Розміщення продуктивних сил Японії

е)Капіталовкладення у вільні економічні зони та офшорну торгівлю.

В Японії протягом останньої чверті ХХ століття об”єктами зарубіжного інвестування були такі галузі.

1. Торгівля та фінансова діяльність - 47% інвестицій, в т.ч. понад 52 в Пн.Америці та понад 70% в Європі.

2. Обробна промисловість - близько 1/3 інвестицій. Пріоритетами тут були виробництва, які втратили конкурентноздатність в умовах Японії(екологічно брудні, матеріало- та енергомісткі(неорганічна хімія. кольорова та чорна металургія, целюлозно-паперова промисловість), трудомісткі виробництва (натуральні тканини, одяг, взуття, іграшки, тощо)).

3. „Сировинні” галузі - менш ніж 1/6 інвестицій.

Японія являється одним із найбільших у світі кредиторів. Хоча за часткою урядової допомоги в ВВП Японія поступається багатьом розвиненим країнам - 0,2% ВВП.Значна частина допомоги розповсюджується на азійський регіон (більш, ніж 60%) найбільшу її частину отримують КНР, Індія, Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Бангладеш. На відміну від США і західноєвропейських країн більше половини двосторонньої допомоги надається у вигляді йєнових позик під низький відсоток. В основному, вони не пов'язані між собою, чим також відрізняються від ряду західних країн.

В грудні 1997 року Кіото відбулась міжнародна конференція, що мала на меті попередити глобальне потепління. На ній був прийнятий протокол, на меті якого було скоротити з 2008 по 2012 р. більш ніж на 5% в порівнянні з 1990 роком сукупний викид в атмосферу всіма розвиненими країнами 6 видів газів, що створюють парниковий ефект. Це був перший крок у попередженні глобального потепління на планеті.

6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил

Японія, як і будь-яка інша країна має свої проблеми у розвитку та розміщенні продуктивних сил. Серед них такі їх види як екологічні проблеми, соціальні та проблема економічного спаду, що спостерігається в останні роки. Розглянемо ці три категорії детальніше.

Як один з найважливіших факторів формування та розвитку природних ресурсів, велике значення має екологічна ситуація в країні. В Японії проблема забруднення навколишнього середовища, яка була в значній мірі породжена наслідками гіпертрофованої урбанізації, особливо гостро стала у 70-х роках.

Незважаючи на велику кількість річок і озер в Японії відчувається дефіцит природних. Споживання води постійно зростає. Велику загрозу водним ресурсам представляє їх забруднення промисловими і сільськогосподарськими відходами. Рівень забруднення вже наближається до критичної межі. Особливо високий рівень забруднення річок у низинах і пригирлових частинах, а також прибережних морських вод. Значно знизилась прозорість морських вод. Взагалі, забруднення вод в основних районах риболовства вже призвело до значного зниження виловів.

Розширення відкритого видобутку корисних копалин призвело до росту площі, що не придатна для використання в господарській діяльності, нарощування теплової енергії - до поширення кислотних дощів, продовження бурхливої автомобілізації - до перетворення ряду міст у "смогополіси". Хоча 2/3 Японії вкрито лісами, лісові ресурси країни значно обмежені. Така ситуація склалася, як наслідок нещадної експлуатації лісового господарства.

Останніми роками уряд Японії впроваджує різноманітні заходи для поліпшення екологічної ситуації - були збільшені витрати на природоохоронні заходи. Стала впроваджуватися нові технології на екологічно шкідливих підприємствах. Значну ініціативу початку виявляти громадськість. Покращилося екологічна освіта і виховання молоді.

Ще одна важлива категорія - це соціальні проблеми, що впливають безпосередньо на трудові ресурси. Одними з найважливіших являються проблеми бідності та безробіття. У наш час рівень безробіття в Японії близько 4,7 відсотків (5,8 млн. чоловік). Загострення проблеми зайнятості у Японії зумовлено прискореної трансформацією промислової структури і ростом технічної оснащеності виробництва, роботизації. Японський уряд прийняв ряд заходів: за допомогою податкових пільг стимулювались приватні компанії до створення нових робочих місць, перекваліфікації своїх співробітників, залученню робітників на неповний робочий день, залученню капіталу в райони, із надлишком робочої сили. До того ж, держава виділяла кошти на те, щоб забезпечити пріоритетне створення підприємств в районах з підвищеною концентрацією робочої сили, взяла на себе витрати по переміщенню робочої сили. Така політика уряду Японії виявилась надзвичайно ефективною і попередила високі темпи зростання безробіття серед корінних мешканців, які можна спостерігати у Європі та США.

Бідними в Японії офіційно є особи, чий щорічний дохід не перевищує "межі бідності". Вона визначається виходячи з вартості товарів і послуг, необхідних для задоволення мінімальних життєвих потреб. Доходи понад третини бідняків Японії складають менш 50 відсотків суми, обумовленої як "межа бідності". Основну частину найбіднішого населення Японії в даний час складають жінки і діти.

