Види ресурсів, їх сутність та основні характеристики. Критерії раціональності у використанні ресурсів

Право на використання товарних знаків -- це виключне право їх використання власником для позначення (у вигляді слів, малюнків тощо) власних товарів з метою їх розрізнення від однорідних товарів інших підприємств. Товарні знаки охороняються законом через реєстрацію їх у патентних органах. Господарства розміщують товарні знаки безпосередньо на товарах, їх упаковці, проспектах, документах, ярликах тощо.

Авторські права -- це виняткове право юридичної або фізичної особи на видання наукових чи художніх творів, їх використання, публічне виконання, реалізацію тощо. В кожній країні існує законодавство, яким передбачаються умови визначення авторських прав за згаданими особами.

Програмне забезпечення ЕОМ включає в себе програми на технічних носіях з відповідною документацією, що використовуються господарством для вирішення за допомогою ЕОМ різних господарських завдань і машинної обробки інформації. Вартість програмного забезпечення залежить від того, замовним воно є або стандартним, покупним чи розробленим на самому підприємстві. Власники більш досконалого програмного забезпечення за однакових умов досягають кращих результатів господарювання завдяки більш оперативному і точному вирішенню господарських завдань, що стоять перед господарством. Цей вид нематеріального ресурсу може тиражуватися і реалізовуватися іншим господарствам, даючи економічну вигоду їх власникові.

Ноу-хау --це право на набутий виробничий і організаційно-господарський досвід, технологічні рішення, технічну інформацію, що дають економічну вигоду господарству. Ноу-хау відрізняється від права на винахід, оскільки, як правило, не патентується і не підтверджується іншими юридичними документами, проте воно є комерційною таємницею господарства і підлягає ретельній охороні.

За природою свого виникнення ноу-хау не має початкової вартості, проте господарство-власник ноу-хау при заснуванні разом з іншими учасниками спільного господарства може вносити його в рахунок свого вкладу в статутний фонд останнього. За взаємною погодженістю сторін визначається вартість ноу-хау і здійснюється відповідний запис в установчих документах про прийняття цього виду нематеріальних активів на баланс створюваного господарства.

Гуд вілл -- це ділова репутація або ціна фірми. В дане поняття вкладають також добре ім'я фірми, її ділові зв'язки і партнерство, тобто все, пов'язане з образом господарства (іміджем). Ділова репутація фірми визначається як різниця між вартістю компанії як єдиного цілого і ринковою вартістю її активів, реалізованих кожний зокрема, або як різниця між ціною, фактично виплаченою за господарство, і балансовою вартістю його майна. Ця різниця може бути досить істотною. На її величину впливає низка факторів, наприклад місце розташування господарства, його виробнича структура і структура управління, конкурентоспроможність товарів, відносини з покупцями тощо.[12, c.84]

Припустімо, що вартість усього майна м'ясопереробного господарства становила 135 млн грн. Потенційні покупці готові заплатити за господарство 150 млн. грн. Звідси вартість нематеріального ресурсу гуд вілл становитиме 150 - 135 = 15 млн. грн. Якби дане господарство мало боргові зобов'язання, скажімо на суму 25 млн. грн., тоді його власне майно становило б не 135 млн. грн., а 110 млн. грн. (135 - 25). В такому разі потенційний покупець пропонував би ціну не 150 млн. грн., маючи при цьому на увазі, що у випадку купівлі новий власник бере на себе 25 млн. грн. боргів. Проте і за таких умов величина нематеріального активу не змінюється і, як раніше, дорівнюватиме 15 млн. грн. (125 - 110 = 15).

Господарства можуть здійснювати такі витрати, які за своїм характером близькі до витрат, пов'язаних із створенням нематеріальних активів. До таких витрат відносять витрати на наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, на рекламу та просування продукції на ринку, на підвищення ділової репутації господарства, на поліпшення кваліфікації кадрів, витрати на створення господарства. Названі витрати не визнаються нематеріальним активом, і їх включають до складу витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

3.2 Вартісна оцінка нематеріальних активів (ресурсів)

Господарства мають можливість придбати нематеріальні активи різними способами:

ѕ купити за рахунок власних коштів і кредитів банку (право на винахід, ноу-хау, програмне забезпечення ЕОМ, товарних знаків);

ѕ одержати як внесок національного або іноземного учасника до статутного фонду спільного господарства (право користування землею, іншими природними ресурсами, ноу-хау, технології тощо);

ѕ шляхом надходження в результаті поглинання, об'єднання, злиття з іншими господарствами (Cood will, товарні знаки, ноу-хау, право на промислові зразки тощо);

ѕ завдяки безкоштовній передачі нематеріальних активів іншими юридичними і фізичними особами.

