Державний кредит. Зовнішній і внутрішній державний борг
Розкриття економічної суті і вивчення основних форм державного кредиту. Оцінка ролі державного кредиту у формуванні фінансових ресурсів держави. Визначення поняття державного боргу. Аналіз процесу формування зовнішнього і внутрішнього державного боргу.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.04.2012 |
| Размер файла | 57,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
На другому етапі (ІІ половина 1994 р. - І половина 1997 р.), поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв'язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.
Найгостріше проблеми управління державним боргом далися взнаки на третьому етапі, що розпочався з ІІ половини 1997 р. Необхідність виконання Україною своїх боргових зобов'язаннь, у поєднанні зі світовою фінансовою кризою, дуже загострили ситуацію. Дорогі та короткострокові внутрішні запозичення спричинили появу зловісної піраміди ОВДП, коли значна частина нових надходжень направляється на погашення попередніх випусків облігацій. Станом на 1 січня 2000 р., загальна сума державного боргу становить 15,2 млрд. дол., у тому числі зовнішній - 12,4 млрд. дол. і внутрішній - 2,8 млрд. дол.
Динаміку державного боргу України (у вартісному обчисленні) показано в таблиці. Як бачимо, зовнішній борг значно перевищує внутрішній. Спостерігається тенденція до збільшення питомої ваги зовнішнього боргу в загальній сумі державного боргу України.
Станом на 1 січня 2003 р. зовнішній борг складався з таких заборгованостей: за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями (4,817 млрд дол., або 41,9% від його загальної суми); за позиками, наданими іноземними державами, і в тому числі - за позиками наданими під гарантії Кабінету Міністрів України (3,744 млрд дол., або 32,6%); за позиками, наданими іноземними комерційними банками (1,767 млрд дол., або 15,4%); перед РАТ “Газпром” (1,155 млрд дол., або 10,1%).
У 2004 р. Україна повинна заплатити зовнішнім кредиторам близько 3,3 млрд дол., а у 2005 р. - 2,4 млрд дол.; при цьому в 2004 р. виплати по зовнішньому боргу плануються на рівні 7% ВВП (для порівняння: у І півр. 2002 р. - 3,8% ВВП).
Внутрішній борг складається переважно із заборгованості по облігаціях внутрішньої державної позики, яка нагромаджується з травня 1995 р., - 10,78 млрд. грн. (заборгованість по облігаціях внутрішньої державної ощадної позики є досить незначною). Станом на 1 січня 2001 р., граничний розмір державного внутрішнього боргу законодавчо визначається сумою в 25,71 млрд. грн.
Особливістю сьогоднішньої ситуації в Україні є фактичне існування двох типів державного внутрішнього боргу: номінального і реального. Перший з них трактується як сукупність державних запозичень на кредитних і фондових ринках і передбачає погашення основної суми боргу з виплатою процентів у визначені терміни. А другий - це номінальний борг плюс непогашена заборгованість по соціальних виплатах населенню, пролонгованих у часі.
Особливості функціонування державних фінансів, пов'язані з сучним станом боргового сектора національної економіки.
По-перше, протягом останніх років бюджетний дефіцит кореспондував з прискореним зростанням державного боргу в Україні.
Більше того: кількісні показники динаміки бюджетного дефіциту і державного боргу свідчать, що зменшення по роках величини бюджетного дефіциту не супроводжується скороченням державного боргу, а навпаки - цей борг зростав. Фактом існування таких “ножиць” підтверджується зростання і основної частини боргу, і витрат на його обслуговування. У цьому випадку можна говорити про негативне явище само відтворення боргу.
Нарощування державного боргу розглядається кредиторами як підвищення ризику щодо кредитування держави. Це призводить до подорожчання нових запозичень, з характерними бюджетними (і не тільки) перевантаженнями. Надмірний податковий тягар і неподаткові збори залишаються високими. Усе це стримує внутрішній попит і економічну базу зростання.
По-друге, спекулятивно-ажіотажний бум розвитку боргового ринку загальмував інвестиційні процеси. Так, надвисока доходність ОВДП призвела до того, що кредитна система відокремилася від виробництва, і вільні ресурси направлялися на купівлю ОВДП, обминаючи реальний сектор економіки та провокуючи диспропорції на макро- і мікрорівнях. Внаслідок піраміди ОВДП відбулося трансформування інвестиційних ресурсів у фонди споживання - витрати в соціальній сфері фінансувалися за рахунок позикових, а не продуктивних схем.
