- та інші надходження 5,6 т.грн.

За допомогою рис.2.2 можна розглянути якою була тенденція росту надходжень податку з доходів фізичних осіб:

Рис.2.2.

Видатки загального фонду за 2008 рік склали 103751,1 т.грн., при плані 105129,7т. грн., що складає 98,69%. Як бачимо, у 2008 році сума видатків загального фонду менша ніж у попередньому і план по видаткам був виконаний краще ніж у 2007 році.

Розглянемо як змінився процент виконання плану по статтям:

· видатки по органам державного управління склали 5773,5т.грн., при плані 5822,9 т. грн., що складає 99%, так само як і у минулому році.

· видатки по освіті склали 41007,9т.грн., при плані 41110,6т.грн., що складає 99,8%, план виконаний краще, ніж у 2007р.

· видатки по охороні здоров'я склали 16290,7т.грн., при плані 16325,7т.грн., що складає 99,8%, на 0,08% менше ніж у попередньому році.

· видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення склали 26224,7т.грн., при плані 26743,6т.грн., що складає 98,1%, аж на 2,44% більше ніж у 2007 році.

· видатки на житлово-комунальне господарство склали 1896,9т.грн., при плані 1900,4т.грн., що складає 99,8%, також план був виконаний краще.

· видатки на культуру та мистецтво склали 3998,2т.грн., при плані 4022,1т.грн., що складає 99,4%, виконання плану погіршилося у порівнянні з минулим роком.

· видатки на фізичну культуру і спорт склали 1061,3т.грн., при плані 1061,3т.грн., що складає 100,0%,

План по видаткам спеціального фонду також був виконаний краще ніж у попередньому, 2007 році - 7138,3т.грн., при плані 8017,7грн., що складає 89,1%. Та хоча й відбулося покращення, та жодна із статей так і не була виконана на 100%.

Фактично до зведеного бюджету району, з урахуванням трансфертів за 2009 рік надійшло 130118,8 т.грн., що складає 97,0% до уточнених планових призначень, із них до загального фонду бюджету району надійшло 115062,3 т.грн., що складає 98% до уточнених планових призначень, до спеціального фонду надійшло 15056,5 т.грн., що складає 89,6%.

Невиконання зведеного бюджету району утворилось у зв'язку з залишками планових призначень по субвенціям з державного бюджету.

З Державного бюджету надійшло до бюджету району:

- дотації у сумі 51 971,9 т. грн.;

- субвенції у сумі 31 941,6 т. грн.;

До районного бюджету з бюджетів нижчого рівня надійшли кошти в сумі 4,0 т.грн.

Разом з цим з районного бюджету надана дотація вирівнювання бюджетам нижчого рівня у сумі 2610,9 т.грн., інша дотація у сумі 430,3 т.грн. та додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів у сумі 853,7т.грн., інша субвенція 137,7 т.грн., передана субвенція з державного бюджету на виплати передбачені Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів” в сумі 3,3 т.грн., субвенція на проведення виборів голів до місцевих органів самоврядування 76,6 т.грн.

В частині власних та закріплених надходжень загального фонду зведений бюджет району виконаний на 95,5% (при плані 25780,6 т.грн. надійшло 24624,1 т.грн.), в тому числі: районний бюджет на 92,4% (при плані 13956,1 т.грн. надійшло 12898,2 т.грн.), міський на 93,2% (при плані 6314,7 т.грн. надійшло 5883,0 т.грн.), селищний на 103,2% (при плані 1052,7 т.грн. надійшло 1086,4 т.грн.) та сільські на 106,7% (при плані 4457,1 т.грн. надійшло 4756,6 т.грн.).

За 2009 рік до бюджету Роздільнянського району надійшло власних доходів 24624,1 т.грн., що на 1156,5 т.грн. менше уточнених планових показників та в порівнянні з минулим роком менше на 18,5 т.грн., в тому числі: доходів, що враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів надійшло 20928,2 т.грн., що на 1194,9 т.грн. менше доведених Міністерством фінансів планових показників та в порівнянні з минулим роком менше на 301,4 т.грн., доходів, що не враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів надійшло 3695,9 т.грн., що на 38,4 т.грн. більше уточнених планових показників та в порівнянні з минулим роком більше на 282,9 т.грн.

