Впровадження механізму прийняття ефективних бюджетних рішень

У більшості демократичних суспільств бюджетні документи слугують досягненню наступних цілей:

Вони забезпечують концептуальну та ґрунтовну інформацію для керівництва державних установ, яка є необхідною при визначенні пріоритетів;

Вони є основою формування бюджетних запитів, які подаються на розгляд Президенту, Губернатору чи Меру або відповідному законодавчому органу;

Вони визначають для законодавчого органу пріоритети уряду та фінансовий план реалізації цих пріоритетів;

Вони надають інформацію для парламентарів та депутатам місцевих рад та громадськості щодо основних послуг державної установи, результатах цих послуг та видатках бюджету, яких потребує вирішення цих завдань.

Розподіл видатків установи за програмами

перегляд видатків установи за минулі періоди за кодом

перегляд організаційної структури

Які відділи є профілюючими?

Наскільки відрізняються їх послуги?

якщо державна установа відповідальна за виплату допомог/ надання пільг населенню:

Які є різні види допомог/пільг?

Чи допомоги / пільги передбачені одним законом / указом чи різними законами/ указами?

Оскільки структури програм не мають змінюватись кожного року, все ж таки вони повинні бути досить гнучкими, щоб реагувати на зміни у потребах та пріоритетах послуг. Можливо, потреба у деяких державних послугах через декілька років зникне. Подібним чином, можуть виникнути потреби в інших послугах або можуть змінитися обсяги послуг, які надаються на сьогоднішній день.

Ефективне управління бюджетом

Програмно-цільовий метод формування бюджету вимагає, щоб видатки кожної державної установи були згруповані у відповідності до послуг, які вони забезпечують.

Програмою державної установи може бути стаття у видатковій частині бюджету або це може бути декілька статей у складі витрат на реалізацію головної мети установи;

Програма не повинна включати більш одного напрямку діяльності установи;

Програма може бути складена для кожного відділу або підрозділу установи;

Але призначення програмно-цільового методу є набагато ширшим, ніж об'єднання видатків у програми. Він призначений також допомогти обрати найбільш пріоритетні серед багатьох програм в умовах обмежених ресурсів.

Застосовуючи програмно-цільовий метод, деякі програми можуть бути розширені, а деякі згорнуті або отримують той самий рівень фінансування;

Ресурсів завжди не вистачає. На основі граничних обсягів видатків, які визначає бюджетний відділ, офіційні особи мають обирати серед декількох програм. Вони вирішують, які програми скоротити, які розширити, а які залишити на теперішньому рівні;

Якщо уряд просто розподіляє ресурси серед учасників програм у тих самих частках, як це було розподілено минулого року, не надаючи рекомендацій щодо якості послуг та структури статей видатків, неможливо досягнути ефективного програмного бюджетування.

Мистецтво прийняття рішень

Напрямки державної політики уряду повинні бути враховані.

Офіційні особи мають переглянути перелік послуг, які вони надають, та вирішити, які з них є важливими для майбутнього України. Якщо ресурси є обмеженими для задоволення всіх потреб, потрібно фінансувати тільки ті з них, які будуть задоволені найкращим чином в умовах обмежених фінансових можливостей.

Необхідно переглянути показники минулих періодів реалізації програм. Якщо програма не задовольняє потреб, її потрібно скасувати чи зменшити обсяги її реалізації.

Програмно-цільовий метод формування бюджету передбачає подання пріоритетних бюджетних статей, які об'єднані у програми, з поясненнями, чому саме ці пріоритети були вибрані, на розгляд законодавчих органів та громадськості. Законодавчий орган затверджує фінансування за програмами у кожному відділі або управлінні на прозорій основі з врахуванням думки громадськості.

Різні підходи до програмно-цільового методу формування бюджету

Програмно-цільовий метод - це: системний метод визначення головної мети діяльності, цілей та завдань організації та перевірки її діяльності під час оцінки виконання бюджету шляхом співвідношення її витрат, результатів та продуктивності діяльності.

Переваги програмно-цільового методу:

він “дисциплінує” бюджетний процес

він сприяє обговоренню ефективності програм

Чи було досягнуто результатів?

Як можна підвищити результати за рахунок тих самих витрат?

вiн сприяє обговоренню продуктивності програм

Чи продуктивність була досягнута за рахунок найменших витрат?

