Оцінка фінансового стану та діагностика ймовірності наростання банкрутства

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ДІАГНОСТИКА ЙМОВІРНОСТІ НАСТАННЯ БАНКРУТСТВА

3.1 Оцінка та аналіз фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства

фінансовий платоспроможність банкрутство рентабельність

Фінансова звітність “ДІМЕКС” як суб'єкта малого підприємництва, що здійснює облік за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, дає змогу зробити аналіз фінансового стану даного підприємства та прослідкувати його тенденції за минулі звітні роки. Проте для оцінки господарської діяльності в цілому нам необхідно розглянути Звіт про основні показники діяльності підприємства, який дає уявлення про основні кількісні параметри функціонування фірми “ДІМЕКС” за останні три звітні роки. (табл. 3.1)

Таблиця 3.1. Державна статистична звітність: Звіт про основні показники діяльності підприємства

Протягом останніх трьох років відбулось розширення діяльності фірми, і цим пояснюється зростання таких звітних кількісних показників, як витрати, доходи, середньооблікова кількість штатних працівників, фонд оплати праці, кількість відпрацьованих людино-годин.

Проведемо фінансовий аналіз звітності “ДІМЕКС”, використовуючи такі його методи як читання звітності, горизонтальний та вертикальний аналіз, розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Одна з найважливіших звітних форм, які складаються на підприємстві, - баланс. Він відображає фінансово-майновий стан підприємства на визначений момент часу. Складемо аналітичний баланс для “ДІМЕКС” відповідно до зібраних даних - за 2005-2007 роки із розбивкою по кварталах - цифри надаються на кінець звітного періоду.(табл. 3.2)

Таблиця 3.2 Аналітичний баланс ПП “ДІМЕКС”

Найбільш загальну уяву про якісні зміни в структурі засобів підприємства та їх джерелах, а також в динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізів балансу. За допомогою вертикального аналізу можна визначити структуру коштів підприємства та їх джерел; горизонтальний аналіз дає уявлення про абсолютні та відносні темпи росту окремих показників. Проведений аналіз активів та пасивів викладено в таблицях 3.3 та 3.4, причому в стовпцях 3,5,7,8 - результати вертикальний аналіз, а в 7 та 8 - горизонтального.

Таблиця 3.3. Аналіз активів ПП “ДІМЕКС” (2006-2007 роки)

Таблиця 3.4. Аналіз пасивів ПП “ДІМЕКС” (2006-2007 роки)

За результатами горизонтального аналізу статей балансу та загального його підсумку, бачимо зростання по всіх пунктах(винятком є стаття “грошові кошти” у 2006 р., проте вже в наступному її приріст перекрив показник початку 2006 більш як у два рази). Валюта балансу зросла у 2006 на 1039,1%, а в 2007 році - на 358,4%.

Характеризуючи зміни в структурі активі фірми, бачимо значні зміни у співвідношенні довгострокових активів(основних засобів) та оборотних засобів (виробничих засобів та грошових коштів). Відбулось скачкоподібне зростання необоротних активів, що пояснюється інвестиціями в основний капітал, а саме на придбання чи виготовлення нових основних засобів, також включаючи поліпшення. Тому для цієї групи активів характерний як відносний приріст -2344,4% та 409,5%, так і додатна зміна питомої ваги - 44,9 та 9,3. Що ж до оборотних активів, то на фоні значного зменшення їх питомої ваги - 60,9% на початок 2006 р. та 60,7% на кінець 2007 р. - відбувається стійке зростання їх абсолютних сум - на 200% та на 90,5%. Структура оборотних коштів принципово не змінилась - значна частка виробничих запасів і невелика найбільш ліквідних активів. Це зменшує можливості фірми по реагуванню на різноманітні фактори зовнішнього та внутрішнього середовища. Однак, слід відмітити різке зміни співвідношення цих двох статей активу (0,556; 20; 1,286), тобто відбулось “підтягування” показника грошових коштів на кінець 2006 року .

