За 11 місяців 2011 р. державний бюджет України був виконаний з дефіцитом 16,143 млрд грн, в т.ч. загальний фонд 14,509 млрд грн. Податкові надходження до держбюджету за звітний період становили 131,812 млрд грн, неподаткові надходження - 60,485 млрд грн. Доходи зведеного бюджету України за І кв. 2010 р. склали 67 млрд грн

Держбюджет на 2013 р. на сьогодні не ухвалено. 15 вересня 2012 р. у Верховнiй Раді був зареєстрований законопроект № 5000 "Про державний бюджет України на 2013 р.", проте ВР відправила його на доопрацювання. Згідно з документом, витрати бюджету затверджені в сумі 324 млрд грн, доходи - на рівні 285 млрд грн, дефіцит - 46,7 млрд грн (3,97% ВВП), прогнозований рівень інфляції на 2013 р. - 9,7%.

1 січня 2012 р. набула чинності урядова постанова "Про заходи з організації бюджетного процесу в 2012 р.", у зв'язку з неприйняттям Верховною Радою закону про державний бюджет.

Доходи загального фонду Державного бюджету України в 2011 році (з урахуванням відшкодування податку на додану вартість) становили 172,207 млрд грн, або 93,3% плану. Порівняно з 2010 роком доходи загального фонду державного бюджету зменшилися на 13,647 млрд грн, або на 7,3%.

Заплановані показники надходжень до загального фонду істотно не виконано за основними бюджетоформуючими податками, зокрема: за ПДВ з ввезених на територію України товарів - на 15,7% (недоотримано 12,792 млрд грн); за податком на прибуток підприємств - на 23,4% (недоотримано 9,275 млрд грн); за ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - на 7,4% (недоотримано 3,689 млрд грн). Діаграма, яка зазначена в додатку 1.

За даними Секретаріату президента, також не виконано планові завдання бюджетного відшкодування по ПДВ на 1,981 млрд грн, тобто грошима відшкодовано на 5,4% менше обсягу, визначеного у законі про держбюджет.

Загальна сума доходів зведеного бюджету України за І кв. 2012 р. склала 67 млрд 143,1 млн грн, що на 1 млрд 432,7 млн грн, або на 2,2% більше за аналогічний період 2011 р.

Державний бюджет України у І кварталі 2012 р. отримав 51 млрд 712 млн грн, що на 441,8 млн грн, або на 0,9% більше за відповідний показник 2011 р.

Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 38 млрд 101,2 млн грн, що на 2 млрд 597,3 млн грн, або на 7,3% більше від надходжень за січень-березень 2011 р.

Неподаткові надходження до державного бюджету становили 11 млрд 346,7млн грн, що на 2 млрд 707,1 млн грн, або на 19,3% менше за відповідний показник січня-березня 2011 р.

До загального фонду Державного бюджету за І квартал 2012 р. надійшло 39 млрд 047,1 млн грн, або 85,5% від тимчасового розпису на січень-березень поточного року. Порівняно із аналогічним періодом 2011 р. надходження збільшились на 13,3%, або на 4 млрд 580,1 млн грн. Наочно наведено в додатку А.

Наводить на роздуми і спонукає до окремих висновків наступне. В розвинених країнах парламент слідкує за тим, щоб уряд не завищував доходи, а відповідно й видатки у прагненні більше витрачати коштів. Уряд України, який відповідає за складання й виконання бюджету, переконливо інформує Верховну Раду України про реальність планових показників надходжень з метою недопущення завищення доходної та видаткової частин бюджету та запобігання прийняттю популістських рішень. Схвалення бюджетних висновків і прийняття проекту державного бюджету на 2012 р. достроково є свідченням підтримки парламентською більшістю позиції уряду у прийнятті рішень і процедури голосування з метою забезпечення досягнення суспільного вибору. Узгодженість позиції уряду і парламентської більшості на відповідному етапі суспільно-економічного розвитку нашої держави підтвердило прийняття позитивного рішення про звіт Кабінету Міністрів України щодо виконання Державного бюджету України за 2012 рік. [10, 20].

З метою упередження негативних наслідків у бюджетній політиці на кожній зі стадій бюджетного процесу, за підсумками проходження Державного бюджету України на відповідний рік, мають бути оцінені досягнуті результати прийнятих рішень відповідно до поставленої мети і визначених завдань на наступний бюджетний рік. При здійсненні суспільного вибору в бюджетному процесі необхідно дотримуватись таких принципів:

досягнення рівноваги та спадкоємності у бюджетній політиці;

забезпечення балансу попиту і пропозиції на публічні фінансові ресурси;

демократичності, прозорості і привабливості прийнятих рішень;

- дотримання законності і фінансової культури, відповідальності і поваги до закону при прийнятті бюджетних рішень. [10, 20].

