главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество Коллекция рефератов Otherreferats
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Впровадження механізму прийняття ефективних бюджетних рішень

Особливості формування бюджету за програмно-цільовим методом. Процес формування програмно-цільового бюджету. Приклади показників результативності, формування, використання в процесі прийняття рішень. Принципи програмно-цільового методу формування бюджету.

Рубрика: Финансы, деньги и налоги
Вид: материалы конференции
Язык: украинский
Дата добавления: 07.06.2011
Размер файла: 56,8 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Розробка програмно-цільового бюджету Менського району на 2009 рік
Характеристика бюджетної системи України. Основні аспекти, шляхи і методи забезпечення ефективного формування та виконання місцевого бюджету. Особливості і суть програмно-цільового методу. Розробка заходів щодо вдосконалення видаткової частини бюджету.
дипломная работа [234,6 K], добавлена 31.01.2009

2. Сучасні підходи щодо фінансового регулювання механізму реалізації регіональних цільових программ
Застосування програмно-цільового методу формування бюджету. Перспективний фінансовий план і реєстр витратних зобов'язань. Виявлення критеріїв визначення ефективності управління фінансами. Програма моніторингу результатів і ефективності бюджетних витрат.
контрольная работа [37,9 K], добавлена 04.02.2011

3. Програмно-цільовий метод управління місцевими бюджетами
Програмно-цільовий метод як інструмент управління місцевими бюджетами. Бюджетна програма як елемент програмно-цільового методу. Моніторинг, оцінка та контроль виконання бюджетних програм. Стан управління місцевими бюджетами програмно-цільовим методом.
курсовая работа [728,8 K], добавлена 29.12.2012

4. Аналіз доходів державного бюджету України
Основні джерела формування доходів державного бюджету. Аналіз формування дохідної бази державного бюджету України. Проблеми формування податкових доходів держави та шляхи їх вирішення. Використання рейтингової оцінки для оптимізації структури бюджету.
дипломная работа [191,1 K], добавлена 13.11.2013

5. Система і методи формування доходів бюджету
Сутність та функціональні характеристики системи формування доходів бюджету, її складові. Структурування доходів бюджету України залежно від фіскального значення та складності управління ними. Джерела формування і методи регулювання доходів бюджету.
курсовая работа [75,4 K], добавлена 25.03.2014

6. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
Економічна сутність доходів Державного бюджету України і їх роль у розв’язанні проблем економічного зростання. Законодавчо-нормативна база формування доходів Державного Бюджету України. Джерела формування доходів бюджету.
курсовая работа [67,8 K], добавлена 10.04.2007

7. Зміст та етапи розробки бюджету
Процес формування бюджету. Визначальні характеристики бюджету підприємства. Оцінка виконання бюджету з урахуванням ризиків за окремими видами доходів і статтям витрат. Збільшення обсягу фінансових інвестицій. Синхронізація грошових потоків.
реферат [172,8 K], добавлена 22.12.2013

8. Формування доходної частини державного бюджету України
Теоретичні аспекти формування державного бюджету України. Аналіз формування доходної частини державного бюджету України. Шляхи оптимізації формування доходної частини державного бюджету України.
дипломная работа [290,1 K], добавлена 10.04.2007

9. Методика нарахування бюджету Генічеської районної державної адміністрації
Фінансове управління районної державної адміністрації. Структура Фінансового відділу Генічеської РДА. Передумови формування її доходів та видатків бюджету. Формування проекту бюджету. Розрахунок показників обсягу видатків загального фонду бюджетів.
отчет по практике [64,6 K], добавлена 12.03.2010

10. Значення бюджету для функціонування держави
Державний бюджет України як головний фінансовий план країни. Структура бюджету, принципи його побудови, механізм державного регулювання бюджетних правовідносин. Процедурні питання прийняття бюджету, його виконання. Звітування щодо виконання бюджету.
курсовая работа [51,4 K], добавлена 15.05.2010


Другие работы, подобные Впровадження механізму прийняття ефективних бюджетних рішень

Страница:  1   2 


Размещено на http://www.allbest.ru/

КП „ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ МІСТА”

Матеріали з програмно-цільового планування (в рамках реалізації проекту „Впровадження механізму прийняття

ефективних бюджетних рішень”)

Миколаїв

2005

Вступ

Культура муніципального самоврядування в містах розвинених європейських країн і США свідчить про стійку практику стратегічного планування та цільового планування бюджету на основі прогнозів та програм соціально-економічного розвитку як засобу об'єднання зусиль приватного та суспільного секторів у досягненні визначених цілей розвитку міста.

Відповідно до нормативних та законодавчих актів в Україні, міста повинні розробляти комплексні документи, що включають в себе стратегії соціально-економічного розвитку, прогнози, програми, та приймати бюджети на основі цих документів, що відображають бачення перспективи розвитку міста і напрямки роботи місцевої влади по сприянню цьому розвитку.

У сучасній практиці органів місцевого самоврядування основним питанням є формування річного бюджету, що задає ключові параметри діяльності влади. В умовах недостатніх бюджетних надходжень необхідно забезпечити: збалансованість та обґрунтованість витрат на власні та делеговані повноваження; збільшення надходжень по бюджету, в той же час не пригнічуючи ділової активності; оптимізацію витрат бюджету, перерозподіл видатків в галузі, де неможливе позабюджетне інвестування.

Основною проблемою територіальних одиниць є значний вплив суб'єктивних факторів (галузеве та територіальне лобіювання, тиск державних інституцій, групових інтересів представників населення тощо) на формування програм розвитку та бюджетних призначень, визначення системи пріоритетів розвитку території.

Розробка комплексу документів (стратегія, прогноз, програма) допомагає визначити та задокументувати проблеми, цілі та пріорітети їх вирішення з урахуванням цілей та пріоритетів громади, бізнесових кіл, експертів, науковців, депутатів та фахівців міськради і, що не менш важливо, захистити ресурси громади від неефективного їх використання.

Як приклад неефективного використання ресурсів громади можна привести наступну ситуацію. На одну земельну ділянку в центрі міста претендують декілька підприємств, одне планує побудувати там супермаркет, інші - розважальний центр та бізнес-центр. Кому віддати перевагу, чим при цьому керуватись? Це питання не стоять лише в тому випадку, коли їх не задають. Припустимо, переміг супермаркет. Чи є це рішення ефективним? Чи відповідає воно цілям громади?