Явище уповільнення інвестиційної активності, похідне від надмірного державного запозичення, має назву “ефект витіснення”. Внаслідок високої вартості позичкового капіталу підприємства не можуть реалізовувати інвестиційні програми з належним рівнем рентабельності чи внутрішньою нормою доходності. Витіснення державними позиками приватних інвестицій справедливо трактується як справжній тягар державного боргу.
Українські облігаційні запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках є одними з найдорожчих і водночас одними з найкоротших на боргових ринках. У різні періоди доходність ОВДП коливалася від 40% до 100% річних на первинному ринку, при незначних термінах погашення. Валютна доходність зовнішніх функціональних позик сягає 21% річних.
По-третє, нерезиденти є основними поставниками позичкового капіталу. Якщо при характеристиці учасників зовнішнього ринку це природно, то для ринку ОВДП переважна присутність нерезидентів загрожує фінансовій стабільності та економічній безпеці держави.
Вітчизняна практика формування боргу передбачає масштабну участь Національного банку України на первинному ринку ОВДП. Через прямий викуп державних облігацій НБУ фактично здійснював приховану грошову емісію. Інакше кажучи, має місце поєднання андерайтерських і кредитних функцій, яке дається взнаки виключно з негативного боку.
У цілому на початок 2003 р. борг Уряду перед НБУ становив 7,5 млрд. грн., з яких 4 млрд. припадало на заборгованість по неповернутих валютних кредитах, наданих для фінансування бюджетного дефіциту.
По-четверте, за весь час функціонування ринку державних запозичень не з'явилося повною мірою альтернативного джерела для фінансування бюджетного дефіциту.
Неефективна податкова політика не змогла на противагу борговим негараздам вирівняти дисбаланс надходжень і потреб у фінансових засобах. За умов відсутності фіскальних реформ країна дістала фіскальну кризу.
По-п'яте, з проблемою наявності державного боргу пов'язане недофінансування держвидатків у багатьох сферах.
По-шосте, ринок державного боргу не мав і не має чітких публічних правових рамок функціонування. За обсягом запозичень і капіталізацією цей ринок вийшов за межі національної економіки, став міжнародним, але разом з тим зберіг “придворний” характер управління, притаманний йому з самого початку. Фактично правовий режим цього ринку є “ручним” і визначається періодичними публікаціями постанов Кабінету Міністрів України, НБУ, наказів Мінфіну України про випуск і обслуговування чергових зобов'язань держави в рамках визначених бюджетним законодавством граничних розмірів боргу на поточний рік.
Зазначені особливості становлення ринку державного боргу України є парадоксальними і неприйнятними у розвинутому економічному середовищі, оскільки за таких умов неможливими є процеси не тільки розширеного, але й простого відтворення.
Кардинальним шляхом розв'язання проблеми боргів є “сценарій” розрахунків по них, тобто управління боргом, з орієнтацією на поступове абсолютне скорочення заборгованості та згладжування коливань в обслуговуванні боргу.
Боргові проблеми України не є унікальними і мають зарубіжні аналоги. Але використання досвіду розвинутих країн щодо управління боргом є проблематичним, оскільки західна практика базується на засадах досконалої конкуренції, відповідності ціни грошей на боргових та інвестиційних ринках, передбачуваності темпу кругообороту капіталу тощо. Потрібна індикативна корекція такого досвіду відповідно до специфіки економічного розвитку різних країн з урахуванням поточної ситуації.
Сьогодні зрозуміло, що оздоровлення фінансової системи України не можливе без розробки науково обґрунтованої стратегії формування і обслуговування ринку державних запозичень. Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом дослідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. Немає сумнівів, що державні запозичення не повинні використовуватися для вирішення поточних проблем.
Подальший розвиток ринку державних запозичень в Україні повинен характеризуватися новими рисами.
Необхідно добитися зменшення вартості позичкових коштів і, відповідно, вартості обслуговування державного боргу. Доходність державних цінних паперів має бути найнижчою порівняно з доходністю інших фінансових інструментів і депозитних ставок банків.
Нагальним є припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ.
Досягнення бездефіцитного бюджету необхідно забезпечувати через реформи у видатковій та доходній частинах бюджету, а тому неемісійні варіанти надходження коштів потребують особливої уваги. Для наповнення бюджету слід зробити альтернативний акцент на податковій політиці, значно розширивши податкову базу.
Необхідно започаткувати розробку державних інвестиційних програм, направивши на їх фінансування частину коштів, одержаних на ринку запозичень.
