Державний бюджет України

Бюджетне фінансування -- це фінансування, що проводиться за рахунок бюджетних коштів, тобто це безповоротний, безвідплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій, функцій місцевого самоврядування та забезпечення функціонування бюджетних підприємств, установ, організацій.

Самофінансування використовується для покриття видатків державних та комунальних підприємств за рахунок їх власних фінансових ресурсів.

Основними суб'єктами фінансування є державні органи, підприємства, установи та організації державної та комунальної форми власності. Останні поділяються на такі, що фінансуються з бюджету частково або повністю. В залежності від суб'єктів можна виділити дві форми проведення фінансування. При першій формі з бюджетних або відомчих джерел покривається лише частина видатків суб'єкта фінансування. Решта -- більша частина видатків -- покривається за рахунок його власних або кредитних коштів, тому основним принципом першої форми фінансування є оптимальне поєднання використання власних, кредитних та бюджетних коштів при фінансуванні видатків. Ця форма застосовується при фінансуванні державних програм та державних і комунальних підприємств, які мають економічну і фінансову самостійність, отримуючи власні прибутки (прикладом є госпрозрахункові державні та комунальні підприємства). Для таких підприємств бюджет не є основним джерелом покриття видатків.

При другій формі фінансування з бюджетних джерел проводиться повне покриття всіх видатків суб'єкта фінансування. Ця форма використовується при фінансуванні діяльності державних органів, обороноздатності країни, утриманні соціальної сфери, а також діяльності державних та комунальних підприємств, установ та організацій, які не мають своїх доходів (на відміну, наприклад, від госпрозрахункових підприємств).

Державні або комунальні підприємства, установи та організації, видатки яких повністю фінансуються з бюджету, називаються бюджетними.

До недавнього часу найбільше видатків з бюджету спрямовувалося до народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство повинна зазнати суттєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних завдань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури . Правда , ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видатків та їхня структура зазнають суттєвих змін .

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у народному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зводиться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень; послідовно виконується програма приватизації державної власності та скорочується сфера державної економіки.

Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюджетного фінансування цих витрат. А за умов ринку теж залишаться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення державних коштів, оскільки, по-перше, триває функціонування державного сектора економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій ,субвенцій.

Значні бюджетні кошти щороку спрямовуються на фінансування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють державі розвивати систему освіти, культури, задовольняти мінімальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здійснювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення.

На рівні місцевих органів влади залишені видатки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтримку їхнього економічного становища щодо комунальної власності. Інакше кажучи при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування і законодавчо закріпити її за ними. На сьогодні в Україні прийнято ряд законодавчих документів по даному питанню. Це зокрема :

- Закон України “Про бюджетну систему” від 29.06.1995 р.;

Бюджетний кодекс України, яким визначено засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”.

Оскільки бюджетне фінансування є складовою бюджетного механізму за допомогою якого здійснюється реалізація бюджетних функцій, то можна дійти висновку, що саме за допомогою бюджетного інвестування та фінансування відбувається надання коштів, які завдяки розподілу і перерозподілу ВВП спрямовуються державою на економічні та соціальні потреби країни.

Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що є основним методом забезпечення прогресивних зрушень в економічній структурі.Тільки за допомогою бюджетного фінансування створюються умови і забезпечується розвиток нових галузей виробництва.

Система бюджетного фінансування вміщує в собі принцими, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб”єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі таких принципів: плановості і цільового спрямування коштів; безповоротності та безвідплатності; ефективного використання коштів; оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел; додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім використанням.

Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються Законом України про державний бюджет на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування коштів місцевих бюджетів ухвалюються рішенням сесій відповідних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відображаються у фінансових планах і кошторисах витрат установ, балансах доходів і витрат підприємств, об”єднань, міністерств і відомств.

Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються , відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат - це надання коштів без прямого їх відшкодування ( непряме ж відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо ).

Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконалення форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування. Цей принцип здійснюється як за покриття поточних витрат, так і за фінансування капітальних вкладень.

Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Україна, як незалежна держава, має державний бюджет, завдяки якому здійснюється фінансування усіх загальнодержавних видатків, а згідно з бюджетним устроєм і адміністративно-територіальним поділом до складу бюджетної системи входять місцеві бюджети, за допомогою яких, здійснюється фінансування видатків місцевого значення. Порядок та умови надання і використання коштів затверджується Верховною Радою України.

Бюджетні кошти витрачаються лише за цільовим призначенням і в межах, затверджених віповідним правовим актом - законом про державний бюджет чи рішенням місцевої ради народних депутатів. У правові акти про бюджет не можуть долучатися статті видатків, які не передбачені чинним законодавством.

Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік” доходи Державного бюджету України встановлені в сумі 50020875,9 тис.грн., у тому числі доходи загального фонду - 39511422 тис.грн. та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 10509453,9 тис.грн.

Видатки Державного бюджету України на 2003 рік затверджені у сумі 52055801,1 тис.грн.,у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 40421422 тис.грн., та видатків спеціального фонду - 11634379,1 тис.грн.

Граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України - 2034925,2 тис.грн.та по спеціальному фонду - 1124925,2 тис.грн.

Сьогодні використовуються наступні форми бюджетного фінансування: кошторисне, державне фінансування інвестицій; позики з бюджету державними підприємствами; державні дотації.

А також застосовуються два методи бюджетного фінансування:

метод казначейського виконання державного бюджету за видатками, який передбачає оплату рахунків беспосередньо суб'єктам діяльності, через єдиний казначейський рахунок;

метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки основних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МУКАЧІВСЬКОГО ВДК

Мукачівське відділення Державного казначейства діє на основі Положення про Мукачівське відділення Державного казначейства затвердженого начальником Управління Державного казначейства у Закарпатській області від 05.06.2001 р.

Положення про Мукачівське відділення Державного казначейства розроблено у відповідності з Положенням про Державне казначейство України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 590 від 31.07.1995 р.

Мукачівське відділення Державного казначейства України є органом державної виконавчої влади, є юридичною особою, зареєстроване органами Державної статистики згідно Загальноукраїнського класифікатора підприємств та організацій, має самостійний кошторис, розрахунковий та єдиний казначейський рахунок в установі банку, печатку з зображенням Державного герба України та найменуванням установи. Мукачівське відділення Держказначейства підпорядковується Управлінню Держказначейства в Закарпатській області та координує свою діяльність з місцевими органами державної виконавчої влади, іншими контролюючими органами та державними установами.

Відділення очолює начальник відділення, який призначається начальником Головного Управління Державного казначейства України за поданням начальника Управління Держказначейства в Закарпатській області. Заступники начальника відділення призначаються наказом по відділенню за погодженням з Управлінням Держказначейства в Закарпатській області. Призначення інших працівників відділення здійснюється наказами по відділенню.

Видатки на утримання відділення Державного казначейства фінансуються з державного бюджету через Управління Держказначейства в Закарпатській області .

Відділення Державного казначейства у своїй діяльності керується Конституцією України, Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України,указами та розпорядженнями Президента України,декретами,постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України ,а також наказами Мінфіну,Головного Управління Державного казначейства України та Управління Держказначейства в Закарпатській області.

Мукачівське відділення Держказначейства:

- здійснює виконання відповідних показників державного бюджету та контроль за надходженням, рухом і використанням державних позабюджетних фондів у частині, що визначається Головним Управлінням Державного казначейства України та Управлінням Держказначейства у Закарпатській області;

- забезпечує відповідно до встановлених розмірів асигнувань та касового плану цільове фінансування видатків державного бюджету;

- веде облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з Державного бюджету та державних позабюджетних фондів;

- здійснює за поданням Мукачівської ОДПІ повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів і обов'язкових платежів;

- здійснює збирання, контроль та зведення фінансової звітності про стан виконання показників державного бюджету відповідним регіоном;

- проводить роботу, пов'язану із здійсненням контролю за дотриманням чинного законодавства України з питань виконання державного бюджету, надходженням та використанням державних позабюджетних фондів;

- готує і подає вищестоящим органам Державного казначейства у разі потреби пропозиції про скорочення видатків державного бюджету;

- забезпечує за дорученням вищестоящих органів Державного казначейства виконання інших функцій в межах своїх повноважень;

- здійснює заходи щодо добору, розстановки, виховання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

- розглядає заяви, пропозиції, скарги громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до їх компетенції.