Визначення цілей, пріоритетів, ресурсів та показників ефективності їх досягнення дозволяє в подальшому приймати рішення керуючись пріоритетами громади, а не груп лобістів.

1. Сутність програмно-цільового методу

Успадкований від попередньої системи постатейний метод складання і виконання бюджету ґрунтувався на обрахунку потреби у видатках, виходячи з прийнятих політичних рішень та складених на їх виконання планів. Але ці рішення і плани формувались і оцінювались на дуже високому рівні й не були зрозумілі не лише громадянам, але й навіть управлінцям середньої та нижчої ланки. Вони працювали як "сліпі" виконавці прийнятих рішень, не маючи ані власної стратегії, ані розуміння свого місця у глобальній системі управління державою. За такого підходу проблема ресурсних обмежень розглядалась, знову ж таки, лише на центральному рівні. Нижче цього рівня гроші розглядались як необмежений ресурс за умови виконання натуральних та об'ємних показників. Результатами такого способу управління були:

планування бюджету лише на 1 рік;

зосередження на досягненні об'ємних показників (кількість установ, ліжок, класів і т.д.), яке в свою чергу гарантувало збільшення грошей;

відсутність відповідальності за результати діяльності;

фінансування надання громадянам не суспільних послуг, а "безкоштовних" державних благ, що не передбачало зв'язку між затраченими ресурсами і отриманими результатами. Тому ціна результату була непомірно високою.

Загалом такий метод складання і виконання бюджету може бути придатний за адміністративної централізованої системи управління державою. При переході до більш демократичних і децентралізованих способів управління, розвитку приватного бізнесу цей спосіб призводить до виникнення диспропорцій, утворення заборгованостей, використання бюджету як джерела корупції та марнотратства, перетворення органів управління на "пожежні команди", які не встигають реагувати на події.

Що ж пропонує програмно-цільовий метод?

Цей підхід до бюджетного процесу передбачає, що будь-які бюджетні видатки мають здійснюватись на цілі, що відповідають середньо, або довгостроковій стратегії розвитку. Бюджети місцевих органів влади - це витрати на досягнення політично визначених пріоритетів на основі розподілу функцій і повноважень. Кожен керівник органів влади чи бюджетної установи повинен замислюватись над тим, як витратити кошти з кращим результатом і меншими затратами згідно із пріоритетами державної політики чи рішеннями територіальної громади.

За такого підходу увага зосереджується не на розвитку мережі та збільшенні штатів установ, а на результатах програм, тобто не на тому, як витратити більше коштів на соціальну та виробничу сферу, а на тому, як послуги, надані за ці витрачені кошти, відповідають потребам громадян, що сплатили податки до бюджету. Відповідно для визначення результативності програм розробляється низка показників, за допомогою яких можна оцінити результати використання коштів.

Щоб перейти до суті програмно-цільового методу складання, виконання і оцінки використання ресурсів громади важливо зазначити, що він є результатом застосування технологій планування та аналізу, що застосовуються у приватному бізнесі.

Протягом багатьох років керівники шукали відповідь на питання: як визначити результативність від вкладених бюджетних ресурсів. Відповідь на це дали бізнесмени, які на відміну від державних органів, завжди дуже піклувались про власний інтерес і перспективи розвитку власної справи.

Вперше програмно-цільовий метод у бюджетному процесі було запроваджено в середині минулого сторіччя. Зараз багато країн світу, такі як Сполучені Штати Америки, Канада та багато країн - членів Європейського Союзу, активно використовують програмно-цільовий метод під час складання і виконання бюджету. Реалізація Україною курсу на інтеграцію до Європейського Союзу потребує адаптації як фінансової системи України, так і процедур формування бюджету, зокрема до законодавства ЄС в цій галузі (Маастрихтська (1992р.) та Амстердамська (1997р.) Угоди про економічне співробітництво). Існуюче законодавство ЄС вимагає від країн - членів та кандидатів підготовки бюджету у програмно-цільовому форматі. З країн Центральної та Східної Європи найбільших успіхів досягай у цьому напрямку Румунія, Болгарія, країни Балтії; в країнах СНД - Казахстані, Україні і Росії - застосовуються елементи цього методу.

В загально прийнятому визначенні програмно-цільовий метод - це система планування та управління ресурсами в середньостроковій перспективі, спрямована на розробку та виконання програм та підпрограм, орієнтованих на кінцевий результат.

Програмно-цільовий метод можна порівняти з бізнес-планом, підготовка якого є обов'язковою кроком для залучення інвестицій (в даному випадку коштів з бюджету). Зазвичай, інвестори перш ніж вкладати кошти намагаються зрозуміти, на що вони витрачатимуться, та якого результату буде досягнуто. Це очевидно для бізнесу, але коли йдеться про державні ресурси, державні органи поводяться з коштами не як із власними, а як із "нічийними", використовуючи їх безсистемно і неефективно. Від цього страждає не тільки держава у конкуренції з іншими державами, але й громадяни держави, які є платниками податків і носіями влади у державі.

Платники податків мають знати, на що витрачаються їх кошти, який результат буде отримано від місцевих соціальних програм. Тільки в такому випадку вони будуть мати бажання добровільно сплачувати податки, розглядаючи їх як плату за послуги, а не як результат репресивних дій держави.

Відповідно і виборні представники народу - депутати - мають розглядати проекти бюджетів, зосереджуючись на очікуваних та фактичних результатах надання суспільних послуг за рахунок бюджетних коштів. При умові належного застосування програмно-цільовий метод дає можливість досягти основної мети-ефективного розподілу бюджетних ресурсів та ресурсів громади.

Розробка бюджету за програмно-цільовим методом завжди починається із визначення головної мети діяльності та структури розпорядника коштів.

Головна мета діяльності бюджетної установи - це стисле визначення основних функцій бюджетної установи та напрямків її діяльності у майбутньому.

Ціль бюджетної програми - це загальне визначення результатів, яких має досягти установа внаслідок реалізації зазначеної програми. Ціль програми повинна узгоджуватись із головною метою діяльності установи.

Завдання бюджетної програми - це конкретні напрямки та заходи, які будуть здійснені протягом певного періоду часу та які можна оцінити і виміряти. Завдання мають забезпечувати досягнення цілей і передбачають конкретні дії.

