Роль державного бюджету в фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України

Слід зауважити, що істотне збільшення обсягу бюджетних коштів для розвитку ЖКГ не позбавить суспільство необхідності спрямовувати фінансові ресурси на розвиток галузі, адже інших джерел фінансування, крім тарифів або податків, поки що не існує. Водночас бюджетне фінансування не стимулює населення ефективно використовувати енергетичні та інші ресурси, оскільки окрема людина не відчуває залежності між своєю фінансовою участю в розвитку ЖКГ та обсягом і якістю, які вона отримує [7].

г) деформована система цін і тарифів на ключові для держави товари та послуги (продукція АЛК, енергетичні ресурси, житлово-комунальні і транспортні послуги);

д) загрозливий стан навколишнього середовища; невирішеність проблем утилізації побутового та промислового сміття;

е) деформована система оплати праці та недосконалість системи пенсійного забезпечення.

Розв'язання всіх цих проблем потребує цілеспрямованих зусиль у напрямку удосконалення економічної та фінансової політики держави, зокрема, забезпечення спрямованості бюджетної політики на стимулювання економічного зростання, запровадження ефективної моделі державного інвестування, побудови партнерських відносин між бізнесом і владою, визначення загальнодержавних пріоритетів та розбудови фінансових механізмів їх реалізації [6].

Проте слід враховувати, що рівень державних видатків не можна визначати шляхом прийняття політичних рішень без відповідних економічних обґрунтувань. Видатки мають обмежуватися обсягами доходів та безпечними для державних фінансів можливостями залучення зовнішніх і внутрішніх джерел фінансувань бюджетного дефіциту.

Для переходу до бюджетної політики стимулювання потрібно кардинально розв'язати два, на перший погляд, взаємовиключних завдання - збільшення бюджетних доходів для посилення державного регулювання економікою та зниження податкового навантаження до рівня, який би сприяв зацікавленості у зростанні виробництва та інвестицій.

Різке збільшення коштів, що виділяють із бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, підвищує платоспроможний попит. А це може обернутися зростанням цін. Для зниження ризику підвищення цін рекомендується дотримувати правила, згідно з яким збільшення непроцентних видатків бюджету не повинні перевищувати намічені темпи зростання ВВП у поточних цінах. Аналіз зростання макроекономічних показників та видатків бюджету засвідчує, що це правило не було обов'язковим при формуванні показників бюджетної системи України останніми роками. Так, обсяг ВВП у номінальному вимірі у 2007 році порівняно з 2003-м зріс на 254,2 %, тоді як видатки зведеного бюджету збільшено на 302,4 %.

При цьому слід зауважити, що зростання бюджетних видатків за функціями держави відбувалося нерівномірно, а в деяких випадках стрибкоподібно. Низькими темпами відбуваюся збільшення видатків на фінансування оборони країни.

Світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати. Небагато держав повністю покладаються на ринкові системи розподілу. Один із способів оцінки полягає в аналізі обсягів доходів і видатків бюджету розширеного уряду у співвідношенні з валовим внутрішнім продуктом. Масштаби державного впливу на економіку за цим показником у різних країнах різні. Якщо у США 2005 року доходи бюджету становили менше третини від ВВП, то в таких країнах, як Франція, Фінляндія, Данія, Норвегія, Швеція, цей показник перевищує 50 %.

З початку нинішнього століття в Україні намічається тенденція до підвищення рівня одержавлення валового внутрішнього продукту. Якщо у 2002 році державні видатки становили 37,6 % від ВВП, то у 2005-му - 43,6 %, у 2006 році - 15,3 %.

Необхідними умовами стабільності бюджетної системи є відповідність видаткових зобов'язань повноваженням і функціям органів державної та місцевої влади й оптимальний розподіл бюджетних ресурсів для фінансування таких функцій. Це є можливим, коли встановлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами видаткові зобов'язання забезпечені фінансовими можливостями держави.

Вагомим навантаженням на бюджетну систему і незіставним із рівнем доходів, що нею мобілізуються, є значні державні гарантії, які залишилися у спадок від жорстко централізованої радянської системи, та нові, прийняті з популістських міркувань без наявного фінансового обґрунтування, а також широка мережа установ, через які ці гарантії забезпечуються.

Відповідно до закону про наукову та науково-технічну діяльність обов'язок держави є забезпечення бюджетним фінансуванням наукової та науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі не менш як 1,7 % валового внутрішнього продукту України.