Мукачівське відділення Державного казначейства складається з таких окремих структурних підрозділів:

Відділ обліку лімітів видатків, контролю за виконанням кошторисів та розмежування і оперативно-аналітичного обліку державних доходів ;

Операційний відділ ;

Відділ бухгалтерського обліку та звітності.

Взаємодія між окремими структурними підрозділами відділення та розподіл функцій і відповідальності за конкретні ділянки роботи здійснюється згідно положень про структурні підрозділи відділення та посадових інструкцій окремих працівників, а також згідно вказівок та розпоряджень начальника відділення на основі діючих інструкцій, затверджених наказами Головного Управління Державного казначейства .

Головні розпорядники коштів державного бюджету до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів по територіях (обласний рівень). Розпорядники коштів ІІІ ступеня та одержувачі повинні включатися до мережі головних розпорядників або розпорядників ІІ ступеня бюджетних коштів, якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього. Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники бюджетних коштів подають Державному казначейству України на паперових та електронних носіях підготовлену мережу за встановленою формою( додаток 1 ). Держказначейство узагальнює отриману інформацію та доводить її на електронних носіях до управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі - управління).

Державне казначейство України є користувачем мережі головного розпорядника коштів, який несе повну відповідальність за достовірність даних, наведених у мережі.

Про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання бюджету, головні розпорядники коштів повідомляють Державне казначейство України, а розпорядники коштів ІІ та ІІІ ступенів - відповідні органи Державного казначейства. Реєстр змін у мережі з відповідним обґрунтуванням подається на паперових та електронних носіях за формою. Державне казначейство України на електронних носіях доводить зміни до відповідних управлінь, а управління Державного казначейства аналогічно доводять зміни до відповідних відділень.

Розпорядники коштів ІІ ступеня подають управлінням на паперових та електронних носіях дані про мережу розпорядників коштів ІІІ ступеня та одержувачів у територіальному розрізі. Управління узагальнюють отримані дані, групують за територіями (місто, район) та доводять на електронних носіях до відповідних відділень Державного казначейства (надалі - відділення) за формою, затвердженою відповідними наказамиУправління Держказначейства України.

Територіальні управління Державного казначейства звіряють отримані від Державного казначейства України дані із базою даних щодо фактично зареєстрованих установ та організацій. .

На кожному рівні органи Державного казначейства здійснюють перевірку відповідності даних, отриманих від вищого органу Держказначейства, з переліком розпорядників бюджетних коштів та отримувачів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Держказначейства. У разі невідповідності або відсутності в базі необхідної інформації про це повідомляється вищому органу Державного казначейства для здійснення відповідних організаційних заходів.

2.1 Порядок доведення обсягів асигнувань та кошторисів видатків

З метою посилення контролю і забезпечення цільового і ефективного використання бюджетними установами і організаціями коштів, що надходять на їх утримання , Кабінетом Міністрів України 28.02.2002р. за №228 затверджено порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ.

Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторисно-бюджетне планування видатків - це система науково та економічно обгрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що фінансується .

При кошторисно-бюджетному фінансування фінансово-правові відносини виникають тільки з моменту затвердження кошторису.

Бюджетне призначення - це повноваження, яке надано головному розпоряднику коштів бюджету, Законом України про державний бюджет, постановою Верховної Ради, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє Мінфіну, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів та конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Кошторис має дві складові:

-загальний фонд , який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою;

-спеціальний фонд, який містить обсяг надходежень із спеціального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою певних функцій.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи це помісячний розподіл видатків, затверджений у кошторисі для загального фонду за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує прийняття установою зобо'язань протягом року.