Показники виконання (результативності) програми - це статистичний індикатор, який містить інформацію про результати виконання програм. Показники виконання програм пропонуються самими бюджетними установами - виконавцями програм та підпрограм в процесі їх формування.

Показники виконання програм повинні:

будуватись на цілях та завданнях програми;

вимірювати один і той самий об'єкт за певний проміжок часу;

використовувати дані, що є доступними для учасників бюджетного процесу.

В програмі обов'язково має бути зазначена така інформація:

характеристика послуг, що надаються за програмою та підпрограмою;

опис цілей та завдань програми та підпрограм, їх відповідність стратегічному розвитку держави чи територіальної громади;

визначення обсягу видатків на виконання програми та підпрограм за рахунок бюджетних коштів;

показники оцінки виконання програми та підпрограм;

план видатків на середньострокову перспективу.

Особливо слід відзначити, що при програмно-цільовому методі планування здійснюється на середньострокову перспективу, що дає можливість реалізувати стратегію розвитку адміністративно-територіальної одиниці.

Виклики, які породжує запровадження програмно-цільового методу.

В Україні вже більше п'яти років застосовуються окремі елементи програмно-цільового методу. Прийнято ряд законодавчих і нормативних документів, зокрема, Бюджетний кодекс (2001 р.), розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення концепції застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі" (2002 р.), Наказ Міністерства фінансів України "Про паспорти бюджетних програм" (2003 р.) та інші. Але поки що цей метод розвивається більше на технічному рівні, не торкаючись основ та ідеології системи прогнозування та планування. Для того, щоб повною мірою задіяти потенціал цього методу, необхідно переглянути деякі фундаментальні принципи системи економічного і фіскального управління та програмування, а також здійснити комплекс заходів, серед яких:

Визначити на законодавчому рівні, що програмно-цільовий метод є основним методом складання, виконання та оцінки бюджетів усіх рівнів і встановити його основні ознаки для подальшого застосування та удосконалення на місцевому рівні.

Запровадити поступовий перехід до середньострокового бюджетного планування.

Запровадити обов'язкову розробку стратегічних планів як основу для бюджетного планування.

Провести глибокі наукові і практичні дослідження, особливо стосовно показників виконання програм.

Підготувати і впровадити спеціальні програми навчання програмно-цільовому методу працівників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та місцевої ради.

Переглянути існуючу систему економічного планування з урахуванням необхідності тісної ув'язки планів розвитку з фінансовими ресурсами.

Відповіді на ці запитання дозволять політикам, органам законодавчої і виконавчої влади не лише проголошувати пріоритети, але й мати надійний інструмент їх досягнення в інтересах територіальної громади.

2. Особливості формування бюджету за програмно-цільовим методом: роль показників виконання в бюджетному процесі

На початку минулого століття бюджетний процес був досить простим та неупередженим. Часто, бюджетним процесом неформально керували кілька осіб. З тих пір минуло багато років. Змінився світ, змінилися підходи, змінювалися протягом всього цього часу політичні та економічні системи, а разом з ними й підходи до формування головного документу країни - бюджету. Більше 70-років країна жила за адміністративно-командною системою, в якій панувала більше політична спрямованість, ніж здоровий глузд. Проте, за 11 років незалежності, бюджетна система України змінювалася вже кілька разів і зараз знаходиться в процесі становлення та пошуку свого варіанту ефективного управління державними ресурсами.

В 2002 році було запроваджено новий Бюджетний кодекс, який регулює фінансову політику країни. Проте, країна постійно знаходиться в процесі пошуку та намагається адаптувати найкращі методи формування бюджету, які виявили свою ефективність на практиці в інших країнах.

Як відомо, головною ціллю всіх методів складання та формування бюджету є ефективний розподіл державних фінансів та контроль за ними. До цього часу чи не найрозповсюдженим методом формування бюджету був постатейний метод, який використовується наразі для формування бюджету нашої країни. Проте, існує дуже багато інших методів, які є більш дієвими та ефективними в контексті розподілу державних фінансів. Серед таких методів є програмно-цільовий метод формування бюджету.

Незважаючи на те, що цей метод прийшов з приватного сектору і вперше офіційно був застосований в Сполучених Штатах на початку 60-х років, він і сьогодні вважається найактуальнішим та одним з найефективніших методів використання державних фінансів.

В цьому документі до уваги читачів буде представлено характерні риси та відмінності обох методів, проте основну увагу буде приділено саме програмно-цільовому методу та процесу формування показників виконання програм. Розробляючи цей документ, автори не намагалися побудувати упередженість серед органів державної влади всіх рівнів щодо переваг програмно-цільового методу перед постатейним, та переконати їх у необхідності формувати бюджет лише за програмно-цільовим методом. Обидва методи, постатейний і програмно-цільовий, мають як переваги, так й недоліки. Тому, нашим завданням в процесі підготовки цього документу було розповсюдження знань серед працівників бюджетних установ щодо характерних рис програмно-цільового методу складання бюджету, як одного з найефективніших методів складання бюджету.

ПОСТАТЕЙНИЙ БЮДЖЕТ

Ключовою відмінністю постатейного методу формування бюджету є формування видатків за статтями, які є об'єктом складання, аналізу та контролю за виконанням бюджету (наприклад, оплата праці працівників, оплата послуг, матеріали, інвентар, будівництво, поточний та капітальний ремонт та заходи соціального призначення, тощо). Постатейний метод формування бюджету формується в розрізі установ та відомств та зосереджений на статтях придбання послуг в межах встановлених видатків.

В основному, в постатейному методі складання бюджету виділяється кілька найважливіших категорій видатків, за якими вони формуються. Зазвичай, до цих категорій видатків належать видатки на утримання персоналу, поточні видатки, придбання матеріальних засобів, в деяких випадках видатки на відрядження, тощо.

Такий спосіб формування бюджету в провідних країнах світу часто застосовується для формування капітального бюджету (або бюджету розвитку), в якому видатки на реалізацію схваленого проекту розподіляються постатейно згідно призначенню.

Постатейний бюджет найбільш широко розповсюджений тому, що він є більш зрозумілим для "користувачів" - учасників бюджетного процесу, починаючи від бюджетних установ (розпорядників коштів) та закінчуючи депутатами відповідних рад, які залучені до процесу схвалення бюджету на останніх його стадіях та тих спеціалістів, що залучені до процесу подання звітів про виконання відповідного бюджету.

