Лізинг: поняття, класифікація, ознаки та вплив на діяльність підприємств

Ст. 16 п. 2.1 констатує, що лізингові платежі включають «суму, яка відшкодовує при кожному лізинговому платежі частину вартості об'єкта лізингу, котра амортизується за термін, за який вноситься платіж». Тобто мінімальний лізинговий платіж не повинен бути меншим за амортизаційні відрахування за певний період, але це, у свою чергу, робить неможливим графік платежів з відстрочкою платежу або льготним періодом.

Ст. 16 визначила як одну з обов'язкових складових лізингового платежу відшкодування вартості об'єкта лізингу в розмірі амортизаційних відрахувань за період платежу. Така жорстка прив'язка до амортизаційних відрахувань суперечить продекларованому в цій самій статті визначенню розміру платежу за угодою сторін та не забезпечує гнучкості лізингових платежів, що завжди було одним із переваг лізингу.

Із ст. 18 «Амортизаційні відрахування» в процесі доопрацювання Закону був вилучений конкретний розмір максимально можливого коефіцієнта прискорення амортизації - 2. У той час як у сусідніх державах дозволяється прискорена амортизація з коефіцієнтом 3.

Сьогодні прискорена амортизація в Україні регулюється п. 6.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» способом, що не відповідає вимогам амортизації лізингу.

Відповідно до ст. 8 п. 6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для першої групи встановлено норми амортизації 5 %, для другої групи - 25 %, для третьої - 15 % на рік. Для основних фондів першої та другої груп прискорена амортизація не передбачається [13].

Слід зауважити, що згідно зі ст. 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 1997-1998 рр. норми амортизації застосовувалися зі спадним коефіцієнтом 0,7 та 0,6 відповідно. Також не виключено, що зниження коефіцієнта амортизації (з метою поповнення державного бюджету) буде застосовуватися й у подальшому.

Тобто, по-перше, лізингоотримувач не має можливості самостійно визначити найвигідніший для себе строк дії угоди і порядок сплати лізингових платежів. По-друге, якщо у лізингоотримувача поліпшився фінансовий стан і він бажає сплатити лізингові платежі достроково, то він згідно з чинним законодавством не може цього зробити. Отже, не знайдено механізму швидкого оновлення основних фондів.

Згідно зі ст. 9 лізингодавець має право вимагати повернення об'єкта лізингу лише у випадку, якщо лізингоотримувач не повернув майно у термін та за умовою лізингової угоди. Тобто значно ускладнюються умови повернення лізингового майна для лізингодавця [13].

Законом не передбачене чітке формулювання важливого положення: чи може лізингодавець використовувати для придбання об'єкта лізингу кредитні кошти.

Ст. 4.2.2. декларує, що банківська установа/кредитор має право брати участь в організації лізингу лише за умови пайового лізингу. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити суму більшу ніж 80 % вартості придбаного для лізингу майна. Це суттєво обмежує коло банківських операцій при лізингу [13].

Попри несприятливий законодавчий клімат для проникнення банківського капіталу у сферу лізингового бізнесу вітчизняні банки розширюють тут свої можливості традиційно стаючи не лише засновниками лізингових компаній, а й їх кредиторами, гарантами, посередниками та лізингоотримувачами. При цьому вони збільшують доходи та зменшують ризики банку, пов'язані зі здійсненням лізингових операцій. І як наслідок, зростають можливості банків при завойовуванні лізингового ринку в Україні через створення мережі лізингових компаній у різних регіонах країни.

Зважаючи на те, що лізингова діяльність неможлива без залучення значних фінансових ресурсів на тривалі строки, основними суб'єктами лізингового бізнесу здебільшого стають фінансово-кредитні установи. Банки, крім цього, мають отримати право здійснювати видачу суб'єктам лізингової діяльності пільгових кредитів, безвідсоткових позичок, короткота довгострокових позичок.

Для того щоб стимулювати участь банків у процесі організації лізингу, слід надавати податкові пільги (за податком на прибуток) банківським закладам при здійсненні ними довгострокових лізингових операцій, і тим самим стимулювати інтереси банківських структур як повноправних суб'єктів лізингового ринку.

