Європейська держава Швейцарія

Вивчення географічного положення та адміністративно-територіального поділу Швейцарії. Характеристика кліматичних, гідрологічних та біологічних ресурсів країни. Дослідження розвитку культури, мистецтва, архітектури та місця туризму в економіці Швейцарії.

Рубрика География и экономическая география
Вид реферат
Язык французский
Дата добавления 29.11.2010
Размер файла 43,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Швейцарія, офіційна назва Швейцарська Конфедерація -- європейська держава, федеративна республіка.

Столиця Швейцарської Конфедерації -- Берн (кількість населення - 128 тис. осіб). Швейцарці офіційно називають Берн не столицею, а "федеральним містом", підкреслюючи при цьому рівноправність головних міст всіх кантонів. Берн заснований у 1191 році. Назва міста походить від німецького слова "Bar" - ведмідь. Ведмідь присутній на прапорі і гербі міста, у скульптурних композиціях фонтанів і соборів, назвах ресторанів і готелів. Берн також є адміністративним центром кантону Берн.

Офіційні мови - німецька,французька,італійська,ретроманська.

Швейцарія - держава в Центральній Європі з територією 41,3 тис. кв. км. На півночі вона межує з Німеччиною (довжина кордону - 334 км), на заході - з Францією (довжина кордону - 573 км), на півдні - з Італією (довжина кордону - 740 км), на сході - з Австрією (довжина кордону 164 км) і Ліхтенштейном (довжина кордону - 41 км). Північний кордон частково проходить по Боденському озеру і Рейну, який починається в центрі Швейцарських Альп і утворює частину східного кордону. Західний кордон проходить горами Юра, південний - італійськими Альпами і Женевським озером.

швейцарія гідрологічний мистецтво туризм

Адміністративно-територіальний поділ

У Швейцарії можна виділити чотири райони - Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну. Найгустіше заселена та найбільш економічно розвинута Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Це найрівнинніший район країни. Він займає північну частину Швейцарського плоскогір'я, лівий берег Рейну, а на півдні заходить у передгір'я Альп. Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібург, Во, Женева) більш гориста, ніж північ країни. Цей район містить у собі центральну і південну частини Швейцарського плоскогір'я. З заходу до нього примикають хребти Юри, зі сходу - Альпи. Центральна Швейцарія (кантони Люцерн, Швіц, Урі та Унтервальден) відрізняється суворістю своїх ландшафтів. Район включає північні схили Альп і Фірвальдштетське озеро. Найбільший, але водночас рідко населений район країни - Південна Швейцарія. Він містить у собі кантони Граубюнден, Тічино і Вале. Природа Південної Швейцарії надзвичайно мальовнича та різноманітна. Тут найвищі гірські хребти, широкі полонини і великі озера Лугано й Лаго-Маджоре.

Конституція Швейцарської Конфедерації від 1848 року діє з наступними змінами. Датою створення Швейцарської Конфедерації прийнято вважати 1 серпня 1291 року, коли три лісові кантони (землі): Урі, Швіц і Унтервальден, відстоюючи незалежність від австрійських Габсбургів, уклали з оборонною метою "вічний союз" (в рамках "Священної Римської імперії"). Швейцарія як самостійна держава одержала міжнародне визнання за Вестфальським миром 1648 року. 19 серпня 1798 року була проголошена республіка Гельвеція, яка проіснувала до 1803 року і введена все швейцарська конституція. Віденський конгрес 1814-1815 років встановив кордони Швейцарії, які близькі до сучасних, гарантував її "вічний нейтралітет". 12 вересня 1848 року була прийнята конституція, яка перетворила Швейцарію в єдину федеративну державу.

До складу Конфедерації входять 23 кантони або 20 кантонів і 6 напів кантонів: Ааргау - Aargau (Argovie ), Аппенцелль - Appenzell , Базель - Basel (Basel), Берн - Bern (Bern), Вале - Valais (Валліс - Wallis), Во - Vaud (Ваадт - Waadt), Гларус - Glarus ( Glaris ), Граубюнден - Graubunden (Grisons), Женева - Geneve (Genf), Золотурн - Solothurn (Soleure), Люцерн - Luzern (Lucerne), Нойшатель - Neuchatel (Neuenburg), Санкт-Галлен - St.Gallen (St.Gall), Тіччіно - Ticino (Тессін - Tessin ), Тургау - Thurgau (Thurgavie), Унтервальден - Unterwalden, Урі - Uri, Фрібург - Fribourg (Freiburg), Цуг - Zug (Zoug), Цюріх - Zurich, Шафгаузен - Schaffhausen (Schaffhousen), Швюц - Schwyz, Юра - Jura. Кантони поділяються на громади.

Форма правління

У Швейцарії президент обирається Федеральними зборами з числа членів Федеральної ради (уряд) терміном на один рік без права переобрання на наступний термін. Президент є також главою уряду. Основними функціями президента є: прийом високих іноземних гостей і ведення засідань Федеральної ради.

Законодавча влада належить Федеральним зборам (Bundesversammlung - Assemblee Federale - Assemblea Federale, які складаються з двох палат: нижньої - Національної ради (Nationalrat - Conseil National - Consiglio Nazionale) і верхньої - Ради кантонів (Standerat - Conseil des Etats - Consiglio degli Stati). Національна рада, що складається з 200 депутатів, обирається населенням шляхом прямих і рівних виборів при таємному голосуванні за системою пропорційного представництва терміном на 4 роки. Рада кантонів складається з 46 депутатів, кожен кантон обирає по 2 депутати, а напівкантон - одного. Строк повноважень депутатів 3 чи 4 роки в залежності від конституції кантону.

Виконавча влада здійснюється на колегіальній основі президентом і урядом (Федеральною радою - Bundesrat - Conceil Federal - Consiglio Federale), що складається з 7 федеральних радників (начальників федеральних департаментів), які обираються Федеральними зборами на 4 роки. Президент головує на щотижневих засіданнях у Федеральній раді, але не виконує функції прем'єр-міністра. Всі сім радників мають рівні права і кожен з них керує федеральним департаментом (міністерством).

Секретаріатом Федерального уряду є Федеральна канцелярія. Очолює її Федеральний канцлер. Федеральний уряд безпосередньо керує Федеральною адміністрацією. Федеральна адміністрація складається з департаментів (міністерств); кожний департамент керується одним членом Федерального уряду. У той час як у багатьох країнах від 20 до 30 міністерств, у Швейцарії їх тільки сім: закордонних справ; внутрішніх справ; юстиції і поліції; екології, транспорту, енергії і комунікацій; економіки, цивільної безпеки і спорту; фінансів.