В розрізі податків надійшло до зведеного бюджету району за 2009 рік:

- податок з доходів фізичних осіб 17884,7 т.грн., до призначень звітного періоду на 714,2 т.грн. менше, в порівнянні з минулим роком менше на 496,6 т.грн., за рахунок зменшення надходжень в зв'язку із реорганізацією Кучурганської митниці (лишились тільки пости, а решта перейшла до Дністровської митниці, зменшення 1918,8 т.грн.) та за рахунок скорочення трудового тижня на один день та скорочення чисельності працівників по підприємствам залізниці (74 чол.), в зв'язку з цим зменшення фонду оплати праці (на 2192,5 т.грн.) та зменшення перерахування податку з доходів фізичних осіб (на 312,3 т.грн.), (Дистанція сигналізації та зв'язку зменшення перерахування податку на 35,4 т.грн., ст.Роздільна зменшення на 102,9 т.грн., Дистанція колії 2 зменшення на 174,0 т.грн.); по Мехколоні №61 ВАТ „Південбудмеханізація” скорочення чисельності працівників на 25 чоловік, зменшення фонду оплати праці на 621,1 т.грн. та зменшення перерахування податку з доходів фізичних осіб на 177,2 т.грн. Також зменшилось перерахування податку з доходів фізичних осіб по ТОВ „Обрій МТС Роздільна” на 153,5 т.грн.

Крім того на території району знаходиться ТОВ „Міжнародний Аеропорт”, яке орендує землі та приміщення в КП ПСВ „Лиманське”. В порівнянні з минулим роком по ТОВ „Міжнародний Аеропорт” зменшилась кількість працюючих на 133 чол. В зв'язку з відсутністю правової основи на оплату оренди землі та оренди приміщення, виникає борг перед КП ПСВ „Лиманське” в сумі 427,2 т.грн., внаслідок чого ускладнюється фінансовий стан КП ПСВ „Лиманське” і виникає заборгованість по заробітній платі 42,6 т.грн., по податку на прибуток комунальної власності 35,7 т.грн., плати за оренду приміщень 201,1 т.грн. та в бюджет розвитку районного бюджету 102,8 т.грн.

- плати за землю надійшло 3428,3 т.грн., до призначень звітного періоду на 124,3 т.грн. більше, в порівнянні з минулим роком більше на 792,8 т.грн.;

Районною державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування з початку року переукладено 120 угод по платі за оренду землі за межами та 308 угод в межах села, за рахунок цього збільшились надходження в порівнянні з минулим роком на 628,9 т.грн.

- єдиного податку надійшло 1041,2 т.грн., до призначень звітного періоду на 207,4 т.грн. менше, в порівнянні з минулим роком менше на 208,3 т.грн. за рахунок ТОВ „Сервіс НЗ” обсяги виробництва якого, за 2008 рік перевищують 1 млн.грн., в зв'язку з цим вони перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну, в 2008 році було сплачено 206,4 т.грн.;

- торгового патенту надійшло 135,4 т.грн., до призначень звітного періоду на 279,1 т.грн. менше, в порівнянні з минулим роком менше на 336,1 т.грн., за рахунок припинення діяльності ігрового бізнесу зменшились надходження по торговому патенту в порівнянні з минулим роком на 301,4 т.г - місцевих податків і зборів надійшло 393,3 т.грн., до призначень звітного періоду на 0,1 т.грн. більше, в порівнянні з минулим роком менше на 1,9 т.грн.;

- фіксованого сільськогосподарського податку надійшло 306,9 т.грн., до призначень звітного періоду на 0,8 т.грн. більше, в порівнянні з минулим роком менше на 81,3 т.грн. (в 2008 році надходження податку за минулі роки ДГ „Суворова” 108,8 т.грн., та недоїмка СВК „Дружба” 7,2 т.грн.);

- адмінштрафи 936,9 т.грн., до призначень звітного періоду на 12,5 т.грн. більше, в порівнянні з минулим роком більше на 487,3 т.грн.

- податку на прибуток підприємств комунальної власності 96,9 т.грн., до призначень звітного періоду на 42,1 т.грн. менше, в порівнянні з минулим роком менше на 35,7 т.грн. (заборгованість ПСВ „Лиманське” 35,7 т.грн.)

- інші податки 400,5 т.грн., в тому числі: державне мито 228,8 т.грн., плата за державну реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності 15,5 т.грн., плата за надра 22,3 т.грн., податок на промисел 4,2 т.грн., плата за оренду приміщень 61,9 т.грн., плата за надані в оренду водні об'єкти 18,6 т.грн. та інші надходження 49,2 т.грн.).