У період розвитку демократії і вдосконалення бюджетних рішень головним критерієм у здійсненні суспільного вибору, на мою думку, має стати принцип рівноваги. Принцип рівноваги, роль якого у розвитку бюджетної політики Української держави недооцінюється, є стрижнем у суспільному виборі, навколо якого мають формуватись управлінські рішення та відбуватись затвердження Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Рівновага у бюджетній політиці і в бюджетному процесі, зокрема для бюджету, означає перш за все баланс потреби і фінансової можливості держави та збалансування дохідної і видаткової частин бюджету. Принцип рівноваги у прийнятті бюджетних рішень, крім того, полягає у дотриманні і забезпеченні:

- балансу бюджетної та податкової політики у мобілізації податків та здійсненні державних видатків;

мінімізації суб'єктивізму і досягнення реального балансування бюджету в досягненні суспільного вибору;

- рівних можливостей в одержанні суспільних благ і послуг;

- ефективності формування і використання бюджетних коштів, їхньої результативності в процесі відтворення суспільного продукту і ВВП. [10, 21].

Фінансові можливості і відповідні ресурси в організації бюджетного процесу, на мою думку, мають бути домінантою у бюджетній політиці щодо державних видатків і бути основою для визначення обсягу з надання суспільних благ. З цих позицій важливо зберегти рівновагу потреби і можливості держави в процесі розгляду та затвердження проекту Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», а особливо в процесі його виконання.

Суспільний вибір, зроблений Кабінетом Міністрів України, не завжди може бути підтверджений парламентською більшістю у визначенні пріоритетів бюджетної політики та формуванні доходів бюджету на відповідний рік. Уряд зобов'язаний подати проект Державного бюджету України на наступний рік, показники якого мають бути реальними, а дохідна і видаткова частини бюджету збалансованими. Від того на скільки вдало уряд здійснить вибір пріоритетів у розподілі доходів на здійснення видатків за умов недостатнього їхнього обсягу, значною мірою залежатиме вибір у прийнятті рішень при затвердженні проекту закону. Зрозуміло, якщо парламентська більшість сформувала уряд, то в цьому випадку логічно виконувати ті зобов'язання, які були покладені в основу програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої парламентом, і певних політичних домовленостей у процесі її формування.

Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету. Він є невід'ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики.

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України завжди викликає інтерес. Саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи державної виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості.

У своїх працях вчені відображають доходи бюджету як економічні відносини, що виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни. Вони є частиною централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій[1, 81].

Основними проблемами у формуванні доходної частини Державного бюджету України є неузгодженість потреб у податкових надходженнях з можливостями їх отримання. Крім того, на сьогодні стоїть завдання досягти такого рівня надходжень до бюджету, щоб була можливість акумулювати ресурси у доходній частині державного бюджету.

Сьогодні Україна опинилась перед надзвичайно складними проблемами: спад виробництва, інфляція, перманентне збільшення затрат та низька конкурентоспроможність на фоні швидкого розповсюдження посередництва та збитковості підприємств, стрімке зростання прихованого безробіття, зубожіння переважної більшості населення, різке падіння купівельної спроможності та погіршення структури споживання. Найбільш гострою проблемою бюджету, яка спровокувала розвиток кризових явищ в інших секторах економіки та дестабілізувала загальноекономічну ситуацію, є проблема незбалансованості бюджетних ресурсів та бюджетних зобов'язань.

Важливою оцінкою в забезпеченні доходами державного бюджету є оцінка співвідношень між податковими і неподатковими надходженнями до бюджету й те, наскільки відбувається одночасна концентрація доходів бюджету за рахунок головних бюджетоутворюючих податків: ПДВ, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, акцизного збору. Наочно зображено на рис. 4.1 і 4.2.

