Аналіз світового і національного досвіду оподаткування доходів фізичних осіб

Динаміка надходжень даного податку до місцевих податків представлена на Рис. 2.3.3.

Рис. 2.3.3 - Динаміка щомісячних надходжень податку з власників транспортних засобів в 2003 - 2006 роках

Як бачимо, для надходжень з податку з власників транспортних засобів характерна цікава тенденція: кожного року найбільші надходження спостерігаються в квітні, липні і жовтні. Та все це пояснюється напрочуд просто: дані сезонні коливання викликані особливостями адміністрування даного податку, які наведені нижче.

Податок з фізичних осіб, власників транспортних засобів та інших самоходних машин та механізмів сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Важливе значення в системі доходів місцевих бюджетів відіграє також плата за землю. З давніх-давен земля вважалася об'єктом оподаткування. З фіскальної точки зору надходження від плати за землю мають стабільний характер (4% у 2002 р., 4,3 % - у 2001 р.), від цього податку майже неможливо ухилитись, оскільки неможливо сховати земельну ділянку. Крім того, вона як об'єкт оподаткування піддається чіткому обліку. З соціальної точки зору плата за землю виступає досить справедливою формою оподаткування, оскільки більше податку сплачує той, хто має більшу кількість землі і кращої якості. З точки зору економічної ефективності вона також має деякі переваги: з одного боку - стимулює ефективне використання землі, а з другого - при встановленні диференційованих ставок, залежно від регіону, може сприяти більш рівномірному розміщенню продуктивних сил на території країни. До недоліків цього податку слід віднести те, що надходження від нього не залежать від доходів, які отримують платники. Це, в свою чергу, при збільшенні загального обсягу доходів в країні залишає бюджет без додаткових надходжень. В умовах кризового падіння виробництва цей вид податку може спричинити банкрутство платників, які переживають тяжкі часи. Динаміка надходжень плати за землю представлена на Рис. 2.3.4.

Рис. 2.3.4 - Динаміка щомісячних надходжень плати за землю в 2002 - 2006 роках

Важливе місце в системі доходів місцевих бюджетів відіграє також єдиний податок для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва, який було введено з 1 січня 1999 року з метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва. Дана система оподаткування застосовується для фізичних осіб які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб, та обсяг виручки від реалізації продукції не перевищує 500 тис. гривень. Динаміка щомісячних надходжень єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва в 2003-2006 роках представлена на Рис. 2.3.5.

Рис. 2.3.5 - Динаміка щомісячних надходжень єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва в 2003 - 2006 роках

Даний податок є важливою складовою доходів місцевих бюджетів, він забезпечує 4-6% усіх податкових надходжень.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що добробут населення є запорукою фінансової незалежності місцевого самоврядування, адже ними забезпечується левова частка усіх податкових надходжень до місцевих бюджетів,

2.4 Аналіз здійсненого в Україні реформування системи оподаткування фізичних осіб

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях самостійного розвитку, на шлях побудови ринкової, соціально орієнтованої економіки. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему податків, характерну для країн із розвиненою ринковою економікою (Україна створила свою систему прибуткового оподаткування з дуже значним податковим навантаженням: оподатковується увесь дохід, прогресія сягала 40%). Застосування такої класичної схеми в умовах перехідного періоду, на тлі системної кризи та спаду виробництва, призвело до виникнення низки істотних проблем: збільшувалася кількість збиткових підприємств, зростало безробіття, ускладнювалася соціально-економічна ситуація у країні. Зумовлювалося це насамперед тим, що акцент у податковій політиці було зроблено на фіскальній функції, а регулювальна була знівельована. Тому проблема побудови ефективної податкової системи лишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин та закладення підвалин для економічного зростання в Україні.

Очевидно, що в Україні при створенні системи прибуткового оподаткування було запозичено досвід розвинених країн Європи та США, а не історичний набуток свого розвитку. Справді, здебільшого у європейських країнах шкала прибуткового податку прогресивна. І прогресія сягає значних величин: 40% у Великобританії, 42% -- у Данії, 45% -- в Італії і так далі. Але ж це країни з ринковою економікою, з високим рівнем життя, з високим доходом на душу населення. Такі параметри не можна було переносити в умови України, коли відбувалася руйнація старої соціалістичної системи господарства і тільки-но зароджувалась ринкова економіка, коли середньомісячна заробітна плата майже дорівнює прожитковому мінімуму на одну працездатну особу. (У 2003 році середньомісячна ЗП становила 462 грн., прожитковий мінімум на працездатну особу -- 365 грн.).

Звичайно, це сприяло тільки тінізації як економіки в цілому, так і заробітної плати зокрема. Суспільство почало усвідомлювати необхідність реформування прибуткового оподаткування, яке стало гальмом на шляху економічного розвитку.

Реформування прибуткового оподаткування в Україні почалося лише в 2003 році з прийняттям Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-4 від 22.05.2003року, який набрав чинності з 01.01. 2004року.

Революційним можна назвати крок щодо істотного зниження податкового навантаження. З 1 січня 2004 року в Україні встановлюється пропорційний спосіб визначення податку за єдиною ставкою -- 13%. Чому взято ставку 13%?

Відомо, що число 13% виникло в системі прибуткового оподаткування Радянського Союзу.

Росія, маючи систему прогресивного прибуткового оподаткування зі ставками від 12% до 35%, систему також нежиттєздатну, створену на зразок систем розвинених країн з ринковою економікою і непридатною для перехідної економіки, розпочала реформування системи прибуткового оподаткування шляхом запровадження пропорційного оподаткування за єдиною ставкою 13% з 2001 року.