Господарство може самостійно розробити нематеріальний актив. Але відображатиметься він у балансі господарства лише тоді, коли воно матиме необхідні ресурси та технічну можливість для доведення створеного нематеріального ресурсу до стану, придатного для використання або реалізації, необхідну інформацію для достовірного визначення витрат на його розробку, а також коли є реальна можливість отримання від такого нематеріального активу майбутньої економічної вигоди. Якщо створений нематеріальний актив не відповідає хоча б одному з цих критеріїв визнання, то витрати на його розробку відносять до витрат звітного періоду, а сам нематеріальний актив на баланс господарства не береться.

Спосіб придбання нематеріальних активів безпосередньо впливає на грошову оцінку, за якою вони відображаються на балансі господарства. Так, куповані нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю, яка складається з ціни придбання з доданням витрат на приведення їх до стану, придатного для практичного використання (витрати на одержання консультацій; витрати, пов'язані з захистом певних прав; інші витрати, що можуть виникнути при впровадженні; витрати на сплату мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню). Якщо нематеріальний актив створений чи придбаний повністю або частково за рахунок кредиту банку, то витрати на сплату відсотків до його первісної вартості не включаються.

Оцінка нематеріальних активів, що вносяться до статутного фонду як внесок одного із засновників, здійснюється експертним шляхом за домовленістю сторін з орієнтацією на справедливу вартість. Безкоштовно передані нематеріальні активи оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням строку їх функціонування до моменту такої передачі.

Нематеріальний актив може бути придбаний господарством і в результаті обміну на подібний об'єкт. В такому разі його первісна вартість дорівнюватиме залишковій вартості переданого в обмін нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю отриманого нематеріального активу буде його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісною вартістю нематеріальних активів, отриманих у результаті об'єднання підприємств, є їх справедлива вартість. Первісна вартість нематеріального активу, створеного господарством, формується із прямих нематеріальних витрат, пов'язаних з розробкою і приведенням матеріального активу до стану, придатного для використання.

Незалежно від способу придбання нематеріальних ресурсів їх надходження і введення в експлуатацію повинне бути оформлене відповідними документами, що описують даний ресурс як об'єкт власності, визначають порядок його використання, а також підтверджують майнові права господарства на таке використання. Наприклад, якщо при створенні спільного господарства один з учасників як внесок до статутного фонду передає своє право користування землею, водою чи іншим природним ресурсом, це право повинне бути підтверджене документом, який засвідчує, що, скажімо, ця земельна ділянка є власністю даного учасника. Таким документом повинен бути Державний акт на право приватної власності на землю. При придбанні ноу-хау господарство повинне одержати і детальний його опис (словесне обґрунтування, необхідні формули, креслення тощо), зміст якого має бути достатнім, щоб дане господарство-покупець змогло ефективно використовувати цей нематеріальний ресурс. Придбання прав на використання товарних знаків, винаходів повинне бути підтверджене відповідними патентами.[15, c.72]

В процесі використання нематеріального активу його первісна вартість може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з таким поліпшенням (удосконаленням) вказаного активу, за якого досягається збільшення первісно очікуваної майбутньої економічної вигоди від його використання. Таке збільшення може бути представлене через подовження строку корисного використання нематеріального активу і зростання його можливостей (віддачі). Витрати на підтримання нематеріального активу у придатному для використання стані й одержання від нього первісно визначеної економічної вигоди відносять до складу витрат звітного періоду.

За необхідності господарство може здійснювати переоцінку нематеріальних активів за їх справедливою вартістю. Проте така переоцінка можлива лише по тих нематеріальних активах, по яких існує активний ринок. Для нього характерні такі риси: в будь-який час тут можна знайти заінтересованих суб'єктів ринку -- продавців і покупців; інформація про ринкові ціни на такому ринку є загальнодоступною, а товари, що продаються й купуються тут, -- однорідні.

Переоцінена вартість нематеріального активу (ПЕв) визначається з виразу:

де ПВ на -- первісна вартість нематеріального активу; СВ на -- справедлива вартість нематеріального активу; ЗВ на -- залишкова вартість цього активу.