Іншим шляхом мобілізації фінансових коштів може стати використання товарних кредитів та іноземних інвестицій, які виступають альтернативою «коротких» та «дорогих» кредитів, що їх пропонують українські банки для кредитування лізингових угод. Проведення лізингових операцій з використанням товарних кредитів іноземних виробників або із залученням закордонних інвестицій виявляється набагато дешевшим і більш прийнятним для українських споживачів ще й тому, що використання вітчизняними лізинговими компаніями залучених коштів стикається з низкою проблем, пов'язаних із загальним напрямком банківської політики в Україні, коливанням позичкового відсотка, непопулярністю довгострокового кредитування [11, c. 45].

Значну увагу необхідно приділити перспективним для лізингового бізнесу в Україні сферам економіки, серед яких слід виділити сільське господарство (об'єктом лізингу виступає сільськогосподарська техніка), транспорт, авіабудівельна промисловість (об'єктом виступає авіатехніка), нафтогазовий комплекс, харчова промисловість (об'єкт - обладнання для закладів громадського харчування).

Щодо сільського господарства, то перспективи лізингу тут надзвичайно великі, оскільки тотальна перебудова агропромислового комплексу шляхом розукрупнення і реорганізації колгоспів та створення фермерських господарств висунула на передній план проблему технологічної їх оснащеності. Адже платоспроможного покупця сільськогосподарської техніки фактично не існує. При цьому переваги лізингової форми бізнесу тут суттєві. По-перше, багато вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, яка мало чим поступається західним аналогам, останнім часом втратили канали збуту своєї продукції. По-друге, новостворені фермерські господарства не мають коштів для придбання необхідних машин. У такому випадку банки можуть взяти на себе функції організації-посередника, тобто закуповувати техніку у виробника та здавати її за угодою лізингу споживачам.

У найближчій перспективі Україна за допомогою лізингу може підняти свою авіабудівельну промисловість, виходячи з того, що в наш час повітряні вантажі є найприбутковішими (за опублікованими даними, обсяги повітряних вантажних перевезень в Україні збільшилися за останній рік у 1,7 раза), та визнаючи той факт, що наша держава володіє найкращим та найпотужнішим у світі вантажним літаком АН-225 «Мрія» і має сприятливе геополітичне положення, що дозволяє контролювати вантажні перевезення за напрямками: Західна Європа - Близький Схід, Близький Схід - Північна Америка (через Північний полюс), Західна Європа - Далекий Схід (через Байконур у Казахстані).

Останнім часом особливої ваги та негайної реакції з боку нашого уряду потребує екологічна ситуація в країні, а надзвичайно гостро стоїть проблема комплексного очищення та знезараження стоків підприємств різних галузей промисловості, водопідготовка у побутових і технологічних циклах. Велике значення має використання сучасних технологій при ліквідації наслідків техногенних катастроф із забрудненням водних басейнів, а також при спалахах епідемій. У цьому випадку, на наш погляд, на допомогу знову може прийти лізинг. Тим паче, особливої ваги набуває екологічний лізинг у перехідний період України до ринкових відносин, коли втрачені попередні централізовані джерела фінансування природоохоронних заходів і робіт.

Упровадження локальних технологій очистки токсичних стічних вод промисловості дасть змогу радикально розв'язати проблему поліпшення екологічного стану водного басейну України та реалізувати принципи раціонального природокористування [6, c. 22].

Лізинг в екологічній сфері є складною проблемою, яка може бути успішно розв'язана при залученні економічних, виробничих, соціальних та наукових структур, тому що на відміну від звичайних схем лізинг екологічного обладнання в даному випадку повинен мати схему, яка зображена на рис. 3.1.

Рис. 3.1 - Схема лізингу екологічного обладнання

Для швидкого розвитку лізингового бізнесу слід розробити та здійснити систему організаційно-економічних заходів щодо стимулювання та державної підтримки лізингу в Україні. Лише в цьому випадку можливе швидке зростання такого дуже потрібного виду бізнесу, за допомогою якого досягається подвійна мета: розширюються ринки збуту продукції, реанімується діяльність виробників засобів виробництва, а господарюючі суб'єкти ринку, у тому числі нові підприємницькі структури, отримають можливість розвивати свою виробничу базу.

3.2 Переваги та недоліки лізингу в Одеській області

Український лізинговий ринок розвивався досить успішно, особливо в Одеській області. Покращенню його конкурентно-здатності посприяв вихід нових гравців на ринок, а також підвищення обізнаності про лізинг як метод фінансування для українських компаній, що прагнуть залучити довготермінові інвестиції. Лізинг почав формувати сильну альтернативу середньо- та довготерміновому банківському фінансуванню, створюючи переваги для українського бізнесу.

