Європейський банк реконструкції та розвитку

Аналіз співробітництва України з європейським банком реконструкції та розвитку. Роль і місце держави в здійсненні трансформаційних процесів. Механізм фінансово-кредитної діяльності. Процедура отримання кредиту ЄБРР. Інструменти фінансування і операції.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2012
Размер файла 61,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

25

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейський банк реконструкції та розвитку

Зміст

  • Вступ 3
  • 1. Європейський банк реконструкції та розвитку: загальні відомості 6
    • 1.1 Створення та мета діяльності 6
    • 1.2 Фінансові ресурси 8
    • 1.3 Інструменти фінансування і операції 10
    • 1.4 Механізм фінансово-кредитної діяльності 11
  • 2. Аналіз співробітництва України та ЄБРР 18
    • 2.1 Завдання стратегії допомоги Україні на 2001 - 2003 рр. 18
    • 2.2 Реалізація стратегії допомоги Україні 21
    • 2.3 Стратегія допомоги ЄБРР Україні на 2004 - 2007 роки 25
    • 2.4 Процедура отримання кредиту ЄБРР в Україні 29
  • 3. Перспективи розвитку співпраці України та ЄБРР 38
  • Висновок 42
  • Література 45

Вступ

Минуле десятиріччя за своїми соціально-економічними та політичними наслідками виявилося доленосним. Україна утвердила себе як незалежна держава. Однак процес розбудови свого дому ще не завершено. Завдання полягає в тому, щоб остаточно облаштувати споруджену будівлю по суті нового суспільства -- економічну, соціальну, політичну та гуманітарну сфери, подолати глибокі деформації, що виникли на стартовому етапі трансформаційного процесу.

Йдеться про практичну реалізацію завдань довгострокової стратегії, яка має забезпечити міцне підгрунтя України як високорозвиненої, соціальної за своєю сутністю, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання свого розвитку. Наступне десятиріччя має стати визначальним у розв'язанні саме цих завдань, інакше Україна може переміститися на периферію світових процесів.

Слід ураховувати й те, що наявний інструментарій економічної політики, який сформовано в попередній період, не націлений на забезпечення якісних перетворень -- інноваційного розвитку, оновлення структури виробництва, подолання глибокої диференціації доходів та ін. У межах нинішньої моделі розвитку широкомасштабна модернізація національної економіки просто неможлива. Потрібні суттєві зміни в механізмах трансформаційних процесів, їх системне оновлення -- тобто осмислений перехід до інституційної моделі ринкових перетворень, поєднаних з елементами ефективного державного регулювання.

На попередньому етапі реформ здійснювався демонтаж (через механізми лібералізації) державно-адміністративної системи управління. Нині ставиться нова мета -- формування сильної держави, активізація її регулюючої функції і водночас здійснення такої політики, яка б не лише зберегла, а й істотно посилила ринковий вектор розвитку, надала йому більшої орієнтації на кінцевий результат.

Такі акценти нової стратегії цілком укладаються в загальний контекст світового розвитку. Нині повсюдно переосмислюються роль і місце держави в здійсненні трансформаційних процесів. Водночас слід ураховувати й інші аспекти цієї проблеми. Шлях, на який розвиненим країнам потрібно було кілька століть, Україна має пройти в максимально стислі терміни.

Досвід держав, які здійснювали глибокі перетворення, засвідчує, що реальний успіх трансформаційних процесів можливий лише тоді, коли реформи та їхні результати відповідають інтересам і сподіванням широких верств населення, а тому отримують достатню суспільну підтримку. Отже, при визначенні нової стратегії потрібні максимальний політичний консенсус, суспільні консолідація і згода щодо основних цілей цієї стратегії та механізмів її реалізації, базових засад. Це також дуже важливо з погляду зміцнення демократичних інститутів та послідовного розвитку громадянського суспільства.

Без опори на таку довгострокову стратегію, яка б ураховувала, з одного боку, об'єктивні закономірності суспільного прогресу, а з іншого -- сучасні соціально-економічні та геополітичні реалії і водночас користувалася високою довірою й підтримкою народу, економічна політика будь-якого уряду, як і держави загалом, не матиме перспективи. У зв'язку з цим економічна стратегія наступного періоду має бути максимально прагматичною, вільною від політизації ідеологічних схем та стереотипів.

Конче важливо забезпечити наступність нової стратегії, її органічний зв'язок з позитивними надбаннями попереднього періоду, з урахуванням того, що курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною державної незалежності. Він викристалізовується з історії нашого народу, його ментальності та демократичних традицій, з прагнення нинішнього покоління бачити свою державу невід'ємною складовою єдиної Європи. Європейський вибір України -- це водночас і рух до стандартів реальної демократії, інформаційного суспільства, соціальне орієнтованого ринкового господарства, базованого на засадах верховенства права й забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Метою даної роботи є аналіз співробітництва України з європейським банком реконструкції та розвитку для реалізації вище названих цілей.

1. Європейський банк реконструкції та розвитку: загальні відомості

1.1 Створення та мета діяльності

Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР) -- міжнародна кредитна установа, створена на підставі угоди від 29 травня 1990 р. для фінансування ринкових перетворень у країнах Центральної і Східної Європи, колишнього Радянського Союзу.

Засновниками ЄБРР стали 40 країн, зокрема всі європейські держави (крім Албанії), низка неєвропейських країн (США, Канада, Мексика, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Нова Зеландія, Австралія, Південна Корея), а також Європейський Союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Загалом членом ЄБРР може бути будь-яка з країн -- членів МВФ. Розпочав свої операції ЄБРР 15 квітня 1991 р. За роки його діяльності кількість акціонерів Банку зросла і становить 62 члени, серед яких і ті 27 країн з перехідною економікою, де він здійснює операції.

Мета ЄБРР -- підтримка країн-членів у проведенні структурних і галузевих економічних реформ, включаючи демонополізацію, децентралізацію та приватизацію, зі стратегічним завданням цілковитої інтеграції їхніх економік у світовий економічний простір шляхом:

* організації, модернізації та розширення виробничої конкурентоспроможної і приватнопідприємницької діяльності, передусім малих і середніх підприємств;

* мобілізації національного та іноземного капіталу, впровадження сучасних високоефективних форм і методів управління;

* інвестицій у виробництво з метою створення конкурентного середовища і підвищення продуктивності, якості життя та поліпшення умов праці;

* надання технічної допомоги в підготовці, фінансуванні та реалізації перспективних проектів;

* стимулювання й заохочення розвитку ринків капіталу;

* реалізації великих і економічно обґрунтованих проектів, у яких заінтересовані більш ніж одна країна-реципієнт;

* сприяння екологічно безпечному розвиткові.