Міжнародні організації

Швейцарія є членом ЄАВТ (Європейської асоціації вільної торгівлі), СОТ (Світової організації торгівлі), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового Банку, міжнародного банку реконструкції і розвитку, ОБСЄ та Організації економічної співпраці й розвитку (ОЕСР), Ради Європи (РЄ), ЄКА, МФКК.3 березня 2002 року у Швейцарії відбувся референдум щодо її вступу до ООН. "Так" членству країни в ООН сказали 54,6 відсотка учасників референдуму, ідея членства також здобула підтримку більшості виборців у 12 з 23 кантонів.

У Женеві розташовані штаб-квартири Світової організації торгівлі, Міжнародної організації праці, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародного союзу електрозв'язку, Всесвітньої метеорологічної організації, Європейської спілки мовників та Європейське відділення ООН і Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Женева є домівкою Женевського інституту відносин та розвитку, чиє розташування серед розмаїття міжнародних організацій робить цю установу особливо привабливим місцем для навчання. У Берні, столиці країни, розмістився Всесвітній поштовий союз, у Лозанні - Міжнародний олімпійський комітет. Інші організації, які мають основну резиденцію у Швейцарії, - Всесвітня рада церков і Міжнародний Червоний Хрест, заснований швейцарцем Анрі Дюнаном, а також Банк міжнародних розрахунків.

Транзитне положення Швейцарії у системі європейських перевезень, що здійснюються великовантажними автомобілями, ускладнило екологічну ситуацію на гірських шляхах країни. Крім того, вихлопні гази сприяли руйнуванню лісів, що захищають гірські села Швейцарії від лавини і селів. Для скорочення викидів вихлопних газів від автотранспорту швейцарський уряд у 1985 році ввів дорожнє мито, було встановлено граничну вагу для автомобілів (28 т), обмежено рух у нічні години та у вихідні дні. На референдумі 1994 року виборці схвалили рішення про те, що до 2004 року іноземні комерційні вантажі повинні перевозитися через територію Швейцарії тільки залізницею.

Знахідки археологів дають підстави стверджувати, що перші стоянки людини в печерах Сальова виникли близько 10 тисяч років тому. Збереглися зображення людини й тварин на скелях, кам'яні культові споруди, поховання. З часом люди почали селитися на берегах озер.

У IV-V століттях нашої ери територію нинішньої Швейцарії захопили німецькі племена алеманнів і бургундів. З IV століття на територію сучасної Швейцарії проникає християнство. З середини V століття в столиці нинішнього округу Граубюнден, місті Курей, знаходилася резиденція римського єпископа.

Після перемоги Карла Великого над лангобардами (774 рік) Гельвеція увійшла до складу королівства франків і в VIII-IX століттях перебувала під владою Карла Великого і його наступників.

Помітний слід у житті Швейцарської Конфедерації залишила епоха Реформації, в умовах якої проходило життя двох найвідоміших її лідерів: У. Цвінглі (1484--1531 роки) і Ж. Кальвіна (1509--1564 роки).

Політичне життя Швейцарії у XVII столітті було спокійним. У «вік Освіти» прославилися бернський дослідник і поет Альбрехт фон Галлер (1708--1777 роки), історик І. фон Мюллер, а також уродженець Женеви філософ Жан Жак Руссо і великий педагог і гуманіст із Цюріха І.Г. Песталоцці.

Французька революція мала значний вплив на Швейцарію як у політичному, так і філософському відношенні. У 1798 році французькі війська вторглися в країну і окупували її. Французи надали завойованим округам конституцію, яка замінила федерацію на «єдину і неподільну Гельветичну республіку».Після тривалих переговорів був вироблений Союзний договір, підписаний у вересні 1814 року. У декларації Віденського конгресу (березень 1815 року) і Паризькому мирному договорі (листопад 1815 року) великі держави визнавали вічний нейтралітет Швейцарії.

У 1919 році Женева була вибрана як штаб-квартира Ліги Націй. Після закінчення Другої світової війни Ліга націй припинила своє існування.

Дотримуючись традиційної політики нейтралітету, Швейцарія в 1950-х і на початку 1960-х років зіткнулася з великими труднощами в питанні щодо участі в різних планах європейської інтеграції. У 1948 році вона вступила в Організацію Європейського економічного співробітництва, але утрималася від приєднання до Європейського економічного співтовариства (згодом -- Європейського союзу, ЄС).

Літосферні ресурси

На території Швейцарії розрізняють три природних райони: гірський масив Юра на північному заході, Швейцарське плато (плоскогір'я) у центрі та Альпи на південному сході. Понад 70% території країни належить до двох гірських систем, Альп і Юри, розділених горбистим Швейцарським плоскогір'ям з численними тектонічними озерами. Максимальна висота - вершина Дюфур (4634 м).

Гори Юра, що розділяють Швейцарію і Францію, простягаються від Женеви до Базеля і Шаффхаузена. У них чергуються гірські складки з переважанням вапняків і долини; складки місцями прорізають невеликі ріки, які утворюють долини з крутими схилами. Землеробство можливе лише в долинах; пологі схили гір покрити лісами або використовуються як пасовища.

Швейцарське плато утворилося на місці прогину між Юрою та Альпами. Поверхня плоскогір'я горбиста, в широких долинах розвинуте землеробство, міжріччя покриті лісами. Тут зосереджена більша частина населення країни, розташовані великі міста і промислові центри. У цьому ж районі сконцентровані найродючіші сільськогосподарські землі та пасовища.

Майже всю південну половину Швейцарії займають Альпи. Ці високі, нерівні, вкриті снігом гори розчленовані глибокими ущелинами. У гребеневій зоні - фірнові поля (зернистий лід, що складається з пов'язаних між собою крижинок) і льодовики (10% території країни). Широке дно головних долин використовується під поля та ріллю. Район рідко населений. Альпи є основним джерелом доходу, оскільки мальовнича природа високогір'я приваблює багато туристів і альпіністів. Найвищі вершини - Дюфур (4634 м) у масиві Монте-Роза на кордоні з Італією, Дом (4545 м), Вайсгорн (4505 м), Матергорн (4477 м), Гран-Комбен (4314 м), Фінстераргорн (4274 м) і Юнгфрау (4158 м).

