Податкова система і податкова політика України на сучасному етапі

- подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

- здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

- роз'яснюють через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, збори (обов'язкові платежі).

Державна податкова адміністрація України, крім зазначених вище функцій, організовує роботу нижчих державних податкових органів; розробляє пропозиції щодо вдосконалення

податкового законодавства; розробляє і видає інструктивні та методичні вказівки, інші нормативні документи про порядок застосування законодавства про податки; розробляє форми податкової звітності.

Органи податкової служби мають право:

- здійснювати на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, та у громадян, у тому числі громадян-суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів, незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів.

Орган державної податкової служби може запрошувати громадян, у тому числі громадян-суб'єктів підприємницької діяльності, для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ними податків, інших платежів. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються громадянам рекомендованими листами, у яких зазначаються підстави виклику, дата і година, на яку викликається громадянин.

Органи податкової служби також мають право одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, від громадян-суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, ви датки підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, та громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих рахунках;

- одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при цьому податків, інших платежів та інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти (ті особи, які проживають на території України постійно) і нерезиденти (юридичні та фізичні особи, основне місце проживання чи діяльності яких знаходиться за кордоном) за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики - дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності;

- обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів;

- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання;

- вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ, організацій документи, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, та вилучати у громадян-суб'єктів підприємницької діяльності, які порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю, реєстраційні посвідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи;

- застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом;

- стягувати до бюджетів і державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом;

- надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, приймати рішення про списання безнадійного боргу у порядку, передбаченому законом;

- накладати адміністративні штрафи:

а) на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку, належних до сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

б) на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій перекручених даних, у відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку,

в) на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, винних у протидіях посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів;

г) на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством.

Крім цього, працівники органів податкової служби мають право користуватися безперешкодно в службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності; вимагати від керівників підприємств, установ, організацій, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків.

Розрахунок податку на прибуток

Основною діяльністю благодійного фонду «Зірка» є допомога розвитку науки і освіти, реалізація науково-освітніх програм, допомога вчителям, вченим, студентам, учням, а також співпраця захисту дітей.

Благодійний фонд за перше півріччя 2007 року отримав такий дохід:

- добровільні внески від меценатів - 20054 грн.;

- гуманітарну допомогу для дитячих будинків - 100000 грн.;

- Безповоротну фінансову допомогу від суб'єктів підприємницької діяльності - 49000 грн.;

- комп'ютери, передані безкоштовно суб'єктами підприємницької діяльності, для обладнання шкільних класів - на суму 37000 грн.;

- засоби від проведення ярмарку дитячих малюнків і виробів - 3200 грн.;

- відсотки з депозитних вкладів - 60 грн.;

- майно, передане після ліквідації благодійної організації «Роксолана», на суму 12580 грн.;

- засоби від продажу старої оргтехніки (комп'ютера, факсу, принтера, копіювального засобу) у 2 кварталі 2007 - 3100 грн.

Витрати благодійного фонду за аналогічний період склали:

- на утримання благодійного фонду (в тому ж числі заробітна плата робітників фонду з нарахуваннями, плата за електроенергію й комунальні послуги, канцтовари й бланки) - 36500 грн.;

- на допомогу дитячим будинкам - 200000 грн.;

- на обладнання комп'ютерних класів у школах - 3900 грн.;

- на реалізацію соціальної програми з надання допомоги сільським вчителям - 32000 грн.;

- на реалізацію шкільних освітніх програм - 42600 грн.;

- на проведення студентської спартакіади - 8700 грн.;

- на об'яву у ЗМІ про продаж застарілої оргтехніки - 15 грн.;

Податок на прибуток беремо тільки з доходів інших джерел, тобто з продажу застарілої оргтехніки, що слав 3100 грн.

Прибуток - 3100 грн.

Ставка податку - 25%

Податок на прибуток складає: 3100 * 25% = 775 грн.

3. Шляхи вдосконалення податкової системи

3.1 Податковий кодекс як модернізація податкової системи України

податковий державний система політика

Податковий кодекс України регулює відносини, пов'язані з оподаткуванням в Україні та визначає правові основи, принципи побудови і функціонування податкової системи.

