Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Агропромисловий комплекс - одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. До I сфери АПК відносять галузі промисловості, які постачають сільському господарству засоби виробництва, а також галузі, які зайняті виробничо-технічним обслуговуванням сільського господарства. II сфера - власне саме сільське господарство. III сфера - галузі, які забезпечують заготівлю, переробку, зберігання, транспортування, реалізацію продукції. У світі спостерігається безперервний приріст сільськогосподарського виробництва, але це відноситься перш за все до економічно розвинених країн. В державах, що розвиваються, сільське господарство не в змозі прогодувати власне населення. Це пояснюється тим, що через низку соціально-політичних факторів науково-технічна революція поки ще слабко вплинула на сільське господарство економічно малорозвинутих країн. агропромисловий комплекс швейцарія

Швейцарія, як одна з найбільш розвинутих країн світу, має також і високорозвинений АПК у технологічному та організаційному відношеннях. Сучасна Швейцарія багатьма сьогодні сприймається як країна банкірів, мільйонерів, фешенебельних гірських курортів і асоціюється з виразом „надійно, як у Швейцарському банку ”. Дійсно, у світі зараз важко знайти з кращими, ніж у Швейцарії, показниками розвитку суспільства, економіки, освіти, науки, здоров'я і культури. А в середині 19 століття це була одна з найбідніших країн Європи. Тому дослідження структурних та територіальних особливостей розвитку АПК Швейцарії є досить актуальною темою курсової роботи.

Об'єктом мого дослідження виступає АПК Швейцарії його сутність і значення, динаміка розвитку, особливості галузевої структури і їх територіальне розміщення та інше.

Предметом АПК виступають:

1. Умови та особливості розміщення АПК;

2. Розвиток АПК в межах країни;

3. Ефективність територіального розміщення народного виробництва і його розвиток в рамках окремої країни або її території.

Головною метою дослідження є: вивчення і значення, на основі теоретичного обґрунтування і практичного матеріалу, особливостей АПК в сучасних умовах господарювання, обґрунтування механізму організації і ефективного функціонування різних форм АПК.

Завданням дослідження є: детальний огляд розміщення АПК Швейцарії, стан та проблеми його розвитку.

Мета моєї курсової роботи визначає необхідність вирішення таких завдань:

* характеристика природно-економічних умов і встановлення рівня іх впливу на результати агропромислового виробництва;

* сучасний стан та характер розміщення галузі;

* закономірності розвитку та об'єктивна необхідність організації нових господарських формувань в АПК;

* реформування виробничих відносин в сільському господарстві;

* оцінка ефективної діяльності різних форм господарювання в АПК;

* основні проблеми та перспективи розвитку АПК.

В процесі написання курсової роботи було використано ряд методів наукового дослідження:

- аналітичний, статистичний, порівняльний, бібліографічний, графічний та картографічний.

Інформаційною базою написання роботи послугували підручники, праці вітчизняних та зарубіжних вчених, статистична інформація.

1. Сутність, значення і місце АПК в господарстві країни

Головне завдання що стоїть перед галузями АПК - це зростання сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об'єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих кінцевих результатів.

Агропромисловий комплекс (АПК) є важливою складовою частиною економіки країни, що включає галузі по виробництву сільськогосподарської продукції, її переробці і доведенню до споживача, а також що забезпечують сільське господарство і переробну промисловість засобами виробництва. У структурі АПК виділяють три основні сфери, або групи галузей і виробництв:

1. Сільське господарство (землеробство і тваринництво), лісове і рибне господарство.

2. Галузі, що переробляють сільськогосподарську сировину (харчова промисловість, галузі легкої промисловості, пов'язані з первинною обробкою льону, бавовни, шерсти, шкір і ін.).

3. Галузі промисловості, що випускають засоби виробництва для сільського господарства і переробляють сільськогосподарську продукцію галузей (сільськогосподарське машинобудування, тракторобудування, машинобудування, що випускає устаткування для харчової і легкої промисловості, меліоративну техніку, мінеральні добрива і ін.). У цю сферу входять обслуговуючі виробництва, що забезпечують заготівку, зберігання, транспортування і реалізацію продукції АПК.

Швейцарія належить до країн-лідерів в галузі органічного сільськогосподарського виробництва. Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби та виробництва молочних продуктів. Сільське господарство є в нім головною ланкою: воно проводить понад 48% об'єму продукції комплексу, розташовує 68% виробничих основних фондів комплексу, в нім зайнято майже 67% АПК, що працюють у виробничих галузях. У розвинених же країнах в створенні кінцевого продукту основна роль належить третій сфері агропромислового комплексу (наприклад, в США переробних і збутових галузей припадає на частку 73% вироблюваній продукції АПК, сільське господарство дає лише13%).

Актуальне завдання сучасного розвитку АПК - збалансованість всіх його ланок. Відставання в розвитку переробляючих виробництв приводить до великих втрат сільськогосподарської продукції, що досягають 30% від зібраного зерна, 40% зібраних картоплі і овочів.

Головними сільськогосподарськими культурами Швейцарії є пшениця, картопля і цукровий буряк.

Агропромисловий комплекс, будучи складною соціально-економічною системою повинен бути визнаний найважливішим елементом національної економіки, основними цілями функціонування якого будуть:

- задоволення потреб населення на рівні науково обгрунтованих норм в продуктах харчування і предметах масового споживання з сільськогосподарської сировини;

- виробництво такої кількості сільгосппродукції відповідної якості для створення резерву продовольства, який забезпечить продовольчу безпеку країни, тобто незалежності від імпорту основних продуктів споживання, особливо зерна, м'яса, цукру, рослинного масла і др.;

- забезпечення відповідного рівня ефективності агропромислової системи;

- задоволення економічних і соціальних потреб та інтересів працівників сільського господарства.

Сільське господарство - головна ланка АПК. Воно дає більше половини всієї продукції АПК, концентруючи близько 70% його виробничих основних фондів. Сільське господарство складається з двох груп галузей - рослинництво (землеробство) і тваринництво з такими підгалузями як зернове господарство, кормовиробництво, виробництво технічних культур, садівництво, овочівництво, скотарство (розведення великої рогатої худоби), свиноводство, вівчарство, птахівництво, звірівництво, ставкове рибництво і ін.