Основними тенденціями змін, наявність яких в активі балансу дає можливість віднести його до позитивного, є:

збільшення підсумку активів (валюти балансу);

зростання темпів росту усіх оборотних активів в порівнянні з темпами росту необоротних.

Отже, якщо за першою категорією балансове узагальнення активів даної фірми беззаперечно є позитивним, то за другою - ні. Проте до уваги слід взяти специфіку діяльності підприємства, адже надання послуг пошиття одягу під замовлення не потребує великої кількості виробничих запасів за умови постійної можливості їх поповнення, тобто добре налагоджених стосунків із постачальниками. Оскільки в середині 2006 року відбулося значне інвестиційне вливання коштів в основний виробничий капітал у зв'язку із розширення підприємства, то протягом наступних періодів можна очікувати нарощення обігових активів. І така тенденція вже прослідковується.

Розглядаючи результати аналізу пасивів “ДІМЕКС”, можна зробити наступні висновки. Зростання валюти балансу з погляду джерел її формування відбувалось за рахунок збільшення всіх статей - додатні значення стовпця 7 “Відхилення”, окрім кредиторської заборгованості.

Відбулася значна трансформація структури пасивів: якщо на початку 2006 року питома вага власного капіталу та залучених коштів (поточні зобов'язання) складала 43,5% та 56,5%, тобто джерела формування ресурсів були майже рівнозначні, то вже на кінець того ж року їх співвідношення різко змінилось на користь залучених коштів - 7,6% та 92,4%. Це відбулось головним чином за рахунок використання найбільш дешевого джерела залучених коштів - кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги - її питома вага в підсумку балансу склала 82,8%. І навпаки, за протягом 2007 року відбулось протилежне зміщення акценту на власні кошти - співвідношення питомої ваги власних та залучених коштів склало 90,5% та 9,5%. Це відбулося шляхом формування на підприємстві статутного фонду за рахунок внесків Власника, що передбачено у Статуті розділ 7 “Майно підприємства і охорона власності” статтею 7.1 : “…за рахунок внесків Власника може формуватись Статутний фонд підприємства…”. Також значно зменшились обсяг та питома вага кредиторської заборгованості : -97,2% та -82,3% відповідно, що свідчить про покращення розрахункової дисципліни на підприємстві. Поступове погашення цієї заборгованості також видно з табл.9. Стан інших поточних розрахунків погіршувався, про що свідчить поступове збільшення сум заборгованостей. Тут також слід звернути увагу на те, що наявність та динаміка кредиторської заборгованості на фоні майже повної відсутності дебіторської (у третьому кварталі 2006 р. дебіторська заборгованість по розрахунках з бюджетом склала 200 гривень, а вже в наступному звітному періоді такої не було взагалі) свідчить про те, що обсяг ресурсів, які підприємство отримує у безоплатне розпорядження, значно перевищує аналогічні ресурси, які воно віддає в користування .

Довгострокових позикових коштів підприємство не мало і не має, проте не через відсутність потреби в них, а через відсутність пропозиції. Обґрунтування такої думки було наведено у першому розділі даної роботи. Однак, в другому кварталі 2007 року було взято короткостроковий кредит на невелику суму -2,7 т. грн., в загальному підсумку балансу його частка, враховуючи погашення, склала лише 0,8 %.

3.2 Аналіз фінансового потенціалу

Для аналізу фінансової стійкості за абсолютними показниками складемо наступну розрахункову таблицю (табл. 3.5):

Таблиця 3.5. Оцінка відповідності джерел формування величини запасів та витрат

Отримані показники дають змогу оцінити фінансову стійкість фірми:

за наведені роки фінансовий стан характеризувався як нестійкий, при якому відчувалась нестача власних оборотних коштів та формування запасів та витрат забезпечувалось за рахунок усіх джерел фінансування. Також, у 2006 році відмічались тенденції до погіршення: ВОК<0 та ЗД<0; проте вже в наступному році аналогічні показники мали додатні значення, що свідчить про тенденцію відновлення платоспроможності фірми.

