Основні напрямки вдосконалення фінансової стійкості підприємства ВАТ "Побузький хлібозавод"
Види фінансового стану підприємства, методичні аспекти, мета, завдання та основні напрямки його аналізу. Комплексний аналіз фінансового стану діяльності на прикладі ВАТ "Побузький хлібозавод". Напрямки вдосконалення фінансової стійкості підприємства.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.04.2011 |
| Размер файла | 291,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Методика визначення кожного із коефіцієнтів платоспроможності за даними балансу наведена в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7 - Розрахунок показників платоспроможності
|
Засоби платежу |
На початок періоду |
На кінець періоду |
Платіжні зобов'язання |
На початок періоду |
На кінець періоду |
|
|
1. Грошова платоспроможність |
||||||
|
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті |
49,6 |
78,7 |
Поточні зобов'зання |
3164,8 |
2776,0 |
|
|
Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті |
7,9 |
- |
||||
|
Поточні фінансові інвестиції |
- |
- |
||||
|
Разом |
57,5 |
78,7 |
Разом |
3164,8 |
2776,0 |
|
|
2. Розрахункова платоспроможність. |
||||||
|
Оборотні активи |
1666,0 |
1495,4 |
Поточні зобов'язання |
3164,8 |
2776,0 |
|
|
Разом |
1666,0 |
1495,4 |
Разом |
3164,8 |
2776,0 |
|
|
3. Ліквідна платоспроможність. |
||||||
|
Оборотні активи |
1666,0 |
1495,4 |
Поточні зобов'язання |
3164,8 |
2776,0 |
|
|
Витрати майбутніх періодів |
5,7 |
8,9 |
Довгострокові зобов'язання |
- |
- |
|
|
Доходи майбутніх періодів |
- |
- |
||||
|
Разом |
1671,7 |
1504,3 |
Разом |
3164,8 |
2776,0 |
Коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець періоду склав 0,028, тобто зріс порівняно із початком цього періоду на 0,01 пункту, або платоспроможність зросла на 156 % (0,028/0,018*100%):
1) на початок року
К г. п. = 57,5/3164,8 = 0,018;
2) на кінець року
К г. п. = 78,7/2776,0 =0,028.
Цей показник свідчить про те, що на звітну дату з кожної гривні короткострокових платіжних зобов'язань може бути відразу погашено тільки 3 копійки. Хоч на кінець року грошова платоспроможність і зросла, але взагалі це практично нічого.
Це дуже низький рівень платоспроможності, навіть якщо врахувати, що строки погашення заборгованості настають не одночасно, а є рознесеними в часі.
Про не стійкий фінансовий стан підприємства свідчить також коефіцієнт розрахункової платоспроможності, котрий склав:
1) на початок року
К р. п. = 1666,0/3164,8 = 0,526;
2) на кінець року
К р. п. = 1495,4/2776,0 =0,539.
Цей коефіцієнт свідчить, що якщо на покриття платіжних зобов'язань мобілізувати не тільки грошові кошти, а й кошти в розрахунках, дебіторську заборгованість та інші активи, що можливо реально реалізувати, то на кінець періоду з кожної гривні короткострокових платіжних зобов'язань може бути відразу погашено тільки 54 копійки. Це також свідчить про низьку величину розрахункової платоспроможності.
Найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості є коефіцієнт ліквідної платоспроможності, в чисельнику якого відображаються усі оборотні активи, а в знаменнику - залучені кошти.
1) на початок року
К л. п. = 1671,7/3164,8 = 0,528;
2) на кінець року
К л. п. = 1504,3/2776,0 =0,542.
Цей показник не перевищив 0,8 і склав 0,542 на кінець періоду, з кожної гривні короткострокових платіжних зобов'язань може бути відразу погашено також тільки 54 копійки. Мобілізувавши всі оборотні кошти на звітну дату, підприємство не зможе повністю покрити всі платіжні зобов'язання. Цей показник свідчить про фінансову нестабільність і нестійкість підприємства. Це свідчить про те, що підприємство має зобов'язання, які перевищує рівень його коштів, які можна реально реалізувати, щоб повернути ці зобов'язання. Таке підприємство вважається банкрутом і може бути ліквідованим.
Як показник платоспроможності розраховується коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості. Він показує ступінь покриття кредиторської заборгованості вимогами на користь підприємства і розраховується як відношення усієї суми дебіторської заборгованості до всієї суми кредиторської заборгованості. Вважається оптимальним значення не менше 1,0, тобто дебіторська заборгованість повинна перекривати кредиторську.
Але цього дотримуються не завжди. Позитивним є стабільність показника, що свідчить про дотримання певної політики кредитування покупців та залучення товарних кредитів.
Доцільно при цьому вивчити структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за строками погашення, а також порівняти даний показник з середньо галузевим рівнем.
В нашому випадку коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості становить:
1) на початок року
К д. з. /к. з. = 850,1/2834,8= 0,300;
2) на кінець року
К д. з. /к. з. = 423,6/2596,0=0,163.
На підставі розрахунків можна зробити висновок, що сума кредиторської заборгованості набагато перевищує суму дебіторської, особливо на кінець року. Тож підприємство з цього боку зовсім не має резервів, що теж свідчить не на користь його платоспроможності.
