Удосконалення обліку та покращення фінансових результатів

Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізації є збільшення обсягів вирощування, забезпечення ритмічності виробництва і відвантаження продукції, зниження її собівартості за рахунок дотримання режиму економії. Значне місце посідає підвищення якості вирощування, що буде сприяти покращенню конкурентоспроможності продукції. Суттєве значення має своєчасна оплата покупцями замовленої продукції, застосування прогресивних форм розрахунків за продукцію, пошуки більш вигідних ринків збуту.

Основні показники, які характеризують динаміку реалізації продукції і прибутку в досліджуваному підприємстві наведені в таблиці 5.

Приведені в таблиці розрахунки показали, що валовий прибуток від реалізації продукції збільшився на 826,6 тис. грн. порівняно з базисним періодом або на 132%. Це пояснюється тим, що виручка від реалізації зросла на 24,3% порівняно з 2001 роком, а собівартість продукції тільки на 6%.

Таблиця 5

Динаміка фінансових результатів від реалізації продукції

Показники	2001р.	2002р.	2003р.	Відхилення 2003р. від 2001р., (+,-)
1. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг), тис. грн.	4311,3	4519	1047,7
2. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), тис. грн.	3684,9	3929	3904	219,1
3.Валовий прибуток, тис. грн.	626,4	590	1455	828,6
4. Рівень рентабельності продукції (робіт, послуг), яку реалізовують	17,00	15,02	37,27	20,27

Для більш детального аналізу валового прибутку необхідно розглянути ті фактори, які впливають на його рівень. Розрахунки представлені в табл. 6.

Таблиця 6

Валовий прибуток та фактори, що впливають на його рівень

Показники	2001р.	Розрахункові показники	2003р.
Чистий дохід (виручка) від реалізації	4311,3	3949,5	5359
Собівартість реалізованої продукції	3684,9	3376,5	3904
Валовий прибуток	626,4	573	1455
Відхилення валового прибутку 2003р. від
2001р. в тому числі за рахунок:	X	X	828,6
обсягів реалізації;	X	X	-52,6
собівартості реалізації;	X	X	-527,5
ціни реалізації;	X	X	+1409,5
структури реалізованої продукції.	X	X	-0,8

Розрахунки показали, що в 2003р. в агрофірмі було одержано валового прибутку на 828,6 тис. грн. більше, ніж у 2001 р. На таке відхилення вплинули наступні фактори.

У зв'язку зі зменшенням обсягів реалізації прибуток зменшився на 52,6

ч. : тис. грн. В результаті підвищення собівартості продукції і підвищення ціни реалізації продукції було одержано менше, ніж в 2001р., собівартості на 527,5 тис. грн. і більше, ніж у 2001р., ціни на 1409,5 тис. грн.

Негативний вплив викликало погіршення структури реалізованої продукції і як результат прибуток зменшився на 0,8 тис. грн. Таким чином, виходячи з проведеного аналізу, можна зробити висновок, що для покращення фінансових результатів необхідно розробити шляхи поліпшення структури реалізованої

Від зміни кількості реалізованої продукції залежить величина грошових надходжень у вигляді виручки. Розглянемо реалізацію продукції в грошовому виразі в таблиці 7.

Таблиця 7

Реалізація продукції в грошовому виразі

Види продукції	Виручка 2001 року	Виручка	Виручка 2002	Виручка	Виручка 2003	Виручка	Відхилення % 2003р. від 2001р. (+,-)
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Продукція тваринництва: в т.ч. приріст ВРХ приріст свиней Всього по господарству:	3160 2457,8 702,2 4311,3	73,3 57,0 16,3 100,0	3821 2261 1560 4519	84,6 50,1 34,5 100,0	5245,6 2497,0 2747,9 5359,0	97,9 46,6 51,3 100,0	+24,6 -10,4 +35,0 X

Приведені розрахунки свідчать про те, що в господарстві найбільшу питому вагу по грошових надходженнях займає продукція тваринництва, виручка від якої склала в 2003р. 5245,6 тис. грн., а це 97,9% від загальної суми виручки. При цьому можна зазначити, що сума виручки продукції тваринництва в 2003 році підвищилась в порівнянні з 2001 роком на 24,6%, що зумовлено зростанням питомої ваги приросту свиней в аналізованому періоді і зменшенням долі приросту ВРХ на 35% і 10,4% відповідно.

В цілому по господарству сума виручки зросла в 2003р. в порівнянні з 2001р. на 1047,7 тис. грн., що позитивно характеризує діяльність підприємства.

3.2 Аналіз фінансових результатів від операційної та звичайної діяльності

Методичною основою аналізу фінансових результатів в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, модель їх формування і використання.

При аналізі фінансових результатів необхідно розрізняти поняття: прибуток (збиток) звітного періоду, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток (збиток) від операційної діяльності, чистий прибуток (збиток).

Вичерпні визначення наведенні у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати", а додаток до даного положення є інформаційним джерелом для аналізу фінансових результатів від усіх видів діяльності, визначення структури прибутку.

Для оцінки динаміки прибутку і його складових використаємо дані таблиці 8.

Таблиця 8

Показники фінансових результатів

Показники	2001р.	2002р.	2003р.	Відхилення +,-
				тис. грн.	%
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг), тис. грн.	4311,3	4519	5359	+1047,7	124,3
Валовий прибуток (збиток), (+,-), тис. грн.	626,4	590	1455	+828,6	232,3
Інші доходи, тис. грн.	940,8	1306	3269	+2328,2	347,5
Інші витрати, тис. грн.	853,7	1326	1927	+ 1073,3	225,7
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток +, збиток -), тис. грн.	713,5	570	2797	+2083,5	392
Чистий прибуток (збиток)-, тис. грн.	626,5	461	2579	+1952,5	411,7

Горизонтальний аналіз абсолютних показників, наведених в таблиці 8, показує, що підприємство у звітному році досягло високих фінансових результатів у господарській діяльності, порівняно з фактичними даними в 2001 році. Порівняно з 2001 роком приріст прибутку в 2003 році становив

1952,5 тис. грн. або 41 1,7%. Аналіз структури прибутку 2003 року (вертикальний аналіз) дає змогу визначити, що головну частину його становить чистий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг 5359 тис. грн. в 2003 році і 4311,3 тис. грн. в 2001 році. Сума прибутку від основної діяльності в аналізованому періоді збільшилась, її приріст в абсолютній сумі становить 1047,7 або 24,3%.