ЄБРР співпрацює з іншими інвесторами і кредиторами в наданні кредитів і гарантій, а також інвестуванні коштів у акціонерні капітали. Ця діяльність доповнюється кредитуванням інфраструктури або інших проектів у державному секторі, орієнтованих на підтримку ініціатив у приватному секторі.

Штаб-квартира ЄБРР розташована в Лондоні.

Керівництво діяльністю ЄБРР здійснюють: Рада управляючий Рада директорів та Президент.

У Раду управляючих -- вищий розпорядчий орган ЄБРР -- входять по два представники (управляючий та його заступник) виш кожного учасника Банку (країни чи міжнародної організації). Ні щорічному засіданні Рада обирає голову -- одного з управляючий який виконує обов'язки до обрання наступного голови. Рада управляючих вирішує стратегічні, принципові питання діяльності Банку.

Рада директорів -- головний виконавчий орган, до компетенції якого належать поточні питання роботи ЄБРР, а такаю здійснення важливих повноважень, делегованих їй Радою управляючих. Переважно це організаційна підготовка роботи Рал» управляючих, у межах її наказів -- визначення політики й ухвалення рішень стосовно надаваних кредитів, гарантій, акціонерний капітал, заохочення кредитів, надання технічні допомоги, затвердження бюджету ЄБРР

Президент ЄБРР (нині Жан Лембєр) обирається на чотири ріки Радою управляючих більшістю голосів. Президент ЄБРР керує поточною діяльністю ЄБРР під наглядом Ради директорів. Він бере участі в голосуваннях, але в тих випадках, коли голоси розділяються порівну, має право вирішального голосу. Він може брати участь у засіданнях Ради управляючих та головує на Раді директорів.

1.2 Фінансові ресурси

Основні фінансові ресурси ЄБРР складаються з акціонерного капіталу, запозичень на світових фінансових ринках та надходжень від позик та інвестицій. Початковий підписний капітал Банку становив 10 млрд екю, з яких 2,9 млрд екю уже сплаче» касовою готівкою або простими векселями (заборгованість менш ніж 1 %), а сума, що залишилася (70 %), підлягає сплаті акціонерам лише на вимогу, коли це стане необхідним для оплат» зобов'язань ЄБРР. Статутний капітал ЄБРР в 1 млн акцій з номіналом 1000 екю кожна розподілений таким чином: країні ЄС, ЄІБ і власне ЄС мають у статутному капіталі квоту розмірам у 51 %, країни Центральної і Східної Європи -- 13 %, інші європейські країни -- 11 %, а неєвропейські країни -- 24 Найбільша частина капіталу належить США (10 %), Італії, Німеччині, Франції та Японії (по 8,5 %). Крім того, було встановлено, що 125 акцій розподілові між членами не підлягають. Згідно зі Статутом, розмір статутного капіталу може переглядатися 1 раз на п'ять років. При цьому сукупна частка країн -- членів ЄС, ЄІБ і власне EC при перегляді капіталу має бути не меншою за 50 % від загальної суми розміщеного до підписки капіталу. У квітні 1997 р. набрало чинності рішення щодо подвоєння капіталу ЄБРР до 20 млрд. екю.

Це збільшення капіталу мало на меті створення засад фінансового самозабезпечення Банку в подальшій його діяльності.

Найбільшу частку залучених коштів ЄБРР, як і інші міжнародні банківські установи, позичає на світових фінансових ринках за допомогою різноманітних боргових інструментів. Для мінімізації ризиків рефінансування Банк прагне до збалансування строковості своїх активів і пасивів. У межах програм середньо-і довгострокової заборгованості здійснюються відкриті випуски облігацій, єврооблігаційних позик тощо. Випускаються також короткострокові боргові інструменти, підтверджені сертифікатами. Маючи статус міжнародної організації з найвищим кредитним рейтингом, Банк має можливість залучати додаткові кошти за пільговими процентними ставками.

Активи ЄБРР постійно зростають за рахунок як портфеля акцій, так і портфеля проектів. Так, на початку 2001 р. чистий обсяг бізнесу ЄБРР у країнах операцій досяг кумулятивно 16,6 млрд євро, при цьому у вигляді фінансових зобов'язань ще 42,5 млрд євро, тобто всього -- майже 60 млрд євро фінансових ресурсів. Протягом 1991--2000 pp. Банк прямо чи опосередковано був пов'язаний з 9--10 % (або 12 млрд дол.) усіх прямих іноземних інвестицій у країни з перехідною економікою.

У 1995--2000 pp. портфель проектів ЄБРР більш ніж подвоївся -- з 5,7 млрд до 12,2 млрд євро, а щорічний обсяг операцій зріс з 2,2 до 2,6 млрд євро. До 2005 р. Банк планує збільшити свій портфель до 17,4 млрд євро і довести щорічний обсяг бізнесу з 2,6 млрд у 2000 р. до 3,4 млрд євро.

Таке збільшення обсягів операцій, з одного боку, сприяє підвищенню доходів Банку, з іншого -- Банк, функціонуючи за умов невизначеності, підпадає під дію різноманітних ризиків, характер і структура яких постійно змінюються. Виникає потреба в хеджуванні капіталу, створенні резервів для покриття можливих збитків. Відтак зростають суми резервів ЄБРР, рівень яких визначається, по-перше, рейтингом кредитного ризику кожного кредиту та вкладання в акціонерний капітал, по-друге, загальними не-передбачуваними ризиками всього портфеля, зумовленими регіональною концепцією діяльності Банку, по-третє, резервами на покриття збитків, що створюються в кожному конкретному випадку при наближенні строків погашення кредитів.

Сукупні кредитні ресурси ЄБРР, призначені для фінансування перехідних економік, представлені звичайними ресурсами : коштами спеціальних фондів.

Звичайні ресурси охоплюють як дозволений до випуску статутний капітал, незалежно від характеру оплати акцій, так і залучен позикові кошти, кошти, отримані за рахунок погашення позик чи за гарантіями, а також прибуток від реалізації інвестицій е акціонерний капітал та інші кошти та прибутки ЄБРР, які не і частиною ресурсів спеціальних фондів. За рахунок звичайним ресурсів Банк фінансує на ринкових умовах ті країни, що впроваджують рентабельні проекти розвитку.

Спеціальні фонди формуються за рахунок коштів, спрямованим до відповідного спеціального фонду, та доходів, отриманих вії інвестицій, здійснених за рахунок цих фондів. Як правило, кошти спеціальних фондів використовуються для пільгового кредитування низькорентабельних галузей соціальної інфраструктури та надання технічної допомоги.