Вираз називають коефіцієнтом індексації нематеріального активу. На цей коефіцієнт коригується і знос даного ресурсу. Як і по основних засобах, сума дооцінки залишкової вартості відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки відноситься на витрати звітного періоду.

Висновок

Серед ресурсів господарства найбільшу вагу мають фінансові господарства. Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.

Ефективність фінансування господарства не абияк визначається стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності територіального розміщення та інших факторів впливу. Очевидно зростання частки власних фінансових ресурсів що до позичених та залучених ресурсів дає змогу зробити висновок про зростання ефективності фінансування господарства.

Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на господарствах різноманітних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки господарство є формою підприємницької діяльності.

Друге місце займають нематеріальні ресурси. Але незважаючи на різноманітний склад нематеріальних ресурсів, усі вони мають спільні риси, що об'єднують їх у це поняття. Найхарактернішою з них є те, що цей вид ресурсів не має матеріально-речової структури. Вони безтілесні, недотичні, непомітні. Крім того, нематеріальні ресурси подібно до основних виробничих засобів можуть використовуватися тривалий час, не втрачаючи при цьому своєї споживної вартості. І хоч не завжди їх окремі види можуть бути відчужені від господарства, а значить, є неспроможними до реалізації як самостійний об'єкт (наприклад, ділова репутація фірми), але і в такому випадку вони приносять додатковий дохід, тобто активно впливають на кінцеві результати виробництва, а тому за ефектом дії справедливо розглядаються як ресурси, що збільшують активи господарства.

Список літератури

1. МІНФІН УКРАЇНИ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2"Баланс"- internet www.rada.gov.ua

2. В.П. Грузинов, В.Д. Грибов М. «Экономика предприятия»- «ЮНИТИ», 2001.- 310 с.

3. Економічний словник-довідник / За ред. док.екон.наук, проф. С.В.Мочерного. - К.: Феміна, 1998 - 368 с.

4. В.М. Семёнов. «Экономика предприятия» В.М. М. .: Филинъ, 2003 - 272 с.

5. Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: "Молодь", 1997.-323с.

6. Золоторев А.И. Эфективное использование оборотных средств. - Экономика Украины, 1998.280 c.

7. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.

8. Кондратьев О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. - Фінанси України, № 11, 1996.-245 с.

9. Экономика и статистика фирм. Адамов В.Е., Ильенкова С.Д., Сиротина Т.П., Смирнов С.А.- М.: Финансы и статистика, 1996.415 c.

10. Проф. В.М.Попов. Финансовый бизнес-план: Учеб.пособие / - М.: Финансы и статистика, 2000. 250 с.

11. Под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М.Куприянова. Экономика предприятия /- М.: «Банки и биржи», «ЮНИТИ», 1998.278 c.

12. Под ред. Проф. О.И.Волкова. Экономика предприятия / - М.: ИНФРА-М, 2000. 312 с.

13. Кубай Н.Є. Теорія життєвого циклу фірми: стиль і стратегія управління. // Анатомія малого бізнесу / Під ред. С.К. Реверчука. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог", 1996. - С. 300.

14. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового господарства. - Львів. ЛБІ НБУ, 2000. - 485с.

15. Толковый словарь экономиста, коммерсанта, банкира, менеджера, маклера, страховщика, аудитора и бухгалтера // Сост.: Т.М. Мезенцева и др. - Мн.: Белорусская ассоциация бухгалтеров. 1997. - 476с.

16. Экономика предприятия: Учебник для вузов// Л.Я. Аврашков. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 742с.

17. Организационная структура предприятия. Коноков Д.Г. Рожков К.А. (Серия «Бизнес-Тезаурус»), 1999, 120с

18. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия // Грищенко О.В. : - Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000, 520 с.

19. Иванов В.М. Финансовый рынок: Конспект лекций. - К.: МАУП, 1999. - 112с.

20. Финансы предприятия // Под ред. О.С. Галушко - Днепропетровск. 1999., с.341

21. Теория экономического анализа: Учебник - М.: Финансы и статистика, 1999 - 416с.

22. Фінансово-інвестиційний аналіз // Навч. Посібник. Під ред. Я. Комаринський. - К.: 1996 - 298с

23. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. Посіб. - К.: Знання - Прес, 2000. - 207с.

24. Волков А.А. Фінанси підприємств. Підручник // К.:- 2000, с.156

25. Несторенко І.П. Фінансові інститути: Підручник // К.: 1999, с. 310

26. В.П. Завгородний Бухгалтерский учет в Украине с использованием национальных стандартов.К.: 2004, 330с.