Ґрунти Швейцарії не відрізняються родючістю. Для обробки придатні лише бурі лісові ґрунти Швейцарського плоскогір'я і нижніх частин схилів гір. На гірських схилах нерідкі обвали і зсуви, що зносять ґрунтовий шар або оброблювані землі.

У Швейцарії виражені кліматичні відмінності, зумовлені висотами і впливом сонця і вітрів. Клімат вологий, на плоскогір'ї - помірно теплий, в горах - холодний. Добові температури у низинах в середньому коливаються протягом року від 10 до 16° С, влітку вони підвищуються до 27° С і більше. Найжаркіший місяць - липень, найхолодніший - січень.

Найвищі вершини Альп покриті вічними снігами. Снігова лінія піднімається до 2700 м на західних схилах і до 3200 м на східних. Взимку температура опускається нижче 0° С на всій території країни, за винятком північного берега Женевського озера та берегів озер Лугано й Лаго-Маджоре, частина яких належить Італії. Клімат там такий же м'який, як у Північній Італії, оскільки гори захищають від вторгнення холодних північних вітрів. У січні-лютому в умовах переважання високого тиску над Альпами встановлюється ясна холодна погода, сприятлива для занять зимовим спортом. Південні схили в цей час отримують багато сонячного тепла.

У Швейцарії часто бувають різкі сильні вітри, що супроводжуються дощами й снігопадами. Навесні, влітку і восени переважають фени - теплі сухі вітри, що дмуть зі сходу і південного сходу. Оскільки потоки вологого повітря з боку Середземного моря підіймаються вгору схилами Альп, а потім спускаються до Швейцарського плато, на південних схилах опадів випадає майже вдвічі більше, ніж на північних. Середня річна кількість опадів у Базелі (277 м над рівнем моря) - 810 мм, у Лозанні (375 м), на північному березі Женевського озера - 1040 мм, а в Давосі (1580 м), на південному сході країни - 970 мм.

Кліматичні ресурси

У Швейцарії виражені кліматичні відмінності, зумовлені висотами і впливом сонця і вітрів. Клімат вологий, на плоскогір'ї - помірно теплий, в горах - холодний. Добові температури у низинах в середньому коливаються протягом року від 10 до 16° С, влітку вони підвищуються до 27° С і більше. Найжаркіший місяць - липень, найхолодніший - січень.

Найвищі вершини Альп покриті вічними снігами. Снігова лінія піднімається до 2700 м на західних схилах і до 3200 м на східних. Взимку температура опускається нижче 0° С на всій території країни, за винятком північного берега Женевського озера та берегів озер Лугано й Лаго-Маджоре, частина яких належить Італії. Клімат там такий же м'який, як у Північній Італії, оскільки гори захищають від вторгнення холодних північних вітрів. У січні-лютому в умовах переважання високого тиску над Альпами встановлюється ясна холодна погода, сприятлива для занять зимовим спортом. Південні схили в цей час отримують багато сонячного тепла.

У Швейцарії часто бувають різкі сильні вітри, що супроводжуються дощами й снігопадами. Навесні, влітку і восени переважають фени - теплі сухі вітри, що дмуть зі сходу і південного сходу. Оскільки потоки вологого повітря з боку Середземного моря підіймаються вгору схилами Альп, а потім спускаються до Швейцарського плато, на південних схилах опадів випадає майже вдвічі більше, ніж на північних. Середня річна кількість опадів у Базелі (277 м над рівнем моря) - 810 мм, у Лозанні (375 м), на північному березі Женевського озера - 1040 мм, а в Давосі (1580 м), на південному сході країни - 970 мм.

Гідрологічні ресурси

У країні - густа мережа багатоводних рік, що належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. Велика частина Швейцарії зрошується Рейном (375 км у межах країни). Південно-західні райони відносяться до водозбірного басейну Рони, південні - до басейну Тічино і південно-східні - до басейну річки Інн (притоки Дунаю). Ріки Швейцарії не мають судноплавного значення. На Рейні судноплавство підтримується тільки до Базеля.

Швейцарія славиться своїми озерами, яких на її території налічується майже 600. Наймальовничіші з них розташовані по краях Швейцарського плато - Женевське, Тунське на півдні, Фірвальдштетське, Цюріхське на сході, Невшательське і Більське на півночі. Більшість цих озер має льодовикове походження, вони відрізняються витягнутою формою і великими глибинами. На південь від осі Альп в окрузі Тічино знаходяться озера Лугано й Лаго-Маджоре. Найбільші озера Швейцарії - Женевське озеро, площею 581 кв. км (з них 370 кв. км належать Швейцарії), Невшательське (216 кв. км), Цюріхське (89 кв. км), Більське (39 кв. км) і Цугське (38 кв. км).

Біологічні ресурси

Ліси Швейцарії займають близько 1/4 території країни. На Швейцарському плоскогір'ї знаходяться масиви широколистих лісів (з дуба, бука, ясена, в'яза, клена, липи). На південному схилі Альп росте каштан. На висоті понад 2000 метрів переважають хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни і модрини. В долинах - зарості вільхи. Вище (до 2800 м) розташовані субальпійські та альпійські луки, де навесні розцвітають крокуси і нарциси, влітку - рододендрони, ломикамені, горечавки і едельвейси.

У горах із ссавців зустрічаються сарна, куниця, заєць-біляк, альпійський бабак, кам'яний козел, лисиця; із птахів - беркут, глухар, дрізд, пищуха, стриж, сніжна куріпка, на берегах рік та озер - чайки, у їхніх водах - форель, голець, сиг, харіус та інша риба. Фауна і природні ландшафти охороняються у Швейцарському національному парку Енгадин і в лісових масивах Алеч і Дерборанс.

Швейцарія - класична туристська країна, на малій території якої зосереджена краса природи та видатні творіння рук людських. На невеликій території в 15944 кв. миль можна побачити величезну різноманітність пейзажів і ландшафтів, котрі не знайти в жодному іншому місці.