Росія запозичила 13% ставку податку із системи прибуткового оподаткування Радянського Союзу, до того ж замінивши прогресивне оподаткування пропорційним. Україна для реформування системи прибуткового оподаткування скопіювала російську модель пропорційного оподаткування зі ставкою 13%, тобто не можна стверджувати, що це була економічна доцільність.

За оцінками вчених збільшення доходів бюджету від впровадження пропорційного податку могло становити у США у 1993 році 627 млдр. дол., тобто було б майже удвічі більше від фактичного рівня. Водночас ані США, ні жодна з інших розвинених країн світу поки що не впровадили податок, який відповідає усім вимогам пропорційного податку. Податок з доходів за плоскою шкалою сьогодні діє в Гонконзі, на Нормандських островах, у Латвії, Естонії та Росії.

Перейдімо до аналізу конкретних змін податкового законодавства. Зупинимося на значенні реформи податку з доходів фізичних осіб, яка була здійснена 1 січня 2004 р., адже це був перший суттєвий крок до реформування вітчизняного оподаткування. Залежність сплачених податків від доходу до реформи характеризувалася значною кількістю маржинальних податкових ставок (п'ятьма, найвища - 40%) та надзвичайно низьким неоподатковуваним мінімумом.

Рис. 3.4.1 - Зростання ефективної ставки спавки оподаткування відповідно до зростання номінальних доходів громадян за прогресивною шкалою (ефективна ставка дорівнює tg).

У разі зростання номінальних доходів (рис. 3.4.1) внаслідок прогресивного характеру оподаткування траплялося і зростання ефективної податкової ставки (відношення сплачених податків до бази оподаткування доходів). Такий процес відбувався як на загальнодержавному, так і на індивідуальному рівні, тобто частка податків в отриманих доходах (податкове навантаження) стабільно зростала. Тому прибутковий податок з громадян України протягом 1996-2004 рр. збільшувався темпами, вищими, ніж темпи інфляції і темпи зростання інших податків, і за обсягом надходжень досягнув у 2003 р. ПДВ та податку на прибуток підприємств (Див.: Діяльність податкової служби України за 1996-2006 рр.).

Для розрахунку ефективної ставки протягом 2003 р. поділимо загальну величину надходжень від прибуткового податку громадян (13,460 млрд. грн.) на загальну кількість працівників (близько 20 млн. осіб, згідно з даними Держкомстату ) і віднесемо результат до місячного часового інтервалу. З'ясуємо, що кожен працівник сплачував щомісячно 56,08 грн. прибуткового податку; згідно із законодавством, чинним до 1 січня 2004 р., це відповідає доходу 352,65 грн. Таким чином, ефективна ставка оподаткування досягла у 2003 р. = 15,9% (565,08 : 352,65- 100%=15,9%). Перехід до плоскої шкали оподаткування з єдиною 13%-ною ставкою міг привести тільки до втрат місцевих бюджетів [24, c. 42]. Тому причина успішності проведення податкової реформи в Російській Федерації полягає не в детінізації фонду оплати праці (цей процес і в РФ перебігає повільно), а у своєчасному переході, коли ефективна ставка ще не перевищувала 13%. В Україні цей момент було упущено.

З метою системного аналізу використаймо основні, на погляд А.Скрипника, принципи реформування системи оподаткування доходів громадян:

1. Реформування має відповідати Парето-ефективності, внаслідок чого не зменшуватиметься функція непрямої корисності кожного з громадян.

2. Якщо Т(х) є величина податків, сплачених громадянином з доходом х, то має виконуватися бюджетне обмеження , тобто в результаті проведеної реформи сума надходжень до бюджету не повинна зменшуватися (на практиці щорічно до 2004 р. спостерігалося збільшення надходжень з темпами, які перевищували темпи зростання номінальних доходів громадян).

З. Не може порушуватися існуюча ієрархія доходів:

хк> хj.=>хк -Т(х)> хj.-Т(х), де і,к=1, 2, ..., Н.

Тобто якщо дохід к-го громадянина хк був більшим, ніж дохід хі і-го громадянина до сплати податків, він має залишитися також більшим після сплати податків.

4. Реформування оподаткування доходів має сприяти їхній детінізації.

Переглянемо виконання викладених пунктів у реформі прибуткового податку 2004 р. Оподаткування доходів фізичних осіб з 1 січня 2004 р. можна записати в такому аналітичному вигляді [15, c. 48]:

0, х<к(t)МЗ

Т(х)= (х- к(t)МЗ)*0,13, к(t)МЗ< х < І,4ПМ (3)

0,1З*х; x>1,4ПМ

де МЗ - мінімальна заробітна плата; ПМ - прожитковий мінімум; х - щомісячний прибуток; к(і) - множник, який визначає величину податкової соціальної пільги залежно від часу. Відповідно до чинного законодавства у 2007 р. відбувся перехід до 15%-ної ставки оподаткування доходів громадян. За своїм змістом соціальна податкова пільга є неоподатковуваним мінімумом для громадян з низьким рівнем доходів (меншим за 1,4 ПМ). Громадян з доходами, вищими від позначеної межі, цей закон відносить до забезпечених, і для них неоподатковуваний мінімум не існує. У початковій редакції закону про оподаткування доходів фізичних осіб було затверджено такі величини множника к(t): к2004 = 0,3; к7005 = 0,5; к200б = 0,8; к2007 = 1,0, проте в подальшому, мабуть внаслідок труднощів формування місцевих бюджетів, такий темп збільшення соціальної податкової пільги був визнаний надмірним, тому в законі про бюджет 2006 р. ця пільга залишилася на рівні 2005 р., тобто 0,5 МЗ [16, c. 48].

Залежність сплачених податків від доходу відповідно до виразу (3) станом на 2005-2006 рр. подано на рисунку 2.4.2.