Позитивний результат, отриманий від фінансової діяльності, дав змогу підприємству збільшити суму прибутку в 2003 році порівняно з 2001 роком.

Фінансовий результат, отриманий від позареалізаційної діяльності, дав змогу збільшити на 2328,2 тис. грн. і одночасно зменшити його на 1073,3 тис. грн. в аналізованому періоді. Хоча це не призвело до негативної зміни, а навпаки, прибуток від позареалізаційної діяльності зріс у 2003 році порівняно з 2001 роком на 392% чи 2083,5 тис. грн.

Аналіз структури прибутку, що склався в 2003 році, показав, що за рахунок приросту виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), приросту прибутку від операційної діяльності і звичайної діяльності до оподаткування збільшився прибуток підприємства в цілому.

3.3 Аналіз рентабельності діяльності підприємства

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д.

Ці показники більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцевий результат господарювання, тому що їх величина показує відношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами. Показники рентабельності служать не лише для оцінки діяльності підприємства, але і як інструмент в інвестиційній політиці в ціноутворенні.

Для проведення аналізу рентабельності діяльності ТОВ Агрофірми „Низи" всю необхідну інформацію згрупуємо в таблицю 9.

Таблиця 9

Вихідні дані для аналізу рентабельності діяльності підприємства

Показники	2001р.	2002р.	2003р.
1. Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	4311,3	4519	5359
2. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	3684,9	3929	3904
3. Валовий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	626,4	590	1455
4. Чистий прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	626,5	461	2579
5. Власний капітал, тис. грн.	3164,3	6269	5276
6. Необоротні активи, тис. грн.	1764,3	5281	3170
7. Весь капітал підприємства (середній підсумок балансу ), тис. грн.	4532,55	5589,15	7293,5

Розрахунок показників рентабельності

1. Загальна рентабельність виробництва (або рентабельність капіталу, рентабельність підприємства).

Показники свідчать, що протягом 2001-2003 рр. зросла прибутковість на кожну гривню продукції з 17 коп. до 37,3 коп.

Отже, відмічаємо, що підвищився рівень прибутковості продажу протягом аналізованого періоду. Якщо у 2001 році господарство отримало 14,5 коп. прибутку на кожну гривню реалізованої продукції, то в 2003 році прибуток становить 27,2 копійки.

Таким чином, у 2001 році чистий прибуток підприємства склав 13,8% від середньорічної вартості загальної суми інвестованого капіталу, а у 2003 році цей показник склав 35,4%.

Проведені вище розрахунки вказують на те, що в 2003р. на кожну гривню, яка була вкладена у необоротні активи, приходиться 81,4 копійки прибутку, що в 2 рази більше, ніж у 2001 році.

Таким чином, ефективність використання власних засобів підприємства у 2003 році збільшилась в 2,5 рази в порівняні з базисним. Розглянемо показники рентабельності, згруповані в таблиці 10.

Таблиця 10

Показники рентабельності

Показники	2001	2002	2003	Відхилення
	рік	рік	рік	2003р. від
				2001р., (+,-)
Рентабельність виробництва (окупність)	17,0	15,0	37,3	+23,3
Рентабельність продажу	14,5	13,0	27,2	+12,7
Рентабельність всього капіталу підприємства	13,8	8,2	35,4	+21,6
Рентабельність необоротних активів	35,5	8,7	81,4	+45,9
Рентабельність власного капіталу	19,8	7,4	48,9	+29,1

Усі показники рентабельності, що характеризують діяльність підприємства, покращились у зв'язку із збільшенням виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 1047,7 тис. грн., підвищенням собівартості реалізованої продукції на 219,1 тис. грн., що зумовило зростання прибутку від реалізації продукції та в цілому прибутку підприємства.

Використовуючи метод ланцюгових підстановок розрахуємо вплив основних чинників на зміну рівня рентабельності (табл.11).

Таблиця 11

Рівень рентабельності підприємства

Показники	2001 рік	2002 рік
1	2	3
1. Прибуток підприємства (загальна сума), тис. грн.	570	2797
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	4519	5359
3. Середньорічна вартість основних засобів і нематеріальних активів, тис. грн.	3510,05	4175,5
4. Середньорічні залишки матеріальних оборотних коштів, тис. грн.	1336,5	1945
5. Середньорічна вартість виробничих фондів (капіталу) (р.З+р.4), тис. грн.	4846,55	6120,5
6. Коефіцієнт фондомісткості продукції (р.З: р.2)	77,67	77,92
7. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (р.4:р.2)	29,58	36,29
8. Прибуток на 1 грн. реалізованої продукції (р. 1 :р.2 хЮО)	12,61	52,19
9. Рівень рентабельності виробництва підприємства (капіталу) (р. 1 :р.5), %	11,76	45,7
10. Реалізація на 1 грн. виробничих засобів (р.2:р.5), %	93,24	87,56

Розрахунки проводяться з використанням таких алгоритмів:

- Вплив зміни чистки прибутку на 1 гри. реалізованої продукції:

Таким чином, за рахунок збільшення частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції рівень рентабельності збільшився на 36,9 пунктів.

- Вплив зміни фондомісткості основних виробничих засобів:

Отже, за рахунок незначного збільшення фондомісткості виробництва рівень рентабельності знизився на 0,1 1 пунктів.

- Вплив зміни оборотності оборотних коштів: рядок 9 гр.2-Х₂,

тобто 45,7-48,55= - 2,85 пунктів

За рахунок збільшення коефіцієнта закріплення оборотних коштів рівень рентабельності знизився на 2,85 пунктів.

Отже, загальне збільшення рентабельності за чинниками становить 3,94 пунктів (36,9-0,11-2,85), що відповідає загальному збільшенню рентабельності, порівняно з минулим звітним періодом.

Для конкретного аналізу рентабельності окремих видів продукції складемо аналітичну таблицю (табл.12).

Таблиця 12

Рівень рентабельності реалізації великої рогатої худоби і свиней у живій вазі

Показники	2002 рік	2003 рік	Відхилення, (+.-)
1. Ціна реалізації 1 ц худоби в грн.:
- ВРХ	275	330	+55
свиней	441	640	+199
2. Виробнича собівартість 1 ц худоби, грн.:
- ВРХ	238	270	+32
свиней	410	415	+5
3. Рентабельність 1 ц проданої продукції, %:
- ВРХ	15,55	22,22	+6,67
свиней	7,56	54.22	+46,66

Дані таблиці свідчать, що на зміну рентабельності окремих видів продукції впливають такі чинники:

1. Зниження ціни реалізації

Отже, після проведених розрахунків ми можемо стверджувати, що рентабельність продажу великої рогатої худоби збільшилась на 6,67%, а свиней - на 53,66%. Тому в даному господарстві потрібно більше вирощувати і реалізовувати свиней в живій вазі, оскільки це більш рентабельний вид виробництва, про що свідчать вище наведені дані.

3.4 Резерви покращений фінансових результатів

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерв - це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції, її реалізації і визначаються за кожним видом продукції. Основними їх джерелами є: збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на вигідніших ринках збуту і т.д. Більш наглядно це можна побачити на рис. З [ 46].

Чинники, які впливають на прибутковість підприємства, можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. Зовнішні - це чинники, які не залежать від господарюючого суб'єкту (зміна ціни на корми та інші покупні матеріали, зміна тарифів на перевезення, норм амортизації тощо). Внутрішні - чинники, пов'язані з виробничою діяльністю підприємства.

Виявлення резервів зростання прибутку відбувається поетапно: аналітичні роботи, організаційна підготовка, функціональне виконання завдань [ 49 ].

Основні напрями пошуку резервів збільшення прибутку від операційної діяльності.

Перший етап необхідний для пошуку резервів та реальності їх впровадження. На другому етапі розробляються комплексні заходи: соціальні, економічні, інженерно-технічні. Базуючись на вище вказаному, можна розрахувати очікувані показники фінансових результатів.

Визначимо, як впливає на виручку від реалізації обсяг і ціна реалізації. Також, окремо дослідимо, як впливає на фінансовий результат зміна собівартості продукції, ціна продажу та обсяг, використовуючи дані таблиць 13 та 14 по видам реалізованої продукції.

Таблиця 13. Вплив факторів на виручку від реалізації

Види продукції	Кількість реалізованої продукції, ц	Реалізаційна ціна, грн. /ц	Виручка від реалізації, тис. гри.	Відхилення 2003р. від 2001р., (+,-) тис. грн.
	2001р.	2003р.	2001р.	2003р.	2001р.	умовно	2003р.	Всього	в т.ч. за рахунок
Яловичина	10649	7572	230,8	329,8	2457,8	1747,6	2497	39,2	-710,2	+749,4
Свинина	2301	4292	305,2	640,2	702,2	1309,6	2747,9	2045,7	+607,7	+ 1438

Проведені розрахунки показали, що грошова виручка в аналізованому періоді збільшилась на 39,2 тис. грн. по яловичині і на 2045,7 тис. грн. по свинині. Про це свідчить зменшення кількості реалізованої продукції у 2003р. порівняно з 2001р. на 29% і підвищенням середньої реалізаційної ціни на 43% по яловичині, а по свинині спостерігаємо позитивну зміну в кількості реалізованої продукції і в середній реалізаційній ціні на 87% і 110% відповідно.

Грошова виручка за досліджуваний період збільшується і це позитивно впливає на діяльність підприємства в цілому.

Резервами збільшення грошової виручки в товаристві являється кількість реалізованої продукції і середня ціна реалізації. Хоча середню ціну реалізації треба намагатися не збільшувати, а лише підвищувати кількість реалізованої продукції, особливо по яловичині.

Аналіз даних, приведених у таблиці 14, свідчить, що прибуток від реалізації яловичини і свинини зріс на 3,4 і 912,2 тис. грн. відповідно. Вирішальним фактором, який вплинув на такі відхилення було збільшення ціни реалізації в аналізованому періоді на 99 і 335 грн., внаслідок чого розмір прибутку перевищив в базисному році рівень звітного на 749,6 і 1437,8 тис. грн.

Однак, це не дало можливості перекрити негативний вплив зменшення обсягів реалізації і як результат - підвищення собівартості реалізованої продукції, і відповідно недоотримання по яловичині порівняно з базисним роком 129,8 і 616,4 тис. грн. прибутку.

Таблиця 14. Вплив факторів на фінансовий результат

Види

Кількість

Виробнича

Середня ціна

Фінансовий

Відхилення фінансового

продукції

реалізованої

собівартість

реалізації

результат, прибуток

результату 2003 року від 2001

продукції, ц

реалізованої

продукції, грн. /ц

(+), тис. грн.

року, тис. грн.

продукції, грн. /ц

2001 рік

2003 рік

Відхилення +/-

2001 рік

2003 рік

відхилення +/-

2001 рік

2003 рік

відхилення +/-

2001 всього

рік на 1 н

2003 рік

Всього

в т.ч. за рахунок зміни

фінансових результатів

собівартості

ціни реалізації

Яловичина

10649

7572

-3077

188,6

270,0

+81,4

230,8

329,8

+99

449,4

0,04

452,8

3,4

-129,8

-616,4

+749,6

Свинина

2301

4292

+ 1991

281,4

414,9

+ 133,5

305,2

640,2

+335

54,8

0,02

967,0

912,2

+47,4

-573

+1437,8

Що стосується свинини, то зростання ціни реалізації і внаслідок цього фінансові результати дозволили перекрити підвищення собівартості реалізованої продукції і отримати прибуток в розмірі 912,2 тис. грн.

Таким чином, можна зробити висновок, що для покращення фінансових результатів при реалізації яловичини і свинини необхідно збільшувати обсяги реалізації за рахунок підвищення продуктивності тварин, що позитивно вплине на зменшення собівартості реалізованої продукції.

Щоб конкретно визначити суму прибутку, яку підприємство може додатково одержати, якщо збільшить обсяг реалізації продукції, проведемо розрахунки резервів росту прибутку в таблиці 15.

Дослідження і проведені розрахунки показали, що в результаті збільшення приросту тварин за рахунок впровадження інтенсивних методів, а саме новітніх технологій по підвищенню приросту тварин, цьому буде сприяти здешевлення кормів та поліпшення їх якості з 2,22 до 3,80 ц на 1 голову ВРХ, а у свиней з 1,15 до 1,50 ц на 1 голову відповідно. Зросте обсяг реалізованої продукції по ВРХ на 3219 ц, а по свинях - на 1459 ц, тобто агрофірма може додатково реалізувати 157 ц і 1963 ц продукції відповідно, що підвищить рівень виручки на 51,8 тис. грн. при реалізації ВРХ і на 1256,8 тис. грн. при реалізації свиней. Отже, господарство може отримати прибуток в цілому по господарству в розмірі 6553,5 тис. грн.

Необхідно також вести пошук збільшення фінансових результатів в покращенні якості продукції, що буде сприяти її конкурентоспроможності. Для цього доцільно збільшувати вгодованість тварин за рахунок використання природних властивостей, покращення умов утримання, перегляд раціонів кормів тощо. Власники підприємства зацікавлені в тому, щоб вижити у конкурентній боротьбі та отримати максимальний прибуток, який має ґрунтуватися на аналітичних розрахунках.

В цьому випадку важливе значення має правильне обґрунтування можливих потужностей виробництва, при яких обсяг виробництва буде рентабельним, а при яких ні.

Таблиця 15. Резерв росту за рахунок збільшення обсягу реалізації

Вид продукції	Поголів'я, гол.	Приросту всього на 1 ц	Резерв виробленої продукції, ц	Вироблено продукції, ц	Фактична кількість реалізованої продукції, ц	Резерв виробленої продукції, ц	Фактична сума виручки на 1 ц, грн.	Резерв збільшення суми виручки, тис. грн.	Виручка, тис. грн.
		факт.	прогн.	на 1 гол.	всього	факт.	прогн.					факт.	прогн.
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
М'ясо ВРХ в живій вазі	2034	2,22	3,80	1,58	3219	4510	7729	7572	157	329,77	51,8	32497	2548,8
М'ясо свиней в живій вазі	4170	1,15	1,50	0,35	1459	4796	6255	4292	1963	640,24	1256,8	2747,9	4004,7
Разом	6204	X	X	X	4678	9306	13984	11864	2120	X	1308,6	5244,9	6553,5

Для зручності необхідну розрахункову інформацію за 2003 рік згрупуємо а таблицю, де зазначено загальну суму витрат, величину постійних витрат та змінних, виручку від реалізації, прибуток, маржинальний дохід, кількість реалізованої продукції в натуральному вимірнику, ціну реалізації одиниці продукції, змінні витрати на одиницю продукції.

Таблиця 16

Вихідні дані для розрахунку

Показники	Сума
1	2
Загальна сума витрат, тис. грн.	3829,6
Постійні витрати (Н), тис. грн.	1148,9
Змінні витрати (Рп), тис. грн.	2680,7
Виручка від реалізації (ВР), тис. грн.	5245,6
Прибуток (П), тис. грн.	1416,0
Маржинальний дохід (сума прибутку і постійних витрат, Дм),
тис. грн.	2564,9
Кількість реалізованої продукції (К), ц	11864
Ціна одиниці продукції (Ц), грн. /ц	442
Змінні витрати на одиницю продукції (V), грн./ц	226

Таким чином, для беззбиткового рівня виробництва продукції тваринництва при нульовій рентабельності необхідно контролювати, щоб обсяг реалізації не був нижчим, ніж 2349,7 тис. грн.

Отже, ми визначили поріг рентабельності у вартісному виразі, далі розраховуємо беззбитковий обсяг реалізації продукції тваринництва в центнерах.

Провівши розрахунок ми можемо констатувати, що при реалізації 5314,3 ц продукції тваринництва, діяльність агрофірми буде беззбитковою.

Розрахуємо обсяг реалізації продукції для отримання підприємством визначеної суми прибутку.

Так як прибуток за даними таблиці 15 складає 1416 тис. грн., то розрахуємо, скільки центнерів продукції необхідно виробляти агрофірмі, щоб отримати прибуток в розмірі 2000 тис. грн.

Таким чином, для підвищення прибутку до 2000 тис. грн. необхідно збільшити продаж продукції тваринництва до 14578,2 ц.

Розрахунки показали, що зона безпеки складає 55%, тобто показник вказує на різницю між обсягом продажу та точкою беззбитковості. Розрахований коефіцієнт має досить суттєве значення, що свідчить про56

відносно стійке становище агрофірми на ринку, та безпекою перед загрозою негативних змін (зменшення виручки або збільшення витрат). Результат аналізу можна зобразити графічно (рис. 4).

Рис. 4 Графічне зображення точки беззбитковості

Лінія АВ при будь-якому визначеному обсязі характеризує сукупні змінні витрати виробництва даного обсягу продукції. Вертикальна відстань АС і ВО вказує на постійні витрати, які не змінюються в залежності від обсягу продажу. Сукупність постійних і змінних витрат являють собою загальні витрати даного обсягу. Коли обсяг випуску становить 11864 ц, то загальні витрати представлені лінією IX, що дорівнює ІВ+ВО (ІВ - змінні елементи витрат, ВО- фіксовані елементи витрат).

ОР - вказує на величину доходу при реалізації 11864 ц продукції тваринництва по ціні 442 грн. /ц. Перетин ліній сукупного доходу і сукупні витрат визначає точку беззбитковості точка, де сукупний доход рівний сукупним витратам.

Будь-яка різниця по вертикалі між лінією сукупного доходу і сукупних витрат праворуч точки „14" вказує на прибуток при даному обсязі реалізації, зліва відображатимуться збитки.