Як можна підвищити продуктивність результатів за рахунок тих самих витрат?

він допомагає спрямувати ресурси на реалізацію програм, результати яких є відчутними, та скасувати програми, які не досягають очікуваних результатів.

Формування бюджету на основі програмно-цільового методу

Потрібно визначити головну мету діяльності (місію) установи, мету та завдання бюджетних програм державної установи.

Цей процес очолюється керівництвом кожної державної установи, урядом та членами законодавчих органів, якщо програмно-цільовий метод розглядати на довгострокову перспективу. Цей процес передбачає врахування положень державної політики у відповідній галузі - тих, які вимагають залучення найбільшого обсягу ресурсів, та тих, які надзвичайно важливі для майбутнього країни.

Головна мета діяльності (місія) установи:

Стисле визначення основних поточних та майбутніх функцій державної установи та її програм

В цьому визначенні має міститися перелік суспільних потреб, задля задоволення яких ця установа існує, та пріоритетних послуг та споживачів цих послуг. Головна мета діяльності головного розпорядника бюджетних коштів має визначальне значення для всього бюджетного процесу. Зазвичай її вказують у вигляді одного параграфа.

Приклад:

Головною метою відділу контролю за природоохоронними заходами є розробка стандартів та контроль за їх виконанням, які забезпечують належний рівень охорони навколишнього середовища для безпечного життя населення. Додатково метою відділу також є охорона здоров'я населення, забезпечення заходів безпеки для населення та сприяння економічному зростанню.

Мета бюджетної програми:

Загальне визначення результату, що очікується установою за програмами, над якими вона працює (основна мета виконання бюджетної програми).

Визначення мети є одним з найбільш важливих аспектів програмно-цільового методу формування бюджету. Мета визначає майбутні напрямки діяльності державної установи та спрямовує ці напрямки діяльності на досягнення конкретного результату. Мета - це загальне твердження про діяльність установи, яка виділяє реалістичні пріоритети установи.

Мета повинна бути чіткою, спрямованою на задоволення визначених потреб, зрозумілою для громадськості. Вона залишається однаковою протягом років і, як правило, програма має лише одну мету (хоча бувають винятки). Мета має:

Бути невід'ємною від головної мети діяльності та пріоритетів установи;

Спрямовувати діяльність установи;

Бути орієнтованою на результат; та

Не вказувати часові рамки досягнення результатів.

Приклади:

1. “Забезпечити якісні медичні послуги для населення за рахунок ефективного розміщення бюджетних коштів”

2. ”Забезпечити надання комунальних послуг населенню на належному рівні (надійно і адекватно) відповідними комунальними господарствами"

3. “Проводити швидко і якісно грошові операції з надходженнями від платників податків”

4. “Забезпечити здорові та безпечні умови праці для співробітників шляхом запобігання нещасних випадків, професійних захворювань”

5. “Забезпечити рентабельну обробку даних та надання телекомунікаційних послуг”

Завдання бюджетної програми:

Твердження про кінцеві результати, які можна оцінити, та яких необхідно досягти у результаті виконання бюджетної програми.

Завдання повинні бути тісно пов'язані з метою бюджетної програми та головною метою діяльності установи. На відміну від мети бюджетної програми, завдання є конкретними, визначеними у кількості та часі твердженнями про досягнення результати. Вони виділяють результати заходів установи та висвітлюють показники виконання, що застосовують для обчислення показників

Завдання бюджетних програм мають:

описати заданий рівень або стандарт виконання програми протягом визначеного періоду часу;

бути реалістичними та досяжними;

співвідноситися з результатами або якістю послуг; та

бути логічно пов'язаними з конкретною метою.

Приклади:

1. “Кількість фатальних випадків у автомобільних катастрофах, спричинених алкогольним сп'янінням, буде знижено на 32 відсотки до кінця 2000 року”

2. “ Не більше 10 відсотків підлітків, залучених до програми хxx за правопорушення yyy, скоюють ті ж самі правопорушення протягом шести місяців після закінчення програмних заходів ”

3. “ x відсотків запитів отримають повні відповіді протягом однієї доби від надходження запиту до 30-го червня 1999 року”

4. “збільшити кількість випускників вузів країни на zz відсотків до 2000 року”

Прослідкуйте співпадіння у визначенні головної мети діяльності, мети та завдань різних програм, які обслуговують тіж самі групи споживачів:

Якщо декілька різних програм мають такі ж самі завдання, які співпадають для однієї групи споживачів, можна розглянути показники результативності, щоб оцінити результати всіх програм. Розглядаючи “пакет” програм, які забезпечують послуги для однієї групи споживачів, можливо необхідно співвіднести витрати і результати.