Рис. 2.4.2 - Залежність доходу після оподаткування від доходу до оподаткування станом на 2005-2006 рр. (? -- стрибок, що виник внаслідок введення соціальної пільги)

Громадяни з доходом, меншим за 0,5 МЗ, не сплачують податків взагалі, більшим за 0,5 МЗ, але меншим за 1,4 ПМ - мають неоподатковуваний мінімум 0,5 МЗ, більшим за 1,4 ПМ - не мають неоподатковуваного мінімуму. Внаслідок існування соціальної податкової пільги, в міру зростання номінальних доходів, сплата податків робить стрибок, величина якого збільшуватиметься рік у рік (рис. 2.4.2). Внаслідок цього у 2007 р. стрибок досяг величини 0,15 МЗ, що за рівня МЗ у 420 грн. становитиме 60 грн. А це означає, що людина, яка отримує дохід, незначно більший за 1,4 ПМ, сплачуватиме податків більше на 60 грн., ніж та, котра отримує трохи менше за 1,4 ПМ. податковий доход бюджет фізичний

Якщо ефективна ставка оподаткування доходів громадян становила у 2003 р., як було показано раніше, 15,8%, то після податкової реформи вона не перевищує 13% (хто має щомісячний дохід, більший за 1,4 ПМ, сплачує 13%, хто має менший дохід - І сплачує менше). Щомісячні спостереження за податком на доходи фізичних осіб протягом 1996-2005 рр. дають змогу оцінити ефективну ставку емпірично (рис.2.4.3). Фактична величина надходжень за 2004 р. становила 13,21 млрд. грн., а це означає, що кожен з платників податків у середньому сплатив 55 грн. щомісячно. Розв'язуючи обернену задачу, на основі виразу (3) при к=0,3 отримаємо середньомісячний дохід у розмірі 484,6 грн., що відповідає ефективній ставці = 11,4% (55/484,6*100%= 11,4%).

На підставі цих даних з виразу *100% можна оцінити відносну величину втрат бюджету у 2004 р.: 100% = 28,3%. Це означає, що зібрані 13,21 млрд. грн. становлять тільки 100%- 28,3% - 71,7% від потенційних надходжень. За умови збереження існуючої системи втрати бюджету в абсолютному вираженні становили би -13,21= 5,2 млрд. грн., тобто несвоєчасний перехід до плоскої шкали оподаткування доходів громадян мав наслідком втрати для місцевих бюджетів у розмірі 5,2 млрд. грн. Саме напруженість фінансування місцевих бюджетів призвела до того, що законодавчо визначене збільшення соціальної податкової пільги було призупинено у 2006 р., коли в бюджеті замість запланованих 0,8 МЗ було збережено рівень 0,5 МЗ. Головна помилка тут - запізнення з моментом переходу до плоскої шкали. Втратам бюджету можна було запобігти, якби перехід відбувся, коли ефективна ставка оподаткування не перевищувала 13%, тобто у 2000-2001 рр [25, c. 50].

Підтвердження бюджетної неспроможності податкової реформи 2004 р. можна отримати також шляхом прогнозування, здійсненого за допомогою моделі АRІМА (рис. 2.4.3).

Рис. 2.4.3 - Фактичні та розрахункові податку на доходи фізичних осіб

З рис. 2.4.3 випливає, що реформа 2004 р. призвела до суттєвого зниження рівня надходжень. Фактичний їх рівень у 2004 р. становив 13,21 млрд. грн., прогнозний рівень - 16,5 млрд. грн. (без урахування переходу до плоскої шкали), тобто місцеві бюджети недоотримали 3,3 млрд. грн. Розбіг оцінок, здобутих за допомогою першого (5,2 млрд. грн.) і другого методу, цілком зрозумілий: адже модель АRІМА, яка базується на даних попередніх років, не може передбачити зростання номінальних доходів громадян у рік президентських виборів. У 2005 р. фактичні надходження становили 17,27 млрд. грн. (прогнозна величина -19,8 млрд. грн.).

Перейдімо до реалізації Парето-ефективності. Податкове навантаження (відношення сплачених податків до доходів) відносно доходів громадян до і після реформи 2004 р. показано на рис. 2.4.4.

Рис. 2.4.4 - Податкове навантаження на громадян до та після реформи прибуткового податку 2004р.

Оскільки для доходів громадян України є характерним значний ступінь неоднорідності, доходи на рис. 4 подано в логарифмічному вигляді. Стрибок податкового навантаження на межі використання податкової соціальної пільги у 2004 р. був на рівні 1,6%. У 2007 р, він досягає величини 0,15 МЗ (1,4 ПМ), тобто становить приблизно 6-10%. Максимальна величина податкового навантаження у 2007 р. відповідно до чинного законодавства має становити 15% - це надзвичайно високе значення. Як бачимо з рис. 4, податковий тиск було суттєво зменшено для всіх верств населення (здійснення принципу Парето-ефективності), проте для високодохідних верств (із щомісячним доходом, більшим за 5000 грн.) виграш був помітно більшим. Виграш у податковому навантаженні залежно від доходу подано на рис. 2.4.5. Як і слід було очікувати, найбільше виграли громадяни з доходами понад 10000 тис. гри., для яких податкове навантаження зменшилось на 20-27%.

Рис. 2.4.5 - Виграш громадян у результаті проведення податкової реформи

Для більшості населення (з доходами, меншими за 1000 грн.) зменшенні податкового навантаження не перевищує 10%, але точніші висновки можна зробити тільки на підставі аналізу функції розподілу громадян України за цією ознакою.

На основі здійсненого аналізу можна зробити висновок, що в Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. На відміну від країн ЄС податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами якої є структурні диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів, платіжна криза. Тому і виникає потреба в розробці основних принципів реформування Податкової системи, а особливо системи оподаткування фізичних осіб.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення системи оподаткування фізичних осіб в Україні з урахуванням закордонного досвіду

„Щоб підняти державу з найнижчих щаблів варварства до вершин добробуту, потрібні лише мир, розумні податки і терпимість в управлінні”.