Підсумком аналізу фінансових результатів мають бути розробки конкретних заходів щодо використання виявлених резервів у процесі виробництва і прийняття управлінських рішень, спрямованих на подальше зростання прибутку, а також рівня рентабельності підприємства.

Як узагальнення і для більшої виразності всі виявлені резерви зростання прибутку в Агрофірмі „Низи" можна згрупувати в наступну таблицю.

Таблиця 17

Резерв росту прибутку на вирощуванні і відгодівлі ВРХ та свиней

Показники	Фактично	Прогноз
1.	Кількість реалізованої продукції, ц	11864	13984
2.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.:
-	ВРХ;	2048	2107,9
-	свиней.	1780,9	1832,1
3.	Ціна реалізації продукції за 1 ц, грн.:
-	м'яса ВРХ в живій вазі;	329,8	339,7
-	м'яса свиней в живій вазі.	640,2	678,6
4.	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	5244,9	6870,1
5.	Валовий прибуток, тис. грн.	1419,7	2930,1

Дослідження і проведені попередні розрахунки показали, що загальний обсяг реалізованої продукції можна підвищити на 2120 ц, а саме: на 157 ц по виробництву яловичини і на 1963 ц по свинині. Так як обсяг відгодівлі збільшиться, то відповідно зменшаться витрати на одиницю продукції і58 собівартість реалізованої продукції зросте лише на 3%, тобто на 114,8 тис. грн. Ціна реалізованої продукції в свою чергу збільшиться на 3% при реалізації ВРХ і на 6% при реалізації свиней. Таким чином, прогнозована виручка при реалізації продукції в агрофірмі буде складати 6870,1 тис. грн., що більше за фактичний розмір виручки на 31% чи на 1625,2 тис. грн. Тому господарство може отримати валовий прибуток в розмірі 2930,1 тис. грн., що позитивно вплине на загальний фінансовий результат Агрофірми «Низи».

4. ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Процес експлуатації природних благ з метою задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства називається природокористуванням. Воно може бути раціональним (розумним) і нераціональним. Саме поняття раціональності передбачає опору на розум та знання. [29].

Під раціональним природокористуванням розуміють використання природних благ, їх бережливу експлуатацію, охорону і відтворення з урахуванням не тільки теперішніх, але й майбутніх інтересів розвитку народного господарства і збереження здоров'я людства. Але зараз стан природокористування в більшості випадків можемо охарактеризувати, як нераціональне природокористування, яке призводить до виснаження природних благ, навіть, відновлюваних, до порушення екологічної рівноваги природних систем; забруднення навколишнього середовища [1].

В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок:

· Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

· коштів підприємств, установ та організацій;

· позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;

· добровільних внесків та інших коштів [51].

Державний бюджет і місцеві бюджети формуються за рахунок платежів за використання природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення. Платежі за використання природних ресурсів місцевого значення повністю надходять до місцевого бюджету. Платежі за використання природних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 50% надходжень до Державного бюджету України і 50% до місцевих бюджетів [50].

Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до Державного бюджету України, здійснюються Верховною Радою України. Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до місцевих бюджетів, здійснюється відповідними обласними та міськими Радами народних депутатів за поданням органів Міністерства екології та природних ресурсів України.

Для фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища також утворюється державний та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього середовища утворюються в межах єдиного фонду відповідної Ради народних депутатів за рахунок:

а) платежів за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 70%- в місцевий бюджет, в тому числі 20%-в обласний бюджет;

б) частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього середовища та шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, а саме:

- 50% суми штрафів, стягнутих з посадових осіб за правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

- 50% коштів, стягнутих з громадян за шкоду, заподіяну природним ресурсам порушенням природоохоронного законодавства;

- 80% коштів, стягнутих з підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, за шкоду, заподіяну природним ресурсам порушенням природоохоронного законодавства;

- 80% коштів, отриманих від реалізації незаконно добутих природних ресурсів або продукції, виробленої з них чи їх вартості;

в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян [51].

Розподіл платежів, що надходять до місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється відповідними обласними, міськими Радами народних депутатів за поданням відповідних органів Міністерства екології та природних ресурсів України.

Державний фонд охорони навколишнього середовища утворюється за рахунок:

а) 30% платежів за забруднення навколишнього природного середовища;

б) відрахувань з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, розмір яких визначається Верховною Радою України;

в) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень [51].

Розподіл коштів, що надходять до державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства екології та природних ресурсів України.

Кошти місцевих і державних фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень, а також заходів, спрямованих на зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення, стимулювання працівників та громадських інспекторів, які виявили порушення природоохоронного законодавства і вжили необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності, запобігання порушення природоохоронного законодавства [29].

В Україні можуть утворюватись й інші, в тому числі і позабюджетні фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (фонди заповідників, екологічні фонди підприємств тощо).

Природоохоронна діяльність спирається на законодавчі і нормативні акти, укази Президента, такі як Конституція України, Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища", „Водний кодекс", „Земельний кодекс" та інші.

На цей час ми вже маємо певну організаційну систему регулювання природокористування, яка створена за функціональними ознаками. Але, з точки зору фінансового менеджменту природокористування, вона ще не є досконалою. Вона потребує суттєвого розвитку, оскільки впровадження фінансових інструментів в сфері природокористування вимагає свого контролю з боку держави, перш за все, для спостереження за їх результатом у разі відхилень від потрібної траєкторії розвитку.

Сучасний фінансово-економічний механізм державного регулювання природокористування в Україні знаходиться ще в стадії формування, хоча його основні ланцюги вже створені. Але ще досі він не налагоджений, невідпрацьований на усьому економічному просторі України. Крім того, слід привернути увагу до того, що поширення і запровадження фінансових відносин у сфері природокористування збіглося у часі з допоміжними змінами економічних відносин взагалі. Ці об'єктивні обставини й досі не сприяють інкорпоруванню головних фінансових важелів державного регулювання природокористування, якими є екологічні платежі, до загального економічного механізму. І на цей час екологічні платежі являють собою більш як додаткове навантаження на нестійкі виробничі відносини [50].

