Природні передумови розміщення продуктивних сил

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод.

Лісові ресурси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей, слугують важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.[8,98]

Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8 млн. га, в тому числі вкрита лісом -- 9,4 млн. га.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездатності населення. До рекреаційних ресурсів відносять об'єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму.[8,100]

3. Проблеми раціонального використання природних ресурсів України

3.1 Проблеми, пов'язані з використанням природних ресурсів

Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нераціональне.[7]

Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.

Нераціональним є таке природокористування, коли вплив людини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якості і вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може виникнути як наслідок не тільки прямих, але й опосередкованих впливів на природу.

При використанні практично невичерпних ресурсів (енергії Сонця і підземного тепла, припливів і відпливів) раціональність природокористування вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними витратами і найбільшим коефіцієнтом корисної дії (ККД) добувних виробництв і установок.

Для ресурсів вичерпних і при цьому невідновних (наприклад, нафта, мінерали) важливими є комплексність і економічність добування, скорочення відходів.

Можна виділити два етапи розробки і реалізації проблеми. Перший - програма першочергових заходів, другий - довгострокова програма переходу до системи раціонального природокористування.[7]

Першочергові заходи: створення системи контролю за якістю середовища, урахування заходів з охорони природи при розробці народногосподарських планів, заходів з формування екологічної культури населення.

Довгострокова програма - це програма переходу виробництва до більш високого ступеня розвитку. Сюди належать питання економічної оцінки природних ресурсів, питання створення систем управління ресурсами біосфери, виявлення напрямів і темпів природного і антропогенного розвитку природи в найближчому майбутньому і в перспективний період.

Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.

В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.[8,104]

Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обґрунтованому поєднанню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, нале­жать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного господарства, а з другого -- є ланками територіально-виробничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місцевих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи житлове будівництво слід виходити не лише з локальних інтересів відомчого характеру, а й враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість ґрунту, зменшує валову продукцію сільського господарства та ін.

У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і контроль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконання, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище.[7]

Принципи раціонального природокористування - це основні правила, якими необхідно керуватися при перетворенні природи. Розглянемо деякі з них.

Правило міри перетворення природних систем - у процесі експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, які дозволяють цим системам зберігати властивість самопідтримання (самоорганізації і саморегуляції).

Правило «м'якого» управління природою - «м'яке» управління природними процесами, як правило, здатне викликати ба­жані природні ланцюгові реакції і тому з соціально-економічного погляду є більш бажаним, ніж «жорстке» ,техногенне.

Правило ланцюгових реакцій «жорсткого» управління природою - «жорстке», як правило технічне, управління природними процесами може викликати небажані ланцюгові природні реакції (наприклад, порушення динамічної рівноваги), значна частина яких є екологічно, соціально й економічно неприйнятною.

Закон обмеженості природних ресурсів - усі природні ресурси (і умови) Землі є скінченними.

Закон падіння природно-ресурсного потенціалу - у межах однієї суспільно-економічної формації (способу виробництва) і одного типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування та транспортування.

Закон зниження енергетичної ефективності природокористування - з плином історичного часу при отриманні з природ­них систем корисної продукції на її одиницю в середньому витрачається все більше енергії.

Закон відповідності рівня розвитку виробничих сил природно-ресурсному потенціалу - розвиток виробничих сил відбу­вається відносно поступово до моменту різкого виснаження природно-ресурсного потенціалу, який характеризується як екологічна криза. Криза розв'язується шляхом революційної зміни виробничих сил.

Закон убиваючої родючості - внаслідок постійного вилучення врожаю і порушення природних процесів ґрунтоутворення, а також за тривалої монокультури в результаті накопичення токсичних речовин, що виділяються рослинами, на культивованих землях відбувається зниження природної родючості ґрунтів.[7]