Адам Сміт

Перед нашою молодою країною вже котрий рік стоїть проблема, пов'язана з вдосконаленням податкового законодавства. На жаль, у суспільстві, в наукових колах існує значна поляризація в поглядах на майбутню трансформацію податкової системи. У такій постановці виникає проблема вибору конкретних параметрів податкової реформи. Але самий тільки теоретичний підхід у вирішенні питань її ефективності може призвести до важко здійснюваного на практиці висновку, тому досвід, що його можна здобути на підставі аналізу реальної податкової реформи, не можна переоцінити. Йдеться про реформу прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб), впроваджену з 1 січня 2004 р. Як відомо, проблеми оподаткування власних доходів сприймаються у суспільстві найболючіше, тому за результатами аналізу можна зробити висновки стосовно можливих механізмів реалізації податкових реформ у майбутньому. Опубліковано декілька праць, де розглядається реформа 2004 р.; одні автори вважають перехід до плоскої шкали оподаткування правомірним [12, c. 14-17], інші - підкреслюють низьку фіскальну ефективність (втрати місцевих бюджетів) нововведення [27, с. 39-41]. В таких умовах дуже важко виділити навіть основні принципи реформування системи оподаткування фізичних осіб в Україні.

Будувати моделі зниження податкового тиску на дохід фізичних осіб, доцільно, на наш погляд, формувати за наступними напрямками:

вибір об'єкта обкладання податком,

коригування валового доходу,

коригування оподатковуваного доходу,

перегляд ставок оподаткування,

зменшення нарахованого податку,

податкова індексація,

раціональний розподіл податкового навантаження у сфері прямого оподаткування,

залік корпоративного податку і податку на доходи від капіталу до податку на доходи фізичних осіб.

Аналіз зарубіжного досвіду щодо реформування податкових систем свідчить, що границі оподаткування доходів фізичних осіб визначаються дією низки чинників. До головних з них необхідно віднести такі як Конституція країни, соціально-орієнтована ринкова економіка, рівень добробуту в країні та інші, представлені на рис. 3.1. Неможливо знизити податковий тиск на доходи фізичних осіб за умов впровадження системи оподаткування, ступінь зрілості якої вищий, ніж ступінь зрілості економіки країни, суспільного устрою та соціальних процесів у державі. Практичному використанню моделей зниження податкового тиску повинні передувати серйозні дослідження можливих наслідків, сприяти відповідні умови і потреби соціально-економічного розвитку країни.

Вищезазначене надає можливість зробити наступні висновки. Зниження податкового тиску на доходи фізичних осіб є провідною тенденцією у реформуванні податкових систем розвинутих країн. Використання в Україні механізму оподаткування, побудованого аналогічно до загальноприйнятого в більшості західних країн, забезпечить можливості для ефективного використання досвіду цих країн щодо зменшення податкового навантаження на доходи фізичних осіб.



Рис. 3.1 - Чинники, які визначають границі оподаткування доходів фізичних осіб.

Моделі зниження податкового тиску на доходи фізичних осіб доцільно будувати за існуючим в Україні механізмом оподаткування, використовувати позитивний зарубіжний досвід, враховувати економічний стан країни, основні положення Конституції, традиції оподаткування, необхідність забезпечення свободи дій людини, рівень добробуту в країні та низку інших чинників. Впровадження моделей зниження податкового тиску потребує детальних досліджень можливих наслідків, створення відповідних соціальних, економічних, політичних та інших умов, урахування стратегії розвитку країни.

Відповідно до Конституції України (стаття 1) Україна є соціальною правовою державою. Отже, її податкова система має відповідати вимогам соціальної держави, передусім щодо рівня фінансування суспільних благ, із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який забезпечуватиме формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави.

Визначеній меті має відповідати модель за такими ознаками:

реалізації принципів економічної ефективності, соціальної справедливості, рівності усіх перед законом та недопущення податкової дискримінації;

оптимального поєднання інтересів держави та платників;

сприяння інвестиційним процесам та економічному зростанню;

формування доходів бюджету переважно має здійснюватися за рахунок непрямих податків (податків на споживання ) та податків з особистих доходів громадян, а також рентних та ресурсних платежів;

суттєвого зростання ролі рентних платежів і платежів за використання природних ресурсів (природно-ресурсної ренти) та екологічного податку;

формування податкових правовідносин на засадах, що відповідають вимогам громадянського суспільства і правової держави.

На основі здійсненого аналізу системи оподаткування фізичних осіб в Україні (ІІ розділ) можна запропонувати наступні напрями реформування:

1. Внесення змін до структури податкової системи, шляхом запровадження податку на нерухоме майно громадян, включення його до складу місцевих податків і зборів.

Запровадження податку на нерухомість зумовлено Конституцією України, якою закріплено обов'язок усіх громадян декларувати свій майновий стан і сплачувати відповідні податки, передбачені Законом України „Про систему оподаткування”. Базою оподаткування має стати оціночна вартість нерухомого майна, занесеного до державного реєстру нерухомості. Ставки податку можуть бути диференційованими в межах мінімальних і максимальних розмірів, встановлених законодавством залежно від видів нерухомості, та встановлюватися в цих межах місцевими органами виконавчої влади для забезпечення потреб місцевих бюджетів.