Національні Парки

Багато рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин потребують охорони. Для цих цілей у країні створені заповідники. У 1914 р. в кантоні Граубюнден був утворений Швейцарський Національний парк Енгадін. Він став першим у Центральній Європі альпійським заповідником. У 1979 р. його включили до списку біосферних резерватів ЮНЕСКО. На сьогоднішній день перед Швейцарським Національним парком стоять наступні завдання: збереження природи, науково-дослідна робота та інформаційне забезпечення. У своїй діяльності заповідник керується законом про створення Національних парків від 1980 р., який трактує національний парк, як "...природний резерват, призначений для збереження тваринного і рослинного світу, і в якому заборонена будь-яка господарська діяльність людини ". У Швейцарії існує ряд регіональних природних парків. Найбільший з них - парк Ела у кантоні Граубюнден

Заповідники

Біосферні заповідники виділяються в рамках програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" з метою їх збереження, дослідження та моніторингу. У Швейцарії існують два біосферних резервати: Швейцарський Національний парк (з 1997) і регіон Ентлебух в кантоні Люцерн (з 2001). Швейцарські фахівці склали перелік різних видів біотопів, дослідивши луки, алювіальні зони і болота. Біотопи - це ділянки з однорідними екологічними умовами, зайняті певними біоценозами. Особливо рідкісні і знаходяться під загрозою зникнення типи біотопів занесені до Федерального переліку і поставлені під охорону держави.

Швейцарія багата теплими мінеральними джерелами з високою концентрацією сірки, магнію, кальцію і інших активних компонентів. Така вода застосовується для лікування хвороб опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, органів дихання, неврологічних захворювань, а також для посттравматичної реабілітації. Відпочинок і лікування в гірських термах особливо ефективні в прохолодну пору року. До головних термальних курортів Швейцарії відносяться: Лейкербад, Івердон-ле-Бан, Бад-Рагац і Скуоль.

Швейцарія не має багатої художньої спадщини, хоча багато іноземних письменників і художники (наприклад, Вольтер, Байрон, Шеллі, Джеймс Джойс і Чарлі Чаплін) жили тут. Навпаки, багато талановитих швейцарців, наприклад, Чарльз Корбузье, Поль Клі, Альберт Джіакометті і Жан-Люк Годар покинули країну і стали знаменитими за кордоном.

Швейцарія - батьківщина видатного архітектора XX ст. Шарля Ле Корбюзье (справжнє ім'я Шарль Едуар Жаннере; 1887-1965), основоположника модернізму в архітектурі. Талановитий майстер вніс свій великий вклад не тільки в містобудування, але і в дизайн меблів, пропагуючи принципи раціоналізму, функціоналізму і економічності. До прославлених швейцарських архітекторів зі світовим ім'ям відносяться Маріо Ботта, Жак Герцог і П'єр де Мерон.Работи Маріо Ботта широко відомі як на батьківщині архітектора, так і за кордоном. За його проектами створювалися церкви, будівлі банків і навіть автовокзал у Лугано.

Оглядові екскурсії по Женеві, Берну, Люцерну, Цюріху. Можна відвідати Шильонський замок поряд з Монтре, замок Егля, в якому знаходиться Музей вина і виноробства, біля Берну, Лейкербад -- місто римських терм в Альпах, термальні джерела в Інтерлакені, сироварню в Аппенцеллі. У містечку Мелідо, що недалеко від Лугано, знаходиться парк «Швейцарія в мініатюрі». Екскурсія в князівство Ліхтенштейн з відвідинами Рейнського водопаду і замку Саргані займе цілий день. З Алечеру -- наймогутнішого і протяжнішого льодовика в Європі -- відкривається неймовірний вигляд на Альпи.

Музеї

Художній музей і музей прикладного мистецтва Абегг-Стіфтунга, Ріггісберг

Суспільна та університетська бібліотека, Женева

Кафедральний собор, Берн

Кафедральний собор,Лозанна

Аббатська церква, Кенігсфілден

Колекція Хайнц Кістерс, Крейцлінген

Галерея мистецтв, Цюріх

Художній музей,Берн

Картинна галерея, Базель

Художній музей, Сен Галлан

Вінтертур

Публічна картинна галерея, Базель

Регіональний музей витончених мистецтв, Лозанна

Музей мистецтва та історії, Женева

Державний музей Солотурна, Солотурн

Музей Оскар Райнхарт,Вінтертур

Картинна галерея, Базель

Колекція Оскара Райнхардта, Вінтертур

ВінтертурФонд Оскара Рейнхарта

Фольклор

Народна культура Швейцарії включає спів йодлем, гру на альпійському ріжку, і швейцарську боротьбу. Бажано не займатися нічим з вище переліченого після ночі, проведеної в Швейцарській таверні.

Національна швейцарська кухня

В Швейцарії немає особливо розвинених національних традицій в приготуванні страв, натомість, швейцарські страви з'єднали в собі краще з німецької і французької кухні. Важливу частину в живленні швейцарців грають сири. Для приготування фондю використовуються сири емменталер і груйер у поєднанні з білим вином, ця страва подається у великій місткості і її їдять з маленькими кубиками хліба. Рості (хрустка смажена, дрібно порізана картопля) - національна страва німецької Швейцарії. Часто в меню включається свіжа риба з численних озер, головним чином, щука або форель. Швейцарський шоколад, який смачний сам по собі, часто використовується для приготування різних десертів і тортів.

На території Швейцарії розташовано 4 великі стадіони:

Летцигрунд

Санкт-Якоб Парк

Стад де Женев

Стад де Суїсс

Летцигрунд (нім. Letzigrund) -- футбольний та легкоатлетичний стадіон у Цюриху. На цьому стадіоні проводить всі свої домашні матчі місцевий футбольний клуб «Цюрих», а також команда «Ґрасгоппер» . Також тут проходять легкоатлетичні змагання, найвідомішим з яких є етап «Золотої ліги».

Санкт-Якоб Парк (нім. St. Jakob-Park, фр. Parc Saint-Jacques) -- футбольний стадіон у Базелі, найбільший стадіон Швейцарії. Стадіон збудований у 2001 році на місці старого стадіону Санкт-Якоб Штадіон (нім. St. Jakob-Stadion).

Стад де Женев (фр. Stade de Genиve) -- футбольний стадіон у Лансі (передмісті Женеви), головний стадіон кантону Женева. На цій арені проводить свої матчі місцевий футбольний клуб «Серветт».

Стад де Суїсс Ванкдорф (фр. Stade de Suisse Wankdorf) -- футбольний стадіон у Берні, на якому проводить значну частину домашніх матчів Збірна Швейцарії та проходять фінали Кубка Швейцарії. Також тут проводить всі свої домашні матчі місцевий футбольний клуб «Янг Бойз» та єврокубкові матчі -- «Тун». Стадіон збудований у 2005 році на місці легендарного стадіону Ванкдорф (нім. Wankdorfstadion), який приймав фінал Чемпіонату світу з футболу 1954.