Динаміка щомісячних податкових надходжень державного бюджету в 2006 - 2011 роках

Рисунок 4.1 - Динаміка щомісячних податкових надходжень державного бюджету в 2006 - 2011 роках

Динаміка щомісячних неподаткових надходжень державного бюджету в 2006 - 2011 роках

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 4.2 - Динаміка щомісячних неподаткових надходжень державного бюджету в 2006 - 2011 роках

Формування державного бюджету продовжує здійснюватися за методом "від досягнутого". Процес виконання бюджетів дещо поліпшився в зв'язку із діяльністю казначейської системи. Вона вже дозволила упорядкувати витрати коштів відповідно до прийнятих законів: посилено поточний контроль за цільовою витратою коштів бюджетними установами, реалізовано принцип функціонування єдиного казначейського рахунку. Крім того, при формуванні видаткової частини бюджету (особливо за умови частих змін Уряду) нерідко приймаються рішення, які вимагають відповідних джерел фінансування. Виникає додатковий тиск на дохідну частину бюджету, внаслідок чого Уряд часто змушений вести пошуки нових, у тому числі неподаткових джерел, залучати внутрішні та зовнішні позики для фінансування бюджетного дефіциту. Серед таких джерел використовуються надходження від приватизації державного майна, що в кінцевому підсумку призводить до скорочення обсягів фінансування розширеного відтворення, оновлення основних фондів і негативно впливає на темпи розвитку економіки[2, 39].

У цих суперечностях криються витоки таких явищ як можливість неузгодженості податкової і бюджетної політики; завищення планових показників доходів бюджету парламентськими комітетами і їх заниження Урядом; перевищення державними зобов'язаннями, що витікають із чинного законодавства, реальних фінансових можливостей держави; ухвалення рішень щодо зниження податкових ставок і гальмування ухвалення рішень щодо розширення податкової бази, необхідного для збереження бюджетних надходжень на незмінному рівні; ланцюжкова реакція боротьби за податкові пільги і преференції і, як наслідок, - загострення проблеми корупції; вибір податкових пільг залежно не від їх соціально-економічної значущості, а від міцності позицій тієї групи депутатів, що лобіюють інтереси певної категорії і платників податків у парламенті[3, 7].

За доцільним проведення фінансово-податкових реформ та вдосконалення економічних відносин, які в свою чергу мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої тенденції зростання доходів бюджету. Такі реформи мають відбуватися шляхом:

- прийняття ефективного й забезпечення стабільного чинного законодавства, його простоти й однозначності в трактуванні, а також розробки відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового навантаження;

- пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості; розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доходів юридичних і фізичних осіб; уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ. На наш погляд, необхідно змінити ідеологію та сутність непрямого оподаткування в інтересах кожного громадянина й держави в цілому.

Таким чином, для вирішення основних проблем формування доходної частини державного бюджету України та наповнення бюджету реальними доходами необхідно провести у державі фінансово-податкові реформи, прийняти Податковий Кодекс та вдосконалювати казначейське обслуговування державного бюджету за доходами.

Положення основних напрямів бюджетної політики, які були схвалені парламентом, на сьогодні ще не стали однозначними у прийнятті рішень урядом у процесі підготовки і складання проекту Державного бюджету України на наступний рік. Це викликано, перш за все, тим, що основні напрями бюджетної політики, схвалені постановою Верховної Ради України, не є обов'язковими для виконання. Аналіз стану врахування положень постанови Верховної Ради України від 27.04.2013 р. «Про основні напрями бюджетної політики на 2013 рік» показує, що у поданому проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 р.» до Верховної Ради України враховано 89 ст.. Понад 60% усіх пропозицій і доручень не були враховані в поданому проекті Державного бюджету України на 2013 рік. Не випадково досить складно і з порушенням термінів відбулось прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». [10, 22].

Публічне засвідчення факту врахування положень вище зазначених нормативно-правових актів у проекті закону дає можливість парламенту визначитись у прийнятті рішень. Тому основне завдання уряду на стадії подання і представлення проекту закону переконливо підтвердити, обґрунтувати зроблений вибір та засвідчити парламентську більшість або більшість народних депутатів -- членів усіх фракцій у реальності показників державного бюджету у доцільності проведеного розподілу коштів на здійснення видатків відповідно до визначених пріоритетів бюджетної політики на наступний рік. На цій відповідальній стадії в процесі підготовки основної думки - позиції парламенту щодо прийняття рішення і визначення суспільного вибору відбувається випробування політичних сил на зрілість і розуміння наслідків прийняття (неприйняття) проекту закону до розгляду Верховною радою України.