Водночас слід зазначити, що джерелом сплати цих податків є доходи юридичних і фізичних осіб. Тому дуже важливим при встановленні майнових податків є їх взаємоузгодження із прибутковим оподаткуванням. Із запровадженням одночасно і прибуткового, і майнового оподаткування слід, по-перше, застосувати помірні ставки для обох податків, по-друге, можливе вилучення із оподатковуваного доходу сум майнових податків. Такий підхід має врівноважити податковий тягар для всіх членів суспільства. У перспективі він може стати одним з основних прямих податків, який матиме регулювальний характер, а от стимулювальний тут буде зовсім відсутній, така природа цього податку.

Слід запровадити механізм оподаткування доходу фізичної особи, отриманого нею від продажу рухомого та нерухомого майна, за яким цей дохід обчислюватиметься як різниця між ціною продажу та витратами платника податку, пов'язаними з придбанням та продажем такого майна, який має забезпечити основи для створення реального ринку нерухомості в Україні. Це також потягне за собою легалізацію вартісного майна громадян та створення початкових умов для реалізації механізму оподаткування нерухомості, адже при подальшому продажу майна виникає потреба документального підтвердження фактичних витрат, здійснених під час придбання цього майна. Тому фізичні особи опиняться в умовах, коли доцільнішим для них буде легальне документування реальної вартості майна, що їм належить.

2. Комплексне реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва:

поширення спрощеної системи виключно на фізичних осіб-підприємців, які надають послуги населенню та здійснюють роздрібну торгівлю в нестаціонарних приміщеннях, з обсягом річної виручки не вище визначеного законом рівня, у трудових відносинах з якими протягом року перебуває не більше 5 осіб;

сплата плати за землю і ресурсних платежів, а також внесків до державних цільових фондів на загальних підставах;

встановлення ставки єдиного податку на рівні 15 відсотків сукупного чистого доходу. При цьому сукупний чистий доход не може бути меншим ніж розрахунковий оціночний доход, який визначається виходячи із середньої заробітної плати в регіоні та враховує сукупність особливостей ведення підприємницької діяльності в різних умовах;

3. Удосконалення законодавства в частині справляння податку з доходів фізичних осіб щодо повнішої реалізації фундаментальних принципів прибуткового оподаткування, властивих соціальним державам, зокрема:

принципу тотальності (стягнення податку з усіх видів доходів). Оподатковуваний дохід має включати доходи від підприємницької та незалежної професійної діяльності, доходи від найманої праці та доходи від володіння майном (у вигляді спадщини і подарунків), майновими та немайновими правами, основним елементом яких є пасивні доходи (проценти, дивіденди, орендна плата тощо);

принципу нейтральності (оподаткування доходів одного виду має здійснюватися в однакових розмірах);

принципу оподаткування економічного потенціалу, згідно з яким об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб має бути дохід, отриманий протягом всього життя особи і, відповідно, оподаткування всіх надходжень на забезпечення життя. Це передбачає включення до оподаткованого доходу не лише заробітної плати, а й пенсійних виплат, отримуваних фізичною особою із системи накопичувального пенсійного забезпечення, які при їх накопиченні були звільнені від оподаткування;

принципу оподаткування нетто-доходу, який передбачає зменшення об'єкта оподаткування на суму видатків платника податку;

непрямих методів нарахування податковими органами сум податку з доходів фізичних осіб.

4.Удосконалення законодавства в частині справляння плати за землю, спрямоване на вирішення нагальних проблем з її адміністрування і, відповідно, зміцнення дохідної частини місцевих бюджетів:

здійснення інвентаризації преференцій зі сплати земельного податку та скасування неефективних преференцій;

дотримання позиції вирівнювання податкового навантаження різних сфер економічної діяльності шляхом визначення доцільності застосування пільгових ставок плати за землю;

запровадження порядку, згідно з яким дозволено встановлювати пільги на відповідний бюджетний період зі сплати земельного податку лише відповідним місцевим радам згідно з переліком, затвердженим законом, виходячи із соціального значення такої підтримки для тих чи інших користувачів чи власників землі.

5. Забезпечення демократизації податкової служби України шляхом:

зміни ідеології податкової служби на основі підпорядкування її діяльності досягненню основної мети, що полягає у наданні українським платникам податків послуг вищої якості через допомогу в роз'ясненні та виконанні податкових зобов'язань, а також належне і справедливе відносно до всіх платників застосування податкових законів ;

забезпечення політичної і партійної нейтральності вищого керівництва податкової служби;

перенесення акцентів у роботі податкових органів на роз'яснювальну роботу з посиленням відповідних підрозділів податкової служби та їх комплектуванням висококваліфікованими кадрами;

застосування нових підходів до здійснення контрольно-перевірочної роботи, зокрема, передування глибокого економічного аналізу її плануванню;

розробки механізму залучення представників громадськості до вирішення спірних питань між органами податкової служби і платниками, а також механізму поєднання в процесі адміністрування податків бюрократичних і демократичних засад;

оцінки з позицій платників податків законопроектів щодо внесення змін і доповнень до податкового законодавства, інших заходів у сфері оподаткування та їх коригування з метою забезпечення більшої відповідності запропонованих змін і доповнень інтересам платників податків;

захисту інтересів і прав платників;

надання платникам інформаційних, консультативних та юридичних послуг.

6. Поступовий перехід до оподаткування домогосподарства замість особи. Це дозволяє враховувати при оподаткуванні особистого доходу наявність споживачів - непрацездатних, дітей, пенсіонерів, які перебувають на утриманні працюючого.

Цікавим є досвід країн ЄС, де спільне оподаткування сім'ї застосовується поряд із окремим (наприклад, у Великобританії) чи застосуванням податкових класів, як у Німеччині. Позитивний вплив такого підходу очевидний, тому подібні до цих заходи мають бути відображені в новому законі про оподаткування доходів фізичних осіб. Це дасть змогу диференційовано оподатковувати різні верстви громадян залежно від сімейного стану, кількості утриманців і, отже, досягти позитивних соціальних зрушень.