Кодекс встановлює основні положення щодо видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів (далі - податки), визначення суб'єктів податкових правовідносин, їх прав та обов'язків, об'єктів оподаткування, бази оподаткування, граничних розмірів ставок, механізмів справляння та зарахування податків, регламентує порядок їх встановлення, зміни та скасування, а також надання пільг в оподаткуванні, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення в сфері оподаткування.

Норми Податкового кодексу поширюються на всі види податків, які визначені цим Кодексом, крім мита, справляння якого регулюється Митним кодексом України. Норми Податкового кодексу не поширюються на обов'язкові платежі та збори, встановлені іншими законами України, що не пов'язані з питаннями оподаткування.

Характерною особливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме: неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільність законодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне й невиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремих податків та непристосованість її до переходу від адміністративної-командних методів управління господарством до господарювання в умовах демократичної правової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого Закону - Податкового кодексу України.

Зазначений законопроект є першим кроком на шляху створення досконалої системи оподаткування з високим рівнем збирання податків і має на меті регулювання відносин оподаткування, визначає принципи побудови податкової системи, перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджетів всіх рівнів. Визначає методику їх обчислення, ставки оподаткування, правовий стан платників податків, порядок адміністрування податків, а також порядок і умови застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення податкового законодавства.

При розробці проекту Податкового кодексу України враховувалось те, що саме податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу національного доходу в соціальному, віковому, територіальному галузевому аспектах; компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення ділової та інвестиційної активності тощо.

Розроблений проект Податкового кодексу України забезпечує комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, вирішує питання усунення податкового законодавства та забезпечує гармонізацію його з нормами іншого законодавства України.

У проекті Податкового кодексу України відображені питання подальшого реформування податкового законодавства у напрямі диференційованого розподілу податкового навантаження між платниками податків, спрощення механізму оподаткування, чіткого визначення прав і обов'язків платників податків, а також поліпшення роботи органів державної податкової служби з платниками податків, у тому числі забезпечення платників податків інформацією з питань оподаткування. Забезпечення всіх учасників податкових відносин повною інформацією про те, хто, коли, і при яких обставинах має обов'язки щодо сплати податків, забезпечить прозорість і зрозумілість податкового законодавства , зробить його доступним для всіх платників податків.

Положення проекту Податкового кодексу України спрямовані на необхідність:

створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала чітке визначення порядку стягнення податків, його простоту;

забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування;

забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків;

упорядкування механізму стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та їх несвоєчасну сплату;

стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів і підтримки технологічного оновлення суспільства;

стимулювання малого підприємництва;

дотримання міжнародних угод з питань оподаткування;

реальне забезпечення прав платників податків;

створення дієвого механізму контролю.

У проекті Податкового кодексу визначені права та обов'язки юридичних та фізичних осіб (суб'єктів оподаткування), зокрема щодо обов'язків їх постановки на облік як платників податків в органах державної податкової служби, що передбачає присвоєння їм ідентифікаційного номера - єдиного по всіх податках, що входять до системи оподаткування України, в тому числі, які підлягають сплаті в зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України.

Ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб надасть можливість органам державної податкової служби ефективніше виконувати свої функції по контролю за обчисленням, своєчасністю сплати податків, а також оперативно виявляти порушників податкового законодавства.

Вдосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України, має на меті створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти, адаптації податкового законодавства Європейського союзу.

Відповідно до положень Податкового кодексу переважним джерелом формування дохідної частини бюджетів всіх рівнів залишаються непрямі податки. Водночас створюватимуться передумови для збільшення надходжень від прямих податків. -

Визначений Кодексом рівень вилучень податків становитиме ЗО відсотків валового внутрішнього продукту.

Оскільки не можна стверджувати, що найближчим часом після запровадження Податкового кодексу в життя моментально будуть вирішеними всі проблеми в державі, треба дуже виважено підходити до прийняття та впровадження цього документу. Поспішності у цій справі не повинно бути.