Потребує розвитку повноцінний сектор муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямів прикладання капіталу на боргових ринках. Перерозподіл боргових зобов'язань між різними рівнями управління дозволить реалізувати регіональні програми, розширить можливості місцевого самоврядування і послабить тиск на загальнодержавний бюджет.
Висновки
З вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Державний борг - це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.
Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогоспо дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.
Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:
- збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
- циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
- скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;
- вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.
Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.
Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.
Дослідивши проблему державного кредиту і його ролі у формуванні фінансових ресурсів держави, можна зробити наступні висновки:
1. Державний кредит - це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта повернення коштів. Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання:
- збалансованість бюджету;
- фінансова підтримка сфери виробництва;
- розвиток соціальної сфери.
2. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.
Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики
3. Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.
4. У 2004 році обсяги погашення державного боргу склали 9 205,6 млн. грн., що на 1 849,0 млн. грн., або на 25,1 % більше, ніж було у 2003 році. З коштів, передбачених у бюджеті на погашення державного боргу, на погашення зовнішнього боргу було витрачено 60,3 % коштів, внутрішнього - 39,7 %.
5. За інформацією Міністерства фінансів України на 31 грудня 2004 року державний прямий та гарантований борг України становив 85 397,0 млн. грн., або 16096,2 млн. дол. США, в тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг - 64 442,8 млн. грн. (75,5 % від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу), або 12 146,6 млн. дол. США; державний прямий та гарантований внутрішній борг - 20 954,3 млн. грн. (24,5 %) або 3 949,6 млн. дол. США.
6. Обсяг залучення коштів на зовнішніх та внутрішніх ринках капіталу (тобто обсяг запозичень) практично буде дорівнювати обсягу погашення боргових зобов'язань держави у 2005 році.
7. Насамперед наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального фінансового становища держави. Державний борг - це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку - розраховуватися за боргами за рахунок збільшення податків.
На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.
8. Дефіцит бюджету і державний борг, безперечно, впливають на функціонування національної економіки. Наслідки цього впливу поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові - це економічні наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема витіснення. Довгострокові - це економічні наслідки державного боргу, відомі як тягар боргу.
9. Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на економічне зростання у тривалому періоді, а отже й на рівень життя майбутніх поколінь. Збільшення державного боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді спричиняють витіснення державним боргом приватного капіталу. Зростання процентних ставок веде до того, що люди нагромаджують зобов'язання уряду замість приватного капіталу. Тому зростання державного боргу зменшує виробничі потужності, які використовуватимуть майбутні покоління, а отже вони матимуть нижчий рівень доходу.
Література
1. Закон України Про Державний бюджет України на 2005 рік // Фінанси України -2008. - №5.
2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Паякін Ю.І. Основи економічних знань. - К.: Вища школа. - 2008. - с.544.
3. Д'яконова І.І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації //Фінанси України. - 2008. - №11. - с.34-39.
4. Д'яконова І.І. Причини та фактори бюджетного дефіциту // Банківська справа. - 2008. - №3. - с.47-50.
5. Д'яконова І.І. Удосконалення методів регулювання доходів і видатків державного й місцевого бюджетів // Фінанси України. - 2007. - №3. - с.125-129.
6. Економічна теорія: у 2-ох кн. Кн.1. Макроекономіка: Навч. посібник /За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. - К.: Заповіт, 2008. - 408с.
7. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. Навч. посібник для вузів. - 2-е видання. - К.: Наукова думка, 2008. - 304с.
8. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Регіональна економіка: Навч. посібник для вузів. - К.: Наукова думка, 2008. - 304с.
9. Закон України “Про бюджетну систему України” //Правові аспекти приватизації в Україні. - К., 2007. - с.51-52.
10. Кухарець А.В. З історії бюджету //Фінанси України. - 2008. - №2. - с.113-115.
11. Мельничук С. Державному бюджету економічне обґрунтування //Фінанси України. - 2007. - №6. - с.14-27.
12. Механізм фіскальної політики //Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підруч. - К., 2008. - с.169-193.
13. Опарін В.М. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні //Фінанси України. - 2000. - №9. - с.126-133.
14. Організація виконання державного бюджету //Фінанси України. - 2008. - №3. - с.37-45.
15. Основи економічної теорії: політичний аспект: Підручник /Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каліщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - 2-е видання, перероб. і допов. - К.: Вища школа. - Знання, 2007. - 743с.
16. Павлюк К.В. Проблеми формування бюджету розвитку //Фінанси України. - 2008. - №1. - с.59-65.