Бюджетне асигнування - це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на прийняття зобов'язань та витрачання бюджетних коштів та конкретну мету в процесі виконання бюджету яке надане відповідно до бюджетного значення. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Зведені кошториси і плани асигнувань - це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Мінфіну України, місцевим органом.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених кошторисами і планами асигнувань.

Одержувачами бюджетних коштів визначені підприємства і госпрозрахункові організації, громадські організації та інші установи, що не мають статуту бюджетної установи або організації, які отримують кошти з бюджету як фінансову допомогу або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.

Розпорядниками коштів є керівники установ, яким надано право розпоряджатися затвердженим для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених кошторисами і планами асигнувань.

За обсягом наданих прав розпорядники коштів поділяються на головних розпорядників та розпорядників коштів бюджету нижчого рівня.

Головний розпорядник коштів бюджету - це розпорядник, для якого затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та який має право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установю, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня - це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня або діяльність якого координується через останнього.

Розпорядники коштів бюджету нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого та третього рівня.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну України, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:

-встановлюють для розпорядників граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

-розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватись, виходячи із законодавства, і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів;

-забезпечують складання проектів на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками.

Міністерство фінансів України у визначений термін направляє на паперових та електронних носіях затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України, яке реєструє їх, про що на оригіналі розпису ставиться відбиток штампа та відображає дані на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в автоматизованому режимі. Державне казначейство України протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів , що є підставою затверджувати в установленому порядку кошториси доходів і видатків та плани асигнувань( додаток 2).

Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм підвідомчим установам та організаціям, діяльність яких координується через них.

Головні розпорядники коштів (крім місцевих державних адміністрацій) протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету подають Державному казначейству України розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі на паперових та електронних носіях.

Відповідальність за достовірність поданих даних несуть головні розпорядники коштів бюджету.

Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю вказаних у зазначених документах загальних сум у розрізі територій сумам, зазначеним у розпису видатків бюджету, та відображає зазначену інформацію на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в автоматизованому режимі.

Головні розпорядники коштів розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з точки зору законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання діючих ставок , посадових окладів, норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу створення установи. В останньому випадку кошториси складаються і затверджуються головним розпорядником для кожної установи окремо звичайним порядком. Кошторис складається з доходної і видаткової частини.

У доходній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спланувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів. У процесі складання і затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються. Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік.

Під час визначення обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні врахувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контигентів, які встановлюються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм та запланованих заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення коштами видатків на оплату праці з нарахуванням, а також господарське утримання установи. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності цієї установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат і відсутності заборгованості.

При цьому видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного коду економічної класифікації.

Якщо під час планування установою спеціального фрнду кошторису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення відповідно до законодавства, установа повинна передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені видатками загального фонду.Оскільки такі видатки планується проводити за рахунок надходжень із спеціального фонду, вони передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.

У тижневий термін після опублікування закону України про державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради, місцевих рад Мінфін України, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки.

Згідно із затвердженими лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, проводять помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки. Форму лімітної довідки затверджено Мінфіном України, наказ від 28.01.2002р. за №57. Так і Мукачівське ВДК складає кошторис і план асигнувань на підставі лімітних довідок затверджених УДК в Закарпатській області

Розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань і подають зазначені документи головним розпорядникам для уточнення проектів зведених кошторисів та складання проектів зведених планів планів асигнувань. Розпорядники згідно з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками, приводять у відповідність з ними свої витрати. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність до визначеного фонду оплати праці, а інші витрати - у відповідність до встановлених асигнувань таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

До кошторису установи додається штатний розпис. Форма штатного розпису установи затверджена Мінфіном України (наказ від 28.01.2002р. №57) . Головні розпорядники у тритежневий термін після одержання лімітних довідок подають уточнені проекти зведених кошторисів і складені проекти планів асигнувань Мінфіну України, місцевим фінансовим органам для складання і затвердження річного розпису призначень відповідних бюджетів та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.Уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань повинні відповідати певним лімітним довідкам. Одночасно із зазначеними документами подаються зведені показники за мережею, штатами та контигентами установ згідно з формами, затвердженими Мінфіном України.