Як показник платоспроможності також розраховується коефіцієнт забезпеченості поточних зобов'язань власними коштами. Даний показник використовується як узгоджувальний у законодавстві деяких країн, зокрема Росії, де його критичне значення встановлено в розмірі 0,1. В будь-якому випадку підвищення показника свідчить про фінансове оздоровлення підприємства, покращення його платоспроможності; зниження показника є негативним явищем, сигналом потенційної втрати платоспроможності, зростання залежності від кредиторів. Алгоритм розрахунку коефіцієнту:
К з. в. к. = власні оборотні кошти / оборотні активи
Але в нашому випадку сума власних оборотних коштів - від'ємне число, тобто маємо дефіцит власного оборотного капіталу, тож розраховувати цей показник немає сенсу.
Підвищення рівня фінансової стійкості підприємства залежить, в першу чергу, від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Разом з тим надійний фінансовий стан залежить також від раціональної організації та використання фінансових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки важливою є не тільки оцінка активів та пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану та використання господарських коштів.
В нашому випадку можна зробити висновок, що підприємство знаходиться в стані фінансової кризи і стоїть на межі банкрутства.
Розділ 3. Напрямки вдосконалення фінансової стійкості підприємства
3.1 Підходи до покращення методики оцінки платоспроможності підприємства
Узагальнюючи вищенаведене, можна сказати. Що суттєвим фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень і фінансовій сфері, є відсутність на вітчизняних підприємствах системи ефективного контроллінгу. Фінансовий контроллінг включає широке коло функцій і завдань:
розробка фінансової стратегії;
прогнозування, планування та бюджетування;
координація планів і діяльності;
фінансовий аналіз;
оцінка та управління фінансовими ризиками;
внутрішній аудит і контроль;
інформаційне забезпечення;
методологічне забезпечення та внутрішній консалтінг.
До основних специфічних методів контроллінгу належать такі: бенчмаркінг, вартісний аналіз, аналіз точки беззбитковості, портфельний аналіз, опитування (анкетування); SWOT-аналіз (аналіз сильних та слабких місць) тощо.
Дійовим інструментом фінансового контроллінгу, без якого неможливо запровадити ефективне фінансове управління підприємством, є система раннього попередження та реагування (СРПР). Першочерговим її завданням є своєчасне виявлення кризи на підприємстві, тобто ситуації безпосередньої чи опосередкованої загрози його існуванню. З іншого боку, за допомогою вказаної системи виявляються додаткові шанси для суб'єкта господарювання.
Причому, треба підкреслити, що всі ці функції та завдання контроллінгу повинні виконуватись щодня, в системі та обов'язковому взаємозв'язку між собою і, бажано, у зв'язку з іншими службами підприємства. На жаль більшість підприємств в Кіровоградській області не тільки не мають в себе служби контроллінгу, навіть не чули про них. Більше того, в штатному розкладі досить великих підприємств не узгоджено посаду фінансового аналітика, взагалі фінансиста (це вважається зайвим витрачанням коштів: кожний власник підприємства - сам собі фінансовий менеджер); фінансовий відділ ототожнюється з плановим або з бухгалтерією. Тож зрозуміло, звідки такі результати господарювання.
Як зазначалось вище, в Україні розроблена і діє офіційна Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 1997 року № 37. Так, згідно з цією Методикою рівень платоспроможності підприємства визначається передусім, величиною і маневреністю його робочого капіталу, коефіцієнтами ліквідності та показниками оборотності оборотних коштів.
Існує думка, що такий підхід не надає аналітику об'єктивної картину стану платоспроможності підприємства, бо має певні недоліки, а саме:
методика має виключно статичний характер, що обмежує її аналітичну цінність та об'єктивність результатів аналізу.
при оцінці платоспроможності підприємства не оцінюють період обороту дебіторської та кредиторської заборгованості, а обмежуються лише розрахунком показника оборотності оборотних коштів та товарних запасів. Зростання показника оборотності запасів може спричинюватись товарним дефіцитом або неспівставністю вартісної оцінки товарів та товарообороту в умовах інфляції, що призводить до викривлення результатів аналізу.
не досліджується операційний та фінансовий цикл підприємства, які дають аналітику найбільш повне уявлення про ефективність управління оборотними активами підприємства.
В зв'язку з цим заслуговує на увагу розгляд методичних підходів до оцінки рівня платоспроможності підприємства.
Вивчення світового досвіду в цій галузі дозволило основні методичні підходи до оцінки платоспроможності підприємства, які представлені на рисунку.
Рис.3.1 - Методики оцінки рівня платоспроможності підприємства
Метод коефіцієнтів базується на визначенні коефіцієнтів ліквідності і їх подальшому аналізі, який може проводитись таким чином:
порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);
порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);
порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками форм - провідних у даній галузі (бенчмаркінг).
Метод коефіцієнтів простий у використанні, не потребує спеціального інформаційного забезпечення, але має значні недоліки:
Оціночні коефіцієнти надають аналітику статичну інформацію (на певну дату) про платоспроможність підприємства, і, таким чином, об'єктивність аналізу падає.
Інфляція дуже перекручує дані балансових звітів, що також негативно впливає на ступінь об'єктивності аналізу.
Підприємство може використати прийом “прикрашення” звітності, щоб створити видимість вищих показників. Наприклад, підприємство взяло кредити на два роки. Перед поверненням боргу кошти утримувались декілька днів у вигляді готівки на розрахунковому рахунку. Якщо в цей час складався баланс, то показники платоспроможності, ліквідності та інші, розраховані методом коефіцієнтів, були б значно “прикрашені”. Але вже через кілька днів, після моменту погашення боргу, дані балансу давали б аналітику інше уявлення про фінансовий стан підприємства.