В даний час все більшої популярності набувають ресурсозберігаючі та екологічно чисті підприємства. І в цьому є три плюси. По-перше, підприємець зберігає екологію, що в наш час стоїть на першому місці і мало б всебічно підтримуватись державою та суспільством в цілому. По-друге, використовуючи відходи (а з часом відходи ми будемо називати повноцінною сировиною) і вторинну сировину можна зекономити або навіть отримати додатковий прибуток. Третім пунктом можна виділити звільнення від різного роду «паперової тяганини» і штрафів. Тим більше підприємець сам усвідомлює, що він веде галузь у майбутнє і за ним неминуче підуть інші. «Невидима рука» Адама Сміта сама виведе з ринку якісної і дешевої продукції недобросовісних підприємців, які мають на меті за короткий час отримати великі прибутки. Вони ніколи не інвестують в технологію, а тільки викачують ресурси. Треба частково взяти приклад з японців, де за компанією закріплюють працівника, а перехід на інше робоче місце осуджується. Єдиним мінусом можна відмітити більший стартовий капітал. Таким чином, займаючись справжнім бізнесом, потрібно розраховувати тільки на довготривалий період, а для цього потрібна стабільна держава. Україна відлякує своїх і чужих інвесторів своєю нестабільністю.

Якщо оцінювати природно ресурсний потенціал з економічної точки зору, йому немає ціни, те що він в собі має - безцінне! Економічний розвиток нашої країни неможливий без раціонального використовування природних ресурсів, без розкриття дійсного великого потенціалу природи.[7]

Принципи раціонального природокористування:

1. «Нульовий рівень» споживання природних ресурсів.

2. Відповідності антропогенного навантаження природно-ресурсному потенціалові регіону.

3. Збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання

4. Збереження природно обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльності.

5. Погодження виробничого і природного ритмів.

6. Пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу під час визначення економічної ефективності поточного природокористування.[4],[5],[6]

Умови раціонального природокористування:

1. Для досягнення стану усталеного (екологічно збалансованого) розвитку необхідна низка передумов, якими, як зазначалося у доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародної комісії з навколишнього середовища та розвитку (1987р.), є:

2. політична система, яка здатна забезпечити участь широкого кола громадськості у прийнятті рішень;

3. економічна система, яка могла б забезпечити розширене виробництво та технічний прогрес на власній міцній базі;

4. соціальна система, здатна забезпечити зняття напружень, що виникають за умов негармонійного економічного розвитку;

5. система ефективного виробництва, зорієнтованого на збереження екологоресурсної бази;

6. технологічна система, яка могла б стимулювати постійний пошук нових рішень;

7. міжнародна система, що сприяла б усталеності торговельних та фінансових зв'язків.[7],[10]

3.2 Впровадження ресурсно-зберігаючих технологій - основа раціонального використання природних ресурсів

Ресурсозбереження -- це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється близько 600--700 млн. т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість. У перспективі передбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.[8, 102]

Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозбереження у зв'язку з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. Відповідно до Комплексної державної програми з енергозбереження на період до 2010 року передбачається: запровадити заходи, спрямовані на скорочення енерговитрат у виробництві енергомісткої продукції й здійснення комплексного фінансово-економічного та енергетичного аудиту найбільш енергоємних виробництв і закриття на цій підставі збиткових підприємств; провести реконструкцію та технічне переозброєння ТЕЦ промислових підприємств; впровадити економічний механізм заінтересованості в економії паливно-енер гетичних ресурсів, нових енергозберігаючих маловитратних технологій; запровадити на енергоємних підприємствах автоматизовану систему обліку та управління витрат енергоносіїв; залучити до паливно-енергетичного балансу країни відновлювані та нетрадиційні джерела енергії.

В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.[9]

Висновки

Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нераціональне.

Ресурсозбереження -- це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів.

Принципи раціонального природокористування:

1. «Нульовий рівень» споживання природних ресурсів.

2. Відповідності антропогенного навантаження природно-ресурсному потенціалові регіону.

3. Збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання

4. Збереження природно обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльності.

5. Погодження виробничого і природного ритмів.

6. Пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу під час визначення економічної ефективності поточного природокористування.[4],[6]

Умови раціонального природокористування:

1. Для досягнення стану усталеного (екологічно збалансованого) розвитку необхідна низка передумов, якими, як зазначалося у доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародної комісії з навколишнього середовища та розвитку (1987р.), є:

2. політична система, яка здатна забезпечити участь широкого кола громадськості у прийнятті рішень;

3. економічна система, яка могла б забезпечити розширене виробництво та технічний прогрес на власній міцній базі;

4. соціальна система, здатна забезпечити зняття напружень, що виникають за умов негармонійного економічного розвитку;

5. система ефективного виробництва, зорієнтованого на збереження екологоресурсної бази;

6. технологічна система, яка могла б стимулювати постійний пошук нових рішень;

7. міжнародна система, що сприяла б усталеності торговельних та фінансових зв'язків.[11]

8. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.[3]

Висновок

Ця тема є актуальною у сучасному суспільстві, оскільки зараз відбувається перехідний період у розвитку економіки України на ринкову економіку, що призводить до розшуку нових джерел та матеріалів для виробництва; введенню нових технологій; раціоналізації у використанні матеріалів; утилізації і перевиробництву відходів тощо. В цьому контексті питання природно-ресурсного потенціалу України є дуже важливим та актуальним. Воно вимагає подальшого аналізу та детального вивчення. Адже існують різноманітні види природних ресурсів, що ще не є використаними, або є не дослідженими, але дозволяють розвинути виробництво і економіку країни.

Отже, природно-ресурсний потенціал -- сукупність усіх природних засобів, запасів, джерел, які є і можуть бути мобілізовані, використанні для досягнення певної мети. Ресурси - це запаси, цінність, можливості, засоби. Природно-ресурсний потенціал - важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови -- це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей.[9,55]

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси. За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали.[8,94] Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. [1]

Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.[8,95]

Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об'єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства). Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.[8,96]

Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення. [8,97]

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод.

Лісові ресурси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей, слугують важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.[8,98]

Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8 млн. га, в тому числі вкрита лісом -- 9,4 млн. га.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездатності населення. До рекреаційних ресурсів відносять об'єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму.[8,100]

Природні умови, до яких належать клімат, рельєф, геологічна будова, географічне положення, можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва та вважатись несприятливими, а в іншому - створювати додаткові умови для прогресу: нормальне зволоження, достатня річна сума додатніх температур, родючість рівнинного ґрунту. Металогенічні пояси у гірських системах сприяють розвитку добувної, а потім - і переробної промисловості.

Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нераціональне.

Ресурсозбереження -- це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміж них матеріалів. В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.[8,102]

Список використаних джерел

1) Конституція України ст. 13 Текст Конституції України відповідає тексту, що існує з внесенням змін Законом "Про внесення змін до Конституції України" N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004

2) Конституція України ст. 14 Текст Конституції України відповідає тексту, що існує з внесенням змін Законом "Про внесення змін до Конституції України" N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004

3) Конституція України ст. 16 Текст Конституції України відповідає тексту, що існує з внесенням змін Законом "Про внесення змін до Конституції України" N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004

4) www.kmu.gov.ua (Урядовий портал)

5) www.poglyad.com

6) www.uk.wikipedia.org (Вікіпедія)

7) www.ukrcensus.gov.ua

8) Дорогунцов І.В, Пітю ренко Ю. І. , Олійник Я. Б. та ін.: Розміщення продуктивних сил України: . . -- К.: КНЕУ, 2008. -- 93с-105c.

9) Тарангул Л.Л., Горленко І.О., Буднік Г.В., Тарангул Д.О., Лазебник О.П: Розміщення продуктивних сил. - К., 2006 -- 275с.

10) Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»// Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№46

11) Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року»

Додатки

Таблиця 1 Розміщення основних запасів вугілля на території України на 1.01.2010

	Запаси всього	Балансові запаси	Забалансові запаси
Басейни	млрд	%	А+ В + С,	С2	Всього	млрд. т	%
			млрд. т	%	млрд. т	%	млрд. т	%
Україна	117,1	100,0	45,7	100,0	11,2	100,0	56,9	100,0	17,4	100,0
Донецький	101,9	87,0	42,2	92,3	10,7	95,5	52,9	93,0	16,7	96,0
Львівсько-Волинський	2,3	2,0	1,2	2,6	0,25	2,2	1,5	2,6	0,4	2,3
Дніпровський	4,1	3,5	1,9	4,2	0,25	2,2	2,2	3,9	0,2	1,1

Таблиця 2 Загальна характеристика вугільних басейнів України (за даними 2010 р.)