Вдосконалення податкового законодавства треба проводити поступово. Поспішне прийняття законодавцями проекту Податкового кодексу може призвести до невиправних наслідків.

За час дії податкової системи України у нашому суспільстві уже склалося певне розуміння і ставлення до існуючого податкового законодавства, а також певні навички по його застосуванню в Україні.

Разом з тим, не можна затягувати з прийняттям та введенням Податкового кодексу, оскільки якраз цей документ повинен відкрити шлях до нової системи оподаткування, яка відповідатиме інтересам суспільства в цілому та кожного платника податків зокрема.

Кінцева мета проведення податкової реформи - зробити оподаткування соціально справедливим та об'єктивно створити умови однакової податкової відповідальності перед державою для всіх учасників процесу оподаткування.

Податкова реформа в Україні є складовою частиною загальнодержавної програми переходу до ринкової економіки, забезпечення нормалізації ринку та грошового обігу.

І тоді з часом основним документом у податковому законодавстві України стане Податковий кодекс.

3.2 Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україні

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.

На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків.

Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним важелем реалізації державної економічної політики.

В умовах формування ринкової економіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним із актуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови для суспільного розвитку.

Діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена податками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті

функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на підставі багатовікового досвіду. Тому треба проаналізувати відповідність функціонуючої в Україні системи оподаткування існуючим теоретичним принципам.

Одним із основоположників податкової теорії А. Смітом сформульовані такі чотири принципи оподаткування:

1) податки повинні рівномірно розподілятися між джерелами доходів, а кожен окремий податок повинен однаково припадати на те джерело, на яке він спрямований;

2) час сплати, спосіб сплати і розмір податку повинні бути чітко визначені;

3) податок повинен стягуватись у такій формі і таким способом, які найбільш зручні для платника;

4) податок повинен стягуватись таким чином, щоб на його вилучення витрачалось якомога менше грошей зверх того, що надходить до Державного казначейства. Зібрані кошти повинні залишатись якнайменше у руках збирачів.

Застосування першого принципу в Україні можна проаналізувати на прикладі податків на споживання (ПДВ, акцизний збір, мито). Ці податки повинні впливати на всі джерела доходів. Але тут слід врахувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони знову ж таки впливають не на всі джерела доходів однаково, а в основному на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання. І знову ж завдячувати треба саме: нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але, очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно брати до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення, згасає й виробництво.

Слід також зазначити, що незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не з'явилася з повітря. Вона будувалася і будується на основі небагатого власного і зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання «сколочування» первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас картина протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу правового та легального накопичення капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом.

Стосовно сучасного стану, і зокрема української дійсності, другий принцип потребує незначного уточнення. яке враховувалось багатьма теоретиками при поясненні цього визначеність - до того, як почнеться період дії того чи іншого податку. А у цьому наша держава допускає значні порушення. Протягом всього періоду незалежності час від часу вводились у дію ставки податків заднім числом. Аналогічна справа з введенням чи скасуванням деяких пільг та інше. Закони в галузі оподаткування спішно приймались, починали діяти, а їх публікація провадилась з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчі акти вже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не були зроблені й надходили до виконавців через тижні, а то й через місяці. Все це породжує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що призводить до великих труднощів в роботі фінансового апарату підприємств.:

Платник повинен завчасно бути проінформований про підготовку, ведення в дію чи зміну податкового законодавства.

У питаннях зручностей терміну та способів утримання податків справи у нас порівняно непогані.

Щодо останнього принципу, так А. Сміт мав на увазі два таких моменти:

1) податок може вимагати від платника більшу кількість грошей, ніж та, що продиктована потребами казни, через занадто роздутий штат чиновників-збирачів;

високий рівень оподаткування може спричинити обмеження виробництва і зайнятості у ньому, що потребує додаткових витрат для забезпечення засобами існування значної частини населення.