1.3 Інструменти фінансування і операції

Фінансова діяльність ЄБРР у країнах з перехідною економікою полягає в наданні таких фінансових послуг:

* надання прямих кредитів та участь у спільному з іншими кредиторами фінансуванні;

* інвестування в акціонерний капітал приватних підприємств і корпоративних підприємств державного сектора;

* гарантування розміщення цінних паперів, що випускаються як державними, так і приватними підприємствами;

* полегшення доступу державних і приватних підприємств ні внутрішній та міжнародні ринки капіталів шляхом надання гарантій, а також фінансових консультацій і сприяння в інших формах;

* надання або участь у позиках і здійснення технічної допомоги для реконструкції або розвитку інфраструктури (включаючи природоохоронні програми), необхідної для приватного сектора і для переходу до діяльності на ринкових засадах.

Таким чином, Банк пропонує широкий набір фінансових інструментів і має можливість досить гнучко структурувати політику надання фінансових послуг. Так, хоча зазвичай ЄБРР не надає прямого фінансування малим і середнім приватним підприємствам, Банк водночас має низку інструментів для роботи з ними -- це кредитні лінії, гарантії, фонди для акціонерного початкового капіталу.

1.4 Механізм фінансово-кредитної діяльності

Щоб краще зрозуміти механізм фінансово-кредитної діяльності ЄБРР, слід проаналізувати його основні складові: механізми стратегічного планування, добору проектів і сучасної цінової політики Банку.

Стратегія ЄБРР сформульована в документі "Просуваючи вперед реформи: Операційні пріоритети на середньострокову перспективу" (прийнятий у 1999 р.) і оновлюється щорічно в середині літа. Стратегія на рівні окремих країн операцій затверджується кожні два роки і доповнюється щорічно.

Пріоритети покраїнних і галузевих стратегій (малий бізнес, енергетика, муніципальна інфраструктура і т. п.) покладаються в основу щорічних бізнес-планів, які готуються кожним підрозділом Банку перед затвердженням наприкінці року бюджету. Згідно з бізнес-планами і щорічним бюджетом ресурси ЄБРР розподіляються між країнами, а також між окремими галузями.

Добір проектів базується передусім на відповідній стратегії (щодо країни чи сектора) і має відповідати трьом основоположним операційним принципам. Проект має:

* справляти позитивний вплив на процес ринкової трансформації в країні (мати певний "системний" ефект);

* бути самоокупним і прибутковим;

* відповідати принципові додатковості (тобто ЄБРР не повинен витісняти своїм фінансуванням інші можливі джерела фінансування, наприклад приватні банки).

Найвагомішим за останні роки став перший з названих принципів, тобто внесок проекту в системні перетворення економіки. При доборі проекту ретельно аналізуються такі напрями потенційного впливу проекту: створення ефективних ринків; зміцнення інститутів ринку, включаючи приватну власність; формування навичок, поведінки і стандартів бізнесу, необхідних для нормальної ринкової економіки.

Щодо самоокупності проекту, то Банк розробив досить жорстку процедуру оцінки кредитних ризиків. Кожний проект і кожна країна отримує свій рейтинг, який у принципі схожий з системою рейтингів провідних кредитних агенцій. Після схвалення потенційного проекту Кредитний комітет і Рада директорів постійно здійснюють моніторинг зміни рейтингу проекту.

Принцип додатковості реалізується двояко: або Банк надає фінансування клієнтові, який не в змозі знайти його на подібних умовах в іншому місці, або участь Банку в проекті є суттєвим чинником його реалізації.

Щодо ціноутворення, то Банк пропонує клієнтам цілий спектр фінансових інструментів для реалізації проектів: кредити, інвестиції в акціонерний капітал, гарантії, а також різноманітні інструменти з управління ризиками проекту.

Загальна структура фінансування проекту приблизно така синдикований кредит становить 15 %; кредит ЄБРР -- 35 %; кредити інших інвесторів -- 10 %; частка місцевого інвестора е акціонерному капіталі -- 15 % і, нарешті, частка іноземного інвестора в акціонерному капіталі -- 25 %.

Кредитування

Основним інструментом фінансування ЄБРР є кредит?: (90 %). Проекти у приватному секторі набагато ризикованіші, тому Банк фінансує не більш ніж 35 % загального обсягу видатків компанії за проектом. Це фінансування може мати форму "старшого", або субординованого, кредиту, інвестицій в акціонерний капітал або гарантій. Наданий кредит може бути переведений в акції або передбачати одночасну участь у акціонерному капіталі. При фінансуванні проектів у приватному секторі Банк, як правило, не вимагає гарантій від уряду країни, що приймає. Але ціна на фінансові інструменти відображає як комерційні ризики проекту, так і ризик конкретної країни. Тому ціна кредиту зї приватним проектом може бути на 100--700 базових пунктів вищою за ставку ЛІБОР. При цьому Банк намагається будувати свій ціновий механізм таким чином, щоб не тільки не витісните потенційних приватних кредиторів, але й всіляко їх залучати де співфінансування.

Основними партнерами ЄБРР із співфінансування є місцеві та іноземні комерційні банки і фінансові установи, експортно-кредитні агенції, міжнародні фінансові організації та інші офіційні інституції, зокрема державні організації, двосторонні фінансові установи тощо. Для багатьох позичальників можливість залучення такого співфінансування є першим кроком на шляху де отримання самостійного доступу до міжнародних ринків комерційного капіталу.

Співфінансування може набирати різних форм. По-перше, як спільне фінансування, яке здійснюється тоді, коли кредити, надані ЄБРР і учасниками співфінансування, використовуються у відповідних погоджених частках для фінансування одного й того самого набору товарів і послуг, потрібних для операції. Інший вид -- паралельне фінансування, яке здійснюється у тих випадках, коли кредити ЄБРР і учасників співфінансування використовуються для фінансування відокремлених комплектів товарів : послуг. Третій вид -- синдикування, за допомогою якого ЄБРР залучає фінансові інституції, згодні надавати кредитні кошти ні умовах, що в основному відповідають умовам кредитування самого Банку.

І, нарешті, синдикована участь здійснюється у тих випадках, коли ЄБРР погоджується профінансувати весь кредит і під час або після оформлення кредиту продає частку участі в кредиті одному чи кільком банкам. У цьому разі ЄБРР бере на себе відповідальність за всю суму, але частину своїх зобов'язань фінансує за рахунок покупця частки участі.