У разі прийняття позитивного рішення щодо проекту закону в парламенті суб'єкти законодавчої ініціативи подають пропозиції щодо змісту та реальності показників бюджету, які опрацьовує Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на предмет їхньої ґрунтовності, доцільності, ефективності та готує висновки до них. Як засвідчує практика, більшість поданих пропозицій до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» стосується збільшення коштів на здійснення тих чи інших видатків.

На стадії подання, розгляду і прийняття рішень по кожній пропозиції до проекту закону починає діяти принцип спільної відповідальності комітету, фракції (групи) і Верховної Ради України в цілому. Кабінет Міністрів України та безпосередньо Міністерство фінансів України мають визнати правильність і доцільність пропозицій, або не підтримати їх, якщо вони суперечать законодавству України. За цих умов відбуваються пошук різних рішень щодо збереження балансу бюджету, рівноваги фінансової можливості держави із потребою у здійсненні видатків з бюджету, недопущення необґрунтованого завищення дохідної частини бюджету з метою задоволення інтересів окремих політичних партій (груп) і збереження реального фінансування видатків з надання суспільних благ за рахунок державних фінансових ресурсів.

Успіх у бюджетній політиці зростатиме, якщо зроблений суспільний вибір у прийнятті рішень Кабінетом Міністрів України буде підтримано парламентом, а законодавчі пропозиції Верховної Ради України стануть ефективними важелями розвитку бюджетного процесу і зміцнення складових суспільних благ та будуть виконані урядом. Прийняття єдиного і спільного рішення законодавчим і виконавчим органам влади у вирішенні тієї чи іншої суспільної проблеми -- гарантія фінансової стабільності на перспективу. Невиконання або прийняття неефективного і невиправданого рішення у здійсненні суспільного вибору має передбачати солідарну відповідальність.

Досить широкого поширення набуває практика збалансування потреби у додатковому здійсненні видатків відповідно до наданих пропозицій народних депутатів шляхом внесення змін до діючого податкового законодавства в частині ліквідації окремих пільг, розширення бази оподаткування. Такі зміни мали місце при формуванні Державного бюджету України практично кожного року.

Суспільний вибір, зроблений парламентом у напрямку збільшення доходів бюджету за рахунок врегулювання питань у процесі оподаткування і ліквідації окремих пільг та спрямування відповідного планового ресурсу на здійснення суспільних благ в Україні, за сучасних умов є виправданим. По-перше, це є логічним у досягненні фінансової стабільності згідно запропонованої автором філософії її досягнення і розвитку «зобов'язання - доходи - суспільні блага -- видатки» [10]. В цьому контексті можемо констатувати, що доходи виступають домінантою у визначенні стратегії фінансової можливості із забезпечення виконання конституційних зобов'язань. По-друге, проблема здійснення публічних видатків є похідною від конституційних зобов'язань, отже, їхнє забезпечення залежить від наявності доходів бюджету і фінансової можливості держави в цілому. [10, 24].

Наявність суб'єктивних факторів впливу в процесі управління потоками державних фінансових ресурсів на практиці проявляється шляхом застосування різних форм і методів у реалізації державної політики, організації та здійсненні державного регулювання суспільно-економічних процесів. Здійснення суспільного вибору можна назвати також суб'єктивним підходом, однак він є виправданим за умови його прозорості, реального прогнозування ситуації в досягненні позитивних результатів в інтересах усіх та кожного. Наявність об'єктивних та суб'єктивних факторів суспільного розвитку тою чи іншою мірою притаманна кожній країні. Тому демократичні процедури та технології у прийнятті бюджетних рішень вимагають особливої уваги і забезпечення правової основи їхнього функціонування і забезпечення державного регулювання. Лобіювання окремих інтересів та відстоювання державних інтересів є предметом постійних дискусій та компромісів на шляху формування суспільного вибору у прийнятті рішень щодо державного бюджету.

Проблема мінімізації впливу суб'єктивного фактору на перерозподіл ВВП, його використання та мобілізацію коштів до державної казни залишається актуальною в усі періоди розвитку людства, особливо в процесі розгляду і затвердження Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Першочерговим завданням для нашої країни у питанні забезпечення усунення суб'єктивних важелів впливу на економічний розвиток та здійснення максимально виваженого суспільного вибору має стати підготовка та прийняття нормативно-правових актів, які забезпечили б додержання і реалізацію об'єктивних законів суспільного розвитку незалежно від політичної волі та діяльності органів влади. [10, 26].