Проте, незважаючи на розповсюдженість постатейного (назвемо його „традиційним") підходу до формування бюджету, в ньому не визначається ефективність використання ресурсів та якість послуг, наданих за витрачені кошти. Бюджет складений за постатейним методом є лише відображенням видатків на утримання установи та дуже схожий на бухгалтерський звіт, тому, що більше уваги в ньому приділяється витратам, а не результатам.

До речі, звітність та моніторинг виконання відповідного бюджету, складеного за постатейним методом, також є дуже легким процесом, як у розумінні, так і в процесі підготовки відповідного звіту про виконання. Проте, моніторинг та звітність про виконання бюджету в постатейному методі не несе інформації про результати витрачання бюджетних коштів та якості наданих послуг. Зазвичай, звіт про виконання бюджету за певнмй період супроводжується пояснювальною запискою. Нажаль, досвід показує, що зазвичай пояснювальна записка до звіту про виконання бюджету подається у письмовому вигляді, та являє собою нудне оповідання про виконання/недовиконання статей бюджету. Проте, іноді в пояснювальних записках відсутнє пояснення причин тих чи інших явищ, які вплинули на результати виконання бюджету, замість того присутнє лише оповідання загальної ситуації. Однак, наразі існує дуже багато способів як найефективніше представити звіт про виконання бюджету, Серед них можна назвати використання таблиць, графіків та діаграм. Якщо користуватися саме такими найсучаснішими технологіями представлення звіту про виконання бюджету, можна запобігти складенню пояснювальної записки до звіту обсягом більше 15-20 сторінок.

Плануючи використання бюджетних коштів, необхідно давати відповідь на питання: - чи є ефективним витрачання цих коштів?

які послуги отримають споживачі завдяки діяльності тієї, або іншої бюджетної установи?

який обсяг бюджетних коштів витрачається на утримання адміністративного персоналу?

Таких питань постає дуже багато, саме тому, що постатейний метод формування бюджету:

не передбачає відповідальності за неякісне або невчасне надання послуг;

не відображає результатів надання послуги; та не вимагає покращення якості надання цих послуг.

Крім того, цей метод:

не дозволяє безпосередньо відслідковувати необхідність внесення коректив в процес управління установою,

не заохочує установу вносити або переглядати результати своєї діяльності протягом часу,

не надає пояснень на які цілі установа витрачає кошти.

Всі бюджетні установи, незалежно від галузі та рівня підпорядкування мають аналогічні функції, обов'язки перед суспільством та схожу систему державного управління. Тому, складаючи проект кошторису (бюджету) працівники кожної бюджетної установи повинні пам'ятати про те, що будь-яка їхня діяльність спрямована на надання послуг населенню відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а послуги що надаються мають назву державні послуги населенню. Державні послуги -це послуги населенню, які частково або повністю можуть бути платними. Плата за ці послуги встановлюється відповідними державними актами та рішеннями відповідних місцевих рад.

Державні (адміністративні) послуги - послуги (включаючи і платні), обов'язковість отримання яких встановлюється законодавством та які надаються фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади, створеними ними установами та організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Надання цих послуг безпосередньо пов'язане з виконанням основних функцій та завдань органом влади.

Також, одним з основних завдань кожної бюджетної установи є підвищення ефективності адміністративного управління, а разом з тим й підвищення ефективності витрачання бюджетних ресурсів. Наразі, одним з найактуальніших питань в бюджетній сфері є саме ефективне управління бюджетними ресурсами. Питання необхідності ефективного використання бюджетних коштів в умовах обмеженого фінансування обговорюється на всіх рівнях державної та місцевої регіональної влади. Саме в умовах нестачі бюджетних ресурсів дуже важливо отримати результат від діяльності бюджетних установ, та створити таку систему за якої кожен отримувач бюджетних коштів відповідатиме за їх ефективне витрачання. Для реалізації відповідальності кожної бюджетної установи за результати діяльності необхідно вдосконалити систему державних фінансів в частині виконання бюджету. Вдосконалення практики бюджетування є важливим інструментом підвищення ефективності витрат.

ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ БЮДЖЕТ

Програмно-цільовим методом формування бюджету є формування бюджету за програмами. Цей метод зосереджений на результатах, що їх буде отримано завдяки запровадженню програм та надання відповідних послуг, які передбачаються завдяки реалізації програми. Зазвичай, очікуваний результат від запровадження програми розрахований на середньо- або довгострокову перспективу.

Програмно-цільовий бюджет набув популярності в 60-х роках минулого сторіччя, коли Роберт Макнамара, Міністр Оборони в уряді Президента Кеннеді, застосував в Міністерстві Оборони США ідею запозичену на автомобільному заводі Форда. Протягом 60х - 70х років концепцію програмного бюджетування було запроваджено для формування бюджету урядів США на різних рівнях та в інших провідних країнах світу.

Концепція програмно-цільового бюджетування сама по собі є дуже простою. По-перше, бюджетна установа має визначити свої функції (не плутати з функціональною класифікацією видатків), потім згідно цих функцій визначити програми. Відразу після визначення програм, установа має визначити три обов'язкові елементи для будь-якої програми: ціль, завдання та показники виконання (результативності), які використовуватимуться для оцінки виконання тієї або іншої програми.

Незважаючи на те, що в програмно-цільовому методі видатки розподіляються за програмами, основна увага в ньому приділяється цілям та завданням, які вимірюються отриманими результатами в короткостроковій перспективі, запланованими результатами на середньострокову перспективу із визначенням ефективності витрат. Бюджетні призначення спрямовуються не лише на виконання програми в цілому, а й на виконання окремих завдань, реалізація яких вимірюється показниками результативності.

Крім того, для досягнення розуміння серед законотворчих органів та органів місцевого самоврядування, та з метою запобігання дублюванню діяльності декількох бюджетних установ, однією з основних вимог програмно-цільового методу формування бюджету є визначення основної мети діяльності бюджетної установи, обсяг її завдань на майбутнє та обсяг витрат, необхідних на виконання її програм. Також, в програмно-цільовому бюджеті може надаватися інформація про те, як вдало бюджетна установа розпоряджалася власними ресурсами протягом минулого бюджетного періоду.