Розглядаючи звіт про виконання видаткової частини бюджету, (рис 2.3) бачимо, що видатки загального фонду за 2009 рік склали 114117,4 т.грн., при плані 117064,0т. грн., що складає 94,5%. У порівнянні із 2008 роком відбулося погіршення виконання плану.



Рис.2.3.

Покращення виконання плану відбулося по таким статтям:

· Видатки по органам державного управління склали 6112,7т.грн., при плані 6150,3 т. грн., що складає 99,4%.

· Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення склали 31654,5т.грн., при плані 31789,0т.грн., що складає 99,6%,

· Видатки на культуру та мистецтво склали 4696,2т.грн., при плані 4715,3т.грн., що складає 99,6%,

А ось по наступним статтям відбулося погіршення виконання плану:

· Видатки на житлово-комунальне господарство склали 1378,3т.грн., при плані 1425,0т.грн., що складає 96,7%,

· Видатки по освіті склали 43893,3т.грн., при плані 44871,9т.грн., що складає 97,8%,

· Видатки по охороні здоров'я склали 15884,5т.грн., при плані 16728,2т.грн., що складає 95,0%.

· Видатки на фізичну культуру і спорт склали 1065,0т.грн., при плані 1073,9т.грн., що складає 99,2%,

Також знизився процент виконання плану по видаткам спеціального фонду за 2009 рік -вони склали 10423,7т.грн., при плані 12466,0грн., що складає 83,6%.

Проаналізувавши звіт виконання бюджету Роздільнянського району за три роки, ми бачимо, що з кожним роком збільшується сума дотацій та субвенцій із Держбюджету, завдяки чому відбуваються позитивні зміни у сільському господарстві, промисловості, транспортному господарстві, підтримується розвиток підприємництва. Це, в свою чергу, добре впливає на податкові надходження до бюджету.

Що стосується видаткової частини бюджету, то тут ми спостерігаємо коливання: у 2008 році відбулися значні зміни у показниках виконання плану в порівнянні із 2007 роком, майже усі статті були виконані, а вже у 2009році -знов спостерігається невиконання планових значень, стан виконання бюджету по видаткам погіршується.

бюджет місцевий доход видаток

Розділ 3. Напрямки щодо вдосконалення процесу формування і використання місцевих бюджетів

3.1 Вплив бюджетної політики та її факторів на напрями формування і використання місцевих бюджетів

Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє Державний бюджет. Він - невід'ємна частина ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо знати суть, природу Державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

При переході економіки України до ринкових умов господарювання Державний бюджет зберігає свою важливу роль. Але при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво і сферу соціальних стосунків. Тому він широко використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня економічного та соціального розвитку по всій території України [12, ст. 234]. Сьогодні через бюджет перерозподіляється близько 50% валового внутрішнього продукту.

Бюджет слід розглядати з таких основних позицій:

§ як економічну категорію;

§ як центральну ланку фінансової системи;

§ як централізований фонд грошових коштів;

§ як основний фінансовий план держави.

Як економічна категорія бюджет характеризується певними напрямами економічних (грошових) відносин: між державою і підприємствами державної форми власності; між державою і підприємствами колективної форми власності; між державою і приватними підприємствами; між державою і громадськими організаціями; між державою і населенням; між Україною та іншими державами і міждержавними організаціями.

Бюджет є також центральною ланкою фінансової системи, оскільки саме через бюджет здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями матеріального виробництва, між виробничою та соціальною сферами, між окремими ланками бюджетної системи та між окремими категоріями населення. Іншої ланки, яка могла б забезпечити у такому масштабі розподільчі та перерозподільні процеси, у державі не існує.

Бюджет як економічна категорія знаходить своє матеріальне відображення у централізованому фонді грошових коштів, тобто бюджет є матеріальною базою існування держави. Характерними рисами бюджету як фонду грошових коштів є такі: значні розміри; маневреність його коштів; наявність резервних фондів.

Бюджет як основний фінансовий план забезпечує мобілізацію грошових коштів та здійснює їх розподіл згідно з соціально-економічною політикою держави. Бюджет - єдиний фінансовий план, що має силу закону.

Бюджетна політика -- сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політика органами влади -- законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців -- науковців, практиків як вітчизняних, так і зарубіжних. Сутність бюджетної політики відображається в статях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування та напрямах використання.