Найвідоміші храми

Собор Святого Петра (фр. Cathйdrale Saint-Pierre de Genиve) -- кальвіністський кафедральний собор у швейцарському місті Женеві, одна з головних женевських історико-архітектурних пам'яток. Будівництво власне споруди собор розпочалося 1160 року й тривало приблизно півтора століття. Розпочатий у романському, пізніше храм придбав готичних рис. Надалі будівля та інтер'єри собору постійно доповнювався новими елементами.

Церква Святого Петра (Kirche St. Peter) -- християнський (протестантський -- Швейцарська Реформаторська Церква) храм у швейцарському місті Цюриху, найстаріша церква міста. Церква знаменита своїм великим баштовим годинником -- найбільшим у Європі: діаметр циферблату складає 8,7 метрів, хвилинна стрілка дорівнює майже 4 метрам. Церква Святого Петра (Kirche St. Peter) -- християнський (протестантський -- Швейцарська Реформаторська Церква) храм у швейцарському місті Цюриху, найстаріша церква міста.

Найвідоміші театри

Бернський ляльковий театр (нім. Berner Puppen Theater) -- ляльковий театр у столиці Швейцарії місті Берні.

Женевський великий театр (фр. Grand Thйвtre de Genиve) -- оперний театр у Женеві, один з найбільших центрів французької культури Швейцарії. Відкритий 1879 року постановкою опери Дж. Россіні «Вільгільм Тель».У театрі щорічно ставиться приблизно вісім опер і два балети. Кожен спектакль іде від шести до дванадцяти разів.

Цюрихський оперний театр (нім. Opernhaus Zьrich) -- оперний театр у місті Цюриху (Швейцарія), місце розміщення цюрихської оперної трупи від 1891 року.

Найбільші свята Швейцарії

Дата проведення

Назва свята

1 січня

Новий Рік

2 січня

День святого Бертольда

Перша неділя та понеділок після весняного рівнодення

Пасха і Пасхальный Понеділокк

8 -- 12 травня

Вознесіння

8 - 19 травня

Трійця

1 серпня

День швейцарської конфедерації

25 грудня

Різдво

26 грудня

День вручення різдвяних подарунків (Boxing Day)

Швейцарія надзвичайно багата різними культурними заходами і виставками.

У Санкт-Моріце проводиться Фестиваль високої кухні «Айлендс» (січень-лютий). У Базелі -- карнавал і індійське свято Песть (на початку березня). У Лозанні -- Міжнародний джазовий фестиваль (листопад). У Цюріху -- Джазовий фестиваль (листопад), Різдвяна виставка колекціонерів (грудень). У Люцерні в листопаді і березні -- музичні фестивалі. У Саас-Фі -- Міжнародний фестиваль крижаної скульптури (грудень). У Шато д'О -- Міжнародний тиждень повітроплавання на повітряних кулях (січень). У Женеві -- історичне костюмоване свято «Фете де Ескаладі» (грудень), Міжнародні змагання по кінному спорту (грудень).У Пфаффіконі (недалеко від Цюріха) знаходиться найбільший критий аквапарк в Європі -- Альпамаре.

Швейцарія - одна з розвинутих країн світу. Основна відмінність цієї країни - політика нейтралітету, що дозволило уникнути розрухи після двох світових війн.

Економіка Швейцарії поділяється на чотири сектори:

- транснаціональні корпорації, зареєстровані у Швейцарії, які приносять більшу частину національного доходу;

- малі та середні підприємства, які спеціалізуються на експортних операціях;

- державні і наполовину приватизовані компанії - поштова служба, оператор мереж зв'язку Swіsscom електроенергетична система;

- численна група малих підприємств із невисокою продуктивністю праці, що займаються дрібною торгівлею, будівництвом, сільським господарством, наданням туристичних послуг та інше.

Важлива галузь Швейцарської економіки - це шоколад. Компанія Nestle відома в усьому світі. Компанія вважається еталоном харчової промисловості. Більша частина шоколадних виробів випускається на заводі в місті Невшателе. Також важливе місце займає виробництво сиру (150 млн. т у рік).За підсумками 2006 року Швейцарська економіка визнана най конкурентнішою економікою у світі. У рейтингу Всесвітнього економічного форуму Швейцарія вперше потіснила Сполучені Штати і посіла перше місце. Запорукою успіху швейцарської економіки аналітики вважають прекрасну інфраструктуру, розумне керування, розвинутий та ефективний ринок, постійне впровадження новітніх технологій.

На початку ХХІ ст. Швейцарія поступово втрачає статус най багатішої країни світу. Якщо виходити з розміру приросту ВВП за рік (8285 млн. доларів), то Швейцарію обійшли Греція (9324 млн. доларів), Іспанія (8789 млн. доларів), Нідерланди (10231 млн. доларів), а також ряд інших країн. Останнім часом темпи розвитку швейцарської економіки дуже невисокі: у середньому, за останні два десятиліття вони становили 1,25%.

Швейцарія імпортує, у першу чергу, сировину, напівфабрикати і споживчі товари. Щодо невеликий обсягів її внутрішнього ринку,то ця обставина змушує вітчизняних виробників виходити на європейський і міжнародний ринки. Щоб витримувати конкуренцію з боку іноземних фірм, вони повинні бути орієнтовані на випуск високоякісних товарів, оскільки маленькі розміри країни обмежує кількість вироблених товарів. Отже, імпортуючи відносно дешеву сировину, країна спеціалізується на виробництві високотехнологічної продукції.

Існує проблема збільшення витрат бюджетних засобів всіх рівнів, що викликало гострий дефіцит у сфері фінансування суспільних послуг. Швейцарія завжди мала порівняно невеликий рівень державних і муніципальних витрат у ВВП, однак останнім часом розрив з основними європейськими країнами скорочується. Взагалі, збільшуються витрати на потреби соціального забезпечення. Так, витрати на охорону здоров'я зараз досягають 10% ВВП, що у два рази більш ніж 30 років тому.