Одним із недоліків податкової системи України, на який є багато нарікань із боку платників податків, - це досить часті перевірки їхньої діяльності працівниками податкових органів та інших державних структур.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, яка регламентує справляння податків, і створено адміністративні органи, які контролюють виконання законодавства суб'єктами господарювання, але сказати, що податкова система є ефективною і досягає свого функціонального призначення, не можна.

Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а також до скорочення податкової бази. Тому важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться принципу фіскальної достатності, який полягає в здійсненні податкової політики, необхідної для забезпечення такої величини податкових надходжень, яка оптимально бажана з огляду на проголошену економічну доктрину.

Рівень податкової ставки повинен враховувати можливості платника податку, тобто рівень його доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки. Платежі кожного до бюджету мають бути пропорційні його доходам, і винятки для окремих осіб недопустимі. Порушення цього принципу призведе до того, що додаткове податкове навантаження ляже на законослухняних платників податків або на тих, хто має можливості ухилятися від оподаткування.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою є не лише рівень податкового тягаря, а й оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. Слід зазначити, що в останні роки у вітчизняній системі оподаткування спостерігається тенденція до збільшення частки прямих податків, що відповідає практиці розвинутих країн. Непрямі податки хоч і зручніші для фіскальних органів з позиції їх стягнення, однак їх сплата лягає тягарем на плечі кінцевого споживача. Тому переваження справедливих прямих податків дасть змогу уникнути таких негативних наслідків, як зубожіння більшості населення, подальший спад і занепад вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати з дешевою продукцією іноземних фірм, тощо.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Найсуттєвішими вадами місцевого оподаткування, на нашу думку, є незначна фіскальна роль податків і зборів та відсутність прав у органів місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки і збори. Річ у тім, що на місцях завжди є свої особливі об'єкти оподаткування, які можуть відчутно наповнити місцеві бюджети, а отже, дати змогу спрямувати додаткові кошти на розв'язання економічних і соціальних проблем регіонів.

Як свідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему, не сформувавши платника податку як елемент податкової системи, як суспільний інститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницьку роботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалювати інформаційні потоки між платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також враховувати соціально-культурні й психологічні особливості громадян країни, усталені традиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування.

Сплата податків має носити обов'язковий характер. Система штрафів і санкцій, громадська думка у країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

В умовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів, приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системи оподаткування в Україні та підвищення її ефективності повинно йти шляхом пошуку найбільш надійних та стабільних джерел сплати податків. Поряд з цим, виходячи з вимог податкової реформи, одним з пріоритетних її напрямів має стати реальне полегшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення переліку об'єктів оподаткування.

На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства. Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створення і прийняття єдиного всеохоплюючого податкового закону - Податкового кодексу України.

Висновки

В цій роботі я провела аналіз податкової системи та податкової політики України на сучасному етапі розвитку.

В Україні через економічну кризу, характерними рисами якої є істотний спад виробництва ВВП і національного доходу при загальному падінні фізичного обсягу товарної продукції та послуг, деформуючий вплив руйнівних інфляційних процесів на національні системи грошового і кредитного обігу, а також посилення бюджетного дефіциту та дефіциту платіжних балансів і бурхливе соціальне розшарування населення та інші об`єктивні й суб`єктивні причини, податкова система не набула стабільності і має багато протиріч.

Досі не визначено чіткі концепції побудови системи оподаткування. Це стосується співвідношення підсистем оподаткування юридичних і фізичних осіб, складу податків, співвідношення прямих і непрямих податків, визначення об`єктів оподаткування і джерел сплати податків, рівня податкових ставок і принципів диференціації їх, напрямків та умов надання податкових пільг.

Податки відображають складні економічні відносини і тому мають бути адекватними цим відносинам. У протилежному разі вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції.

Я вважаю, що визначну роль у податковій системі України мають відігравати податки на майно, на землю і на використання природних ресурсів. Вони не залежать від обсягу виробництва, продажу і є стабільними, а значить, створюють гарантію поповнення бюджету і будуть стимулювати ефективне використання природних ресурсів і закріплених основних та оборотних фондів.

Для нормального функціонування держави повинна здійснюватися ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків. На жаль, на сьогодні економіка України має багато вад: збільшується кількість збиткових підприємств, зростає безробіття, ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлюється це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишилася однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України.