Рослинництво виробляє більше половини всієї сільськогосподарської продукції Швейцарії, будучи провідною галуззю сільського господарства, оскільки від його розвитку в значній мірі залежить і рівень тваринництва.

Зерновими культурами зайнята більше половини посівних площ Швейцарії.

Науково-технічна революція у сільському господарстві полягає у комплексний механізації усіх галузей сільськогосподарського виробництва, у хімізації сільського господарства, у застосуванні досягнень аграрної та біологічної науки. Активне впровадження досягнень НТР допомагає одержати великий економічний ефект при менших витратах праці та енергії. Уміле застосування мінеральних добрів, своєчасна та якісна машинна обробка землі, висока якість насіння дозволяють багаторазово підвищити врожайність у рослинництві.

АПК створюються нові форми організації агропромислового виробництва - агропромислові об'єднання, агрокомбінати, агрофірми, асоціації, виробничі й науково-виробничі системи.

Економічний розвиток сільського господарства відбувається на підставі агропромислової інтеграції, тобто об'єднання безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції з підприємствами, що переробляють цю продукцію, а також з виробниками сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, отрутохімікатів, з заготівельниками, транспортними, збутовими фірмами.

Основу сільськогосподарського виробництва становлять земельні ресурси. Землі, придатні для ведення сільського господарства, одержали назву сільськогосподарських угідь. Традиційне сільське господарство ділять на дві галузі: рослинництво та тваринництво. Рослинництво вважається провідною галуззю, бо, окрім продуктів харчування та сировини для промисловості, воно виробляє корми для домашніх тварин. Мало залежить від рослинництва лише пасовищне та кочове тваринництво.

Зернові культури займають більшу частину посівних площ земної кулі. Найбільше поширені з зернових продовольчих культур пшениця та рис, а з кормових - кукурудза, жито та овес.

Таким чином сільське господарство - це практична реалізація в сфері аграрного виробництва загальної концепції “сталого (екологічно і соціально збалансованого) розвитку”, що задовольняє потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Воно дозволяє в перспективі узгодити і гармонізувати економічні, екологічні та соціальні цілі в галузі сільського господарства.

2. Передумови розвитку та розміщення АПК Швейцарії

2.1 Природні

Для Швейцарії характерна велика кількість гір.В Швейцарії гори широко використовуються в рекраційних цілях.Тут знаходиться найвища частина Альп. Гори займають всю центральну у значній мірі південну і східну частини країни. Висота найбільшого гірського піку -пік Дюфер- більше чотирьох з половиною тисяч метрів(4634 м). Гори займають всю центральну і значну частину південної частини країни. Долини Рона та Рейна ділять Швейцарські Альпи на дві майже паралельні групи гірських хребтів, які простяглися з південного заходу до північного сходу. Найвища частина Альп складена кристалічними породами.

Швейцарське плоскогір'я- це сама населена частина країни. Тут знаходяться її найважливіші промислові і земельні райони і найбільші міста - Цюрих, Базель, Берн, Женева, Лозанна. Високогірські області покриті вічними снігами та льодовиками. Льодовик ,який є одним з найбільши в Європі - Алечський.Він простягся на 27 км, займаючи площу 115кв. км. На кордоні з Францією лежить гірський ланцюг Юра. На долю гір Юра , приходиться близько 1/6 території країни. Густонаселенна центральна Швейцарія, знаходиться між двома ціми гірськими системами, що простягається від Женевського до Боденського озер. Північна частина складається з великої кількості гірських груп. До сходу від Рони височать Савойські Альпи ( Міди, 3257 м) .Їх продовженням є Бернські Альпи, які знаходяться у західній частині загалом відомої, як ( Ле-Д'яблере, 3210 м), а на сході від перевалу Льоченпас - з граніту та гнейса. Між Бернськими Альпами і Юрой від протікаючого по кордону з Німеччиною Рейна до Женевського озера простягається хвилясте невисоке Швейцарське плоскогірря (висота 400-600 м) , яке є найзаселенішою частиною країни.

Кліматичні умови Швейцарії надзвичайно різноманітні, і жодна європейська країна не має таких природних контрастів в рамках такої маленької території. Це зумовлюється складним характером рельєфу. В Альпах зима відносно холодна (температура спадає зазвичай до -10-12, иногда до -20), але майже завжди стоїть сонячна погода. Ріки такої невеликої країни, як Швейцарія, належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. В північних районах від головного хребта, а також в центральній Швейцарії клімат залежить від впливу Атлантики, а на півдні країни клімат м'який, сонячний середземноморський.Для високогірських областів характерні часті дощі, а в глибоких альпійських долинах, таких як Вал'є і Енгадін, переважає порівняно сухий та сонячний клімат.

Великий вплив на погоду в горах створює фьон-сухий ураганний вітер, який з'являється при з'єднанні зон високого та низького атмосферного тиску над хребтами Альп. Він викликає швидке збільшення температури, яке призводить весною до повені і негативно відбивається на сомопочутті людей.

Літом, як правило часті дощі і тумани. Воно тепле (середня температура липня + 18 градусів).

Гордість Швейцарії- її живописні озера. Найбільші з них- Женевське ( 588 кв.км ) та Боденське (537 кв. км).

Ліси сьогодні сильно вирублені і займають ? території країни, проте вони являються найбільш продуктивними в Західній Європі . На плоскогір'ях Альп та Юри від висоти 800 м до 2000 м простягаються ліси, спочатку листкові -бук і дуб,потім хвойні - кедр, ялинка, сосна.Неофіційним символом Швейцарії є Едельвейс.Грунт Швейцарії не вирізняється плодючістю. Для обробки використовують лише бурі лісові грунти Швейцарського плоскогір'я та нижчі частини нахилів гір. Такий клімат сприяє розвитку с/г. Основні с/г культури- це пшениця, ячмінь, цукровий буряк, картопля, кормові трави.Обробляється близько 6% площі країни. Головні райони зернових культур знаходяться на Швейцарському плоскогір'ї і в долині Рейна. В кантоні Тессін вирощується виноград, який використовується для виготовлення білого столового вина. В нижній частині долини Рони ростуть абрикоси та яблука.