Організація господарства

В Швейцарії мало корисних копалини, окрім хіба що солі, що видобувалася в минулі сторіччя в долинах річок Рона і Рейн. В промисловості домінують крупні об'єднання транснаціонального характеру, що, як правило, успішно витримують конкуренцію на світовому ринку і займають провідні позиції: концерни «Нестле» (харчові продукти, фармацевтичні і косметичні вироби, дитяче харчування), «Новартіс» і «Хоффман-ла-рош» (хіміко-фармацевтична продукція), «Алюсюїсс» (алюміній), шведсько-швейцарський концерн АББ -- «Асеа Браун Бовері» (електротехніка і турбіно будування). Швейцарію часто асоціюють з годинниковою фабрикою світу. У опорі на старі традиції і високу технічну культуру тут виробляють годинники найпрестижніших марок. Досить відомою є компанія Arctic Cooling -- виробник систем охолодження для апаратного забезпечення комп'ютерів. Основні міжнародні аеропорти -- Цюріх, Женева, Базель.

Зовнішня торгівля

Швейцарія підтримує зовнішньоторговельні зв'язки практично зі всіма країнами світу. Економіка країни в значній мірі залежить від зовнішньої торгівлі -- як в імпорті сировини і напівфабрикатів, так і в експорті виробів промисловості (на експорт йде більше 50 % текстильної продукції, близько 70 % машинобудівної, понад 90 % хімічної і фармацевтичної, 98 % годинників). На розвинені індустріальні країни доводиться 80 % обороту зовнішньої торгівлі Швейцарії. Основними її партнерами є країни ЄС -- понад 3/4 експорту і імпорту. Серед найбільших зовнішньоторговельних партнерів -- ФРН, Франція, США, Італія, Великобританія, країни Бенілюксу.

Сучасна структура населення

Населення Швейцарії - 7,2 млн. осіб, з них 19,8% іноземців (станом на 2001 рік).

Населення країни складається з етнічних груп, які використовують різні мови (німецьку, французьку, італійську і ретороманську) і нерідко відрізняються за віросповіданням. Але взаємна терпимість і доброзичливість дозволяють їм жити і працювати в одній країні.

Германо-швейцарці заселяють центральні і східні 15 кантонів країни, за віросповіданням більшість з них - протестанти.

Франко-швейцарці проживають у кантонах Во, Женева, Невшатель, Фрібург, Вале і Берн (у кантоні Берн змішано з германо-швейцарцями), за віросповіданням - протестанти і католики.

Італійці та італо-швейцарці зосереджені у південних кантонах (Тічино та Граубюнден), у деяких районах разом з германо-швейцарцями, за віросповіданням - католики.

Ретороманці (близько 50 тис. осіб) проживають у високогірних районах кантону Граубюнден.

* Річний приріст населення у 2001 році становив 0,27%.

* Кількість народжених - 10,12 на 1000 осіб.

* Кількість померлих - 8,77 на 1000 осіб.

* Кількість мігрантів - 1,37 на 1000 осіб.

Найбільші міста

(Кількість населення станом на 2000 рік).

* Цюріх (Zurich) - 337,9 тис. осіб (28,7% іноземців).

* Женева (Geneva) - 175,0 тис. осіб (43,8% іноземців).

* Базель (Basel) - 166,0 тис. осіб (29,1% іноземців).

* Берн (Berne) - 122,5 тис. осіб (22,0% іноземців).

* Лозанна (Lausanne) - 114,9 тис. осіб (35,3% іноземців).

Швейцарія, будучи традиційною країною туризму, утримує в цій сфері міцні позиції в Європі. Ця країна подає вдалий приклад поєднання розвиненої туристичної інфраструктури, мережі залізничних та автомобільних доріг, піклування про збереження власного унікального природно-рекреаційного комплексу. Усе це разом із живописною природою і вигідним географічним розташуванням робить цю невеличку європейську країну справжнім раєм для туристів, що воліють поєднувати досягнення цивілізації із активним та здоровим відпочинком. У наш час, коли основною тенденцією стала глобалізація, розвиток туризму і туристичної інфраструктури є не лише справою відновлення трудового потенціалу населення якоїсь країни, чи надходження грошових коштів до національної економіки - це важлива частина інтеграції країни у світове співтовариство.

Швейцарія посідає чільне місце в сім'ї європейських країн. Вона являє собою розвинуту в економічному і впливову в політичному відношенні країну Європи. Не дивлячись на свої невеликі розміри вона є однією з провідних промислово розвинених країн Заходу. Своїм положенням в системі сучасної Європи Швейцарія не в останню чергу завдячує розвитку туристичної інфраструктури країни. Прибуток від туризму збільшується душе швидко, кількість робітників в цій сфері зростає ( 4% від всього населення), що дає можливості для подальшого розвитку та удосконалення туристичної галузі. Потік туристів до країни збільшується з кожним роком. Це пояснюється наявністю значної кількості природно-культурних та історико-архітектурних ресурсів, розвиненою транспортною мережею, високим рівнем обслуговування туристів. Вигідне географічне положення, помірний клімат, велика кількість лісів та чисте гірське повітря сприяють розвитку курортної та рекреаційної діяльності в Швейцарії. Основними видами туризму є, безумовно, гірськолижний, спортивний, бальнеологічний, піший, кінний, а також різноманітні подорожі та екскурсії. Туристичні можливості цієї маленької країни унікальні. Це країна, де збереглися ще не мало місць з незайманою природою, невеликих затишних міст, старовинних звичаїв. Тому є великі можливості й перспективи щодо подальшого розвитку туристичної галузі та залучення більшої кількості іноземних туристів, що виведе Швейцарію на ще вищий рівень серед найвпливовіших країн Європи. Основною проблемою, яка гальмує розвиток рекреаційної діяльності, є потепління клімату, що може зашкодити подальшому розвитку лижного туризму. Ще одним несприятливим фактором є недостатня кількість шляхів сполучення - тунелів. В даний час вже проводяться певні заходи з усунення цієї проблеми.15 % національного доходу поступає за рахунок туризму.

Візитною карткою Швейцарії є освіта в сфері готельного та туристичного менеджменту, яка справедливо вважається кращою в світі. За статистикою близько 70% топ-менеджерів в індустрії туризму мають швейцарські дипломи. Крім того, в Швейцарії можна вивчати мови і отримувати бізнес-освіту.

Навчальні заклади туристичного спрямування

SHMS, Swiss Hotel Management School -- одна з провідних шкіл (інститутів) готельного та туристичного менеджменту в країні.