До формування бюджету за програмно-цільовим методом можуть залучатися жителі відповідної територіальної громади з метою визначення пріоритетних галузей фінансування. Діяльність та очікувані результати мають плануватися на середньо- або довгострокову перспективу із визначенням обсягів ресурсів на пріоритетні галузі фінансування. Звітність про виконання програм має подаватися за результатами виконання всіх програм у відповідній галузі. Всі вище перелічені риси дуже приваблюють керівників бюджетних установ, народних обранців та жителів відповідної територіальної громади, тому цей метод є дуже актуальним та популярним.

Головною рисою програмно-цільового методу складання бюджету є можливість для виконавчих органів влади безпосередньо зв'язати показники результативності із бюджетом. Зокрема, програмно-цільовий метод складання бюджету надає інформацію про продукт та результативність програм.

Результативність - є одним з головних факторів, який розглядається в процесі прийняття рішення про фінансування, тому що це рішення також відображає державні пріоритети та результати реалізації програм для жителів територіальної громади. Проте, зважаючи на дефіцит коштів та потреби, що постійно змінюються, органи місцевого самоврядування та органи державної влади не можуть приймати рішення про фінансування програм, базуючись лише на звітності про очікувані результати від запровадження програм.

Досвід країн, в яких було запроваджено програмно-цільовий метод формування бюджету показує, що бюджетні установи (в особі головних розпорядників коштів, або виконавців програм) можуть прийняти рішення про перерозподіл ресурсів в межах однієї програми. В той же час, перерозподіл коштів між окремими програмами не можливий. Тому, іноді, з метою збільшення можливостей щодо

перерозподілу коштів в рамках однієї програми, бюджетні установи пропонують дуже великі, за обсягами програми. Такі програми викликають певні проблеми через те, що часто містять забагато напрямів діяльності та спрямовані на досягнення не однієї мети, а кількох. В ідеалі, бюджет сформований за програмно-цільовим методом складається з логічної послідовності заходів (напрямів діяльності), які спрямовані на досягнення однієї мети. Коли бюджетна установа об'єднує в одній програмі забагато напрямів діяльності, як законодавчим та виконавчим органам влади, так й територіальній громаді дуже важко оцінити результати виконання програм.

Також, однією з основних рис програмно-цільового бюджету є намагання отримати якомога більше послуг на одиницю витрачених ресурсів. За програмно-цільового методу, бюджет представляється у вигляді бажаного рівня послуг та чітко визначає який обсяг робіт має бути зроблений та який обсяг коштів потрібний для його реалізації.

Тому, коротко сумуючи все вище зазначене хотілося б виділити основні риси, які роблять програмно-цільовий метод таким привабливим:

формування бюджету за пріоритетними напрямками фінансування (програмами);

обґрунтоване витрачання бюджетних коштів ресурсів;

можливість оцінювати результативність діяльності бюджетної установи (програм) завдяки показникам виконання програм, що визначаються за кожним завданням програми окремо;

планування діяльності та ресурсів на середньострокову перспективу;

подання щоквартальних звітів про хід виконання програми та оперативних про виконання доходної та видаткової частин бюджету, а тому можливість швидко реагувати на будь-які відхилення від запланованих показників;

відповідальність установи за надання послуг в обсязі та якістю, що визначається в схваленому бюджеті;

активне залучення громадян до бюджетного процесу.

3. Етапи складання програмно-цільового бюджету

Здається, що чи не найпростішим етапом в програмному бюджетуванні є визначення цілей та завдань програми. Проте, практика показує, що бюджетним установам, які не мали досвіду роботи з програмно-цільовим бюджетом та не мають уявлення про правила його формування, дуже важко визначитися саме на цьому етапі.

В процесі визначення цілей та завдань програм, бюджетна установа може більш чітко сформулювати головну мету своєї діяльності, а зі схваленням програм розробити план покращення своєї діяльності на майбутнє. Встановлення цілей та завдань програм також дає можливість працівникам бюджетної установи зрозуміти роль установи як в бюджетному процесі в цілому, так й і в процесі життєдіяльності відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Розглянемо процес формування програмно-цільового бюджету поступово:

визначення головної мети діяльності установи;

визначення функцій відповідної установи (не плутати з функціональною класифікацією видатків);

визначення пріоритетних напрямків діяльності/програм;

встановленні цілей програм;

встановлення завдання програми;

визначення показників виконання програми;

подання звіту про хід виконання програм;

Встановлення цілей програм є, як ми вже зрозуміли, справою нелегкою. Ціль бюджетної програми - мета, якої необхідно досягти в результаті виконання конкретної бюджетної програми. Мета програми може бути лише одна. Вона має бути чітко сформульована з тим, щоб запобігти плутанині та повторенню з іншими програмами інших бюджетних установ.

На цьому етапі значну роль відіграють саме керівники установи, бо саме вони мають розробити стратегічний план розвитку установи та відповідно до нього встановити цілі своїх програм, які б відповідали потребам територіальної громади. Для цього потрібно провести детальний аналіз діяльності установи в минулому, визначити слабкі місця та неефективні напрямки діяльності. При цьому, на всіх етапах мають проводитися широкі обговорення із залученням усіх зацікавлених сторін.

Після того, як було визначено цілі програм, треба визначити завдання, які потрібно виконати для досягнення встановлених цілей. Завдань може бути кілька, проте необхідно пам'ятати про те, що не варто встановлювати визначати дуже багато завдань, тому що їх виконання буде дуже важко оцінити. Водночас, завдання програм, якщо вони повністю виконані, мають відповідати встановленим цілям. Завдання кожної бюджетної програми, має бути чітко сформульоване та мати часові рамки для його виконання, в іншому випадку буде дуже важко визначити показники виконання та оцінити результативність впровадження програми.

Визначення результативних показників

Наступним етапом є встановлення показників виконання програми. Іноді, при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом, працівники установи допускають помилку - замість оцінки кожного з поставлених завдань, показники виконання встановлюються для оцінки програми в цілому. Кращий світовий досвід запровадження програмно-цільового методу бюджетування показує, що метод є більш ефективним, коли оцінюється кожне завдання, виконання якого впливатиме на результативність програми в цілому. Такий підхід також допомагає визначити проблемні місця, якщо програма не за планом..