Мінфін України надсилає для реєстрації, обліку та виконання затверджений річний розпис призначень державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству, яке у триденний термін доводить до головних розпорядників витяги із зазаначених документів, що є підставою для затвердження установленим порядком кошторисів і планів асигнувань усіма розпорядниками.

Кошториси, плани асугнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної установи вищого рівня. Для Мукачівського ВДК ці документи затверджені управлінням Державного казначейства у Закарпатській області . Кошториси і плани асигнувань підписуються керівником та головним бухгалтером установи. Затвердження кошторисів, планів асигнувань та штатних розписів засвідчені гербовою печаткою і підписом керівника управління Державного казначейства у Закарпатській області. Одночасно з кошторисом на затвердження подається план асигнувань та штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені документи затверджуються в двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається в установі, яка їх затвердила ( додаток 3 )

Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених в кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженим річним розписом призначень державного бюджету та помісячним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету, Мукачівське відділення Державного казначейства здійснює реєстрацію та веде облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня.

Розпорядники мають право здійснювати діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань за наявності витягу, виданого органом Державного казначейства, що підтверджує відповідальність цих документів даним казначейського обліку.

З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витяг, повинні подати цим органам дані щодо розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня.

Мукачівське відділення Державного казначейства здійснює контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань даним казначейського обліку.

У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягові, отриманому від Мукачівського ВДК, розпорядники повинні перезатвердити зазаначені документи відповідно з витягом.

Здійснення видатків установ без затверджених встановленим порядком кошторисів і планів асигнувань припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

Після закінчення цього терміну Мукачівське ВДК здійснює операції з виконання видатків розпорядників коштів державного бюджету тільки відповідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань, узятих на казначейський облік.

Якщо розпис бюджету на наступний рік не затверджено у зв'язку з неприйняттям проекту бюджету до початку року, затверджують обов'язковим порядком тимчасовий розпис бюджету на перший квартал наступного року, а тимчасові кошториси за спеціальним фондом бюджету- встановленим порядком. Якщо не затверджено бюджет у першому кварталі, затверджується тимчасовий розпис бюджету та тимчасові кошториси за спеціальним фондом бюджету на наступний квартал наростаючим підсумком.

Під час складання річного розпису призначень бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету та кошторисів і планів асигнувань установ на наступний рік враховуються видатки, проведені згідно з тимчасовим розписом бюджету та тимчасовим кошторисом.

У кожному випадку про внесення змін до кошторисів і планів асигнувань складаються відповідні довідки. При цьому перезатвердження кошторисів і планів асигнувань не обов'язкове.

У разі внесення установою змін до спеціального фонду кошторису довідка затверджується керівником установи, яка затвердила кошторис.

Установи мають право використовувати протягом поточного року залишки коштів спеціального фонду на початок року для здійснення видатків, передбачених у кошторисі на поточний рік.

Якщо сума фактичних надходжень із спеціального фонду бюджету перевищить затверджений у кошторисі річний обсяг цих надходжень, розпорядник на підставі довідки про внесення змін до спеціального фонду кошторису вносить до нього зміни без внесення змін до Закону України про Державний бюджет України.

Про кожний випадок внесення змін повідомляється головний розпорядник, який проводить аналіз цих змін. Головний розпорядник коштів державного бюджету у терміни, встановлені Мінфіном України, подає погоджені з Державним казначейством зведені показники довідок з належним обгрунтуванням щодо внесення змін у річний розпис призначень бюджету за спеціальним фондом. Таким самим порядком вносяться зміни до спеціального фонду кошторису за доходами та видатками, якщо установа одержує кошти для виконання окремих доручень. При цьому у спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг видатків повинен дорівнювати сумі уточненого обсягу доходів та залишків коштів на початок року.

Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів на наступний рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року, виходячи з фактичного виконання плану щодо цих контингентів на минулий рік. За результатами перевірок, у разі виявлення сум зайвих і завищенних асигнувань, вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом зменшення їх обсягів.

Виконання кошторисів і планів асигнувань у Мукачівському ВДК здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Звіти про виконання кошторисів і планів асигнувань подаються за порядком та формою, встановленими Державним казначейством.

Унесення змін до розпису Державного бюджету України можливе у випадках та порядку, установлених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та іншими нормативно-правовими актами.

Державне казначейство України отримує від Міністерства фінансів України в установленому порядку оригінал та одну копію довідки про зміни річного розпису призначень бюджету та довідки про зміни помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету. Зміни можуть вноситися тільки в межах залишку невикористаних планових показників (додаток 4). Зміни до річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, оформлені іншими документами, Державним казначейством не приймаються.

Державне казначейство України здійснює реєстрацію довідок та відображає інформацію про суми змін на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, про що на оригіналі та копії довідки ставиться відбиток штампа встановленої форми. Копія протягом одного робочого дня з моменту реєстрації надсилається головному розпоряднику, що є підставою для внесення в установленому порядку змін до кошторисів та планів асигнувань установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Державне казначейство України щоденно формує базу даних уточненого розпису призначень державного бюджету та уточненого помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету з урахуванням отриманих довідок.

Протягом трьох робочих днів після отримання довідок головні розпорядники коштів надають Державному казначейству України реєстр змін зведеного кошторису видатків та реєстр змін помісячних планів асигнувань загального фонду бюджету в розрізі розпорядників нижчого рівня за формами встановленого зразка на паперових та електронних носіях.

Якщо зазначені зміни викликані змінами в підпорядкуванні та розташуванні підвідомчих установ, то головний розпорядник коштів зміни до зведеного кошторису видатків подає одночасно із змінами до мережі розпорядників бюджетних коштів.

Дані про зміни подаються Державному казначейству не пізніше ніж за 10 днів до закінчення звітного місяця. Відповідальність за достовірність поданих даних несуть головні розпорядники.

Зміни до кошторисів та планів асигнувань оформляються довідками про зміни кошторису доходів і видатків та про зміни плану асигнувань загального фонду державного бюджету, які затверджуються керівником вищої установи та надсилаються відповідним організаціям нижчого рівня, за формами, установленими Міністерством фінансів ( додаток 5).

Зміни до кошторисів і планів асигнувань можуть вноситися як на підставі відповідної довідки Міністерства фінансів України, так і в межах прав наданих головному розпоряднику (без зміни бюджетних призначень у цілому щодо головного розпорядника коштів). При цьому перерозподіл, що призводить до зміни затверджених бюджетних призначень головного розпорядника коштів Державного бюджету України за загальним фондом за функціональною класифікацією в межах їх загального обсягу, здійснюється лише за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Подання Державному казначейству України реєстрів змін обов'язкове в усіх випадках.

Подані реєстри змін Державне казначейство України перевіряє на відповідність даним бухгалтерського обліку виконання державного бюджету, групує за територіями та відображає зазначену інформацію на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Після чого складає у двох примірниках повідомлення про зміни річного розпису призначень державного бюджету та повідомлення про зміни в помісячному розписі асигнувань державного бюджету, які підписуються відповідальними особами Державного казначейства України та відображаються на відповідних рахунках позабалансового обліку. Оригінал повідомлень надсилається відповідному управлінню на паперових носіях, а підтвердження - на електронних носіях наступного дня після подання реєстру змін головним розпорядником, копія - залишається у Державному казначействі України.

Про зміни в розписі видатків управління повідомляють відділення Державного казначейства в порядку, аналогічному тому, який встановлено для Державного казначейства.

Унесення змін до територіального розпису на рівні управлінь та відділень Державного казначейства проводиться у визначеному порядку.