Нині використовуються наступні форми бюджетного фінансування: кошторисне; державне фінансування інвестицій; позики з бюджету державним підприємствам; державні дотації.

Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох органічних складових бюджетної стратегії та бюджетної тактики.

Для практичної реалізації бюджетної політики в державі створюється бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямованість бюджетних відносин у складній соціально-економічній системі держави. Потрібно зазначити, що бюджетна політика -- це органічна складова фінансової політики держави і відповідно бюджетний механізм є складовою фінансового механізму.

Отже, вплив бюджету на соціально-економічні процеси може здійснюватися прямими та непрямими методами. До прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учасників економічних відносин -- держави, суб'єктів господарювання, населення. До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.

- висока ступінь концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань;

регулюючі доходи відіграють домінуючу роль у структурі надходжень до регіональних і місцевих бюджетів, в той час як частка закріплених за територіями податкових платежів низька;

практично щорічна зміна видів податків, що зараховуються до місцевих бюджетів;

відсутність єдиних правил ув'язки доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також науково обгрунтованої методики міжрегіонального перерозподілу доходів. [14, ст. 152]

Сьогодні найбільш проблемним є питання взаємовідносин між бюджетами різних рівнів з приводу розподілу між ними доходів і видатків. Як показали результати досліджень, нині діючий бюджетний механізм, при якому місцеві ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань від регулюючих податків і зборів та суми дотацій, призводить до погіршення функціонування місцевих бюджетів нижчого рівня. Це, в свою чергу, не дає змоги профінансувати всі необхідні видатки, що тягне за собою погіршення стану соціально-економічного розвитку.

Очевидно, що ПДВ (як і акцизний збір) не можна “прив'язувати” до конкретної території за принципом: де стягується більше податку в розрахунку на 1 жителя, там населення має право і на більші бюджетні витрати. Відомо, що ПДВ виплачується підприємствами, хоча його тягар, врешті-решт, несуть громадяни, які є “замикаючими” споживачами продукції та послуг. В тому і полягає специфіка діяння ПДВ, обчислюваного за прийнятим у Європі кредитним методом (шляхом вирахування з податку на продажі податку на купівлі), що , мобілізуючи до бюджету відповідні суми коштів, він розподіляється по ланцюгу платників пропорційно вартості, доданій ними до кінцевого продукту. Тому, щоб визначити величину податкового тиску даного обов'язкового платежу на доходи жителів даної території, необхідно провести спеціальні розрахунки, вірогідність яких забезпечити досить складно. Так, наприклад, у Німеччині надходження від ПДВ розподіляється не за принципом джерела (тобто не за місцем виплати податку), а в основному (на 75 %) залежно від чисельності жителів (тобто в розрахунку на душу населення).

Дещо інша ситуація спостерігається з податком на доходи фізичних осіб. З прийняттям Закону “Про податок на доходи з фізичних осіб” від 22.05.2003 №889-ІV, ПДФО стовідсотково зараховується до бюджетів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Але слід зазначити, що зв'язок між сумами, сплачуваними платниками прибуткового податку, і доходами, закріплюваними за відповідними територіальними бюджетами, можна визнати досить очевидним. Дійсно, чим більше сплачують громадяни, що проживають на даній території, з власних доходів на користь держави, тим більш суми благ у вигляді державного фінансування систем соціального захисту населення, освіти, охорони здоров'я, культури і спорту, інфраструктуру тощо вони як жителі мають право одержати. Тут також діє позитивний психологічний ефект, який полягає в тому, що населення знає, що внесений ним податок спрямовується на задоволення його ж потреб.

Нарешті, проміжне положення займає податок на прибуток підприємств. Його зв'язок з доходами відповідних територіальних бюджетів не можна визнати, з одного боку, таким самим тісним, як у випадку з прибутковим податком громадян, і з другого - таким віддаленим, як у випадку з ПДВ. Справа в тому, що розподіл підприємств - платників податку то території держави визначається особливими факторами. Тому, якщо на даній території одержують більше прибутку і податку на прибуток у розрахунку на душу населення, то це ще не означає, що такі високі доходи є виключно його заслугою, яка повинна винагороджуватися відповідною підтримкою у вигляді державного фінансування. Проте, оскільки при міжтериторіальному розподілі податку на прибуток неможливо врахувати вплив факторів, які визначають особливості регіонального розподілу бізнесу, то на практиці можна застосовувати підхід, який грунтується на принципі територіальної структури новоствореної вартості (що ще простіше) структури заробітної плати.