Фінансові коефіцієнти змальовують фінансові пропорції між різними статтями звітності. Суть методу полягає у розрахунку відповідного показника і у порівнянні цього показника з якою-небудь базою, наприклад:

загальноприйнятими стандартними параметрами; середньо галузевими показниками;

аналогічними показниками попередніх років (періодів);

показниками конкуруючих підприємств.

Мета розрахунку показників - характеристика майнового та фінансового стану підприємства, результатів його діяльності за минулі звітні періоди, а також можливостей розвитку на перспективу. Єдиної техніки аналізу, яка була б придатна для усіх ситуацій не існує, тому сукупність показників індивідуальна в кожному конкретному випадку і може змінюватись. Для нашого випадку розрахуємо коефіцієнти за такими групами : I - Майновий стан (табл.3.6); II - Прибутковість (табл.3.7); III - Ліквідність та платоспроможність (табл.3.8); IV - Фінансова стійкість та структура капіталу (табл.3.9); V - Ділова активність (табл.3.10); VI - Рентабельність (табл.3.11).

Таблиця 3.6. Показники оцінки майнового стану підприємства

Таблиця 3.7. Показники прибутковості

Сума господарських коштів, що їх підприємство має в розпорядженні дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу даного підприємства, що в нашому випадку відбувається за рахунок нарощення обсягу основних засобів. Відповідно цієї тенденції простежується динаміка пов'язаних показників, а саме: збільшення питомої ваги основних засобів, падіння значення коефіцієнту зносу, превалювання коефіцієнту оновлення основних засобів над коефіцієнтом їх вибуття. Показник зносу характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Коефіцієнт оновлення основних засобів показує яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби. Таким чином, з таблиці 3.6. видно значне покращення майнового становища підприємства, розширення та оновлення його виробничої матеріальної бази.

Проте, розглядаючи показники прибутковості, результати розрахунків яких наведені у таблиці 3.7, можна зробити висновок, що нарощення виробничих потужностей не було використане належним чином. Відбулося значне падіння усіх ключових показників, що змушує дати негативну оцінку роботи фірми в контексті її результативності та прибутковості. Значну частину прибутку “з'їдає” єдиний податок, який сплачується з обороту незалежно від результату діяльності - прибуток чи збиток - про що свідчить зіставлення таких показників , як головний показник прибутковості та прибутковість активів. Різниця в розрахунку полягає у використанні у першому випадку прибутку до сплати податків, а в другому - чистого прибутку. Також зниження прибутковості певною мірою спричинене сповільненням майже у 40 разів обертання необоротних активів, тобто замороженням значної суми інвестованих у фірму коштів у вигляді іммобілізованих активів.

3.3 Оцінка ліквідності і платоспроможності

Таблиця3.8. Показники ліквідності та платоспроможності

Під ліквідністю розуміють здатність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями, тобто здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Іншими словами, ліквідним вважається підприємство, яке здатне виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізовуючи свої поточні активи. Ліквідність одночасно характеризує платоспроможність фірми в межах часу, який визначається поточними зобов'язаннями.

У нашому випадку за наявності швидкої капіталізації підприємства відбулося значне падіння показника власних оборотних коштів. Він є дуже важливим, оскільки характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства, і зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. На жаль, оскільки основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток, для нашої фірми така тенденція за аналізований період неможлива. Відповідна ситуація і із маневреністю власних коштів.