7. Детінізація економіки

Можливості збільшення доходів бюджету за рахунок виведення значної частини економіки з тіні важко переоцінити. Для досягнення цієї мети потрібні заходи, з одного боку, контрольно-карального характеру (більш жорсткий контроль справляння податків, припиненням контрабанди і тіньових торгових та фінансових операцій тощо), з другого -- у напрямку раціоналізації податкового законодавства. Треба створити у платників бажання добровільно сплачувати податки -- тобто одержувати легальні високі доходи. В цілому в ході податкової реформи необхідний перехід від виконання податками переважно фіскальних функцій до переважно стимулювальних та регулювальних. Якщо наша система оподаткування в цілому і система прямого оподаткування зокрема не матиме характеру стимулювання та регулювання, то ні про який вихід із тіні не може бути й мови.

8. систематизація і кодифікація податкового законодавства (прийняття нової редакції Податкового кодексу).

Особливе значення для забезпечення стабільності й передбачуваності податкової системи України має прийняття нової редакції Податкового кодексу, яка передбачає зменшення кількості податків, зниження ставок, утримання від внесення частих змін у податкове законодавство, проведення політики скасування необґрунтовано великої кількості пільг, що негативно впливає на формування податкових доходів бюджету і порушує принципи оподаткування.

Упровадження податків чи зміни у податкових системах європейських країн супроводжуються широкою агітаційною кампанією щодо переваг і важливості тих чи інших кроків у сфері оподаткування. До такої роботи поряд із державними податковими органами залучаються й приватні фірми. У нас цього немає, тому більшість населення сприймає запровадження податків негативно. А в деяких країнах ЄС прийняття тих чи інших податкових законів можливе лише після отримання згоди населення шляхом референдуму. Розширення демократичних засад у подальшому позитивно вплине на весь податковий процес. Є підстави стверджувати, що такі форми вкрай необхідні й для України.

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб у багатьох країнах світу зарекомендував себе як інструмент виходу з кризової ситуації, стабілізації економіки та її динамічного розвитку. Податок на доходи фізичних осіб безпосередньо регулює ціну робочої сили, впливає на трудові зусилля працівників, структуру споживання і розвиток виробництва.

Узагальнюючи вищевикладене, ще раз можна наголосити, що система оподаткування доходів фізичних осіб має ґрунтуватися на таких принципах:

неоподатковуваний мінімум встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати;

мінімальна заробітна плата не може бути меншою від прожиткового мінімуму, встановленого законодавчо;

прибуткове оподаткування громадян має бути прогресивним;

прогресія має бути розрахована таким чином, щоб враховувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян. І при цьому, за будь-якого доходу, вилучатись у вигляді податку може тільки частина доходу, яка йде на накопичення (інвестування), і в жодному разі не зачіпати коштів, що витрачаються на споживання;

оподаткування має враховувати кількість непрацездатних членів сім'ї (дітей, інвалідів, інших утриманців) і відповідно зменшуватись;

реформування прибуткового оподаткування громадян має відбуватися у комплексі з реформуванням усього податкового навантаження на фонд оплати праці (Пенсійний фонд та фонди соціального страхування), щоб мати оптимальне податкове навантаження і повну легалізацію доходів громадян;

на наш погляд, Україні усе ж варто відмовитись від копіювання чужого шляху в оподаткуванні і перейти законодавчо до власної системи прогресивного оподаткування доходів громадян, але із значно меншим податковим навантаженням. Тоді ми зможемо говорити про легалізацію доходів громадян, про наповнення цими ж доходами економіки та банківської сфери і, як зворотна дія закону, стимулювання економічної активності суб'єктів підприємництва.

Ефективність податкової системи значною мірою залежатиме від сприйняття її українськими платниками податків. Навіть за умови високої ефективності та дієвості податкових органів вони зможуть здійснити перевірку лише невеликої частки загальної кількості платників. Якщо більшість платників податку не поважатимуть податкову систему, вона не зможе виконувати свою головну функцію -- забезпечувати надходження податків до бюджету. А коли така система, зрозуміла та справедлива, вона користуватиметься повагою платників податків. За таких умов податкова система матиме добрі шанси для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень.

Реформування системи оподаткування фізичних осіб в Україні повинне мати форму цілісної стратегії та враховувати соціально-економічне становище країни, завдання національної економіки і бути інструментом економічної політики, а не її метою; її оптимізація повинна розглядатися не як достатня умова, але як необхідна складова загальної скоординованої політики економічної трансформації і забезпечення прискореного економічного зростання.

Висновки

Після розкриття теми “Аналіз світового і національного досвіду оподаткування доходів фізичних осіб“ та підводячи підсумки роботи, можна зробити наступні висновки.

В першому розділі роботи розглядаються теоретичні питання прямого оподаткування в Україні, розкриваються такі поняттям як : податкова система та принципи її формування, податки і збори, ставка податку та її диференціація, об'єкт і суб'єкт оподаткування; висвітлюються особливості оподаткування фізичних осіб закордоном, також показано еволюцію системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні: Розглянуто становлення й розвиток оподаткування доходів громадян та сучасні проблеми оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.. В цьому ж розділі наводяться основні нормативні акти з питань прямого оподаткування доходів фізичних осіб, дається коротка їх економічна характеристика.

Входження України в ринкову економіку зумовило необхідність створення власної податкової системи, яка не повинна бути простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови нашої країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, зовнішньої і внутрішньої політики, традицій народу, географічне положення і безліч інших чинників. У зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися.

Сучасний стан податкової системи України можна охарактеризувати як закладення підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхам впровадження податків характерних для країн розвинутою ринковою економікою. Особливу роль у податковій системі посідають прямі податки, які є “справедливіші” від непрямих.

Пряме оподаткування в нашій країні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян.