Окремої уваги заслуговують місцеві податки і збори. Як показали результати досліджень, місцеві платежі не відіграють будь-якого суттєвого значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Практика стягнення місцевих податків засвідчує, що найбільш перспективними видами з точку зору можливостей впровадження і за обсягами є комунальний податок, ринковий збір, збір за парковку автомобілів, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Можливості, закладені в інших платежах на жаль, при даних економічних умовах, досить невеликі.

Одним із додаткових джерел доходів органів місцевого самоврядування міг би стати випуск облігацій. Світова практика доводить, що доцільно використовувати подібне джерело у випадках, коли існують потенційні можливості використання такого виду доходів для фінансування видатків на капітальні вкладення.

З метою вивільнення коштів із місцевого бюджету на дотації житлово-комунальному господарству, можливим було б застосування місцевими органами влади концесій - контрактів про надання суспільних послуг з умовами про інвестування капіталу. При цьому місцевим органам влади можна передати право встановлювати і збирати плату за користування або мито, оплачені за послуги. Оскільки договори про концесію охоплюють дуже тривалі періоди (що найбільше 35 років), потрібне чітке регулювання щодо якості надання послуг і договір про закінчення двох контрактів.

Найкращі приклади концесій - це підприємства інфраструтури (зокрема готелі) та комунікаційні споруди. Коли уряд має право і повноваження забезпечити послугами, але йому часто бракує фінансових ресурсів для капіталовкладень та надання послуг, як-от у секторі водопостачання або утилізації відходів, тоді підписують договори про концесію. Таким способом переваги ефективних прибуткових організацій вдається поєднати з державною відповідальністю за надання послуг.

Для стимулювання місцевих органів влади стосовно поновлення частин своїх бюджетів та проведення активної інвестиційної діяльності на місцях вже сьогодні повинні бути переглянуті відповідні статті законів, що регламентують правила формування та виконання місцевих бюджетів, деякі з них не відповідають принципам самостійності та фінансової незалежності органів місцевого самоврядування.

Торкаючись теми недосконалого законодавства, слід зазначити, що, наприклад, статтею 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що держава гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатнью для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Це зрозуміло, забезпечення вище мінімального рівня - справа самих органів місцевого самоврядування. Проте далі читаємо: “У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає з місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про державний бюджет “.[4, с. 96]. Справедливо, якщо сказане стосувалося б дотацій, до отримання яких регіони не докладають надмірних зусиль. А в даному разі будь-яка ініціатива регіонів щодо збільшення податкових надходжень, а значить, і забезпечення населення суспільними благами вище мінімального рівня каратиметься відповідними вилученням фінансових коштів. Тоді постає запитання: за рахунок чого здійснювати розвиток? Звичайно ж не за рахунок місцевих податків і зборів, що забезпечують лише мізерну частину потреби.

Також необхідно звернути увагу на інфляційні процеси. Доходи бюджету надходять з урахуванням інфляційного фактору, а видатки здійснюються згідно із запланованими обсягами. Зважаючи на це, необхідно коригувати обсяги видатків з поправкою на інфляцію. Через те, що це не завжди робиться, у розпорядників бюджетних коштів можуть утворюватись так звані надлишки коштів, які можуть ними використовуватись не за призначенням. А це створює можливості для зловживань з боку апарату управління на місцевому рівні.

Із вищевказаного можна зробити висновок, що у ході перебудови механізму формування бюджетів повинна бути вирішена низка питань, в тому числі і такі: яка частка бюджетних доходів повинна спрямовуватись до державного бюджету, яка залишатись на місцях; у зв'язку з цим - яким повинен бути норматив відрахувань від територіальних бюджетних доходів (що знайде своє відображення у нормах відрахувань від загальнодержавних податків і зборів). З цього приводу можливі слідуючі варіанти.

1. Норматив відрахувань у відсотках від загальної суми територіальних бюджетних доходів встановлюється для регіонального бюджету, а частина коштів, що залишилась, спрямовується до вищестоящих бюджетів.

2. За встановленими нормативами у відсотках від загальної суми територіальних бюджетних доходів кошти спрямовуються до вищестоящих бюджетів, а частина коштів, що залишилась - до місцевих бюджетів.