2.2 Демографічні передумови

Населення країни - 7.2 млн.ч.. Міське населення становить близько 75%. Суспільство відноситься до країн з низьким природним приростом (до 10 чоловік на 1000 мешканців в рік). За останні два десятиліття народжуваність зменшувалась, але одночасно зменшувалась і смертність. Тому все таки відбувався природний приріст населення.

Показник народжуваності в Швейцарії за 1965 - 2005 рр. мав тенденцію до зменшення. Особливо скоротилася народжуваність за період 1980-1990 рр. Водночас показник смерності мав в останні десять років незначну динаміку до зростання, що спричинило падіння середньорічного приросту населення до від'ємної величини - (-0,1%) на рік.

Структура населення за статтю: жінки становлять 51.1% населення Швейцарії, чоловіки 48.9%.

84% населення складають швейцарці. На рівні із швейцарцями живе більше 1 мільйона іноземців, що складає 1/7 всього населення. В окремих містах- Женеві, Базелі, Цюріху- доля іноземців серед мешканців зростає до 1/5 - 1/3. Жодна європейська країна не має в складі свого населення такої великої кількості іноземців. Це передусім робітники, завербовані на тривалий термін для роботи в промисловості, будівництві, сфері обслуговування. Крім постійних імміграцій існують також сезонні. Близько 200 тис. чоловік приїзджає в Швейцарію на будівництво та с/г роботи. Майже 100 тис. жителів кордонних районів Німеччини і Фіранції щоденно їздить на роботу у Швейцарію.

Взагалі країна заселена нерівномірно. В середньому щільність населення складає 154 чоловік на 1 кв. км, але на Швейцарському плато і в північно - східній частині країни, де зосереджено майже 3/4 всіх жителів країни, вона досягає 250 чоловік на 1 кв. км. В гірських, центральних і південних частинах Швейцарії (за виключенням кантона Тессін), а також на сході населення дуже рідке - від 25 до 50 чоловік на 1 кв. км.

Великих міст мало: лише Цюрих, Базель, Женева, Берн и Лозанна мають більше 100 тыс. мешканців. Разом 4 міста мають від 50 до 100 тыс. чоловік. Більша частина мічт країни налічує менше 20 тыс. жителів. Середня продолжительность життя чоловіків - 75 років, жінок - 81 рік.

2.3 Соціально-економічні передумови

Швейцарія -одна з найрозвиненіших і найбагатіших країн світу: її ВНП у розрахунку на душу населення є найвищим у світі, а високоспеціалізована економіка є надзвичайно ефективною. Високий рівень концентрації капіталу поєднується з відносно невисоким ступенем концентрації виробництва (мал. 2).

Мал. 2. Динаміка ВВП Швейцарії

З малюнка 2 можна спостерігати неперервну тенденцію зростання ВВП країни. Основна частина національного продукту - це монетизовані надходження з інших країн світу на рахунки швейцарських банків, за виключенням депонованих сум у формі дорогоцінних металів та цінних паперів.

Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічний потенціал країни, тобто її соціально-економічний розвиток, є валовий внутрішній продукт (ВBП) і валовий національній продукт (ВНП), а також показник середньодушевого доходу за рік (ВНП чи ВВП на одного мешканця країни). Валовий внутрішній продукт держави - це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених і реалізованих у даній країні впродовж одного року (враховуючи надходження їх від експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності всіх підприємств, організацій і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємством на території даної країни. Валовий національний продукт - відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи фірм і громадян даної країни, які отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні.

Швейцарія займає одне з провідних місць в світі по рівню доходів на душу населення. ВНП склав у 2005 р.$ 148,4 млрд.(ВНП на душу населення -$22080) (таблиця 2).

Таблиця 2. Коротка характеристика Швейцарії

Назва параметру	Значення
Частина землі, що обробляється по відношенню до всієї площі (%)	27.1
Чисельність населення(тис.)	7170.0
Коефіцієнт природного приросту на 1000 чоловік	1.4
Рівень дитячої смертності	4.8
Показник загальної освіченості	100.0
Частина працюючого населення по відношенню до загальної кількості(%)	54.4
Витрати на запезпечення здоровя на душу населення(US$)	2520.0
Воєнні витрати на душу населення (US$)	432.4
Щоденне споживання кілокалорій на душу населення	3220.0
Щоденне споживання електроенергії на душу населення(кВт*ч)	7233.0
Кількість чоловіків, на один транспортний засіб	2.0
ВВП, розрахований по паритету покупної здатності(млн.US$)	148400,0
Темпи росту ВВП(%)	3.0
ВВП, розрахований по паритету покупної здатності на душу населення(US$)	22800.0
Індивідуальні споживчі витрати на кінцеву продукцію на душу населення (US $)	20060.0
Площа включаючи внутрішні води(кв.км)	41285.0

2.4 Історичні передумови

1291 року, коли й була створена Швейцарська Конфедерація. Представники одного з регіонів сучасної Швейцарії об'єдналися для того, щоб протистояти зовнішній загрозі, захистити свої права і цінності. Це свято демонструє величезні можливості людей, коли вони об'єднують зусилля. При цьому наша історія - це не історія завоювань. Утворення міст і нових кантонів - це багатовіковий процес. Саме тому історичні традиції посідають в житті нашого суспільства особливе місце.

Перші поселення з'явилися там, де з Женевського озера витікає річка Рона, і відносяться до початку кам'ного століття. В 120 р. до н. е. тут знаходилось кельтське поселення, яке входило до складу римської провінції Галлія Нарбонензіс. Поселення це, прийнявши в IV ст.християнство, перейшло в 443 р. під владу бургундів, які в IX ст. утворили тут свою столицю. Пізніше місто підкорили франки, а в 1032 р. він ввійшов до складу володіння німецького імператора. В 1532 р. Женеву охопив рух Реформації.

Після розпаду Римської імперії в 3-5 ст. н. е. територію сучасної Швейцарії заселили германські племена - алемани, лангобарди і бургунди.