На сьогодні основною формою співфінансування є участь банків у кредитах ЄБРР. Європейський банк як основний кредитор надає позичальникові кредит на умовах, що завчасно погоджені з банками-кредиторами, і за їх участі у фінансуванні. На практиці Банк продає іншим банкам частку участі в таких кредитах без права регресу на себе. При такому механізмі участі кожний банк-кредитор користується перевагами статусу привілейованого кредитора ЄБРР. Це означає, що на всіх кредиторів у межах спільного фінансування не поширюються умови перегляду термінів погашення боргу. Можливість часткового використання переваг привілейованого кредитора, яку ЄБРР надає іншим банкам-кредиторам, є важливим стимулом залучення коштів до приватного сектора країн з перехідною економікою. Крім того, у багатьох країнах національні наглядові банківські інстанції визначають преференційний режим щодо створення резервів на покриття країнних ризиків для інституцій, які беруть участь у спільному фінансуванні в межах процедури, застосовуваної ЄБРР. Завдяки цьому участь банків у операціях у цих країнах звільняється від вимог щодо створення таких резервів, що суттєво підвищує їхній прибуток, отже, є додатковим стимулом припливу іноземного капіталу в регіон.

Щодо проектів у державному секторі під суверенну гарантію, то тут Банком незалежно від країнного ризику використовується єдина ціна -- ЛІБОР+1 %. Оскільки більшість країн, які мають низький кредитний рейтинг або не мають його взагалі, можуть отримати кредитування на приватному ринку капіталів лише за значно вищими ставками, подібна ціна ресурсів для проектів під суверенну гарантію є де-факто прихованим субсидуванням процесів розвитку в країнах операцій з боку провідних донорів-- акціонерів ЄБРР. У державному секторі Банк може профінансувати всі 100 % вартості проекту. Але, як правило, він зменшує рівень фінансування до 60--70 %, аби держава теж була причетною до втілення проекту (наприклад, на 10--20 %) і несла ризики, пов'язані з його реалізацією.

Інвестиції в акціонерний капітал

Важливим, але значно менш поширеним, ніж кредитування, інструментом фінансової діяльності ЄБРР є інвестиції в акціонерний капітал (10 %). Таке інвестування може набирати різноманітних форм: підписка на звичайні або привілейовані акції, інвестиції у квазіакціонерний капітал, наприклад, у вигляді субординованих кредитів, боргових зобов'язань, дохідних векселів та ін. При інвестуванні в акціонерний капітал ЄБРР розраховує на отримання відповідного прибутку на вкладені кошти Відтак умови його інвестування в певний проект залежать вії ризиків та потенційної дохідності проекту, а також від характеристик організації, що є каналом інвестування (наприклад, спільне або державне підприємство). Оскільки капітал Банку обмежений. ЄБРР не прагне до довгострокового інвестування або до придбання контрольного пакета акцій підприємства, або до взяття ні себе прямої відповідальності за керування ним. Тому він завжди має чітку стратегію вилучення власних коштів і виступає тільки як пасивний інвестор.

ЄБРР також гарантує розміщення акцій, беручи на себе таким чином зобов'язання підписатися в майбутньому на конкретну кількість акцій підприємства або відповідну суму їхньої вартості Банк, як правило, не надає фінансування інвесторові на придбання вже випущених акцій або таких, що будуть випущені пізніше Передачу акцій діючих підприємств Банк фінансує лише у випадку приватизації, оскільки вважає, що така передача напевне підвищить ефективність функціонування підприємства, зокрема завдяки вдосконаленню управління, реконструкції або розширенню виробництва під керівництвом нових власників або злиттю зи структурами компанії, що поглинула його. Крім інвестування в акціонерний капітал підприємств реального сектора економіки ЄБРР бере участь у акціонерному капіталі фінансових посередників -- інвестиційних фондів та комерційних банків. Так, ЄБРР має частку в інвестиційних фондах, які інвестують свій капітал і середні приватні підприємства. Ці фонди звичайно концентрують діяльність у конкретному регіоні, галузі або країні і мають свої представництва з питань венчурного капіталу. Інвестиційні критерії діяльності інвестиційних фондів мають відповідати загальним інвестиційним принципам ЄБРР. Інвестиції ЄБРР і акціонерний капітал приватних банків зумовлені таким напрямок його діяльності, як підтримка розвитку конкурентоспроможності сфери фінансових послуг.

Гарантії

Нарешті, третій фінансовий інструмент діяльності ЄБРР в країнах з перехідною економікою -- це гарантії.

Шляхом надання гарантій ЄБРР допомагає позичальника* отримати доступ до капіталу -- вітчизняного чи іноземного.

Гарантії бувають різних типів -- це й гарантії від усіх ризиків, і часткові гарантії стосовно конкретних ризиків. Але в усіх випадках максимальний ризик має бути відомим та піддаватися виоцінці, а кредитний ризик -- не виходити за прийнятні межі.

В подальшому обсяг інвестицій ЄБРР визначатиме низка чинників:

* загальні тенденції у світовій економіці (а вони досить невизначені через спад у розвинутих країнах Заходу, і насамперед у США, і набуття ним глобального характеру), їхній потенційний вплив на "стиснення" міжнародних ринків капіталу;

* прогрес у приєднанні ряду країн до ЄС (а тут не виключені непередбачені затримки);

* темпи і глибина реформ у Росії -- головної країни операцій ЄБРР;

* розвиток подій у Південно-Східній Європі (а ситуація там ще далека від стабільної);

* просунення ринкової трансформації в Україні, бізнесовий "клімат" і швидкість реалізації реформ;

* еволюція ринку нафти в країнах-експортерах СНД (передусім, можливість обвалу цін на нафту).

За всієї невизначеності економічної кон'юнктури в країнах операцій ЄБРР у них усе ж таки спостерігається чітка тенденція до економічного зростання. Середні по регіону темпи зростання прогнозуються у найближчі п'ять років на рівні 4--4,5 %, що має дати приріст ВВП у 25 %. А це означає, що попит на ресурси ЄБРР значно зросте, особливо в тих країнах, які не мають ще повноцінного доступу до міжнародних ринків приватного капіталу. Оскільки прямі іноземні інвестиції є найефективнішою з погляду зайнятості й валютної стабільності формою посилення внутрішнього процесу капіталізації, конкуренція між країнами регіону за їхнє залучення має посилитися.

Банк активізуватиме діяльність у країнах, де активнішими будуть його потенційні великі клієнти -- провідні міжнародні компанії і буде створено кращий клімат для інвесторів і підприємців, оскільки залучення ресурсів Банку набуває за таких обставин особливого практичного значення.

2. Аналіз співробітництва України та ЄБРР

2.1 Завдання стратегії допомоги Україні на 2001 - 2003 рр.