Відповідно до:

визначення головної мети діяльності, мети та завдань бюджетної програми;

з'ясування групи споживачів;

розгляду програм з подібними або співпадаючими цілями для однієї групи споживачів можуть бути розроблені показники результативності.

Показники результативності:

Кількісні виміри рівня задоволеності послугами у державному секторі, продуктивності, результативності та рентабельності послуг:

В цілому показники результативності мають співвідноситись з головною метою діяльності установи та її програмами, а не просто вимірювати одноразові дії або висвітлювати результати короткострокової діяльності.

Показники результативності мають:

показати ефективність використання бюджетних коштів;

вимірювати тій же самі результати через деякий час;

порівнювати результати виконання бюджетних програм у динаміці за роками та між головними розпорядниками бюджетних коштів;

зазначати зміни, які відбуваються у групі споживачів, чи зміни у проблемах, на вирішення яких направлена програма; та

використовувати зрозумілі та чітко визначені терміни.

Види показників результативності

Показник якості:

показник, який відображає, наскільки послуга досягла своєї мети або виконала завдання, задовольнила потребу свого споживача або задовольнила загальноприйняті вимоги галузевого стандарту.

Якщо дані не зібрані для обчислення цього показника, установа повинна визначити дії та ресурси для збору цих даних.

Приклади: (завдання, яке відповідає показнику якості, наведено курсивом)

Завдання: Рівень працевлаштування українських безробітних досягне 75 відсотків до 1999 року.

Показник: Річний відсоток учасників, які залучені у програму зниження безробіття, що отримують послуги по працевлаштуванню.

Завдання: Близько 65 відсотків усіх злочинців, які звільнені з-під варти на час виконання роботи, не отримали ніяких зауважень під час цього періоду.

Показник: відсоток злочинців, які не отримують ніяких зауважень у період виконання роботи.

Завдання: збільшити обсяги продажу вітчизняних фруктів та овочів в рамках програми до 2 мільйонів гривні до 2000 року.

Показник: обсяг продажу вітчизняних фруктів та овочів за програмою.

Показник продуктивності:

показник кількості вироблених одиниць продукції, наданих послуг, або кількість споживачів, яка були обслугована державною установою в рамках програм.

Приклади:

Кількість відвідувань людей похилого віку на дому;

Кількість відремонтованих дорожніх покриттів;

Кількість людей, які пройшли вакцинацію.

Показник ефективності:

показник витрат (абo сума інших ресурсів) на одиницю продукту.

Показник ефективності є інструментом, який відображає, наскільки державні послуги надаються за рахунок найменших витрат. Але він не відображає, наскільки повно задовольняються потреби діяльністю за бюджетною програмою, яка на них направлена. Більш того, вони висвітлюють зміни у витратах на одиницю продукції та ефективність діяльності по наданню цих послуг.

Приклади:

Витрати на один випадок

Адміністративні витрати у відсотку до загальних видатків

Середній обсяг витрат на скаргу

Витрати на прогнозування

Витрати на одного клієнта

Показник робочого навантаження:

показник співвідношення результатів по програмі з кількістю зайнятих у ній працівників

Приклад:

Кількість клієнтів на одного менеджера за напрямком

Кількість заяв на одного менеджера за напрямком

Показник рентабельності:

показник витрат на одиницю продукту.

Показник рентабельності є інструментом оцінки та порівняння альтернативних методів надання послуг. Він з'ясовує, чи є інші способи вирішення завдань програми також ефективно, але за найменшими витратами - або ефективніше за рахунок цього обсягу витрат.

Приклади:

Витрати на одного студента, який успішно працевлаштувався за фахом;

Витрати на задоволення потреби одного споживача;

Витрати на одного пацієнта, що був успішно реабілітований.

Корисні поради стосовно визначення показників результативності необхідно відрізняти якість від продуктивності будь-якому показнику не можна надавати перевагу тільки через те, що є дані його обчислити - він повинен бути корисним і точним. Якщо дані не зібрані, необхідно це вказати у бюджетній інформації та скласти розклад для збору необхідних даних.