Сповільнення темпів росту прийнято пов'язувати з інтенсифікацією використання головних факторів виробництва. Резерви росту за рахунок екстенсивного використання доступних факторів були вичерпані вже давно: надлишкової дешевої робочої сили немає ще з 70-х років, запас неосвоєних імпортних технологій закінчився тоді ж, надмірне навантаження на навколишнє середовище почало заважати бурхливій індустріалізації ще у 60-х роках. Відповідно поводять себе і такі показники використання ресурсів, як співвідношення капіталовкладень і темпів економічного росту і капіталомісткість продукції.

Роблячи висновки, потрібно сказати, що вирішення екологічних соціальних та економічних проблем дозволить Японії надовго залишатись в числі країн з найвищим розвитком продуктивних сил. Виходячи із загальних закономірностей маркетингових процесів можна спрогнозувати, що на початку ХХІ ст. в Японії виробництвами, що втрачають порівняльні переваги на постіндустріальній стадії окрім вищезазначених, стануть також суднобудування, літакобудування, виробництво побутових електротоварів „перших поколінь”, машинобудування для текстильної та швейної промисловості тощо. Незважаючи на фінансову кризу, урядові витрати на науку швидко зростають. В останньому довгостроковому прогнозі науково-технічного розвитку виробничі технології, а також технології зв'язку і інформації поступаються таким напрямам, як переробка відходів, захист навколишнього середовища, медицина, охорона здоров'я. Прогнозується, що після 2011 року відбудеться прорив в галузі технологій для масового виробництва високочастотних процесорів і блоків пам'яті, що здійснить суттєвий економічний вплив на Японію(Future Technology in Japan. Toward the Year 2025. Tokyo, June 1997).

Висновки

Японія є однією із найрозвиненіших країн світу. Роль продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Японії надзвичайно велика, адже саме вони його формують, і саме від продуктивних сил залежить загальне становище всієї країни. На природних та трудових ресурсах тримається вся промисловість та сільське господарство, які існують для забезпечення населення, тобто споживачів.

В умовах розгортання інформаційно-технічної революції та посилення процесів глобалізації, спостерігається зміна пріоритетів у розвитку продуктивних сил країн, що досягли постіндустріальної стадії розвитку. В таких країнах перебудовується структура господарства і змінюється структура зовнішньої торгівлі. Тому тільки вчасна перебудова господарства, вміння і бажання уряду пристосуватись до нових реалій сьогодення, зберегти високу міжнародну конкурентоспроможність країни і бажання розвиватись дозволить Японії залишатися країною з високим рівнем розвитку господарства. Вичерпання природних ресурсів країни і зміщення акцентів у міжнародному поділі праці зумовлює, на мою думку, подальше укрупнення розвинених економічних районів і занепад малих, оскільки природні ресурси перестають відігравати вирішальну роль у господарстві високорозвинених країн, а економічно розвинені території, на сьогоднішній день, мають сприятливі умови для розширення, розвитку і, у подальшому, зміні спеціалізації.

Хоч для господарства часів інформаційно-технологічної революції і характерна ресурсозберігаюча модель розвитку, проблеми організації раціонального природокористування та знаходження можливостей довозу імпортної сировини та енергоносіїв у Японії залишаються. В процесі використання природних ресурсів країни доводиться раціонально користуватися обмеженими можливостями навколишнього середовища, вирішувати проблему поповнення нестачі місцевих ресурсів імпортом палива, сировини, продовольства з усіх кінців планети.

Життєво важливою залишається необхідність забезпечення захисту навколишнього природного середовища, яке знаходиться, місцями, на межі екологічної катастрофи.

Список літератури

1. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник - К.: Вид. центр "Академія", 2003. - 687 с.

2. Блій Г. Де Муллер Пітер

Б69 геграфія: Світи, регіони, концепти/ Пер. З англ.; Передмова та

розділ „Україна” О.Шаблій.- К.:Либідь,2004.-740с.; іл.

ISBN 966-06-0335-5

3. Економіка зарубіжних країн: Підручник/ А. С. Філіпченко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. - К.: Либідь, 1999. - 416 с.

4. Куликов Г.В. Японський менеджмент и теорія международной конкурентоспособности /Ответ.ред. И.О.Фаризов. - М.:ОАО „НПО „Издательство ”Економика”, 2000. - 247с.

5. Опыт рыночных отношений в Японии / Серия «Рыночная экономика: зарубежный опыт». - Киев: УкрИНТЕИ,1992. - 36с.

6. Соціально-економічна географія світу/ За ред.. С.П. Кузика- Тернопіль: Підручники і посібники.1998.-256с.

7. Юрківський В.М. Країни світу. Економічна і соціальна

географія.К.,1998.- 367с.

8. http://e-reports.hut.ru/

9. http://www.indexmundi.com/g/g.aspx?c=ja&v=74

10. http://www.japantoday.ru/znakjap/ekonomika/