Коли говорять про фінансові взаємовідносини, то звичайно розуміють всіх економічних агентів, що беруть участь в цих відносинах. Якщо говорять про фінансові взаємовідносини самостійних суб'єктів господарювання з державою, то у сфері природокористування вони можуть обмежуватися сплатою державі екологічних податків, платежів, штрафів - з одного боку, і витратами держави на виплату субсидій, субвенцій, дотацій, позик, податковими пільгами тощо - з іншого.

Як відомо, фінансові взаємовідносини використовуються у фінансових потоках. Функцію управління фінансовими потоками звичайно виконує фінансовий менеджмент. Фінансові потоки - документально оформлені потоки засобів платежу. Останні розглядаються як засоби реалізації взаємних зобов'язань суб'єктів господарювання в грошовому виразі, які виникають під час угоди при сплаті податкових зборів та платежів у відповідності із законодавством.

Гроші при цьому стають єдиним вимірником економічної інформації про вартість та рідкість будь-якого економічного блага, яке залучається до господарчого обігу. Більш того, практика, особливо у частині екологічних проблем людства, все більше змушує говорити про суспільну вартість природних ресурсів. Але вірно й те, що трудової вартості вони не мають.

В цьому дослідженні ми зосередимось на грошових потоках між підприємствами - природокористувачами та державою. Причинами виникнення грошових потоків між підприємствами і державою у фінансовій системі природокористування можуть бути юридична необхідність і комерційний інтерес.

Перший тип відносин припускає, що при внесенні плати на користь держави за антропогенне технічне навантаження на навколишнє середовище підприємство до деякої міри знімає із себе економічну відповідальність за екологічні збитки. Держава ж, як гарант правовідносин в господарській сфері, повинна забезпечити реципієнту цих збитків відповідну компенсацію. Підставою для правових взаємовідносин є закон і нормативні акти, згідно з якими підприємства повинні сплачувати екологічні податки, а держава нести витрати у вигляді фінансування та інвестування в природоохоронні заходи.

Комерційні відносини, що викликані мотивами рішення виключно економічних проблем і отримання прибутку, не обов'язково встановлюються державою, хоча і контролюються нею.

Окремо необхідно виділити потоки, що відповідають страхуванню, тобто внеску у фонди економічного страхування та виплат з нього. Внески в фонди економічного страхування, на відміну від податків, можуть і не бути обов'язковими і безоплатними. Такі відрахування носять досить цільовий характер - запобігання екологічним ризикам і грошовому відшкодуванню в разі настання страхової події.

Серед грошових потоків, що відповідають сучасним фінансово - кредитним відносинам, завжди можна виділити обов'язкові і добровільні. Обов'язковими потоками є платежі по боргових зобов'язаннях. Такі зобов'язання виникають в економічного суб'єкта тільки після того, як інший економічний суб'єкт добровільно здійснив попередню передачу грошових засобів.

З метою вирішення численних екологічних проблем в Україні, збереження довкілля для нащадків, а також для створення джерела фінансування відповідних заходів з поставлених екологічних питань запроваджено збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища, як і раніше, справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднених речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів [50, 51].

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам та організаціям надаються у володіння, користування або в оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату за здійснення виробничої й іншої діяльності. А у випадках, що встановлені законодавством України, - на пільгових умовах.

Платежі за використання природних ресурсів надходять до місцевих бюджетів і направляються на виконання робіт у відтворенні, підтримки цих ресурсів у належному стані.

На сьогодні законодавчо закріплено ряд санкцій, які передбачають покарання підприємств, що забруднюють навколишнє середовище, але розміри цих санкцій не сприяють активній діяльності в галузі охорони навколишнього середовища. Головне завдання економічних санкцій за нераціональне природокористування полягає в створенні умов, за яких порушення державних вимог в галузі природокористування було б у всіх випадках невигідне з позицій цілей підприємства.

Перехід до ринкової економіки розпочався з формування структури державного фінансування.

Головною метою створення державних спеціальних екологічних фондів є поліпшення якості навколишнього природного середовища та фінансове сприяння впровадженню екологічної політики в державі.

Екологічний фонд містить спеціальні заходи:

- сприяння природоохоронній діяльності всіх економічних суб'єктів та приватним екологічним інвестиціям;

- сприяння структурній еколого-економічній перебудові;

- фінансування наукових екологічних досліджень і проектів;

- підтримка і заохочення діяльності по захисту природних цінностей та природного середовища і збереженню різноманітності біосфери;

- удосконалення систем екологічного моніторингу;

- сприяння екологічній освіті [29].

Основні позитивні результати запровадження фінансово-економічного механізму природокористування полягають в опрацюванні основ платного природокористування фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для здійснення природоохоронних заходів. Основні недоліки існуючого механізму полягають в тому, що він не здатний зацікавити товаровиробників у проведенні природоохоронних заходів за рахунок власних коштів. Разом з тим, він не узгоджений з іншими економічними важелями управління господарською діяльністю, а також не достатньо оперативно і ефективно реагує на динаміку економічних і екологічних процесів в державі. Отже, виникає необхідність в удосконаленні економічного механізму природокористування, а точніше - механізму управління фінансовими ресурсами природокористування.

Крім платежів за викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів у навколишньому природному середовищі в межах лімітів та поза них, джерелами надходження коштів до державної системи екологічних фондів можуть бути:

- грошові стягнення за самовільне використання природних ресурсів;

- платежі за погіршення якості природних ресурсів (зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водоймищ);

- надходження від реалізації конфіскованого відповідно до законодавства майна, яке було предметом екологічного правопорушення;

- платежі за фактори шкідливого фізичного (акустичне, електромагнітне та інші види забруднення) та біологічного впливу на довкілля і здоров'я людей;

- грошові надходження за послуги органів Міністерства природи України не бюджетним підприємствам (видача ліцензій, здійснення державної екологічної експертизи, надання інформаційних матеріалів та консультаційних послуг) [29].