«Інші фактори впливу» необхідно враховувати, які не врегульовані державою, але які значно впливають на результати програми.

Приклади:

Тенденції міжнародної економіки;

Погодні умови;

Відношення батьків до дітей вдома.

Збір даних та звіт про результати:

спочатку відстежуються самі визначні впливові показники;

професійного сленгу слід уникати, щоб документація була зрозумілою для громадськості;

результати слід відобразити у бюджетному документі і підкреслити важливіші пункти. Додаткові документи, складені задля програми, можуть бути корисними для інших звітів.

Критерії оцінки комплексності матеріалів по програмно-цільовому методу

Корисність інформації	Чи буде інформація корисною при прийнятті рішення?
Обсяг	Чи описують матеріали діяльність установи по всіх головних програмах протягом періоду, що розглядається, і протягом наступних двох років?
Узгодженість	Чи узгоджені завдання установи з її призначенням та цілями?
Доцільність	Чи визначила установа свою головну мету діяльності, цілі та завдання бюджетних програм та чи вибрала доцільні показники результативності для моніторингу прогресу у досягненні своїх цілей та вирішенні завдань?
Цілісність	Чи висвітлює матеріал всі необхідні питання?
Доступність	Чи доступний матеріал для сприйняття та розуміння громадськістю, офіційними особами та експертами?
Об'єктивність	Чи є об'єктивними дані у бюджетному документі про установу?
Лаконічність	Чи є матеріал коротким описом діяльності установи?
Обґрунтованість	Чи висвітлює документ, яким чином установа зібрала об'єктивні дані про свою діяльність?
Достовірність та дійсність даних на дату

Правовий аспект

Застосування програмно-цільового методу формування бюджету державної установи, вплив цього методу на діяльність уряду та державних установ, а також формування звітності цілком залежить від поглядів парламентарів та депутатів місцевих законодавчих органів. Для багатьох країн інформація, яка міститься у документах з програмно-цільового методу, є ключовим питанням обговорення парламентарів та членів бюджетного комітету щодо цілей політики та фінансового управління, які здійснюються урядом. На основі цих документів, якщо вони правильно складені, бюджетний комітет та депутати (а також громадськість) роблять висновок, яким чином розподілені фінансові та людські ресурси на конкретні програми, на досягнення якого результату ці програми націлені та чи варто виділяти для зазначеної установи фінансування (і якщо ні, то хто несе за це відповідальність). Ймовірно, головним є те, що програмно-цільовий метод забезпечує інформацію для бюджетного комітету та депутатів центральних та місцевих законодавчих органів. В свою чергу, вони повинні вирішити, чи забезпечують саме ці бюджетні програми найкращі умови для досягнення цілей країни чи окремого міста/регіона на шляху економічних та соціальних реформ.

Орієнтовний перелік питань для обговорення членами бюджетного комітету:

Чи є пріоритетними цілі та завдання бюджетних програм саме цього розпорядника бюджетних коштів?

Чи є задовільним рівень виконання бюджетної програми за рахунок ресурсів, що були витрачені?

Якщо ні, чому за рахунок цих ресурсів не можна досягти кращих результатів?

Чи надають установи точні показники результативності (наприклад: як бюджетний відділ або податкова інспекція повинна оцінювати свою діяльність (чому деякі доходи продовжують зменшуватись, у той час коли інші зростають))?

Хто є (або має бути) відповідальним за незадовільне виконання?

Чи є інші шляхи, якими ці ж самі послуги можуть бути надані за рахунок менших обсягів витрат (наприклад: шляхом залучення приватного сектору)?

Чи достатніми є ресурси, які виділені для конкретної програми; якщо ні - які програми слід згорнути, для того щоб розмістити додаткові ресурси?

Для яких видів програм або для надання яких послуг доцільно провести цільове фінансування?

Цей орієнтовний перелік питань не є вичерпним. Ці питання є прикладом питань, які можна розглядати при застосуванні програмно-цільового методу. Зазвичай бюджетні комітети у західних демократичних країнах проводять громадські слухання, під час яких присутні начальники управлінь та посадові особи, які відповідають на питання членів бюджетного комітету. Шляхом ретельного розгляду питань діяльності установ керівники установ та посадові особи публічно звітують про діяльність установи.