Виходячи із даних табл. 3.8 можна сказати, що наше підприємство відчуває нестачу найбільш ліквідних активів та таких, що повільно реалізуються, оскільки показники ліквідності не відповідають орієнтовним нормативам (винятком може слугувати 2005 рік - ліквідність навіть трохи перевищувала нормативи). Такий стан пояснюється значним інвестуванням в необоротні активи, що призвело до доволі негативної трансформації структури активу балансу : різке падіння частки оборотних активів у підсумку балансу, що супроводжувалось таким же стрімким зростанням частки запасів у оборотних активах, яке зумовило збільшення терміну обороту матеріальних запасів в кілька раз (проте, слід схвально відзначити доволі малу тривалість одного обороту). Однак, в цілому зазначена тенденція може оцінюватись лише негативно. Співвідношення іммобілізованих та мобільних активів різко змінилось - на одиницю оборотних активів припадає відповідно 5,2 та 14 одиниць необоротних активів. Отже, така політика інвестування спричиняється до ведення розрахунків у напруженому режимі (хоча показник абсолютної ліквідності за 2006 р. вже знаходиться у нормальних межах).

Співвідношення нерозподіленого прибутку та всієї суми активів свідчить про більш швидке зростання загальних активів підприємства порівняно із темпами нарощенням нерозподіленого прибутку (2005 рік - 1,0 тис.грн.; 2006 рік - 2,0 тис.грн.; 2006 рік - 3,0 тис.грн.).

3.4 Оцінка фінансової стійкості

Таблиця 3.9. Показники фінансової стійкості та структури капіталу

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів. Фінансова стійкість показує стабільність діяльності фірми в контексті довгострокової перспективи і відображається співвідношенням власних та запозичених коштів. За даними табл. 3.9 бачимо різкі зміни у фінансовій стійкості підприємства: якщо 2005 рік можна охарактеризувати як такий, що більш-менш відповідає індикативним нормативам; то у 2006 році спостерігалося значне негативне відхилення та погіршення фінансового стану підприємства (велика концентрація залученого капіталу спричинилась до граничної залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування); 2006 можна назвати роком небувалого піднесення для фірми завдяки значним фінансовим “вливанням”, яке наочно відобразилось у додатному відриві зазначених коефіцієнтів (значне поліпшення фінансового стану - істотна концентрація власного капіталу привела до майже повного самофінансування фірми).

Отже, підприємство за 2007 рік трансформувалось із фінансово нестійкого, залежного підприємства у підприємство з певним запасом фінансової стійкості. Перетворення підприємства на фінансово стійке дає підстави вважати його надійним та перспективним діловим партнером.

Таблиця 3.10 Показники ділової активності: ефективність використання ресурсів

Ділова активність визначається результатами і ефективністю поточної основної виробничої діяльності підприємства. Вони дозволяють оцінити, наскільки ефективно підприємство використовує свої засоби.

Проаналізувавши результати таблиці 3.11, можна зробити наступні узагальнення :

1. Загальна трансформація активів зменшилась вдвічі, тобто кожна грошова одиниця активів принесла вдвічі менше грошових одиниць реалізованої продукції.

2. На фоні відсутності дебіторської заборгованості пришвидшився обіг кредиторської заборгованості, що є безумовно позитивним.

3. Підвищення і до того доволі високо рівня оборотності виробничих запасів свідчить про зменшення зв'язаних в цій найменш ліквідній статі засобі, покращення ліквідності оборотних засобів.

4. Для оборотності власного капіталу можна побачити два граничних випадки: 2006 рік - 53,4 - значне перевищення рівня реалізації над вкладеним капіталом (збільшення кредитних ресурсів), що викликає ситуацію за якої кредитори приймають більшу участь у бізнесі, ніж власники - загроза ускладнень; 2007 рік -2,8 - низький показник вказує на бездіяльність частини власних засобів.

5. Зниження рівня фондовіддачі з 7 до 2,3 свідчить про надто високий рівень вкладень у цей вид активів.