Додатки
Позитивні та негативні аспекти державного кредиту
|
Негативні аспекти |
Позитивні аспекти |
|
|
1 |
2 |
|
|
1. Регулювання економічних процесів поступово звільняється від безпосереднього державного впливу. Велика питома вага кредитів від міжнародних фінансових організацій створює їм умови для необмеженого втручання в економіку держави-боржника |
1. У короткостроковому періоді інтенсифікація державного запозичення (як внутрішнього, так і зовнішнього) поліпшує стан економіки: зменшується оподаткування, підвищуються дохід і приватне споживання |
|
|
2. Сплата відсотків і основної суми зовнішнього боргу потребує передавання частини національного продукту у власність інших країн. Утворюється ефект зниження державних видатків: спрямовуючи дедалі більшу частину бюджетних ресурсів на платежі кредиторам, держава вимушена скорочувати фінансування на власні економічні та соціальні потреби |
2. Завдяки зовнішнім запозиченням з'являється можливість прискорити темпи збільшення національного доходу країни за рахунок можливих додаткових інвестицій |
|
|
3. Поглиблення процесу перерозподілу позикового капіталу на світових фінансових ринках пов'язане з підвищенням чутливості економіки окремої держави до фінансових криз у світовому масштабі |
3. Державний кредит як інструмент покриття дефіциту державного бюджету сприяє підвищенню внутрішнього попиту. Зниження цього кредиту спричинює так званий ефект мультиплікатора: спад виробництва призводить до зниження рівня зайнятості та попиту на товари виробничого призначення. Це зменшує споживчі витрати домогосподарств та інвестиційні витрати підприємств, що, у свою чергу, ще більшою мірою обмежує макропопит |
|
|
4. Відбувається ефект витіснення інвестицій (характеризує передусім внутрішні запозичення): залучаючи вільні позикові кошти на фінансування дефіциту державного бюджету, держава позбавляє підприємства ресурсів, які можна було б інвестувати у виробництво |
4. Зовнішня заборгованість дає змогу країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж це уможливлює вироблений національний дохід |
|
|
5. Розширення державою запозичень призводить до підвищення процентних ставок на ринку державних цінних паперів. Це впливає на підвищення процентів в інших секторах фінансового ринку, у тому числі й на кредитному: кредитні ресурси стають менш доступними для позичальників, і рівень інвестиційної активності знижується |
5. Необхідність використання державного кредиту зумовлена циклічністю економічного розвитку. На стадії зниження економічної активності податкові надходження до бюджету скорочуються і водночас постає потреба у додаткових витратах для стабілізації економіки та підтримки певних верств населення з метою недопущення поглиблення економічної кризи. При переході на стадію піднесення податкові надходження збільшуються, а державні витрати мають зменшитися. Надлишок бюджету при цьому необхідно спрямовувати на погашення боргів, які утворилися під час кризи в економіці |
|
|
6. Обмеженість кредитних ресурсів пов'язана з перетіканням грошей на ринок державних цінних паперів, що в умовах економічної нестабільності спричинює загострення кризи неплатежів |
6. Акумулювання вільних коштів на ринку державних запозичень сприяє стримуванню інфляції |
|
|
.7 У довгостроковій перспективі державний кредит неминуче призводить до зменшення споживання й доходу на душу населення внаслідок зменшення обсягів інвестицій |
7. Ринок боргових зобов'язань держави створює конкуренцію на валютному ринку, що сприяє стабілізації курсу національної грошової одиниці |
|
|
8. Витіснення приватних інвестицій зумовлює підвищення ставки процента, внаслідок чого ставка заробітної плати зменшується. Питома вага оплати праці в національному доході знижується, що спричинює зниження добробуту певних верств населення, тому державні позики погіршують структуру доходу |
8. Сукупність різноманітних форм державного кредиту створює сприятливі умови для запозичень як з боку держави, так і з боку її кредиторів, нівелюючи суперечності між ними |
|
|
9. За наявних державних видатків зростання державних запозичень, з одного боку, сприяє зниженню податків, а з іншого - збільшує державний борг та відсотки, що виплачуються державою, і, отже, рівень оподаткування. Коли реальна процентна ставка за державними зобов'язаннями підвищується швидше, ніж виробництво у країні, постає проблема збільшення податкового тягаря для обслуговування державного боргу |
9. Зацікавленість у кредитах міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку) пояснюється низькими процентними ставками (порівняно з комерційними кредитами), довго строковістю позик і значними пільговими періодами сплати боргів |
|
|
10. Безперешкодний допуск нерезидентів на ринок державних цінних паперів, їх активне залучення шляхом створення сприятливих умов (надвисокої дохідності) породжує небезпеку в разі погіршення економічної ситуації масового відпливу коштів з ринку країни-позичальника. |
10. Надходження кредитів від міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку) є сигналом для іноземних інвесторів щодо вкладання коштів |
|
|
11.Це призводить до підвищення попиту на іноземну валюту і девальвації національної грошової одиниці. Вихід нерезидентів з ринку державних зобов'язань змушує уряд використовувати внутрішні валютні резерви центрального (національного) банку |
11. Використання державних позик доцільне також для фінансування державних капіталовкладень (самоокупних проектів); ці позики сприяють задоволенню суспільних потреб, економічному розвитку і водночас забезпечують повернення позикових коштів, залучених на їх фінансування. Це інвестиції, які збільшують майбутні доходи держави і базу оподаткування |
Напрямки використання державних зовнішніх позик [25, 110]
|
Напрямки використання позик |
Кредитори |
|
|
1. Фінансування дефіциту державного бюджету та погашення державного боргу. Причини виникнення: неефективність фінансування через збільшення грошової маси в обігу та недостатність внутрішніх позик. Отже, через ненадходження коштів зовнішнього фінансування може виникнути ситуація, коли Україна буде змушена визнати неможливість здійснення платежів за раніше отриманими зобов'язаннями і буде оголошена державою-банкрутом. Залучення коштів у недостатньому обсязі може призвести до значного навантаження на валютні резерви і, як наслідок, до зниження курсу гривні щодо іноземних валют, спричинити дестабілізацію на фінансовому ринку України |
Світовий банк: позики надаються на термін до 20 років, з яких 5 років є пільговим періодом, протягом якого позики не погашаються. Відсоткова ставка (плаваюча) за позиками Світового банку становить близько 7 %. Умовою їх надання є реалізація Україною проектів реформування економіки системного характеру, якими передбачається вжиття структурних заходів (спрямування позик на розвиток підприємств, на реформування державного управління, на структурну перебудову фінансового сектора, на управління державними ресурсами, на структурну перебудову вугільного сектора). Європейський Союз: фінансова допомога (180 млн. дол. - 1999 p.) - проект Меморандуму про взаєморозуміння між Україною і ЄС, що ґрунтується на умовах програми розширеного фінансування, який підтримує МВФ (20.10.98). Банки-фідуціарії: зовнішні облігації випускаються від імені банку-фідуціарія, але за дорученням, за рахунок і під гарантію позичальника (України). Наприклад, у 1997-1998 pp. Україна отримала шість фідуціарних позик, три з яких номіновані на суму відповідно 450 млн. дол. (дата отримання - 11.08.97), 109 млн. дол. (17.10.97) та 81,750 млн. дол. (20.10.98), дві - на суму 750 млн. дойчмарок (дата отримання - 26.02.98) та 250 млн. (06.05.98) і одна - на суму 500 млн. євро (17.03.98). Відсоткова ставка становить близько 16 % річних |
|
|
2. Підтримка національної валюти і фінансування платіжного балансу. Причини виникнення: необхідність своєчасного забезпечення виконання зобов'язань з виплати зовнішнього боргу, відновлення кредитоспроможності, зменшення економічних ускладнень у процесі економічних реформ, що дає змогу забезпечити в перспективі економічний розвиток країни |
МВФ: фінансові ресурси МВФ надаються Україні на пільгових умовах і спрямовуються на збільшення валютних резервів з метою підтримки платіжного балансу і стабілізації грошово-кредитної системи: термін сплати - 3-5 років, пільговий період - 3 роки, процентні ставки - 5,75-6,29 %. Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Контроль за ефективністю використання фінансових ресурсів здійснюється МВФ за попередньо погодженими з українською стороною макроекономічними показниками. Недотримання критеріїв реалізації кредитної угоди тягне за собою тимчасову втрату права країни на отримання коштів у межах відповідної домовленості. Види фінансування програм МВФ: системна трансформаційна позика (STF), позики Stand-by з початком і завершенням виплати - 2000-2004 pp. та програми розширеного фінансування з початком і завершенням виплати - 2002-2008 pp. (EFF) |
|
|
3. Фінансування інвестиційних та інституційних проектів, у тому числі під державні гарантії. Мета: технічна реконструкція окремих діючих підприємств певної галузі або регіону, створення нових підприємств або надання коштів на поповнення оборотних активів підприємств |