5. Рекомендації органам місцевого самоврядування

Для ефективного використання бюджетних ресурсів та досягнення результатів в процесі формування бюджету за ПЦМ органам місцевого самоврядування варто:

сприяти поступовому відходу від традиційного методу формування бюджету та побудови почуття відповідальності у співробітників установи за ефективність впровадження програм;

забезпечити проведення навчання та підвищення спроможності всіх учасників бюджетного процесу до формування бюджету за програмно-цільовим методом, з метою побудови розуміння серед усіх учасників бюджетного процесу, що програмно-цільовий метод є лише одним з методів формування бюджету і не передбачає залучення додаткових коштів на їх виконання;

забезпечити подання та схвалення переліку програм за кожним розпорядником бюджетних коштів в розрізі галузей на самих ранніх стадіях бюджетного процесу;

схвалити показники виконання програм для кожній галузі та список мінімально необхідних показників для оцінки результативності програм в кожній галузі;

забезпечити збір статистичних даних, необхідних для надання адекватної оцінки результативності програм та перевірку незалежності поданих даних;

визначити інші кроки, необхідні для ефективного впровадження програмно-цільового бюджету на місцевому рівні;

Висновки

Інформація, що її було надано в цьому документі не є обов'язковою інструкцією по запровадженню програмно-цільового документу. Під час розробки цього документу автори намагалися надати якомога більше інформації щодо програмно-цільового методу формування бюджету, його відмінностей від традиційного підходу до бюджетування особливо підкреслюючи роль результативних показників в процесі формування бюджету за ПЦМ. Проте, ці рекомендації не є безумовними для використання та можуть бути адаптовані відповідно до потреб та реалій в кожному органі самоврядування окремо.

На сьогоднішній день існує непорозуміння як серед розпорядників бюджетних коштів, так й співробітників фінансових органів відносно того, як фінансуватимуться програми за ПЦМ. Як вже зазначалося вище, деякі працівники бюджетних установ вважають, що формування бюджетних програм забезпечить додаткові кошти на їх виконання. Тому, ще раз варто підкреслити, що програмно-цільовий бюджет не забезпечить додаткових коштів, тому, що програмно-цільовий метод формування бюджету є лише інструментом для ефективного використання бюджетних коштів. Тому, заходи спрямовані на підвищення ефективності бюджетного процесу актуальні незважаючи на те, чи виконується бюджет з профіцитом, чи він є дефіцитним.

Підсумовуючи всі вище означене, варто коротко виокремити основні переваги формування бюджету за програмно-цільовим методом, на які варто звернути увагу, як фахівцям фінансових управлінь, так й розпорядникам коштів в процесі формування бюджету за ПЦМ:

Визначення пріоритетних напрямків фінансування на наступний бюджетний період згідно загальнодержавних пріоритетів та потреб територіальної громади;

Аналіз програм, поданих на фінансування;

Можливість скасування менш пріоритетних програм, або програм, що дублюються;

Аналіз співвідношення потреб на фінансування та результативністю програм;

Відповідність програм потребам жителів відповідної територіальної громади.

Отже, можна стверджувати, що незважаючи на дефіцит бюджетних коштів, питання ефективного планування та витрачання бюджетних ресурсів є актуальним. А разом з тим й необхідність запровадження програмно-цільового методу формування бюджету.

Нормативні акти

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі" від 14 вересня 2002 р. N 538-р.

2. Наказ, Інструкція Міністерства фінансів України "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі" за № 574 вiд 14.12.2001.

3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про схвалення проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2005 рік" за N 686 від 26 травня 2004 р. Текст проекту.

4. Звернення Президента України Леоніда КУЧМИ до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України 21.05.04.

5. Наказ Міністерства фінансів України "Про паспорти бюджетних програм" за № 1098 від 29.12.2002. Правила складання паспортів бюджетних програм та інформації про їх виконання.

6. Доручення Прем'єр - Міністра України Віктора Януковича щодо удосконалення механізму застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. 11.06.2004.

Додаток

Концепція застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі

I. Загальнi положення

Ця Концепцiя визначає мету та основнi принципи застосування програмно-цiльового методу у бюджетному процесi.