З метою досягнення прозорості та підвищення відповідальності перед суспільним вибором у бюджетному процесі пропонується у Бюджетний кодекс України ввести такі поняття як «бюджетні компроміси», «відповідальність за прийняття бюджетних рішень» і «спільна (солідарна) відповідальність». Це надасть можливість перш за все попередити прийняття незаконних рішень, а також рішень, які мають не суспільний характер у використанні публічних фінансових ресурсів. Крім того, визначення таких понять посилить роль процедури розгляду і вибору технологій прийняття рішень, забезпечить їхню прозорість та підвищить відповідальність на всіх етапах бюджетного циклу у управлінні потоками фінансових ресурсів в процесі виконання конституційних зобов'язань України.

ВИСНОВКИ

Наявність державного бюджету як економічної категорії об'єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин. Державний бюджет -- це централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій. Він знаходиться в розпорядженні центральних органів влади і використовується для фінансування заходів загальнодержавного значення.

Це так звані чисті суспільні блага, до яких в економічній науці відносять державне управління, національну оборону, забезпечення охорони правопорядку тощо і які повністю оплачуються з бюджету. Ринкова система неспроможна забезпечити суспільство такими благами взагалі. Адже до них неможливо застосувати принцип винятку, притаманний приватним благам. Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, без альтернативністю у їх використанні. Кожен без винятку громадянин користується цими благами незалежно від свого бажання або платоспроможності.

Існують також такі суспільні блага та послуги, які можуть вироблятися і використовуватися відповідно до ринкових умов, але наслідки такого процесу з суспільно-політичної або економічної точки зору небажані.

Якщо такі блага та послуги продавалися б за цінами, що покривають витрати на їх виробництво, це виключило б з числа споживачів значні верстви населення. До таких благ відносять так звані змішані суспільні блага або соціальні блага (послуги освіти, охорони здоров'я, культуру, спорт, забезпечення житлом та комунальними послугами тощо). їх постачає як приватний сектор, так і держава за рахунок коштів бюджету.

Важливу роль відіграє державний бюджет у забезпеченні перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, здійснення соціального захисту населення, соціального забезпечення найвразливіших верств населення. Однак державний бюджет слід розглядати не лише як засіб акумулювання коштів, необхідних для фінансування державних заходів, як інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою забезпечення соціальної справедливості. Бюджет є також знаряддям впливу держави на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси, економічним важелем здійснення державної влади.

За допомогою державного бюджету держава виконує свою регуляторну функцію. В ринкових умовах державне регулювання реальної економіки спрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних та фізичних осіб в інтересах суспільства в цілому, але не у власних інтересах окремих верств населення та осіб, з використанням таких потужних важелів, як податки та бюджетні витрати.

Державний бюджет є активним чинником господарських перетворень і дійовим інструментом регулювання економічних, соціальних, демографічних, екологічних процесів як на макро-так і на мікрорівні.

Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Надходження до державного бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист заселення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

Державний бюджет істотно впливає на економічний розвиток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базидевич В. Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навч. посіб. / За загальною редакцією Базилевича В. Д.--К .: Атака , 2002.--368с.

2. Боголепов Д. Краткий курс финансовой науки. --М. : Пролетарій , 1929

3. Боголепов М. И. Фінанси , правительство и общественные интересы -- СПб.: Изд-во о н. Поповой , б. р.

4. Булгаков С. О. Єрмошенко Л. В. Цитована праця.

5. Василик О. Д. , Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник.--К.: Центр навчальної літератури, 2004.--544 c.

6. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник.-- К.: Центр навчальної літератури, 2003.--608 с.

7. Василик О. Д. Державні фінанси України.-- К. :Вища школа, 1997.

8. Геєць В. М. Формування дохідної частини бюджету: підсумки, проблеми, перспективи // Економіка і прогнозування.--2004.--№1. C. 9-30.

9. Нитти Ф. Основные начала финансовой науки.--M., 1904.

10. Огонь Ц. Г. Реальнісь суспільного вибору у прийнятті бюджетних рішень // Актуальні проблеми економіки.2005.--№4.- c.17-26.

11. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. Навчальний посібник.--К.: Знання-Прес, 2002. -495c. -(Вища освіта хіх століття).

12. Сова. О. Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв`язання // Фінанси України.--2004.--№5.с. 83-87.

13. Боги без обліку, що гроші без номіналу. // Урядовий кур`єр.--2000.--17 травня.

14. Фішер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р.Економіка.--М.,1993.

15. Штурм Р. Цитована праця.

ДОДАТОК A

Фінансування Державного бюджету України на 2011 рік (тис. грн.)