3.5 Аналіз прибутку і рентабельності та вірогідності банкрутства

Таблиця 3.12 Показники рентабельності (%)

Рентабельність вкладень в діяльність того чи іншого виду оцінюється кількістю грошових одиниць прибутку, яка приходиться на одну грошову одиницю авансованого капіталу. Показники цієї групи показують наскільки прибуткова діяльність фірми. Розглянувши дані табл. 3.12, робимо висновок, що фірма “ДІМЕКС” значно втратила в аспекті рентабельності, зробивши значні інвестиції в іммобілізовані активи. Вони не дали (та й не могли дати) необхідного розширення обсягів реалізації, щоб утримати рентабельність на досягнутому рівні, натомість відбулось значне падіння цих показників по всіх статтях.

Для фірми “ДІМЕКС” важливим є посилення аналітичної роботи та покращення формування інформаційної бази для її проведення; здійснення не простого вартісного, бухгалтерського обліку, а впровадження базисних засад економічного та фінансового аналізу в облікову практику.

Діагностика банкрутства за двофакторною моделлю, використовуючи формулу

Z= - 0,3877 - 1,0736Кп+0,0579Кавт.

Значення коефіцієнта покриття розраховуємо так Кп = Активи / сума зобовязань, а коефіцієнта автономії - робочий капітал / активи.

2005 р.: Z=-0,3877-1,07361,76+0,05790,43;

Z= -2,26

2006 р.: Z=-0,3877-1,07361,08+0,05790,07;

Z= -1,55

2007 р.: Z=-0,3877-1,073610,6+0,05790,90;

Z= - 11,65

Як видно з розрахунків за двофоакторною моделлю ймовірність банкрутства є невисокою, оскільки у всіх аналізованих періодах значення Z є від'ємним, але слід зазначити, що значення показника Z у 2005 р. є більшим за значення, які були розраховані в 2006-2006 р., якщо у наступних періодах спостерігатиметься тенденція до збільшення значення цього показника, то зростатиме ймовірність банкрутства.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка Z|= ± 0,65.

2. Діагностика банкрутства за пятифакторною моделлю.

Z= 1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+0,64Х4+0,99Х5.

Розрахуємо значення показників X1....Х5, результати зведемо в таблицю 3.13.

Таблиця 3.13 Розрахунок показників X1... .Х5

Як видно з розрахунків, Z>2, отже підприємству не загрожує банкрутство.

ВИСНОВКИ

Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування по шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Вітчизняні же підприємства постійно стикаються із проблемою невпевненості у ділових партнерах, у законодавчій базі, політиці держави, з невизначеністю майбутніх доходів і витрат, а отже, і перспектив власної діяльності. Важливу роль в позитивізації цього процесу сьогодні в Україні повинен відігравати об'єктивний фінансовий аналіз. Проведення його на підприємстві дозволить власникам, керівникам, партнерам по бізнесу, банкам визначати надійність, стабільність даного підприємства, оцінювати ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати фінансові результати його діяльності. Одним із факторів ефективного управління підприємством, а отже і його розвитку, є якісний і своєчасно проведений фінансовий аналіз, оскільки останній дозволяє визначити “недоліки” у діяльності і шляхи їх подолання.

Вітчизняні розробки даної проблеми не враховують особливостей перехідного періоду економіки України, не відповідають вимогам комплексності, повноти аналізу. Методичні рекомендації, що надаються різними міністерствами і відомствами, спрямовані на аналіз фінансового стану підприємства у конкретних умовах, наприклад, при приватизації, санації, банкрутстві, аудиторських перевірках. Комплексної методики фінансового аналізу, на жаль, не розроблено, тому доводиться в значній мірі спиратися на зарубіжний досвід. В економічній літературі публікуються більш як півсотні коефіцієнтів і важливою задачею аналітика є вибір таких, що найбільш повно і точно відображали б ефективність фінансово-господарської діяльності, враховували особливості конкретного підприємства. Однак розрахунок коефіцієнтів не повинен стати самоціллю; показники повинні допомагати визначати недоліки у роботі підприємства, причини, що викликали наявний стан речей; можливі шляхи покращення діяльності на майбутнє. Для більш повної і точної оцінки фінансового стану метод коефіцієнтів необхідно доповнювати іншими прийомами, методами, показниками. Лише комплексний і систематичний підхід до фінансового аналізу підприємства дасть можливість підприємству розвиватись у довгостроковій перспективі.