Завданням Стратегії допомоги Україні на 2001--2003 фінансові роки, підготовленої ЄБРР разом з урядом України і затвердженої Радою директорів Банку, було надання уряду й громадянському суспільству України допомоги у впровадженні широкомасштабної стратегії подолання бідності та в досягненні сталого економічного зростання, яке супроводжується створенням нових робочих місць. Урядом було визначено такі цілі Стратегії:

-- розвиток людських ресурсів;

-- зменшення масштабів бідності та підвищення рівня добробуту населення України;

-- підвищення конкурентоспроможності української економіки;

-- захист прав і свобод людини, особистої безпеки та добропорядності в державі;

-- сприяння інтеграції України до Європейського союзу.

Для досягнення зазначеної мети в програмі уряду було визначено відповідно пріоритетні завдання:

-- підвищення ефективності діяльності уряду (управління, правова система, регіональний розвиток);

-- всебічний розвиток людини і підвищення якості життя;

-- економічне зростання;

-- підвищення конкурентоспроможності економіки.

У період реалізації Стратегії допомоги Україні в державі фіксувалися позитивні показники економічного зростання та макроекономічної стабільності, було закладено інституційні підвалини ринкової економіки, зросла роль громадянського суспільства. Зв'язок між цими результатами та діями уряду простежується не завжди чітко, оскільки реформи, як правило, відбуваються із значним запізненням, але середовище в Україні змінилося на користь ринкової економіки.

Досягнення конкретних результатів дало змогу впроваджувати Стратегію допомоги Україні на 2001--2003 роки відповідно до базового сценарію. Такий підхід, що базується на отриманні конкретних результатів, сприяв конструктивному діалогу. ЄБРР зробив висновок, що керівництво України не відійшло від своїх головних зобов'язань щодо заходів, спрямованих на здійснення інституційної реформи, хоча ці зобов'язання з часом і змінювалися. Програма роботи з громадянським суспільством успішно виконувалася, у цій сфері досягнуто результатів, які тепер можна поглиблювати, робота в рамках макроекономічних і галузевих досліджень сприяла визначенню програми реформ і дасть можливість точніше окреслити галузеві стратегії. Робота з донорами дала змогу забезпечити поступ у найважливіших напрямах реформи, консультації та забезпечення зв'язку із зацікавленими сторонами нині є невід'ємною складовою діяльності ЄБРР в Україні. Недоліком було повільне затвердження та впровадження інвестиційних проектів і проектів технічної допомоги.

Мета Стратегії допомоги Україні полягала в наданні уряду України підтримки (за допомогою впровадження Програмної системної позики (ПСП) і обговорення відповідних питань) у поліпшенні фінансової дисципліни в усіх секторах економіки, внаслідок чого:

-- припинено практику бюджетних взаємозаліків;

-- сплата податків здійснюється у грошовій формі;

-- ліквідовано заборгованість із виплати пенсій і заробітної плати;

-- усі інші прострочені заборгованості зменшено щонайменше на 50% порівняно із станом на 1 січня 2000 року;

-- рівень оплати у грошовій формі за електроенергію збільшено упродовж двох років з 10 до понад 80%;

-- зменшено взаємні заборгованості між підприємствами;

-- скорочено обсяг бартерних операцій до менш як 5% обсягу офіційної економічної діяльності.

Нині в центрі уваги -- питання зменшення великої заборгованості між підприємствами в енергетичному секторі та зупинення зростання податкової недоплати. ЄБРР планує надавати підтримку подальшим заходам у податковій сфері за допомогою інвестиційного проекту -- Проекту модернізації Державної податкової служби, угоду про який було підписано 4 вересня 2003 року, а 20 листопада її ратифіковано Верховною Радою України. Метою проекту є підвищення ефективності роботи Державної податкової служби України зі справляння податків, у тому числі, в умовах кризового стану економіки та жорсткого обмеження фінансових і трудових ресурсів.

Головна мета реалізації проекту:

1) забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків та забезпечення повного, своєчасного збору всіх законодавчо встановлених в Україні податків і зборів;

2) завоювання довіри суспільства України шляхом поліпшення прозорості, компетентності, передбачуваності та неупередженості діяльності Державної податкової служби;

3) створення високопрофесійної інформаційно-розвиненої Державної податкової служби шляхом розроблення та впровадження програми повної автоматизації усіх процесів адміністрування податків.

Головними очікуваними результатами проекту є створення ефективної, високопрофесійної та підзвітної суспільству Державної податкової служби, яка чітко реалізовуватиме державну податкову політику та програму уряду України.

Тоді результати матимуть суттєвий вплив на економічний стан України.

Як прогнозується за результатами макроекономічного та галузевого дослідження фінансового сектору, поліпшення фінансової дисципліни стимулюватиме відновлення монетизації економіки і сприятиме створенню стабільнішого макроекономічного середовища.

ЄБРР завжди здійснював активну роботу у фінансовому секторі, і обговорювана Стратегія допомоги Україні є продовженням такої традиції. Під час упровадження Стратегії допомоги Україні було ухвалено важливі законодавчі та нормативні акти, що дало змогу Національному банку України підвищити ефективність регулювання діяльності банківського сектору. Підвищилася платоспроможність банківського сектору, а основні банківські показники наближаються до світових стандартів. Особливо важливі нині заходи щодо вирішення питання збиткової діяльності Державного ощадного банку -- найбільшого банку в Україні. У грудні 2002 року був створений незалежний регуляторний орган для небанківських фінансових установ, який зараз працює. ЄБРР надав допомогу діяльності фінансового сектору за сприяння двох макроекономічних і галузевих досліджень. Перше з них -- "Україна. Фінансовий сектор і економіка: нові стратегічні завдання" -- спрямовувалося на підтримку діяльності у рамках ПСП. Друге дослідження, виконане разом із МФК, буде базою для майбутніх обговорень стратегічної діяльності. Подальша допомога фінансовому сектору включає інвестиційний проект, який нині перебуває на етапі підготовки. Цей проект спрямований на зміцнення прав кредиторів і розвиток системи застави на рухоме майно.

2.2 Реалізація стратегії допомоги Україні

У процесі реалізації поточної Стратегії допомоги Україні Рада директорів ЄБРР схвалила такі документи: Проект енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях міста Києва, Проект збереження біологічного розмаїття в Азово-Чорноморському екологічному коридорі (грант Глобального екологічного фонду -- ГЕФ), Проект з водопостачання та водовідведення у місті Львові, Програмну системну позику, Проект, спрямований на боротьбу з туберкульозом і ВІЛ/СНІДом, та контроль за цими процесами, Позику на розвиток приватного сектору, Проект "Україна -- розвиток через Інтернет" та Проект видачі державних актів на право власності на землю в сільській місцевості й проект статистики. Відбулися переговори між Україною та Світовим банком щодо проекту статистики. Триває праця над ПСП III, і вже досягнуті орієнтовні показники. Отримання ПСП III можливе у 2005 фінансовому році.