Показники	По Мін-вугле-прому	Донецький басейн	Львівсько-Волинсь кий басейн	Дніпровський басейн
Промислові запаси вугілля кат. А + В+ С1 млрд . т	45,7	42,2	1,2	1,9
Розроблювані і підготовлені до освоєння запаси, млрд. т	23,3	21,5	0,7	0,8
Середня потужність розроблюваних пластів, м	1,18	1,06	1,24	3,27
Максимальна глибина розробки, м	1400	1400	550	100
Мінімальна глибина розробки, м	24	123	345	24
Середня глибина розробки, м	651	692	456	77
Виробничі потужності, млн. т	115,1	109,1	4,0	2,0
Видобуток вугілля, млн. т	75,9	70,9	3,6	1,4
в тому числі: коксівного, млн. т	31,6	31,6
енергетичного, млн. т	44,3	39,3	3,6	1,4
Зольність видобутого вугілля, %	36,0	36,2	47,6	21,7
Середньоспискова чисельність НИМ, тис. чол.	428,0	403,2	19,3	5,5

Таблиця 3 Розміщення запасів природного газу по нафтогазоносних регіонах України на 01.01.2010 p., млрд. м3 *

Регіон	Кількість родовищ	Запаси газу по категоріях	Забалансовані запаси
		А+В+СІ	С-,	усього	%
		усього	%	усього	%
Східний	155	921,9	84,0	245,1	74,0	2,8	96,6
Західний	60	118,2	11,0	27,2	8,0	--	--
Південний	26	58,3	5,0	59,0	18,0	0,1	3,4
Україна -- разом	241	1098,4	100,0	331,3	100,0	2,9	100,0

* За даними Державного геологічного підприємства ГЕО. ІНФОРМ.

Таблиця 4 Виробництво електроенергії об'єднаною енергетичною системою України на 2010p., млрд. кВт * еа рік.*

	2009
Всі електростанції системи	173,0
у тому числі: АЕС	75,2
ТЕС	74,4
ГЕС + ГАЕС	15,9
Промстанції	3,5

За даними Міністерства енергетики України.

Таблиця 5 Земельні ресурси

С/г землі	Ліси та інші лісовкриті площі	Забудовані землі	Відкриті заболочені землі	Відкриті землі без рослинного покриву	Води внутрішні
2002	43 022 300	10 438 900	2 463 000	951 800	…	2 421 000
2004	42 985 800	10 475 900	2 458 300	957 100	1 039 000	2 421 100
2006	42 893 500	10 539 900	2 470 200	972 400	1 042 500	2 418 700
2008	42 844 800	10 570 100	2 489 000	978 000	1 032 800	2 422 500

Таблиця 6 Земельні угіддя

Всього	Рілля	Сінокоси	Пасовища	Багаторічні насадження
2002	41 800 400	32 544 100	2 410 200	5 528 500	912 800
2004	41 763 800	32 482 200	2 438 000	5 530 100	903 800
2006	41 675 900	32 446 200	2 423 100	5 515 700	898 700
2008	41 625 800	32 473 400	2 416 200	5 501 800	899 900

Таблиця 7 Лісові ресурси

Захист лісів від шкідників і хвороб біологічним методом, га	Захист лісів від шкідників і хвороб хімічним методом, га	Загинуло лісових насаджень, га	Всього осередків шкідників і хвороб лісу, га
2000	159 100	15 200	8 908	443 700
2002	153 500	16 400	11 562	694 300
2004	162 200	88 100	9 418	753 200
2006	159 800	23 600	1 864	542 100
2008	98 900	22 600	18 242	510 000

Таблиця 8 Рекреаційні ресурси: розподіл відпочиваючих

Всього	Службова та ділова мета відвідування, бізнес-тур, навчання	Дозвілля, відпочинок, спортивно-оздоровчий туризм	Лікування	Інше
2000	2 013 998	634 261	1 118 076	91 078	170 583
2002	2 265 317	668 674	1 349 598	98 066	148 979
2004	1 890 370	492 469	1 160 964	135 838	101 099
2006	2 206 498	336 036	1 596 180	139 376	134 906
2008	4 943 929	355 880	2 383 896	157 087	2 047 066

Размещено на Allbest.ru