HIM, Hotel Institute Montreux -- інститут готельного та туристичного менеджменту в м. Монтре

IHTTI, School of Hotel Management -- інститут готельного менеджменту в м. Нешатель

Swiss Language Club -- курси англійської та французької мови для дітей влітку

Міжнародний туризм займає важливе місце в економіці Швейцарії, приносячи щорічно майже 13 млрд. швейцарських франків доходу, який складає 8% всього національного доходу країни й одночасно надає роботу біля 14% населення країни. Туризм у Швейцарії почав активно розвиватися ще з початку XIX ст., коли закордонна аристократія, в основному з Великобританії, відпочивала на живописних берегах численних озер країни. Першу туристичну групу до Женевського озера організувала компанія Томаса Кука у 1863 р. Великою популярністю користувався відпочинок на гірських курортах (Цермайт), який спочатку був побудований як центр альпінізму.

Основними постачальниками туристів як з північних, так і південних країн (завдяки своїм специфічним туристичним ресурсам і географічному положенню) є Німеччина, Нідерланди, Великобританія, Франція, Бельгія, Італія, США, Японія, Іспанія, Австрія та інші.

Статистика швейцарського туризму базується на інформації, зібраної з різних місць розміщення туристів, оскільки Швейцарія не збирає статистичні дані про прибуття на кордоні. Це пов'язано з тим, що туристи можуть прибувати в країну багатьма наземними шляхами, і це ускладнює оцінку розмірів різних ринків. Майже 60% розміщення іноземних гостей (13 млн. чоловік) припадає на готельний сектор в той час, як 62% внутрішнього туризму (приблизно 2 млн. чоловік) розміщується у секторі самообслуговування.

Швейцарія має великий ринок однорідних і транзитних гостей. Близько однієї третини складають гості з Німеччини, другу третину -з Італії й одну п'яту - з Франції.

Найбільш популярним є гірські курорти, потім озера, великі міста тощо.

Починаючи з 80-х років, іноземні гості Швейцарії скоротили термін свого перебування у країні, в зв'язку з посиленням стійкого становища швейцарського франка у відношенні до інших валют та високих цін на товари і послуги.

Туризм як галузь економіки країни активно досліджується. Так, ще в роки другої світової війни були засновані крупні навчально-дослідницькі центри: Інститут дослідження туризму Бернського університету і Санкт-Галленська школа економіки. Крім цього, розвиток туризму підтримується урядовими і громадськими організаціями країни, тому що він це єдина економічна альтернатива сільському господарству в гірських районах. Водночас він створює проблеми для керівництва країни, оскільки негативно впливає на чутливе навколишнє середовище Альп і спричиняє незручності місцевому населенню.

Швейцарія знаменита гірськолижними, кліматичними, бальнеологічними і фітотерапевтичними курортами (Бад-Рагац, Бад-Пфаферс, Ароза, Вербьє, Церматг, Грінденвальд, Давос, Кран-Монтана, Санкт-Моріц, Івердон-ле-Бан), відпочинком на мальовничих озерах (Боденське, Женевське, Цюріхське, Фірвальдштетське), захоплюючими туристичними залізничними маршрутами, прокладеними в Альпах: "Льодовиковий експрес" (Церматг - Давос - Санкт-Моріц), "Золотий перевал" (Цюріх - Люцерн - Монтре - Женева), "Пальмовий експрес" (Санкт-Моріц - Лугано).

Гори займають значну частину території Швейцарії. Гірськолижні курорти країни вважаються за одних з кращих в світі, оскільки пропонують винятковий рівень сервісу і комфорту (ціни теж відповідні) і чудово підготовлені траси. Велика кількість сучасних підйомників, їх висока пропускна спроможність, значні висоти розташування курортів гарантують прекрасне катання з листопада по квітень, а в деяких місцях і влітку. У країні налічується 5 основних гірськолижних регіонів: Берн Оберланд, Вале і західно-швейцарскі Альпи, Центральна Швейцарія, Східна Швейцарія, Граубюнден. Більше всього курортів розташовано в кантонах Вале і Граубюнден.До центрів зимового спорту можна за декілька годинників доїхати з Цюріха або Женеви. Скрізь працюють найсучасніші служби порятунку.

Високогірний курорт Верб'є розташований в кантоні Вале, недалеко від меж з Італією і Францією, в гірськолижному районі Чотири Долини, куди входять 8 городків. Курорт відносно молодий, але входить в п'ятірку найбільших гірськолижних «стадіонів» миру. Тут любить відпочивати молодь, яку привертає бурхливе нічне життя після катання. Верб'є відкритий цілий рік. Зона катання об'єднує траси Верб'є, Вейзона, Тіона і Ненда. Єдиний скі-пас дозволяє користуватися майже сотнею підйомників. Вища точка -- льодовик Мон-Фор (3330 м) з ідеальними умовами для катання -- протягом року притягає досвідчених лижників. Достатньо упевнено катається можна порекомендувати регіони Ле-Руїньер і Лак-де-Во. Новачкам варто зупинитися в Ля Цума або Тіоне, де багато трас біля селищ, а краще знайти курорт простіше. Передбачено близько 70 км трас для бігових лиж.Гості розміщуються переважно в шале і апартаментах. Особливо шикарних готелів немає. Виділяються великі і комфортабельні Monpelier і Vanessa 4*.

Церматт -- най південніший зимовий курорт Швейцарії, відноситься до десятки кращих в світі. Він розташований в оточенні 36 вершин Головного альпійського хребта. Гірськолижним спортом тут займаються не тільки взимку, але і літом. Церматт -- прекрасне місце для сімейного відпочинку. Дітей можна залишити на піклування досвідчених інструкторів. В цілому курорт відноситься до дорогих.

На курорті повністю заборонений рух автомобільного транспорту. Готелі на курорті переважно 4*, є декілька готелів 5*, багато пансіонів, що пропонують домашню обстановку. У Церматте 3 основних зони катання -- Сунегга, Горнерграт і Кляйн Маттерхорн. Вони також сполучені з італійськими курортами Червінія і Валь д'аоста. Гори в районі Церматта достатньо круті і розраховані на професіоналів. У всіх трьох зонах катання переважають чорні траси.

Але ареал Сунегга -- Ротхорн, сонячний і укритий від вітру, підходить і для сімейного катання.

Для початківців підійде район Горнерграт і відносно комфортні спуски з Блаухерд (2571 м).

