Рентабельність - це відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами і ресурсами, використаними для його досягнення.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з який залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. У залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють дві групи показників рентабельності:

рентабельність капіталу;

рентабельність продажів.

У групі рентабельність капіталу розраховується два основних показники: рентабельність активів і рентабельність власного капіталу.

Показник рентабельності активів характеризує наскільки ефективне підприємство використовує свої активи для одержання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна одиниця коштів, вкладений в активи підприємства. Розрахуємо:

(2.19)

Рентабельність власного капіталу розрахуємо таким чином:

(2.20)

Цей коефіцієнт показує, який прибуток приносить кожна інвестована грошова одиниця капіталу. Він є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладення в діяльності того чи іншого виду підприємств.

При оцінці рентабельності продажів у залежності від показників прибутку (валовий, операційної і чистий) розраховується ряд коефіцієнтів рентабельності.

Валова рентабельність продаж показує ефективність виробничої діяльності і політики ціноутворення, що проводиться на підприємстві. Він розраховується таким чином:

(2.21)

Операційна рентабельність продаж є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності.

(2.22)

При оцінки рентабельності продаж у вітчизняній практиці найчастіше використовується показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

(2.23)

Зниження показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат на виробництво і реалізацію продукції, або про збільшення суми сплачених податкових платежів. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Таблиця 2.5

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності (у %)

Показник рентабельності активів (табл. 2.5) знаходиться на досить низькому рівні. Негативним є його різке зниження (особливо, якщо протягом останніх років він знаходився у постійному рості).

Зниження в динаміці показника валової рентабельності продаж обумовлено ростом собівартості продукції при одночасному більш повільному рості виторгу від реалізації. Скорочення показника операційної рентабельності свідчить про ріст частки постійних витрат у собівартості продукції. Зниження показника чистої рентабельності реалізованої продукції обумовлено перевищенням темпів зниження чистого прибутку над темпами зниження виторгу від реалізації продукції.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке поширення одержала факторна модель «DuPont» (рис. 2.1). Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити їхній вплив. Оскільки існує багато показників рентабельності, аналітиками цієї фірми був обраний один найбільш значимий - рентабельність власного капіталу.

Рис. 2.1. Модифікована модель факторного аналізу фірми "DuPont"

В основу приведеної схеми аналізу закладена наступна детермінірована модель:

(2.24)

У представленій моделі охоплені усі фактори, що впливають на рентабельність власного капіталу. Вибраність цих показників обумовлена тим, що вони деякою мірою узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий - актив балансу, третій - пасив балансу. Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства використовують метод абсолютних різниц.

Для зручності розрахунку впливу факторів на коефіцієнт рентабельності власного капіталу занесемо вихідні дані в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу і факторних показників у динаміці

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів визначаємо наступним методом:

(2.25)

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовіддачи:

(2.26)

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:

(2.27)

Склавши значення зміни показників рентабельності власного капіталу за рахунок кожного фактора одержимо загальне значення коефіцієнта:

(2.28)

Узагальнимо в табл. 2.7 вплив факторів, що впливають на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таблиця 2.7

Вплив факторів на рентабельність власного капіталу

Таким чином, за рахунок зниження коефіцієнта чистої рентабельності капіталу і показника фінансової залежності показник рентабельності власного капіталу знизився. У розрахунках просліджується обратнопропорціональна залежність між коефіцієнтом фінансової залежності підприємства і рентабельністю власного капіталу: збільшення ступеня фінансової автономії приводить до зниження рентабельності власного капіталу. Зміна показника ресурсовіддачи призвело до часткової нейтралізації негативного впливу коефіцієнта чистої рентабельності продажів і показника фінансової залежності.

Діагностика банкрутства проводиться відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнанні його банкрутом» від 14.05.92 р. Під банкрутством розуміють визнану судом нездатність підприємства відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки через застосування ліквідаційної процедури. [9, стр.235] При діагностиці банкрутства українських підприємств використовують Методичні рекомендації з виявленню ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій по прихованню банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2005р. № 10.

Методичні рекомендації розрізняють три ступені неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну і сверхкритичну.

Для того, щоб визначити ознаки якої неплатоспроможності, характеризують фінансовий стан підприємства, розраховують ряд показників.

Показник поточної платоспроможності:

= 68,1+20+2777,2=2865,3

= 68,1+20,6+24,2+3165,1=3278 (2.29)

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами, характеризує наявність власних оборотних коштів підприємства, необхідних для його фінансової стійкості:

(2.30)

Нормативним коефіцієнтом забезпечення є 0,1. Підприємство недостатньо забезпечено власним капіталом, але є тенденція руху к нормативному значенню коефіцієнта..

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів:

(2.31)

Нормативне значення цього коефіцієнта - 1,5. В нашому випадку бачимо неефективність використання оборотних активів.

Алгоритм виявлення ступеня платоспроможності приведено в табл. 2.8

Таблиця 2.8

Алгоритм виявлення ступеня неплатоспроможності

За результатами порівняльного аналізу коефіцієнтів за звітний і попередній періоди (табл. 2.9) можна відзначити, що підприємство не є потенційним банкрутом. Хоча, відповідно до нормативних значень коефіцієнтів, фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати як критичний, позитивна тенденція зміни показників свідчить про його покращення.

Таблиця 2.9

Діагностика банкрутства

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу в прибутково працюючого підприємства, яким є підприємство здатної в перспективі привести до появи ознак неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Такий аналіз проводиться за допомогою коефіцієнта Бивера.

(2.32)

Значення коефіцієнта, що рекомендується, знаходиться в інтервалі 0,17-0,4.