У ринковій економіці існує ряд підходів до вирішення питань податкової політики. Наприклад, крива Лаффера, діаграма Лореца, коефіцієнт Джіні. Але використовувати їх теоретичні концепції в умовах переходу України до ринкових відносин неможливо. Однією із складових реформувань і розвитку економіки України, забезпечення її фінансової стабільності є подальша розробка теоретичних основ податкової політики.

Якщо зробити аналіз доходів сектора державного управління в Україні, то він покаже існування заборгованості по податках і обов`язкових платежах приховує справжній рівень податкового навантаження в країні. Без зміни існуючих інституціональних умов збільшити обсяг державних доходів (% ВВП країни) неможливо. Найважливішими елементами інституціональних реформ повинні стати реструктуризація підприємств і створення ефективних процедур майнової відповідальності підприємств за виконання своїх зобов`язань.

На мою думку, зниження податків (наприклад, ставки ПДВ) в Україні стане можливим тільки після перегляду зобов`язань держави і соціальних гарантій, фінансування яких вона зберігає за собою.

З огляду на недоліки української податкової системи, Уряд і Парламент повинні сконцентрувати свої зусилля на швидкому реформуванні та раціоналізації податкової системи. Крім того, варто використовувати момент економічного підйому, оскільки економічне зростання може полегшити податковий тягар без зменшення бюджетних надходжень. Варто створити нейтральну, стабільну і постійну податкову систему, із широкою базою оподаткування, що буде сприяти стабільному економічному зростанню і розвитку економічної та інвестиційної діяльності як внутрішньої, так і зовнішньої. Я вважаю, що податкова реформа повинна спрямовуватися на створення привабливої та стабільної у довгостроковій перспективі податкової системи. Крім того, органи влади перед тим, як почнуть знижувати податкові ставки, повинні вживати заходів для розширення податкової бази. Прогрес у податковій реформі є однією з умов, визначених МВФ для одержання траншів за програмою розширеного фінансування.

Податкова система України регулюється такими нормативними актами, як Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість» тощо, в яких закріплено принципи побудови системи оподаткування, подається перелік об`єктів оподаткування і видів податків, встановлено розміри ставок податків, визначено права, обов`язки і відповідальність платників податків та службових осіб державних податкових адміністрацій, котрі здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Новий Податковий кодекс України спрямований на:

- подальше зниження податкового тягаря та розширення податкової бази;

- розвиток інвестиційної й соціальної політики;

- удосконалення митних тарифів як механізму подальшого розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

- захист навколишнього природного середовища;

- прискорення темпів економічного на власній відтворювальній базі та переважним чином на ринковій основі.

Я вважаю, що тільки у такій формі Податковий кодекс наблизить податкове законодавство України до чинних систем оподаткування розвинутих країн.

Список літератури

1. Сердюк О.М., Заревчацька Т.В. Податкова система (практикум): Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - 328 с.

2. Пріб К.А., Федько В.І. Податкова система України: термінологія і формулювання основних положень. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007.-320 с.

3. Демиденко Я.М., Субботович Ю.Л. Податкова система. Навчальний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2007.-184 с.

4. Податкова система України (Збірка законодавчих актів із змінами та доповненнями за станом на 20 жовтня 1999 року).-Х.: Торсінг, 2000.-464 с.

5. Мельник П.В., Данілов О.Д., Ходаківська В.П., Вдовиченко М.І., Сунцова О.О. Податкова система України. Практикум: Навчальний посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 256 с.

6. Панасюк В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: організація, нормативне забезпечення, податкові розрахунки, звітність: Навчальний посібник. - Т.: Астон, 2003. - 304 с.

7. Закон України «Про систему оподаткування» від 17 лютого 1997 р.

8. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р.

9. Гега П. Та ін. «Основи податкового права» - К.: «Знання», 1998 - 219 с.

10. Томчинська М. «Оцінка податкової політики в Україні та її майбутні перспективи» // Економіст - 2001 р. - 311 с.

Размещено на Allbest.ru