Бюджетна установа в триденний термін після отримання довідки подає її відповідному органу Державного казначейства, який звіряє її з даними бухгалтерського обліку та бере на облік, про що на оригіналі довідки ставиться відбиток штампа. Довідка, взята на облік органом Державного казначейства, є невід'ємною частиною кошторису бюджетної установи ( додаток 5 )

Унесення змін до розпису за спеціальним фондом має такі особливості:

протягом кварталу розпорядники вносять зміни до кошторису доходів і видатків спеціального фонду за власними надходженнями установ без внесення відповідних змін до розпису за спеціальним фондом. Органи Державного казначейства ведуть окремий облік таких змін на підставі наданих довідок щодо внесення змін до кошторису спеціального фонду за власними надходженнями установ та організацій, які затверджуються керівником установи, що затвердила кошторис;

головні розпорядники до 15 числа наступного місяця після закінчення кварталу (а в кінці року - не пізніше ніж до 15 грудня) проводять звірку зведених показників довідок про внесення змін до кошторису доходів і видатків спеціального фонду за власними надходженнями із звітними даними Державного казначейства України та подають відповідним управлінням Міністерства фінансів України матеріали з належним обґрунтуванням про необхідність внесення змін до розпису за спеціальним фондом або проводять перерозподіл показників зведених кошторисів у межах наданих їм прав, без внесення змін до розпису;

до довідки про внесення змін до розпису за спеціальним фондом додається розшифрування за формою зведення показників спеціального фонду кошторису із зазначенням дати та номеру довідки. При цьому перезатвердження кошторисів не здійснюється.

Якщо внесені зміни до кошторису доходів і видатків за спеціальним фондом не відповідають затвердженим змінам до розпису за спеціальним фондом, то розпорядники повинні привести зміни до кошторису у відповідність до змін до розпису.

Зміни до планів використання бюджетних коштів одержувачами вносяться в такому самому порядку, що і їх затвердження, за формою плану використання бюджетних коштів.

Унесення змін до кошторису доходів і видатків за іншими складовими спеціального фонду державного бюджету (крім власних надходжень) здійснюється відповідно до чинного законодавства.

державний бюджет казначейство україна

2.2 Характеристика та використання рахунків, які відкриваються в органах державного казначейства

Для обліку операцій з використання загального фонду кошторису доходів і видатків розпорядників коштів в органах Державного казначейства відкриваються рахунки.Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства затверджено Наказом ДКУ N 221 від 02.12.2002 р.

Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства, відповідно до порядку їх функціонування та призначення коштів, поділяються на бюджетні та небюджетні.

Бюджетні рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства для зарахування надходжень, здійснення операцій клієнтів з бюджетними коштами та здійснення операцій, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх і внутрішніх боргових зобов'язань, загальнодержавних видатків, а також рахунки для обліку операцій із фінансування бюджетів.

Бюджетні рахунки для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями) - рахунки для зарахування податкових, неподаткових та інших надходжень, справляння яких передбачено законодавством України, включаючи трансферти, дарунки, гранти та кошти, залучені до бюджетів від розміщення цінних паперів, отриманих кредитів тощо.

Бюджетні рахунки для операцій клієнтів за бюджетними коштами - рахунки для здійснення операцій за асигнуваннями, передбаченими на виконання відповідних програм і заходів у державному та місцевих бюджетах, які відкриваються розпорядникам та одержувачам коштів і поділяються на:

реєстраційні рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання загального фонду кошторисів;

спеціальні реєстраційні рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторисів;

рахунки одержувачів коштів, які відкриваються одержувачам коштів бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків загального та спеціального фондів для обліку операцій з виконання плану використання бюджетних коштів.

Інші бюджетні рахунки - рахунки, які відкриваються за відповідними кодами бюджетної класифікації для здійснення операцій з обслуговування внутрішніх та зовнішніх боргових зобов'язань держави та здійснення загальнодержавних видатків, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Рахунки для обліку операцій з фінансування бюджетів - рахунки, які відкриваються для обліку операцій з фінансування бюджетів, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Бюджетні рахунки відкриваються щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. У разі неприйняття закону України про Державний бюджет України на відповідний рік відкриваються рахунки попереднього бюджетного періоду. Спеціальні реєстраційні рахунки, на яких зберігаються залишки коштів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення, відкриваються у наступному бюджетному періоді з перенесенням невитрачених у попередньому періоді залишків коштів, які були одержані на виконання відповідних завдань.