Метою запровадження програмно-цiльового методу у бюджетному процесi є встановлення безпосереднього зв'язку мiж виділенням бюджетних коштiв та результатами їх використання. Запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі спрямоване на:

забезпечення прозоростi бюджетного процесу, що чiтко визначає цiлi i завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетнi кошти, пiдвищення рiвня контролю за результатами виконання бюджетних програм;

забезпечення за результатами виконання бюджету здiйснення оцiнки дiяльностi учасникiв бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цiлей та виконання завдань, а також проведення аналiзу причин неефективного виконання бюджетних програм;

упорядкування органiзацiї дiяльностi головного розпорядника бюджетних коштiв щодо формування i виконання бюджетних програм шляхом чiткого розмежування вiдповiдальностi за реалiзацiю кожної бюджетної програми мiж визначеними головним розпорядником бюджетних коштiв вiдповiдальними виконавцями бюджетних програм;

посилення вiдповiдальностi головного розпорядника бюджетних коштiв за дотримання вiдповiдностi бюджетних програм законодавчо визначенiй метi його дiяльностi, а також за фiнансове забезпечення бюджетних програм i результати їх виконання;

пiдвищення якостi розроблення бюджетної полiтики, ефективностi розподiлу i використання бюджетних коштiв.

Деякi елементи програмно-цiльового методу вже застосовувалися у бюджетному процесi, зокрема:

починаючи з 1998 року введено бюджетнi запити (подаються за встановленою формою) з обов'язковим визначенням головними розпорядниками бюджетних коштiв основної мети дiяльностi, завдань на плановий рiк, а також з проведенням аналiзу результатiв дiяльностi, досягнутих у минулому роцi, та прогнозуванням очiкуваних результатiв дiяльностi у поточному роцi, обґрунтуванням розподiлу граничного обсягу видаткiв за кодами функцiональної класифiкацiї та напрямами дiяльностi;

iснували назви окремих кодiв функцiональної класифiкацiї, що застосовувалися для одного головного розпорядника, i на сьогоднi за своєю ознакою вони можуть бути назвами бюджетних програм.

Крiм того, застосовувалися такi елементи, як:

можливiсть перерозподiлу головними розпорядниками бюджетних коштiв своїх видаткiв з метою забезпечення їх прiоритетностi (як на стадiї формування проекту бюджету при пiдготовцi бюджетного запиту, так i на стадiї виконання бюджету при складаннi бюджетного розпису та в процесi поточного видiлення коштiв);

оптимiзацiя перелiку головних розпорядникiв бюджетних коштiв.

На сьогоднi застосування програмно-цiльового методу у бюджетному процесi регулюється, зокрема, Бюджетним кодексом України, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28 лютого 2002 p. № 228 “Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисiв бюджетних установ”, наказами Мiнфiну вiд 14 грудня 2001 p. № 574 “Про затвердження iнструкцiї про статус вiдповiдальних виконавцiв бюджетних програм та особливостi їх участi у бюджетному процесi”, вiд 27 грудня 2001 p. № 604 “Про бюджетну класифiкацiю та її запровадження”, вiд 8 серпня 2002 p. № 621 “Про запровадження результативних показникiв, що характеризують виконання бюджетних програм”.

II. Елементи програмно-цiльового методу

1. Формування бюджету в розрiзi бюджетних програм

Бюджетна програма - систематизований перелiк заходiв, спрямованих на досягнення єдиної мети i завдань, виконання яких пропонує та здiйснює розпорядник бюджетних коштiв вiдповiдно до покладених на нього функцiй.

Код бюджетної програми складається iз семи цифрових знакiв, з яких:

перший, другий i третiй визначають головного розпорядника бюджетних коштiв (вiдповiдний код вiдомчої класифiкацiї видаткiв бюджету);

четвертий - вiдповiдальних виконавцiв бюджетних програм головного розпорядника бюджетних коштiв (якщо вiдповiдальним виконавцем є структурний пiдроздiл центрального апарату головного розпорядника бюджетних коштiв ставиться цифра “1”, щодо всiх iнших вiдповiдальних виконавцiв використовуються цифри вiд “2” до “9”);

п'ятий i шостий - бюджетну програму, виконання якої забезпечує один вiдповiдальний виконавець. Якщо програма пов'язана з утриманням апарату органiв державної влади, ставляться цифри “01”, для всiх iнших бюджетних програм - вiд “02” i далi залежно вiд номера бюджетної програми одного вiдповiдального виконавця;

сьомий - напрям дiяльностi в конкретнiй бюджетнiй програмi (цифри вiд “1” до “9”).