Забезпечити фінансовими ресурсами визначені державою видаткові зобов'язання неможливо. Це, у свою чергу, призводить до невиконання у повному обсязі намірів щодо полегшення податкового навантаження на економіку країни, номінальні податкові ставки можуть бути знижені лише за умови, по-перше перегляду зобов'язань держави стосовно бюджетних видатків, а по-друге, масштабного виведення бізнесу з тіні.

Орієнтиром для оцінки здійснюваної бюджетної політики має слугувати дефіцит бюджету, рівень якого перебуває під постійним контролем. Його зростання в країні та за кордоном завжди сприймають як сигнал тривоги.

Важливу економічну і політичну роль відіграє централізація грошових ресурсів. Мобілізовані до бюджету доходи є основним знаряддям концентрації фінансових ресурсів на вирішальних ділянках економіки. Одним із головних принципів функціонування бюджетних систем різних країн є збалансованість доход і видатків. Цей принцип втілився і в Бюджетному кодексі України, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягам надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

Слід зауважити, що чинна система формування бюджетних доходів в Україні ще не повністю адекватна умовам ринкової економіки. Існують істотні деформації та нестабільність у ставках оподаткування, а надмірна кількість податкових пільг і привілеїв зумовлює необґрунтований перерозподіл ВВП, створює різні економічні умови для господарювання. Наслідками цього є утворення офіційного сектору економіки, ухилення від оподаткування, затримки у перерахуванні належних платежів до бюджету.

Одним із головних елементів податкової реформи має стати перегляд перевіреної кількості пільг, наявність яких деформує вартісні показники в економіці, знижує конкурентоспроможність товаровиробників. Передусім слід вжити заходів, до впорядкування системи пільг, які безпосередньо не пов'язані із соціальним захистом малозабезпечених верств населення, не мають інноваційної та інвестиційної спрямованості або запроваджені з метою часткового розв'язання проблем що мали місце в окремі періоди переходу до ринкових методів господарювання.

Незважаючи на вжиті в Україні заходи щодо підвищення рівня адміністрування податків, списання та реструктуризацію значних сум недоїмки, заборгованість перед бюджетом залишається надто великою. Так, на початок 2007 року борг за податковими зобов'язаннями платників (без урахування сум податкового боргу платників, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство становив 7,8 млрд. грн, у тому числі з податку на додану вартість - 3,2 млрд. гри, податку на прибуток підприємств - 2,3 млрд. грн, рентної плати - 1,1 млрд. грн, і зборів за соціальне використання природних ресурсів - 0,4 млрд. грн.

Поліпшення ситуації вбачають у розробці та прийнятті таких правових норм, форм і методів мобілізації бюджетних доходів, які, по-перше, спрацьовували б на упередження та запобігання різноманітних порушень податкового законодавства, а по-друге, сприяли б легалізації тіньових доходів. Робота в цьому напрямі має здійснюватися в такий спосіб, аби всі суб'єкти підприємницької діяльності усвідомлювали свої обов'язки і відповідальність перед суспільством щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Реалізація завдання підвищення рівня доходів та поліпшення якості життя вселення потребує здійснення реальних заходів із забезпечення конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому та зовнішньому ринках, досягнення випереджального підвищення продуктивності праці, поліпшення організаційної та технологічної структури національної економіки. Попри позитивні зрушення чинна бюджетна система ще не виконує стимулювальну та регулювальну функції на достатньому рівні. Негативні тенденції в цій сфері зумовлені впливом низки чинників, серед яких порушення певних зобов'язань щодо галузевих програм розвитку, зменшення інвестиційної складової у бюджетних видатках.

Слід зауважити, що нинішній рівень капітальних видатків бюджету є низьким. Бюджетна система поступово переорієнтовується на фінансування переважно органів влади й управління за недооцінки вкладення коштів у реальний сектор економіки. Фінансування капітальних вкладень обмежується головним чином об'єктами соціальної інфраструктури. Частково це зумовлено й тим, що робота забезпечення підвищення ефективності проектування та розподілу бюджетній інвестицій є недостатньою, вибір об'єкта державного інвестування часто здійснюється без належного техніко-економічного обґрунтування і в окремих випадках безпосереднім результатом політичного лобіювання.