Небюджетні рахунки - рахунки, які відкриваються органами Державного казначейства України у випадках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, підприємствам, установам, організаціям за операціями, що не відносяться до операцій за виконанням бюджетів.

Рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства, затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, із змінами та доповненнями.

Розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів коштів, а також інших клієнтів здійснюється органами Державного казначейства відповідно до умов договорів між органом Державного казначейства і власниками рахунків.

Державне казначейство України щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та Бюджетного кодексу України централізовано відкриває бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів. Інформація про відкриті рахунки доводиться до територіальних органів Державного казначейства.

У разі неприйняття закону України про Державний бюджет України на відповідний рік переоформлюються рахунки попереднього бюджетного періоду.

Відділення Державного казначейства на підставі даних, отриманих від органів державної податкової служби, подають управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління Державного казначейства) заяви про відкриття рахунків з переліком видів надходжень державного та місцевих бюджетів, які мобілізуються на відповідній території. Зазначені заяви складаються за кожним видом бюджетів.

На підставі поданих заяв з переліком видів надходжень, що мобілізуються на відповідній території, управліннями Державного казначейства провадиться блокування рахунків за тими видами надходжень, що не мобілізуються на відповідній території.

Управління Державного казначейства формують особові справи на відділення Державного казначейства, які містять заяву про відкриття рахунків та картку із зразками підписів та відбитком печатки. У картку включаються зразки підписів осіб, яким згідно з розпорядчими документами органів Державного казначейства надано право розпорядження рахунками і підписання платіжних та інших розрахункових документів.

Картка із зразками підписів має бути засвідчена підписом керівника чи заступника керівника органу Державного казначейства вищого рівня та печаткою. У разі зміни чи доповнення хоча б одного з підписів оформляється нова картка із зразками підписів на всіх осіб, які мають право першого та другого підписів.

У разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису подаються тимчасова картка із зразками підписів тимчасово вповноважених осіб та копія відповідного документа, що підтверджує ці повноваження (наказ, протокол тощо).

Структурні підрозділи Державного казначейства України чи управлінь Державного казначейства для відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень подають службову записку про відкриття рахунку за підписом керівника структурного підрозділу, який ініціює відкриття цього рахунку з візою Голови Державного казначейства (його заступника) чи начальника відповідного управління Державного казначейства.

Державне казначейство України та управління Державного казначейства формують особові справи на відповідні структурні підрозділи, які містять службові записки та зразки підписів керівника структурного підрозділу або його заступника, яким відповідно до розпорядчих документів надано право розпорядження рахунками і підписання платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документів, завірені Головою Державного казначейства (його заступником) чи начальником відповідного управління Державного казначейства.Державне казначейство України та управління Державного казначейства інформують заявників, органи державної податкової служби про відкриті рахунки. Іншим органам інформація про відкриті рахунки надається на їх вимогу.

Розпорядники коштів для відкриття бюджетних рахунків подають до органу Державного казначейства України такі документи:

а) заяву про відкриття рахунків встановленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера або іншої посадової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності;

б) копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку (додаток 8) ;

в) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє. Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи указами Президента України, нотаріального засвідчення не потребують (установи та організації, які діють на підставі законів, статути (положення) не подають) ( додаток 9) ;

г) копію документа, що підтверджує взяття клієнта на податковий облік, засвідчену податковим органом, у випадках передбачених чинним законодавством ( додаток 10) ;

ґ) картку із зразками підписів осіб у двох примірниках (додаток 11), яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів клієнта надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або установою вищого рівня в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки. Зазначена картка оформляється відповідно до вимог розділу 7 Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18.12.98 № 527 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.12.98 за № 819/3259. У разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису подаються тимчасова картка із зразками підписів тимчасово вповноважених осіб та копія відповідного документа (наказ, протокол тощо), що підтверджує ці повноваження;