2. Вiдповiдальнi виконавцi бюджетних програм

Здiйснення видаткiв на основi бюджетних програм передбачає визначення їх конкретних вiдповiдальних виконавцiв.

Вiдповiдальним виконавцем бюджетної програми є визначена головним розпорядником бюджетних коштiв за письмовим, погодженням з Мiнфiном на стадiї складання проекту державного бюджету на наступний рiк юридична особа, що має окремий рахунок та бухгалтерський баланс.

Вiдповiдальний виконавець бюджетної програми забезпечує виконання однiєї або ряду бюджетних програм та несе вiдповiдальнiсть за їх виконання.

3. Прив'язка коду бюджетної програми до коду функцiональної класифiкацiї видаткiв бюджету

Функцiональна класифiкацiя видаткiв бюджету застосовується виключно в аналiтичних та статистичних документах. Прив'язка коду конкретної бюджетної програми до вiдповiдного коду функцiональної класифiкацiї видаткiв бюджету використовується, зокрема, з метою складання зведеного бюджету, здiйснення макроекономiчного аналiзу, формування державної полiтики у сферах економiки, проведення мiжнародних порiвнянь видаткiв за функцiями.

4. Складовi елементи бюджетної програми

Складовими елементами бюджетної прогами є:

1) мета бюджетної програми - законодавчо визначенi основнi цiлi, яких необхiдно досягти у результатi виконання конкретної бюджетної програми;

2) завдання бюджетної програми - конкретнi цiлi, яких необхiдно досягти у результатi виконання бюджетної програми протягом вiдповiдного бюджетного перiоду i оцiнити якi можна за допомогою результативних показникiв;

3) напрями дiяльностi - конкретнi дiї, спрямованi на виконання завдань бюджетної програми, з визначенням напрямiв витрачання бюджетних коштiв. Напрями дiяльностi повиннi вiдповiдати завданням i функцiям головного розпорядника бюджетних коштiв. Визначення напрямiв дiяльностi забезпечує реалiзацiю бюджетної програми у межах коштiв, видiлених на цю мету;

4) результативнi показники - кiлькiснi та якiснi показники, якi характеризують результати виконання бюджетної програми i пiдтверджуються статистичною, бухгалтерською та iншою звiтнiстю i якi дають можливiсть здiйснити оцiнку використання коштiв на виконання бюджетної програми.

Застосування результативних показникiв дає змогу чiтко показати ефективнiсть використання бюджетних коштiв, спiввiдношення досягнутих результатiв та витрат, тривалiсть виконання бюджетної програми, її необхiднiсть i вiдповiднiсть визначенiй метi, а також порiвнювати результати виконання бюджетних програм у динамiцi за роками та мiж головними розпорядниками бюджетних коштiв, визначати найефективнiшi бюджетнi програми при розподiлi бюджетних коштiв.

Застосування результативних показникiв сприяє якiсному та кiлькiсному аналiзовi стану виконання бюджетної програми в частинi фiнансового забезпечення реалiзацiї її заходiв та ефективностi виконання.

Результативнi показники подiляються на такi групи:

показники затрат - визначають обсяги та структуру ресурсiв, що забезпечують виконання бюджетної програми;

показники продукту - використовуються для оцiнки досягнення поставлених цiлей. Показником продукту є, зокрема, кiлькiсть користувачiв товарами (роботами, послугами), виробленими в процесi виконання бюджетної програми;

показники ефективностi - визначаються як вiдношення кiлькостi вироблених товарiв (виконаних робiт, наданих послуг) до їх вартостi у грошовому або людському вимiрi (витрати ресурсiв на одиницю показника продукту);

показники якостi - вiдображають якiсть вироблених товарiв (виконаних робiт, наданих послуг).

5. Застосування середньострокового бюджетного планування

Середньострокове бюджетне планування - це визначення головними розпорядниками бюджетних коштiв на пiдставi Програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України плану своєї дiяльностi на середньостроковий перiод та обсягу необхiдних коштiв для досягнення поставлених цiлей у середньостроковiй перспективi.