Першочерговим напрямом роботи щодо участі держави у стимулюванні і економічного зростання має стати розробка правових та організаційних підвалів формування і використання коштів бюджетної системи, що передбачаються реалізації державної інвестиційної політики, розв'язання кардинальних проблем вибору пріоритетів для формування капітальних видатків. Постійної уваги і підтримки уряду потребують пріоритетні галузі розвитку промисловості та будівництва, зокрема процес створення необхідної науково-технічної бази для реконструкції і модернізації їх виробничих фондів, а також сільське господарство як галузь, що визначає рівень продовольчої безпеки держави та соціально-економічну обстановку в країні. Збільшення обсягів державних інвестицій в економіку країни потребує також визначення джерел фінансування та розробки механізмів, які забезпечили б ефективність їх вкладення.

Одним із надійних інструментів, що спрямований на вирішення питання впливу держави на економічний розвиток, була б розробка та прийняття бюджетного розвитку, узгодження його з визначеними у програмних документах пріоритетами економічного і соціального розвитку, показниками державних цільових програм. Це потребує встановлення порядку формування ресурсів бюджету розвитку, якими можуть бути податкові і неподаткові надходження, що відповідно до законодавства спрямовуються на фінансування інвестиційних програм і проектів; частина доходів від власності й підприємницької діяльності; доходи від приватизації державного майна; надходження від суб'єктів господарювання у вигляді отриманих раніше бюджетних інвестиційних коштів на умовах повернення; внутрішні та зовнішні запозичення на інвестиційні цілі та інші джерела.

Важливу роль відіграє фінансове забезпечення наукової і науково-технічної діяльності. Бюджетні видатки потрібно спрямовувати на досягнення результатів економічному розвитку, підвищення наукоємності ВВП. Слід передбачити суттєві зміни у структурі витрат на наукову діяльність щодо посилення ролі програм-цільового фінансування та істотного збільшення його частки у бюджетних видатках на науку.

Нині для України одним із надзвичайно важливих завдань у галузі бюджетної політики є недопущення подальшого зниження рівня життя найменш забезпечених і найуразливіших верств населення. Тому держава має гарантувати життєвий рівень населення не впаде нижче від прожиткового мінімуму. Цьому певною мірою має сприяти перегляд чинної системи надання пільг і привілеїв. На наш погляд, питання слід розглядати не лише з позиції скорочення бюджетного дефіциту, а насамперед з огляду на необхідність усунення негативних стимулів окремих категорій працівників до роботи, сформованих утриманських настроєм зменшення соціальної нерівності деяких соціальних груп та членів суспільства.

Вплив держави на економічний розвиток має бути зорієнтовано переважно на вкладення в людський капітал у галузях освіти та охорони здоров'я. Без кваліфікованих кадрів, належного рівня освіти, який відповідає сучасним вимогам і здатності працювати в умовах високих технологій у різних галузях господарства неможливо швидкими темпами нарощувати ВВП. Потрібно збільшити частину бюджетних видатків на забезпечення реалізації першочергових завдань, пов'язаних із підвищенням рівня технічного переоснащення загальноосвітніх і медичних закладів [2].

Найгострішою проблемою в освіті є відсутність законодавчого поля щодо регулювання економічних та фінансових відносин в освіті. Ці питання потребують особливої уваги. Від їх вирішення значною мірою залежитиме якісна підготовка студентів, учнів, загалом спеціалістів для держави. Інструменти управління економікою галузі недосконалі, оскільки нема дієвого правового поля, а чинні законодавчі норми застарілі. У зв'язку з цим потрібно створити робочу групу з підготовки законопроекту про розширення повноважень керівників навчальних закладів та підвищення їх відповідальності за фінансову-господарську роботу. Наступне - це вдосконалення механізму планування видатків, розподіл бюджетних призначень, контроль за використанням. Є проблеми з планування стипендіального фонду, видатків на заробітну плату, харчування, технічні засоби навчання тощо. Типові штати по навчальних закладах, їх відновлення. Це вимога часу [13].

Хибною є чинна практика визначення обсягів витрат на утримання соціальної сфери, коли мізерні суми бюджетних асигнувань спрямовуються на придбання обладнання та капітальний ремонт, а решта - на оплату праці та деякі; поточні витрати Проте розв'язання проблеми лише за допомогою розширення рамок бюджетного фінансування й без проведення структурних перетворень у відповідних секторах неможливе.

Ґрунтовного методичного забезпечення потребує система визначення нових обсягів видатків на утримання соціально-культурних установ, що бувають у державній та комунальній власності, заходів, спрямованих на покращення рівня добробуту населення. В умовах дефіциту коштів для забезпечення потреб у соціальній сфері необхідне жорстке нормування розподілу наявних у держави фінансових ресурсів, що має ґрунтуватися на об'єктивній системі показників державних соціальних стандартів і соціальних норм, розрахованих з огляду на мінімальні потреби та можливості суспільства на конкретному етапі розвитку.