Удосконалення цього механізму дозволить суттєво поліпшити цільове фінансування галузі охорони довкілля і раціонального природокористування та сконцентрувати в бюджеті розосереджені кошти на здійснення природоохоронних заходів. Потрібно визначити, крім встановлених нормативів за спеціальне використання природних ресурсів, розміри плати за погіршення якості земельних, лісових ресурсів, способи екологічного заохочення до раціонального природокористування. Нарешті, якість кінцевої продукції виробництва необхідно регулювати шляхом запровадження науково-обгрунтованих систем екологічних стандартів, сертифікатів, нормативів екологічної безпеки, гнучких механізмів оподаткування і ціноутворення.

Рівень фінансування природоохоронних програм і заходів залежить від загальноекономічного та екологічного стану в країні. На сучасному етапі екологічного розвитку успішне вирішення проблем, пов'язаних з природокористуванням, значною мірою залежить від розробки і впровадження організаційно-економічного механізму управління природокористуванням, який повинен спиратися на форми і методи фінансування та кредитування природоохоронних заходів, розрахунки між природокористувачами і державою, нормування, розподіл, перерозподіл і використання фондів грошових коштів, стимулювання раціонального природокористування. Таким чином, мова йде про функціонування фінансово-кредитного механізму як складової частини господарського механізму управління природокористуванням.

На сьогодні досліджені як загальні проблеми фінансово-кредитного механізму, так і особливості його функціонування в різних галузях і сферах народного господарства. Щодо користування, то проблеми управління фінансовими ресурсами в цій галузі в достатній мірі ще не вирішені. Частково це можна пояснити тим, що сфера природокористування ще не отримала пріоритетного статусу. Крім того, тривалий час концепція „безоплатності" природних ресурсів стримувала впровадження економічних методів в сфері природокористування. За існуючих умов актуальною є двоєдина проблема переходу до ринкових відносин і зменшення забруднень навколишнього середовища. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від визначення і дослідження джерел фінансування регіонального природокористування.

Відмінною рисою фінансових відносин у природокористуванні є його надання різним суб'єктам господарювання права власності на ресурси, в тому числі й природні.

Природоохоронним законодавством України регламентоване фінансове джерело природоохоронних заходів - прибуток підприємств. До складу собівартості повинні включатись різні платежі до позабюджетних природоохоронних фондів, у тому числі й платежі за забруднення навколишнього природного середовища відходами, скидами, викидами в лімітованих обсягах. Ці платежі не є виробничими витратами, вони не пов'язані також з обслуговуванням виробництва та його управлінням. Вони взагалі не відносяться до витрат уречевленої праці та заробітної плати [1].

Таке урахування природоохоронних платежів у складі собівартості продукції призводить до викривлення їх економічної сутності. Специфіка такого непрямого податку, як платежі за забруднення, полягає в тому, що вони, включаючись у собівартість, є однією із складових ціни реалізації і підлягають подальшому оподаткуванню, тобто спостерігається багатократність оподаткування. Таким чином, виникає необхідність адаптації природоохоронних витрат до загального переліку витрат, які відносяться на собівартість.

Сучасна економіка потребує удосконалення й розвитку фінансового планування на всіх рівнях, посилання ініціативи і відповідальності всіх ланок державного фінансового апарату в складанні й виконанні фінансових планів.

Саме таким чином можна поліпшити ефективність виробництва і прийняти участь у процесі загальної екологізації. Отже, реалізація заходів з охорони навколишнього природного середовища має не тільки місцевий, а й загальнодержавний характер.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Сільськогосподарське товариство Агрофірма „Низи" - підприємство з вузькою спеціалізацією. Головним його завданням є вирощування і відгодівля великої рогатої худоби і свиней. Чисельність працівників у 2003 році становить 109 чоловік. Підприємство є прибутковим. Рівень прибутку зріс протягом досліджуваного періоду з 626,5 тис. грн. до 2579 тис. грн.

Проведений аналіз показав, що облік фінансових результатів відповідає інструкціям та нормативам. Однак, для його покращення вважаємо доцільним удосконалити первинні документи окремими реквізитами:

- „Товарно-транспортну накладну" оформляти на кожну партію відвантаженої продукції, а не на кожну відправлену машину;

- „Накладну внутрішньогосподарського призначення" доповнити реквізитами: номер чека на суму, об'єм роботи, витрати по нормі на одиницю, на весь об'єм робіт, показники якості, маса брутто і нетто;

- в „Табелі обліку робочого часу" на одного працівника відвести два рядки, щоб записувати у верхньому - відпрацьований час у своєму підрозділі; а в нижчому - відпрацьований час і код виробничого підрозділу, на виконання робіт якого направляється працівник.

Також для удосконалення обліку фінансових результатів пропонуємо ліквідувати постійні і тимчасові різниці в фінансовій та податковій звітності. Для цього потрібно внести зміни в проект Податкового кодексу. -Як заключний етап, пропонуємо в Плані рахунків облік готової продукції тваринництва вести на 26 рахунку, як і було раніше, а рахунок 27 застосувати для обліку загальноприйнятих витрат.

Вважаємо, що вище наведені пропозиції будуть сприяти покращенню організації обліку.

Аналіз фінансових результатів ТОВ Агрофірми „Низи" показав, що в господарстві покращились фінансові результати. Валовий прибуток від реалізації продукції збільшився у 2003р. в порівнянні з 2001р. на 828,6 тис. грн., тобто більшими темпами, ніж собівартість реалізованої продукції, яка також зросла на 219,1 тис. грн.

В результаті підвищення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, збільшився і прибуток від основної діяльності, і як наслідок - чистий прибуток, який в 2003р. зріс у 4 рази порівняно з 2001р.

Проведені дослідження показали, що фінансові результати підприємства знаходяться на належному рівні, однак резерви їх покращення ще не вичерпані.

Головним резервом збільшення суми виручки від реалізації є зростання кількості реалізованої продукції, чого можна досягти за рахунок підвищення продуктивності тварин, що сприятиме зростанню обсягів реалізації і в деякій мірі сприятиме зменшенню собівартості. Таким чином, підприємство може підвищити свій прибуток до 6553,5 тис. грн.

В аналізованому товаристві нами проведені розрахунки беззбиткового обсягу продажу, що гарантує підприємству необхідну суму прибутку; зону безпеки підприємства. Це дасть можливість прогнозувати величину прибутку за певного рівня цін, швидко адаптуватися до змін та підвищити конкурентоспроможність продукції. При такому прогнозуванні враховуються виробничі можливості господарства і його виробничий потенціал.

Завдяки впровадженню автоматизації обліку поліпшиться праця робітників бухгалтерії. Виконання службових обов'язків перестане бути буденним, набуде творчого характеру, що сприятиме підвищенню продуктивності праці та мікроклімату в колективі.

Покращення умов праці - це один з важливих шляхів підвищення ефективності виробництва, так як оздоровлення та покращання умов праці підвищують працездатність людини. Впроваджені заходи з охорони праці для робітників ферми, позитивно вплинуть на умови праці трудового колективу.

Для того, щоб виробляти екологічно чисту продукцію, підприємство повинно витрачати кошти на впровадження більш досконалих технологій, що не забруднюють довкілля, проводити заходи по охороні навколишнього середовища. Щоб зменшити витрати і підвищити ефективність заходів природоохоронного характеру господарству доцільно застосовувати збалансовану модель розвитку сільського господарства.

В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що в сучасних умовах господарювання для досягнення успіху у виробництві підприємствам необхідно в першу чергу:

а) підвищити ефективність виробництва, що є однією з актуальних проблем, успішне рішення якої відчиняє подальші можливості для прискорення темпів його розвитку;

б) конкурентноздатність продукції, робіт та послуг шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, використання ефективних форм господарювання та управління виробництвом;

в) подолання безгосподарності,

г) активізації підприємництва,

д) вияву ініціативи та інше.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища" від 26.06.1991р. №1268-ХІІ.

2. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІУ.

3. Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-ХІУ від 23.09.1999р.

4. Закон України „Про охорону праці" №229-1V від 21.11,2002р.

5. КЗпІІ України.-К.: Модуль, 1996р.

6. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291.

7. Інструкція про застосування Плану рахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291.

8. Положення про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 000-4.12.99) від 17.02.1999р.-Ж.: Охорона праці.-№6.-1999р.

9. П(С)БО №3 „Звіт про фінансові результати".

10. П(С)БО №15 „Доход".

11. П(С)БО №16 „Витрати".

12. Боровік В.І., Вовк А.І. Безпека праці в сільському господарстві.-М.: Агропроміздат, 1997.

13. Бутинець Ф.Ф., Огійчук О.В., Шигун М.М., Шумкова С.М. Організація бухгалтерського обліку / Навч. посібник.-2-е вид. і перероб,- Житомир, ЖІТ1, 2001.-576с.

14. Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник .-2-е вид., перероб. і доп. - Житомир: ПП „рута", 2002.-544с.

15. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік / Підручник. - Житомир: ПП „Рута", 2001.-672с.

16. Валебникова Н.В., Пятов М.Л. учет финансовых результатов от реализации по оплате // Бухгалтерский учет.-1996.-№2.-С.51 -54.

17. Воленюк О.М. Облік доходів і фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств // Науковий вісник НАУ.- Вип. 35,- К., 2001.-С.278-284.

18. Грачова Р. Облік фінансових результатів: прибуток - це те, що підвищує власність//Галицькі контракти.-1998.-№3.-С. 169-170.

19. Гура Н. Облік доходів і витрат у сфері матеріального виробництва та послуг// Все про бухгалтерський облік.-2000.-№18 (25 лютого).- С. 12-15.

20. Дмитрієв О. Порядок формування фінансових результатів в бухгалтерському обліку // Все про бухгалтерський облік.-1990.-№121 (24 грудня).-С.4-8.

21. Долинський В.Т. Аналіз господарсько діяльності сільськогосподарського підприємства. - К.: Вища школа, 1999.-е.614.

22. Завгородній В.П. автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту. - К.: А.С.К., 1998.-768с.

23. Задорожній 3. Облік інших витрат і доходів звичайної діяльності // Бухгалтерський облік і аудит.-2001 ,-№6.-С.20-22.

24. Задорожній 3. Облік надзвичайних витрат і доходів // Бухгалтерський облік і аудит.-2002.-№1 ,-С.54-58.

25. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу/ Навч. посібник.- К.: Знання-Прес, 2000.-С. 106-115.

26. Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К:, 1999.-С.158-165.

27. Калінська Т.Г. особлива політика - важливий елемент обліково- аналітичного забезпечення фінансового менеджменту // Науковий вісник НАУ.-Вип.41 ,-К.: 2001 .-С.266-270.

28. Капустін К. Прибуток як джерело фінансових ресурсів підприємства // Економіст.-1998.-№7.

29. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. - Суми: Вид-во „Університетська книга", 1999.-421с.

30. Керз Л.Г. Виробнича санітарія та охорона праці / Навч. посібник.- К.: КІНХ, 1985.

31. Кількісна оцінка важкості праці. Міжгалузеві методичні рекомендації. - М.: 1984.

32. Керейцев Г.Г. Облікова політика підприємства // Бухгалтерія в сільському господарстві.-2000.-№4.-С.2-7.

33. Кобилянська О. Облік і аудит валових витрат і валових доходів // Вісник податкової служби України.-1999.-№17.-С.23-28.

34. Ковалев В.В. Финансовьій анализ: Управление капиталом. Вьібор инвестиций. Анализ отчетности.- М.: Финансьі и статистика, 2000.

35. Ковальова Т.А. Рентабельність як показник ефективності господарювання // Бізнес-інформ,- 1998.-№21.

36. Костюченко В. Облік доходу від реалізації продукції, товарів та інших активів // Бухгалтерський облік і аудит.-2001.-№4.-С.28-39.

37. Лахтіонова А.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання . Монографія,- К.:2001 .-331с.

38. Мельничук О.В. Доход в аспекті бухгалтерського і податкового обліку // Збірник наукових праць. - Вип.8.- Камянець-Подільський: Подільська державна агротехнічна академія, 2000.-С.315-318.

39. Мец В.О. економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства / Навч. посібник,- К.: Вища школа, 2003.-278с.

40. Михайлов В.Н. та ін. Охорона праці в сільських господарствах / Довідник,- М.: Агропроміздат, 1989.