Головною ознакою нині діючої податкової системи України є те, що в ній, як і раніше, платежі підприємств переважають над надходженнями від населення, тоді як останній переважає у розвинутих країнах.

В другому розділі здійснюється аналіз діючих систем оподаткування доходів фізичних осіб, дається характеристика окремим видам прямих податків та зборів: прибутковий податок з громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів тощо, і дається оцінка їхньої ефективності використання як фіскальних, регуляторних та стимулювальних важелів.

Розглянуто стан та умови розвитку системи прямого оподаткування в Україні. Досліджується досвід інших країн і можливості його використання в Україні.

Проведено аналіз прибуткового податку з громадян як основного податку, що сплачується фізичними особами як в Україні, так і закордоном, і відіграє провідну роль у наповненні бюджетів розвинених країн, дана характеристика його ролі в наповненні місцевих бюджетів.

На основі здійсненого аналізу, робиться висновок, що пряме оподаткування населення займає вагоме місце в податковій системі країни, не лише нашої, але й зарубіжних, і здійснює чималий вплив на економічне життя країни в цілому, оскільки формує значну дохідну частину бюджету.

В третьому розділі розглянуто один із важливих аспектів реформування системи оподаткування в Україні -- реформування прибуткового оподаткування громадян. Зокрема розглядаються тенденції зниження податкового тиску в розвинених країнах, надається класифікація моделей реформування та оцінюються можливості їх використання в Україні,наводяться основні принципи оптимізації нині діючої системи оподаткування доходів фізичних осіб. Размещено на Allbest.ru

Література

1. Конституція України. - К., 1998.

2. Закон України "Про Бюджетний кодекс України" від 21 червня 2001 року

3. Закон України "Про плату за землю" в редакції Закону № 378/96-ВР від 19.09.96 // ВВР. -1996.-№ 45 .

4. Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в редакції Закону № 75/97-ВР від 18.02.1997 //ВВР. - 1997.-№ 5.

5. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. - №889-ІV // ВВР / -2003. - №15.

6. Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. Налоговая система Украины: Учеб. Пособие. - К.: МАУП, 2000.

7. Дубель В.М. Щодо роз'яснення пункту 1.8 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб”// Податки та бухгалтерський облік// 2005, №33, с. 4-5.

8. Журавская И., Шинкоренко Д. Украинская система налогообложения: настоящее и будущее // Бизнес. - 2000.-№ 37.- c.6-19.

9. Козачук Н.Ф. Проблеми та пропозиції вдосконалення оподаткування в Україні //Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №4. - с.29-32.

10. Кривіцький В. Б. Нікітішин А. О. Адміністрування податку з доходів фізичних осіб. //Фінанси України. - 2005. - №10. - с.25-32.

11. Круглик С.В. Системи оподаткування: французькі особливості// Політика і час. - 2004. - №10. - с. 47-51.

12. Лащак В.В. Удосконалення системи прямого оподаткування. //Фінанси України. -2004. - №11. - с.14-17.

13. Людкевич В.М. Моделі зниження податкового тиску на доходи фізичних осіб// Регіональна економіка.- 2002. - №2. - с.245-248.

14. Мельник В.М. Генеза теорій податків //Фінанси України.- 2004. - №8. - с.34-39.

15. Налогообложение доходов физических лиц. //Бухгалтерия. - № 38, 2003, с. 11-42.

16. Налоговая социальная льгота не приблизилась к минимальной зарплате. //Бізнес.- № 1-2 від 16 січня 2006 р., с. 48.

17. Налогообложение: теория, проблемы, решения: Монографія / Под ред. В.П. Вишневського. - Донецк: ДонНТУ, ИЭП НАН Укр., 2006. - 501с.

18. Нікітішин А. О. Нова система оподаткування доходів фізичних осіб. //Фінанси України. - 2004. - №10. - с.37-45.

19. Онисько С. М., Тофан І. М., Гріщина О. В. Податкова система: Підручник. З-тє видання, виправлене і доповнене/ За загальною редакцією С. М. Онисько. - Львів: "Магнолія Плюс"; видавець СПД ФО "В. М. Піча", 2005. -336с.

20. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навчальний посібник. - 2-ге вид., доп. і пер. - К.: КНЕУ, 2005. - 204с.

21. Ткаченко Н. М., Горова Т. М., Ільєнко Н. О. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність: Навчально-методичний посібник / Під загальною редакцією Н.М. Ткаченко. - К.: Алерта, 2004. - с. 554.

22. Тропіна В.Б. "Податок із доходів фізичних осіб: новий закон - нові питання". //Фінанси України. - 2004. - №10. - с.63-69.

23. Україна ДПА. Щодо сплати єдиного податку для фізичних осіб-суб'єктів малого підприємництва.// Все про бух. облік. - 2006 - №98 - с. 27-28.

24. Скрипник А., Беляев В. Ожидаемые последствия перехода к плоской шкале налогообложения доходов граждан. "Економіст" № 10, 2003, с. 40-43.

25. Скрипник А. Про співвідношення неоподатковуваного мінімуму та ставки на прибуток громадян України. "Вісник НБУ" № 5, 2001, с. 50-54.

26. Федосов В.М. Опарін В.М. П'ятаченко Г.О. та ін. Податкова система України: підручник. - К., 1994.

27. Фролова Н.Б. Пропорційний податок з доходів: особливості та досвід використання. //Фінанси України. - 2005. - № 1. - с. 39-41.

28. Якущик І.Д. Податки в країнах світу: Довідник// І.Д. Якущик,Я.В. Литвиненко. - К.:МП Леся, 2004. - 479 с.