Альмани розселились на півночі та сході, а пізніше і в центральних областях, а також утвердились німецькі діалекти. Навпаки ж, лангобарди ,які розташувалися на півдні, та бургунди - на заході , прийняли мову та культуру романського кельського населення.

В 6 ст.вся Швейцарія булла завойована німецькими племенами франків і пізніше на початку 9 ст., ввійшла до складу величної імперії Карла Великого, що сприяло подальшому поширенню німецької культури серед населення. Після смерті Карла Великого за Верденською угодою 843 р. Швейцарські землі Були розділені між трьома суспільствами. Німецькомовні північ і схід, а також області , заселені ретороманцями, були включені до Східнофранського королівства (ядро майбутньої Німеччини); до Західнофранського королівства(майбутня Франція) були приєднані західні області з романізірованим кельським населенням, а також південь та південний- захід ввійшли до складу королівства Лотаря, де пізніше склалася італійська етнічна спілка.

В 11 ст. майже всі землі теперішньої Швейцарії стали складовою Частиною «Священої Римської імперії». В 13 ст. зросло значення трьох альпійських спілок так званих лісових кантонів - Ури, Швіца, Унтервальдена, які об'єдналися в «Вічний союз» для боротьби з завойовниками. В 14 ст. союз склав вже з восьми кантонів, а в 14-16 ст. до нього приєдналися ще п'ять. У 1513-1798 роках Швейцарія стала конфедерацією 13 округів. Крім них, у конфедерацію входили землі, які вступили в союз з одним або кількома округами. Постійного центрального органу не було: періодично скликалися загальносоюзні сейми, де право голосу мали тільки повноправні округи. Загальносоюзних адміністрації, армії і фінансів також не було, і таке становище зберігалося аж до Французької революції.

А в 14 ст. ввійшло в повсякденний вжиток і сучасне найменування держави- Швейцарії( за назвою кантона Швіц) , а в 1499 р.Швейцарія фактично відокремилась від «Священної Римської імперії».  Після тривалих переговорів був вироблений Союзний договір, підписаний у вересні 1814 року. Він проголошував союз 22 суверенних округів, але не вказував, що вони становлять одну державу. У декларації Віденського конгресу (березень 1815 року) і Паризькому мирному договорі (листопад 1815 року) великі держави визнавали вічний нейтралітет Швейцарії.

Французька революція мала значний вплив на ШвейцаріюКонституція 1798 року, створена на основі конституції першої Французької республіки, надавала всім швейцарцям рівні права перед законом і кодекс цивільних свобод. Однак вона зазіхала на традиційний федералізм, і багато швейцарців не бажали її визнава  Після тривалих переговорів був вироблений Союзний договір, підписаний у вересні 1814 року. Він проголошував союз 22 суверенних округів, але не вказував, що вони становлять одну державу. У декларації Віденського конгресу (березень 1815 року) і Паризькому мирному договорі (листопад 1815 року) великі держави визнавали вічний нейтралітет Швейцарії.

Протягом наступних трьох десятиріч у Швейцарії наростали ліберальні настрої.  В останні десятиріччя ХІХ століття розвивалася промисловість Швейцарії, розвинулося будівництво залізниць. Сировина, що імпортувалася, перероблялася у високоякісні продукти, які потім надходили на світовий ринок.

Історичні, природні, демографічні та соціальні передумови сприяли розвитку АПК Швейцарії. Тому Швейцарія стала високорозвинутою індустріальною країною з експортно-орієнтованою економікою та інтенсивним сільським господарством. Основними факторами, які стимулюють економічний розвиток, - внутрішній і зовнішній попит. За розмірами національного доходу на душу населення посідає одне з перших місць у світі.

3. Сучасний стан розвитку та галузева структура АПК Швейцарії

І хоча Швейцарія вважається країною «селян і корів», в порівнянні з іншими західноєвропейськими країнами, фермери тут займають найменший відсоток від загальної чисельності населення. Частка зайнятих в сільському і лісовому господарстві в загальному числі тих, що всіх працюють зараз складає 4%, і ця частка продовжує знижуватися.

Згідно із статистичними даними 2005 р., загальна площа земель, придатних для сільського господарства, склала 1060 тис. га, а середньостатистичне фермерство налічувало близько 16,7 га.

В даний час намітилася тенденція до укрупнення фермерських господарств. У 2005 р. загальне число селянських господарств дорівнювало

63 627, що на 31% менше, ніж в 1990 р. Кількість невеликих фермерських господарств площею до 20 га знизилася на 44%. Дуже маленькі фермерські господарства площею до 5 га зникли зовсім. Число господарств площею понад 20 га збільшилося на 39%. Найбільше кількісне зростання характерне для фермерських господарств площею більше 50 га.

Через топографічні умови тільки 3/4 оброблюваних землі зайнято під луги і пасовища. Місцями гірський, місцями горбистий ландшафт і клімат не дозволяють засівати великі площі землі під зернові культури. Хліб і овочеві культури вирощуються тільки в Середній смузі. Приблизно тільки 1/3 всі фермерські господарства зайнята у виробництві зернових культур. Традиційно Швейцарії вважається країною корів, але якщо подивитися на статистичні дані, то поголів'я свиней перевищує за чисельністю поголів'я корів. Так, в 2005 р. в цілому по країні число корів склало 1 554 700, свиней - 1 609 500. Якщо це продовжуватиметься і далі, різниця між ними з кожним роком збільшуватиметься.

При виробництві сільськогосподарської і м'ясомолочної продукції швейцарські фермери стикаються з величезною дилемою: що краще - проводити дешеві або екологічно чисті продукти? Нелегко провести рівновагу між економічною рентабельністю і екологією. Багато фермерів влаштовуються на додаткову роботу, щоб вижити і прогодувати сім'ю.

Протягом останніх 10 років швейцарське сільське господарство динамічно розвивалося, при активній підтримці держави і громадських організацій. Число фермерських господарств, що застосовують органічні методи, збільшилося в 8 разів. Надалі зростання продовжиться, хоча буде вже не таким інтенсивним.

Динаміку чисельності сільськогосподарських підприємств в Швейцарії наведено нижче на мал.. 3.

Мал. 3. Динаміка чисельності підприємств Швейцарії, од.