Середньострокове бюджетне планування є необхiдним елементом впровадження програмно-цiльового методу у бюджетному процесi. Перехiд до середньострокового бюджетного планування дасть учасникам бюджетного процесу можливiсть узгодити свої стратегiчнi плани дiяльностi з наявними бюджетними коштами як у рамках пiдготовки проекту бюджету на вiдповiдний рiк, так i на наступнi перiоди, що сприятиме переходу до формування довгострокової бюджетної полiтики.

Середньострокове бюджетне планування запроваджується з метою:

полiпшення макроекономiчного балансу шляхом розроблення узгоджених та реалiстичних прогнозiв доходiв до бюджету;

визначення загальних цiлей бюджетної полiтики та забезпечення вiдкритостi у їх досягненнi впродовж багатьох рокiв;

визначення i дотримання чiтких прiоритетiв у сферi державних видаткiв;

забезпечення можливостi iнiцiювання змiн у бюджетнiй полiтицi та механiзмiв контролю за їх реалiзацiєю;

удосконалення розподiлу бюджетних коштiв, спрямованих на досягнення стратегiчних прiоритетiв, як за функцiями, так i мiж вiдповiдними функцiями;

пiдвищення вiдповiдальностi головних розпорядникiв бюджетних коштiв за ефективне та рацiональне використання бюджетних коштiв;

посилення загального бюджетного контролю.

6. Паспорт бюджетної програми

Паспорт бюджетної програми - це документ, що визначає суму коштiв, необхiдних для виконання бюджетної програми, законодавчi пiдстави її реалiзацiї, мету, завдання, напрями дiяльностi, вiдповiдальних виконавцiв, результативнi показники та iншi характеристики бюджетної програми, на пiдставi якого здiйснюється контроль за цiльовим та ефективним використанням бюджетних коштiв i аналiз виконання бюджетної програми.

Паспорт бюджетної програми формується виходячи з бюджетних запитiв, поданих головними розпорядниками бюджетних коштiв, та вiдповiдних бюджетних призначень.

Паспорт розробляється головними розпорядниками бюджетних коштiв щороку за кожною бюджетною програмою.

Паспорти бюджетних програм затверджуються спiльним наказом Мiнфiну та вiдповiдного головного розпорядника бюджетних коштiв у мiсячний термiн з дня набрання чинностi законом про державний бюджет.

III. Етапи реалiзацiї Концепцiї

Перехiд до застосування програмно-цiльового методу у бюджетному процесi здiйснюється в три етапи.

На першому етапi (2002 рiк) передбачається:

удосконалення форм бюджетних запитiв головних розпорядникiв бюджетних коштiв;

розроблення програмної класифiкацiї видаткiв державного бюджету, в якiй чiтко визначаються бюджетнi програми та вiдповiдальнi виконавцi бюджетних програм у розрiзi вiдповiдних головних розпорядникiв бюджетних коштiв та яку закрiплено за кодами функцiональної класифiкацiї видаткiв бюджету;

здiйснення переходу до функцiональної класифiкацiї видаткiв бюджету, що вiдповiдатиме мiжнародним стандартам;

запровадження окремих елементiв середньострокового планування бюджету - визначення та прогнозування середньострокових цiлей, на досягнення яких необхiдно спрямувати дiяльнiсть Уряду, визначення прiоритетiв у дiяльностi головного розпорядника бюджетних коштiв у межах очiкуваних бюджетних коштiв на наступнi перiоди;

розроблення напрямiв дiяльностi головних розпорядникiв бюджетних коштiв та базового перелiку результативних показникiв, що характеризують виконання бюджетних програм.

На другому етапi (2003-2004 роки) передбачається:

запровадження складання паспортiв бюджетних програм;

перегляд бюджетних програм, удосконалення їх структури та чiтке визначення напрямiв дiяльностi у межах однiєї бюджетної програми;

перехiд до поглибленого середньострокового бюджетного планування, насамперед розроблення процедури прогнозування видаткiв на конкретнi бюджетнi програми на майбутнi перiоди;

застосування програмно-цiльового методу у формуваннi i виконаннi мiсцевих бюджетiв.

На третьому етапi (2005 i наступнi роки) передбачається здiйснення оцiнки та подальше вдосконалення формування i виконання бюджету на основi програмно-цiльового методу у бюджетному процесi.

Размещено на Allbest.ru