Наведені дані (рис. 3.2-3.4) є результатом дослідження ринку лізингу в Одеській області за 3 квартал 2010 року, проведеного Асоціацією «Українське Об'єднання Лізингодавців» спільно з Держфінпослуг. Дослідження проводилось у формі аналізу офіційної статистичної звітності лізингових компаній за 3 квартал 2010 року, наданої Держфінпослуг [14].

Рис. 3.2 - Вартісний розподіл договорів фінансового лізингу за галузями 2009-2010 рр.

Рис. 3.3 - Вартісний розподіл договорів фінансового лізингу за видом обладнання 2009-2010 рр.

фінансовий лізинг обладнання угода

Згідно рис. 3.2 і рис. 3.3 серед договорів фінансового лізингу, як і раніше, переважають угоди в галузі транспорту (60,67%), сільського господарства (12,85%), будівництва (8,99%) та сфері послуг (5,04%). Найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт (51,94%), а також сільськогосподарська техніка (12,69%) [14].

Рис. 3.4 - Структура джерел фінансування лізингових операцій

Згідно рис. 3.4 джерела фінансування лізингових операцій в 2010р. майже рівномірно розподілені між позичковими кошти, в тому числі банківські кредити (47,42%), при цьому їх питома вага зменшилася майже на 15 % у порівнянні з аналогічним періодом минулого року; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній збільшилася у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року більш ніж на 15 % і становить 52,58%.

Експерти вважають, що, незважаючи на позитивні сигнали, все-таки кардинальних змін на ринку лізингу в Одеській області в 2010 році не відбулося. Зберігається тенденція незначного росту порівняно з 2009 роком в окремих галузях економіки. Особливо добре це видно на прикладі сільськогосподарської галузі. Обсяги фінансування як і раніше невеликі, лізингові компанії воліють фінансувати клієнтів з гарною платіжною дисципліною або надавати нові ліміти існуючим клієнтам. Більше лояльне відношення до клієнтів, які хочуть взяти в лізинг вилучену техніку лізингових компаній [14].

У рамках зростаючого ринку лізингу обладнання в Одеській області наданням послуг у цій області займається ряд компаній: ТОВ "Панта Розвівайся Систем", "Вестлизинг", "Євролізинг", "Оптима-лізинг Україна", "Украгролізинг", ТОВ "АСТРА ЛІЗИНГ", ТОВ "Лізингова компанія-гарант" і ін. Сфера їхньої діяльності - надання широкого спектра лізингових послуг із придбання необхідного обладнання, що допомагає істотному відновленню матеріально-технічної бази підприємств, які при цьому випробовують мінімальні витрати.

На думку експертів, лізинг обладнання в Одеській області сьогодні недостатньо розвинений, однак, у порівнянні з картиною дворічної давнини, йому вдалося просунутися далеко вперед. І хоча сьогодні він ще небагато відстає від найбільш розвитої частини лізингу - автомобільної, але і компанії, і клієнти активізують свої зусилля в наданні і придбанні лізингових послуг. Зі зниженням вартості ресурсів клієнтам пропонуються усе більше вигідні умови. Зараз пропозиції деяких лізингових компаній за вартістю мають ряд переваг перед пропозиціями банків: ставки (як у національній валюті, так і в іноземній) мають тенденції до зниження [14].

Переваги лізингу для орендарів є:

1) лізинг припускає 100-процентне фінансування і не вимагає швидкого повернення всієї суми боргу;

2) оренда забезпечує фінансування орендаря в точній відповідності з потребами у фінансованих активах. Це особливо вигідно дрібним позичальникам, для яких просто неможливо настільки зручне і гнучке фінансування за допомогою позички або поновлюваного кредиту, яке одержують більше солідні компанії. Лізингова угода може бути розроблене з урахуванням специфічних особливостей орендарів;

3) багато орендарів мають довгострокові фінансові плани протягом реалізації яких їхні фінансові можливості в значній мірі обмежені. Лізинг дозволяє перебороти такі обмеження і тим самим сприяє більшій мобільності при інвестиційному і фінансовому плануванні;

4) при лізингу питання придбання і фінансування активів вирішується одночасно;

5) придбання активів за допомогою лізингу виконує "золоте правило фінансування", відповідно до якого фінансування повинне здійснюватися протягом усього строку використання активу. Якщо при покупці активу використовується позиковий капітал, то звичайно потрібно більш швидке погашення позички, чим строк експлуатації активу;

