналей, характер зчленування цих антикліналей. З'ясований характер формаційного і літологічного контролю рудної мінералізації, а також закономірності розташування зруденіння в межах вузла. Виявлені постдіагенетична зональність у відкладах середнього карбону та вплив розривних порушень на розміщення позитивних гравітаційних аномалій.

В результаті складена карта золотоносності Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла та намічені 5 нових перспективних ділянок для пошуку золотого та поліметалічного зруденіння. Визначені етапи розвитку вузла, починаючи з кінця раннього карбону, які охоплюють пов'язані між собою структуроутворення, магматизм і рудні процеси.

Ключові слова: Нагольний кряж, Єсаулівсько-Нагольчанський структурний вузол, геологічна будова, середній карбон, рудоконтролюючі структури, етапи розвитку.

Аннотация

Новик В.А. Геологическое строение и этапы развития Есауловско-Нагольчанского структурного узла (Нагольний кряж). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.01 - общая и региональная геология. - Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 2003.

Работа посвящена изучению геологического строения и этапов развития Есауловско-Нагольчанского структурного узла (Центральный Донбасс). Расшифрована структура узла и эволюция (этапы) его формирования. В результате проведенных исследований на территории узла определена структурно-формационная граница, которая контролируется Еланчик-Ровеньковским разломом и отделяет отложения угленосно-терригенной формации формации амвросиевской свиты от отложений терригенной флишоидной формации дяковской серии среднего карбона, что определило существование двух структурно-морфологических типов золотого оруденения - Ольховатского и Остробугорско-Бобриковского. Также выделены главные разрывные нарушения, в частности, региональный Нагольчанский разлом, определены характер и направление движений, их последовательность.

Изучены системы трещиноватости в пределах антиклиналей, которыми сложен структурный узел, в частности, характер сочленения антиклиналей. Установлен характер формационного и литологического контроля рудной минерализации, а также закономерности размещения оруденения в пределах Есауловско-Нагольчанского узла. Виявлены постдиагенетическая зональность в отложениях среднего карбона и влияние разрывных нарушений на размещение положительных гравитационных аномалий.

На базе изотопно-геохимических исследований виявлены рудоподводящие и возможные рудовмещающие структуры Есауловского и Остробугорско-Нагольчанского рудных полей.

В результате исследований составлена карта золотоносности Есауловско-Нагольчанского структурного узла масштаба 1:25000 и намечены 5 новых перспективных участков для поисков золотого и полиметаллического оруденения.

Определены этапы развития структурного узла, начиная с конца раннего карбона, которые охватывают связанные между собой структурообразование, магматизм и рудные процесы.

Ключевые слова: Нагольный кряж, Есауловско-Нагольчанский структурный узел, геологическое строение, средний карбон, рудоконтролирующие структуры, этапы развития.

Summary

Novyk V.A. Geological structure and stages of evolution of Yesaulivs'ko-Nagolchans'kyy structural knot (Nagolnyy Ridge). - Manuscript.

The candidat's thesis on speciality 04.00.01 - general and regional geology.- Institute of Geological Sciences NAS of Ukraine, Kyiv, 2003.

Geological structure of Yesaulivs'ko-Nagolchans'kyy structural knot (Central Donbas) as well as the stages of its formation are defined. The structural-formational boundary between the coal-bearing deposits of terrigenous formation (Amvrosiyivs'ka suite) and terrigenous flyshoidal formation deposits (Dyakivs'ka series of the Middle Carboniferous) is revealed within the structural knot. These two types of deposits were the cause of two structural and morphological types of gold mineralization formation - Olkhovatskyy and Bobrykivs'kyy.

The main faults and kinematic history of their evolution are defined. The principal regularities of gold mineralization location and postdiagenetical zonality in the Middle Carboniferrous deposits are revealed.

The map of Gold mineralization distribution is compiled. Five new prospective plots are defined.

Keywords: Nagolny Ridge, Yesaulivs'ko-Nagolchans'kyy structural knot, geological structure, Middle Carboniferous, ore controlling structures, stages of evolution.

Размещено на Allbest.ru