При виробленні комплексної політики управління підприємством, здійсненні інвестиційної діяльності та виявленні резервів зростання показників господарської діяльності підприємства має проводитись аналіз і прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування цього підприємства. Відбувається орієнтація на досягнення значень показників, не нижчих за середньогалузеві чи еталонні.

Для прийняття управлінських рішень щодо формування цінової політики і доходів від операційної діяльності, залучення капіталу із зовнішніх джерел, визначення затрат на обслуговування допоміжного капіталу, формування портфеля довгострокових фінансових вкладень, здійснення короткострокових вкладів і деяких інших аспектів формування цінової політики використовуються показники, які характеризують кон'юнктуру ринку.

Для прийняття оперативних рішень з окремих аспектів формування і використання показників застосовується в основному система показників, які характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Ці показники формуються зазвичай у розрізі окремих блоків : “Банки”, “Конкуренти”, “Споживачі ”, “Постачальники”, “Страхові компанії”. Такі показники формуються на основі публікацій звітних матеріалів у пресі, відповідних рейтингів за основними результативними показниками діяльності банків, страхових компаній, а також платні бізнес-довідки, які надаються окремими інформаційними компаніями.

Володіння оперативною і достовірною інформацією на сьогодні є найбільшою перевагою над конкурентами. Інформаційний ресурс є надзвичайно важливим для адекватної поведінки господарюючого суб'єкта у своєму ринковому сегменті. В сьогоднішніх умовах не один з постачальників чи партнерів не захоче співпрацювати з будь-яким підприємством, не маючи інформації про його фінансовий стан. Партнери, з'ясовуючи чи платоспроможне та конкурентноздатне підприємство, зацікавлені працювати з добре розвинутим контрагентом, оскільки їх хвилює доля своїх коштів, товару, ділової репутації.

Слід чітко розуміти, що фінанси - це наука точна в частині виконання законів країни, і достатньо творча, коли йдеться про практичну діяльність. Тому такими важливими є широкі можливості зорганізувати фінансову діяльність конкретного господарюючого суб'єкта, аби це принесло найбільший ефект у забезпеченні надходження та витрачання грошових ресурсів, виконанні розрахункової дисципліни, досягненні раціональних пропорцій власного та позиченого капіталу та найбільш прибуткового його використання.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Аналіз вигід і витрат : Практичний посібник .Соколик С. 1999 р.

2. Бандура А.М. Черняков І.М. «Фінансово-економічний аналіз» Харків. 1999р.

3. Бутинець Ф.Ф. Олійник О.В. «Економічний аналіз» 2000 р.

4. Бланк І.А. «Управління прибутками» п.Київ. 1998 р.

5. Рахова Г.Ф. «Аналіз фінансових результатів підприємств в нових положеннях по бухгалтерських розрахунках» Фінанси 2000 р. №10

6. Грачова Р. «Аналіз фінансового стану» Галицькі Контракти 2000р.№4 січень

7. Єфимова О.В. «Аналіз оборотних активів організацій» 2000р.№10

8. «Економічний аналіз» Навчальний посібник за редакцією М.Г. Чумаченька, Київ 2001р.

9. «Економічний аналіз» Навчальний посібник М.А.Болюха , Київ 2006р.

10. Ізмаїлова К.В. «Фінансовий аналіз» Навчальний посібник, Київ 2000р.

11. «Фінансові підприємства» Підручник за редакцією А.М. Поддерьогіна, Київ 2000р.

Размещено на Allbest.ru