Наприкінці реалізації поточної Стратегії допомоги Україні окремі вищезазначені проекти перебуватимуть на різних етапах підготовки. Передбачається, що проекти муніципального розвитку та фінансів буде подано на розгляд Ради директорів ЄБРР у 2004 фінансовому році. Проект управління реформою соціальної допомоги готується до подання у 2005 фінансовому році. Таким чином, розв'язання питання більшості кредитів буде завершено з майже однорічним запізненням. Кілька проектів не буде реалізовано. Проект реабілітації та розширення теплопостачання міста Севастополя анульовано після схвалення Радою директорів ЄБРР внаслідок відмови від його ратифікації місцевою радою. Проекти реформи державного управління та Фонду передекспортних гарантій були анульовані, коли з'ясували, що немає можливостей досягнення успіху. Підготовку системної позики для соціального сектору, передбачуваної на 2003 фінансовий рік, не розпочинали, бо дійшли висновку, що немає потреби у додатковій системній операції в соціальній сфері у разі впровадження операцій Програмної системної позики. Підготовку Проекту структурної перебудови вугільної промисловості (2001 фінансовий рік) було анульовано внаслідок зміни пріоритетів уряду. ЄБРР започаткував Дослідження вугільної промисловості, яке здійснюється з метою досягнення загальнонаціональної згоди щодо напрямів реформування вугільного сектору. Робота над Проектом боротьби із забрудненням довкілля, запланована на 2003 фінансовий рік, не розпочалася через брак прогресу у розвитку потенціалу установ, які працюють над питаннями охорони довкілля.

Проходження і виконання проектів в Україні ЄБРР вважає проблематичним, хоча питання вирішується простіше за умови системних операцій. Затримки, як правило, зумовлюються реальними темпами реалізації програми уряду, які відрізняються від початкових сподівань. У майбутньому можна посилити гнучкість програми допомоги, аби поліпшити її узгодження з темпами реалізації програми реформ, долучивши до структури Стратегії допомоги Україні оптимістичний сценарій, що дасть змогу належно визначати періоди, упродовж яких темпи реформ були вищими.

Необхідно вжити заходів щодо зменшення часу, який витрачається на підготовку та виконання інвестиційних проектів для забезпечення своєчасного отримання технічної допомоги та інвестицій, потрібних для підтримання стратегічних ініціатив у рамках Стратегії допомоги Україні. До чинників, які можуть впливати на затримки, належать:

-- обмежені технічні можливості сторін;

-- відсутність адекватної інституційної бази, необхідної для підтримки проектів;

-- зміни у почутті причетності до проектів працівників органів влади, зумовлені їхньою ротацією;

-- конфлікт інтересів осіб і груп, пов'язаних із виконанням проектів.

Представництво ЄБРР в Україні здійснило дослідження політичних та економічних чинників, які впливають на підготовку та ратифікацію проектів. На підставі цього дослідження розроблено критерії (контрольний перелік) політичної здійсненності проектів з метою проведення попередньої перевірки проектів, перед тим, як долучити їх до Стратегії допомоги Україні й розпочинати роботу з їх підготовки. На думку ЄБРР, це повинно бути вимогою до всіх проектів -- здійснення ретельної попередньої оцінки наявності необхідної інституційної бази -- прав власності, відповідного законодавства, технічних засобів тощо.

Серія програмних системних позик ознаменувала докорінну зміну в діалозі між Світовим банком і урядом України: зросла його якість, відповідальність за причетність до вирішуваних проблем та послідовність дій. Для обох сторін стала зрозумілішою природа проблем, які стоять перед Україною, шляхи їх можливого подолання, наявність обмежень політичного й економічного характеру і методи співпраці уряду та Банку над реалізацією прийнятих рішень. Крім того, схема такої операції дуже добре узгоджується з поточною політичною ситуацією в Україні, а саме:

-- отримані в рамках зазначеного тематичного підходу результати допомагали розробляти й впроваджувати галузеві плани дій ПСП і надалі зосереджуватися на тематичних питаннях;

-- орієнтація на результати у виконанні програми уряду виявилася ефективною і її необхідно використовувати й надалі. Проте такий підхід потребує ретельної підготовки стратегії досягнення цих результатів і забезпечення надання Світовим банком чи іншими донорами необхідної технічної допомоги;

-- узгодження з програмою уряду та зміна термінології (заміна умов надання позики орієнтовними показниками) дали змогу посилити відповідальність за причетність до проектів Банку;

-- підготовка та обговорення ПСП сприяли формуванню потужних технічних команд сторін-учасниць;

-- зосередження тематичних питань в одній комплексній програмі дало змогу краще зрозуміти зв'язки між ними та встановити їх пріоритетність. Комплексна середиьострокова програма системних позик із встановленням конкретних очікуваних результатів на час її завершення дає Україні можливість відстежувати її поступ до ринкової економіки.

2.3 Стратегія допомоги ЄБРР Україні на 2004 - 2007 роки

банк реконструкція розвиток кредит фінансування

Стратегія допомоги ЄБРР Україні на період 2004--2007 років ґрунтується на досвіді останніх років та на аналізі різних варіантів подальшого поступу у реформуванні в Україні.

Упродовж наступного чотирирічного періоду в Україні відбудуться важливі події, які визначать політичну й соціальну еволюцію країни та місце, яке вона посідатиме у світі. Як зазначалося вище, на нашу державу упродовж періоду наступної Стратегії допомоги Україні чекають нові завдання й можливості як у внутрішній діяльності (внаслідок наступних президентських виборів та очікуваних змін у внутрішній політиці і ставленні до реформ), так і в міжнародній (з огляду на нову ситуацію, зумовлену розширенням ЄС, та зміну міжнародної ситуації загалом).

Мета пропонованої стратегії -- підтримати європейський вибір України, забезпечуючи інституційний розвиток, що стимулюватиме створення сприятливого для підприємницької діяльності середовища та ширшого залучення громадськості до роботи органів влади, а також дбайливішого реагування владних структур на потреби населення. У цій стратегії, як і в попередніх, наголошується на потребі формування європейських принципів як згори -- за допомогою реформування інституцій і політики, так і знизу -- шляхом зміцнення фундаменту громадянського суспільства та відповідного посилення підзвітності посадових осіб державних органів. Пропонована стратегія орієнтована на результати: вона спрямована на підтримку довгострокових цілей програми уряду і встановлює чіткі й водночас зручні для моніторингу проміжні результати та пов'язані із зазначеними цілями кількісні показники. Обсяг фінансової допомоги та конкретний зміст кредитних і некредитних програм будуть жорстко прив'язані до спроможності уряду України виконувати відповідні орієнтовні показники.