Методи дискримінаційних показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.
Коефіцієнти даного методу отримують у результаті дослідження згідно з технікою дикримінантного аналізу, а саме:
порівнюються за відповідний період на основі низки коефіцієнтів дві вибірки підприємств, побудовані за обсягом та /або видом діяльності, одна з яких містить підприємства, що мають труднощі з платежами, а інша включає тільки “здорові” підприємства;
відбираються за допомогою різноманітних статистичних тестів коефіцієнти, що дозволяють визначити краще підприємство, представлене в одній з двох вибірок;
розробляється за допомогою прийомів дискримінантного аналізу лінійна комбінація з визначальних коефіцієнтів.
Даний метод вперше з'явився в США, де в 1960-і роки різні дослідники намагались сформулювати різні моделі передбачення банкрутства. Фундаментальне дослідження в цьому напрямку було опубліковано і 1968 р. Є.І. Альтманом. Цей метод описано в багатьох виданнях з питань фінансового аналізу. Крім методу Альтмана відомий показник платоспроможності Z Конана і Гольдера, показник платоспроможності Управління звітності Банку Франції. Наприклад, показник платоспроможності Z Конана і Гольдера розроблено на основі двох вибірок по 95 малих і середніх промислових підприємств. За допомогою методу дискримінантного аналізу було розроблено такий показник:
Z = 0.16 X1 - 0.22X2 + 0.87X3 + 0.10X4 - 0.24X5, де
X1 = дебіторська заборгованість + грошові кошти / всього активів;
X2 = постійний капітал / всього пасивів;
X3 = фінансові витрати / виручка від реалізації;
X4 = витрати на персонал / додана вартість;
X5 = валовий прибуток / залучений капітал.
Автори розрахували вірогідність платежів для різних значень Z, які зображені в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 - вірогідність платежів для різних значень Z
|
Значення Z |
+0,210 |
+0,480 |
+0,002 |
-0,026 |
-0,068 |
-0,087 |
-0,107 |
-0,131 |
-0,164 |
|
|
Вірогідність затримки платежів |
100 |
90 |
80 |
70 |
50 |
40 |
30 |
20 |
10 |
Дослідниками було перевірено на майбутньому періоді, що показник Z має достатньо передбачу вальну силу й дозволяє оцінити можливі фінансові труднощі на три роки вперед.
Для України використання аналогічних показників на сьогоднішній день неможливе з причин їх відсутності. Для їх розробки необхідно проводити спеціальне дослідження на галузевому рівні, зібрати обширну статистичну базу, що в наших умовах досить складно, майже неможливо.
По-перше, не всі підприємства звітують щоквартально (про що буде далі йтися).
По-друге, неможливо не звернути увагу на те, що значна кількість підприємств не подає зовсім або подає недостовірні фінансові звіти органам державної статистики. Досить сказати. Що на сьогодні допускають порушення чинного законодавства у цій сфері біля 25% підприємств. А це означає, що навіть відносно тих підприємств, які працюють легально, держава одержує не завжди достовірну і повну інформацію про їх господарську діяльність.
Основна причина такого становища - відсутність у органів державної статистики вагомих важелів фінансового та адміністративного впливу на порушників. Органи державної статистики повинні мати право за фактами неподання, несвоєчасного подання, подання недостовірних або за невстановленою формою фінансових звітів, а також у разі незабезпечення належного стану первинного обліку складати відповідні акти та надсилати їх до органів державної податкової служби для застосування передбачених за такі дії фінансових санкцій та адміністративних штрафів.
Дослідження грошових потоків полягає у вивченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їх витрачання, визначення основних джерел надходження та напрямків витрачання грошей, а також порівняння за обсягами та часом вхідних та вихідних грошових потоків, тобто вивчення їх збалансованості. Цей метод ґрунтується на побудові бюджетів готівки та їх аналізі.
Показник Cash-Flow характеризує величину чистих грошових потоків, які створюються в результаті операційної та інвестиційної діяльності та залишаються у розпорядженні підприємства на певний період.
Його можна розглядати по трьох позиціях:
1) як фінансово-економічний показник (індикатор можливості фінансування за рахунок внутрішніх фінансових джерел);
2) як показник результативності фінансово-господарської діяльності (індикатор сьогоденної та майбутньої доходності підприємства);
3) як загальний індикатор фінансового стану підприємства.
Залежно від цілей фінансового аналізу використовують різні підходи до розрахунку Cash-Flow. найпоширеніший спосіб розрахунку полягає в тому, що до прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства в певному періоді, додаються амортизаційні відрахування за відповідний період. Cash-Flow показує, яку суму грошових коштів із загального обсягу виручки від реалізації можна направити на погашення кредитів та процентів по ним, на інвестиції або на виплату дивідендів. У межах аналізу Cash-Flow розраховується коефіцієнт співвідношення Cash-Flow та заборгованості (нетто):
К Cash-Flow = (Cash-Flow) / (сума заборгованості - грошові кошти - поточні фінансові інвестиції)
Цей коефіцієнт показує можливість підприємства розрахуватись із своїми боргами за рахунок результатів господарської діяльності. Саме тому у світовій практиці вважається, що аналіз Cash-Flow дає найоб'єктивнішу оцінку рівня платоспроможності підприємства
Дослідження грошових потоків широко використовується у світовій практиці і носить назву аналіз Cash-Flow. Термін Cash-Flow використовується в англо-американській економічній літературі. Його введено на початку 50-х років ХХ століття для аналізу фінансового стану підприємств та аналізу оцінки привабливості цінних паперів. В різних країнах були спроби перевести це поняття на іншу мову, однак, кінець-кінцем в більшості розвинених країн відмовились від власної версії Cash-Flow та використовують у звітності та при розрахунках саме англійський варіант. У вітчизняній літературі доволі часто, при характеристиці Cash-Flow користуються терміном “грошовий потік”, який, за думкою деяких українських вчених-економістів є недостатньо вдалим (виникає плутанина при характеристиці грошових потоків, що надходять та грошових потоків, що виходять). Такий підхід має сенс тим більше, що зараз має місце перехід українських підприємств на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності.
3.2 Пропозиції щодо створення ефективності інформаційної бази, як основи підвищення фінансової стійкості
Що ж стосується конкретного змісту форм фінансової звітності та їх показників, то, звичайно, як кожні нові документи, вони не можуть бути цілком досконалими: життя підкаже, які норми буде узвичаєно, а які видозміняться або відпадуть. Але хотілося б, щоб розробники фінансової звітності більш конструктивно узгоджували інформацію господарських операцій за рахунками обліку з показниками різних форм фінансової і статистичної звітності, обґрунтовували доцільність їх зведення статистичними органами та можливість використання в управлінні суб'єктами господарювання.
Зупинимось на деяких проблемних питаннях фінансової звітності підприємств детальніше.
По-перше, потребує визначеності питання єдності і відповідності показників балансу підприємства за його розділами з інформацією бухгалтерських рахунків за класами (Див. табл.3.1.)
Таблиця 3.1 - Порівняння класів бухгалтерських рахунків з розділами балансу
|
Класи бухгалтерських рахунків |
Баланс |
|
|
Необоротні активи Запаси Кошти, розрахунки та інші активи Власний капітал та забезпечення зобов'язань Довгострокові зобов'язання Поточні зобов'язання |
Актив Необоротні активи Оборотні активи Витрати майбутніх періодів Пасив 1) Власний капітал 2) Забезпечення наступних витрат 1 платежів 3) Довгострокові зобов'язання 4) Поточні зобов'язання 5) Доходи майбутніх періодів |
Інформацію активу та пасиву балансу доцільно узгодити з інформацією окремих класів бухгалтерських рахунків. В активі та пасиві балансу слід виділити по 3 розділи. Актив - І розділ “Необоротні активи” (перший клас рахунків), ІІ розділ “Запаси" (другий клас рахунків), ІІІ розділ “Кошти, розрахунки та інші активи” (третій клас рахунків (. Пасив - І розділ “Власний капітал" (четвертий клас рахунків),!! розділ “Довгострокові зобов'язання” (п'ятий клас рахунків), ІІІ розділ “Поточні зобов'язання (шостий клас рахунків).
При цьому оплата відпусток та виплата додаткових пенсій є поточними зобов'язаннями підприємства із заборгованості перед працівниками і повинні відображатись за статтею “Інші поточні зобов'язання”. Відповідно забезпечення гарантійних зобов'язань при дотриманні визначених гарантій на товари (продукцію, роботи, послуги) створює додатковий власний доход (капітал) підприємству. При недотриманні гарантійних вимог на товари підприємства виникають додаткові витрати, відповідно збитки на зменшення власного капіталу.
Водночас слід передбачити обов'язкове відображення в обліку всіх зобов'язань підприємства перед персоналом. Підприємства. Котрі прийняли рішення не відображати заборгованість з оплати відпусток та інших обов'язкових виплат працівникам, необґрунтовано збільшують свій власний капітал, частина якого фактично належить кредиторам для забезпечення майбутніх витрат і платежів за поточними зобов'язаннями.
Кошти, які отримує підприємство для здійснення заходів цільового призначення як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб є власністю підприємства і формують його власний капітал.
Виходячи з цього, четвертий клас рахунків повинен відображати інформацію тільки про власний капітал, а субрахунки, що за призначенням відповідають поточним зобов'язанням, доцільно віднести до шостого класу рахунків. Незначне перегрупування рахунків щодо відповідності їх інформації призначенню певного класу рахунків дозволить гармонізувати класи і розділи балансу, значно зменшити кількість розділів, ліквідувати розділи інформації, на які немає попиту серед користувачів фінансової звітності, більш просто і обґрунтовано розрахувати показники, котрі характеризують привабливість підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.
По-друге, існує проблема внутрішньої структури балансу, яка з точки зору надання користувачам дійсно повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату не є досконалою. Знову ж таки звертає на скік увагу незавершеність та нечіткість окремих статей. Необхідно упорядкувати ступінь деталізації і методику формування статей фінансової звітності. Як показало дослідження їх змісту, найбільш доцільно баланс очистити від сумнівної упередженої інформації. Зокрема, підприємства, створені в процесі приватизації з визначенням вартості майна, яке не відповідає ознакам активу на суму не покриття кредиторської заборгованості оборотними активами, повинні трансформувати ці активи у збитки. Відображення в балансі відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань порушує принцип обачності фінансової звітності. Відстрочені податкові активи та зобов'язання виникають при оплаті податку на прибуток за декларацією, якщо він більший або менший у випадку оподаткування, ніж за фінансовою звітністю.
Витрати майбутніх періодів за своїм економічним змістом належать або до незавершеного виробництва (витрати, пов'язані з підготовчими роботами, освоєнням нових виробництв та агрегатів), або до виданих авансів (орендні платежі, оплата страхового полісу, передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання), або до інших оборотних активів (виявлені нестачі та втрати від псування цінностей).
В процесі господарської діяльності від витрат майбутніх періодів підприємство одержує активи, використання яких, як очікується, приведе до економічних вигод у майбутньому або забезпечення їх отримання.
Доходи майбутніх періодів за своїм економічним змістом не є доходами, а лише відповідним забезпеченням майна у рахунок майбутніх зобов'язань. Платежі, зо надходять підприємству як попередня плата за здані в оренду необоротні активи, газети, журнали, періодичні та довідкові видання, продаж квитків, користування засобами зв'язку тощо, є розрахунками з одержаних авансів. У міру виконання взятих зобов'язань підприємство втрачає відповідні активи, погашає заборгованість з одержаних авансів і формує реальний фінансовий результат (прибуток, збиток) за здійсненими господарськими операціями.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що інформацію про витрати і доходи майбутніх періодів необхідно відображати не за окремими розділами або статтями балансу, а у відповідності з її економічним змістом.
Крім того, до окремих статей балансу треба мати довідку за слідуючи ми показниками: індексації основних засобів у звітному році; доходу (втрат) від участі в капіталі; відстрочених податкових активів (зобов'язань); залишкової вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів; продажної вартості готової продукції, товарів, тварин на відгодівлі, а також резервів сумнівних боргів дебіторів і кредиторів.
По-третє, на окрему увагу при складанні фінансової звітності заслуговує питання щодо розуміння терміну “мале підприємство”.
Діюче законодавство розділило підприємства у відношенні до складання фінансової звітності за кількістю форм і показників на два види: ті, що складають фінансову звітність за формами: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів; та суб'єкти малого підприємництва, які складають баланс та звіт про фінансові результати.
Тим часом поняття суб'єкта малого підприємництва у відношенні до фінансової звітності не визначено. Критерії віднесення підприємства до малого містяться у п.2 ст.2 закону України “Про підприємства і Україні”. До малих належать новостворювані та діючі підприємства з чисельністю працівників:
- у промисловості та будівництві - до 200 чоловік;
- в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік;
- у науці та науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;
- у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік;
- у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.
Дещо інший підхід до визначення суб'єктів малого бізнесу як за терміном “мале підприємство”, так і за критеріями оцінки застосовано з метою запровадження спрощеної системи оподаткування. До них належать підприємства, де:
середньооблікова чисельність працівників не більше 50 осіб;
обсяги виручки за рік не більше 1 млн. грн.
Стосовно одного й того ж поняття в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку використовуються два абсолютно різних терміни: в “Загальних положеннях” стверджується, що для “суб'єктів малого підприємництва” ведення рахунків класу 9 “Витрати діяльності” не обов'язкове, а далі зазначено, що “малі підприємства” можуть вести облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 “Витрати за елементами”.
У п.3 ст.11 закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" йдеться: “для суб'єктів малого підприємництва. національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати”.
В п.9 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс" і п.6 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” визначено, що для “малих підприємств" може передбачатися скорочена форма балансу та звіту про фінансові результати. Положення (стандарт) 25, не передбачене графіком розробки, затвердження та запровадження положень (стандартів) з бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, регламентує зміст і форму скороченого фінансового звіту “суб'єкта малого підприємництва”. У положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку визначення термінів “мале підприємство” і “суб'єкт малого підприємництва” не наводиться.
Крім того, при визначенні емітента, який повинен подавати звітність у Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку у спрощеному вигляді, підприємства оцінюються за валютою балансу (величиною активів) станом на кінець року, попереднього звітному, яка має не перевищувати 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 тисяч гривень).
Органи державної статистики у процесі встановлення обсягів спрощеної фінансової звітності користуються власними нормативами, визначеними у залежності від чисельності працівників галузі господарської діяльності підприємства.
Для потреб практики складання фінансової звітності терміни ”мале підприємство” і “суб'єкт малого підприємництва”, очевидно, мають право на додаткове вивчення чи визначення у відповідності до закону України “ Про підприємства в Україні”. Тим більше, що й у світі немає загальновизнаного підходу стосовно віднесення господарських суб'єктів до категорії малих. При цьому використовуються здебільшого кількісні критерії класифікації підприємств: чисельність персоналу, річний оборот, балансова вартість активів.
По-четверте, потребує негайного і ефективного удосконалення порядок формування інформації за фінансовою звітністю з метою створення на її основі цілісної, динамічної і науково обґрунтованої системи показників про підприємницьку діяльність всіх суб'єктів господарювання держави.
Фінансова звітність має системно відповідати вимогам принципу цільності. При цьому мається на увазі той факт, що тільки фінансова звітність всіх суб'єктів господарювання, а не тільки якоїсь їх частини може виконувати відповідну функцію і забезпечувати досягнення окресленої цілі. Тому виникає потреба в розробці і заснуванні єдиної структури і методики формування показників фінансової звітності з метою їх зведення і аналізу. Проте визначені показники фінансової звітності підприємств за формами “Баланс" і “Звіт про фінансові результати” для суб'єктів малого підприємництва та інших підприємств фактично не узгоджені. Про це свідчить, зокрема, порівняльний аналіз інформації за статтями балансів підприємств, за якими неможливо одержати зведені показники. (Див. табл.3.2.).
Таблиця 3.2 - Порівняльна характеристика змісту інформації окремих статей балансів.
|
Стаття |
Зміст статей балансу |
||
|
Фінансова звітність підприємства |
Фінансова звітність суб'єкта малого підприємництва |
||
|
1. Основні засоби |
Основні засоби Інші необоротні матеріальні активи |
Основні засоби Інші необоротні матеріальні активи Нематеріальні активи |
|
|
2. Довгострокові фінансові інвестиції |
Відображаються окремо: інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств інші фінансові інвестиції |
Відображаються всі фінансові інвестиції на період більше одного року |
|
|
3. Виробничі запаси |
Виробничі запаси |
Виробничі запаси Тварини на вирощуванні та відгодівлі Незавершене будівництво |
|
|
4. Готова продукція |
Готова продукція |
Готова продукція Товари |
|
|
5. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги |
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги |
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги Векселі одержані |
|
|
6. Додатковий капітал |
Відображаються окремо: додатковий вкладений капітал інший додатковий капітал пайовий капітал |
Відображаються всі види додаткового капіталу і пайовий капітал |
|
|
7. Неоплачений капітал |
Неоплачений капітал |
Неоплачений капітал Вилучений капітал |
|
|
8. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги |
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги |
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Векселі видані |
Показники фінансової звітності всіх підприємств повинні мати адекватний характер, давати можливість формувати інформацію про всіх суб'єктів господарювання та слугувати проведенню аналітичних досліджень з оцінки фінансового стану підприємств в цілому держави, регіонів та окремих галузей. Для цього у балансах і звітах про фінансові результати підприємств слід визначити перелік обов'язкових показників з єдиною методикою розрахунку, а вся інша інформація суб'єктами малого підприємництва повинна подаватися у статтях “Інша”.
Що ж до складання приміток до звітів, то в них підприємства повинні розкрити: облікову політику, обов'язкову інформацію за відповідними положеннями (стандартами) та інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності. Тим часом, якщо підприємство самостійно визначає свою облікову (економічну) політику, то її складові становлять комерційну таємницю для інших суб'єктів господарювання. Визначена для приміток інформація необхідна власникам підприємства та його інвесторам.
Як показало вивчення, кількісні та якісні критерії інформації приміток до фінансової звітності окремих суб'єктів господарювання неможливо поєднати простими методами зведення окремих показників. До того ж всупереч статті 13 закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у 2000 році суб'єкти малого підприємництва не звітували щоквартально. За таких умов, коли не всі підприємства подають фінансову звітність, держава не отримує повної інформації про їх діяльність, а це спричиняє чимало помилок під час розробки прогнозних показників розвитку її економіки.
Розроблення удосконаленої системи показників фінансової звітності та методів організації статистичного спостереження за діяльністю юридичних осіб дозволить забезпечити порівняння даних у регіональному і галузевому розрізі та здійснювати міждержавний обмін інформацією на основі взаємо узгодженої її класифікації і методики формування.
Висновки
Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого б воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи у ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною при формуванні фінансового стану підприємства.
Єдиною метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка фінансового стану підприємства як стійкого, нестійкого або кризового; динаміка його за певний період (що характеризує ефективність управління за часом); характеристика здатності підприємства до саморозвитку (тобто визначення позитивних перспектив діяльності підприємства для подальшого співробітництва з ним).
В першому теоретико-методичному розділі роботи розглянуто зміст і аспекти фінансового аналізу в цілому, визначено мету, завдання і основні напрями аналізу фінансового стану підприємства. Зроблено висновок про те, що для всебічної повної оцінки фінансового стану підприємства слід використовувати комплекс показників, які характеризують фінансову стабільність, ліквідність, платоспроможність підприємства, тобто його стійкість.
Для більш повного дослідження резервів укріплення фінансового стану підприємства необхідно впровадження єдиних методичних підходів і єдиної послідовності в комплексній оцінці фінансового стану підприємства.
На основі вивчених теоретичних матеріалів зроблено висновок, що для визначення фінансового стану підприємства, достатньо інформативними є результати проведення аналітичних досліджень за напрямками:
1) Загальна оцінка стану коштів підприємства.
2) Аналіз активів підприємства і дебіторської заборгованості.
3) Аналіз власного капіталу, пасивів підприємства і кредиторської
заборгованості.
4) Оцінка ліквідності підприємства.
5) Аналіз платоспроможності підприємства.
По цих напрямках і було проведено в другому розділі курсової роботи комплексний аналіз фінансового стану ВАТ “Побузький хлібозавод”.
Результатами оцінки фінансового стану стали наступні висновки:
На 01.01.2001 року має місце зменшення валюти балансу. В нашому випадку це є наслідком так званого “чищення” балансу, а саме - звільнення від зайвих зв'язків з іншими суб'єктами. Зменшилась дебіторська заборгованість за розрахунками, особливо з бюджетом (52,4 %); значно зменшився резерв сумнівних боргів (85,5 %); на кінець року зросла сума грошових коштів (на 36,9 %).
Коефіцієнт фінансової незалежності свідчить, що фінансування діяльності за рахунок залучених коштів здійснюється у допустимих межах.
Підприємство на протязі року збільшило вартість основних засобів. Це говорить про те, що незважаючи на складний фінансовий стан, підприємство намагається покращити своє фінансове становище за рахунок певних заходів (переобладнання, диверсифікації тощо).
Нематеріальні активи у структурі активів підприємства відсутні. Це можна пояснити традиційним асортиментом продукції заводу.
Те, що на кінець року сума незавершеного будівництва не змінилась свідчить про наявність фінансових труднощів у підприємства.
Підприємство вимушене робити наднормативні запаси сировини, тому що має місце дефіцит на ринку зерна та борошна. При цьому підприємство відволікає робочий капітал і “заморожує” його на певний термін у запасах. Але в даному випадку іншого виходу не існує.
Стан розрахункової дисципліни характеризує наявність дебіторської заборгованості і серйозно впливає на стабільність фінансового стану підприємства. Підприємство на кінець року значно зменшило свою дебіторську заборгованість. Це свідчить про позитивні зрушення у фінансовому стані підприємства.
На протязі року весь прибуток було розподілено і витрачено. Але вже відсутність збитків свідчить про те, що підприємство має шанс “залишитись на плаву”.
Хлібозавод не має довгострокових зобов'язань. А от короткострокові кредити банків зросли на 30 тис. грн. На кінець року підприємство погасило поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, а також на 660,3 тис. грн. скоротило кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги. Це свідчить про те, що підприємство робить все можливе для виходу з кризового становища.
Дефіцит власного капіталу в частині оборотних коштів на кінець року склав 6330,1. тис. грн. Це дуже велика сума, яка свідчить про те, що підприємство всю поточну діяльність здійснює за рахунок залучених коштів. З позитивного можна відмітити тільки те, що на кінець року сума дефіциту дещо зменшилась.
Коефіцієнти оборотності нижчі за середньогалузеві.
Має місце дефіцит власного оборотного (“функціонуючого”) капіталу, що також свідчить про те, що підприємство всю поточну діяльність здійснює за рахунок залучених коштів.
Значення всіх коефіцієнтів ліквідності набагато нижчі за оптимальні показники. Зроблено висновок, що баланс підприємства неліквідний. Вже тільки це свідчать, що підприємство стоїть на межі банкрутства.
Значення всіх показників платоспроможності є нижчим критичних припустимих значень. А коефіцієнт забезпеченості поточних зобов'язань власними коштами навіть не можна розрахувати, тому що має місце дефіцит власного оборотного капіталу.
Зроблено загальний висновок, що підприємство знаходиться в стані фінансової кризи і стоїть на межі банкрутства. Тож аналіз фінансового стану підприємства було доповнено аналізом імовірності банкрутства, під час якого визначено ступінь фінансової кризи.
Проведено розрахунок параметрів імовірності банкрутства, спираючись на який, було зроблено висновок, що імовірність банкрутства є достатньо високою. Але є невеликий шанс, що підприємство може запобігти банкрутству, якщо у найближчий час відшукає додаткові резерви для підвищення своєї рентабельності, ліквідності, здійснить заходи щодо прискорення оборотних коштів.
Взагалі основне значення прогнозування банкрутства полягає у своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій. В нашому випадку підприємство вже опинилось на межі банкрутства. Тож в арсеналі антикризового управління залишається ще один інструмент, за допомогою якого можна уникнути банкрутства і ліквідації - фінансова санація.
Керівництву ВАТ “Побузький хлібозавод” доречно замовити проведення санаційного аудиту з метою оцінки санаційної спроможності підприємства та наявності санаційної концепції, або плану санації.
В дипломній роботі визначені деякі прогнози щодо проведення санації.
Підприємство має стійку позицію на ринку, більше того, по величині та обсягам реалізації воно займає лідируюче положення, бо всі інші підприємства є набагато меншими. До конкурентних переваг підприємства також відноситься те, що підприємство існує вже багато років і на своєму асортименті сформувало смаки споживачів, які звикли до традиційного асортименту та смаку продукції заводу.
Підприємство має високий виробничий потенціал: великі виробничі площі, достатню кількість обладнання, хоча воно і не нове. На підприємстві працюють люди, які мають фахову освіту, тривалий стаж роботи, тож і великий досвід. Причому коефіцієнт плинності кадрів дуже низький: за останні три роки коливається в межах 0,1.
В нашому випадку можливою може бути навіть санація за допомогою державної фінансової підтримки або підтримки з боку держави через непрямі методи сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності тощо.
Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства.
В літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:
реструктуризацію виробництва;
реструктуризацію активів;
фінансову реструктуризацію;
корпоративну реструктуризацію (реорганізацію).
В нашому випадку вважаю доречним використати перші дві форми реструктуризації.
У рамках реструктуризації виробництва можуть бути проведені такі заходи:
зміна керівництва підприємства;
впровадження нових, прогресивних фор і методів управління;
диверсифікація асортименту продукції;
покращення якості продукції;
підвищення ефективності маркетингу;
зменшення витрат на виробництво;
скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.
Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу. Для нашого підприємства вона є обов'язковою і найважливішою.
До основних заходів у рамках реструктуризації активів слід віднести такі:
продаж частини основних фондів;
продаж зайвого обладнання, запасів сировини і матеріалів тощо;
продаж окремих підрозділів підприємства;
зворотний лізинг;
реалізація окремих видів фінансових вкладень;
рефінансування дебіторської заборгованості.