Показники результативності є похідною від завдань програми та є їхньої невід'ємною частиною.

Визначаючи показники виконання програми (результативні показники), варто пам'ятати про те, що показники результативності не можуть існувати окремо від цілей та завдань програми. Тобто, якщо цілі та завдання програми не встановлено, показники результативності встановити не можливо.

На відміну від традиційного підходу до формування бюджету, в програмно-цільовому бюджеті завдяки показникам результативності можна прослідкувати ефективність витрачання державних бюджетних коштів та якість наданих послуг населенню.

Завдяки показникам результативності можна відмітити щонайменше п'ять ключових переваг програмно-цільового методу в порівнянні з традиційним, тому що вони спрямовані на:

покращення якості наданих послуг та результатів;

підвищення ефективності витрат від якого безпосередньо залежить скорочення або виправдання витрат відповідної бюджетної установи;

побудову системи відповідальності бюджетних установ за результати їхньої діяльності перед жителями відповідної територіальної громади;

підвищення довіри з боку жителів територіальної громади до діяльності владних структур на місцевому рівні;

підвищення ефективності роботи бюджетних установ завдяки орієнтації на задоволення потреб громадян.

Сьогодні спостерігається тенденція поступового відходу від простого витрачання коштів і переходу до оцінки результатів діяльності за показниками результативності. Існує кілька типів показників результативності, які використовуються як для визначення успішності програми, так і для вимірювання її остаточних результатів.

Розробляючи систему оцінки виконання програми (показників результативності) необхідно посилатися на досвід роботи тієї або іншої галузі, аби надати об'єктивну оцінку чи можна використовувати такі показники виконання для оцінки програми, або може необхідно звернутися до інших показників.

"Показник виконання" є основою для оцінки діяльності як приватного, так й державного сектору. В типових показниках результативності вказуються часові рамки виконання завдання, його ефективність та відповідність стандартам та нормам. Наприклад: вартість навчання однієї дитини, кількість працівників установи, залучених до виконання завдання, тощо.

Показники виконання є абсолютно необхідною умовою для ефективного управління програмами. Проте, показники результативності та їх смислове навантаження суттєво відрізняються від простих результатів або показників. Вони безпосередньо пов'язані із реагуванням установи на вирішення проблем соціальної та економічної спрямованості, а не на покращення умов, або на утримання, підтримку установи, тощо.

Показники результативності мають інформувати, про те чи було досягнуто поставлених цілей та завдань. Встановлюючи показники виконання програм варто пам'ятати про те, що більше уваги в програмно-цільовому методі приділяється саме результативним показникам, а ніж продукту, який буде отримано в результаті виконання програми. З метою оцінки виконання програм використовується низка показників результативності (див. нижче) задля отримання якомога більшого обсягу інформації щодо саме завдань програми, результатів, які очікується отримати, та коштів, які на це завдання планується витратити.

Також, показники виконання програм надають інформацію посадовцям, які відповідають за прийняття тих чи інших рішень, що впливатимуть на підвищення якості життя населення відповідної територіальної громади. Використовуючи показники результативності місцеві органи самоврядування можуть продемонструвати їхнє бажання надавати більш якісні послуги жителям територіальної громади. Показники результативності не лише інформують про очікувані результати, а й дозволяють органам влади порівняти існуючі програми із минулорічними досягненнями, поразками та визначити перспективи на майбутнє. До того ж представники органів місцевого самоврядування з різних регіонів можуть дізнатися про результати впровадження програм в інших регіонах та порівняти їх з результатами у відповідному регіоні.

Приклади показників результативності:

Показник витрат

кількість штатних працівників, залучених до виконання програми витрати на придбання обладнання

Показник продукту

кількість уроків; кількість проектів; кількість обслуговуваного населення; кількість листів, на які було надано відповіді кількість проведених інспекцій

Показник робочого навантаження

середня кількість км дорожнього покриття, відремонтованих щотижня; середня кількість пацієнтів, обслуговуваних щодня; середня кількість перевірок на одного інспектора;

Показник продуктивності

вартість ремонту одного кілометру дорожнього покриття; вартість постачання одного кубометру води; вартість ремонту одного м3;

Показник результативності

зменшення нещасних випадків на дорогах внаслідок поганого дорожнього покриття збільшення виявлених захворювань на ранніх стадіях

Показник корисності

зменшення кількості правопорушень серед дітей та підлітків (%) збільшення кількості населення охопленого централізованим водопостачанням

Проблема формування показників результативності

Бюджетні установи потребують допомоги у формуванні показників результативності. Через відсутність чітких інструкцій щодо формування результативних показників та переліку мінімально необхідних показників для кожної галузі, бюджетним установам дуже важко встановити такі показники результативності, які б допомогли оцінити їхню діяльність та надати точну інформацію посадовцям та жителям територіальної громади про результати реалізації програм. Тому, задля досягнення успішності діяльності установи, треба розробити комплексні показники результативності, які б надавали адекватну оцінку усім функціональним напрямкам діяльності установи.

Деякі країни, які мають досвід формування бюджету за програмно-цільовим методом, вважають за доцільне подавати в бюджетних запитах лише ті показники, які є найважливішими та які більш повно оцінюють результати виконання програм. Решту показників, яких зазвичай дуже багато, можуть подаватися на вимогу відповідного органу влади, співробітників установи та її керівників, які потребують більш комплексної інформації щодо виконання програм.

Дуже важливо, щоб кожний розпорядник бюджетних коштів відповідав за розробку адекватних показників результативності для кожного завдання програми. Дуже часто, бюджетні установи, розробляючи програми використовують такі показники, які потім дуже важко оцінювати. Тому, встановлюючи показник результативності, треба в першу чергу пам'ятати про те, що по результатах програм доведеться звітувати, торкаючись окремо досягнутих результатів за кожним показником виконання, й за умови відсутності даних про виконання показника результативності, програма може вважатися невиконаною.