Пропонована стратегія враховує реальні умови політичного періоду в найближчому майбутньому та в середньостроковій перспективі. Зважаючи на обмежені можливості для нових реформаторських ініціатив у період до президентських виборів, у Стратегії приділено значну увагу успішній реалізації реформ, які уже започатковано та погоджено в контексті ПСП II, а також заходам, спрямованим на посилення ролі громадянського суспільства. Однак ця стратегія передбачає можливість переходу до оптимістичного сценарію кредитування після виборів, грунтуючись на спроможності України скористатися рушійною силою реформ і досягти істотних успіхів у реформуванні енергетичного, фінансового та соціального секторів.

Пропонована допомога пов'язана з максимізацією зусиль уряду та ресурсів ЄБРР, які спрямовуються на досягнення проміжних цілей. Отож під час розроблення програми допомоги (як кредитної, так і некредитної) враховувалися такі міркування:

-- нові кредитні та некредитні операції підтримуватимуть упровадження програми поліпшення функціонування ринкових інституцій у різних секторах. Головним засобом прямої підтримки бюджету й надалі буде серія Програмних системних позик, за допомогою яких надається допомога у реалізації програми уряду в частині виконання відповідних інституційних орієнтовних показників, що є передумовою досягнення зазначених вище цілей. Як і раніше, у центрі уваги Програмної системної позики -- поліпшення ситуації у п'ятьох тематично широких сферах, а саме: (І) фінансової дисципліни, (П) прав власності, (III) зміцнення та спрощення регулятивної бази, (IV) управління державними ресурсами, (V) соціальної та екологічної стабільності. Орієнтовні показники, навколо яких будуватиметься серія Програмних системних позик, є індикаторами, узгодженими урядом України та Банком для оцінки результатів;

-- окремі інвестиційні проекти та некредитні операції вирішуватимуть питання інституційних "вузьких місць" і зміцнення організаційно-технічного й кадрового потенціалу у сферах, важливих для досягнення зазначених вище цілей уряду України та базуватимуться на відносних перевагах ЄБРР;

-- некредитні операції більшою мірою націлюватимуться на посилення інституційного та кадрового потенціалу і здійснюватимуться у співпраці з урядом України та різними установами, максимально посилюючи співпрацю з донорами.

-- ЄБРР і надалі розглядатиме заходи з розбудови громадянського суспільства як основний стрижень своєї стратегії, розуміючи важливу роль громадських організацій у забезпеченні оперативнішого реагування державних органів на потреби суспільства, яке базується на ринкових засадах і надає громадянам рівні можливості, та у підвищенні підзвітності органів влади усіх рівнів.

Зважаючи на зорієнтованість програми кредитування на результати, можна очікувати, що обсяг кредитування залежатиме від успішності досягнення урядом України вищезазначених цілей, а також від підвищення його спроможності забезпечувати проходження та упровадження позик ЄБРР. Відповідно до базового сценарію загальна сума нових зобов'язань МБРР може сягнути 2,4 млрд. дол. США упродовж 2004--2007 фінансових років. Підтримка бюджету надаватиметься у формі серії однотраншевих Програмних системних позик (одна операція на суму 250 млн. дол. США у 2004 фінансовому році та до трьох операцій на суму 300 млн. дол. США кожна у 2005, 2006, 2007 фінансових роках) залежно від виконання відповідних орієнтовних показників прогресу у досягненні результатів, які аналізувалися вище. Як і раніше, позики із серії Програмних системних позик, хоча їх надання і здійснюватиметься приблизно з однорічним інтервалом, виплачуватимуться лише після виконання відповідних орієнтовних показників. Отож доступ до ресурсів ЄБРР на підтримку бюджету повністю залежатиме від показників діяльності та досягнутих результатів.

Враховуючи середньострокові макроекономічні прогнози, уряд України повідомив, що хотів би збільшити загальну суму запозичень від ЄБРР, аби полегшити вчасне рефінансування боргових зобов'язань, термін сплати яких припадає на кілька наступних років. Хоч нині Україна й має доступ до ринків єврооблігацій, умови цього фінансування -- з короткими строками погашення та вищими спредами -- менш вигідні, ніж запозичення від ЄБРР. Подальші кредити ЄБРР зменшать навантаження на бюджет, зумовлене обслуговуванням зовнішнього боргу, вивільняючи в такий спосіб ресурси для реалізації кількох реформаторських ініціатив. Спроможність України використати ресурси ЄБРР протягом трьох минулих років виявилася меншою, ніж очікувалося, особливо зважаючи на довший термін виконання орієнтовних показників, що лежать в основі серії Програмних системних позик, та на постійні ускладнення, пов'язані з процедурами схвалення інвестиційних проектів.

ЄБРР пропонує, щоб загальний обсяг кредитування упродовж періоду наступної Стратегії допомоги Україні передбачав можливий оптимістичний сценарій, який пов'язуватиметься з прискореним досягненням узгоджених орієнтовних показників, а також з істотним спрощенням процедур уряду. Зважаючи на календар політичних подій, є підстави сподіватися на можливість реалізації згаданого оптимістичного сценарію на початку 2005 календарного року. Пропонований обсяг кредитування, за оптимістичним сценарієм, зросте до 3,0 млрд. дол. США. Оптимістичний сценарій буде докладно обговорено в оновленому варіанті Стратегії допомоги Україні, який має бути подано на розгляд Ради директорів Банку на початку 2006 фінансового року.

За песимістичного сценарію загальмується виконання інституційних реформ і стане нереальним досягнення основних цілей Стратегії допомоги Україні. За таких умов кредитування МБРР буде істотно скорочене та обмежене тими сферами, де політичний діалог не зазнаватиме негативного впливу загальної несприятливої ситуації, загальна сума чистого боргу перед МБРР не зросте. Індикативні сценарії надання позик на 2004--2007 роки наведено в таблиці.

Під час упровадження Стратегії допомоги Україні найвищий пріоритет надаватиметься виконанню в повному обсязі нині здійснюваних програм, особливо тих, які недавно набули чинності. Передбачається, що такі з них, як Проект Фонду соціальних інвестицій, Проект здійснення контролю за туберкульозом і СНІДом, Проект розвитку приватного сектору, Програма модернізації державної податкової служби, Проект видачі державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвитку системи кадастру і Проект "Україна -- розвиток через Інтернет" дадуть змогу мати істотні зрушення в основних напрямах реформ і досягти соціальної злагоди.