Система державних мінімальних соціальних стандартів має формуватися згідно з єдиною правовою базою та загальними методологічними підходами. Повними об'єктами цього є оплата праці, державні пенсії, допомоги та інші соціальні витрати, пільгові та безоплатні послуги, що надаються державними та комунальними установами й організаціями, та інші гарантії соціального захисту.

Одним із важливих завдань має бути забезпечення своєчасних та повних розрахунків у бюджетній сфері.

Отже, головними завданнями бюджетної політики України в умовах поглиблення ринкових реформ полягають у тому, щоб:

а) скоротити непродуктивні витрати бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва;

б) зміцнити дохідну базу бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

в) створити систему дійового фінансового контролю за ефективним цілеспрямованим використанням державних видатків;

г) посилити контроль за розміром державного боргу.

Отже, бюджетна політика в Україні повинна бути направлена на покращення економічного і політичного становища в країні, шляхом реалізація поставлених задач бюджетної політики на довгострокову перспективу. Проведення скоординованої фінансової і бюджетної політики Уряду і місцевих органів влади, а також посилення централізації в прийнятті рішень з державних фінансів дозволить підвищити керованість і ефективність фінансових потоків, що перерозподілятимуться через зведений бюджет. Для удосконалення бюджетної політики необхідно: - безумовне дотримання положень законодавства, виконання угод, що укладаються між державою і суб'єктами місцевого самоврядування; - недопущення нарощування бюджетної кредиторської заборгованості; - посилення бюджетного адміністрування власних доходів бюджетних установ; - якісне удосконалення казначейської системи виконання бюджетів, передусім місцевого самоврядування. - для посилення державного регулювання бюджетної політики слід створити окремий закон який би регламентував засади формування єдиної бюджетної політики держави.

Висновки

Термін "державний бюджет" різними вченими-економістами такими як, Романенко О.Р., Ковальчук С.В., Опарін В.М., Василик О.Д., трактується по різному, але всі вони розглядають його з трьох сторін: як економічну категорію; як правову категорію; за матеріальним змістом.

Правова характеристика бюджету пов'язана з його законодавчим регулюванням, як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його складання і виконання, як фінансового плану. Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави.

Сутність бюджету реалізується через його функції - з яких досить чітко можливо виділити дві - розподільчу і контрольну.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих економічних форм - доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні і соціальні потреби всіх членів суспільства.

Доходи і видатки ДБУ за три роки (2005-2007рр.) зростають. Доходи бюджету у 2007 році становили 161587,5 млн. грн., це зростання відбувається за рахунок податкових надходжень - 72,2 % від загальної структури доходів ДБУ. Доходи бюджету у 2007 році порівняно з 2005 роком зросли майже на 55,6 %, що є позитивною тенденцією для розвитку держави.

Видатки ДБУ у 2007 році дорівнювали 131127,0 млн. грн. Найбільше коштів у цьому році було спрямовано на економічну діяльність і соціальний захист та соціальне забезпечення. Видатки бюджету у 2007 році зросли у порівнянні з 2005 роком на 45,8 %.

Отже, бюджет є досить складною і динамічною категорією, яка залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів, і тому його зміст, структура, склад доходів і видатків, нормативна база функціонування різні в кожному історичному періоді, а також по відношенню до конкретної держави.

Бюджетна політика має особливо важливе значення як у досягненні загальних цілей ринкової трансформації, так і у вирішенні завдань подолання кризи та забезпеченні економічного зростання.

Основними завданнями бюджетної політики на сучасному етапі, передусім являється нарощування бюджетного потенціалу, який би був в змозі здійснити державні видатки для відновлення економічного зростання, забезпечити фінансовими ресурсами ефективне функціонування економіки, сприяти зміцненню держави.

Необхідно намітити і здійснити заходи з упорядкування державних видатків та їх скорочення шляхом структурної перебудови виробництва, житлової й комунальної реформ, розвитку приватних освітніх і лікувально оздоровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпечення державних гарантій щодо фінансування мінімальних соціальних стандартів, підтримки непрацездатних верств населення.

Треба здійснювати довгострокову політику регулювання бюджетного дефіциту, відмовитися від його споживчого характеру з метою використання джерел фінансування бюджетного дефіциту в інвестиційних цілях. Законодавчо усунути можливість затвердження дефіцитних бюджетів органами місцевого самоврядування.

Варто домогтися реалізації принципу сильного і сталого державного бюджету. Подолати спроби окремих органів місцевого самоврядування стверджувати те, що адміністративно-територіальні утворення виступають перед центром як платники податків, тоді коли такими є лише юридичні й фізичні особи.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д. Державні фінанси [Текст]: навчальний посібник / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик. - К.: Атіка, 2002. - 368 с. - ISBN 966-8074-12-2.

2. Буковинський С.А. До питання здійснення бюджетної політики в Україні [Текст]/ С. А. Буковинський // Фінанси України. - 2007. - № 11. - 3-30.

3. Бюджетний Кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 21.06.2001 № 2542-ІІІ, зі змін. та доп. - Режим доступу:http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.nreg=2542-14. -12.12.2008. - Назва з екрану.

4. Василик О.Д. Теорія фінансів [Текст]: підручник / О.Д. Василик - К.: НІОС, 2003. - 416 с. - ISBN 966-95321-5-9.

5. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України [Текст]: навчальний посібник / Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дяконова І. І - К.: Наукова думка, 1997. - 356 с. - ISBN 966-00-001215.

6. Запатріна І.В. Бюджет розвитку у контексті забезпечення економічного розвитку в Україні [Текст]/ Запатріна І.В. // Економіст. - 2008. - № 4. - С. 13-26.

7. Запатріна І.В. Бюджетна підтримка як елемент розвитку публічно- приватного партнерства в житлово - комунальній сфері [Текст]/ Запатріна І.В. // Фінанси України. - 2008. - № 4. - С. 3-10.

8. Зварич, О.В. Удосконалення практики формування доходів бюджету [Текст]/ О.В. Зварич //Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - № 11(78). - С. 21-24.

9. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав [Текст]: навчальний посібник / М.І. Карлін. - 2005. - 345 с. - ISBN 966-791-44-7.

10. Ковальчук С.В. Фінанси [Текст]:навчальний посібник / С.В. Ковальчук, І.В. Фокун. - Л.: Новий Світ 2000, 2006. - 568 с. - ISBN 966-7827-77-1.

11. Кодацьций В.П. Доходи і витрати державного бюджету України в сучасних умовах [Текст]/ В.П. Кодацький // Економіка. Фінанси. Право., 2008. - № 3. - С. 16-21.

12. Кудряшов В.П. Фінанси [Текст]: навч. посібник / В.П. Кудряшов. - Херсон: Олді-плюс, 2006. - 352 с. - ISBN 966-7914-44-7.

13. Огонь Ц.Г. Бюджет освіти: підсумки та напрямки вдосконалення [Текст]/ Огонь Ц.Г.// Фінанси України. - 2007. - № 6. - С. 20-30.

14. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія) [Текст]: навч. посібник. / В.М. Опарін - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: Мін-во освіти і науки України, КНЕУ, 2002. - 240 с. - ISBN 966-574-285-Х.

15. Пасічник Ю.В. Бюджетна система [Текст]: навчальний посібник / Пасічник Ю.В. - Черкаси: Відлуння, 1999. - 376 с. ISBN 966-7331-29-6.

16. Романенко О.Р. Фінанси [Текст]: підручник / О.Р. Романенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 312 с. - ISBN 966-45-789-44.

17. Статистичний щорічник України за 2007 рік [Текст]. - К.,2008. - 512 с. - ISBN 966-8454-25-2.

18. Фінанси [Текст]: навч. посіб./ [О.П. Близнюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспінцев та ін.]за ред. В.І. Оспінцева. - К. - Знання, 2006. - 415 с. - ISBN 966-346-574-510-7.

19. Чугунов І.Я., Запатріна І.В. Розвиток програмно - цільового методу планування бюджету [Текст] /І.Я. Чугунов, І.В. Запатріна // Фінанси України. - 2008. - № 5. - С. 3-14.

20. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України [Текст]: навчальний посібник / Юрій С. І., Бескид Й.М. - К.: НІОС, 2000. - 400 с. - ISBN 966-95321-3-2.

Додаток А

Таблиця А.1 - Порівняльний аналіз терміну "державний бюджет"

Додаток Б

Таблиця Б.1 - Залежність видатків бюджету від функцій держави

Додаток В

Таблиця В.1 - Витрати державного бюджету України в 2005-2007 роках, млн. грн.

Додаток Г

Таблиця Г.1 - Структура витрат державного бюджету України за 2005-2007 рока, %

Размещено на Allbest.ru