Іноді, при формуванні програм розпорядники коштів використовують такі показники, на які результативність програм впливає лише опосередковано, наприклад в програмі „Дитячі спортивні клуби" показником результативності може бути „зменшення кількості злочинів серед дітей та підлітків" завдяки залученню більшої кількості дітей до занять спортом та утримання їх від вулиць. Насправді, такий показник дуже чітко відображає результат від запровадження цієї програми, проте це програма може бути не єдиною, спрямованою на зменшення кількості злочинів серед дітей та підлітків. Існує ще багато інших програм в інших галузях, які разом можуть сприяти зменшенню негативних соціальних явищ в країні (області, районі, місті). Для звітування по цьому показнику, можна звертатися у відповідні статистичні відділи. В разі зменшення цього показника, можна стверджувати, що результатів було досягнуто завдяки роботі виконавця й запровадження цієї програми. Проте, загальну комплексну оцінку діяльності відповідної установи можна давати завдяки ефективності інших показників виконання програми (продукту, продуктивності та ін.). Такий комплексний підхід дозволяє керівникам установи та посадовцям швидко оцінити ситуацію та в разі негативних попередніх результатів вжити відповідних заходів спрямованих на ліквідацію негативних явищ та досягнення результативності програм. Також цей підхід дозволяє керівникам установ та органам влади краще зрозуміти наскільки показники витрат співвідносяться з показниками продукту та результативності по кожній бюджетній установі та в розрізі програм. Тобто наскільки результати програм відповідають вкладеним в неї „інвестиціям".

Оцінка ефективності програм має базуватися на даних, отриманих з незалежних джерел інформації. Наприклад в програмі „Школи естетичного виховання", в завданні „зберегти контингент учнів та провідні відділення в школах естетичного виховання" було встановлено такий показник результативності: збільшення відсотку відмінників від загальної кількості випускників". Проте, насправді такий показник не є адекватним відображенням результативності програми, а тим більше її ефективності.

Для оцінки цього завдання можна було б використати інший показник результативності, наприклад „збільшення кількості випускників, які вступили до вищих навчальних закладів за спеціальністю отриманою в школах естетичного виховання, або збільшення кількості учнів. які отримали призові місця на конкурсах всіх рівнів".

Формування зважених показників результативності, які б дуже об'єктивно та повно оцінювали виконання програми та її завдань є основою для моніторингу та оцінки виконання програм. Також, завдяки показникам результативності можна побачити, які ресурси потрібні для виконання програм установи та які результати очікується отримати завдяки виконанню того, чи іншого завдання в рамках програми.

АНАЛІЗ ВИТРАТ

Для представлення ефективного бюджету, складеного за програмно-цільовим методом, також варто звернутися до практики проведення аналізу ефективності витрат.

Використовуючи результати такого аналізу, керівники установи можуть дуже ефективно розподілити наявні ресурси, а за умови бюджетного дефіциту, навіть й більш ефективно використати ті обмежені ресурси, які надаються для виконання програми. Практика аналізу ефективності витрат також прийшла з приватного бізнесу, проте, її застосування для державних фінансів є не менш ефективним. Однак, для запровадження такої практики потрібні додаткові знання та навички, які нажаль наразі відсутні. Ідея ефективності витрат полягає в тому, щоб на одиницю вкладених коштів отримати якомога більше послуг. Це повністю співпадає із основною ідеєю програмно-цільового бюджетування.

ПОГОДЖЕННЯ ПРОГРАМ НА РАННІХ СТАДІЯХ

З метою підвищення ефективності бюджетного процесу треба погоджувати перелік програм, які планується запровадити, ще на самих ранніх стадіях бюджетного процесу. Це по-перше, дозволить досягти консенсусу між всіма гілками влади щодо програм, які буде запроваджено в цьому регіоні, отримати думку жителів територіальної громади та оцінити негайні потреби громади. Це також дозволить запобігти дублюванню програм, або відокремленню невеликих за розміром, та неважливих за суттю програм.

Затвердження переліку програм в кожній галузі на самих ранніх стадіях бюджетного процесу також дозволить сформувати більш комплексний підхід до формування бюджету за ПЦМ та підготувати такі програми, які в майбутньому матимуть неабиякі результати. Також, такий підхід дозволить ретельно проаналізувати використання всіх показників виконання та запобігти виникненню ситуацій, коли під час подання звітності про виконання програм виявиться, що неможливо надати інформацію про виконання деяких показників результативності, які було встановлено та схвалено.

В процесі розгляду проекту бюджету за ПЦМ особлива роль відводиться фінансовому управлінню, яке має ретельно, крок за кроком аналізувати подані програми та показники виконання Проте, первинна відповідальність за виконання програм лежить на їх виконавцях, якими часто є головні розпорядники коштів місцевого бюджету та розпорядники нижчого рівня.

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМ

Основною вимогою програмно-цільового методу є використання інформації щодо виконання показників результативності програм в процесі прийняття рішень. Для отримання такої інформації треба визначити джерела, методи, розклад та осіб, що відповідатимуть за збір та обробку даних щодо виконання показників результативності програм. Тому, для цього варто схвалити план моніторингу показників виконання програм. В плані має визначатися відповідальні за огляд показників виконання та підготовку звіту про виконання показників, який розповсюджуватиметься серед усіх зацікавлених сторін.

Перелік показників, які відстежуватимуться за планом моніторингу визначається шляхом аналізу попередньо-встановлених індикаторів. З метою збору такої інформації можна використати наявну статистичну інформацію (наприклад, кількість обслуговуваного населення, відсоток декретованого населення в загальному обсязі обслуговуваних громадян, тощо) або використати опитування населення для збору окремого виду інформації про надані послуги. Цей тип надходження інформації може бути дуже корисним та ефективним, проте цей процес має адекватно супроводжуватися, а якість опитування має періодично переглядатися.

Первинні матеріали опитування можуть надходити безпосередньо від осіб, які отримали певний вид послуг. Проте, пам'ятаючи про те, що установа має первинну зацікавленість в результатах опитування, в високорозвинених країнах заходу, які використовують програмно-цільовий метод формування бюджету, іноді використовуються послуги незалежних агентств, або створюються відповідні відділи на базі існуючих підрозділів органів місцевого самоврядування. Такі відділи мають надавати своєчасну та якісну інформацію, проте в умовах дефіциту бюджетних коштів, створення таких відділів є недоцільним та досить коштовним для місцевого бюджету. Як альтернативу можна використовувати проведення громадських слухань, на яких можна централізовано провести експрес-опитування та почути думку споживачів послуг стосовно їхньої якості. При складанні форми такого опитування потрібно пам'ятати про наступне:

опитування націлені на оцінку конкретної цілі або виду діяльності місцевого органу самоврядування;

під час опитування респондентам задають питання щодо вже наданих послуг, а не тих послуг, надання яких планується в майбутньому;

опитування населення проводиться на регулярній основі;

зазвичай, опитування націлені на оцінку результативних показників.