2.4 Процедура отримання кредиту ЄБРР в Україні

Кредитні лінії. Перша угода про відкриття кредитної лінії на S121.2 млн. призначеної для кредитування малих і середніх приватних підприємств в Україні (МСП-1), Нацбанк і ЄБРР підписали ще в 1994 р. З 2001 р. в Україні діє друга кредитна лінія ЄБРР -- МСП-2 -- на $88,3 млн. По МПС-2 вже профінансовано 22 кредити на загальну суму більше $15,6 млн. В рамках цієї лінії окремо виділений кредитний проект на $22 млн, призначений для упровадження спеціальної програми мікрокредитування приватних підприємців. Кредити ЄБРР видаються українським позичальникам через банки-партнери -- "Аваль", "Форум", "Ажіо", "Надра", Приватбанк, Ва-банк, ПроКредіт Банк, Укргазпром-банк і Укрсоцбанк. Схема взаємодії банків з ЄБРР проста -- банки одержують від ЄБРР ресурси по ставці LIBOR+2%, відбирають проекти позичальників, затверджують їх в НБУ і кредитують по ставці не більш LIBOR+8%. На дельті 6% банки заробляють. Кредити ЄБРР вже видані 15-16 тис. мікропозичальників.

Вимоги до учасників. Критерії відбору позичальників кредитів по лініях ЄБРР залежать від розміру кредиту і мети його використовування. Критерії для участі в МСП висуваються перш за все до фінансового стану самого позичальника і до проекту, під який, власне, і береться кредит. Одержувачем грошей ЄБРР може стати тільки платоспроможне приватне підприємство з штатом не більше 500 чіл., не помічене в яких-небудь "споріднених зв'язках" з банком -- партнером ЄБРР. Існує декілька основних вимог до позичальників. По-перше, встановлюються чіткі вимоги до активів підприємства-позичальника. Вони не повинні перевищувати $4 млн. По-друге, співвідношення боргу (з урахуванням кредиту, що надається) і капіталу підприємства протягом всього терміну кредитування не повинне перевищувати 70:30. Що стосується проекту, то, природно, основною умовою тут є представлення докладного бізнес-плану. На вимогу МСП-1 і МСП-2 банки мають право дати кредит ТІЛЬКИ за умови, що позичальник вкладає в проект 30% власних засобів.

Умови кредитування:

Максимальний термін кредитування за програмами ЄБРР, за українськими мірками, вельми тривалий -- до п'яти років. Умови погашення позичальником боргу пільгові. Перші два роки позичальник може сплачувати банку тільки відсотки по кредиту, не відшкодовувавши основне тіло кредиту. Сума кредиту по лініях МСП складає $0,125-4 млн, по лініях мікрокредитування -- $3-50 тис.

Кредити за програмами ЄБРР видаються тільки під строго певні проекти:

* довгострокове фінансування засобів виробництва;

* фінансування постійного оборотного капіталу (придбання вітчизняного або імпортного устаткування);

* короткострокове фінансування

матеріально-технічних витрат на виробництво;

* фінансування витрат, пов'язаних з торговими і лізинговими операціями;

* короткострокове фінансування експортних контрактів.

Кредити не видаються на наступну мету:

* рефінансування вже існуючих зобов'язань приватних підприємств або фінансування внесків до статутного фонду;

* реалізацію проектів, пов'язаних з гральним бізнесом, виробництвом або поставкою алкогольних напоїв із змістом спирту більше 15%, тютюнових виробів, виробництвом або поставкою зброї, будівництвом житлових споруд;

* фінансування бізнесу з нуля.

Конкурсний підхід. ЄБРР упровадив практику спеціальних конкурсів на кращий бізнес-проект серед охочих отримати кредит, які він проводить з банками-партнерами і Нацбанком. Призами для переможців є кредити по низьких процентних ставках. За 1-е місце підприємство одержує кредит по одній із ставок - LIBOR+4,0% +5,5% або +6,6% (залежно від суми кредиту), за 2-е - LIBOR+7,0% +7,5% або +7,8%. 3-е місце нагороджується поїздкою для двох чоловік на п'ять днів в одну з країн Європи в цілях відвідин торгових ярмарків або компаній -- постачальників устаткування.


Подобные документы

  • Міжнародний валютний фонд та його діяльність в Україні. Світовий банк як група кредитно-фінансових установ та основні його напрямки співробітництва з нашою державою. Участь Єдиного Банку Реконструкції та Розвитку в реформуванні економіки України.

    реферат [124,5 K], добавлен 30.01.2015

  • Основні функції кредиту. Його роль у формуванні ринкової економіки України. Дослідження кредитної діяльності комерційних банків України. Аналіз структури кредитних вкладень за галузями народного господарства. Розвиток кредитування в Україні в 2011 році.

    реферат [1,5 M], добавлен 18.09.2012

  • Аналіз альтернативних варіантів фінансування придбання підприємством необхідного виробничого обладнання. Обрання найбільш ефективного варіанту фінансування технічної реконструкції виробництва. Розрахунок чистої приведеної вартості лізингу устаткування.

    контрольная работа [170,4 K], добавлен 03.02.2011

  • Аналіз фінансової політики України щодо стабілізації регіонального розвитку в контексті євроінтеграційних та децентралізаційних процесів. Інструменти розширення ринку муніципальних цінних паперів як чинника ресурсного забезпечення регіонального розвитку.

    статья [218,5 K], добавлен 24.10.2017

  • Сутність, інструменти та механізми грошово-кредитної політики, її взаємозв’язок з фіскальною політикою на різних етапах економічного розвитку України. Аналіз проблем здійснення та перспектив підвищення ефективності грошово-кредитної політики в Україні.

    курсовая работа [39,7 K], добавлен 30.05.2010

  • Поняття банківської системи України та її елементи. Національний банк України: його роль у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду. Характерні риси та особливості розвитку банківської системи України.

    дипломная работа [768,5 K], добавлен 04.09.2007

  • Основні тенденції в розвитку державного боргу України. Аналіз принципів формування державного боргу та механізму його обслуговування. Місце і роль держави на фінансовому ринку. Короткостроковий зовнішній борг України за залишковим терміном погашення.

    курсовая работа [242,0 K], добавлен 18.02.2012

  • Теоретичні основи формування та розвитку капіталу підприємства в економічній системі держави. Основні джерела і порядок фінансування капітальних вкладень. Показники фінансово-економічної діяльності підприємства. Формування напрямів розвитку капіталу.

    курсовая работа [2,3 M], добавлен 05.11.2011

  • Роль грошово-кредитної політики, її характеристика. Ефективність методів на інструментів монетарного регулювання в умовах зростаючої монетизації. Особливості діяльності банків у сфері грошово-кредитної політики України в період фінансової нестабільності.

    курсовая работа [587,5 K], добавлен 25.02.2014

  • Суть, значення та переваги діяльності фінансових посередників, їх функції та існуючі типи. Роль банків у фінансовому посередництві. Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінансового посередництва. Механізм опосередкованого фінансування.

    реферат [169,1 K], добавлен 24.03.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.