6) лізинг підвищує гнучкість орендаря в прийнятті рішень. У той час, як при покупці існує тільки альтернатива "не купувати", при лізингу орендар має більш широкий вибір. З лізингових контрактів з різними умовами орендар може вибрати той, котрий найбільше точно відповідає його потребам і можливостям;

7) у виді того, що лізингові платежі здійснюються за графіком, орендар має більше можливості координувати витрати на фінансування капітальних вкладень і надходження від реалізації продукції, забезпечуючи тим самим більшу стабільність фінансових планів, чим це має місце при покупці встаткування;

8) у виді того, що частиною забезпечення зворотності інвестованих засобів вважається предмет лізингу, що є власністю лізингодавця, простіше одержати контракт по лізингу, чим альтернативну йому позичку на придбання тих же активів;

9) при використанні лізингу, орендар може використати більше виробничих потужностей, чим при покупці того ж активу. Тимчасово вивільнені фінансові ресурси орендар може використати на інші мети;

10) тому що лізинг довгий час служить засобом реалізації продукції виробництва, то державна політика, як правило, спрямована на заохочення і розширення лізингових операцій;

11) у випадку низької прибутковості орендаря останній може скористатися поворотним лізингом, що дає можливість одержання пільгового оподаткування прибутку;

12) лізинг дозволяє орендареві, що не має значних фінансових ресурсів, з великий проект;

13) можливість одержання високої ліквідаційної вартості предмета лізингу наприкінці контракту є в багатьох випадках визначальної для прийняття лізингу орендарями [4, c. 116].

Крім перерахованого, орендар має ряд переваг в обліку орендованого майна. Серед них:

лізингові платежі, що сплачують орендарем, враховуються в нього собівартості, тобто засоби на їхню сплату формуються до утворення оподатковуваної податком прибутку;

лізинг не збільшує борг у балансі орендаря і не зачіпає співвідношень власних і позикових засобів, тобто можливості лізингоодержувача по одержанню додаткових позик не знижується;

облік і амортизація лізингового майна виробляється на балансі лизингодателя. Строк лізингу як правило відповідає періоду амортизації предмета лізингу, але строк лізингового контракту звичайно буває менше. Чим більше строк лізингу і відповідно, нижче залишкова вартість майна, тим вільніше умови експлуатації майна і подальшого його використання.

Переваги лізингу для лізингових компаній:

право власності на передане в лізинг майно дає істотні податкові пільги. Компанії з високим рівнем оподатковуваної податком прибутку не забирають частина податкових пільг в орендарів з пільговим режимом оподаткування прибутку через більше низьку ставку орендної плати чим відсотки по кредиту на придбання того ж майна;

оскільки передане в лізинг майно залишається у власності лізингодавця, останній може використати це майно в невиробничих цілях (наприклад, як додаткове забезпечення зворотності кредитних засобів);

висока ліквідаційна вартість після прискореної амортизації предмета лізингу. Повернення її частини після реалізації предмета лізингу може принести досить більший прибуток;

інвестиції у формі майна, на відміну від грошового кредиту, знижують ризик неповернення засобів, тому що лізингодавець зберігає право власності на передане в лізинг майно;

основна роль при підготовці і проведенні лізингової операції залишається за лізингодавцем. Вартість цих послуг займає не малу частку комісійної винагороди лізингодавця;

лізингодавець має можливість вишукувати додаткові фінансові ресурси для продовження і розширення діяльності, закладаючи здане в лізинг майно або уступаючи право вимоги лізингових платежів;

інвестиції у виробниче обладнання за допомогою лізингу гарантує генерування доходу, що покриває зобов'язання по лізингу.

Разом з перерахованими вище перевагами, лізинг має значні недоліки, що проявляються у фінансово-кредитній сфері і невирішених бухгалтерських проблемах:

від довгострокового кредиту лізинг відрізняється підвищеною складністю організації, що полягає в більшій кількості учасників.

для орендаря лізинг може з у собі ряд недоліків, таких як:

при фінансовому лізингу орендні платежі не припиняються до кінця контракту, навіть якщо науково-технічний прогрес робить лізингове майно застарілої;

орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості обладнання;

поворотний міжнародний лізинг, побудований на податковій основі, обертається збитками для країни лізингодавця.

при міжнародних мультивалютних лізингових угодах відсутні повні гарантії від валютних ризиків (проблема переноситься з одного учасника на інший).

Простого перерахування видимих переваг і недоліків лізингу досить для припущення про те, що лізинг може бути ефективною формою інвестицій.

ВИСНОВОК

Одним з найважливіших напрямків активізації інвестиційної діяльності, підвищення технічної оснащеності виробництва, відновлення діючого парку машин і обладнання в будівництві є розвиток і впровадження лізингу. Це особливо важливо на сучасному етапі розвитку галузі, для якого характерні дефіцит інвестиційних засобів і спад виробництва.

Жоден з видів діяльності не знайде широкого застосування, якщо не буде приносити вигід всім учасникам договірних відносин і в першу чергу потенційному користувачеві.

В курсовій роботі було розглянуто підприємство ТОВ "Стройподряд" - стабільно працююча будівельна компанія успішно зарекомендувала себе на будівельному ринку міста Одеси і Одеської області.

Лізинг будівельної техніки прийнято підрозділяти на два основних види - фінансовий і оперативний. З огляду на особливості обох видів лізингу, з урахуванням специфіки будівництва (циклічність, часта зміна характеру виробництва, сезонність у провадженні робіт) робимо для ТОВ "Стройподряд" наступні висновки:

1) якщо орендоване майно потрібно на невеликий строк і для взятого в оренду обладнання необхідно спеціальне обслуговування, будівельної організації вигідно (незважаючи на високу процентну ставку) користуватися послугами оперативного лізингу;

2) автотранспорт, машини і обладнання, які необхідні підприємству протягом усього виробничого циклу і для забезпечення інших видів діяльності організації, вигідно здобувати за допомогою фінансового лізингу. Також це стосується об'єктів нерухомості (офіс, виробничі бази).

Розрахунки показують, що лізинг - більш вигідний спосіб придбання обладнання в ТОВ "Стройподряд" у порівнянні з його покупкою за рахунок отриманого кредиту або власних засобів.

Слід також зазначити що лізинг сполучаючи в собі спрямовані інвестиції, застава і кредит одночасно розширює і дозволяє інтенсивно розвиватися насамперед виробничої, а також банківським, страховий сферам діяльності.

Застосування прискореної амортизації у ТОВ "Стройподряд", дозволить "іти в ногу" з передовими високими технологіями виробництва.

Можливості лізингу допоможуть керівникові ТОВ "Стройподряд" ефективно розміщати кошти (наростити кількість основних фондів, обновити їх), а також створити сприятливий ґрунт для збільшення швидкості оборотності капіталу.

Разом з тим лізингу властивий ряд негативних сторін. Зокрема, на лізингодавця покладається ризик морального старіння обладнання (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі обладнання. Ще одним недоліком фінансового лізингу є те, що у випадку виходу з ладу обладнання, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.

З використанням лізингу ефективність орендованого обладнання зростає. Висока рентабельність лізингу та наявність чіткої нормативної бази можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із створеної ситуації.

Отже, зелене світло для лізингу - це сигнал до швидкого технічного переозброєння багатьох товаровиробників, створенню нових робочих місць, а, виходить, до прискореного розширення бази оподатковування, поповненню дохідної частини бюджету, збільшенню прибутку підприємств.

Можна з повною впевненістю сказати, що лізинг в Україні поступово буде нарощувати свої обороти і буде грати усе більше вагому роль в економіці України та в Одеській області.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Про лізинг. Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 16.

2. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку // Фінанси України. - 2010. - №11. - С.27

3. Григоренко Є. Лізинг як перспективний вид діяльності// Ринок цінних паперів України. - 2002. - № 1 - 2. - С.12.

4. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2010. - 271 с.

5. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку // Фінанси України. - 2008. - №11. - С.24

6. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України. - 2009. - №2. - С. 19.

7. ТОВ "Стройподряд": http://stroypodryad.od.ua

8. Річна звітність ТОВ "Стройподряд" за 2007-2009 рр.

9. ТОВ "Стройподряд": www.novin.od.com

10. Шеломков В. Лізинг не для всіх// Дебет-кредит. - 2002. - № 18. - С.22.

11. Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України. №2. - 2009. - С. 43.

12. Миронюк А. Своя копійка з чужого майна // Галицькі контракти. - 2009. - № 28.- С. 36.

13. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України від 24.12.1994.

14. Дослідження ринку лізингу за 2008 рік [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт «Українського об'єднання лізингодавців». - Режим доступу: http://www.leasing.org.ua/ua/bulletin/

Размещено на Allbest.ru