Найвища і комфортніша зона катання -- Кляйн Маттерхорн (3883 м) і Трокенер Штег. Тут добре кататися підготовленим лижникам. Найбільш знаменитий і складний спуск -- Тріфтьї. Цілинні спуски є в районі Furgg-garten. Для сноубордистів є 3 фан-парку.

Самий сонячний гірськолижний курорт Швейцарії складається з двох селищ Кран і Монтана. Цей справжній скі-мегаполіс розташований в центрі кантони Вале на південних схилах Альп Берна на висоті 1500 м на живописній терасі над долиною річки Рона.Півсотні готелів і 7000 шале і апартаментів приймають саму різну публіку -- від найбагатшої до найдемократичнішої. Фітнес-центр, тенісні корти (у тому числі і криті), зали для сквоша, басейни, відкриті і криті катки, гольф-поля. Параглайдінг, польоти на повітряних кулях, альпінізм різноманітять зимовий відпочинок. На курорті регулярно проводяться виставки, аукціони, міжнародні конгреси, «музичні тижні Кран -- Монтана», фольклорні шоу.

Гріндельвальд розташований в 75 км від Берну, в центрі високогірного району Юнгфрау. Гірські льодовики тут спускаються практично до самого курорту, тому його називають ще Льодовиковим селом. Лижний сезон: з кінця грудня по початок квітня.

Тут можна знайти мешкання на будь-який смак і можливості -- в готелях, апартаментах, кемпінгах. У Гріндельвальді є спортивний центр із закритим плавальним басейном, гімнастичним залом, кортом для гри в сквош, закритим катком. Також можна зайнятися альпінізмом, політати на параплані, пограти в боулінг, керлінг. Протягом зимового сезону на курорті організовуються фестивалі, свята, зокрема знаменитий Усесвітній фестиваль снігу (у січні).

Розташований на стику чотирьох гірських схилів, на межі між Берном і Водуезськимі Альпами, в 80 км від Берну. Гштаад по суті -- велике об'єднання восьми курортів з неофіційною назвою «Супер скі регіон». Цей курорт не можна назвати популярним, швидше це елітне місце для обраних.

Елітарний Санкт-Моріц розташований в центрі кантони Граубюнден, недалеко від межі з Італією. Його місце розташування в гірській улоговині визначає унікальний клімат. По кількості сонячних днів в голу -- 322 -- Санкт-Моріц не має рівних в Альпах.

Сезон тут продовжується цілий рік. Крім того, Санкт-Моріц -- оздоровчий курорт, відомий своїми мінеральними водами. У туристів є вибір місць мешкання: від шикарних сьюїтів до сімейних пансіонів і готелей. Санкт-Моріц -- рай для сноубордистів, а також для любителів катання на ковзанах і санках, верхової їзди, тенісу і сквошу, бобслею, зимового гольфу, порожнисто на льоду, керлінгу. Окрім спортивних розваг, на курорті представлені розкішні магазини і бутіки, музеї і галереї.

Туристичними центрами Швейцарії є такі міста:

Лозанна,Веве,Женева,Монтрьо,Цюріх,Базель,Санкт-Геллен,Берн,Люцерн.

Джерела

1. http://uk.wikipedia.org

2. http://www.mygeo.info/karten/switzerland

3. http://www.wm-painting.ru

4. http://www.swissworld.org

5. http://ukrexport.gov.ua

6. http://buklib.net

7. http://www.siesta.in.ua

8. http://tourlib.net

9. http://www.switzerland.isyours.com

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Дослідження географічного положення, країн-сусідів, офіціальних мов, державної символіки Швейцарії. Опис найвідоміших швейцарських письменників та їх творів. Відомі міста та архітектура країни. Мистецтво створення годинників. Світові пам'ятки культури.

    презентация [11,0 M], добавлен 28.10.2013

  • Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії. Сучасна галузева структура країни. Участь Швейцарії у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв’язках, проблеми та перспективи розвитку продуктивних сил.

    курсовая работа [1,8 M], добавлен 29.04.2013

  • Історичні аспекти формування самої багатої країни світу Швейцарії, її економічного, політичного та соціального розвитку. Економіко-географічні передумови розвитку Австрії, формування сфери туристичних послуг та сільськогосподарського виробництва.

    реферат [31,9 K], добавлен 27.11.2010

  • Поняття географічного положення. Відмінність у термінах "географічне положення" і "місцеположення". Інструкційна картка вивчення суспільно-географічного положення об’єкту (на прикладі країни). Методологічне значення економіко-географічного положення.

    реферат [30,8 K], добавлен 25.10.2010

  • Державний устрій Швейцарії. Розвиток країни після ІІ світової війни. Політичні і соціальні зміни 1960-1980 рр. Загальна численність населення. Економіка країни, експорт і імпорт. Найбільш відомі курорти. Свята, які відмічаються в країні. Цікаві факти.

    презентация [1,1 M], добавлен 31.01.2013

  • Дослідження географічного положення, кліматичних поясів, природних зон та ресурсів Африки. Аналіз впливу природних умов та ресурсів пустель Африки на низький економічний розвиток окремих африканських країн. Характеристика пустель Сахара, Талак та Наміб.

    курсовая работа [94,3 K], добавлен 23.05.2012

  • Географічне положення країни та її державний устрій. Адміністративно-територіальний поділ і характеристика одиниць. Структура населення. Оцінка природних ресурсів, розвиток і перспективи розвитку сільського господарства та промисловості. Історичні факти.

    реферат [320,2 K], добавлен 19.10.2017

  • Вивчення економіко-географічного положення Полтавської області. Оцінка природних умов, ресурсів. Характеристика населення і трудових ресурсів. Спеціалізація економіки Полтавської області, що включає опис розвитку промисловості і сільського господарства.

    контрольная работа [25,7 K], добавлен 06.12.2010

  • Вивчення географічного положення, клімату, рельєфу та населення Італії. Характеристика господарського комплексу, основних галузей промисловості, розвитку сільського господарства. Специфіка транспортної системи країни. Опис зовнішньоекономічних відносин.

    реферат [26,2 K], добавлен 23.12.2015

  • Державний устрій, адміністративний поділ та збройні сили Румунії. Опис географічного положення, рельєфу, ґрунтів, клімату та природних ресурсів. Демографічна ситуація та населення країни. Огляд особливостей розвитку економіки та сільського господарства.

    презентация [3,3 M], добавлен 04.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.