Як свідчать дані мал.3, протягом 1985-2005 рр. в цілому спостерігалася загальна усереднена тенденція до зменшення чисельності сільськогосподарських підприємств країни. У 1990 році порівняно з 1985-м роком кількість с/г підприємтсв зросла на 5,2% , у 1995 році порівняно з 1990-м роком - зменшилась на 8,7%, у 2000 році порівняно з 1995-м роком - зменшилась на 9,6%, у 2005 році - зменшилась на 2,7% порівняно з 2000-м роком.

Натуральна продукція вирощується в основному в приватних сімейних господарствах, середній розмір яких - 16 га. Основна продукція органічного сільського господарства - зернові, фуражне зерно, овочі і картопля, молоко і молочні продукти, м'ясо, яйця.

Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби і виробництва молочних продуктів (мал. 4).

Мал. 4. Струткура земельного фонду Швейцарії, %.

Приблизно третина території країни зайнята непродуктивними землями (принаймні непридатними для землеробства), особливо в кантонах Урі, Валу і Граубюнден, і чверть - покрита лісами.

По статистичним даним (табл. 3), в цілому протягом 2000-2005 рр. обсяги виробництва продукції АПК мали тенденцію до незначного зростання.

Не дивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, а м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку. Основні землеробські кантони - Берн, Во, Цюріх, Фрібург та Аргау. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця, картопля і цукровий буряк.

В цілому за співвідношенням обсягів виробництва рослинництва та тваринництва, то в Швейцарії домінуючим є останнє (табл. 3).

Таблиця 3. Динаміка виробництва основних видів продукції тваринництва за 2000-2005 рр., млн.дол.

Продукція	2000	2005	Відхилення
			млн.дол	%
свинина	452	477	24,9	5,5
яловичина	864	882	18,1	2,1
птахи	239	245	6,0	2,5
яйця	57	593,5%	1,8	3,1
молочна продукція	519	544	24,9	4,8
інша продукція	212	218	5,7	2,7
Всього	2343	2425	81,4	3,5

В цілому протягом 2000-2005 рр. обсяг виробництва продукції тваринництва Швейцарії зріс на 81,4 млн.дол. (+3,5%).Найбільш інтенсивно зростали обсяги вирощування свиней - (+5,5%) та обсяги виробництва молочної продукції - (24,9 млн.дол).

В структурі випуску продукції тваринництва переважає частка вирощування великої рогатої худоби. На яловичину припадає 37% від усього обсягу випуску продукції тваринництва. Досить важливою статтею виробництва є також молочна продукція - 22% та свинина - 20% (мал. 5).



Мал. 5. Струткура виробництва продукції тваринництва Швейцарії, %.

Протягом 2000-2005 рр. обсяги виробництва продукції рослинництва збільшились на 61,4 млн.дол (+4,8%), в тому числі за рахунок зростання обсягу вирощування кормових культур в грошовому еквіваленті на 19,7 млн.дол (+7,1%), плодово-ягідних - на 11,1 млн.дол (+5,2%), технічних культур - на 12,8 млн.дол (+4,1%) (табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка виробництва основних видів продукції рослинництва за 2000-2005 рр., млн.дол.

Продукція	2000	2005	Відхилення
			млн.дол	%
зернові	226	231	5,2	2,3
кормові	278	298	19,7	7,1
баштанні	131	135	4,5	3,4
плодово-ягідні	214	225	11,1	5,2
технічні	311	324	12,8	4,1
інша продукція	115	123	8,2	7,1
Всього	1275	1336	61,4	4,8

В структурі випуску продукції рослинництва переважає частка вирощування технічних культур. На технічні культури припадає 25% від усього обсягу випуску продукції рослинництва.

Мал. 6. Струткура виробництва продукції рослинництва Швейцарії, %.

Досить важливими статтями виробництва є також кормові культури - 22%, плодово-ягідні - 17% та зернові - 17% (мал. 6).

Недивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. В той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку.

Таким чином, швейцарське виробництво продукції АПК дуже різноманітне: у виробництві, переробці і реалізації натуральної продукції беруть участь сотні малих і середніх підприємств.

Харчова промисловість Високою репутацією користуються швейцарських шоколад, розчинна кава, дитячі живильні суміші, сири, згущене і сухе молоко, вершкове масло. Також виготовлення консервів, разом з харчовими концентратами. Продукція швейцарського сира займає провідне місце в експорті. Також є цукрове виробництво і виноробство. Важливою монополією в харчовій промисловості Швейцарії є компанією „Нестле аліментана „.

Крупних заводів в країні дуже мало, і, навпаки, налічується дуже багато середніх і навіть дрібних підприємств. Ці невеликі підприємства успішно виступають на світовому ринку завдяки тому, що вони випускають ту продукцію, що вимагає дуже великої кваліфікації високоякісну і, як правило, несерійну продукцію по індивідуальних замовленнях.

Розвиток сільськогосподарського виробництва Швейцарії знаходиться у чудовому стані. Сільське господарство розвивається, Швейцарія забезпечує себе пшеницею, а м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку. На першому місці стоїть виробництво молока, а потім вже м'яса. Основні культури сільського господарства - це пшениця, ячмінь, цукровій буряк, картопля, кормові трави. Корів улітку випасають на високих гірських пасовищах. Більша частина молока використовується для виготовлення твердих сирів на експорт. Вирощують також свиней, овець, кіз і птицю.

4. Територіальна організація виробництва продукції АПК Швейцарії

Основні вогнища землеробства зосереджені в кантонах Берн, В, Цюріх, Фрібур і Аргау. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця, картопля і цукровий буряк.

В Швейцарії можна виділити 4 сільськогосподарські райони - Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну.

Найбільш густо заселена і экономічно розвинута Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Тут добре розвинуті вирощування зернових культур - озима пшениця, ячмінь, жито, а також кормових та технічних - коноплі та цукровий буряк.

В цілому АПК даного району спеціалізується на виробництві продукції рослинництва.

Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібур, Во, Женева) більш, гірська ніж північ країни.

Західна Швейцарія спеціалізується в основному на вирощуванні кормових культур та тваринництві. В структурі АПК району переважає молочно-м'ясне скотарство та свинарство. Твариництво покликане заловольнити потреби населення у м'ясомолочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості в багатьох видах сільськогосподарської сировини.