Використання показників в процесі прийняття рішень

Останнім етапом в процесі запровадження показників виконання програм є використання поданої інформації в процесі прийняття рішень. Відразу після отримання даних опитувань та інших статистичних даних, розпочинається процес аналізу та оцінки виконання результативних показників. Аналізуючи показники виконання програм, необхідно поставити запитання, чи результати виконання програми відповідають поставленій меті та завданню. Результати аналізу виконання програм варто представляти у вигляді таблиць, графіків або діаграм. Порівнюючи наявні дані про виконання показників результативності та ефективності з даними за минулі періоди, можна чітко побачити тенденції розвитку та відхилення від планових показників та відповідно відреагувати. Використання баз даних для представників законодавчих органів влади дуже важливо використовувати показники виконання програм для прийняття бюджетних рішень, тому головною проблемою в цьому аспекті є наявність даних та якість цих даних. Однак, іноді, бюджетні установи не мають даних необхідних для визначення результативності програм та коштів необхідних для їх виконання, а наявні дані часто є ненадійними.

Тому, однією з причин того, чому зазвичай показники результативності є недосконалими є саме відсутність даних для оцінки результативності програм. Це є тому, що традиційна система збору даних не націлена на відстеження показників результативності (напр. рівень задоволеності громадян якістю наданої послуги). Тому, для запровадження програмно-цільового методу складання бюджету, необхідно запровадити практику збору інших даних, необхідних для оцінки результативності програм.

Однією з необхідних умов оцінки виконання програм є наявність бази даних, яка може використовуватися для подання звітів та ведення реєстру усіх програм. Встановлення показників результативності програм не маючи при цьому без підґрунтя бази даних для їх виконання, завдає шкоди всьому процесові процесу складання програмно-цільового методу складання бюджету. Концепція оцінки виконання програм є відмінною від звичайного процесу проведення аналізу витрачених коштів в постатейному бюджеті та передбачає більш гнучкий механізм управління бюджетними ресурсами. Програмно-цільовий метод складання бюджету заохочує до одноразових призначень на виконання програм, що є ще однією суттєвою відмінністю від постатейного методу складання бюджету. Тому, в багатьох випадках для бюджетних установ дуже важко подавати на розгляд відповідної ради саме такий бюджет. Законодавці часто занепокоєні тим, що одноразове фінансування програм не є дуже ефективним. Надійність даних Іншою проблемою є надійність даних, що використовуються для оцінки результативності програм. Дані які використовуються для оцінки виконання програм мають бути точними та надійними для ефективного використання в процесі прийняття рішень, спрямованими на підвищення ефективності програм. Історично сталося так, що статистичним даним не надавалося такого вагомого значення в бюджетному процесі, яке надавалося наприклад економічним та фінансовим показникам. Крім того, на відміну від економічних та фінансових показників, статистичні показники дуже рідко підлягали ревізії. Тому, задля ефективного використання статистичних показників, необхідних для оцінки результативності програм, варто запровадити механізм збору та контролю за незалежністю та точністю поданих даних. Інакше, результативність програм може бути сфальсифікована, або їй може бути надана неадекватна оцінка.

4. Механізми використання програмно-цільового методу у розробці програмних і прогнозних документів

програмний цільовий метод бюджет

Основні принципи програмно-цільового методу формування бюджету

Формування бюджету у будь-якій організації не повинно розглядатися як суто технічна вправа. Воно також передбачає більш важливі крокі, такі як прийняття рішення щодо призначення розпорядника бюджетних коштів, визначення пріоритетів, мети та завдань. Якщо цьому питанню буде приділена достатня увага, урядовці, начальники управлінь та відділів повинні чітко визначити, які фінансові ресурси можна буде залучити на досягнення цих цілей чи виконання завдань.

Керівники на успішних підприємствах та у складі уряду в усьому світі визнають, що самим дієвим інструментом досягнення реалізації головної мети організації є її бюджет. Коли формуються нові команди керівників, їх першим пріоритетом завжди є досягнення порозуміння щодо бюджету та згоди складання його таким чином, щоб забезпечити виконання пріоритетних завдань. Формування бюджету не є технічною вправою, яку можна просто довірити фінансисту. Цей процес повинен починатися з керівників, які мають приймати чіткі та відповідальні рішення щодо своїх відділів у державних установах, визначаючи пріоритети та гарантії забезпечення прозорості та відповідальності. Бюджет, якщо він складений належним чином, може стати корисним управлінським інструментом для керівництва організації при обговоренні пріоритетів та отриманні звітів від розпорядників бюджетних коштів про досягнуті результати.

Фундаментальна мета програмно-цільового методу

Основною метою програмно-цільового методу є забезпечення достатньою інформацією стосовно ресурсів та ефективності витрат, які необхідні для виконання програми. Таким чином, особи, які приймають рішення, будуть здатні сформувати свою думку щодо пріоритетності програм та їх важливості для країни у співвідношенні до всіх інших послуг або програм, які також є важливими у рамках обмежених ресурсів.

Більш того, визначаючи головну мету діяльності установи та організаційну структуру державної установи бюджетні документи повинні містити наступну інформацію щодо кожної програми:

опис послуг, які передбачені програмою;

визначення мети та завдань програми;

коротке визначення загальних та спеціальних фондів, що забезпечують виконання програми;

фактичні та заплановані витрати на програму згідно економічної класифікації;

кількість працівників з повним та неповним робочим днем, що зайняті у програмі;

основні показники виконання програми.

Оскільки детальний опис завжди є корисним для формування бюджету, він є необхідним за умов бюджетного дефіциту, коли існує ймовірність скорочення витрат. Розповсюдження більш детальної інформації про послуги за програмою стосовно структури витрат, якості та допоміжних послуг є визначальним у прийнятті управлінського рішення за умови скорочення фінансування. Основною метою програмно-цільового методу формування бюджету є надання більш детальної та корисної інформації для формування раціонального управлінського рішення.


Страница:  1   2 

Скачать работу можно здесь Скачать работу "Впровадження механізму прийняття ефективних бюджетних рішень" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов