Матричні системи, що являють собою дві структури основної функціональної області: управління виробництвом і регіональне управління, повинні бути нс механічним дублюванням службових інстанцій, а мереженими структурами з оптимальною системою зв'язків.

Дуальні системи, що є комбінацією постійно діючих організаційних підрозділів з тимчасово), необхідно використати шляхом встановлення ключових зв'язків між основними і супутніми структурними підрозділами.

Згідно з сучасною теорією управління, орієнтованою на маркетингові методи, організаційні структури управління повинні відповідати вимогам: комплексності, узгодженості, результативності. Організаційне проектування передбачає формування набору областей господарської діяльності, які максимізують досягнення цілей, виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішньої середи (практична стратегія); синтез організаційних одиниць на основі однорідності господарського потенціалу.

До методів проектування та вдосконалення організаційних структур управління потрібно віднести такі, як структуризація цілей, аналогій, організаційного моделювання, блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично розрахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.

Підприємствам доцільно оцінювати міру адекватності організаційно-економічного механізму управління підприємством до умов внутрішньої і зовнішньої середи, а результати цієї оцінки використати при прийнятті рішень по вибору організаційних структур. Вибір оптимальної структури управління підприємством залежить від глибини аналізу і оцінки динаміки господарської ситуації в ході прийняття рішень по зміні організаційно-економічного механізму його функціонування в максимально можливому реальному масштабі часу в рамках функціонування автоматизованих систем управління і використання економіко-математичних методів і моделей.

У економічних дослідженнях застосовуються наступні групи економіко-математичних методів:

- оптимального програмування для визначення оптимальних варіантів господарських рішень;

- мереженого планування і управління для виявлення і мобілізації резервів часу в ресурсів при оперативному плануванні і управлінні;

- кореляційного і регресивного аналізу для визначення кількісної характеристики зв'язку, залежності і економічної обумовленості показників.

У ході аналізу і оцінки виходять з того, що сукупність початкових і розрахункових даних господарської діяльності підприємства і його підрозділів являє собою інформаційне поле

Найважливішою характеристикою підприємницької діяльності є фінансове становище, при якому забезпечується розвиток виробництва і інших сфер діяльності, зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. При відборі початкових даних для оцінки фінансового становища потрібно враховувати: тривалість циклу і швидкість обороту оборотних коштів, співвідношення власних і позикових (орендованих) коштів, питома вага запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку.

Матриця ефективності перетворюється вході розрахунків таким чином, що за критерій оцінки приймаються еталонні показники господарської діяльності підприємства. Розраховується узагальнюючий індекс ефективності як середньо геометричне всіх елементів матриці.

Рейтинг визначається показниками, що характеризують ділову активність, економічний потенціал, фінансову стійкість і платоспроможність. Особливістю даного методу є те, що з 30-35 показників економічної ситуації в запропоновану класифікацію відбираються, наприклад, 15 найважливіших, оскільки введення в модель всіх показників ускладнює її інтерпретацію і використання. Показники рейтингової оцінки господарської діяльності підприємства: приріст чистого прибутку; рентабельність активів, оборотність оборотного капіталу (раз), період обороту (днів), рефінансування чистого прибутку у виробництво, коефіцієнт амортизації, рентабельність продукції, приріст реалізації, оборотність інвестованого капіталу (раз за період), відношення основного капіталу до оборотного, продукції, що реалізовується населенню, співвідношення темпів зростання чисельності і продуктивність труда, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт фінансової незалежності.

Високий рейтинг свідчить про те, що підприємство н підрозділу знаходяться в стійкому положенні і прийняте рішення про реорганізацію вірно. При зниженні рейтингу на певну кількість позицій у підприємства є ознаки напруженості і це ставить під сумнів можливість зміни організаційної структури. При наближенні рейтингу критичному значенню, підприємство неплатоспроможне і знаходиться на грануючи банкрутства, що робить неможливою його реорганізацію.

Крім того, для оцінки фінансової рівноваги доцільно використати матрицю фінансової стратегії, яка дозволяє спрогнозувати «критичний шлях» економічною об'єкта на найближчу перспективу, виявити допустимі межі ризику і визначити поріг можливості підприємства і його підрозділів. Для підміняючи матриці фінансової стратегії складається аналітичний фінансовий баланс, в якому дається загальна оцінка фінансового становища і визначаються його зміни за період, що аналізується, досліджується фінансова стійкість. Потім розраховується результат господарської діяльності або об'єм грошових коштів після заходів щодо реорганізації за рахунок розвитку внутрішніх джерел, тобто рівень ліквідності внаслідок здійснення всього кола господарських операцій економічного об'єкта. У показнику результату господарської діяльності відбивається наскільки успішно проводилася фінансова політика: управління заборгованістю і регулювання податкових відносин з державою. У результаті виявляються причини досягнення або не досягнення загальної рівноваги фінансових потоків. Крім того, якщо показники фінансової і господарської діяльності виразити в процентах до чистого комерційного прибутку, і побудувати графік фінансово-господарської діяльності, то чим ближче точка перетину на початок координат, тим фінансове становище знаходиться ближче до умови рівноваги, а означає, що свідчить про правильність вибраного рішення про реорганізацію.

Методи, що пропонуються дозволяють приймати рішення по реорганізації підприємств і вибору оптимальної організаційної структури управління підприємством в автоматизованому режимі, що забезпечує ефективність виробництва і фінансову стійкість, а також оцінювати їх наслідки на найближчу і віддалену перспективу.

Значення бухгалтерської фінансової звітності при обґрунтуванні і прийнятті управлінських рішень обумовлює необхідність більш глибокого дослідження її регулювання. У відповідності до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, звітна інформація повинна бути корисною для заінтересованих користувачів, що забезпечується шляхом дотримання її якісних характеристик та ряду принципів формування показників фінансової звітності. Проте питання щодо переліку, змістового навантаження та оптимального поєднання якісних характеристик та принципів їх формування залишаються дискусійними. Оскільки якісні характеристики визначають корисність інформації, в дослідженні було вивчено та обґрунтовано необхідність доповнення їх переліку вимогами своєчасності та раціональності.

Фінансова звітність використовується як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами, система її формування повинна бути прозорою, доступною для розуміння. Дане твердження обумовлює особливу увагу до принципів формування звітних даних. Необхідно відмітити, що більшість принципів закріплених законодавством на сьогодні, існували в теорії і бухгалтерській практиці раніше, крім того з'явились деякі додаткові та своєрідно оновлені. Оскільки ефективність використання звітної інформації в процесі обґрунтування рішень в значній мірі залежить від збалансованості принципів їх формування, нами було проведено аналіз змісту існуючих принципів та відзначено, що принципи безперервності та періодичності, а також обачності та повноти мають неузгоджений характер і суперечать один одному. Тому в дослідженні обґрунтовано доцільність включення до складу якісних характеристик принципів періодичності та повноти, як це прийнято в міжнародній практиці бухгалтерського обліку. Крім того, визнання законодавчо принципу єдиного грошового вимірника, що передбачає застосування до об'єктів вартісного вимірника, значно обмежує інформацію, що могла бути повідомлена про підприємство, та відповідним чином впливає на рішення різних груп користувачів. На нашу думку, даний принцип доцільно визнати як обмеження до якісних характеристик звітної інформації.

Вивчення методологічних засад формування бухгалтерської фінансової звітності в Україні за період з початку реформування ринкових відносин включно до форм, що використовуються з 2000 року, дозволяє стверджувати, що з введенням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку прослідковується значне ускладнення звітних форм.

Бухгалтерська фінансова звітність, що існувала до 2000 року в формах 1-3 та додатках досить повно розкривала інформацію про майновий та фінансовий стан, а також результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Якщо баланс, звіт про фінансові результати та звіт про власний капітал складались і раніше, хоча в дещо іншій формі, то з введенням в дію Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” суб'єкти господарювання зобов'язані представляти користувачам звіт про рух грошових коштів, що значно підвищило аналітичні можливості звітної інформації. Крім того значне розширення в підходах оцінки активів дозволяє більш достовірно відображати результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Якісний аналіз існуючих вітчизняних форм бухгалтерської фінансової звітності та порівняння їх із вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності дозволяють стверджувати про необхідність прийняття альтернативи при формуванні звіту про фінансові результати, що передбачає подання інформації про аналіз витрат із застосуванням класифікації, яка базується на характері витрат або на їх функції на підприємстві. Щодо представлення в бухгалтерській фінансовій звітності звіту про рух грошових коштів, складеного прямим або непрямим методом, то доцільно використати практику, коли інформація про рух грошових коштів, розрахованих прямим методом, розкривається в примітках і поясненнях.

Будь-яке управлінське рішення за своєю суттю являється прогнозним, прогнозування створює фундаментальну основу підприємницької та менеджерської діяльності в будь-якій сфері при виконанні різних притаманних їм функцій. Роль прогнозування в підприємницькій діяльності і менеджменті нерозривно пов'язана з роллю прийняття рішень, а прийняття управлінських рішень - вузлова процедура циклу управління в діяльності підприємців та менеджерів всіх рівнів. Нерозривний зв'язок рішення і прогнозування пояснюється тим, що ще до прийняття рішення необхідно: отримати інформацію, обробити її, провести аналіз інформації, пред'явити інформацію в зручній формі. Прогнозування відбувається одночасно на базі:

- інтуїтивної інформації з використанням уяви;

- предметної інформації і логіки;

- кількісних даних і математичних методів.

Прогнозування відбувається в інтересах розвитку організаційно-виробничої системи (ОВС) в умовах невизначеності або випадковості. Прогнозист повинен в результаті передпрогнозних досліджень структурувати інформацію про об'єкт прогнозування, проаналізувати її і прийняти рішення про те, який з методів відповідає конкретним умовам прогноза. При цьому важливо на етапі підготовки рішення про вибір методу прогнозування виділити як ті методи, застосування яких можливо в умовах вирішуємої задачі, так і ті методи, застосовувати які неможливо. Важливу роль в цьому може відіграти типове уявлення про об'єкт прогнозування. Об'єктом прогнозування частіше за все являються сукупність ОВС і зовнішнього середовища. Прогнозування орієнтовано на дослідження розвитку зовнішнього середовища ОВС, розглядає бізнес або його елемент як деяку цілісність, носить системний характер. Результат же прогнозування може носити тільки якісний характер.

Кількісні методи можна використовувати для прогнозування, коли є підстави вважати, що діяльність в минулому мала визначену тенденцію, яку можна продовжувати в майбутньому, і коли наявної інформації достатньо для виявлення статистики достовірних тенденцій або залежностей. Крім того, керівник повинен знати, як використовувати кількісну модель, і пам'ятати, що користь від прийняття більш ефективного рішення повинна перекрити витрати на створення моделі. Два типових методи кількісного прогнозування - це аналіз часових рядів і причинно-наслідкове моделювання.

Аналіз часових рядів. Цей метод базується на припущенні, відповідно якому те, що трапилось в минулому дає достатньо добре наближення в оцінці майбутнього. Цей аналіз являється методом виявлення зразків і тенденцій минулого та продовження їх в майбутнє. Його можна провести за допомогою таблиці або графіка шляхом нанесення на координатну сітку точок, відповідних подіям минулого. Даний метод аналіза часто використовується для оцінки попиту на товари й послуги, оцінки потреби в запасах, прогнозування структури збиту, який характеризується сезонними коливаннями, або потреби в кадрах. Чим більш достовірне припущення про схожість майбутнього минулому, тим більше точність прогнозу. Таким чином, аналіз часових рядів, ймовірно не буде корисним в ситуаціях з високим рівнем рухомості або коли відбулось значна, всім відома зміна.

Причинно-наслідкове моделювання. Цей метод являється найскладнішим з точки зору математики. Він використовується в ситуаціях з більш ніж одною змінною. Причинно-наслідкове моделювання - це спроба спрогнозувати те, що відбудеться в подібних ситуаціях, шляхом вивчення статистичної залежності між розглядаємим фактором й іншими змінними. На мові статистики ця залежність називається кореляцією. Чим тисніша кореляція, тим вище придатність моделі до прогнозування. Повна кореляція (1,000) буває в ситуації, коли в минулому залежність завжди була істинною. Така модель потребує розробки математичної залежності виду:

A = c₁ + c₁X₁ + c₂X₂ + ... c_nX_n,

де А - прогноз, всі Х - змінні, від яких залежить прогноз, всі с - константи, які визначаються методом статистичного аналізу даних по минулим подіям.

З усіх причинно-наслідкових методів найскладнішими являються економетричні моделі, розроблені з ціллю прогнозування динаміки економіки. До таких відноситься Уортонівська модель Центра прогнозування Пенсильванського унвверситета. Такі моделі являють собою тисячі рівнянь, які вирішуються тільки за допомогою застосування потужних ЕОМ. Вартість моделей настільки висока, що навіть великі підприємства віддають перевагу використанню результатів досліджень з застосуванням економетричної моделі, а не розробляти свої власні моделі. Недивлячись на складність, причинно-наслідкові моделі дають не завжди правильні результати, про що говорить неспроможність федерального керівництва точно передбачити вплив різних своїх дій на економіку.

Коли кількість інформації недостатня або керівництво не розуміє складний метод, або коли кількісна модель виявляється дуже дорогою, керівництво може використати якісні моделі прогнозування. При цьому прогнозування майбутнього здійснюється експертами, до яких звертаються за допомогою. Чотири найбільш розповсюджених якісних методи прогнозування - це думка жюрі, сукупний погляд збутовиків, модель очікуання споживача і метод експертних оцінок.

Думка жюрі. Цей метод прогнозування заключається в поєднанні та усередненні думок еспертів в релевантних сферах. Неформальним різновидом цього методу являється `'мозговий штурм'', під час якого учасники зпочатку намагаються генерувати як можна більше ідей. Тільки після закінчення процесу генерування деякі ідеї підлягають оцінці. Цей метод може віднімати багато часу, але часто дає корисні результати, особливо коли організація потребує багато нових ідей та альтернатив.

Сукупний погляд збутовиків. Досвідчені торгові агенти часто дуже добре передбачають майбутній попит. Вони близько знайомі зі споживачами і можуть прийняти в розрахунок їх минулі дії швидше, ніж вдасться побудувати кількісну модель. Крім того, добрий торговий агент на визначеному часовому інтервалі часто `'відчуває `' ринок точніше, ніж кількісні моделі.

Модель очікування споживача. Як можна судити з назви, модель очікування споживача являється прогнозом, основаним на результатах опитувань клієнтів організації. Їх просять оцінити власні потреби в майбутньому, а також нові потреби. Зібравши всі отримані таким шляхом дані і зробивши корегування на пере- або недооцінку, виходячи з власного досвіду, керівник часто опиняється в стані точно передбачити сукупний попит.

Метод експертних оцінок. Він являється більш формалізованим варіантом методу колективного погляду. Першочергово метод був розроблений фітмою `'Ренд Корпорейшн'' для прогнозування подій, які цікавили воєнних. Метод експертних оцінок являє собою процедуру, яка дозволяє групі експертів дійти до згоди. Експерти, які заповнюють докладний опитувальний лист з приводу розглядаємої проблеми. Вони записують також свої погляди на неї. Кожний експерт потім отримує результати відповідей інших експертів, і його просять знову розглянути свій прогноз, і якщо він не співпадає з прогнозами інших, просять пояснити, чому це так. Процедура повторюється три або чотири рази, доки експерти не дійдуть до єдиного рішення.

З розвитком конкуренції на ринку та зниженням норми прибутку перспективи розвитку підприємства значною мірою залежать від поведінки витрат та управління ними. Вміння планомірно і раціонально керувати витратами в періоди погіршання кон'юнктури ринку підвищує шанси на виживання. Також за сприятливих економічних умова важливою стає задача оптимального розподілу ресурсів між поточною та інвестиційною діяльністю.

Це можливо зробити, якщо на підприємстві діє продумана система управління витратами.

Побудову та вдосконалення системи управління витратами на підприємствах пропонується здійснювати шляхом:

- виділення основних понять і процедур, системи управління витратами;

- виявлення існуючих проблем формування та контролю витрат на підприємстві;

- формування моделі управління витратами з урахуванням особливостей галузі та підприємства;

- побудови інформаційної системи;

- адаптації документообороту до обраної інформаційної системи;

- розподілу відповідальності за формування витрат та створення механізму мотивації і стимулювання їх зниження.

Основні поняття та процедури в системі управління витратами розглядаються за трьома напрямками:

- планування витрат;

- облік та план - фактний контроль витрат;

- корегуючий вплив на процес формування витрат.

Планування витрат передбачає такі дії:

- складання класифікації витрат;

- визначення норм витрат ресурсів, виходячи із запланованого обсягу випуску продукції та необхідності підтримки оптимального режиму роботи технологічного обладнання;

- розрахунок вартості витрат на основі даних про заплановані витрати ресурсів та існуючі ціни на них;

- визначення умов, за яких можлива економія ресурсів або допустима їх перевитрата порівняно з нормами;

- розробка програми ресурсозбереження;

- складання плану-кошторису на витратному горизонті планування.

Класифікація витрат за статтями означає розбити їх на групи за тією, чи іншою ознакою однорідності. Наприклад, матеріали можна об'єднати в статтю “допоміжні матеріали” за ознакою їх ролі у виробництві, а послуги, що споживаються - по постачальниках і т.п.

Разом з тим, при плануванні витрат у цехах потрібно розробити (на основі загальної схеми статей витрат) свою власну класифікацію, яка б деталізувала загальні статті витрат у вигляді, зручному для планування та управління ними.

Наступним кроком у плануванні витрат має бути розроблення норм та нормативів витрачання ресурсів, виходячи з планових завдань з виробництва продукції та необхідності нормального функціонування технологічного обладнання. При цьому відповідна увага має приділятися “прив'язці” норми чи нормативу, тобто тому чи нормуються витрати ресурсу на одиницю продукції, на умовну одиницю технологічного обладнання, на одиницю часу використання ресурсу, чи інше в залежності від змісту бізнес процесу.

Розрахунок вартості витрат у плановому періоді стає можливим, коли на основі плану випуску продукції, норм і нормативів витрат ресурсів будуть отримані дані про необхідні ресурси. Таким чином за допомогою довідника діючих цін на ресурси можна визначити вартісну оцінку запланованих витрат.

При цьому треба мати на увазі, що не завжди отримана вартісна оцінка витрат відповідає поточним можливостям підприємства або його довгостроковому плану розвитку.

В цьому разі на рівні підрозділів має розроблятися программа ресурсозбереження. Основним принципом ресурсоекономії є скорочення втрат в процесі здійснення технологічної операції чи підвищення ефективності використання ресурсу.

Бажаним варіантом планування витрат є складання двох кошторисів:

- на основі діючих завдань з виробництва продукції та прийнятих норм і нормативів;

- з корекцією першого кошторису на основі програми ресурсозбереження.

Тому, враховуючи ефект економії по мірі реалізації програми ресурсозбереження, потрібно заохочувати авторів програми. Спланувавши витрати, необхідно налагодити їх облік і план - фактний контроль. Під оперативним обліком витрат розуміють їх однорідне відображення в цехових

облікових формах із заданою періодичністю і заданим терміном готовності даних. За своєю структурою облікова форма має співпадати з плановою (цеховим кошторисом), бути її “дзеркальним відображенням”. Тобто, облікова форма повинна забезпечувати можливість прямого порівняння планових та фактично досягнутих показників. У цьому і полягає один із важливих елементів всієї системи управління витратами, а саме план - фактний контроль.

Облік витрат із заданою періодичністю означає необхідність відображати в обліковій формі всі практично здійснені витрати на відповідний період часу. На практиці деякі види витрат обліковують за більший термін.

Так, акт прийому - передачі виконаних робіт може складатися у кінці місяця.

Відповідно в системі оперативного обліку витрат необхідно передбачити можливість поетапної оцінки виконаних робіт з терміном етапу - один тиждень. З другого боку, потрібно однорідно визначити і термін готовності даних для звіту. Якщо облік здійснюється з тижневою періодичністю, то терміном готовності даних може бути понеділок, наступний за звітним тижнем.

Реалізація названих принципів оперативного обліку об'єктивно потребує введення деяких додаткових документів (тижневих довідок та актів), що слугують документальною основою введення даних у систему

оперативного обліку витрат.

План - фактний контроль зазвичай здійснюється в двох розрізах: натуральних і вартісних показниках. Тому система оперативного обліку витрат повинна давати відповідь про причину відхилення фактичного показника від планового. Є дві основні причини - відхилення від норм витрачання ресурсів та зміни цін на ресурс.

Корегуючий вплив на процес формування витрат передбачає три основні цілі, що мають постійно знаходитись в полі зору особи, яка відповідає за управління витратами, а саме:

- підтримку відповідності між фактичними витратами ресурсів та їх нормативно-плановими витратами;

- досягнення економії за рахунок зниження витрат ресурсів порівняно з нормативними витратами без зниження корисного ефекту витрат;

- приведення обсягу і графіка витрачання ресурсів у відповідності зі

зміною виробничих і фінансових можливостей підприємства.

Виявлення існуючих проблем (діагностика) формування та контролю витрат на підприємстві зводиться до визначення причин недостатньої оперативності обліку, відсутності надійних критеріїв оцінки ефективності діяльності в сфері управління витратами, недорозвиненості системи мотивації.

Недостатність оперативного обліку полягає в тому, що на більшості підприємств повні дані про фактичні витрати в цехах можуть бути отримані в бухгалтерії через місяць після звітного. Ці дані на момент їх отримання будуть застарілими. Вони не дозволяють оперативно аналізувати виробничі процеси в цехах і, відповідно, приймати рішення з виникненням проблем.

Відхилення витрат від кошторисних показників зазвичай неможливо адекватно оцінити в зв'язку з відсутністю достатнього переліку норм і нормативів, розвинутої статистики про витрати за минулі періоди, єдиного методичного підходу до аналізу ефективності здійснених витрат.

Нерозвиненість системи мотивації за досягнення кінцевого результату пов'язана з відсутністю оперативного контролю та управління витратами, що ускладнює оцінку роботи підрозділів у плані ресурсозбереження.

Система управління витратами підприємства розробляється відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку та галузевих методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Формування бажаної моделі управління витратами включає такі етапи:

- розробку системи норм і нормативів по окремих позиціях статей витрат;

- запровадження системи планування план-фаутного контролю, розрахунку і факторного аналізу відхилень фактичних даних від планових;

- встановлення відповідальності керівників центру витрат за виконання планових завдань по регульованих видах витрат;

- затвердження порядку збору і передачі даних;

- налагодження даних у режимі реального часу по мірі формування первинних документів по затратах;

- розроблення і запровадження системи заохочення за досягнення економії витрат.

Побудова інформаційної системи повинна поєднувати в собі три рівня управління процесами на підприємстві:

- управління бізнес - процесами;

- управління проектно - конструкторськими розробками;

- управління технологічними процесами виробництва.

“Становим хребтом” єдиної інформаційної системи управління підприємством є система управління бізнес процесами підприємством классу ERP (Enterprise Resources Planning - Планування ресурсів підприємства).

Система автоматизації проектно-конструкторської діяльності і технологічної підготовки виробництва (САПР/АСТПП-САD/САМ/САЕ/PDM) забезпечує зменшення терміну виробничого циклу та підвищення якості продукції.

Програмне забезпечення поєднує взаємодію всіх раніше описаних рішень у рамках єдиної інформаційно-аналітичної системи управління підприємством.

Класичні системи ERP забезпечують управління задачами:

- управління фінансами;

- планування та управління виробництвом;

- управління формуванням та розподілом запасів;

- управління реалізацією та маркетингом;

- управління постачанням;

- управління проектами;

- управління сервісним обслуговуванням;

- управління процедурами забезпечення якості продукції.

Сучасна автоматизована система управління має поєднувати в собі максимально можливий комплекс функцій управління всіма бізнес - процесами підприємства; управляти виробничим процесом та безперервно контролювати його параметри та відхилення від допустимих значень; реалізовувати управління витратами та центрами витрат. Така методика потребує планування собівартості продукції, затвердження планових нормативів та контролю відхилень фактичних витрат від їх нормативів для своєчасного прийняття заходів. На основі виробничого плану та нормативної собівартості розраховується кошторис витрат на виробництво, забезпечується єдність даних фінансового та управлінського обліку.

Фінансово-господарські операції повинні реєструватися в системі одразу по їх здійсненню, що забезпечить контроль за виробництвом на рівні виробничих кошторисів.

Адаптація документообігу до обраної інформаційної системи полягає в доповненні існуючих первинних документів новими та встановленні графіка руху документів у відповідності з періодичністю звітів інформаційної системи. Існуючі документи, що відображають витрати підрозділів (акти на списання матеріалів, акти прийому-здачі робіт, довідки про виконані роботи, путьові листи, відомості та ін.), доповнюються новими документами, які вводяться поруч із діючими (форма оперативного обліку та контролю витрат, тижнева довідка для заповнення форми).

Графік складання документів встановлюється, виходячи з 1-2 тижневого інтервалу підготовки звітності в інформаційній системі.

Розподіл відповідальності за формування витрат та створення механізму мотивації є дуже важливим. За поточні витрати відповідальність несе керівник відповідного підрозділу (центру витрат) у частині регульованих витрат. Обов'язковим елементом ефективного управління витратами є система мотивації ресурсозбереження, яка будується у вигляді премій за виконання норм та нормативів або відсотку від економії проти норм.

Висновки

В звітному періоді ЗАТ «Луганський м'ясокомбінат» досягло високих результатів. Валовий прибуток зріс у 3,6 рази. Позитивним фактором росту загального прибутку є збільшення прибутку від реалізації продукції за рахунок росту обсягу реалізації.

Темп загального прибутку до минулого року становив 2,7 рази. Фінансові результати від операційної діяльності прибуток виросли в 2006 році у 2,7 рази порівняно з 2005. Інші операційні доходи виросли в 2006 році у 1,3 рази порівняно з 2005.

Середня ціна реалізованої продукції без ПДВ збільшилася у 2006 році на 3 грн порівняно з 2005 роком; собівартість одиниці реалізованої продукції збільшилася у 2006 році на 2,2 грн порівняно з 2005 роком; витрати на збут на одиницю реалізованої продукції збільшилися у 2006 році на 1,5 грн порівняно з 2005 роком; витрати на 1 грн. реалізованої продукції збільшилися у 2006 році на 1,5 грн порівняно з 2005 роком залишилися незмінними; валовий прибуток на одиницю реалізованої продукції збільшився на 0,2 грн.

Зростання рентабельності продажу на основі валового прибутку є наслідком росту цін при постійних затратах на виробництво реалізованої продукції або зниження затрат на виробництво при постійних цінах. Значить є попит на реалізовану продукцію. Зменшення рентабельності на основі чистого прибутку свідчить про зниження цін при постійних затратах на виробництво або про ріст затрат на виробництво при постійних цінах, тобто зниження попиту на продукцію підприємства.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції у 2006 році збільшився на 11329,7 тис. грн. порівняно з 2005 роком; середній за рік підсумок балансу збільшився у 2006 році на 5071,7 тис. грн порівняно з 2005 роком; середня за період величина ОЗ і інших необоротних активів збільшилася у 2006 році на 2631 тис. грн порівняно з 2005 роком; середня за період величина джерел власних коштів по балансу у 2006 році збільшилася на 2065,9 тис. грн порівняно з 2005 роком. З цього ми бачимо, що за звітній рік ЗАТ «Луганський м'ясокомбінат» досягло помітних позитивних результатів фінансової діяльності.

В 2006 році, в порівнянні з 2005 роком на ЗАТ «Луганський м'ясокомбінат»: К_1А - відображає швидкість обороту капіталу підприємства. В даному випадку збільшення коефіцієнту на 0,58 означає ріст цін на реалізовану продукцію; К_2А - характеризує ефективність використання основних засобів і інших позаобігових коштів, які вимірюються величиною продажу, що приходиться на одиницю вартості коштів, він збільшився на 1,3; К_3А - показує швидкість обороту власного капіталу. В даному випадку на підприємстві в 2005 році в порівнянні з 2006 роком збільшення обороту власного капіталу на 0,91 пояснюється рухомістю власних капіталів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився у 2006 році на 13595 тис. грн порівняно з 2005 роком; податок на додану вартість збільшився на 2265,3 тис. грн; податок на прибуток від звичайної діяльності збільшився на 22,1 тис. грн і склав у 2006 році 35 тис. грн.

У процесі діяльності підприємства, здійснюється велика кількість простих і складних господарських операцій з придбаних у встановленому порядку різноманітних предметів праці підприємства, за допомогою коштів праці, які вони мають в своєму розпорядженні, і затраченої праці працівників на реалізацію продукції, реалізовуючи її покупцям і замовникам, відповідно до укладених договорів. При цьому на всіх стадіях кругообігу господарських коштів на підприємстві виникають об'єкти бухгалтерського обліку.

Причинами позитивних фінансових результатів підприємства є налагоджена договірна система, чіткі взаємовідношення між постачальниками і споживачами, попит на реалізовану продукцію.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Так, для удосконалення діяльності ЗАТ «Луганський м'ясокомбінат» треба здійснити наступне:

- прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

- знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

- зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” № 996-XIV від 16.07.99.

2. Закон України „Про господарські підприємства” № 1577-12 від 19.09.91, з наступними змінами і доповненнями.

3. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27.03.91, з наступними змінами і доповненнями.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.

5. Альбом бухгалтерських проводок. - Харків: Фактор, 2006. -80 с.

6. Аудит: Практическое пособие/ А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В.Савченко и др.; Под ред. А. Кузьминского. -- К.: «Учётинформ», 2006. -- 283 с.

7. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібник/ Ф.Ф. Бутинець, та ін.; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -- Житомир: ПП „Рута”, 2006. -- 416с.

8. Белуха Н.Т. Аудит: Учебник. -- К.: «Знання», КОО, 2007. -- 769 с.

9. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підр.для студ.-- 2-е вид. Перер. і доп. -Жит.: ПП., “РУТА” , 2007,-- 672с.

10. Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В. Інформаційні системи обліку. Курс лекцій. Навчальний посібник. - Житомир: ЖІТІ. - 2007. - 187с.

11. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- Житомир: ПП „Рута”, 2006. - 672с.

12. Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП “Рута”, 2005. - 320с.

13. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 6-е вид., доп. і перероб.- 2006. - 756 с.

14. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб.-- 3-те вид., стер.-- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2006, -- 363с.

15. Дорош Н.І. Аудит: методика і орг-ція, -- К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2006.--402с.

16. Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бізнес (Додаток). -2006. -24 липня.

17. Завгородний В.П. Бухгалтерский учёт в Украине (с использованием Национальных стандартов): Учебное пособие для студентов вузов. -- 5-е изд., доп. и перераб. -- К.: А.С.К., 2006. -- 848 с.

18. Звітність підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. За ред проф. Ф.Ф. Бутинця та Н.А. Остап'юк. - Житомир: ЖДТУ, 2007. - 428 с.

19. Зубілевіч С.Я, Голов С.Ф. Основи аудиту. -- К.: Либідь, 2006.-- 267с.

20. Кулаковсько Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навч. посіб. для студ.-- Львів: Піча Ю.В; К.: ”Каравелла”, Львів: ”Новий-Світ-2000”, 2006. -- 504с.

21. Методичні вказівки та завдання для проведення практичних занять з курсу “ Бухгалтерський облік”. -Тернопіль: ТАНГ, 2006. - 68 с.

22. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. -- Аудиторська палата України, К.,2006 -- 275с.

23. Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): навчально-методичний посібник. -Тернопіль: Карт-бланш, 2006. -288 с.

24. Облік і аудит основних засобів: Бондар М.І. автореф. - К, 2007.

25. Облік по-новому: вчимося працювати // Все про бухгалтерський облік. -2006 р. -7 червня.

26. Основи бізнесу: Навчальний посібник. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, К.В. Романчук. - Житомир: ПП “Рута”, 2007. - 364 с.

27. Поліщук І.Р. Трактування капіталу в балансових рівняннях: історичний аспект // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. - Житомир, 2006. - № 20. - С. 218-226

28. Поліщук І.Р. Облік статутного капіталу в господарських товариствах в кінці ХІХ - поч. ХХ ст. // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. - Житомир, 2006. - № 21. - С. 172-176 (0,42 друк. арк.).

29. Поліщук І.Р. Облік формування статутного капіталу в господарських товариствах Росії, України та Білорусі: порівняльний аспект // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. - Житомир, 2005. - № 3 (25). - С. 216-222.

30. Поліщук І.Р. Облік додаткового капіталу в різних країнах: порівняльний аспект // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. - Житомир, 2006. - № 4 (26). - С. 228-236.

31. Поліщук І.Р. Статутний капітал як об'єкт бухгалтерського обліку // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 2006. - № 3 (73). - С. 98-101 (0,44 друк. арк.).

32. Поліщук І.Р. Сучасні підходи до контролю операцій з формування та змін статутного капіталу // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Випуск 191. В 4 т. Том ІV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 1067-1072.

33. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навчальний посібник. -К.: Знання, 2007. -245 с.

34. Пушкар М.С. Національні стандарти бухгалтерського обліку України. -Тернопіль: Лілея, 2007. -100 с.

35. Рудницкий В.С. Методологія і організация аудиту.-- Т. “Світ”,2005.-- 267с.

36. Світовий бізнес: Навчальний посібник. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП “Рута”, 2006. - 498 с.

37. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аудиту. Підручник. -К.: КНЕУ, 2006. -260 с.

38. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -К.: А.С.К., 2007. -784 с.

39. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред. П.Я. Хомина. - Тернопіль: Астон, 2006. -288 с.

40. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб.-- К.: Знання-Прес, 2002.-- 233с.

41. Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2006.- 119-120с.

42. Вихруща В.П., Харіва П.С. Економіка підприємств: Підручник.-Тернопіль, 2005. - 98-105с.

43. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник.- К.: ВД «Професіонал», 2006.- 110-120 с.

44. Мельник Л.Г, Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посібник. - Суми: ВТД «Універсальна книга», 2005.- 84-86с.

45. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник.- К.: Скарби, 2006.-336 с.

46. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М та ін. Економіка підприємства: Підручник.-Львів:»Новий Світ-2000», 2006.- 248-267с.

47. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник.-К.: КНЕУ,2006,-304-347с.

48. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - Вид.2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2007.- 240-245с.

49. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб.- К.: «Каравела», 2006.- 101-104 с.

50. Хлопчан М.І., Харів П.С.,.Бойчик І.М, Лотиш О.Я. Організація і планування виробництва: теорія і практика. Навчальний посібник.- Тернопіль, 2005.- 162-168с.

51. Балабанов И.Г. Финансовый менеджмент: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2006.- 724с.

52. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. - К.: Вища школа, 2007.- 364с.

53. Беконя С.М. Актуальні питання реформи системи оподаткування. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал: «Економіка України.»//№3,2006р.

54. Василик О.Д. Шляхи зміцнення фінансового становища держави. Науково-технічний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України, “Фінанси України”//№7, 2006 р.

55. Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища школа, 2007.- 320с.

56. Грабова Н.М. «Теорія бухгалтерського обліку» - К.: Основи, 2006.- 286с.

57. Єфимова О.В. Как анализировать финансовое состояние предприятия.- М.: Интел-синтез, 2006.-124с

58. Ковлев В.В. Анализ финансового состояния и прогнозирования банкротства. - М.: Аудит - 2006. - 163с.

59. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К.: Либідь, 2006. - 160с.

60. Кратнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки.- М.: - Дис., 2007. - 224с.

61. Крутиков Р.А. Толковый словарь рыночной экономики. - М.: Сотрудничество, 2005. - 301с.

62. Моляков Д.С. Финансы предприятий отраслей народного хозяйства. - М.: Финансы и статистика. 2006. - 176с.

63. Макаров В.Г. «Теория бухгалтерского учета» - К.: Вища шк., 2006. - 383 с.

64. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси. - Київ: Основи, 2006.- 383с.

65. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник.- в 2 т..- К.: “Хвиля-прес”, Донецьк, 2005. - 400с.

66. Палий В.Ф., Соколов Я.В. Теория бухгалтерского учета. - К.: Основи, 2006.- 243 с.

67. Родионова В.М. Финансы. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 400с.

68. Суторміна В.М., Федосов В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 2007.- 247с.

69. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності.- К.: Вища шк., 2006. - 383 с.

70. Тальмина П.В. Финансовые рычаги повышения фондоотдачи.- М.: Финансы статистика, 2006.-207с.

71. Черкасов В.Е. Практическое руководство по финансово-экономическим расчетам. - М.: Метаинформ, 2006. - 128с.

Размещено на Allbest.ru