3. Для вищестоящих бюджетів встановлюється фіксований норматив (у грошових одиницях) коштів, що перераховується до цих бюджетів, всі інші кошти спрямовуються до місцевих бюджетів. [15.]

Взагалі, для підвищення відповідальності і зацікавленості нижчестоящих регіонів у кінцевих результатах їхньої діяльності більш прийнятні другий та третій варіанти, коли регіональні бюджети будуть формуватись на основі залишкового принципу територіальних бюджетних доходів після внесення у вищестоящі бюджети сум у вигляді своєрідного податку з території.

Третій варіант цікавий не тільки для нижчестоящих регіонів, яким він дає максимальні можливості для виявлення внутрішньорегіональних резервів, але й для вищестоящих, так як фіксований норматив забезпечує гарантованими обсягами коштів їх бюджети. Можливі і модифікації цих варіантів.

Необхідно також визначити, єдиний чи диференційовані нормативи слід застосовувати. Якщо встановити єдиний для всіх регіонів норматив формування бюджетів, то в зв'язку з річними рівнями економічного і соціального розвитку в деяких регіонах бюджет, сформованих по зазначеному нормативу, буде менше досягнутого, а в деяких - більше. Для усунення цих протиріч є декілька шляхів.

Можливе виділення із вищестоящих бюджетів дотацій і субвенцій тим регіонам, в бюджеті яких буде недостатньо коштів для фінансового забезпечення нормативів забезпеченості.

Для регулювання місцевих бюджетів повинен бути створений фонд міжтериторіального фінансового вирівнювання.

При реформуванні бюджетного механізму доцільно було б місцевий бюджет поділити на поточний і бюджет розвитку. При побудові поточного бюджету необхідно в його основу покласти наступні принципи: забезпечення достатнього рівня розвитку регіону, міста, селища, села; стабільність надходження коштів; пріоритетний розвиток соціально-культурної сфери; наукову обгрунтованість розмірів видатків; обов'язковий характер виконання поточного бюджету.

Проблеми місцевих фінансів накопичувались десятиріччями; на сьогоднішній день вони перетворились у великий клубок протиріч і невирішених питань при досить значному нестатку фінансових ресурсів як у центрі, так і на місцях. Тому зі всією гостротою постало питання про необхідність проведення реформи місцевих фінансів, яка повинна супроводжуватись законодавчим закріпленням прав, повноважень і обов'язків місцевих адміністрацій.

Висновок

Отже, економічна сутність місцевих бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад і місцевих державних адміністрацій, та використанні цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства тощо. Місцеві бюджети - це форма впливу місцевого самоврядування на економічні й соціальні процеси в державі. Активний вплив місцевого самоврядування на формування нових суспільних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме у своєму розпорядженні достатню кількість фінансових ресурсів. Згідно з чинним законодавством органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують місцеві бюджети. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

- податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній Бюджетним кодексом;

- державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

- плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

- плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів - автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

- єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам. Зазначені податки і збори (обов'язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Склад доходів бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам. Організація системи міжбюджетних відносин в умовах обмеженості бюджетних ресурсів на всіх ланках управління повинна будуватися на таких принципах: відповідності потреб можливостям мобілізації коштів - як із власних джерел, так і з переданих закріплених джерел та міжбюджетних трансфертів; співпадіння користувачів послуг у соціальній сфері, платників податків та зборів на їх фінансування та тих, хто схвалює рішення про надання таких послуг (в особі виконавчих або представницьких органів влади); досягнення оптимального співвідношення між власними, закріпленими коштами і трансфертами з метою зацікавлення місцевих органів влади активізувати економічну діяльність, сприяти збільшенню об'єктів оподаткування та податкової бази, встановлення чіткої межі між незалежністю і утриманством, між фінансовою самостійністю місцевих бюджетів та реальною потребою у державних коштах на основі зацікавленості місцевих органів у результатах активізації економічної діяльності на підвідомчій території. Реформування системи міжбюджетних відносин повинно передбачати реалізацію окремих заходів за наступними цілями:

1. З метою встановлення відповідності між видатками та доходами місцевих бюджетів: активізувати економічну та господарську діяльність місцевих органів влади на підвладній території з метою збільшення частки власних та закріплених джерел доходів у місцевих бюджетах і зменшення частки трансфертів, а також збільшення загалом кількості регіонів, які не потребують трансфертів із державного бюджету; запровадити державні гарантії фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень місцевими органами влади; покласти в основу політики фінансового вирівнювання критерій зацікавлення бюджетів-донорів віддавати кошти, залишаючи певну частку сум перевиконання доходів у розпорядженні місцевих органів влади.