Світовий банк: для України (третя категорія країн - середній рівень доходу) строк погашення кредитів становить 17 років, з них пільговий період - 5 років, протягом яких сплачуються лише відсотки, що становлять близько 6,5 % річних (плаваюча ставка). Кредитною угодою встановлюються частини позики, які будуть передані відповідним субпозичальникам, а також визначаються категорії витрат, які можуть бути здійснені в межах проекту. У 1999 р. за рахунок позик ЄБРР запроваджено 8 інвестиційних проектів на загальну суму 148,72 млн. дол. Під державні гарантії залучено позики на фінансування таких проектів: програма кредитного сприяння малому і середньому приватному підприємництву в Україні; модернізація системи аеронавігаційного обслуговування України; Фонд підтримки перед експортних гарантій; друга кредитна лінія для розвитку малих і середніх підприємств тощо; реконструкція ТЕЦ, АЕС, аеропорту "Бориспіль", інвестиції в розвиток системи водопостачання в Запоріжжі |
|
|
4. Фінансування експорту товарів (робіт, послуг) в Україну (під гарантії Кабінету Міністрів України). Причини виникнення: неспроможність вітчизняної банківської системи забезпечити довгострокове кредитування, придбання основних засобів вітчизняними суб'єктами господарської діяльності |
Інституції, що надають іноземні експортні кредити шляхом оплати контрактів на експорт з країн-кредиторів. Страхування ризиків банків при наданні експортних кредитів є формою державної підтримки експортерів. 3 1992 по 1999 р. залучено кредитів на суму близько 2,574 млрд. дол., заборгованість позичальників становить близько 707 млн. дол. Середня відсоткова ставка - LIBOR + 3,5 % + страхова премія. Середній строк надання кредиту - 7-10 років. Кредитують свій експорт в Україну Франція, Польща, Корея, Туреччина, Іспанія, Великобританія, Швеція, Німеччина, США, Японія, Фінляндія, Канада, Норвегія, Данія, Чехія |
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Динаміка державного боргу країни за останні 5 років. Відношення державного та гарантованого державою боргу України до валового внутрішнього продукту. Особливості державного кредиту. Казначейське зобов’язання та вексель. Класифікація державного боргу.
презентация [7,0 M], добавлен 10.02.2014Сутність і касифікація форм державного кредиту - специфічного елементу державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів, кредитора або гаранта повернення коштів. Аналіз дефіциту Державного бюджету України та розміру державного боргу.
курсовая работа [338,2 K], добавлен 17.10.2011Комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та державного боргу та їх впливу на стабілізацію і розвиток економіки. Поняття, причини, види та аналіз динаміки дефіциту державного бюджету та державного боргу.
курсовая работа [206,9 K], добавлен 10.02.2015Державний борг як одна з важливих складових державних фінансів. Характеристика, поняття та структура державного боргу країни, формування державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Сучасний стан зовнішньої заборгованості України та шляхи її погашення.
реферат [293,2 K], добавлен 01.02.2012Економічна природа державного боргу. Моніторинг внутрішнього державного боргу в Україні. Структура державного внутрішнього боргу України. Специфіка внутрішнього боргу держави. Управління та обслуговування державного внутрішнього боргу.
дипломная работа [239,5 K], добавлен 21.02.2003Державний кредит як сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта. Основні форми внутрішнього державного кредиту, форми випуску державних позик. Особливості обслуговування і погашення державного боргу.
реферат [20,7 K], добавлен 11.05.2010Аналіз сучасного стану державного фінансування в Україні. Поняття зовнішнього державного боргу - сукупності боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку. Стан державного бюджету та державного боргу України.
реферат [21,8 K], добавлен 12.12.2012Теоретичні аспекти проблеми державного боргу, його вплив на економіку держави та види. Принципи та методи управління державним боргом. Характеристика державного боргу в Україні. Структура та динаміка державного боргу. Аналіз реструктуризації боргу.
курсовая работа [684,9 K], добавлен 11.06.2014Економічна сутність державного боргу, його класифікація за умовами залучення коштів. Розрахунок державного боргу, гранична сума дефіциту бюджету. Причини виникнення та зростання державного боргу в Україні. Аналіз державного боргу за 2005-2010 роки.
реферат [147,0 K], добавлен 07.01.2012Призначення державного кредиту. Державний борг та його види. Проблеми внутрішнього боргу. Українські облігаційні запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень. Управління державним боргом.
курсовая работа [55,3 K], добавлен 08.05.2011