Підприємство на кінець року має 5684,85 тис. грн. власного капіталу, який залучений у необоротних активах, тож виходить, що джерелом утворення оборотного капіталу є залучені кошти. Це означає, що робочим капіталом підприємства є позичковий капітал.
Тому у випадку нашого підприємства найбільш доречним є використання зворотного лізингу або, як його ще називають, лізингу за схемою Sale & Leaseback. Таким чином можна буде вивільнити власні кошти, які авансовані в основні фонди і перевести їх у власний оборотний капітал. Тож відразу можна буде покращити майже всі показники ліквідності та платоспроможності.
Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури та розмірів власного і позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства.
До основних її заходів можна віднести такі:
1) реструктуризація заборгованості перед кредиторами;
2) одержання додаткових кредитів;
3) збільшення статутного фонду;
4) заморожування інвестиційних вкладень.
Коефіцієнт співвідношення позичкових і власних коштів на кінець року склав - 0,49, тож буде доречним збільшити статутний фонд підприємства. Інші заходи щодо покращення ситуації з фінансування можуть лише відстрочити ліквідацію підприємства на пізніший період.
Корпоративна реструктуризація пов'язана з реорганізацією підприємства, її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу. До її заходів можна віднести такі:
часткова або повна приватизація;
поділ великого підприємства на частини;
виокремлення з великих підприємств підрозділів;
виокремлення з підприємства об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів;
приєднання чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами.
Наше підприємство вже є відкритим акціонерним товариством, зайвих та непрофільних підрозділів не має; є найпотужнішим у місті підприємством по виробництву хліба та хлібобулочних виробів; всі підрозділи підприємства пов'язані між собою єдиним виробничим циклом. Тож на мою думку проводити корпоративну реструктуризацію не варто. Як один із заходів покращення фінансового стану підприємства можна розглянути нову емісію акцій.
В розділі 3 курсової роботи визначені питання щодо покращення методики оцінки платоспроможності підприємства. По-перше, необхідним є створення на підприємствах служб фінансового контроллінгу, які б систематично, користуючись різним фінансовим інструментарієм слідкували б за фінансовим станом підприємства. До-друге, треба застосовувати інші методичні підходи до оцінки рівня платоспроможності підприємства окрім офіційно затверджених. По-третє, в державі треба створити умови для застосування інших методичних підходів, які вже широко застосовуються в усьому світі. А в Україні використання таких методичних підходів на сьогоднішній день неможливе з причин відсутності необхідної статистичної бази.
Також у третьому розділі курсової роботи проведено аналіз фінансової звітності та наведено пропозиції щодо створення ефективної інформативної бази для фінансового аналізу.
Показники фінансової звітності всіх підприємств повинні мати адекватний характер, давати можливість формувати інформацію про всіх суб'єктів господарювання та слугувати проведенню аналітичних досліджень з оцінки фінансового стану підприємств в цілому держави, регіонів та окремих галузей. Для цього у балансах і звітах про фінансові результати підприємств слід визначити перелік обов'язкових показників з єдиною методикою розрахунку.
Що ж стосується конкретного змісту форм фінансової звітності та їх показників, то, звичайно, як кожні нові документи, вони не можуть бути цілком досконалими: життя підкаже, які норми буде узвичаєно, а які видозміняться або відпадуть. Але хотілося б, щоб розробники фінансової звітності більш конструктивно узгоджували інформацію господарських операцій за рахунками обліку з показниками різних форм фінансової і статистичної звітності, обґрунтовували доцільність їх зведення статистичними органами та можливість використання в управлінні суб'єктами господарювання.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Загальна характеристика фінансової стійкості підприємства. Поняття та види фінансової стійкості. Фінансово-економічна діагностика діяльності підприємства ПАТ "Білопільський машзавод". Шляхи поліпшення фінансової стійкості і фінансового стану підприємства.
курсовая работа [709,8 K], добавлен 14.09.2012Сутність і умови фінансової стійкості підприємства, принципи управління нею на сучасному ринку. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз показників. Напрямки удосконалення управління фінансової стійкості підприємства, що вивчається.
дипломная работа [481,6 K], добавлен 26.08.2014Види, завдання, інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Парадіз". Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [197,5 K], добавлен 14.06.2010Організаційно-економічна та господарська діяльність підприємства. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності. Рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства. Напрямки використання чистого прибутку.
курсовая работа [192,9 K], добавлен 10.01.2014Завдання та види фінансового аналізу. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу щодо оцінки фінансової стійкості підприємства. Вартість чистих активів як критерій оцінки фінансової стійкості. Аналіз ефективності використання інформаційних технологій.
дипломная работа [254,9 K], добавлен 06.03.2011Сутність поняття фінансової стійкості. Характеристика показників фінансового стану підприємства з точки зору теорії. Рекомендації щодо підвищення рівня стійкості та платоспроможності підприємства. Аналіз фінансового стану ВАТ "Львівбудкомплектація".
курсовая работа [45,8 K], добавлен 17.01.2011Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.
курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011Характеристика галузі діяльності підприємства, його майна і джерел коштів. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості підприємства. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції і зростання прибутку для покращення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [176,9 K], добавлен 25.10.2011Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008Сутність і призначення аналізу фінансового стану підприємства. Прийоми аналізу. Роль аналізу фінансового стану в розробці фінансової політики підприємства. Прогнозування й розробка моделей фінансового стану об'єкта господарювання. Аналіз руху грошей.
реферат [206,8 K], добавлен 15.07.2008