На розміщеня тваринництва впливають природні умови. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясної, м'ясомолочної промисловості.

Центральна Швейцарія (кантони Люцерн, Швіц, Урі, Унтервальден) відрізняється суворістю своїх ландшафтів. Район включає північні нахили Альп і Фірвальдське озеро. Альпи високі, нерівні, покриті снігом гори розчленовані глибокими ущелинами.

В Центральній Швейцарії в основному розвитку набули всі види тваринництва - скотарство молочно-м'ясного напрямку, свинарство, птахівництво, вівчарство, коневодство та є декілька ферм по оленеводству.

Вівчарство -- найменш інтенсивна галузь тваринництва, що грунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним використанням концентрованих кормів.

З галузей рослинництва в даному районі переважає вирощування кормових та плодово-ягідних і садових культур.

Найбільшим, але разом з тим найменш заселеним є район -Південної Швейцарії. Найсуттєвішою рисою цього району є те, що природа його майже не тронута „індустріальним віком”.

У Південній Швейцарії субтропічна рослинність і м'який клімат круглий рік. Завдяки такому клімату і різним висотам над рівнем моря тут велику різноманітність видів флори і фауни.

Південна Швейцарія вирізняється високим ступенем розвитку сільськогогосподарського виробництва. Тут також добре розвинуті деревообробна, хімічна та целюлознопаперова промисловості.

Розміщення основних центрів сільськогосподарського виробництва наведено нижче на картосхемі 1(див. наступну стор.)

У цілому переважна більшість галузей АПК Швейцарії набула значного розвитку і має чималі можливості розширення виробництва рослинницької і тваринницької продукції, підвищення її якості та розширення асортименту, а також модернізації виробництва.

Картосхема 1. Сільське господарство Швейцарії

5. Продукція АПК у внутрішній та зовнішній торгівлі Швейцарії

Внутрішній ринок

Як посередники між постачальниками і споживачами домінують дві мережі супермаркетів: COOP (50%) і Migros (25%). В даний час 75% продукції продається через ці дві мережі. За ними слідують спеціалізовані магазини (16%), булочні, м'ясні магазини і невеликі мережі (4%). Частка прямих продажів - 5%. В порівнянні з іншими європейськими країнами, супермаркети явно лідирують на ринку натуральних продуктів харчування.

Крім того, існує ряд оптових компаній, імпортерів і агентів, що спеціалізуються на імпорті натуральної продукції.

Мережа COOP продає продукти харчування з початку 90-х років. СООР, що продається, натуральна продукція маркірується знаками BIO SUISSE, Knospe, частина продукції продається під власною торговою маркою Naturaplan (під нею продається не тільки натуральна, але і інтегрована продукція). Сертифікація продукції, що реалізовується, СООР здійснюється bio.inspecta. Асортимент включає більше 1 100 найменувань і постійно розширюється.

Марка Migros набуває на швейцарському ринку все більше значення. Асортимент, пропонований цією мережею магазинів, включає 850 найменувань, причому пріоритет віддає місцевій швейцарській продукції.

Разом з названими крупними торговими мережами на ринку працює ряд спеціалізованих оптових компаній. USEGO-Trimerco-Holding здійснює постачання різної продукції для 5 000 роздрібних підприємств, серед яких супермаркети Primo, магазини Vis-a-Vis, мережі Volg AG, Manor, Spar, цілий ряд незалежних роздрібних точок, багато з яких торгує натуральними продуктами харчування. Річний об'єм продажів в натуральній продукції цих мереж складає приблизно 10 млн. франків, динаміка зростання не така висока, як у СООР і Migros.

До початку 90-х років найважливішим каналом розповсюдження натуральної продукції були спеціалізовані роздрібні магазини, а також щотижневі ринки і ярмарки.

Продаж продукції через підприємства харчування і обслуговування знаходиться на самому початку свого розвитку, хоча оборот поступово росте. Основний проект в цій області - спільне підприємство SV-Service і BIO SUISSE, що здійснює постачання натуральних продуктів харчування в університетські їдальні і ресторани мережі СООР.

Інтернет-комерція, в даному випадку не є ідеальним варіантом, оскільки через Інтернет-магазин складно продавати свіжу сільськогосподарську продукцію. Більш того, ті покупці, на яких розраховують постачальники натуральної продукції, не є активними користувачами Інтернет. Робляться спроби створити електронний торговий майданчик для підприємств, що працюють з натуральними продуктами. Наприклад, це проект Greentrade (www.greentrade.net).

У Швейцарії головною організацією по сертифікації і контролю продукції органічного сільського господарства є bio.inspecta AG. Ця організація здійснює контроль за більшістю постачальників продукції, що носить марки BIO SUISSE, Demeter, Migros і Bio. Компанія Bio Test Agro AG проводить лише перевірки господарств. Операції по переробці сертифікуються компанією SQS. Інститут екології ринку проводить інспекції серед імпортерів, експортерів і переробників.

Сьогодні більшість швейцарських споживачів купують натуральні продукти харчування регулярно: за даними опиту BIO SUISSE, лише 25% респондентів повідомили, що ніколи не купували натуральних продуктів. В цілому, результати опитування виглядають так:

Ш купують кілька разів в тиждень - 17%

Ш купують натуральні продукти харчування не рідше разу на тиждень - 38%

Ш купують рідше за раз на тиждень - 28%

Ш не купують ніколи - 17%

Проте покупці вважають натуральними не тільки сертифіковані натуральні продукти (тобто натуральну продукцію у вузькому сенсі слова), але і інтегровану продукцію або товари, що відповідають вищим стандартам якості. Ринкова політика торгових компаній заснована на акцентуванні якості, екологічності і нешкідливості натуральних продуктів харчування.

Зовнішній ринок

Швейцарія за споживанням органічних продуктів харчування на душу населення є світовим лідером, кожен житель якої в середньому витрачає на них 117 дол. Нині в світі майже сформувалися повноцінні ринки органічної продукції в таких сегментах, як овочі та фрукти, дитяче харчування, сільськогосподарська сировина для переробки (передусім зерно) та молочні продукти, а тому темпи зростання в них дещо сповільнилися.. Швейцарія є імпортером, зерна, насіння олійних культур, овочів і фруктів та яловичини, вирощених за органічною системою. Водночас для убезпечення від нестабільності та експортних ризиків на цих нових ринках дуже важливим є також розвиток внутрішнього ринку органічних продуктів харчування.

У минулому спектр продукції сільського господарства, що імпортується, був дуже широкий, але об'єм імпорту обмежувався рядом чинників, що ускладнювало регулярні постачання. Серед таких чинників: жорсткі вимоги до якості, що пред'являються стандартами BIO SUISSE, вимоги посередників, транспортно-логістичні проблеми. Але не дивлячись на всі труднощі, імпорт натуральної продукції швидко росте внаслідок впевненого попиту. У перспективі збільшення об'ємів імпорту продовжиться. Натуральне молоко і молочні продукти практично не імпортуються.



Мал. 7. Питома вага основних торговельних партнерів Швейцарії у загальній структурі зовнішньоторговельного обороту продукцією АПК, %

Серед дуже широкого кола торгових партнерів Швейцарії в торгівлі продукцією АПК першим є Німеччина, на долю якої припадає приблизно 15-17% всього швейцарського експорту АПК і біля 30% імпорту продуктів харчування. Потім йдуть Франція, Італія, США, і Великобританія (мал. 7).

Протягом останнього десятиліття минулого століття і перших років сьогодення ринок продуктів харчування Швейцарії розвивався дуже динамічно. Прогнози щодо подальшого розвитку сильно різняться: роздрібні компанії (особливо СООР, що прагне стати основним роздрібним постачальником такої продукції) і організація BIO SUISSE мають позитивніше бачення, на відміну від переробних оптових компаній. Останні прогнозують, що темпи приросту об'єму зовнішнього ринку товарів АПК знизяться з 20% до 5-10%, а BIO SUISSE, навпаки, чекає подвоєння об'єму ринку протягом 3-5 років і збільшення продажів до 2 млрд. франків в рік (це відповідає не менше ніж 20% приросту в рік).

Ключеві торгові партнери(Імпорт та експорт 2001рік)

Природа ринкової економіки така, що її основою залишаються закони товарного виробництва, рух капіталу і в тому числі землі як особливої йього форми. Умови для цього створені. В сільське господарство надходять великі капітальні вкладення. А щоб Швейцарія виробляла конкурентоздатну сільськогосподарську продукцію для зовнішнього ринку, було вкладено в сільське господарство великі гроші.

6. Проблеми та перспективи розвитку АПК Швейцарії

Значною перспективою розвитку АПК країни може стати розвиток генної інженерії .

Мал.8. Географічна диференціація динаміки розміру площ під генномодифікованими культурами у світі, млн.га.

В цілому на сьогодні в світі існує загальна тенденція до зростання посівів площ під генномодифікованими культурами (мал. 8).

На референдумі, що закінчився в кінці листопада, жителі Швейцарії схвалили пропозицію заборонити на п'ять років використання генетично модифікованих продуктів (ГМ-ПРОДУКТІВ) в сільському господарстві країни. Пропозиція була висунута «зеленими», фермерами і лівими, такими, що заявляють, що Швейцарії слід взагалі відмовитися від використання генних технологій.

Заборону схвалили, не дивлячись на заперечення з боку уряду, представників промисловості і наукового співтовариства. Юридичної сили такий референдум не має, але якщо він буде прийнятий як закон, то це означатиме п'ятирічний мораторій на вирощування генетично модифікованих рослин та імпорт тварин, геном яких був змінений лабораторно.

На імпорт генетично модифікованих продуктів, а також на проведення наукових генно-інженерних досліджень цей мораторій розповсюджуватися не буде.

Проте супротивники введення п'ятирічного мораторію вважають, що він може ізолювати країну і привести до витоку вчених-біотехнологів в інші країни світу.

Швейцарське законодавство в області використання генетично модифікованих продуктів і так є одним з найжорсткіших в Європі, тому деякі з європейських експертів вважають, що референдум матиме швидше символічне, ніж практичне значення.

Та все ж, хоча Швейцарія і не входить до Європейського союзу, за референдумом пильно стежили по всій Європі.

Вся річ у тому, що Європа вважається зараз головним полем битви за «генно-модифікований урожай», і навіть символічна перемога в маленькій, не належній до Союзу країні тут сприймається як серйозна подія.

З минулого року, коли ЄС відмінила заборону на використання технологій з використанням генетичної модифікації, ця битва розгорілася з новою силою.

Показовим прикладом для Швейцарії у плані регулювання розвитку ГМ-продукції є досвід Німеччини. У 2005 р. Німеччина прийняла закон про генно-модифіковані продукти, який виявився куди жорсткішим, ніж його аналог, прийнятий ЄС.

По цьому закону, зокрема, забороняється засмічення звичайних посівів пилком, що прилетів з ділянок з генно-модифікованими рослинами. Міра-то звичайна, але якщо європейський закон визначав допустиму дозу засмічення в 0,9%, то тут допустима доза - нуль. Більше того, фермер або організація, що допустили засмічення, несуть відповідальність навіть в тому випадку, якщо вони працювали строго по інструкціях.

Супротивники закону вважають, що це сильний удар по науці і промисловості Швейцарії, тому що багато університетів і комерційні фірми просто не в змозі будуть слідувати йому і витримувати фінансовий тиск його штрафів. Закон приймався з великим скрипом - спочатку він був відхилений Бундесратом, потім реанімується, причому з мінімальною перевагою в голосах.

АПК Швейцарії включає в себе від 20 до 30% всього працездатного населення, його кінцева продукція -- це результат взаємодії галузей усіх сфер міжгалузевої кооперації. Роль первинної виробничої ланки в сільському господарстві цієї країни поступово переходить від фермерських і селянських господарств до великих капіталістичних ферм, аграрно-промислових об'єднань та агрокорпорацій. Набуває поширення також кооперація фермерських господарств, які об'єднуються у збутові, споживчі, кредитні спілки, кооперативи для забезпечення виробничих послуг, спільного використання та ремонту техніки та ін.

Оскільки окремим фермам і навіть сільськогосподарським коопераціямпридбати всю необхідну техніку неможливо, а часто й економічно невигідно, в Швейцарії набуло поширення сервісне інженерно-економічне забезпечення з боку технічних центрів крупних машинобудівних фірм, дилерських підприємств (які є економічно або юридично незалежними). В аграрно-промисловому комплексі Швейцарії практикується продаж фермерам машинобудівними фірмами техніки у кредит і постачання фермерами сільськогосподарської продукції у магазини.

Висновки

Агропромисловий комплекс (АПК) є важливою складовою частиною економіки країни, що включає галузі по виробництву сільськогосподарської продукції, її переробці і доведенню до споживача, а також що забезпечують сільське господарство і переробну промисловість засобами виробництва.

Протягом останніх 10 років швейцарське сільське господарство динамічно розвивалося, при активній підтримці держави і громадських організацій. Число фермерських господарств, що застосовують органічні методи, збільшилося в 8 разів. Надалі зростання продовжиться, хоча буде вже не таким інтенсивним.

Протягом 1985-2005 рр. в цілому спостерігалася загальна усереднена тенденція до зменшення чисельності сільськогосподарських підприємств країни. У 1990 році порівняно з 1985-м роком кількість с/г підприємтсв зросла на 5,2% , у 1995 році порівняно з 1990-м роком - зменшилась на 8,7%, у 2000 році порівняно з 1995-м роком - зменшилась на 9,6%, у 2005 році - зменшилась на 2,7% порівняно з 2000-м роком.

Натуральна продукція вирощується в основному в приватних сімейних господарствах, середній розмір яких - 16 га. Основна продукція органічного сільського господарства - зернові, фуражне зерно, овочі і картопля, молоко і молочні продукти, м'ясо, яйця.

Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби і виробництва молочних продуктів. Протягом 2000-2005 рр. обсяг виробництва продукції тваринництва Швейцарії зріс на 81,4 млн.дол. (+3,5%).Найбільш інтенсивно зростали обсяги вирощування свиней - (+5,5%) та обсяги виробництва молочної продукції - (24,9 млн.дол). В структурі випуску продукції тваринництва переважає частка вирощування великої рогатої худоби. На яловичину припадає 37% від усього обсягу випуску продукції тваринництва. Досить важливою статтею виробництва є також молочна продукція - 22% та свинина - 20%.

Найбільш густо заселена і экономічно розвинута Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Тут добре розвинуті вирощування зернових культур - озима пшениця, ячмінь, жито, а також кормових та технічних - коноплі та цукровий буряк. В цілому АПК даного району спеціалізується на виробництві продукції рослинництва.

Західна Швейцарія спеціалізується в основному на вирощуванні кормових культур та тваринництві. В структурі АПК району переважає молочно-м'ясне скотарство та свинарство.

В Центральній Швейцарії в основному розвитку набули всі види тваринництва - скотарство молочно-м'ясного напрямку, свинарство, птахівництво, вівчарство, коневодство та є декілька ферм по оленеводству.

Південна Швейцарія вирізняється високим ступенем розвитку сільськогогосподарського виробництва. Тут також добре розвинуті деревообробна, хімічна та целюлознопаперова промисловості.

Значною перспективою розвитку АПК країни може стати розвиток генної інженерії. В цілому на сьогодні в світі існує загальна тенденція до зростання посівів площ під генномодифікованими культурами. На референдумі, що закінчився в кінці листопада, жителі Швейцарії схвалили пропозицію заборонити на п'ять років використання генетично модифікованих продуктів (ГМ-ПРОДУКТІВ) в сільському господарстві країни. Пропозиція була висунута «зеленими», фермерами і лівими, такими, що заявляють, що Швейцарії слід взагалі відмовитися від використання генних технологій.

АПК Швейцарії включає від 20 до 30% всього працездатного населення, його кінцева продукція -- це результат взаємодії галузей усіх сфер міжгалузевої кооперації. Роль первинної виробничої ланки в сільському господарстві цих країн поступово переходить від фермерських і селянських господарств до великих капіталістичних ферм, аграрно-промислових об'єднань та агрокорпорацій. Набуває поширення також кооперація фермерських господарств, які об'єднуються у збутові, споживчі, кредитні спілки, кооперативи для забезпечення виробничих послуг, спільного використання та ремонту техніки та ін.

Оскільки окремим фермам і навіть сільськогосподарським коопераціям придбати всю необхідну техніку неможливо, а часто й економічно невигідно, в розвинутих країнах світу набуло поширення сервісне інженерно-економічне забезпечення з боку технічних центрів крупних машинобудівних фірм, дилерських підприємств (які є економічно або юридично незалежними). Так, до послуг дилерських підприємств у США, Канаді, Великобританії та інших країнах вдаються від 70 до 90% фірм -- виробників сільськогосподарської продукції.

Найрентабельнішими в діяльності таких дилерських підприємств є оренда і прокат сільськогосподарської техніки. В Німеччині, Швеції та Скандинавських країнах сервісне інженерно-технічне забезпечення ферм здійснюється через технічні центри. У Франції, Італії, Великобританії та інших країнах поширені кооперативи для спільного використання сільськогосподарської техніки. В аграрно-промисловому комплексі розвинутих країн світу практикується продаж фермерам машинобудівними фірмами техніки у кредит і постачання фермерами сільськогосподарської продукції у магазини.

Швейцарія активно регулює діяльність АПК через механізм цін, оподаткування, кредитну політику, надання субсидій для сільського господарства, шляхом заохочення експорту сільськогосподарської продукції.

Список використаної літератури

Алисов К.В Хорев Б.С Экономическая и социальная география мира (общий обзор) - М., 2004

«Большой энциклопедический словарь». - М., 2005

«Страны мира: Краткий полит.-экон. Справочник». / под общей редакцией И.С Иванова. - М., 2003

Алисов К.В Хорев Б.С Экономическая и социальная география мира (общий обзор) - М., 2000

Гутник В Модернизация экономической политики в странах Западной Европы // Проблемы теории и практики управления. - 2005, №3. -с.24-43 .