2. З метою удосконалення Формули розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів:

* внести зміни до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів щодо використання індексів відносних видаткових потреб, які дозволять враховувати місцеві особливості розвитку - зокрема, щільність проживаючого населення, рівень екологічного забруднення;

* спростити показники та окремі формули, що використовуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів;

* встановити мораторій на внесення змін до формули упродовж одного бюджетного року.

3. З метою раціоналізації структури трансфертів:

- забезпечити пріоритетність надання цільових субвенцій, збільшити частку субвенцій на соціально-економічний розвиток, сформувати механізм запровадження конкурсних процедур фінансування місцевих програм;

- застосовувати вибірковий механізм фінансування окремих проектів, ініційованих місцевими органами влади, з наданням переваги тим, які спроможні найшвидше дати економічний ефект і відповідно, сприяти розвитку інших місцевостей.

4. З метою упорядкування механізму забезпечення соціальних видатків:

- встановити жорстку відповідність між фінансуванням видатків, які спрямовані на вирішення питань місцевого значення і не враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, і обсягом власних доходів місцевих бюджетів. Інші видатки доцільно фінансувати за рахунок закріплених доходів місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів, що дозволить уникати зустрічних фінансових потоків і посилити контроль за використанням коштів та наданням трансфертів;

- покласти в основу бюджетного вирівнювання нормативи соціальних стандартів надання громадянам послуг;

- ініціювати внесення змін до Бюджетного кодексу України: у ст. 86, ч. 1 замінити „соціальних послуг” (пункт 1) і „основних соціальних послуг” (пункт 2) на словосполучення „громадських послуг”, у ст. 98, ч. 3, (пункт 2) замінити „споживачів соціальних послуг” на „споживачів громадських та соціальних послуг”.

5. З метою заохочення територіальних громад до наповнення бюджетів, передусім у частині доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, і збільшення частки видатків, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:

- встановити частку відрахувань від надходжень з податку на доходи фізичних осіб до другого кошика доходів місцевих бюджетів;

- включити до переліку видатків першого кошика видатки на соціальний захист, соціальне забезпечення, культурно-мистецькі та спортивні заходи, а також видатків на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність.

Звичайно, бюджетна реформа не вирішить всіх питань, але проблема ефективного витрачання коштів та зміцнення дохідної частини місцевих бюджетів - за нею.

Література:

І Нормативна база:

1. Конституція України №254к/96-ВР від 28.06.1996р.

2. «Бюджетний кодекс України». №2542-ІІІ від 21.06.2001р.

3. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» №586-ХІV

від 09.04.1999 р.

4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 163-ХІV від

06.10.1998 р.

5. Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” із

змінами, внесеними згідно із законами № 3293-12 від 17.06.1993 р.,

№ 297-95 - Верховна Рада від 11.07.1995 р.

6. Закон України «Про бюджетну систему України»,№652/97 від 02.12.1997р.

7. Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" № 533-XII. від 27 березня 1992 року

8. Постанова Кабінету Міністрів України від31 грудня 2004 року № 1782 «Деякі питання врегулювання між бюджетних відносин»

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ»

ІІКниги:

10. Василик О.Д. «Державні фінанси України» навч. Пос. - К.: вища школа,1997

11. Василик О.Д., Павлюк К,В. «Бюджетна система України.» Підручник. Київ: Центр навчальної літератури, 2004

12. «Бюджетний менеджмент» підручник / В. `ед.`ов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. `ед.. В.Федосова. -- К.: КНЕУ, 2004.

13. Чечетов М.В., Чечетова Н.Ф., Бережна АЖ. «Бюджетний менеджмент» навч. посіб.: У 2 ч. -- Ч. 1. -- X.: Видав, дім"ІНЖЕК", 2004.

14. Юрій СІ., Бескид ИМ. Та ін. «Бюджетна система України» навч. Посіб. -- К.: НІОС, 2000.

ІV Електронні адреси:

15. http://rozdilna-rda.odessa.gov.ua

16. http://zakon.rada.gov.ua

17. http://www.nau.kiev.ua

18. http://www.mon.gov.ua

19. http://search.ligazakon.ua

Размещено на Allbest.ru