Додаток 1

Таблиця 1 - Ставки основних податків у країнах - членах ЄС і Україні у 2005 році (ПДВ - 2004 р.), (%)

Країна	Податок з доходів фізичних осіб (граничні ставки)	Податок на прибуток корпорацій	ПДВ
Австрія	50,0	25,0	20,0
Бельгія	50,0	34,0	21,0
Фінляндія	52,0	26,0	22,0
Франція	48,0	33,8	22,6
Німеччина	42,0	38,3	16,0
Греція	40,0	32,0	18,0
Угорщина	38,0	17,5	25,0
Ірландія	42,0	12,5	21,0
Італія	45,0	37,3	20,0
Люксембург	39,0	30,4	15,0
Нідерланди	52,0	31,5	19,0
Польща	40,0	19,0	22,0
Португалія	40,0	27,5	19,0
Іспанія	45,0	35,0	16,0
Швеція	55,6	28,0	25,0
Великобританія	40,0	30,0	17,5
Україна	13,0	25,0	20,0

Джерело: Європейський комітет статистики http://epp.eurostat.cec.eu.int/

Додаток 2

Таблиця 2 - Середня ставка податку на прибуток фізичних осіб за сімейною моделлю

Країна	Загальний рівень	Без трансфертів
	Одинак	Подружжя	Одинак з 2 дітьми	Подружжя
	Без дітей	2 дітей	Без дітей	2 дітей		Без дітей	2 дітей
Австралія	23,7%	23,7%	20,7%	23,7%	10,9%	20,7%	10,9%
Австрія	33,0%	31,1%	32,0%	31,1%	18,6%	32,0%	18,6%
Бельгія	41,8%	38,1%	32,8%	30,2%	29,7%	32,8%	21,8%
Канада	24,2%	20,0%	20,4%	20,0%	13,8%	20,4%	13,8%
Фінляндія	30,7%	30,7%	30,7%	30,7%	20,6%	30,7%	23,2%
Франція	29,1%	22,3%	23,8%	21,7%	18,1%	23,8%	17,5%
Німеччина	42,7%	31,9%	32,8%	23,1%	31,9%	32,8%	23,1%
Греція	24,7%	23,7%	26,2%	25,1%	23,7%	26,2%	25,1%
Угорщина	34,0%	34,0%	34,0%	34,0%	17,7%	34,0%	19,0%
Ірландія	14,8%	9,5%	9,5%	6,9%	-6,0%	9,5%	-8,2%
Італія	27,6%	22,7%	25,1%	20,1%	18,9%	25,1%	14,3%
Японія	19,5%	17,1%	18,2%	16,1%	17,1%	18,2%	16,1%
Люксенбург	27,9%	21,0%	18,5%	14,3%	7,9%	18,5%	1,2%
Мексика	5,0%	5,0%	5,0%	5,0%	5,0%	5,0%	5,0%
Нова Зеландія	20,9%	20,9%	20,9%	20,9%	2,6%	20,9%	2,6%
Норвегія	29,0%	26,4%	26,4%	26,4%	17,6%	26,4%	20,5%
Польща	32,2%	30,4%	30,4%	30,4%	30,4%	30,4%	30,4%
Португалія	21,2%	18,4%	16,4%	14,2%	13,4%	16,4%	9,2%
Іспанія	20,5%	14,7%	16,6%	13,3%	14,7%	16,6%	13,3%
Швеція	31,1%	31,1%	31,1%	31,1%	23,0%	31,1%	23,0%
Швейцарія	21,9%	17,4%	18,8%	17,1%	10,2%	18,8%	9,9%
Туреччина	30,5%	30,5%	30,5%	30,5%	30,5%	30,5%	30,5%
Великобританія	26,8%	25,0%	26,8%	25,0%	20,1%	26,8%	20,1%
США	23,4%	9,1%	17,9%	4,8%	9,1%	17,9%	4,8%

Джерело: Structures of the taxation systems in the European Union. - Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2006.

Додаток 3

Таблиця 3 - Частка основних видів податків у ВВП країн-членів ЄС та України в 2005 році, (%)

Країна	Податок з доходів фізичних осіб	Податок на прибуток корпорацій	ПДВ
Австрія	10,4	2,3	7,9
Бельгія	13,3	2,9	7,0
Фінляндія	13,9	3,5	8,7
Франція	8,1	2,2	7,2
Німеччина	9,5	0,8	6,5
Греція	4,9	3,3	7,8
Угорщина	7,1	2,2	9,1
Ірландія	7,0	3,8	7,2
Італія	10,7	2,2	6,1
Люксембург	7,1	7,9	6,5
Нідерланди	6,9	3,2	7,7
Польща	4,1	2,2	8,2
Португалія	5,8	3,2	8,5
Іспанія	6,9	3,3	6,3
Швеція	15,7	2,4	9,2
Великобританія	10,3	2,7	7,1
Україна	4,1	5,5	8,0

Джерело: Structures of taxation systems in European Unions.Data 1995-2005. -Luxembourg: Offіce for Official Publications of the European Communsties, 2006 та Міністерства фінансів України

Додаток 4

Таблиця 4 - Прогнозовані показники доходів зведеного бюджету України

	Доходи зведеного бюджету
	млн. гривень	у відсотках до ВВП
	Роки
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
Загальний обсяг доходів	203857	232117,7	265887,3	28,80	28,29	28,29
Податкові надходження, усього	157226,8	179246	48703,9	22,21	21,85	21,88
з них:
податок з доходів фізичних осіб	34407,6	40915,5	48703,9	4,86	4,99	5,18
податок на нерухоме майно	-	471,2	553	-	0,06	0,06
податок на прибуток підприємств	32872,9	33720,9	32872,9	4,2	4,01	3,59
податок на додану вартість	58746,1	63548,4	72819,3	8,3	7,75	7,75

Джерело: офіційний сайт ГДПАУ www.sta.gov.ua.