При розрахунку даного коефіцієнта для підприємство були отримані наступні результати (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Розрахунок коефіцієнта Бівера

Отриманий коефіцієнт знаходиться понад рівня, що рекомендується (0,17-0,2), простеживається динаміка (ріст протягом звітного періоду.)

Додатковим тестом при діагностиці банкрутства підприємства може служити п'ятифакторна Z-модель Альтмана. Порядок розрахунку цього показника наступний:

де інтегральний показник рівня погрози банкрутства;

відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

рівень прибутковості активів;

коефіцієнт фінансового ризику;

коефіцієнт оборотності активів.

Розрахуємо:

0,32+0,59+

+0,40+0,91-0,19=2,03

+0,47+0,61-0,1=1,63 (2.33)

Відповідно світовому досвіду, значення Z-показника Альтмана, можна трактовати наступним чином (табл. 2.11)

Таблиця 2.11

Інтерпретація показника Альтмана

Таблиця 2.12

Розрахунок Z - показника Альтмана

На підприємстві що аналізується цей показник склав 1,63 (табл. 2.12). Можна було б говорить про банкрутство, що наближується, але попередній аналіз не дозволяє класифікувати підприємство як банкрута, оскільки більшість коефіцієнти, що характеризують роботу підприємства, мають позитивну тенденцію до росту.

ВИСНОВКИ

Роздержавлення власності та створення досить великої кількості колективних, акціонерних, змішаних підприємств як необхідна умова переходу до ринку істотно змінює цілі, організаційну структуру, функції та методи господарської діяльності підприємств. В умовах конкуренції, яка зароджується вже сьогодні, змінюються психологія та ставлення трудових колективів до економіки свого підприємства, починаються заінтересовані пошуки шляхів підвищення ефективності виробництва, впровадження нових технологій і більш конкурентоспроможних виробів, економічних методів використання ресурсів. Причому це стає актуальним як для недержавних, так і для державних підприємств [2, с.85]. Можна сказати, що актуальність питання створення свого підприємства (організації, фірми) очевидна, оскільки ринкової економіки без бізнесу не буває. І, хоча бізнес у нас в країні перебуває ще у зародковуму стані, проте сумнівів у тому, що він буде провідною сферою суспільного виробництва, немає. Отже, необхідно готувати фахівців на перспективу. Умови ринкової економіки не прості. Вони супроводжуються вторгненням у наше життя явищ, широко відомих в інших країнах, але не звичних для нашого суспільства. Бізнес - одне з них. В основу бізнесу покладено насамперед особистий інтерес, але в умовах ринкової економіки він задовольняється лише при роботі на суспільство. Вихідним пунктом вивчення відносин бізнесу є приватна власність. Основний елемент - підприємництво. Воно має і самостійне значення, виступаючи підприємницьким бізнесом, який поряд із споживчим, трудовим і державним, утворюють його цілісну систему.

Ще раз коротко зазначу основні положення акціонерних товариств:

1.Акціонерне товариство є різновидом господарського товариства. Це означає, що на нього поширюються вищенаведені загальні положення про господарські товариства, з урахуванням специфіки цього виду юридичних осіб.

2.Акціонерним є товариство, що має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

3.Акціонерне товариство несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. У свою чергу, акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

4.Установчим документом акціонерного товариства є статут.

5.Законодавство України поділяє акціонерів на засновників і учасників. Засновниками вважаються особи, які виконують дії, пов'язані із заснуванням акціонерного товариства. На відміну від засновників, учасники акціонерного товариства погоджуються зробити внесок до статутного фонду товариства, що створюється, проте не бажають брати на себе будь-які обов'язки із його створення.

6.Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

Акціонерні товариства мають ряд переваг у порівнянні з іншими видами ділових організацій, які роблять їх найбільш придатною формою для великого бізнесу в силу цілого ряду причин. Перш за все акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, в то час як період дії підприємств, заснованих на приватній власності чи товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їх засновників. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій, одержують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у порівнянні з некорпоратизованим бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх набагато легше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, ніж отримати назад долю в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Я вважаю, що необхідність і актуальність створення акціонерних товариств в нашій державі безсуперечна.

ЛІТЕРАТУРА

1. Акціонерні товариства.// “Українська Інвестиційна Газета”. - К.,1997. - 344с.

2. Білорус О. Г., Рогач В. І. Акціонерні товариства: організація і управління. - К.: Техніка, 1992. - 144с.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів: Навч. посібник. - К.: НІОС, 2005.- 436 с.

4. Володин О.О. Довідник фінансиста підприємства. - М.:ІНФРА-М, 1996. - 368 с.

5. Журавльова Ю.Ю. Сутність платоспроможності підприємства.- М.: ІНФРА-М, 2006.- 432 с.

6. Закон України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 р. № 514-17

// www.liga.net.

7. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. - К.:А.Л.Д., ВІРА-Р, 1998. - 560с.

8. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: КНЕУ, 2001. - 236 с.

9. Москаленко В.П. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностики його банкрутства. - С.: Ожєрєльє, 2006. - 450 с.

10. Одинцова Т.М. Аналіз діяльності фінансових посередників. - М.: 2001. -

11. Опарiн В.М. Фінанси: загальна теорія. - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с

12. Стислий конспект лекцій з дисципліни «Фінанси» (для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”) / Л. М. Волощенко. - Донецьк: ДонДУУ, 2005. - 152 стор.

13. Петленко Ю.В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств. - К.: ІНФРА-М, 2000.- 540 с.

14. Пащенко І.Л. Прогнозування фінансової діяльності підприємства. - Д.: 2001.- 522 с.

15. Поддерьогiна А.М. Фінанси підприємств - К.: КНЕУ, 2004. - 460 с.

Размещено на Allbest.ru